Розвивальне заняття з елементами тренінгу ,,Використання арт-терапевтичних технік в профілактиці емоційного вигорання педагогів"

Використання арт – терапевтичних технік в профілактиці емоційного вигорання педагогів

Мета: ознайомити педагогів з особливостями  емоційного вигорання; розвивати вміння та навички подолання негативних наслідків стресових ситуацій; за допомогою арт-терапевтичного напрямку сприяти емоційному розвантаженню, сприяти особистісній рефлексії, знайти приховані ресурси.

Завдання:

1. Теоретичний аналіз досліджень феномену емоційного вигорання, його проявів, причин, стадій  вигорання;
2. Визначення шляхів його профілактики та подолання;
3. За допомогою арт-терапевтичного напрямку сприяти емоційному розвантаженню, сприяти особистісній рефлексії, знайти приховані ресурси.

Вправа ,,Знайомство”

Вправа ,,Правила”

Вправа “Очікування”

Інформаційний блок:

Емоційне вигорання (burn-out) – це механізм психологічного захисту, вироблений особистістю, який має форму повного чи часткового виключення емоцій у відповідь на окремі психотравмуючі впливи. Емоційне вигорання є надбаним і частково функціональним стереотипом емоційної, частіше професійної поведінки, оскільки дає змогу людині дозувати та економно витрачати енергетичні ресурси. Водночас можуть виникнути його дисфункціональні наслідки, коли вигорання спричиняє негативний вплив на професійну діяльність та стосунки з партнерами. Емоційне вигорання виникає, як професійна деформація особистості.

Фази емоційного вигорання. У 1974 році психіатр з Нью-Йорка Г.Фройденбергер вперше опублікував статтю про волонтерів, які працювали у соціальній сфері від імені місцевої церкви. У цих людей були симптоми, схожі на депресію. В їх анамнезі він виявляв завжди одне і те ж: спочатку ці люди були в абсолютному захваті від своєї діяльності. Потім цей захват поступово починав зменшуватися. І в кінцевому підсумку вони вигоріли. У всіх було виявлено подібну симптоматику: емоційне виснаження, постійна втома. При одній лише думці, що завтра потрібно йти на роботу, у них виникало відчуття втоми.

Що стосується їхніх почуттів, то вони більше не мали сили. Сталося те, що Г.Фройденбергер назвав дегуманізацією. Змінилося їхнє ставлення до людей, яким вони допомагали: спочатку це було любляче, уважне ставлення, потім воно перетворилося на цинічне, негативне. Також погіршилися відносини з колегами, виникло почуття провини, бажання піти, покинути це все. Вони працювали менше і робили все по шаблону, як роботи. Ці люди вже не були здатні, як колись, вступати у відносини і не прагнули цього.

Вчені дійшли висновку, що синдром емоційного вигорання виникає поетапно і може ділитися на фази. Кожен з дослідників наводить різну динаміку. Нижче представлені чотири фази за Матіасом Бурішем:

Попереджувальна фаза - передвісник і «пусковий механізм» у формуванні емоційного вигорання. На думку автора перший етап виглядає абсолютно нешкідливо. Це ще не вигорання, симптоми ледь помітні, а головним передвісником є надто високі вимоги людини до себе. Людиною рухає ідеалізм, якісь ідеї, захопленість. Вона надто багато вимагає від себе протягом тижнів і місяців. Для цієї фази характерними є:

• надмірна активність;
• відмова від потреб, не пов’язаних з роботою, або іншою справою, що захоплює;
• витіснення зі свідомості переживань невдач і розчарувань,
• обмеження соціальних контактів.

Другий етап - це фаза виснаження: фізичне, емоційне, тілесна слабкість. Даються взнаки постійне почуття втоми, безсоння. З’являються наступні симптоми:

•    незадоволеність собою: проявляється відчуттям незадоволеності собою, обраною професією, посадою, розвивається при неможливості конструктивного вирішення ситуації; 
•    «загнаність до клітки»: проявляється відчуттям безвихідності, гостро переживається, коли психотравмуючі обставини дуже тиснуть і усунути їх неможливо. Людина розвивається при марних спробах усунути натиск психотравмуючих обставин. Це стан інтелектуально-емоційного затору, безвиході.

Третю стадію, М. Буріш називає власне фазою «дегуманізації». На цьому етапі зазвичай починають діяти перші захисні механізми.  Якщо вимоги надмірні - відбувається дегуманізація. Це реакція протидії, для того щоб виснаження не збільшувалось. Інтуїтивно людина відчуває, що їй потрібен спокій, і в меншій мірі підтримує соціальні відносини. В принципі, це правильна реакція, але тільки та сфера, де ця реакція починає діяти, не є вдалою. Людині потрібно бути спокійнішою щодо тих вимог, які їй висуваються. Але саме це їй не вдається - піти від запитів і претензій.

Цей період характеризується втратою позитивного сприйняття колег, переходом від допомоги до нагляду і контролю, приписуванням вини за власні невдачі іншим людям. Спостерігається домінування стереотипів у ставленні до співробітників (учнів, клієнтів, пацієнтів і так далі) – втрата гуманності. У поведінці переважає байдужість, цинічні оцінки оточуючих. Людина захищає свою стратегію: виправдовується перед собою за припущену грубість або відсутність уваги до суб’єкта, раціоналізує свої вчинки або проектує провину на суб’єкта, замість того, щоб адекватно визнати свою провину. У емоційно складних ситуаціях використовуються думки: «Це не той випадок, щоб переживати», «Таким людям не можна співчувати». На роботі фахівець не бажає виконувати свої обов’язки, намагається штучно продовжити перерви у роботі, запізнюється, завчасно йде з роботи. Крім того, акцентує увагу на матеріальному аспекті при одночасній незадоволеності роботою.

В емоційній сфері відбувається дисбаланс, неадекватне вибіркове емоційне реагування, коли професіонал перестає уловлювати різницю між двома явищами, що принципово відрізняються: економним проявом емоцій і неадекватним вибірковим емоційним реагуванням. Тобто, професіонал неадекватно «економить» на емоціях, обмежує емоційну віддачу за рахунок вибіркового реагування. Емоційний контакт встановлюється не зі всіма суб’єктами, а за принципом «хочу – не хочу» — неадекватним або вибірковим чином.

Розширення сфери економії емоцій: проявляється поза професійною діяльністю — вдома, під час спілкуванні з приятелями і знайомими. На роботі спеціаліст так втомлюється від контактів, розмов, відповідей на запитання, що йому не хочеться спілкуватися навіть з близькими.

Четверта фаза «емоційної відрази». Характеризується вираженим падінням загального тонусу і ослабленням нервової системи. Емоційний захист стає невід’ємним атрибутом особистості - відбувається посилення того, що з’явилося  на третьому етапі, термінальна стадія вигорання. М. Буріш називає це "синдром відрази". Це означає, що людина більше не відчуває жодної радості. У ставленні до всього виникає відраза. Дана фаза також проявляється низкою симптомів: людину переслідують безпідставні страхи, постійне почуття провини, що веде до зниження самооцінки, апатії. Ситуація загострюється звинуваченнями інших, ігноруванням своєї участі в невдачах, підозрілістю і конфліктами з оточенням. Відтак починається фаза деструктивної поведінки в усіх сферах. У фахівця знижується концентрація уваги, він позбавляється здатності виконати складні завдання, проявити власну ініціативу. Для людини нормою стає постійна байдужість, уникнення неформальних контактів, відстороненість від життя інших людей або надмірна прихильність до конкретної особистості. Фахівець уникає тем, пов’язаних із роботою, починає тяжіти до самотності, відмовляється від хобі, нудьгує.

Симптоми «синдрому вигорання»

Психофізичні симптоми:

 почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);

1.  відчуття емоційного і фізичного виснаження;
2. відсутність реакції цікавості та страху;
3. загальна слабість, зниження активності і енергії;
4. часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

     6.  різка втрата чи різке збільшення ваги;

     7.   повне чи часткове безсоння;

     8.  постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;

Соціально-психологічні симптоми:

1. байдужість, нудьга, пасивність і депресія , почуття пригніченості;
2. підвищена дратівливість , часті нервові «зриви», «відхід у себе»;
3. почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому;
4. почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності;
5. загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»).

Поведінкові симптоми:

1.  відчуття, що роботу  виконувати стає все складніше і складніше;
2.  співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
3. незалежно від необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;
4. відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;
5.  витрата більшої частини робочого часу на виконання автоматичних і елементарних дій;
6. відсторонення  від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;

Практична частина заняття:

Нерідко руки самі знають, як вирішити головоломку,

яку марно намагався вирішити інтелект»

                                                                                                                     К.Г.Юнг

В даний момент часу набуває популярності використання вовняної акварелі в психотерапії. Контактно освоюючи шерсть, людина доторкається до живого тепла, до живого матеріалу і наповнюється живою енергією, природними емоціями і приємними тактильними відчуттями. До того ж, енергія вовни примножується впливом кольору (кольоротерапія). Натуральні фарби, природні кольори несуть свою терапевтичну силу. Магія кольору, помножена на живе тепло - ще один дієвий інструмент в роботі психолога шерстю.

        Вовняна терапія - це терапія творчістю, вона має безліч переваг, одне з якого, м'яке «дотик» до несвідомої сфери людини, що дає можливість краще пізнати себе і змінити проблемну зону. Через арт-терапію відбувається діалог між «Я - усвідомленим» (то що я знаю про себе і показую оточуючим) «Я - несвідомим» і навколишнім світом.

Застосування вовняний терапії:

• агресія;
• розслаблення;
• отримання додаткових ресурсів;
• зняття емоційної напруги;
• збагачення позитивними емоціями;
• терапія психотравматическим досвіду;
• розвиток дрібної моторики (стимуляція мислення й мови).

Сьогодні ми будемо працювати з вовняною аквареллю - знайомство з матеріалом: кожному педагогу пропонується відчути і випробувати фізичні властивості і можливості вовни. Яка вона тонка, м'яка, податлива, тепла і в той же час міцна, пружна. Як вона легко (або нелегко) розривається, ділитися на пасма, нитки, формується в різні форми.

Вправа « Політ до зірки»

Мета: зняття психоемоційного та м’язового напруження, пошук власного ресурсу.

Обладнання:  запис релаксаційної музики.

Хід вправи: Психолог звертається до педагогів:

«Коли народжується людина, на небі загоряється його зірка, щоб світити йому весь його вік. Вона горить так яскраво, що її рятувальної енергії вистачає на довгі-довгі роки, вона оберігає нас, рятує, дає надію і сили.

І сьогодні я пропоную зробити Вам подорож, але це буде незвичайна подорож, ми зробимо політ до зірки, до своєї зірки.

Сядьте зручніше і закрийте очі. Зробіть глибокий вдих і видих...

Ви відчуваєте, як Ваші ноги поступово відриваються від землі, а тіло стає невагомим, дуже легким і Ви починаєте повільно-повільно підніматися вгору, до неба. Подивіться вниз: все, що раніше Вас оточувало (будинки..., вулиці..., дерева..., парки..., машини...) все стає маленьким, ледь помітним.

А якщо Ви піднімете голову вгору, то побачите все те, що раніше здавалося недосяжним, далеким. От наближається небо. Ви летите крізь пухнасті хмари, поторкайте їх руками, нехай їх прохолода залишиться на Ваших долонях. Ви стрімко летите повз холодних комет, а зараз пролітаєте повз сонця. Відчуйте його приємне тепло, хай вона зігріє Вас. Ви подорожуєте по величезному небесного світу, зустрічаєте різні зірки... А де ж Ваша зірка?.. Ось...вона... Подивіться, яка вона? Велика чи маленька? Холодна, як лід або гаряча, як полум'я багаття? Якого вона кольору? Може бути блакитна, жовта, червона?.. Якої вона форми? Кругла або загострена? Доторкніться до своєї зірки і попросіть у неї все те, в чому Ви потребуєте, що Вам так необхідно: попросіть добра, щастя, спокою, здоров'я, затишку, гарного настрою...

 А тепер обов'язково посміхніться їй і подякуйте свою зірку за все: за те, що вона просто існує, вона Ваша, світить тільки для Вас, що вона супроводжує Вас усе життя, що вона дає Вам сили і енергію...

 Збережіть у пам'яті ці почуття, які Ви відчули від зустрічі зі своєю зіркою...

 Коли я дорахую до 5, Ви зможете відкрити очі і знову опинитися в цій кімнаті...»

 Зараз у кожного з Вас буде можливість власноруч створити свою Зірку, і відтепер вона буде знаходитись поряд з Вами!!!

 Інструкція до виконання вправи (вправа проводитися під м'яку, ненав'язливу музику):

1. Перед вами картон (нижня частина рамки) А4 формату і різнобарвна шерсть
2. Розслабте своє тіло, відчуйте внутрішній стан….

3. І тепер, коли Ви будете готові, почніть малювати свою зірку за допомогою вовни (відриваючи пасма різної довжини, щільності, формую будь-які форми з пасом).

4. Ви зможете нанести пасмами будь фон, а можете малювати без нього. Дозвольте собі проявити себе через шерсть. Шерсть легко розривається, відділяється прядками, рветься на шматочки, але якщо вам необхідно, використовуйте ножиці.

5. Не поспішайте, робіть все спокійно, розслаблено, спостерігайте за своїми відчуттями під час спілкування з шерстю, під час малювання. Нехай це буде ваша медитація.

6. Після закінчення роботи (якщо ви будете задоволені своїм результатом і не захочете щось змінити) - можна закрити малюнок склом і помістити в рамку. Ваша картина готова.

7. Далі обговорення і питання по картині «Моя зірка»:

Які почуття ви відчували під час створення своєї роботи?

Які складнощі, перешкоди відчули під час роботи?

Наскільки ви задоволені своєю роботою, чи все ви в ній передали? Використовували або не використали ви фон і чому?

Чому використовували саме ці кольори, як це пов'язано з вашим відчуттям?

Чи використовували ви ножиці і чому?

Який сенс ви вклали в зображене?

Який елемент у вашій роботі самий ресурсний?

Який посил несе вам ваша робота, що вона хоче вам сказати?

Що ви зрозуміли для себе, як про жінку, працюючи з вовною (рефлексія)? і т.д.

Загальні рекомендації для профілактики та подолання  емоційного вигорання:

• Більшість фахівців, що працювали із проблемою емоційного вигорання радять спробувати піднятися над ситуацією, змінити кут зору на себе і значення власної роботи, подивитися на оточуючий світ з глобальнішої точки зору - не тільки зрозуміти свої цілі і уявити образ майбутнього, а відповісти собі на питання: в чому сенс того, чим ви займаєтесь і навіщо ви це робите?.
• Також сприятиме одужанню здобуття нових знань, зацікавлень. Переключитись і відпочити допоможе заняття спортом або хобі. Інший спосіб – зміна діяльності, перехід у суміжну область, коли набуті знання, вміння, навички знаходять нове застосування, або ж не припиняти виконання обов’язків, а зробити їх інструментом для досягнення серйозніших цілей.
• Хоча універсального рецепту зцілення від професійного вигорання не існує, ця проблема може бути вирішена, якщо нею цілеспрямовано займатися. Кожній людині час від часу необхідно зупинитися, озирнутися навколо, побути наодинці з самим собою, подумати, звідки, куди і з ким пліч-о-пліч він іде, з якою швидкістю, а головне - навіщо, та з якою метою?!..