20 червня о 18:00Вебінар: Особливості організації навчальної діяльності учнів, що мають розлади аутистичного спектру

Природознавчі цікавинки і таємнички "Додаток до підручника з природознавства для 1 класу."

Про матеріал

Посібник підготовлено відповідно до нової програми курсу «Природознавство», 2012р., діючого підручника з природознавства (Грущинська І. В. Природознавство: підручник для 1 класу – К. «Освіта», 2012. – 144с.).

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Упорядник: Фафруник Леся Іванівна – вчитель початкових класів загальоосвітньої школи І-ІІІ ступенів смт. Гусятин

 

 

Додаток до підручника з природознавства для 1 класу.

 

Посібник підготовлено відповідно до нової програми курсу «Природознавство», 2012р., діючого підручника з природознавства (Грущинська І. В. Природознавство: підручник для 1 класу – К. «Освіта», 2012. – 144с.).

Для вчителів початкових класів

 

Рецензенти: Мельничук Р. Б. – методист з початкової освіти Гусятинського районного методичного кабінету

Целінь C. М. – заступник директора ЗОШ І-ІІІ ступенів смт Гусятин з навчально-виховної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендовано методичною радою Гусятинського районного методичного кабінету (протокол № 01 від 14січня 2018р.)

Передмова

 

У цьому посібнику запропоновано різноманітний матеріал до тем, які вивчаються у 1 класі.

Світ природи цікавий і неповторний. Ніхто не може бути байдужим ні до рослин, ні до тварин, ні до чистоти повітря й води.

Все, що нас оточує, таке цікаве, а таємниці його безмежні. І кожен з нас хоче пізнати якомога більше про навколишній світ. Чому? Та тому, що людина – невіддільна частина природи, яка здатна впливати на все навкруги.

В посібнику вміщено художні та науково- популярні тексти, загадки, кросворди, прислів’я і приказки, завдання для розвитку пізнавальних інтересів учнів, які можуть бути використані як додатковий матеріал на уроках, у позакласній роботі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

  1.   Учись любити все навколо себе.
  2.   Світ, у якому ти живеш.
  3.   Світ неживої природи.
  4.   Світ живої природи.
  5.   Рідний край.
  6.   Моя країна – Україна.
  7.   Використана література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УЧИСЬ ЛЮБИТИ ВСЕ НАВКОЛО СЕБЕ

Учись любити все навколо себе:

Траву і квіти, кущик, деревце.

Жучка і пташку, і блакитне небо,

І синьооке чисте джерельце.

Усе прийшло на білий світ, щоб жити.

Щоб дарувати радість і красу,

Учися дивуватись і любити

Чистеньку, мов перлиночка росу.

Яка земля! Чарівна пречудова!

Вона нам мати! Ми - її дитя.

Летить на землю різная обнова

Бурлить, вирує на землі життя.

               

Треба завжди пам’ятати Влітку, взимку, й будь-коли,

І дорослим, і малятам, Непотрібних зовсім нам!

Що нема таких тварин,  Всі рослини і тварини

І нема таких рослин   Вкрай потрібні для людини!

Поблизу і навкруги,

 

Вмійте природу любити

Вам у походи ходити  Цвіту не вирви задаром,

І мандрувать, мої діти,  Гілки не втни для забави

Вмійте ж природу любити,  Оберігайте ж повсюди

Кожній стеблині радіти.  Шлях і стежиночку в гаї.

В полі, у лісі, над яром -   Все те окрасою буде

Квіти, дерева і трави...  Нашого рідного краю.

П. Ситниченко 

               

Встань, послухай, озирнись

І мову рідної природи

Серцем розуміть учись.

Пам’ятай!Чудова природа, тварина, рослина,

І їй лиш добро приносить людина.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

незнайка3 

 

 

 

 

 

незнайка3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КРОСВОРД

1) Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.

(Картопля).

2) Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі.

(Морква).

3) Сидить Марушка в семи кожушках. Хто її роздягає, той сльози проливає.

(Цибуля).

4) Одяг багатий, сам сліпуватий, живе без віконця, не бачить сонця.

(Кріт).

5) Удень сліпа, уночі зряча, мишей ловить, а не кіт.

(Сова).

6) Щоб діти не спізнились на урок, голос подає шкільний... (дзвінок).

7) Між берегів текла, текла, мороз зміцнів – під скло лягла.

(Річка).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Що таке ПРИРОДА?

Повітря, земля і вода – це природа.

Природа – це я, і ти – це природа.

Пустелі і гори, поля і ліси,

І ми – тільки частка цієї краси.

 

Інтерактивна вправа «Гронування»

Запис на дошці:

 

 

 

 

 

 

Діти називають все, що, на їх думку, належить до природи. Учитель записує на дошці у декілька стовпчиків: рослини, тварини, люди, нежива природа. Якщо діти називають те, що зроблено руками людини, записує до іншого стовпчика.

 

Гра «Я почну, а ти закінчуй»

  •     Сьогодні дорогою до школи я бачив...
  •     Біля школи росте...
  •     Нашу землю вдень освітлює...
  •     Уночі я бачила на небі...
  •     Ми п’ємо...
  •     Риби живуть у ...
  •     Ми дихаємо ...

На дошці – малюнки: людина, собака, кішка, пташка, дерево, кущ, сонце, місяць, зорі, хмарки.

- Як назвати одним словом усе, про що ми говорили? Де можна це зустріти? Так, навколо нас. Це і є природа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Що належить до неживої природи?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3376659_60d2a4c6.gif 

 

 

 

 

71085384_1298417999_87322684656828.png 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

незнайка3 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Маша 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Безимени-1нл копияБезимени-1нл копияБезимени-1нл копия71-raskraska-копия 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Маша 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гра «Що зайве? Чому?»

 

На дошці – малюнки з групами предметів. Потрібно назвати зайвий предмет.

  • Сонце, хмарки, каміння, лисиця.
  • Дерево, хлопчик, риба, годинник.
  • Квітка, жук, лікар, річка.

 

Інтерактивний метод

 «Займи позицію»

- Яке значення має природа?

Дає красу, почуття

Дає здоров’я, пізнання

Дає все, що потрібно для життя

 

Гра «Розгубилися слова»

Скласти речення: «Бережіть природу і шануйте працю людей».

 

Берегти і множити

У кожній країні свої закони про охорону природи. За шведським законом ведмідь у лісі недоторканий, на нього можна підняти рушницю лише тоді, коли він зайде у двір. В Угорщині до першого серпня – останній строк вильоту пташенят з гнізда – забороняється рубати кущі і палити суху траву, де може бути заховане гніздо. У Швейцарії заповідною стала гірська квітка едельвейс.

На всій земній кулі люди зрозуміли, що, охорянючи природу – тварин, рослини, ліси, річки, грунт, вони охороняють багатства і красу рідної землі. Людина – на те вона і людина – захисник живого на землі. Кого ж вона може захистити, і хто чекає на її допомогу?

На луках ростуть різноманітні квіти. Вони не занесені до Червоної книги, але їх треба берегти. Без них не такі яскраві й барвисті луки і горбки, літо не таке багатоколірне.

Треба вміти правильно поводити себе у лісі. Збираючи ягоди, не виривати їх з корінням. Наприклад, кущик чорниці може пригощати своїми ягодами 300 років.  Не розкидати мурашники, бо де вони є, там дерева менше хворіють. Не руйнувати пташині гнізда тому, що без пташиної пісні ми не почуємо голосу весни. Ліс відкриє своє таємниці лише для того, хто приходить до нього як друг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СВІТ

НЕЖИВОЇ ПРИРОДИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Значення сонця для життя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хвилинка – цікавинка

Сонце – це найближча до нас зірка.  За формою сонце – куля, та така величезна, що коли порівняти її з кавуном,   земля виглядатиме як зернятко.

Сонце крутиться з шаленою швидкістю. Його промінчик досягає Землі за вісім хвилин і двадцять секунд, а за одну секунду він долає відстань 300 тисяч кілометрів – нічого швидшого в природі не існує.

Якби не Сонце, то Землю скував би жахливий космічний холод. Все, що потрапило б на нього, навіть каміння, все негайно перетворилося б на газ.

 

Сонце: друг чи ворог?

  •                 Сонце діє як ліки: сприяє зміцненню імунітету, поліпшенню обміну речовин, активізації розумової і фізичної працездатності.
  •                 Однак, передозування у часі на 30 секунд процесу  засмагання може викликати термічний опік
  •                 Інтенсивна засмага примушує імунну систему організму вирощувати ракові клітини

 

Наукові відкриття

  •                 Надія для тих, хто не знає міри на пляжі і щоліта страждає від сонячних опіків. Незабаром проблема зникне - спеціальний пристрій виганятиме вас із пляжу, щойно зафіксує, що ви - перегрілися.
  •                 Нещодавно Міжнародний союз астрономів підтвердив відкриття десятої планети на межі Сонячної системи. Нова планета розташована майже втричі далі від Сонця, ніж Плутон, і такого ж розміру.

 

Повітря навколо нас

 

Властивості    повітря:

  • Прозоре,
  • безбарвне,
  • не  має  запаху,
  • при  нагріванні  розширюється,
  • при  охолодженні  стискається,
  • погано  проводить  тепло.

Що забруднює повітря:

  • Виверження  вулканів
  • Лісові пожежі
  • Промислові підприємства (заводи, фабрики, шахти, котельні та інші)
  • Транспорт (літаки, автомобілі, трактори, мотоцикли)
  • Побутові відходи

Відгадай

1) Блакитне шатро увесь світ покрило.

(Небо)

2) Невидимий дух скинув з мене капелюх.

(Вітер)

3) Без рук, без ніг хату відчиняє.

(Вітер)

4) Рукавом махнув, дерева нагнув.

(Вітер)

Природа мовою цифр

В світі щорічно спалюється 2 мільярди тонн вугілля, більше 1 мільярда тонн нафти.

В атмосферу щорічно виділяється більше 120 мільйонів вугільного пилу.

Цікавинки з усього світу

1) У 1978 році в пустелі Сахара випав сніг і йшов протягом години.

2) Влітку 1981 року в Бразилії було зареєстровано температуру -3,5 °С.

3) В січні 1382 року в Якутії температура повітря становила -54 °С.

4) У 1983 році в Авсралії була температура +44 °С.

 

Температура повітря

Що таке погода? Вперше Тарасик замислився про це одного вересневого ранку, коли мама глянула на градусник за вікном і сказала: 

- Справжня осінь надворі. Щодня температура повітря знижується.

- Звідки у повітрі температура? – засміявся Тарасик. – Що воно, захворіло, чи що?

- А ти вважаєш, що температура буває лише у хворих? – усміхнулася мама. – Помиляєшся. У тебе температура є й зараз, тільки не підвищена, а нормальна. Температуру має все довкола: земля, каміння, вода, повітря. Тільки в людей температуру регулює сам організм, а температура неживої природи залежить від сонця. Сонце нагріває землю. А від землі нагрівається повітря. Влітку воно тепліше, взимку холодніше.

А. Давиденко

 

Хто сильніший

Одного разу зустрілися тепле і холодне повітря. Довго вони розмовляли, але вкінці виникла суперечка, хто з них сильніший. От холодне повітря і каже:

- Я сильніше за тебеі мене бояться, бо коли надворі холодно, всі ховаються по своїх домівках. Я маю таку силу, яка перетворює воду в лід. Із настанням холоду птахи відлітають в теплі краї.

А тепле повітря відповідає:

- Я згідне, ти сильне, але я маю більшу силу і владу. Адже із настанням тепла все прокидається від глибокого сну, оживає земля, розпускаються листочки, зацвітають квіти, повертаються із вирію птахи. Все навколо стає радісним. Отже, я маю більшу силу.

А ви, діти, як думаєте, хто з них виграє у цій суперечці?

 

 

 

Вода

 

Загадка

Відома звіку рідина, усяк її вживає,

Буває хмаркою вона, пушинкою буває,

Бува, як скло крихка, тверда –

Звичайно (підкажіть) ...

 

Вода – мандрівниця

Без води немає життя, вода є в кожній живій істоті. Людина і більшість тварин майже на 2/3 складаються з води. А деякі рослини – на 4/5. Вода займає 2/3 поверхні земної кулі, і тільки 1/3 приходить на сушу. Вода є в океанах і морях, річках і озерах, під землею і в грунті. Льодовики і айсберги – теж вода, тільки замерзла. Багато води в атмосфері: це хмарки, туман, дощ, сніг. Твердий лід і легенька як газ пара – також вода. Така вже її властивість: вона буває рідкою, твердою і газоподібною. Вода має ще одну властивість: вона легко розчиняє у собі більшість речовин

Загальна кількість води на землі не змінюється. З поверхні морів та океанів, рік та озер вода випаровується, утворюючи хмари. Вони проливаються дощем чи випадають снігом і знов повертають воду суші і океанам. Але чистої води на землі стає все менше. Люди все більше користуються водою для потреб промисловості, забруднюють її відходами виробництва. Вже придумали різні способи очищення води, різні пристрої. Але їх дуже мало, тому воду потрібно берегти.

Ребуси

 

 

 

 1.  2.

 

 

 

3.  ПРИ5      4. Середа ´´т

 

5.     

 

Загадки

Відгадай загадки і напиши у промінцях «сонечка».

Як можна назвати їх одним словом (запиши у колі)?

 

  1. Яку воду можна носити у решеті?  (Лід).
  2. Надворі горою,  а в хаті водою.  (Сніг).
  3. Ніжна зірка сніжно – біла

      На рукав згори злетіла.

Поки ніс її сюди,

Стала краплею води.  Сніжинка).

  1. Намистиночки нові

Ніч згубила у траві.

Вранці сонечко устало –

Намистини підібрало.  (Роса).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

1.  У вогні не горить, і у воді не тоне. (Лід)

2.  Зоря – зоряниця, червона дівиця,

     По луках ходила, намисто згубила.(Роса)

3.  Що таке: живе і ллється,

Часом на камінь дереться,

Як немає – все висихає,

Звір і птах помирає (Вода).

4.  Сама вода і по воді плаваю. (Лід)

5.  Пухнаста вата пливе крилата.

    Чим вата нижче, тим дощик ближче. (Хмара)

6.  Із-під гірки, з-під крутої

Прокрадається норою.

Та й до моря утіка.

Через лози по ярах. (Річка)

Для вас, «чомучки»

Без води у звичайних умовах людина може прожити 5 днів.

Верблюд не тільки запасає воду,  а й дуже економно її витрачає. Його ніс вбирає в себе всі водяні пари, що виходять з організму разом із видихуваним повітрям. А от людина із випаровуванням втрачає третину спожитої рідини. За прохолодної погоди вона випаровує від 250 до 1700 грам води на добу.

В середньому у кожному літрі морської води міститься 35 грам солі. Найсолоніша вода в Мертвому морі – 260 г у літрі води, у Чорному – 18 г у літрі. 

 

Народ скаже, як зав’яже

Вода – душа врожаю.

Вода – великий санітар.

Річка – колиска життя.

Будь мудрий, як земля, а чистий, як вода.

 

Гірські породи

 

Якого кольору вугілля?

Дивне запитання! Кожному відомо: вугілля – чорне.

А ось скажіть, якого кольору порошок, що вам давали від простуди, аспірин?

- Білий ... як сніжинки.

Хіба вугілля схоже на сніг? Адже і аспірин, і багато інших речей роблять із вугілля.

Вугілля чорне, а одержують з нього різнобарвні фарби; вугілля нічим не пахне, а з нього виготовляють духи та різні запашні сиропи для цукерок і тістечок. Вугілля непрозоре, а з нього можна зробити найкраще скло.

Уявіть собі – вугілля зникло і в нас, і скрізь. Що ж тоді буде? Зупинилась електрична станція – вона не може працювати без вугілля. Немає електрики – замовкнуло радіо, виключився телевізор. Зупинилися тролейбуси, трамваї, у метро стоять поїзди. І це ще не все. Без вугілля не виплавиш чавуну, а з чавуну варять сталь. А як можна без сталі? Не буде ні літаків, ні супутників, ні космічних кораблів, ні найпростіших машин. Все, все зникне. Що тоді робити?

Та вугілля видобували, видобувають і завжди будуть видобувати.

 

Нафта і газ

А чи знаєте ви, що ...

... В Україні видобувають близько 5,5 мільйонів тонн нафти за рік. Це становить лише десяту частину необхідної нафти.

... Вчені доводять, що запасів нафти на планеті вистачить ще на 50 років, якщо її споживання не збільшиться. Не задовільняє себе Україна  і власним видобутком газу. Його видобувають тут лише 5 частину від потреби.

Глина

Стародавні греки замість мила користувалися звичайною глиною. Вони викопували в глинистому грунті канави і заливали водою. Туди складали білизну і товкли її ногами. Глина очищала речі від плям. Потім білизну ополіскували й розстеляли на морському березі.

 

Для вас, «чомучки»

... Вперше цеглу винайшли в Єгипті 6 000 років тому. Люди почали будувати глиняні житла. Тоді ж у країнах Далекого Сходу з’явився гончарний круг, на якому виготовляли глиняний посуд.

... Перші олівці, схожі на ті, якими користуємось нині, з’явились десь 330 років тому. До того часу писали свинцевими паличками. Коштували такі олівці дуже дорого, бо виготовлення графітових стержнів потребувало значних витрат.

До речі, звичайного шкільного олівця вистачить, щоб провести неперервну лінію завдовжки 56 км.

Ребуси

 

 

1..  2.

 

 

 

 

 

 

3.

 

 

 

Загадки

1. Чорне, блискуче, у воді не тоне, а у вогні горить

(вугілля).

2. Убиваємо його молотом, а воно сміється золотом. (залізо)

3. Якщо з відомого імені дівчини забрати літеру «а», то вийде корисна копалина. Назвіть її.

(глина)

 

Грунти

 

Загадка

Що лицюєм на всі боки, і нове воно щороку?

(грунт)

 

Чи знаєте ви, що ...

Українські грунти – найкращі високородючі грунти. Такі ж є тільки в Манчжурії (Китай) і в долині ріки Міссісіпі (США).

 

 

 

 

Кросворд

  1.               Гірська порода, яка складається з дуже дрібних частинок; у поєднанні з водою використовується для виготовлення гончарних виробів, будівельних і скульптурних робіт. (Глина)
  2.               Міцний і важкий камінь. (Граніт)
  3.               Тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку. (Мармур)
  4.               Рідка корисна копалина, чорного кольору.  Використовується як паливо. (Нафта)
  5.               Крихкий, легкий, бурого кольору. Використовується як паливо або добриво. (Торф)

 

 

1

Г

 

Л

 

И

 

Н

 

А

2

Г

 

Р

 

А

 

Н

 

І

 

Т

3

М

 

А

 

Р

 

М

 

У

 

Р

4

Н

 

А

 

Ф

 

Т

 

А

5

Т

 

О

 

Р

 

Ф

 

 

 

Що впливає на грунт?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рослини

 

Загадки

1. Дихають, ростуть, живляться, а ходити не можуть. (Рослини).

2. Сам маленький, а шубка дерев’яна. (Горіх).

3. Червоненька дівонька – біле дитятко. (Вишня і кісточка).

4. Стоїть, колихається, голова хитається, а торкнешся – чіпляється. (Будяк).

5. Під землею птиця гніздо звила і яєць нанесла. (Картопля).

6. Стоїть дівка на пагорбку в червоній спідниці, хто йде, той поклониться. (Суниця).

7. Один літає, другий п’є, а третій живиться. (Дощ, земля, рослини).

8. Я – дерево-красень, а звуть мене … (Ясен).

9. Зелена, а не гай, біла, а не сніг, кучерява, та без волосся. (Береза).

10. На кожному городі побачите мене, і всі із мене їли насіннячко смачне. (Соняшник).

11. Хто голівку свою влітку покриває і по 20 хустин на голівці має? (Капуста).

 

Казковий марафон

Де живуть рослини?

Увага! Загубилися рослинки!

Як знайдуть свої хатинки?

Допоможіть, малята,

Їх усіх тут відшукати.

1. Що дід посадив, а витягнути не зміг? (Ріпка).

2. З якої зернини народилася Дюймовочка? (Ячмінь).

3. Чим мачуха отруїла Білосніжку? (Яблуко).

4. Який овоч перетворила фея на карету для Попелюшки? (Гарбуз).

5. За якими квітами післала мачуха нерідну дочку взимку до лісу? (Підсніжники).

6. Яке дерево хотіло подорожувати? (Ялинка).

 

Робота в парах

 

 

 

Вправа «Гронування»

 

Що дають нам рослини?

 

 

Гра «Так чи ні»

  • Дикорослі рослини саджає людина? (Ні)
  • Дикорослі рослини ростуть у лісах, в полях, у воді? (Так)
  • Культурні рослини потребують догляду людини? (Так)
  • Квіти у горщику – це дикорослі рослини? (Ні)

 

Гра «Вирости квітку»

 

Чого чекають від нас рослини?

(Робота в групах)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розгляньте малюнок

Якої частини рослини не вистачає?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відгадай загадки і поясни, які органи

цих рослин використовує людина як їжу.

1. Сидить дівчина в коморі, а коса її на дворі.(Морква).

2. Що то за голова, що лиш зуби й борода? (Часник).

3. Довгий, зелений, добрий і солоний, добрий і сирий. Хто він такий? (Огірок).

4. Сидить Марушка в семи кожушках,

хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля).

 

 Гра «Дерево, кущ, трав’яниста рослина»

На дошці – малюнки рослин. Вибрати серед запропонованих  потрібну.  (Робота в групах)

 

Гра «Продовжити речення»

1. Ліси з листяних дерев називають ... (листяними).

2. Ліси з хвойних дерев називають ... (хвойними).

3. Протягом року змінюють свій вигляд ліси... (листяні).

4. У хвойних лісах ростуть ... (сосна, ялина, смерека, модрина)

5. У листяних лісах можна побачити ... (дуби, берези, граби та ін.).

 

Ребуси

Прочитати назви рослин, визначити культурні:

 

 

 

 

 

 

1.

 

 

 

 

 

2.

 

 

 

 

 

 

3. 

 

 

 

 

 

4.

 

 

 

 

 

5.

 

 

Конкурс знавців дерев

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Назвати листяні і хвойні дерева

 

 

Чи завжди кімнатні рослини корисні?

Одна жінка раптом захворіла на астму. З часом з’ясувалося, що джерело хвороби вона власноруч повісила над своїм ліжком. Це був горщик з аспарагусом. Винесли рослину – і приступи хвороби припинилися. Виявляється, аспарагус висмоктує у людей енергію. Подібні властивості мають і популярне в народі алое, і улюблена всіма герань. Не варто тримати їх у спальні. Але не треба і відмовлятися від цих рослин зовсім, адже вони використовуються як компрес на рану або нарив, для зняття болей і запалення.

 

Рослини – барометри

1. Якщо квітка кульбаби закрита в сонячну погоду – бути дощу.

2. Колючки будяка перед дощем майже не колються.

3. Квіточки суниці никнуть перед дощем. Так вони захищаються від опадів.

4. Перед дощем никнуть квіти картоплі.

 

У світі цікавого

Підраховано, що одна рослина соняшника за літо «випиває» бочку води розміром 200-250 л.

Якщо всю воду, яку випиває за літо гектар пшениці, розмістити на цій ділянці, то одержимо озеро глибиною 30 -30 см.

Індійські вчені довели, що музика впливає на ріст рослин. Якщо рис, цибуля, часник кожен день протягом 20-30 хв «слухають» музику, вони дають більший урожай, ніж ті рослини, що виростали у звичайних умовах.

Сьогодні у різних країнах світу споживають ті чи інші квіти. Японцям дуже смакують салати із хризантем і фіалок. В Індії варять компот із квіток бананів. А китайці полюбляють варені лілії, приправлені сіллю та перцем.

 

Тварини

 

Свійські тварини

 

Загадки

1. Посеред двора стоїть гора, спереду вила, позаду мітла. (Корова)

2. Хвіст гачком, ніс п’ятачком, ще й два ряди гудзиків. (Свиня)

3. Ходить по городу кожух та свитина. (Вівця)

4. Брат зайця. (Кріль)

 

Тварини передбачають погоду

1. Коні хроплять – до дощу, фиркають – до тепла, лягають на землю – перед сирою погодою.

2. Перед дощем у корови зменшується кількість молока.

3. Свині ховаються у свинарник – бути дощу.

 

Дикі тварини

Загадки

1. Прийшла кума з довгим віником на бесіду з нашим півником. Схопила півня на обід і замела мітлою слід. (Лисиця)

2. Хто на собі ліс носить? (Олень)

3. Біжить по долині у сіренькій кожушині. (Заєць)

4.Полетіло на хвості, та й сховалось у хворості. (Білка)

5. Повзун повзе, на базар голки везе.(Їжак)

6. Під ялинками й сосонками ледить клубок з голками. (Їжак)

7. Хто влітку гуляє, а зимою спочиває? (Ведмідь)

 

Цікавинки

Ведмідь любить поласувати мурахами, розкриє мурашник, покладе туди лапу, мурахи налізуть на лапу, тут він їх злиже.

Глибокі сніги допомагають лосям та оленям зігрітися. Вони дають снігу себе засипати і таким чином гріються. Але занадто глибокий сніг для лосів та оленів – катастрофа.

 

Турбота про звірят

Зайчисі – матері із зайченятами клопоту небагато. Народжуються зайченята десь під кущем. Нагодує їх зайчиха своїм молоком та й побіжить геть. Буває, що зовсім не повертається до них. Але це не біда – малюки без неї не пропадуть. У зайців так ведеться: хоч яка зайчиха повз зайченят пробіжить, свої чи чужі – однаково молоком нагодує.

Їжачиха – дуже дбайлива мати. Для своїх діточок вона гніздо вимощує із трави, сухого листя. Поки їжаченята маленькі, мати годує їх молоком. Коли підростуть, разои з ними вирушає на полювання: ловить жуків, черв’яків, жаб.

У лисиці народяться лисенята у норі. Вони сліпі, безпомічні, подібні до цуценят. Вивернеться лисиця на бік, а лисенята підповзуть до неї і почнуть молоко ссати. Поки вони сплять, мати йде на полювання.

 

Їжак та його життя-буття

Скажіть, якого звіра можуть у природі найчасті­ше побачити діти? Звісно, їжачка.

Живуть їжаки на узліссях і галявинах листяних лісів, у чагарникових заростях, полезахисних смугах і дуже часто у садах, неподалік від людських осель. Не люблять вони соснових лісів, не живуть на кам'я­нистих схилах, у горах, на вершинах і полонинах.

Чому їжачка хитрячком називають? Бо він усіх ворогів може перехитрити і без особливих зусиль врятуватися. Для цього йому варто тільки згорнути­ся клубочком, настовбурчити гострі голки й ніхто із хижаків для нього не страшний. Тому він і не бояз­кий - від ворогів його надійно захищає панцир із 6—8 тисяч голок. Вважають, що тільки лисиця може перехитрити колючого їжачка. Робить лисиця це так: скидає колючу "кулю" у воду, а коли їжак роз­прямиться, щоб випливти, хапає його під черевце. От і має ласу здобич! Хоча, правда це чи вигадка — сказати важко. Нападати зненацька на їжака можуть сови та деякі денні хижі птахи.

На свої мисливські стежки їжачок виходить у сутінках. Живиться він переважно різноманітними комахами та їхніми личинками, черв'яками, слима­ками, дрібними звірками, зрідка їсть ягоди, фрукти, гриби і жолуді. Полює на гадюк, причому досить спритно. Гадюку з'їдає цілу, разом з отрутою. Але якщо вона вкусить — хворіє, може навіть загинути, промучившись кілька днів. Однак, їжак легше пере­носить дію всіх відомих отруйних речовин, ніж лю­дина. Щодо мишей, точніше полівок, яких начебто у великій кількості ловить їжак, то їх йому спіймати важко. Аж занадто вони прудкі для нього. Найбіль­ша швидкість бігу їжака становить лише 10 км/год. Зазвичай їжаки ласують яйцями дрібних птахів, які гніздяться на землі. Якось був випадок у заповіднику Асканія-Нова, що у Херсонській області, коли їжаки повністю знищили відкладені красенями- фазанами яйця.

Улітку їжаки не будують собі ніякого "житла". Вдень, під час відпочинку, вони ховаються у спокій­них недоступних місцинах серед колючих чагарни­ків, під корінням та у пустотах колод або в негли­боких норах. Надвечір, у сутінках виходять на полювання. Тому їжаки належать до сутінково- нічних тварин.

Узимку їжаки сплять під купами хмизу, бур'яну або листя, під корінням старих пеньків, у норах, які вони роблять самі у пухкому грунті чи використову­ють чужі або ж в ямках, але завжди на горбочках,

щоб укриття не заливалося водою. Своє затишне кубельце вони вистилають восени сухим опалим листям, мохом, травою, корою і засинають, скру­тившись калачиком, попередньо закривши вхід до нори. Буває, що їжаки особливо не облаштовують своє зимове "житло", тому сплять прямо на голій землі в норі. Перед заляганням у сплячку вони нако­пичують значні жирові запаси. За час глибокої і тривалої сплячки худнуть на третину, а то й наполо­вину. Температура їхнього тіла падає до +2° С, серце замість 128 ударів на хвилину робить лише два, дихан­ня скорочується з 50 до 5 дихальних рухів на хвилину.

Прокидаються їжаки від зимової сплячки рано навесні, коли в лісах ще не повністю зійшов сніг. Худі й голодні вони завзято приступають до пошу­ків поживи. Головна у них турбота, де знайти дос­татньо корму. Часом їм не вистачає темної пори до­би, щоб втамувати голод. Тому вони продовжують активність і вдень. Рухаючись у різних напрямках, їжак шарудить минулорічним листям, чим видає свою присутність.

Невдовзі після виходу зі сплячки у їжаків почи­наються "весілля" — шлюбний період. На весільних турнірах "лицарі"- самці ніби фехтують - наносять супротивнику удари натягнутими на лоба голками. (Потрібно зауважити, що дуже кумедно виглядають і маленькі їжаченята, коли вони у такий саме спосіб б'ються за мамине молочко). їжак-тато не залишає їжачиху-маму доти, доки не народяться їжаченята. Але відразу після їхньої появи на світ втрачає інте­рес до свого потомства й родинного способу життя і йде світ за очі назавжди.

Їжаченят буває 3—6, іноді 7—8. Народжуються вони яскраво-рожевими, сліпими й голими. Уже в першу добу із горбочків на шкірі з'являються м'які білі голочки завдовжки до 5 міліметрів. їжачиха за­кутує новонароджених у траву й опале листя, ніби в пелюшки. Як тільки звірята підростуть, мама-їжачиха береться навчати своїх маленьких діточок "лісової грамоти": як корм здобувати, від ворогів рятуватися, де безпечні схованки знаходити та що в житті їжака становить небезпеку, чого можна не остерігатися. їжаченята вчаться старанно й на крок не відступаючи від своєї мами-вчительки.

Ніяких запасів на зиму їжаки не роблять. А голов­не, грибочків, грушок та яблучок спеціально для цього на голках не переносять. Усі ці "харчові про­дукти" опиняються у їжаків на голках випадково. Відбувається усе так: серед голок, як в інших звірів у шерсті, заводяться блохи, які страшенно їм доку­чають. Щоб позбутися набридливих паразитів, їжа­ки застосовують такий ефективний спосіб. Вони качаються по опалим фруктам, кислий сік яблук і груш стікає по голках до шкіри й виганяє паразитів. Буває вони використовують й інший спосіб позбавлення від бліх. У садках, парках і навіть на городах вони підбирають недопалки, пережовують їх і цією огидною смердючою "жуйкою" змащують свої голки, щоб вигнати зі шкіри непрошених "гостей". У неволі з цією метою вони часом використовують мило. От які винахідливі!

Оголошуємо конкурс

Дуже симпатичний звір - їжак. Про нього скла­дено багато казок, оповідань і віршів. Влаштуйте конкурс, хто пригадає більше українських народних казок і казок інших народів світу про їжаків. А хто виразніше продекламує вірша про їжачка? Може, хтось із дітей напише власний літературний твір про їжачка Хитрячка? Декому, можливо, захочеться на­малювати або виліпити нашого героя із пластиліну чи виготовити із якогось природного матеріалу?

А чи знаєте ви, що в центрі Києва, поблизу Золо­тих воріт і Софії Київської, є пам'ятник їжачку? Вирізьблений він із дерева, а замість голок - шурупи. Відвідайте й сфотографуйте його на згадку про зна­менитий мультфільм "їжачок в тумані".

На прощання їжачок залишив нам свою візитівку. Ось вона.

Наукова назва: їжак білочеревий.Родинні зв'язки: належать до родини їжакових ряду Комахоїдних із класу Звірів (Ссавців).

До ряду Комахоїдних також належать видра, земле­рийки, кріт і хохуля.

Зовнішні ознаки. Довжина тіла становить близько 20—30 см, хвоста — близько 3 см. Середня маса всього 700—800 грамів. Вушниці — вушні раковини, невеликі — менше 3 см. Голки короткі, їх довжина також дещо менша за 3 см.

Поширення в світі. Європа і Азія.

Поширення в Україні. Повсюди.

Близькі родичі. їжак європейський, їжак південний, їжак амурський.

Додаткова інформація про вухатого їжака з родини їжакових

На сході степової частини України (в Луганській та Донецькій областях) дуже рідко трапляється вухатий їжак, якого довелося занести до Червоної книги України як зникаючий вид. Причини зникнення вухатого їжака полягають у розорюванні та господарському освоєнні диких степових ділянок та надмірна чисельність бродячих собак. (До речі, бездомні собаки шкодять не тільки їжакам, вони знищують і багато інших диких звірів та птахів, які роблять гнізда на землі). їжак вухатий відрізня­ється від поширеного в Україні білочеревого їжака знач­но меншими розмірами. Довжина його тіла становить 13—23 см позаяк вушниці відносно великі (близько 3 см). Голки на шкірі коротші (до 22 мм), хутро м'яке, світле, знизу біляве, з боків і на голові сіро-рудувате.

Історична довідка від їжачка Хитрячка

В язичницькі часи поява їжаків була ознакою настання весни. Початок весни наші предки відзначали як велике

свято. Коли європейці, які звикли святкувати настання весни, потрапили до Північної Америки, то з'ясувалося, що їжаки там не живуть. Тому вирішили передати роль ві­щуна весни іншому звіру байбаку. Свято початку весни відтоді отримало назву "День байбака". Хоча було б спра­ведливо, якби воно мало назву "День їжака".

 

Комахи

 

Добридень, Сонечко Семикрапочко!

 

 

 

 

 

 

 

Усі бачили невеличкого жука із чорними крап­ками на оранжево-червоних надкрилах. Чому над- крила? Тому, що під ними знаходяться справжні крила, завдяки яким усі жуки літають. Якщо уваж­ніше придивишся, то помітиш, що тіло у жучка- сонечка дещо округле й опукле зверху та пласке знизу. Він яскравий і блискучий, але на ньому є плями (ка­жуть, що на справжньому Сонці-зорі також вони є). Плям (крапочок) у нашого жучка всього сім і нази­вають його вчені сонечком семикрапковим. (Тобі тепер зрозуміло, чому герой нашого підручника має ім'я Сонечко Семикрапочка). У російській, поль­ській, французькій мовах його називають "божою корівкою", а в англійській мові "жуком-леді". У багатьох народів ця комаха обожнювалася, а її родовід вели від богів. Це можна зрозуміти навіть із назви. Сонечко вважалося "священним", а якщо хтось його ненавмисне розчавить, або спричинить якусь іншу шкоду, то це було гріхом і віщувало лихо. Як відомо, числу "сім" також надавалося священне значення (пригадайте казки або влучні вислови, в яких присутнє число "сім"). У народі сонечко часто називали лагідно "Петриком". Врешті, спробуйте пригадати ще хоча б одну комаху, до якої зверталися так шанобливо по імені: "Петрику, Петрику! Полети на небо й покажи мені, де твоя хатка? Чи там? Чи там? Чи там?" З давніх-давен садили сонечко на до­лоню не тільки діти, а й дорослі, намагаючися дові­датися залежно від його поведінки про погоду, уро­жай чи майбутню долю. У багатьох європейських країнах сонечко є символом щастя й успіху в житті.

Симпатичний жучок-сонечко справжній хижак

І дійсно, незабутня зовнішність і спокійні рухи викликають загальну симпатію до сонечка. Однак миролюбний вигляд його оманливий. Сонечко семи- крапкове - справжній хижак, як тигр чи вовк від­важний мисливець на комах, які живляться росли­нами. До його жертв належать попелиці та інші малорухливі, м'якотілі комахи, котрі живуть колоні­ями на різноманітних рослинах, переважно куль­турних, і завдають їм великої шкоди, висмоктуючи соки. Може тобі доводилося бачити молоді пагони черешні, абрикосів, персиків, груш і яблунь, покру­чені, й ніби притрушені сіро-чорним попелом? Ці пагони пошкоджені попелицями - злісними шкід­никами рослин у садах, на полях та городах. їхні во­роги - сонечка. А ворог наших ворогів - це, звісно, наш друг. Отож, сонечко семикрапкове належить до природних захисників рослин, наших союзників і друзів. Недарма його поважають за користь, яку воно приносить, рятуючи сільськогосподарські культури.

Давайте придивимося, як відбувається полюван­ня сонечка на попелиць. Жучок неспішно рухається вздовж гілки або стебла, залазить на листки, поки не натрапить на першу жертву. Хоч як жертва пру­чається, він однак швидко з нею розправляється, й рухається далі, переконаний, що поруч на цьому таки листку знаходяться й інші: дорослі особини, їхні личинки й яйця попелиць. Як ми вже зазнача­ли, попелиці - комахи колоніальні, тобто селяться разом у великій кількості, завдаючи непоправних збитків урожаю. Поступово сонечко просувається у саму гущавину колонії попелиць, розправляючися із ними. Там, де пройшов наш герой, на листку видно доріжку, вільну від шкідливих комах. Наївшись досхочу, він робить невеличку перерву. Так за день

жучок-сонечко знищує близько 50-60 попелиць. Часом, у пошуках попелиць сонечко забирається навіть під землю на коріння рослин. Коли воно, бу­ває, опиняється на кущах картоплі, то, хоча й без особливого апетиту, але живиться яйцями колорад­ського жука.

Життєвий "шлях" жучка-сонечка Попелиці невпинно смокчуть соки рослин і тому розмножуються дуже швидко, пошкоджуючи, все нові й нові пагони. Неподалік від колонії попелиць, або в самій колонії сонечка відкладають купки сво­їх яскравих, забарвлених у жовтогарячий колір, яєць. Із них на 7—8 день, якщо стоїть тепла погода, виводяться личинки. Вони мають веретеноподібну форму тіла, вкриті щетинками, темні з оранжевими плямами й швидконогі. Личинки безстрашно роз­гулюють, по'їцаючи спочатку найдрібніших попе­лиць, їхніх ніжних личинок і яйця. Підростаючи, переходять на більшу здобич, адже щелепи у них стають міцнішими. За ненажерливістю вони не пос­тупаються дорослим жучкам. Коли личинки на 20-30-й день сягнуть у довжину близько 1 см, то поведінка у них різко змінюється. Вони раптом припиняють знищувати попелиць. Що то за диво? Чому в них пропав апетит та войовничість? Виявля­ється настала пора перетворюватися на лялечку. Тому вони прикріпляються до листка й повисають головою донизу, стискаються, скрючуються, завми­рають і, нарешті, "одягаються" міцною оболонкою. Лялечка оранжево-червона або жовта з чорними плямами, чи навіть зовсім чорна. У повній непо­рушності й зовнішньому спокої проходить тиж- день-другий. Але зненацька тріскається оболонка й через щілину на світ вибирається молодий жучок- сонечко. Виявляється, спокій був оманливим, у се­редині відбувалося активне перетворення лялечки на дорослу комаху. Доросла комаха живе до двох місяців, відкладаючи близько 750 яєць.

Сезонні зміни у житті сонечка

Коли восени подмуть холодні вітри й почне опа­дати з дерев листя, жучки-сонечка зграйками, якщо за літо їх розмножиться багато, й поодинці, якщо їх­ня чисельність незначна, потягнуться на зимівлю в ліси, лісосмуги, в гори й інші віддалені куточки. Там під "ковдрою" з опалого листя вони переждуть у ста­ні заціпеніння несприятливу пору року. Часто мож­на побачити їх під камінням, у щілинах, під корою дерев, а також між рамами вікон, або в якихось при­міщеннях. Готуючись до зими, комахи стають над­звичайно ненажерливими. В другій половині літа трапляється спостерігати за масовими перельотами сонечок. При цьому вони летять величезними згра­ями на значній висоті. Несподівані перешкоди - злива, гроза, сильний вітер - заставляє їх робити вимушені посадки. Особливо важко їм долати водні перепони: великі річки, водосховища й моря. Узбе­режжя й навколишня земля вкривається тоді тися­чами червоних комашок.

З року в рік сонечка зимують в одних і тих самих місцях. Як це їм удається? Адже живуть вони недовго й щоразу прилітають на зимівлю наступні покоління комах, які ніколи тут не були раніше. Можливо, їм допомагає орієнтуватися стійкий запах спеціальних речовин, який залишився після попередників.

Навесні, тільки устаткується (встановиться) теп­ла погода й на рослинах з'являться перші попелиці, сонечка вибираються із своїх укриттів. Неквапно вони почнуть розповзатися по всіх усюдах лісами, садами, городами і полями у пошуках здобичі.

Чому жучки-сонечка такі відважні?

Виявляється, що жучки-сонечка зовсім не хова­ються від комахоїдних птахів — ворогів усіх комах. Це й не дивно, адже вони мають червоне попереджу­вальне забарвлення, яке застерігає голодних птахів: "Не їжте нас, ми — неїстівні". Під час небезпеки жук видавлює зі своїх "колін" - суглобів на ногах, кра­пельки "крові", жовтої рідини, що має різкий запах і гіркий смак, який дуже не до вподоби птахам. Якщо якесь нерозумне, недосвідчене пташеня ненароком ухопить до дзьоба червоненьке сонечко, то відразу ж з огидою виплюне його й на все життя знатиме, що жучків-сонечок вживати в їжу не рекомендується. Неприємна на смак і запах "кров" (тобто гемолімфа) багатьох комах-сонечок для більшості тварин - отруйна. Тому сонечка можуть дозволити собі вести такий відкритий і спокійний спосіб життя.

Вважають, що отруйна жовта рідина, яку виділя­ють сонечка, має цілющу дію. Її ще у давнину вико­ристовували в народній медицині для лікування кору, зубного та інших видів болю. Ефективність цих "ліків" чекає наукового обґрунтування.

Багато загадкового, незрозумілого й досі зали­шається в житті таких звичайних на перший погляд жучків-сонечок. Є що досліджувати спеціалістам у галузі ентомології — науки про комах. Наприклад, вчені намагаються налагодити розведення сонечок у штучних умовах для використання в боротьбі із попелицями та іншими шкідниками культурних рослин. Адже широке використання отрутохіміка­тів завдає непоправної шкоди природі. Гинуть від отрутохімікатів і сонечка. Натомість, в природі у цих комах ворогів небагато. Найбільш небезпечний із них - крихітний, довжиною менше за міліметр, їздець. (їздці належать до родини перетинчастокри­лих, близьких родичів ос і бджіл, але ведуть парази­тичний спосіб життя). Вони відкладають яйця в тіло лялечок і дорослих жучків-сонечок. Паразити роз­виваються, поступово виїдаючи із середини свого господаря, поки він не загине.

 

Гра «Сонечко»

Відгадай загадки і впиши назви комах у клітинки.

1. Що це за комаха, що має червоненький плащ? (Сонечко)

2. Я чорненька, маю крила і бринчу усюди, хто я? (Муха)

3. Ми лісові мешканці – вправні будівельники. Всією артіллю будуємо житло із соснових гілок. (Мурашки)

4. Сам чорний, та не ворон,

Має роги, та не бик,

Шість ніг баз копит. (Жук)

5. Удень спить, а як ніч настане, на вогонь летить. (Метелик)

6. У гаю вогонь мигтить, всю ніч пень вогнем горить, а настане білий день, - не обсмажений той пень.(Світлячки)

 

Гра називається «Сонечко», тому що всім комахам для життя, розмноження і живлення потрібне сонячне тепло і світло.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цікаво знати, що ...

... У бджіл п’ятеро очей. Троє допоміжних очей – рецептори інтенсивності освітлення. Завдяки їм бджоли легко визначають час доби і повертаються у свій вулик у певну годину. Комахи розрізняють білий, жовтий і синій кольори. Орієнтуються вони за сонцем. Потребу у воді бджоли задовольняють за рахунок меду. Однак можна побачити, як біля водопою бджоли п’ють воду, і не просто п’ють,  а набирають її і несуть до гнізда. Вода їм дуже потрібна для приготування кашки личинкам, охолодження гнізда у спекотну погоду.

... Всі бабки – повітряні хижаки. Вони ловлять у повітрі мух, комарів, метеликів та інших комах.

... Руді лісові мурахи знищують більшість шкідливих комах. За добу можуть знищити двадцять тисяч шкідливих комах із  площі 25 000 метрів квадратних. Середній мурашник знищує за літні місяці 5, а то й 8 мільйонів комах.

... Силою з мурашками навряд чи хто може позмагатися. Слон масою 5 тонн насилу піднімає вантаж   500 кг, 50-міліграмова мурашка тягне мертвого жука масою 500 мг. У десять разів важчого від самої себе. 

 

Риби

 

Поринемо у водну стихію в гості до Карасика Золотенка

 

 

 

 

 

 

 

 

Близькі родичі: карась золотий і карась срібний

У наших водоймах представлені два види карасів: карась звичайний, або золотий і карась срібний. Однак карась звичайний, не зважаючи на свою назву, у наш час - велика рідкість. Недарма він занесений до Червоної книги України. Натомість карась сріб­ний - поширений і чисельний представник стоячих і повільно текучих прісних водойм нашої країни.

Карась звичайний відрізняється від карася сріб­ного темно-коричневим забарвленням спини, з дещо зеленуватим відтінком; боки у нього темно-золо- тисті, з мідно-червоним відливом, а парні плавці іноді червоні.

Поширений у Центральній і Східній Європі й у Сибіру до річки Лєни.

 

Де живе карась золотий?

Карась золотий живе в заболочених, зарослих водоростями водоймах, заплавних озерах, у річках він трапляється рідко. Карасі полюбляють водойми з мулистим Грунтом. І це не проста забаганка. На зиму карасі закопуються у мул і виживають навіть тоді, коли невеличкі стоячі водойми промерзають до самого дна. Не меншу стійкість виявляють кара­сі влітку під час посух, коли мілководні водойми в спеку повністю пересихають. Тоді карасі закопу­ються у прохолодний мул на глибину близько 70 сантиметрів. Ось чому іноді можна спостерігати таке загадкове явище: після тривалої спеки випаде рясний дощ і заповнить пересохлу водойму й там, де не візьмуться карасі. Всі дивуються з їхньої появи, висувають різноманітні таємничі пояснення. А ви­являється, вони вибралися із мулу й почали знову плодитися у своїй рідній водоймі.

Завдяки своїй неабиякій витривалості, карасі єдині серед прісноводних риб здатні переживати найнесприятливіші умови, й подекуди тільки вони одні населяють водойми.

Залежно від умов існування карасі мають різну форму. Якщо умови несприятливі, вони не вироста­ють великими. Зате, якщо умови життя сприятливі, кормів вдосталь, то вони ростуть дуже швидко й сяга­ють у довжину 45 см, а їхня маса становить понад 3 кг.

 

Як відбувається розмноження карася золотого?

Навесні, коли вода прогріється до +14°С у ка­расів розпочинається нерест — період розмножен­ня, який триває 2-3 дні. Ікру самочки відкладають порціями. Ікринок вони відкладають багато — близько 300 тисяч. Ікринки розвиваються на водя­них рослинах, до яких вони приклеюються. Карасі своїм потомством не опікуються, тому, щоб продов­жити існування свого роду, вони відкладають так багато ікринок. Із ікринок вилуплюються личинки, які згодом перетворюються на численних мальків. Скільки усіляких небезпек на них чатує: хижі риби, птахи, комахи і навіть жаби. А головна небезпека - літня спека й пересихання водойм. Живляться до­рослі карасі рослинною й тваринною їжею, а також дрібними відмерлими рештками.

Хто є предком красунь - золотих рибок?

Цікаво, що предки карасів стали родоначальни­ками акваріумних і ставкових золотих рибок. Золо­ті рибки виведені від карася срібного в Китаї понад тисячу років тому назад, у X—XII століттях. У XIV ст. золоту рибку завезли в Японію, де було створено

багато різноманітних її форм. Згодом золоті рибки потрапили і в Європу. Впродовж багатьох століть любителі акваріумних рибок виводять дивовижні породи золотих рибок із довгими плавцями й химер­ною формою тіла, є серед них чорні, трьохколірні, з довжелезними віялоподібними хвостами, нароста­ми на голові, схожими на червоні шапочки. Так дикі риби поступово стали свійськими й нездатні самостійно без допомоги людини жити у водоймах. Вважають, що серед інших свійських тварин у золо­тої рибки найбільше різних порід, які навіть відда­лено не нагадують своїх диких предків,

 

Чи розмовляють риби?

Це було під час війни. Океаном плив підводний човен. Надівши навушники, молодий матрос слухав морські шуми і стежив, чи не задзвенить гвинт ворожого корабля. І раптом він почув тріск, подібний до стукоту мотора. Противник! Тільки де він пливе? Тоді старший моряк засміявся і сказав:

- Ніякий це не ворог. Ми потрапили у косяк риб. Це риби між собою розмовляють.

- Чому ж вони в акваріумі мовчать?

Справа в тім , що із води у повітря звук проходить дуже погано, тому люди не чують що робиться у воді.А коли навчились робити підводні мікрофони і підслуховувати риб, то виявилося, що під водоб дуже сильний шум. Звуки, які видають різні риби, бувають подібні і на хрюкання, і на каркання, і на гудок паровоза, і на бій барабана. Оселедці, наприклад, цвірінькають, як птахи.

Риби мають ще й добрий слух. Але як же чують, коли в них немає вух? А справа в тому, що у них на голові є внутрішнє вухо. Воно тоненькими кісточками з’єднане із плавальним міхурем. Через воду і тіло риби звук доходить до цього міхура.

Загадки

1. Голова є, а шиї немає, очі є, а брів немає, без ніг, а далеко ходить. (Риба)

2. В морі рибка золота кораблі переверта. (Кит)

3. Має клешні й довгі вуса. Я і сам його боюся, бо щипає мов гусак. Ну,а звуть шипаку ... (Рак)

 

Птахи

Про пташку сойку та про те, як вона ліси висаджує

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дорогі діти! Запрошуємо вас позмагатися, хто знає більше назв птахів, які живуть у нашому краї. Розпочинаємо перераховувати: горобець, сорока, голуб, сіра ворона ґава, синичка, соловейко, грак, шпак, лелека... А про таку пташку сойку чули? Що ви про неї знаєте? Адже про кожного птаха можна розповісти дуже багато цікавого та повчального.

Давайте познайомимося ближче з першою кра­сунею наших лісів синьокрилою сойкою. До речі, кому довелося її бачити? Де вона тоді була: у лісі, на узліссі, в садку, чи в парку? Може, вона перелітала з дерева на дерево, а може, походжала по землі, встромлюючи міцного дзьоба в пожухлу траву, ніби ховаючи щось. А може, сидячи на старому крисла­тому дубі, пильно стежила за всім, що відбувається в лісі? Бо дійсно, сойка не лише красива, а й допит­лива та дуже спостережлива. Вона скрізь свого дзьо­ба встромить, про все довідається. Он хтось чужий у ліс забрів, вона першою про це сповістить. Її попе­редження може звучати по-різному: то вона застре­коче, ніби сорока, то заскрипить, як старий віз, то загавкає, як мисливський собака. Коли сойка, нена­роком, у сонний зимовий садок залетить, то все навколо ніби враз оживе. Така вона жвава та завзята.

Є у сойки ще одна особлива й незвична, як для птаха, прикмета: вона вміє піклуватися про природу рідного краю! Щоосені висаджує в землю горіхи та жолуді, щоб з них виросли молоденькі деревця. Так вона ніби приклад людям подає, як потрібно відновлювати ліси. їй небайдуже, що відбувається у довкіллі. Сойка - справжній захисник природи. Вона - супергерой наших лісів.

Отож, недарма ми вирішили взяти інтерв'ю саме у сойки, щоб ви довідалися більше про неї саму та про її життя-буття. Ми задаватимемо сойці різні запитання. Цікаво, що вона нам розповість?

Інтерв'ю дає Синьокрила Сойка

Насамперед виникає запитання про походження вашого імені, шановна пані Сойко, чому вас так назвали?

На перший погляд може видатися, що моє ім'я - сойка - зменшувальне від назви рослини, близької родички квасолі та гороху, сої. Хоча я нічогісінько спільного з соєю не маю. Зате набагато вірогіднішим є походження моєї назви від слова «сіяти» чи «сійка», адже я щоосені засіваю ліс жолудями, щоб ви­росли нові дубки. Сподіваюся, ви знаєте, що немає у наших лісах ціннішого дерева, ніж дуб.

В усіх країнах світу орнітологи, знавці птахів, називають мене однаково - Gаrrиlиs glandarius. Так звучить моя наукова латинська назва — мої прізвище та ім'я, що перекладаються на нашу мову приблизно так: балакучий, жолудевий (птах). Ще у давні часи вчені дали мені таку назву, враховуючи мою схиль­ність до балакучості та любов до жолудів. І дійсно, латинське слово garrulus походить від garrio — бала­кати, розповідати, балакучий, шумний, крикливий, говіркий, щебетливий, скрекотливий. Аglandarius - від glans, glandis — жолудь, або жолудевий — той, що дає жолуді. (До речі, кожен, мабуть, чув споріднене слово гланди, поширену в побуті назву піднебінних мигдаликів, які дійсно мають жолудеподібну фор­му). От і означає, що сойка - сійка - балакуча пташка, яка сіє жолуді. Я своїм іменем цілком задоволена, бо воно милозвучне й дуже влучне!

А своїм зовнішнім виглядом ви також задоволені? Що б ви розповіли про те. як ви виглядаєте тим, хто вас ніколи в житті не бачив?

Лише погляньте на мене, хіба ж бо я не гарна? Чи є в лісі красивіша за мене пташка? Крила, хвіст та вуса в мене чорні. На голові видовжені пера поцяцьковані чорними рисочками й викладені в до­ладну зачіску. Буває, що я свою зачіску настовбурчу так, щоб утворився справжній чуб. Зазвичай це трапляється, коли я чимось збентежусь. Важко не помітити чудесний малюнок на моїх крилах: білі смужки з чорними рисочками та блакитні верхні покривні пера. Жоден птах у лісі такого небесно- блакитного пір'я не має. Мене безпомилково можна впізнати лише по одній моїй блакитній пір'їні. Що й казати — маю розкішне, м'якеньке, шовковисте коричневе оперення з чудовим рожевим відтінком. Дзьоб у мене короткий, з гачком на кінці, а ноги досить великі і міцні, з довгими кігтями. Чим не модель серед інших птахів!

Може, хтось хоче дізнатися, які в мене розміри? Запам'ятовуйте! Я - розміром з усім відому галку. Довжина мого тіла становить 34 см, розмах крил — 55 см, довжина крила - 17 см, хвоста - 15 см. Я гадаю, це - найкращі пропорції у світі!

Шановна пані Сойко, розкажіть нам докладніше про свій характер та повадки.

Що розповісти про мій характер? Я — не лише красива, а й рухлива, шумна, жвава, лукава. Кажуть, що я хитра, не вірте, я - просто розумна і ду-у-у-у-же скромна. Я - жартівниця, винахідниця, веселунка і штукарка. Для власної втіхи можу такі акробатичні

етюди виробляти, що їх у цирку за гроші інші показують. Я така проворна не тільки на деревах, а й на землі.

Тільки не подумайте про мене, що я егоїстка й лише про себе дбаю. Немає за мене більш товарись­кого птаха! (Хіба, що моя родичка сорока). Бувало, як тільки побачу, що хтось чужий у лісі з'явиться, то я мерщій всіх про це сповіщаю. Все лісове населен­ня мене добре розуміє. Якщо я шум та гам здійму, то треба остерігатися небезпеки. Наприклад, тра­питься, що мовчазні, озброєні до зубів, мисливці зі своїми страшними собаками, лісом бредуть, то я і гавкаю, і ричу, щоб привернути до них увагу. Умію я наслідувати не тільки собачу "мову", а й інші зву­ки: стрекіт сороки, звук мотора, скрип підводи... За ці видатні здібності мене птахом-пересмішником називають.

А співати я не люблю, не те що соловейко. Мені більше до вподоби покаркати, як сіра ворона-ґава "кра-кра". По-моєму, гарна пісня - це голосний тріск і наслідування голосів інших птахів. Дивно, що багато хто зі мною не погоджується! Якщо утри­мувати мене в неволі, то я ще й людські голоси навчуся відтворювати не гірше за папугу.

Я завжди вчиняю виважено й зайве легковажити чи ризикувати не буду. Тобто уникаю перелітати на великих відкритих просторах, а обережно тримаюся поміж деревами, ховаюся в лісі. А коли трапиться, що потрібно зробити переліт на відкритій місцині, то роблю зупинки на кожному дереві, яке трапля­ється на шляху. Зарахувати мене до першокласних літунів не можна. Перелітати на значні відстані я не наважуюся.

Цікаво знати, маючи таку чудову форму, чи дотримуєтеся ви якоїсь певної дієти? Якій їжі надаєте перевагу?

Моя улюблена їжа - горіхи, жолуді, ягоди і кома­хи. Роблю запаси, закопую жолуді, сприяю лісовідтворенню. Але часом можу напасти на дрібних співочих птахів, поцупити яйця та пташенят із їхніх гнізд. Ловлю лісових мишей та полівок. Не дивуйте­ся, в цьому немає нічого незвичного, бо я всеїд­ний птах. Часто мене та інших сойок даремно зви­нувачують, що ми завдаємо шкоду, розорюючи гнізда лісових птахів. Не вірте — це перебільшення. Основу мого живлення складають комахи та їхні личинки, нерідко такі шкідливі, як травневі хрущі, довгоносики і гусінь непарного й соснового шов­копрядів. То ж користь від нас, сойок, лісу неабияка! Хоча восени та взимку віддаю перевагу жолудям і буковим горішкам. Завбачливо роблю з них запаси на зиму, ховаючи в потаємні місця, Часом буває, що люди вирощують городину поб­лизу лісу, то я можу цілими днями підбирати на городах полишену ними дрібну картоплю, відносити її до лісу, щоб надійно заховати на зиму. Полюбляю залітати в садки майже біля хат під самі вікна, щоб підживитися волоськими горіхами.

Зізнайтеся нам по секрету, чи маєте ви ворогів?

Так, як кожна тварина, що себе поважає, я маю ворогів. Боюся хижих птахів, таких, як сокіл-сапсан та яструб великий. Тому тримаюся біля дерев, де легше заховатися від них серед гілок. Іншими моїми ворогами є сови нічні хижі птахи, які нападають у темряві. На моє гніздо може натрапити й розорити куниця. Маю також підстави остерігатися бродячих бездомних котів.

Не зайве ще раз наголосити, що я розумна, кміт­лива, нерозбірлива в їжі, захищена міцними кігтями та дзьобом, загартована від негоди, тому вмію уни­кати небезпеки.

Як ви ставитеся до нас, людей?

У ставленні до людей завжди виявляю величезну обережність і пересторогу. Особливо непередбачуваною буває поведінка хлопчаків, надто тоді, коли в руках у них бридка рогатка! Хоча я встигаю поміти­ти будь-яку загрозу, або ворога перше ніж він мене. Своїм "мелодійним" криком часто заважаю мислив­цям, відверто насміхаюся над ними, попереджаючи всю їхню дичину.

Де ви будуєте свої гнізда?

Надаю перевагу мішаним лісам. Не люблю чистих соснових та інших хвойних лісів. Добре мені ведеться у затемнених ділянках лісу з густим підліс­ком як углибині, так і ближче до галявин. Часом оселяюся у старих занедбаних садках і парках. Погано мені там, де немає дубів. Залишаюся упро­довж років бути вірною раз і назавжди обраному місцю гніздування.

Своє гніздо будую на гілках молодих та середньовікових хвойних і листяних дерев або близько до стовбура, або неподалік від нього на висоті 1,5—5 м від землі. Добре, що будівельний матеріал для гнізда дістати не важко. Зовнішні стінки складаю з то­неньких гілочок, а внутрішні зі стебел сухої трави. Лоток викладаю із корінців, травинок та хутра. За формою моє гніздо нагадує чашу. Будь-хто скаже, що зроблене воно досить уміло.

Розкажіть про свою родину. Хто ваші найближчі родичі?

Я належу до славнозвісної родини Воронових птахів. Хто їх не знає! Це сорока, галка, грак, ворона сіра, крук. Але жодний із цих птахів не дово­диться мені близькою ріднею. Бо немає серед птахів

України жодного, хто б так, як і я, належав до роду сойок. На жаль, я — єдина представляю рід сойок.

Де живуть сойки?

Сойки гніздяться майже на всій території України, крім півдня степової смуги. Зимують вони в Україні. Крім того, розповсюджені в Європі, Північній Африці, Малій Азії, на Кавказі, в Ірані, на півдні Сибіру, Японії, Кореї, Китаї, де є мішані ліси.

До якої групи птахів ви належите: перелітних, чи осілих?

Сойки ведуть осілий спосіб життя. Хоча я схильна до недалеких мандрівок рідним краєм. Полюбляю кочувати різними місцинами, де зростають могутні дуби. Відлітати у вирій у мене потреби немає, бо впродовж усього року і в рідному краї знаходжу собі поживу. До того, я чула від перелітних птахів, якими небезпечними бувають дальні перельоти.

Як складається ваше особисте життя впродовж року?

Будувати гніздо, так само, як й інші мої родичі — сойки, розпочинаю у березні. В кінці квітня у мене з'являється повна кладка з 5-7 блідо-зелених або жовтих яєць з бурими цяточками. Тривалість насид­жування становить 17 діб. У другій половині травня вилуплюються голі й безпомічні пташенята. А через 19—20 діб вони вже покидають гніздо. Зазвичай, це буває у другій половині червня. На щастя, мої діточ­ки не відразу полишають нас, батьків. Із своїм виводком ми тримаємося разом до осені. Й недар­ма, бо хто краще подбає про діточок, як не рідня. Поки триває насиджування та вигодовування пта­шенят ми, батьки, дуже заклопотані й мовчазні. Зате, коли молодняк здійметься на крило, дорослі й молоді радіють, стають безтурботними й гомінки­ми. Так ми шумними компаніями — родинами кочу­ємо лісом і восени, і взимку. Ми, сойки, ніколи не забуваємо про своє призначення — поширення в рідному краї дубів, буків та інших дерев, коли зако­пуємо в землю жолуді та горіхи. Частина їх пророс­те, щоб зазеленіли довкола нові пишні листяні ліси!

Шановна пані Сойко, ми дуже вдячні вам за інтерв'ю, яке ви нам люб'язно надали.

Отож, тепер, коли ми отримали стільки інфор­мації про життя та повадки нашої героїні, кожен переконався, що сойка належить до найобдарованіших та найрозумніших птахів нашої фауни. Дуже товариська, кмітлива й потішна, вона може пода­рувати величезне задоволення будь-кому, хто спо­стерігає за її поведінкою. Недарма ми обрали її для проведення цієї розмови! Дорога Сойко, до побачення!

Загадки

1. Відгадайте, дітки, хто має носик – долото? Ним комах з кори виймає, про здоров’я лісу дбає. (Дятел)

2. Котрий птах гнізда не робить? (Зозуля)

3. Хоч сам невеличкий, та гарно співає. (Соловей)

4. Швидко скрізь цей птах літає, безліч мошок поїдає, за вкном гніздо будує, тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

5. Маленький хлопчик у сірій свитині по дворах стрибає, крихти збирає. (Горобець)

6. У садочку понад тином я зробив йому хатину, він навколо обдивився, заспівав і оселився.(Шпак)

 

Птахи передбачають погоду

1. Снігурі щебечуть під вікном – буде відлига.

2. Прилетіли жайворонки – почалася справжня весна.

3. Солов’ї співають всю ніч – буде ясний день.

4. Ластівки літають високо – на хорошу погоду, а низько – на дощ.

 

Птахи мовою цифр

У качки близько 12 000 пір’їнок, у голуба -  2 500, а у лебедя – близько 20 000.

Справжній гігант серед птахів – страус африканський. Його вага  50 – 90 кг, хоч він і не літає, та під час бігу розвиває швидкість 70 км/год.

Найменший представник птахів – колібрі. Вага колібрі – 1,5 -2 г. Ці птахи трішки більші за джмелів, живляться вони переважно нектаром квітів.

У нашій країні найменші птахи – королики.

На землі мешкає приблизно 8 600 видів птахів.

Пара великих синиць прилітає до гнізда щодня 390 разів, а мухоловка – навіть 500.

Прочитай назви тварин

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Яку тварину людина приручила першою?

Першою із свійських тварин людина приручила собаку майже 15 000 років тому. Диким предком собаки є вовк. Спочатку люди ловили вовченят, щоб їх з’їсти, коли підростуть.Поступово окремих вовченят приручали і залишали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Яку користь приносять тварини людям?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Собаки охороняють будинок людини

 

 

 

 

      Кішки ловлять мишей

 

 

 

 

 

Птахів розводять для одержання продуктів харчування: м’яса, яєць та для отримання пуху

 

 

 

 

Зміїна і бджолина отрути, мед, борсучий жир – ліки від різних хвороб

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РІДНИЙ КРАЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КРАЙ НАЛИВАЙКА

Гусятин — наше рідне місто,
Воно красиве, гарне, чисте.
У ньому річка протікає,
Яку Збручем ми називаєм.
Багато є легенд про місто.
Вони, мов дивнеє намисто,
Край Наливайка прикрашають
І про минуле промовляють.
Колись місциною цією
Козак здалека проїжджав
І милувався він красою
Та край наш славний покохав.
І оселився тут козак.
Та як назвати місце, як?
Дочка молодша помогла
І назву містові дала.
І з того часу наше місто
Завжди прекрасне і врочисте
На берегах Збруча стоїть,
Нових гусятинців ростить.

 

Легенда про Гусятин

Давно це було, ще коли наші предки-слов'яни жили племенами, на чолі яких були найрозумніші та найвпливовіші люди — старійшини, кoтpі чесно та розумно розподіляли між родами племені землі для обробітку й угіддя для полювання і скотарства.

Так-от: в одному із таких племен жив чоловік на прізвище Ус, який був головою роду. Ус відзначався глибоким розумом, щирим серцем, працелюбністю та винахідливістю. Часто до його думки прислухались нaвіть на paді старійшин. Але один недолік мав Ус: був у нього дуже крутий норов. Вже як надумає щось зробити, то дуже важко переконати його в чомусь іншому.

І от якось здалося Усoві, що на долю його роду припали землі менш родючі, ніж у сyсідніx родів, та й пасовиська не тaкі, як у них. Обурився Ус і звернувся до старійшини із просьбою перерозподілити землі між родами. Зібрав старійшина раду, повідомив про вимоги Уса, але всі члени ради визнали Усову скаргу безпідставною і відмовили йому у просьбі. Не зміг гордовитий Ус пережити цього. Де ж таке бачено, щоб йому, Усoві, відмовили? Прийшовши додому , Ус дав дружині та трьом донькам-красуням наказ готуватися до від'їзду. Як тільки не вмовляли його yсі члени роду змінити рішення — Ус був невблаганний. Рано-вранці, коли ще нaвіть сонячне проміння спало, вирушив Ус із своєю сім’єю у дорогу. От їдyть вони круторогими волами день, їдyть другий, третій, а на четвертий день зупинилися у мальовничій долині на березі річки Збруч, що тихо котить свої води, вилискуючи на сонці, мов золото, увінчана зеленорутими бережками, які то стеляться pівнeсeнькo і низесенько майже на одному pівні з водою, то пнуться високо вгору, утворюючи неприступні гордовиті кручі. А ген за річкою височать чарівні гори Медобори, покриті буйними лісами та зеленими луками. Мальовнича долина, яка нагадувала квітколоже запашної величезної квітки, повільно переходила у пагорби, що з yсіx стopін, наче пелюстки, обступили її. Схили пагорбів пестило сонце з висоти, ніби вимовляло з подивом: "Чому тaкі родючі землі пестять тільки мої руки-промінці, чому їх не торкаються руки людини? " Спостережливий Ус перехопив грайливий погляд сонця, по-змовницьки підморгнувши йому, почав будувати з глини помешкання для своєї сім'ї.

Усoві доньки та дружина хоч і дуже сумували за родиною, яку покинули, настільки були захоплені казковою навколишністю, що залюбки погодились залишитись тут, аби заснувати нове поселення.

"Батьку, — сказала одного разу найстарша донька, яка дуже любила догоджати Усoві, — давайте назвемо наше поселення Усятин, адже ідея заснувати його тут була Вамою".. Усoві справді припала до вподоби така пропозиція, і він з гордістю повідомляв yсіx, хто проїжджав біля їхнього поселення, що зветься воно Усятин.
А середуща донька Уса була щедра на витівки та пустощі. І от одного разу, зручненько вмостившись на колінах у батька, пустуючи і грайливо намотуючи його довгі вуса на свій тендітний пальчик, вона прощебетала: "Татусечку, ріднесенький, а давайте добавимо до назви нашого поселення тільки одну-єдину літеру "В”), яка говоритиме про те, що у вас довгі-довгі вуса і свідчитиме, що Ви прислухались до моєї примхи, бо любите мене більше від yсіx!” Ус і справді дуже любив свою середущу доньку, бо своїми веселощами вона завжди розвіювала його поганий настрій. От з тих пір і почали називати поселення у мальовничій долині Збруча Вусятин.

Наймолодша Усова донька відзначалась глибоким розумом, тонкою спостережливістю і спокійною вдачею. Вона ніколи не любила підлабузнюватись до батька, чимось йому улещувати. Дівчинка захоплювалась природою, спілкувалась з нею. Ії часто можна було зустріти у лісі під густою кроною дерев, замилувану мрійливою музикою зелених верxoвіть, чи побачити, як вона на березі річки, припавши щокою до землі, вслухається у шепіт трав, перемішаний із мелодійним дзижчанням комах.

— Батьку, — мовила наймолодма донька тихим несмілим голосом, — Ви завжди говорили, що людина повинна перебувати в гармонії з природою...

— Так, — ствердно хитнув головою Ус і зацікавлено подивився на дочку, очікуючи почути від неї щось добре та розумне.

— Батьку, ідея утворити ту поселення безперечно належить Вам, отже, і названо його по-праву Вашим імeнeм. Але гляньте довкола! Якби не ця зваблива краса природи, якби не щедрість матінки-землі, то Ви, напевне, і не зупинились би тут?.

— Напевне, ні, — задумливо відповів Ус. — їхали ми багато днів, перед нами відкривались різні чудові краєвиди природи, але тільки цей затишок, саме цей мальовничий куточок припав найбільше до серця, торкнув струни душі моєї.

— От бачите, Батьку, виходить, що половина заслуги в тому, що саме тут утворилось поселення, належить Вам, а половина — Природі.

— Виходить, що так, доню...

— Батьку, погляньте довкола! Який чудовий килим утворила трава, що зветься гусятник! Тож давайте об’єднаємось з природою! І нехай у назві нашого поселення буде частинка від рослини гусятник, яка найбільше тут поширена, а частинка від Вашого прізвища...

— Нехай зветься наше поселення Гусятин, — одноголосно вигукнули всі, захоплені розумом та розсудливістю наймолодшої доньки.

Ось тому історики твердять про те, що назва Гусятина видозмінювалась так:

Усятин — Вусятин — Гусятин.

Ось тому і проживають сьогодні в Гусятині тaкі розумні, щирі серцем, працелюбні, але гордовиті люди. Вони успадкували риси першого поселенця Уса.

                                    

Гусятин – селище міського типу Тернопільської області. Знаходиться на гористій височині, низині і крутих схилах. Річка Збруч ділить його на дві половини: східну (село Хмельницької області) і західну (райцентр Тернопільської області).

Цей край гарний природою і землями, багатий історичними пам’ятками архітектури 16-17 ст.  Гусятин має свій герб, де зображено замок з трьома баштами і над кожною з них – гуска в польоті, що вказувало на назву і становлення міста. Досі збереглися костьол, церква, руїни синагоги, замка фортеці та ін. Кожен з цих пам’яток має свою яскраву сторінку історії.

Цей мальовничий край прекрасний кожної пори року. Характерною рисою природи Гусятинщини є її різноманітність. Більшу частину займає  плоска рівнина з древніми річковими долинами. Чарівний регіон природи Надзбручанського краю – Подільські Товтри. За дивовижне розмаїття медоносного зілля люди назвали цю горбисто – лісову місцевість дзвінким, мов пісня, словом Медобори. Ще одне надзвичайно цікаве явище природи можна спостерігати поблизу села Вікно Гусятинського району. Тут у долині б’ють із землі потужні джерела – потоки утворюючи невеликі карстові озерця, які в народі називають «вікнинами».

 

Збруч – найкраща річка Поділля

Збруч — річка на заході України, ліва притока Дністра. Довжина 247 км, площа басейну 3350 км². Протікає по Подільській височині, на межі Тернопільської та Хмельницької областей.Бере початок з джерел поблизу села Щаснівка Підволочиського району на Авратинській височині. Тече Подільською височиною з півночі на південь.

Середня глибина 1,5-2 м. Ширина річки 8-11 м., глибина на плесах 2,5-4 м. Русло має численні меандри, трапляються порожнисті ділянки, багато островів і стариць. Похил річки 0,8 м/км, площа поперечного перерізу 22 м2, швидкість течії 0,57 м/сек., витрата води 15,54 м3/сек.

У верхів’ї долина маловиразна, схили її пологі, розорані. У середній течії долина V-подібна (каньйоноподібна), шириною 0,5-1,6 км, схили круті, розчленовані ярами і балками. Заплава до 80-100 м., іноді відсутня, у верхів’ї шир. до 1-1,2 км, між селом Канівка та ТАрноруда заболочена; нижче звужується до 80-120 м і менше.

Основні притоки — Гнила (права), і Бовванець (ліва).Живлення мішане, з переважанням снігового. Характерні літні дощові паводки. Виникають льодові утворення (забереги, шульга) у грудні. Льодостав (крім порожнистих ділянок) встановлюється на початку січня, скресає у середині березня.

Споруджено ГЕС (Боднарівська і Мартинківська) та близько 140 ставків.Дослідники вважають, що назва гідроніма виникла від діалектного слова «збруч», яке означає болото. Місцеве населення називає болота, з яких витікає річка Збруч, «збручами».Інша версія твердить, що назва річки Збруч бере початок з слов’янських часів. Але тоді наша річка називалася «Боруч». Коли в людей запитували, куди вони йдуть, чулося у відповідь: «За Боруч». Пізніше дві літери зникли і утворилася назва річки — Збруч.Також, за однією із версій, на території Східної Галичини в районі Медоборів жило плем’я, яке згадується у літописах під назвою «борани». Від нього пішли назви річки Збруч та міст Збараж, Зборів, можливо і Борщів.

Вздовж берегів — зони відпочинку. На берегах Збруча — Медоборський заповідник і Моночинський заказник, смт Підволочиськ, Гусятин і Скала-Подільська.

 

Цікаво знати, що ...

ЗБРУЧ. Ріка єднання українського народу. Майже два століття вона була кордоном, який розділяв єдиноправних братів. Були часи, коли навіть сама назва ріки вважалась крамольною. Так, коли після першого поділу Польші Австрія захопила частину території Галиччини та Західне Поділля, по Збручу пролягла східна межа її нових, щойно загарбаних володінь. Цісарські урядовці не поспішали вирушати з далекого Відня на Україну та й пойменували невідому для них річку по-своєму — Підгірці. Назва була внесена на карту імперії. Але в народі залишилась жити справжня назва — Збруч...

         

З околиці рідного міста Гусятин милуюся чудовим, неповторним витвором природи. Безперервними рядами у височінь неба здіймаються Медобори, покриті густими лісами, які то спускаються зеленими хвилями в широку долину річки, то піднімаються крутими схилами і, захоплюючи половину обрію, біжать, здається, у безкраю далечінь.

         

В самій низині, яка називається Савкова, протікає річка Збруч. Перерізавши медоборний кряж глибоким каньйоном, вирвавшись з тіснин, хвилястою темно-голубою стрічкою біжить - поспішає ріка до Дністра.

         

З давніх давен Дністер разом з своєю лівою притокою — Збручем був другою водною торговою артерією Київської Русі після Дніпра, по якому проходив знаменитий шлях «Із варяг в греки». В ті далекі часи річка Збруч була судноплавною для тогочасних суден майже по всій своїй довжині.

         

Заселення долин річки відноситься до глибокої давнини, про що свідчать залишки видовбаних у камені печер, в яких жили доісторичні люди. Пізніше в цих печерах знаходились відлюдники, і жителі сіл рятувались від татарських набігів. Тут сама природа — дикі скелясті і неприступні гори, вкриті прадавніми лісами - створила умови для захисту від нападників.

         

В руслі річки і її відкладеннях люди постійно знаходили різні залишки тваринного світу минулих віків, архітектурні деталі та різноманітні пам'ятники, витесані з каменю, різні предмети сивої давнини: монети, зброю, знаряддя праці.

         

В 1848 році в Збручі недалеко від сіл Личківці та Голенищеве знайдено чотиригранну фігуру — стовп із сірого вапняку висотою 2,67 метра. Стовп поділений трьома горизонтальними ярусами, на яких барельєфах показано, як уявляли слов'яни будову Всесвіту. На нижньому ярусі — бог підземного світу, що тримає на руках Землю, на середньому — Земля з людьми, на верхньому найширшому — небо, заселене богами. На передній грані стовпа зображена богиня з рогом тура на руці. Ліворуч від неї - бог воїнів з однолезним мечем, які були поширені на Русі в X столітті, і конем біля ніг. Зображення на інших гранях збереглися гірше. Скульптуру Збруцького ідола, як назвали цю знахідку, увінчує чотирилика голова, покрита руською княжою шапкою, дзвоноподібної форми з хутряною облямівкою.

Збруцький ідол — видатна пам'ятка староруського образотворчого мистецтва. З 1851 року статуя зберігається в Краківському археологічному музеї, а її копії в натуральну величину в Московському історичному, Тернопільському краєзнавчому музеях та Почаївськрму музеї. Вчені вважають, що Збруцький ідол — зображення древньослов 'янськрго бога сонця — Святовита, поваленого під час хрещення місцевого слов'янського люду, як це вчинили з фігурами Перуна в Києві та Новгороді.

         

Пам'ятаю річку Збруч повноводною, чистою, вода була настільки прозорою, що її ми завжди пили. За словами старожилів, водилися у річці соми і щуки. 

         

Та настав час бити тривогу. За останні десятиріччя значно змінився вигляд річки. Постійно підкрашують її води у невизначений колір Сатанівський цукровий завод, молокозаводи, відгодівельні пункти. Час від часу річка вкривається мертвою рибою, по ній пливе мазут від миття автомашин, трупи загиблих тварин, яких жителі сіл викидають в річку. Дощові і снігові води несуть чимало сміття, хімічних добрив, які змиваються з полів.

         

Забруднення річки не єдина проблема. За останні роки різко стала зменшуватись площа зелених насаджень на її берегах які руйнуються, осипаються. Річка зміліла, замулилась, просить нашого захисту. Тож захистимо Збруч — перлину нашого краю, річку єднання українського народу.

 

 

 

 

Основні притоки

Самчик, Самець, Гнила, Вільховий Потік (праві); Грабарка, Бовванець, Шандрова, Потік Кізя (ліві).

Рослини краю

На території Гусятинщини знаходиться частина Медоборського заказника, Яблунівський заказник, пам’ятка природи – печера Перлина, Хоростківський дендропарк, Федорівський ботанічний заказник та 9 пам’яток природи, Гримайлівський парк – пам’ятка садово- паркового мистецтва місцевого значення.

У рослинному покриві Медоборів найбільші площі займають лісові угруповання. За складом це широколистяні дубово-грабові, грабово-дубово-ясеневі, а також грабово-букові, кленово-ясеневі, чисті дубові, букові і грабові деревостани.

Тут ростуть рідкісні рослини: ковела, горицвіт весняний, спірея, аконіт та багато інших. А в перші дні червня розквітає справжнє диво Медоборів – ясенець білий, який у народі називають неопалимою купиною.

 

Тварини краю

Своєрідною рисою тваринного світу Медоборів є те, що тут змішані представники різних ландшафтних зон. На заповідній території зустрічається більше 1500 видів комах, 11 земноводних, 6 плазунів, 180 птахів, 44 ссавців.

До Червоної Книги України занесено 16 видів комах, серед них звичайними для заповідника є бджола-тесляр, вусач мускусний, сатурнія руда, зустрічаються махаон, переливниця велика, інші є рідкісними: жук-самітник, жук-олень, стрічкарка малинова, красуня діва.

Особлива цінність заповідника – 11 видів рідкісних Червонокнижкових птахів. Гніздяться тут орел-карлик, малий підорлик, пугач, на зимівлю прилітає сорокопуд, можуть залетіти довгохвоста сова, сипуха, на перельотах зустрічаються чорний лелека, сірий журавель.

З 44 видів ссавців у заповіднику можна зустріти 3 види парнокопитних і козулю європейську, свиню дику, рідко-лося.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МОЯ КРАЇНА – УКРАЇНА

 

Доповнити вірш.

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Люди, шануй, оберігай

Усе, що зветься ... (Україна).

 

Відгадайте загадку, звернувши  увагу на перші букви кожного рядка:

У червоному намисті

Коло річки в зелен-листі

Розпишалася калина,

А із нею тополина.

Їде візник, тихо стане,

На калину ніжно гляне,

А в уяві щось постане.

 

Гра «Закінчи речення»

Наша Батьківщина - ... (Україна).

Столиця України - ... (місто Київ).

Державними символами України є ... (прапор, герб, гімн).

Найвідоміші міста України ... (Київ, Харків, Донецьк, Одеса ...).

Найбільші річки України ... (Дніпро, Дністер, Південний Буг ...).

 

 

 

Кросворд

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Як називається герб нашої держави?

2. Які гори України ви знаєте?

3. Як називається найбільша річка України?

4. Який птах є символом України?

5. Столиця України.

6. Кущ-символ України.

7. Квітка-символ рідної землі.

(Дніпро, Карпати, мальва, тризуб, лелека, калина, Київ).

 

 

 

Україна є найбільшою країною, кордони якої не виходять за межі Європи.

Географічний центр Європи знаходиться на території України, неподалів міста Рахова Закарпатської області.

Найвища точка – гора Говерла (2061м) в Карпатах.

Межує: на сході – з Росією

  на півночі – з Білоруссю

на заході – з Польщею та Словаччиною

 на південному заході – з Угорщиною, Румунією та Молдовою

на півдні – омивається Чорним та Азовським морями.

Також славна своїми родючими землями, могутньою рікою Дніпром, Карпатськими горами. До складу України входить 24 області і Автономна Республіка Крим зі своїми знаменитими курортами.

Найбільше Україна може пишатися своїм талановитим, працьовитим, миролюбивим народом. Українці гостинні, добре ставляться до сусідів.

Цікаво ...

  • Першу карту України видав французький інженер Гійом де Боплан;
  • Найстаріший заповідник України – Асканія-Нова;
  • Крім Києва Золоті ворота є ще у Чорному морі – це скеля-острівець;
  • В Тернопільській області знаходиться друга за довжиною у світі печера в гіпсах Оптимістична;
  • В Україні є річка, назва якої складається з прийменника та числівника – Прип’ять.

 

Водойми України

Дніпро (давні назви – Борисфен, Славута, Данапріс) – це одна з річок у Європі, яка протікає територією Росії, України та Білорусії.

Ні річці розташовані міста – Смоленськ (Росія), Могильов (Білорусь), Київ, Канів, Черкаси, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Херсон. Довжина Дніпра по Україні – 981 км. У Дніпро впадають такі великі річки: Десна, Прип’ять, Псел, Горинь та інші.

Вчені постійно проводять спостереження за поведінкою Дніпра під час весняних розливів й відзначають, що річка має досить норовливий характер. Слід зазначити, що Дніпро має декілька приток: Березина, Сож, Десна, Прип’ять та Сейм

Південний Буг бере початок у Хмельницькій області, а впадає у Чорне море. Довжина річки 806 км. Південний Буг має 301 притоку (річки, які приєднуються). Найбільші з них: Рів, Синюха, Інгул.

Дністер – одна з найбільших річок України, протікає по семи областях. Бере початок в Карпатах і впадає в Чорне море.

Довжина річки в межах України 705 км. На території України в Дністер впадає майже 500 річок. Найбільші з них Серет, Стрипа, Збруч.

 

Легенда про Дністер

Колись на місці, де тече Дністер, плюскотів собі маленький безіменний струмок, а вздовж  нього жили люди. І вели вони свій незвичайний календар. Щоб не збитися, кожен день позначали на піску, що був на березі струмка, мітками.

Але одного разу струмок розлився і затопив береги. Вийшли люди на берег, а їх позначок немає.

- Хто дні стер? – біткалися.

- Та хто? Струмок дні стер.

З того часу і стали називати струмок, який дні стер – Дністер. Тепер це велика річка, а бере вона свій початок аж у Карпатах з-під могутнього дуба.

Сіверський Донець – бере початок у Росії. В межах України довжина ріки становить 738 км. Сіверський Донець протікає по Харківській, Донецькій та Луганській областях. Потім, за межами України, впадає в річку Дон, яка несе свої води до Азовського моря.

Крім річок в Україні налічується багато озер. Найбільші озера: Світязь, Кундук, Ялпуг, Кагул, Синевір.

 

Озеро Світязь (легенда)

Давним-давно на місці, де зараз озеро, було невелике, але дуже гарне місто. Люди жили в ньому мирно і тихо.

Одного разу прийшов до міста загарбник – велетень Тевтон. Він знищував на своєму шляху все живе. Люди ховались по лісах.

А у місті жила вродлива дівчина Маринка.

Всі її любили і берегли, бо була вона ще й доброю феєю. Варто було Маринці переступити поріг бідної хати, як вона ставала багатою.

Тевтон вирішив будь-що полонити дівчину. І уже був би наздогнав, але вона махнула руками і вимовила якесь чарівне слово. В цю мить на місто рушили страшні води і затопили його. Прекрасна фея загинула, щоб врятувати людей, які ховалися в лісах, але й людоїда не стало.

Так виникло велике й глибоке озеро. Щоранку в ньому купалося сонце, а на пустельні береги повернулися люди і почали будувати нові житла.Їм нічого не загрожувало.

На озері Світязь люди набираються сили, здоров’я на цілий рік.

 

Моря України

Чорне море мало в минулому різні назви. Стародавні греки називали його Понтом Аксінським (негостинне море), а згодом, — Понтом Евксинським  (гостинне море). Ним проходили важливі торгові шляхи, що зв'язували античні держави та племена Північного Причорномор'я з Південним Причорномор'ям і Середземномор'ям. Деякі античні письменники (Феокріт, Сенека, Лукіан) називали це море Скіфським.

З часом прищепилася у різних народів сучасна назва «Чорне море». Можливо, через чорний колір води на значній глибині, можливо завдяки його бурхливості. А можливо й через те, що розчинений у морській воді сірководень призводив до того, що днища суден, якорі та інші металеві предмети, занурені у воду, набували чорного кольору через окиснення.

У давнину Азовське море називалося у греків Меотійське озеро, у римлян — Меотійське болото, у скіфів Каргалук. Історична українська назва  Озівське море. Також слов'яни називали море Сурозьким або Синім.

Сучасна назва Азовське море, за однією з версій, походить від арабської назви Бахр-ель-Азов' (темно-синє море). У слов'ян уперше вона згадується у 1389 році літописцем Піменом. Інша версія походження назви — від міста Азов

Прийнято вважати, що сучасна назва Азовського моря прийшла на початку XVII ст завдяки літопису Пімена.

 

Гори України

Гори Карпати  розташовані на заході України. Тут теплий і вологий клімат. Опадів випадає багато.

В цьому мальовничому куточку зустрічається багато різних видів рослин і тварин. Рідкісними рослинами вкрита площа гір: едельвейс альпійський, аконіт далена, айстра альпійська та ін. Серед рослин велике значення мають ліси, в яких перевежає ялина, сосна, модрина. Серед тварин в Українських Карпатах найбільш поширені: олень благородний, білка, бабак, їжак, дикий кабан, лисиця, кріт, куниця,

ведмідь; плазуни – тритона, саламандра, жаби, вуж звичайний і водяний, гадюка звичайна та ін.; риби – окуні, лящ, щука, короп. Серед птахів – беркут, орел, лелека чорний, шишкар ялиновий, дрізд, тетерев та ін.

Чисте повітря, цілющі властивості мінеральних вод сприяли розвитку в Карпатах санаторно-курортних комплексів.

Кримські гори вузькою смугою тягнуться уздовж узбережжя Чорного моря. Найвища точка гір – це Роман-Кош. Приблизно 200 млн років тому на місці гірського Криму був океан. Про це свідчить те, що частина гір складається з вапняку. Це низькі і молоді гори. Влітку опадів мало, тому деякі ріки пересихають. Зима коротка і м’яка.

Рослинність гірського Криму різноманітна. Тут ростуть вічно зелені рослини: плющ, рускус, суничник дрібноплідний, жасмин. Переважають дубові, соснові і букові ліси. Подекуди зберігся тис. Зустрічаються кущі малини, шипшини, вовчих ягід. На вершинах розміщені гірські луки.

Тваринний світ різноманітний і багатий. Тут водяться: благородний та плямистий олень, гірський баран, кам’яна куниця, козуля, дикі свині, чорний гриф. У річках є струмкова і райдужна форель.

Тут побудовано санаторії та будинки відпочинку. Люди вирощують різні сорти винограду, а також троянди, які використовують для виготовлення парфумерних виробів і ліків.    

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабовал Т. І., Вихрущ В. О. Природознавство. Цікавий світ навколо нас. Тернопіль. Навчальна книга – Богдан, 2000.

2. Гараздій Г. А. Збережімо зелене диво планети. Початкове навчання і виховання. № 4, 2012.

3. Грущинська І. В. Знайомство з персонажами підручників природознавства для 1 і 2 класів. Початкова школа. № 9, 2013.

4. Муниця Н. Д. Зміни в живій та неживій природі з появою весни. Початкове навчання і виховання. № 7, 2011.

5. Сімкін В. Ю. Дерева лісів і парків. – К., 2003

6. Смоляк О. С. Світлиця. Навчальний посібник для учнів 2 класу загальосвітньої школи. Тернопіль, 1999.

7. Стишук В. В. Що належить до природи. Природа жива і нежива. Початкове навчання і виховання № 8, 2012.

8. Триснюк В. М. Край гусятинський. – Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2007.

9. Цимбалюк В .І., Жайворонок В. В. Світлиця. Народознавство. Київ, 2002.

doc
Додано
20 серпня 2018
Переглядів
951
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку