"Проблеми виховання та навчання сьогодення" батьківський лекторій

Проблеми виховання та навчання сьогодення.

Епіграф: «Ми поряд один з одним, та між нами безодня технологічного прогресу.»

Часи змінюються… Змінюємось  ми … Змінюється наш світогляд на багато важливих речей…. Ми залежні від сучасних  технологій, та всього що спрощує та полегшує життя… Ні, ні в якому разі не треба впадати в крайнощі -  мати надсучасну пральну машину але взимку прати на березі річки, чи мати сучасну велику плазму а заглядати до овалу чорнобілої «Весни -346». Звичайно треба розвиватись і вміти отримувати задоволення навіть від хатніх справ. Та у невпинній гонці за новомодними гаджетами ми непомітно для себе самі роботизуємось. Сучасне спілкування в соціальних мережах таке жваве, а йдемо повз людини і навіть не вітаємось, зате не забуваємо брати участь новомодних флешмобах, щось постійно репостимо, скіншотимо…. Приїзджаємо в гості і за святковим столом переглядаємо пошту, твітер, інстаграм, фейсбук… Та найгостріша проблема – ми втрачаємо наших дітей!

Найдобрішими намірами, ми, на жаль, змінюємо мозок дітей в неправильному напряму. .. Поміркуємо?

 Прогрес! Сучасність! Світ не стоїть на місці!

Інноваційні Технології

Найвища ціна, яку  ми платимо за нібито безкоштовні технології -  нервова система дітей,  увага і здатність відкладати задоволення. Дійшло до того що порівняно з віртуальною реальністю, щоденне життя – нудне, уроки в школі нецікаві …

( хоча зараз вчителі активно використовують інноваційні технології, та все ж головна мета – Навчання, а технології лише один із засобів). Діти швидко звикли до наукових міні фільмів, різноманітних цікавинок, презентацій… Вони хочуть драйву, постійної активної дії, але без спонукань мозкових опрацювань, хочуть розваг та не навчальних, Нажаль…

Чому так відбувається? Складно переключати увагу, повернутися з яскравого  віртуального світу до буденного життя ( де ти не завжди швидкий та розумний безмежно…), а відеоігри  - ти там хто завгодно… Розчарування, нездатність розділяти справжність від цифрових програм, апатія, деструктивізація , нервові розлади, неврози, хронічні депресії.

Сумно та все ж це правда життя . Технології  емоційно а подекуди і фізично роз’єднують нас з дітьми. А емоційна близькість, підтримка , чутливість батьків є головним  для дитини!

Ми перестали виховувати в них витримку, терпіння…

Швидко стараємось виконати дитячі забаганки аби тільки встигнути всюди….навіть не замислюємося як втрачаємо своїх дітей. Здатність відкласти задоволення – один з ключових факторів майбутнього успіху. Ми маємо найкращі наміри зробити дитину щасливою, але на жаль, робимо її щасливою одразу і нещасною в довгостроковій перспективі. Вміти відкласти задоволення означає вміти працювати в стресових умовах. Наші діти поступово стають менш здатними мати справу з незначними подразниками, що в підсумку стає великою перешкодою їхньому успіху в житті. Та найстрашніше – діти втрачають здатність до підтримки, співпереживання, до справжніх емоцій. Природу бачать лише з екранів гаджетів, звуки лише в електронному варіанті… Ми розпрощалися з паперовими книгами. Що ж будемо пожинати плоди…

  Ми непомітили як  діти кажуть нам, як їх виховувати?  За їх розкладом  – все, що вони робитимуть – піцу, напівфабрикати,  гратимуть на планшетах і ніколи не лягатимуть спати.

Без необхідних поживних речовин і хорошого сну наші діти приходитимуть до школи роздратованими, виснаженими і неуважними. Що вже доречі відбувається. Вони купують готові смачні обіди, а біжать до магазинчиків за чіпсами, сухариками, колою….

Бажаємо без кінця веселощів !!!

Для дітей  створено штучний веселий світ, в якому немає нудних моментів. Коли стає тихо, ми біжимо розважати їх знову і знову, інакше відчуваємо, що не виконуємо батьківський обов’язок. Ми живемо в різних світах. У них веселий, у нас – робочий.  Оберігаємо від монотонної роботи , яка тренує мозок працювати під час нудьги. Це той самий м’яз, необхідний, щоб бути здатним до навчання в школі. Коли на уроці дають завдання писати від руки, відповідь учня зазвичай така: “Я не можу, це надто важко, надто нудно”. Чому? Доходить до того що діти заявляють « Навіщо вчитися читати? Є голосовий набір»

Нам немає часу на дітей, тому даємо дітям гаджети, щоб вони  ставали зайнятими. Раніше діти грали надворі, де в природному просторі вчились і практикували соціальні навички. На жаль,  цей час далеко в минулому.

Будьте реальними для власних дій - здивуйте їх квітами, усміхніться, полоскчіть, підкиньте милу записку в наплічник або під подушку, танцюйте разом, влаштуйте бої подушками, перегони на санчатах, ходіть на прогулянки.

Навчіть дитину чекати! А поки чекає нехай вчиться креативу, щоб не нудьгувати треба задіяти мозок, увагу,

пам'ять.

Не бійтеся встановлювати обмеження. 

Зробіть розклад харчування, сну та часу на використання гаджетів.  Батьківство – складна справа, щоденна невпинна праця. Ви маєте бути креативними, щоб заохотити дітей робити те, що для них корисно, більшість часу, бо це протилежне до того, що вони хочуть робити.

Позитив і витримка – ось секрет щасливого і незалежного життя!