Проблемний стіл «Освітня діяльність творчого педагога»

 

 

План

1.              Заняття, їх види. Складання програмового змісту та конспекту заняття.
2.              Методика проведення інтегрованого заняття.
3.              Диференційований підхід під час освітнього процесу.
4.              Експрес-анкета «Заняття в ЗДО особливості побудови»

 

1. Заняття, їх види. Складання програмового змісту та конспекту заняття.

Оскільки заняття залишаються важливою складовою організованого навчання дошкільників, вважається за необхідне рекомендува­ти педагогам дошкільних навчальних закладів дотримуватися розро­блених вітчизняною дошкільною дидактикою і перевірених науко­вими дослідженнями, багаторічною практикою положень, які прокоментовані у програмах для ЗДО: , «Дитина»,

Навчання у формі занять зазвичай проводиться, починаючи з другого року життя, з поступовим нарощуванням їх кількості та тривалості. Слід зауважити, що індивідуальні і підгрупові ігри-заняття проводять уже на першому і другому роках життя дітей.

Кількість і тривалістьзанять поступово, з дорослішанням дітей, зростають:

•                   для дітей другого року життя - 2 заняття на день по 10 - 15хв. (у першу і другу половину дня);
•                   для дітей четвертого і п'ятого років життя - 2-3 заняття на день відповідно по 15 - 20 і 20-25 хв.;
•                   у старшому дошкільному віці - 3 заняття впродовж 1 - 1,5 годин щодня, тобто по 25 - 30 хв. кожне;
•                   тривалість занять з фізкультури збільшується у кожній віковій групі до 5 хв.

При цьому тривалість поточного заняття може бути дещо збільшена чи зменшена вихователем - залежно від коливань інтересу, бажань дітей складності завдань тощо. Розпочата на занятті навчально-пізнавальна діяльність дітей може мати продовження у повсякденному бутті, розгортатися далі у серії бесід, розмов з малюками, організованих і самостійних ігор, спостережень та в інших формах роботи.

Найбільш сприятливий часдля, залучення малюків до організованих занять, з огляду на закономірності у зміні працездатності, активності дитячого організму, на особливості перебігу уваги, процесів пам'яті й мислення дітей тощо, - це період від 9-ї до 11-ї години ранку. З урахуванням конкретної ситуації окремі заняття можна переносити на другу половину дня (скажімо одне з 3 - 4-х планових занять у старшій групі, щоб не перевантажувати ранкові години й не затримувати вихід дітей на дену прогулянку).

Аби надати організованій навчально-пізнавальній діяльності планового характеру та узгодити її із загальним розпорядком дня, варто розробити для різних вікових групорієнтовний тижневийрозподіл занять- перелік занять з різних змістових напрямів дошкільної освіти.

Орієнтовний тижневий розподіл занять.

Слід навмисне уникати визначення «розклад занять», щоб не ототожнювати організоване навчання дошкільників із регламентованим поурочним шкільним навчанням. На відміну від сталого і, в цілому, непорушного розкладу уроків у школі, розпорядок занять у дошкільному закладі має бутимобільним, динамічним, гнучким, таким, який можна оперативно змінити, відкоригувати безпосередньо у ході освітнього процесу, якщо того потребуватимуть

Орієнтовний тижневий розподіл занять може носити тимчасо­вий характер, оскільки педагоги можуть апробовувати його і періо­дично вносити необхідні корективи, зміни до нього. Є за до­цільне під час укладання орієнтовного розподілу занять на тиждень, як і раніше, дотримуватися вироблених дошкільною дидактикою правил, як-от:

•                   не планувати на початку і в кінці тижня занять, що потре­бують значних інтелектуальних зусиль і пов'язані з відчут­ними навантаженнями на дитячу увагу, пам'ять, мислення (мовленнєве спілкування, навчання елементів грамоти, математика (логіка) тощо);
•                   не планувати на понеділок та п'ятницю максимально мож­ливу кількість занять на день;
•                   плануючи послідовність занять протягом дня, враховува­ти раціональне чергування фізичних і психічних, ста­тичних і динамічних навантажень, різних видів діяль­ності тощо.

Класифікація занять

Сьогодні зорієнтуватися у розмаїтті видів занять з дошкільни­ками - завдання не з простих, тому що методичні посібники, пу­блікації у фаховій періодичній пресі іноді містять різні трактування розподілу занять на типи, види, при цьому, на жаль, не даючи ґрун­товних роз'яснень щодо критеріїв пропонованих класифікацій і чіт­ких характеристик типів і видів занять, що згадуються у них. Ось чому при з'ясуванні питання про класифікацію занять у дошкільному закладі варто спиратися на здобутки класичної вітчизняної педагогіки та розробок сучасних науковців. Зокрема, стануть у пригоді фахові поради знаних теоретиків дошкільної освіти Наталії Гавриш, Катерини Крутій, Тамари Поніманської, Світлани Якименко та ін.

Педагог має добре орієнтуватися у видах занять, у критеріях, покладених в основу їх розподілу, щоб з максимальною доцільністю використовувати той вид заняття, який у повній мірі відповідав би поставленій меті, оптимально підбирати необхідні методи, прийоми засоби її реалізації.

Основні види занять

Найважливіший критерій розподілу занять - спрямованість їхнього змісту. Раніше заняття розподіляли за розділами програми. Традиційно це були заняття з:

•                   мовленнєвого розвитку;
•                   навчання елементів грамоти;
•                   художньої літератури;
•                   ознайомлення з навколишнім світом;
•                   ознайомлення з природою;
•                   формування елементарних математичних уявлень;
•                   образотворчої діяльності (малювання, ліплення, аплікація, конструювання);
•                   фізичної культури;
•                   музичного виховання тощо.

На такий розподіл занять можна спиратися і сьогодні, оскільки він співзвучний з тими складовими змісту освітньої роботи, які закладено Базовим компонентом дошкільної освіти України, програмами: «Дитина», хоча і не означені у цих документах окремими структурними розділами.

У сучасній науково-методичній літературі розподіл занять на види зпозиції спрямованості змістутрактується більш широко. Так доктор педагогічних наук Наталія Гавриш у своїй роботі «Сучасне заняття в дошкільному закладі» пропонує за цією ознакою розрізня­ти заняття як:

-односпрямовані(предметні) - з однієї галузі знань в ме­жах певного виду діяльності;

-різноспрямовані(міжпредметні) - які поєднують у собі різні галузі знань і види діяльності.

У переважній більшості предметні (односпрямовані) заняття носять навчально-пізнавальний характер і дають змогу системно й послідовно формувати знання, уміння і навички з окремих сфер пізнання, у певних специфічних видах діяльності, які потім ляжуть в основу самостійної дитячої діяльності та життєвої компетентності, багато в чому визначаючи їхній зміст і рівень.

А от міжпредметні (різноспрямовані) заняття носять інтегрова­ний або комплексний характер. Інтегроване заняття спрямоване на розкриття цілісності певної теми засобами різних видів діяльності, що і забезпечує взаємопроникнення елементів одного виду діяльнос­ті в інший та їх взаємозбагачення. Комплексне заняття спрямоване на всебічне розкриття певної теми засобами різних видів діяльності, що послідовно змінюють одна одну.

 

2. Методика проведення інтегрованого заняття.

 

Інтегровані заняття- це форма навчально-виховної роботи, яка об'єднує блоки знань із різних галузей навколо однієї теми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів дітей, що дає змогу пізнавати їм певне явище з різних сторін, досягати цілісності знань дітей. Результатом системного впровадження таких занять у ДНЗ є формування системного мислення дошкільників, збудження уяви, позитивно-емоційного ставлення до процесу пізнання (Н. Гавриш).

Практика роботи показує, що інтегровані заняття більш цікавіші для дошкільників, оскільки допомагають вирішувати більшу кількість завдань, використати різні методи і прийоми, педагогічні та інформаційно-комунікаційні технології, інші засоби навчання. Це така організація навчального процесу в ЗДО, за якої неможлива неучасть кожної дитини в процесі пізнання та співнавчання. На інтегрованих заняттях акцент ставиться на самостійній пізнавальній діяльності дітей (а не заучуванні готових відповідей та висновків), створенні проблемних ситуацій з урахуванням вікових особливостей дітей та логіки навчального матеріалу.

Інтегровані заняття складніші за структурою, а тому потребують більш ретельної підготовки до них вихователя, аніж до предметного заняття. Інтегроване заняття - це заняття, яке спрямоване на закріплення метеріалу у різних видах діяльності дітей з якоїсь конкретної теми (наприклад, "Дикі тварини", "Пори року", "Зима", "Ми - друзі", "Моє селище", "Геометричні фігури", "Моя Україна" тощо).

Умови,необхідні для ефективного проведення інтегрованих занять:

• правильне визначення теми заняття, ретельний відбір програмового змісту та завдань
• включення попереднього досвіду дітей у навчальний процес(використання методу апперцепції)
• продумане поєднання індивідуальних і групових форм роботи з дітьми, зміни видів діяльності дошкільників
• використання інтерактивних методів навчання, активізація розумової діяльності дітей на всіх етапах заняття
• наявність високих професійних якостей вихователя, що забезпечить творчу співпрацю та взаємодію
• наявність змістовного ігрового предметно-розвивального середовища, багато варіативного дидактичного матеріалу
• обов'язкове врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх творчих здібностей

 

За дидактичними цілями розрізняють такі види занять:

-на повідомлення нової інформації, формування нових знань і умінь;

-на закріплення знань і раніше отриманих умінь, систематиза­цію накопиченого досвіду;

-змішані- заняття, що поєднують повідомлення нових знань, формування нових умінь із повторенням, закріпленням, системати­зацією і застосуванням набутих знань, умінь, навичок. Тут ідеться про комплексну реалізацію саме дидактичних цілей, зумовлених певним етапом навчання: первинне ознайомлення з програмовим матеріалом чи його поглиблене вивчення; закріплення, розширення, уточнення, систематизація та узагальнення знань, автоматизація на­вичок. Саме такого комплексного підходу до визначення дидактич­них цілей потребують, наприклад, заняття з фізичної культури та му­зичного виховання, на яких планується подача нового та вже знайо­мого дітям програмового матеріалу у співвідношенні приблизно один до трьох, один до чотирьох. Подібна комплексна реалізація дидак­тичних цілей може передбачатися й на інших предметних (односпрямованих) заняттях. Цей вид занять слід відрізняти від комплексного за змістовою спрямованістю;

-підсумково-контрольні заняття, які можна проводити періо­дично в кінці певного часового періоду (кварталу, півріччя, року) або в кінці вивчення з малюками певної теми (при тематичному підході до планування й реалізації програмового змісту). Їхня мета - оцінка розвивально-виховного ефекту організованого навчання, визначен­ня проявів компетентності дітей у тих чи інших видах діяльності і сфе­рах пізнання, про які свідчить наявність продемонстрованих дітьми інтересів, ставлень, базових особистісних якостей, знань, умінь, на­вичок.

Останнім часом значення підсумково-контрольних занять дещо недооцінюється. Вони почали втрачати популярність через домінування на них атмосфери перевірки, екзаменування, тес­тових вправ, які заважають дітям максимально самовиявлятися, по­чуватися і діяти природно. Щоб ці заняття досягали своєї дидактич­ної мети, вихователі мають зробити їх цікавими для дітей за змістом і формою. Сучасна дидактика пропонує проводити підсумково-контрольні заняття з опорою надіяльнісний підхід, використовуючи широкий арсенал практичних методів, ігрових прийомів у ситуаціях сюрпризності, пошуку, вибору, експериментування. Їх можна проводити у формі ігор, вікторин, конкурсів, турнірів, брей-рингів тощо, які дають змогу дітям продемонструвати свої здобутки в розвитку і навчанні у процесі змістовної зайнятості, партнерської взаємодії й невимушеного спілкування.

Хочеться застерегти педагогів від перетворення підсумкових занять на шоу, коли форма підбиття підсумків організованого навчання не стільки засвідчує індивідуальні досягнення і дає простір для проявів інтелектуальної, пізнавальної, рухової, мовленнєвої активності дітей, скільки носить показово-розважальний характер та проводиться за складеним заздалегідь сценарієм після серії репетицій.

За способом організації дітей заняття бувають:

-фронтальні(загальногрупові, колективні), що проводяться одразу з усією групою дітей;

-підгрупові(в окремих методичних джерелах їх називають груповими), для яких організують по 8-15 дітей, розділяючи групу на дві підгрупи. Підгрупи слід формувати за психологічним віком, орієнтуючись на інтереси, ситуативні бажання, здібності, інші суб'єктивні й об'єктивні чинники;

-індивідуально-підгрупові(або індивідуально-групові), на яких об'єднують по 4 - 8 дітей, чим забезпечують можливість здійснення диференційованого й індивідуального підходів;

-індивідуальні, які проводяться і з окремими дітьми, і з маленькими підгрупами по 2 - 4 осіб, якщо ці діти потребують індивідуальної навчально-розвивальної роботи одна­кової чи подібної спрямованості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Диференційований підхід під час освітнього процесу.

 

Диференціація навчання розглядається як урахування особливостей, притаманних тій чи іншій (умовно виділеній) підгрупі дітей та добір відповідного до цих особливостей змісту, методів навчання. Диференційоване навчання як певна форма здійснення принципу індивідуалізації можливе за умови, коли це навчання стимулює психічний розвиток дитини. Такий розвивальний вплив воно може мати в тому разі, коли буде зорієнтоване на зону найближчого розвитку. Диференційоване навчання спонукає до життя цілий ряд функцій, що знаходяться на стадії дозрівання, лежать у зоні найближчого розвитку.

Основними формами індивідуалізації та диференціації навчання вважаємо:

1. зовнішньогрупову індивідуалізацію — оволодіння навчальним змістом в індивідуальному темпі, прискореному (у випадках акселерації розвитку) або уповільненому (у випадках гальмування розвитку);
2. внутрішньогрупову індивідуалізацію та диференціацію навчальної роботи — проведення занять за індивідуально-окресленим для кожної дитини навчальним планом або за декількома планами, що створюються для кожної умовно виділеної підгрупи дітей;
3. індивідуалізацію навчання в ході фронтальних занять — застосування ряду ефективних прийомів, які забезпечують урахування індивідуальних відмінностей кожної дитини.

Оволодіння навчальним змістом в індивідуальному темпі забезпечується шляхом урахування комплексу індивідуальних відмінностей дітей, індивідуально-доцільного підбору методів, форм, змісту роботи під час фронтальних, підгрупових та індивідуальних занять. Особлива увага має приділятися проведенню та організації індивідуальних занять. При цьому до індивідуальних занять відносимо ті, що проводяться з однією дитиною (індивідуальні за формою організації).

Вважаємо, що заняття, індивідуальні за формою організації, — необхідна складова індивідуалізації, але в практиці роботи дошкільних навчальних закладів, які мають високу наповнюваність груп, забезпечити проведення індивідуальних занять з усіма дітьми не завжди можливо й доцільно.

Саме тому рекомендується проводити індивідуальні заняття з певними категоріями дітей:

• з дітьми раннього віку (переважно);
• з новачками (за умови, якщо вони відмовляються включатися в колективну навчальну діяльність);
• з дітьми, яким притаманна уповільненість сприймання, низька працездатність внаслідок стану здоров’я, особливостей вищої нервової діяльності тощо;
• з дітьми, які мають вади психофізичного розвитку;
• з педагогічно занедбаними дітьми, тощо.

Зауважимо, що під час організації індивідуальних занять необхідно турбуватися про збереження статусу означених дітей у групі, не слід

підкреслювати особливий стан дитини, якось виділяти її в групі, принижувати, проявляти особливу жалісність, стурбованість (вона має бути лише внутрішнім станом педагога і мати вигляд конструктивної допомоги), і тим більше — зневагу, зверхність. Отже, проведення індивідуальних занять забезпечує засвоєння пізнавальної інформації в сприятливому для кожної дитини темпі, вони є бажаними для певної кількості дітей, підвищують ефективність роботи вихователя, проте не є обов’язковими для всіх.

Внутрішньогрупова диференціація — це одночасне проведення занять з усіма дітьми, але з використанням декількох варіантів змісту, пропонованих кожній з умовно виділених підгруп дітей.

У цьому разі після розгляду спільної для всіх дітей теми заняття група дітей поділяється на декілька підгруп, кожна з яких займається самостійно обраними видами діяльності в контексті спільної теми. Необхідні для цього матеріали розташовуються у відповідних осередках: ігровому, бібліотечному, художньому, будівельному, природознавчому, математичному, етнографічному, музичному, спортивному. Кількість дітей у таких підгрупах може становити від 3-4 до 7-12 чоловік.

 

 

 

 

 

4. Експрес-анкета «Заняття в ЗДО особливості побудови»

1. Я знаю, що заняття – це___________________________________________________________________________

2. Заняття складається з таких компонентів (написати елементи заняття)________________________________

3. Вирішальним фактором у розвитку пізнавальної активності дітей  є ________________________________

4. Зазвичай я проводжу заняття з розвитку мовлення, яке має таку структуру:__________________________

5. У повсякденному житті я можу організовувати роботу щодо розвитку мовлення дитини під час______________

_______________________________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________

6. Для розвитку пізнавальної активності дітей  можна використовувати наступні методи____

_______________________________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________

7. Для розвитку звукової культури  мовлення можна використовувати наступні методи_______________________

_______________________________________________________________________________________________________

8. Для навчання дітей граматики  в моїй «скарбничці» є такі дидактичні ігри (назвати 5 і більше):_____________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

9. Планую зробити\розробити\створити\провести…________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________ до ___________  20____року

10. Я думаю, що мені треба поглибити знання про ________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________