"Про що розповість бабусина скриня"

Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 114

Харківської міської ради Харківської області

«Про що розповість  бабусина скриня»

                                               Година народознавства

Година народознавства «Про що розповість бабусина скриня»

Мета: Розширити та поглибити знання дітей про українські обереги, за допомогою пісні, художнього слова створити ліричний настрій; прищеплювати любов до рідної мови, виховувати пошану до народних традицій.

Обладнання: Скриня, рушники, вишита сорочка, плахта, намітка, очіпок, хустка, висушений  полин, чорнобривці, чебрець.

                         (оформлення класу у вигляді студії, де влаштовані місця для гля-

                           дачів та учасників програми )

                                            Хід заходу.

(звучить вступ до програми «Стосується кожного»)

Виходить ведучий.

Доброго дня, шановні гості. Українські обереги… Що нам відомо про них? Чому в давнину наші предки придавали таке велике значення їм? Про це ми і поговоримо   сьогодні в нашій програмі. Запрошуємо  до студії першу учасницю нашої програми. (називає ім`я  )

(Виходить дівчинка, читає вірш )
Заховались в бабусиній скрині на дні
Різні речі забуті, цікаві мені.
Хоч старенькі, але їм немає ціни.
Найрідніші для нашого роду вони.
Тут лежить полотна домотканий сувій
І цвіте вишиттям українським наш стрій.
І барвистий віночок, і два рушники,
Гребінець і намиста червоні разки.
Я усе розумію, хоча ще й мала -
Це святі обереги від лиха і зла.
У бабусиній скрині скарби немалі,

Найдорожчі, найкращі на цілій землі.

Ведучий.

Шановна, (називає ім`я) а поясніть нам, будь ласка, що таке скриня.?

Дівчинка:

Я не тільки розкажу, а й покажу. Я приїхала не одна, а зі своїми  помічниками.

(до класу заносять імпровізовану скриню)

1 уч:

Скриня – вид дерев’яних меблів, виконаний із дощок столярним способом. Призначалася для зберігання святкового одягу (вишитих і тканих сорочок, плахт, спідниць, керсеток, хусток, наміток, кольорових стрічок), рушників, полотна, прикрас, грошей тощо.

2 уч:

 Після весілля у скрині зберігали весільний одяг і вінок. Всередині, вздовж бічної сторони, кріпилася прямокутна коробочка – прискринок – для зберігання дрібних цінних речей, грошей, прикрас, голок, ниток, зілля. Також клали

Вузлк тютюну (від молі). Прискринок закривався на таємні дерев`яні засувки.

Ведучий:

Питання  глядачам: Як ви думаєте, скриня  була в кожній хаті, чи тільки у заможних родинах? (відповіді дітей) 

І давайте зараз поринемо в минуле і наповнемо нашу скриню речами, які мали бути обов`язковими в ній.

(заходять учні, заносять рушник)

3 уч.:

Український рушник, оздоблений квітами, птахами, зірками.

Від сивої давнини і до сьогодні, у радощах і у біді рушник – невід’ємна частина нашого побуту. Простий, скромно оздоблений рушник висів у кожній сільській хаті біля порогу на кілочку. Господиня на знак поваги до гостя давала йому рушник на плече, брала кухлик із водою приспівуючи:

4 уч.:
Вода у відеречку,
Братику, вмивайся,
Рушник на кілочку,
Братику, втирайся. (кладуть рушник у скриню)

Ведучий:

Питання  глядачам:

А чи знаєте  ви,шановні глядачі прислів`я про рушник?

                    (діти називають прислів`я)

1.Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати.

2.Хата без рушників-  що родина без дітей

     (заходять учні, заносить вишиту сорочку)

5уч.:

 Сорочка. Один із найбільш давніх елементів одягу. Раніше «сорочка», «сорочиця» означала як натільний, так і верхній одяг. Жіноча і чоловіча сорочки шились як із полотна, так і з сукна. Забезпечення чоловіка та інших членів родини сорочками покладалося на дружину. Після заручин наречена готувала їх для майбутнього чоловіка, і часто вже під час весілля він був одягнений в сорочку, пошиту та оздоблену вишивкою нареченою. Розташування вишитого чи тканого орнаменту відігравало не стільки естетичну, скільки оберегову, символіко-магічну функцію. В кожному регіоні України орнамент мав свої особливості та своє символичне значення.

6 учень:

Вишивала матінка сонечка
на сорочках синочкам, донечкам, 
щоб сіяло сонечко у душі,
щоб зростали світлими дітоньки.

Вишивала ненечка жолудят
ще й міцні листочки дубовії.
Щоби сильні духом росли сини,
стійкими і мужніми, як дуби!

Ведучий: наступний гість:

(виходить учениця в україському костюмі, заносить плахту)

Плахта – незашитий тип жіночого поясного одягу, який складається з одного або двох полотнищ з орнаментом у клітинку. Картата багатоузорна плахта була елементом святкового жіночого одягу. Існували три види жіночих плахт: «червонятка» - для молодих дівчат, «червонятка і синятка» - для жінок середнього віку і заміжніх, «чорнятка» - для жінок старшого віку.

                      (кладе плахту у скриню)
Ведучий:

Рекламна пауза…

                   (дівчатка танцюють укр. танок.)

Входить учень, вносить  очіпок.

Очіпок – невелика шапочка, якою прикривали волосся заміжні жінки. Очіпки були різні за матеріалом і технікою виконання. На очіпок пов’язували намітку або хустку. (очіпок кладуть в скриню)

Моя бабуся, Ївга Базилиха,
Така була маленька, непомітна,
Очіпок чорний, а у нім дві голки
Із білою та чорною нитками.
Очіпок зніме — упадуть дві кіски —
Довгенькі, сірі, та ж такі тоненькі,
Присипані, мов попіл, сивиною…..

Ведучий:

Ви прослухали уривок з вірша Валентини Малишко «Сива груша»

Питання глядачам: А навіщо в очіпку бабусі носили голки з чорною та білою ниткою? (відповіді дітей)

Входить учень, вносить намітку.

 Намітка –найдавніший жіночий головний убір у вигляді довгого білого полотнища, схожого на рушник. Існували певні територіальні традиції щодо кольору наміток (білий, попелястий, вохристий), щільності тканини,  але основною відзнакою була доволі складна система пов’язування. Намітку ніколи не носили окремо, її обвивали навколо очіпка, а кінці скріплювали і зав’язували різними способами. Намітка згадується у колядках, щедрівках, піснях:

                                (намітку кладуть у скриню)

Ведучій:

Питання глядачам: Як опинилися  намітки в полі? (відповіді дітей)

Входить учень. Вносить хустку.

Хустка – це символ прихильності, любові, символ матері. Коли дівчина йде заміж, їй пов’язують  хустку, це говорить про те, що вона вже справжня жінка.

Хустка з давніх давен була улюбленим головним убором української жінки. Вона проходить через усю історію українського народного вбрання і майже не змінившись, залишається у вжитку до наших днів. (хустку кладуть у скриню)

Ведучій: Питання глядачам:

А чи знаєте ви, коли в Україні  святкують День хустки? (відповіді дітей)

Входить учень. Вносить мішечок з сушеним зіллям.

Зілля – це надійний оберіг від усякої нечисті. У скринях зберігали висушений полин, чорнобривці, любисток, барвінок, чебрець.

  Наші предки дуже шанували рослини і вірили у їхню магічну силу.

Чорнобривці вважали символом дитинства, рідної матері, рідної оселі.

Барвінок – символ життя, кохання, невмирущої пам’яті.

Чебрець – символ Батьківщини.

Любисток – приворотне зілля, оберіг від всякої нечисті та відьом.

Полин – оберіг від русалок.

                (мішечок кладуть у скриню)

Ведучий: І востаннє: Загадка для глядачів

Ой цвіте на Україні красне літо

Ой збирають чорноброві в гаю квіти,

В'яжуть стрічку й квіточку в стіжок,

Щоб до танцю вбратись в оберіг –… (вінок)

Входить учень, вносить вінок

Віночок – це символ життя, долі, символ дівоцтва, символ віри, надії й любові. Найперший віночок сплітала матуся, вимочувала його в росах сім днів і до свят тримала у скрині. Дівчатка починали носити віночок з 3-х років.

Ведучий:

Ось і добігає до кінця наша передача. Але в потаємній кімнаті причаївся ще один гість. Він все чув, про що ми тут говорили. Як ви думаєте, хто це? (припущення дітей).

(Під музику виходить бабуся в українському вбранні)

Бабуся: Любі  діти, дякую вам за те, що ви не залишаєтеся байдужими до

історичного минулого нашого народу, до  звичаїв та традицій наших предків.

Від себе хочу додати:

Скриня – це унікальний подарунок від батьків молодій сім’ї. Адже у скрині не лише зберігають родинні цінності, у ній через передачу у спадок від покоління до покоління зберігається пам’ять роду, традиції, родинне тепло.

В Україні  є ще одна прекрасна традиція: частувати своїх гостей.

Я хочу вам подякувати і почастувати своїми смачненькими пиріжками.

                                 ( Бабуся пригощає дітей)

Ведучий:

«Пізнай свій край… себе, Свій РІД, свій народ, свою землю — і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти».

Так сказав Г.С Сковорода, і це стосується кожного.

                                Список використаних джерел:

1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. –Харків: Фоліо, 2004, 508с.

2. Шкода М.Н. Традиції і свята українського народу. – Донецьк: ТОВ Ш67 ВКФ «БАО», 2008, 384с.

3. Кравець О.М. Виховна робота в школі № 6. – Харків: Основа,2008, 56 с.

4.Ковальчук, О.В. Українське народознавство: Книга  для вчителя. - Київ: Освіта, 1992. - 176 с.

5.Наніашвілі, І. М. Українська вишивка. Рушники. Вишиванки. Обереги. Вишиваємо хрестиком та гладдю . -  Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012, 192 с.

6 В.В. Оліфіренко.Енциклопедія українознавства для школярів і студентів . — Донецьк : Сталкер, 2001. 494с.

7.Шкода, Н.М. Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу. -  Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2008. 544с. 

8. Матеріали з інтернету.