Проблема сценічного хвилювання вокаліста під час виступу.

ОРГАНІЗАЦІЯ ХОРОВОГО КОЛЕКТИВУ

МОЛОДШОГО ВІКУ

У роботі зі школярами молодшого віку особливе значення має знання психології та фізіології дітей, віковий розвиток їхнього голосового апарату, володіння методикою роботи.

Для дітей молодшого віку характерними є позитивне ставлення до участі в хорі. Зберегти любов до хорового співу не менш важливе, ніж навчити красиво і виразно співати.

Хор молодших класів складається з учнів 1-4 класів. Безперечно, вокальні можливості учнів 1-го і 4-го класів не однакові. Тому з дітьми 1-го класу краще працювати окремо та особливого значення надавати розвитку уваги, музичної пам’яті, вихованню швидкої реакції співаків при виконанні певних завдань.

Поступово об’єднуючи їх надалі з основним складом хору, на першому етапі працюючи над нескладними творами. Це дасть змогу малюкам відчути себе єдиним цілим у звучанні всього колективу.

Запорукою успішної роботи є дбайливо підібраний склад хору. Відбір співаків проводиться у кілька етапів, тому що перше прослуховування носить завжди умовний характер. Індивідуальне прослуховування проводиться на знайомих піснях, які попередньо проспівуються з усіма дітьми. Перевірку дітей можна проводити і у формі гри. Головне – виявити природу голосу кожної дитини. Найчастіше голоси дітей звучать у низький ___, навіть у меншій октаві, що неприродно для цього віку. Знаючи причину такого співу, використовується відповідна методика роботи, де з часом можливе поступове виправлення цього недоліку.

Після остаточної перевірки і відбору учнів до хорового колективу починається складна робота, яка потребує систематичних занять, серйозного ставлення до хорових занять батьків. Саме батьки повинні стати першими помічниками і однодумцями керівника.

Кількісний склад хору молодших класів не повинен перевищувати 50-55 осіб. Це зумовлено складністю вокально-хорової роботи з дітьми цього віку.

Уже на перших заняттях хору діти повинні мати задоволення від нової для них форми музичної діяльності - колективного співу. Тому дуже важливо перші твори для вивчення вибирати нескладні, цікаві за змістом, мелодійні, краще _____ характеру. Наприклад: «Щебетала пташечка», «Мати сина колихала» Я.Степового, Б.Фільц «Дощик», «Веселка». З перших занять співаків ознайомлюють з поняттям «співоча постава», навчають дотримуватися правил, пов’язаних з нею. Діти повинні поступово усвідомити, що правильне положення корпусу, голови, рук, ніг, є запорукою красивого, злагодженого звучання.

Правила співочої постави.

1.      Голову завжди тримають прямо, вільно, не опускаючи її вниз і не відкидаючи назад.

2.      Слід твердо стояти на обох ногах, рівномірно розподіливши на них вагу всього тіла.

3.      При співі сидячи корпус тримають рівно, не напружуючись, руки кладуть на коліна.

4.      Стільці, на яких сидять діти мають спиратися на підлогу.

5.      Якщо діти співатимуть за поголосниками, то тримати їх треба на такій висоті, щоб добре бачити керівника, зберігаючи при цьому правильне положення корпуса і голови.

Творчий розвиток хорового колективу неможливий без оволодіння вокально-хоровими навичками. Основою вокально-хорової техніки є формування навичок правильного співочого дихання, що сприяє якості звука, чистоті інтонування, виразності виконання, чіткій вимові тексту.

Діти молодшого віку в основному користуються ключовим диханням, внаслідок чого під час співу у них піднімаються плечі. Таке дихання є поверховим, бо повітрям заповнюється лише верхня частина легень, що не дає розвитку дихальної мускулатури. Тому таким диханням користуватися не рекомендується. Тому потрібно спочатку привчати дітей робити спокійний одночасний вдих за рукою керівника, не піднімаючи при цьому плечей і не дихати посеред слова або фрази. Практика роботи з дітьми свідчить, що працювати над диханням краще на музичному матеріалі. Ніж над окремими технічними виразами без вокалізації.

У молодшому віці голос дітей дуже слабкий, ніжний, голосові зв’язки тонкі і короткі, це і позначається на силі їхнього голосу, обмеженому діапазоні. Характерним для цього віку є фальцетне звучання. Щоб зберегти фальцетне звучання голосу на всьому діапазоні, треба працювати над вправами, окремими піснями низхідним рухом мелодії. Особливу у вагу потрібно приділяти наспівному, кантиленному  звучанню.

Загальний діапазон молодших класів становитиме від «до» першої октави до  «мі-бемоль» другої. Проте не слід часто зловживати крайніми звуками діапазону. Виховання голосу слід починати з примарних тонів, до яких належать звук, найзручніші для виконання. Вони знаходяться в середині співацького діапазону. Примарне звучання залежить від індивідуальних особливостей голосового апарату і може змінюватись залежно від його розвитку.

Робота над ним окремо і у складах вирівнює, зрівноважує звучання, знижує його форсування. Голосний «а» у дітей молодшого віку звучить найбільш строкато, тому працювати над ним доцільно тоді, коли співаки оволодіють певними навичками співу інших голосних. Це полегшує засвоєння інших голосних.

Вироблення однакової манери формування і звучання голосних при одночасній чіткій їх вимозі е запорукою не тільки красивого звучання, а й виразної вимови тексту в вокально-хорових творах.

Робота над дикцією з дітьми молодшого віку потребує уваги щодо розвитку артикуляційного апарату, який у більшості дітей в'ялий і скутий. Так, для розвитку рухливості губ корисні склади: «бу», «пу», «бі», «пі», «по», «ба», «па».Для рухливості язика і його активності використовують склади «ла-ло-лу-лі-ле»; «да-до-ду-ді-де»; «та-то-ту-ті-те» з поступовим їх чергуванням. М'язову рухливість артикуляційних органів допомагають розвивати вправи зі складосполученнями: «ба-бо-бе-бі-бу», «на-но-не-ні-ну», «ра-ро-ре-рі-ру». Особливо складним для молодшого віку є приголосний «р». тому з дітьми доцільно працювати на склади «дро-дра-дрі-дре-дру», «кру…», «пру...», «мру...», змінюючи їх порядок.

Велику користь для розвитку правильної вимови мають скоромовки. Щоб діти розбірливо вимовляли текст, особливу увагу звертають на приголосні в кінці слів, пам'ятаючи, що їхня вимова повинна бути точною, чистою з одночасним зняттям звука.

Основним принципом його добору слід вважати загальний музичний розвиток дітей, їхнє емоційне збагачення, розширення музичного світогляду, виховання художнього смаку, артистичності. Твори, що виконують діти, повинні, бути високохудожніми щодо музики і тексту, подобатись дітям, відповідати їхнім виконавським можливостям, мати виховну ціль.

Репертуар складається з творів композиторів-класиків, сучасних авторів, народних пісень. Особливу увагу приділяють роботі над народною піснею, яка є чудовим матеріалом для вокально-хорового виховання співаків, для вивчення історії народу, його культури, традицій, побуту, обрядів тощо.

Для дітей молодшого віку необхідно добирати одноголосі твори, приємні на слух, виразні в музичному відношенні, написані в зручній теситурі. В подальшій роботі залежно від розвитку вокальних та слухових можливостей учнів бажано включати до репертуару одноголосі твори з елементами двоголосся. При доборі репертуару приділяють увагу текстам, уникаючи в них великої кількості шиплячих звуків.

Перед тим як новий твір прозвучить уперше перед хористами, керівник повинен ретельно підготуватись до цього моменту: підібрати матеріал, пов’язаний із творчістю авторів музики і тексту твору, історією його виникнення; проаналізувати музику і текст щодо можливих складностей у роботі; підготувати питання для розбору і аналізу твору учнями; підібрати вправи, які сприятимуть засвоєнню складних місць у творі.

Тому дуже важливо виконання твору на високому художньому рівні. Виконання твору педагогом передбачає володіння інструментом, голосом, його тембровими барвами, динамічною палітрою, виразністю, чіткістю вимови тексту.

У хорі молодших класів здебільшого розучують твори на слух, що допомагає розвивати музичну пам’ять дітей, загострює увагу, активізує процес роботи. Слід зауважити, що вивчення творів на слух корисно, на будь-якій стадії становлення колективу.

Складним і важливим моментом у роботі хору молодших класів є розвиток гармонійного слуху.

Працюючи на перспективу,  необхідно розуміти, що одноголосий спів навіть при високому виконавському рівні не створює тієї краси звучання співочих голосів, як хорове багатоголосся. Тому поряд з роботою над унісоном слід вести цілеспрямовану, послідовну роботу над виконанням творів на декілька голосів. Головним у роботі над хоровим багатоголоссям є поступове сприйняття співаками звучання кількох голосів, уміння тримати свою партію, зберігаючи її інтонаційну чистоту.

Для співу на два голоси педагог має підготувати дітей до сприйняття на слух творів у хоровому та інструментальному виконанні з визначенням кількості голосів у них. Підготовчий період розпочинається з роботи над ритмічними канонами, , ритмічними вправами, ритмічним двоголоссям, ритмічними акомпанементами, використовуючи при цьому різні тембральні забарвлення.

Особливу увагу слід приділяти роботі над канонами. На першому етапі вони повинні бути невеликими за розміром, з нескладною мелодією, краще з широким інтервальним сполученням голосів. Матеріалом для роботи можуть бути окремі вправи, уривки з пісенно-хорової літератури. Працюють над ними в різних тональностях, використовуючи різну динаміку, штрихи, відключаючи звучання однієї партії і поновлюючи її за рукою керівника.

Діти цього віку завжди люблять виступати. Кожний концерт для них свято, до якого вони готуються з почуттям зацікавленості і відповідальності.

Обов'язковою формою концертної діяльності є концерти-звіти, їх краще проводити у вихідні дні, запросивши заздалегідь батьків, вчителів, шефів, друзів, учнів з інших шкіл. Членами журі таких виступів можуть бути фахівці-хормейстери, батьки-музиканти, вчителі.

Саме склад журі, його зацікавленість результатом виступу як творчо-виховного заходу серед учнів, привітання дітей після концерту, оголошення подяки найактивнішим учасникам хору та їх батькам має велике виховне значення, стимулює подальшу роботу колективу. При підготовці концертів слід продумати форму одягу, яка обов'язково має, бути однаковою. Зовнішня охайність, дисциплінованість, підтягнутість, емоційність має велике значення для успішного виступу.

 На сцені співаків розміщують у кілька рядів за принципом «драбинки». Високі діти стоять у середині, менші за зростом — з боків. Розташування дітей на сцені має бути саме таким, як на звичайних репетиціях. Тому передбачаючи майбутню концертну діяльність, після повного укомплектування колективу необхідно визначити для кожного співака його постійне місце. В процесі роботи можливі деякі зміни, але тільки з дозволу керівника.

Якщо виступ проходитиме на відкритій сцені співаків тренують, як виходити на сцену і як залишати її. Особливу увагу звертають на поведінку дітей під час виступу. Так не можна розглядати зал, шукати там знайомих, посміхатися їм, особливо реагувати на товариша, якщо той помилився. Дотримання дітьми цих правил є результатом виховної роботи в колективі.

Перед концертом перевіряють, на чому і як стоятимуть діти. Якщо сцена невелика, співаків треба поставити так: перший ряд на підлозі, другий — на спортивних невисоких лавах, третій — на стільцях або на авансцені.

Одним із найскладніших, але конче потрібних елементів виконавської діяльності є робота над виразним, емоційним виконанням співаками творів хорового мистецтва.

Це потребує постійної уваги керівника і розуміння дітьми того, що скутість виконавців навіть при добре вивченому репертуарі знижує сприйняття виконуваного твору. Успіх тут багато в чому залежить від репертуару