ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

Урок №51

Дата:

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОЛОГІЧНА МЕРЕЖА. МОНІТОРИНГ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНИ. ПРАКТИЧНА РОБОТА №10

«ПОЗНАЧЕННЯ НА КОНТУРНІЙ КАРТІ ОБ’ЄКТІВ

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ».

Мета: формувати в учнів знання про природно-заповідний фонд України, особливості його розташування та його основні категорії; пояснити основні напрямки створення національної екологічної мережі; ознайомити з найвидатнішими природно-заповідними територіями України; повідомити учням про моніторинг навколишнього середовища в Україні, його зміст та організацію; надати розуміння необхідності даного виду комплексних наукових досліджень; систематизувати знання про природно-заповідний фонд України; продовжувати формувати навички роботи з картографічними матеріалами; формувати екологічне мислення учнів.

Обладнання: екологічна карта, довідники, фізична карта України, карта природно-заповідного фонду України.

Географічна номенклатура: біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпат­ський, Чорноморський, Дунайський; природні заповідники: Карадазький, Український степовий, Медобори, Канівський, Поліський; національні природні парки: Карпатський, Швацький, Синевір, Подільські Товтри; регіональний ландшафтний парк «Меотида».

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні навчаться:

- наводити приклади об'єктів природно-заповідного фонду України;

- показувати на карті об'єкти природно-заповідного фонду України;

- давати визначення науковому поняттю «моніторинг навколишнього середовища»;

- визначати об'єкти природно-заповідного фонду своєї місцевості;

- оцінювати переваги створення національної екологічної мережі.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Налаштування учнів на успіх..

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Дайте визначення поняттям «природні ресурси» та «природні умови», наведіть приклади. Складіть схему поділу природних

ресурсів на групи за особливостями використання. Назвіть основні шляхи найменшого впливу діяльності людини на природні комплекси.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Методичний прийом «Бесіда»

- З’ясуйте, що становить природно-заповідний фонд будь-якої країни світу.

- Назвіть основні види природоохоронних територій та об’єктів.

- У чому їхня принципова відмінність?

- Поясніть, у якій фізико-географічній зоні чи країні України створено щільну низку природоохоронних об’єктів.

- Назвіть найвідоміші природоохоронні об’єкти України та своєї області.

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Одним із найбільш ефективних заходів щодо забезпечення охорони довкілля є комплекс робіт з організації заповідних територій.

Заслуховування повідомлення учня про природоохоронні території нашої області.

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Методичний прийом «Евристична бесіда»

Для створення природно-заповідного фонду має бути міцна законодавча база. Пригадайте, які міжнародні програми з охорони довкілля вам відомі. Які міжнародні організації їх ініціюють і здійснюють?

Користуючись додатковими джерелами інформації, назвіть основні закони, що регламентують природокористування та охорону природи в Україні. Знайдіть «Закон України «Про природно-заповідний фонд». Коли його було прийнято?

Методичний прийом «Час підручника»

Опрацювавши відповідний текст підручника, запишіть у зошит визначення поняття «природно-заповідний фонд».

Методичний прийом «Nota Ьепе» (замітка на полях)

Природно-заповідний фонд — це ділянки суходолу та водного простору, природні комплекси яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони перебувають під охороною держави з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу. Українською державою визнано розвиток заповідної справи одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики України. Спеціальним уповноваженим органом Державного управління в галузі організації, охорони і використання природно-заповідного фонду є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Методичний прийом «Картографічний практикум»

Користуючись картами, знайдіть природоохоронні об’єкти, які вам відомі і про які ви почули на сьогоднішньому уроці.

Практична робота 10 «Позначення на карті об'єктів природно- заповідного фонду України»

Методичний прийом «Час підручника»

Учні знайомляться з поняттями: «національна екологічна мережа», «моніторинг навколишнього середовища в України».

Методичний прийом «Nota bene» (замітка на полях)

Моніторинг навколишнього середовища — це система спостережень і контролю за станом природних і антропогенних ландшафтів, процесами та явищами, що в них відбуваються, з метою про­гнозування їхніх змін та розробки рекомендацій щодо запобігання негативним наслідкам.

Методичний прийом «Проблемне питання»

З’ясуйте, які елементи екологічної мережі трапляються у вашій місцевості. Які з них належать до сполучних, буферних, еталонних?

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Методичний прийом «Географічний мікрофон»

Учні по черзі дають відповіді на питання.

- У чому полягають основні вимоги законодавчих актів щодо екологічної ситуації в Україні?

- Дайте визначення поняттям «моніторинг навколишнього середовища», «екологічна мережа».

- Запропонуйте додаткові природоохоронні заходи для нашої місцевості.

VII. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Поясніть вислів «Зберігаючи природу, людина зберігає себе».

В Україні зберігають генофонд живих організмів, типових та унікальних ландшафтів, чому сприяє моніторинг навколишнього середовища. Дієвими інструментами охорони навколишнього середовища є оцінка впливу екологічної ситуації, екологічна експертиза, розробка всебічних заходів, які б попереджали про негативну дію в результаті діяльності людини на навколишнє середовище. Отже, ми повинні дбати про довкілля, бо природа була і завжди буде сильнішою й мудрішою, ніж людина. Природа вічна і нескінченна. Людина, зберігаючи природу, береже себе, і ставлення до природи є показником моральності і культури.

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

- Опрацювати § 49 підручника.

- Скласти пам’ятку «Правила поведінки в навколишньому серед­овищі».

За Конституцією України "забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави" (ст. 16). Одним із найважливіших завдань природоохоронної діяльності є збереження і примноження природно-заповідного фонду, охорона генофонду рослинного і тваринного світу, рідкісних видів рослин і тварин, ландшафтів.

Природні заповідники – території або акваторії, які виділені для збереження й охорони типових чи унікальних природних комплексів і об'єктів. Вони є науково-дослідними установами, які досліджують природні комплекси та їх компоненти, природні процеси і явища, здійснюють їх моніторинг; розробляють наукові основи та рекомендації з охорони природи. У межах природних заповідників господарська діяльність не проводиться. Заповідники є еталонами природи.

В Україні створені та функціонують природні заповідники: Поліський, Рівненський, Розточчя, Канівський, Дніпровсько-Орільський,Медобори, Луганський, Український степовий, Єланецький степ, Опукський, Казантипський, Горганський, Ялтинський, Мис Мартьян, Карадазький, Кримський.

Біосферні заповідники — природоохоронні науково-дослідні установи з міжнародним статусом. Це значні природні території (акваторії), що суворо охороняються, які не відчувають локального впливу перетворених людиною навколишніх ландшафтів.

У межах біосферних заповідників виділяють такі "зони" за їх функціональним призначенням:

— заповідна зона, в якій зберігаються і відновлюються найбільш цінні та мінімально порушені антропогенними факторами природні комплекси, генофонд рослинного і тваринного світу;

— буферна зона, яка виділяється з метою запобігання негативному впливові на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях;

— зона антропогенних ландшафтів, що об'єднує території із землекористуванням, лісокористуванням, поселеннями, рекреацією та іншими видами господарської діяльності.

У біосферних заповідниках можуть виділятися також території регульованого заповідного режиму (регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища). В Україні створено біосферні заповідники: "Асканія-Нова" ім. Ф.Є. Фальц-Фейна, Чорноморський, Карпатський, Дунайський.

Національні природні парки — території, які виділяють для збереження, відтворення, раціонального використання природних комплексів та об'єктів, що мають особливу екологічну, природоохоронну, історико-культурну, естетичну й освітню цінність.

Виділяють такі функціональні зони:

— заповідну, в якій охороняються та відновлюються найцінніші природні комплекси, забороняється рекреаційна та інша господарська діяльність;

— регульованої рекреації, де здійснюються відпочинок та оздоровлення людей, оглядаються мальовничі й пам'ятні місця, прокладаються туристські маршрути та екологічні стежки, забороняються вирубування лісу, промислове рибальство й мисливство;

— стаціонарної рекреації, де розміщуються готелі, кемпінги, рекреаційні об'єкти для тривалого відпочинку;

— господарську, в якій знаходяться населені пункти, землі, що входять до парку і на яких господарська діяльність проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

В Україні створено національні природні парки: Карпатський, Синевир, Вижницький, Сколівські Бескиди, Шацький, Деснянсько-Старогутський, Яворівський, Подільські Товтри, Святі гори, Азово-Сиваський.

Заказники — це природні території (чи акваторії), в яких зберігаються і відтворюються природні комплекси або їхні компоненти. На територіях земельні ділянки, водні та інші природні об'єкти, які оголошено заказником, мають режим охорони. Залежно від мети режиму охорони організовують лісові, зоологічні, гідрологічні, геологічні, ландшафтні заказники.

Пам'ятки природи — це окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані. У межах пам'яток природи забороняється діяльність, яка загрожує їх збереженню або призводить до їх деградації.

Заповідними урочищами є лісові, степові, болотні та інші природні комплекси, які мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, для збереження їх у природному стані. У їх межах забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах.

Ботанічні сади — це установи, які створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження та господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. Ця флора поповнюється, зберігається в ботанічних колекціях, використовується в науковій, навчальній і освітній діяльності.

У ботанічних садах виділяють такі ділянки: експозиційну, відвідування якої регулюється; наукову, на якій розташовуються колекції; експериментальні; заповідну, на якій проводяться наукові спостереження.

Відомими в Україні ботанічними садами є Нікітський, Центральний республіканський, ботанічний сад ім. В. Фоміна, Дніпропетровського, Львівського, Харківського, Чернівецького університетів.

Дендрологічні парки — це установи, які утворюють для збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій з метою наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. Відомими дендрологічними парками є Софіївський, Олександрійський, Тростянецький, Веселі Боковеньки та ін.

Зоологічні парки — це природоохоронні культурно-освітні установи, які утворюються для організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення в неволі.

У зоологічних парках виділяють такі ділянки:

— експозиційну, на якій утримуються тварини з культурно-пізнавальною метою;

— наукову, де проводяться науково-дослідна робота та відвідування;

— рекреаційну, в якій організовується відпочинок відвідувачів;

— господарську з господарськими об'єктами.

Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва є природоохоронні, рекреаційні установи з визначними та цінними зразками паркового будівництва для охорони та використання їх в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.