Призентація. Українські оберіги

Українські обереги

Вінок у багатьох народів (зокрема в українців) – це дівоча прикраса з живих або штучних квітів, колосків, кольорового пір’я. Вважалося, що вінок з живих квітів захищає дівчину від напасників і лихого ока. Народ вірив, що дівчина, маючи на своїй голові вінок, володіє чарами. А ще вінок на голові і для здоров’я, тому є квіти, які потрібно обов’язково вплести. До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток. Кожна квітка у віночку щось символізувала. Троянда – кохання; біла лілія – символ чистоти і невинності, вважається квіткою діви Марії; волошка – простота, ніжність вереск – самостійність; дзвоник польовий – вдячність; лавр – успіх, слава; мальва – краса, холодність; півонія – довголіття; ромашка – мир, ніжність, кохання; безсмертник – здоров’я роду людському; калина – символ краси та дівочої вроди, символ України.

Рушник – ще один національний оберіг, народний символ України. Хліб-сіль на вишитому рушнику – то висока ознака гостинності народу. Рушником ушановували появу немовлят в родині, одруження дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого. Рушник на стіні – нeвід’ємний символ Хатнього інтер’єру; в Україні не було жодної оселі, яку б вони не прикрашали.

Хліб належить до особливо шановних символів українського народу. З давніх часів батьки привчали дітей своїх традицій – берегти хліб. Ще з молоком матері усвоювалися високі пошанівні форми бережливого ставлення до святая святих. На весіллі в урочистій обстановці староста вирізав верхівку короваю й підносив на тарілці молодим, а дітям дарували шишки.

Калину висаджували біля віконця на щастя, на благополуччя. Калину в українській хаті вішали над дверима, щоб оберігала мир і спокій в оселі. Прикрашали "спасову бороду”, щоб добрий був урожай, добробут.

Верба – ще один символ нашого народу. Верба – це символ весни, пробудження природи: „зацвіла верба, прийшла весна”. Котики верби – то перші квіти на нашому столі, у нашій оселі. Вербу висаджували на городах, біля ставу, річки. У народі кажуть: „Де верба, там і вода”. Тому криниці копали, де росте верба.

Вишиванки- це вишиті сорочки. Їх дарували на щастя, здоров’я найдорожчій людині.

Ще оберегом є лелеки. Лелеки на стрісі – стережуть родинне вогнище, оберігають мир в сім”ї, приносять щастя.

Українська оселя теж є оберегом для кожної людини. Наша хатка невеличка, Лиш комірка і світличка; Та вона нам веселенька, Бо в ній господарить ненька. Наша ненька – господиня, Чиста хата, повна скриня, Добре прибрана комора, Бо до праці неня скора.

Відгадай! Хоч не солодкий, Та дуже смачний, Хоч сам маленький, Проте дорогий. Сядемо обідати – Він на столі. Люблять його І дорослі, й малі.

Біле поле полотняне Рівно ткане, чисто пране. А по ньому голка ходить, За собою нитку водить. Покрутнеться так і сяк – Зацвіте червоний мак. Зазирне і там , і тут – Васильки зацвітуть.

За хатою у садочку У зеленому віночку, У червоному намисті Дівчинонька чепуриться. І збігаються всі діти Щоб на неї поглядіти, За намисто кожен смик Та й укине на язик.

Які ноги заввишки, такий ніс завдовжки. Хату на хаті має, всім жабам рахунок знає.

Пригадай прислів'я «Хочеш їсти калачі … …не сиди на печі» «Поки зерно в колоску … … – не засиджуйся в холодку» «Хата без рушників, … …що оселя без дітей» «Рушник на кілочку – … …хата у віночку» «Без верби і калини –… …нема України»