Проєкт «Чи знаємо ми Бориса Грінченка»

 

 

 

Проєкт

«Чи знаємо ми Бориса Грінченка?»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Вступ……………………………………………………4
2. Паспорт проєктної роботи……………………………..6
3. Шляхи  реалізації проєкту «Чи знаємо ми Бориса Грінченка?»
   1. Конференція на тему: «Борис Дмитрович Грінченко –

 вартовий рідного слова»……………………………………….8

2. Віртуальна подорож. Музей Бориса Грінченка в селі Олексіївка……………………………………………14
3. Тематична виставка в музеї. Борис Грінченко – український

письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф,

історик, публіцист……………………………………………….21

       4)      Виховна година. Формування корисних звичок  за оповіданням

Б. Грінченка «Украла»…………………………………...............29

       5)      Конкурс на кращого виконавця байок Б.Д. Грінченка….35

4. Висновки…………………………………………………39
5. Література………………………………………………..40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Аналіз досвіду роботи в школі свідчить, що рушійною силою процесу навчання є інтерес учнів до предмета. Розвивати його покликані системи інтерактивних та особистісно-зорієнтованих педагогічних технологій, серед яких — метод проєктів.

На сучасному етапі реформування шкільної освіти виникла проблема відродження методу проектів у вітчизняній практиці, враховуючи його незаперечну цінність, що співвідноситься з діяльнісним підходом у сучасній дидактичній системі.

Ще В. Сухомлинський переконував, що «справжня школа — це багатогранне духовне життя учнівського колективу, в якому учитель і діти об'єднані багатьма інтересами і захопленнями».

Тому,  найдоцільнішим є інноваційний метод проєктів, який передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Проєктна діяльність допомагає усвідомити відповідальність кожного за спільну справу, підвищити рівень особистої участі, якомога ефективніше виконати роботу та представити її результат. Для цього кожен учень повинен володіти певними навичками: думати, розуміти сутність речей, аналізувати, осмислювати ідеї, шукати потрібну інформацію, тлумачити її, застосовувати за певних умов.

Виховання такої особистості є першочерговим завданням сучасної школи. Одним із шляхів  реалізації цієї мети є уміле поєднання традиційних та інноваційних технологій на уроках та в позаурочній діяльності.

Інноваційні уроки з  використанням інтерактивних методик у поєднанні з позакласною роботою – це творча самореалізація вчителя, вияв його неповторної індивідуальності, а для учня – це свято творчої праці.

Проєкт репрезентує детально розроблені матеріали до відзначення 150-річчя видатного українського письменника і вченого, критика, мовознавця і громадського діяча кінця XIX-початку XX століття Бориса Дмитровича Грінченка.

Мета проведення цих заходів: підвищення інтересу учнів до української літератури, залучення  їх до активної співпраці, навчання школярів самостійно працювати з додатковою інформацією.  Крім того, беручи участь у проведенні запропонованих заходів, школярі розвивають власні творчі здібності, у них формуються загальнокультурні компетентності, ціннісне ставлення до держави, до людей, до себе.

       В основі проєкту — орієнтація не тільки на процес засвоєння учнями навчального матеріалу, але й на урізноманітнення способів мислення школярів, розвитку їхніх пізнавальних можливостей та креативності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Паспорт проєктної роботи

Мета проекту: розкрити невтомну титанічну діяльність Б.Грінченка, подвиг його життя й творчості; викликати захоплення ним у сучасного покоління українців; сприяти вихованню патріотичних почуттів до Батьківщини, доторкнутися серцем до надзвичайного таланту Бориса Грінченка, який посів почесне місце в українській літературі; формувати ціннісне ставлення до суспільства і держави, до людей, до природи, до праці, до себе.

Тип: творчо-інформаційний, літературний, груповий, короткостроковий, монопроект.

Термін реалізації:  3 міс.

Учасники:   учні 7-8 класів Первомайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Первомайської міської ради Харківської області.

Доцільність проєкту: познайомитися з великими людьми України; формувати особисту життєву позицію.

Завдання проєкту:

• навчитися здобувати інформацію з різних (суперечливих джерел), опрацьовувати її і робити висновки;
• навчитися робити опитування й обробляти його результати;
• розвивати навички усного і писемного зв’язного мовлення, формулювати висновки на підставі проведених досліджень і роботи з інформацією;
• навчитися оформлювати роботи (проектний продукт), виступати з презентаціями.

Форма узагальнення:   стінівки, альманах, мультимедійні презентації.

План реалізації проєкту

1. Колективне та індивідуальне виготовлення стіннівок.
2. Конференція на тему: «Борис Дмитрович Грінченко – вартовий рідного слова».
3. Віртуальна подорож. Музей Бориса Грінченка в селі Олексіївка.
4. Тематична виставка в музеї. Борис Грінченко – український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист.
5. Виховна година. Формування корисних звичок  за оповіданням   Б. Грінченка «Украла».
6. Конкурс на кращого виконавця байок Б.Д. Грінченка.

Прогнозований результат:

•            сформованість чіткого уявлення дітей про Бориса Грінченка – українського письменника, педагога, лексикографа, літературознавця, етнографа, історика, публіциста;
•            удосконалення пізнавальних та комунікативних здібностей дітей;
•            духовне та інтелектуальне зростання кожного учасника програми;
•            реалізація творчих здібностей дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конференція на тему:

«Борис Дмитрович Грінченко (1863–1910)

– вартовий рідного слова»

Мета. Поширювати кругозір учнів й сприяти вихованню патріотичних почуттів гордості за Б.Грінченка, за свою державу, яка відіграє у прогресі людства велику роль.

 

Письменник, фольклорист, публіцист, етнограф, мовознавець, критик, історик, педагог, організатор і голова товариства «Просвіта», укладач 4-томного Словника української мови.

Вивчаючи творчість великого українського діяча культури Бориса Дмитровича Грінченка, ми, земляки великого патріота України, з висоти сьогодення по-новому маємо осмислити велич цієї надзвичайної людини. Нам випала честь жити на тій землі, що народила письменника, про якого сучасники казали: «Більше працював, ніж жив».

Що ж знають сьогодні про Бориса Грінченка  мешканці  нашого  міста?

1-й краєзнавець. Наша група «Пошук» отримали завдання з’ясувати, наскільки відомим є ім’я Бориса Грінченка нашим землякам. Беручи інтерв’ю в однолітків, ми пересвідчились, що більшість учнів школи знає, що Б. Грінченко був письменником, але про іншу його діяльність не дуже проінформовані. У розмові з батьками, родичами,  які є представниками старшого покоління, ми помітили, що і для них ім’я Бориса Грінченка мало про що говорить (подається магнітофонний запис інтерв’ю з школярами, де кореспонденти ставлять питання: «Що ви знаєте про Бориса Грінченка?»).

2-й краєзнавець. Другим етапом нашої роботи щодо з’ясування причини, чому сьогодні так мало українці знають про Бориса Грінченка, було звернення до літературних джерел. Читаючи передмови до творів цього письменника, праці літературознавців, ми зрозуміли, що в радянський час творчість Б. Грінченка відкидали, а діяльність — спотворювали. Його було названо «буржуазним націоналістом», а його творчість — шкідливою. Вважаю, що це був один із незліченних проявів розправи над усією українською літературою.

3-й краєзнавець. Отже, не дивно, чому сьогодні так мало людей знає про роль Бориса Грінченка в українській культурі. Не дивним для нас є і те, що навіть сьогодні багато людей сперечаються про те, де народився цей видатний чоловік.

Сам Борис Грінченко розповідає в автобіографії, що народився він 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр, Харківського повіту, Харківської губернії.

А от де знаходився хутір Вільховий Яр? Адже сьогодні такого хутора на Харківщині нема. Це питання довгий час залишалося недослідженим. Ось про що ми довідались.

4-й краєзнавець. При укладанні 2-го видання Української Радянської Енциклопедії перед укладачами постала необхідність уточнення цього питання. У різні населені пункти колишнього Харківського повіту науковцями надсилалися запити про хутір Вільховий Яр. Надійшов такий запит і в Русько-Тишківської восьмирічну школу. 12-м вересня 1978 року датований цей лист-запит до вчителів школи від наукового редактора редакції УРЕ В. А. Іванисенка: «Известно, что он родился в 1863 году на хуторе Вильховий Яр, который находился вблизи села Русские Тишки. Сейчас, очевидно, этот хутор уже не существует. Однако, возможно, у вас в селе есть люди, которые знают, на территории какого сельского совета он находился, или с каким населенным пунктом слился». Нині цей лист зберігається серед експонатів музею письменника.

5-й краєзнавець. За переказами старожилів, стало відомо, що хутір Вільховий Яр знаходився неподалік с. Руські Тишки на березі струмка Вільховчик. (Учень показує на мапі Харківського району місце знаходження колишнього хутора — територія між селами Руські Тишки та Руська Лозова). Хутір налічував у різний час за свідченням різних старожилів от 2-х до 19-ти дворів. Із розповідей найстарших мешканців Тишків Г. Д. Євлахової та П. Ф. Губаревої була одержана інформація про цей хутір. У ньому проживали два заможні пани-полісовщики: І. Каюн та Д. Грінченко, якого прозивали Грищенок. Вважали, що ці пани були родичами. Їхні будинки були добротні, дерев’яні, прикрашені різьбою. Садиби були обгороджені високими парканами, за якими гарчали великі собаки.

6-й краєзнавець. Таким чином, вчителями Русько-Тишківської школи було підтверджено припущення науковців про народження Б. Грінченка на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки. Про існування хутора дослідники дізнались із архівних документів про межі населених пунктів. На жаль, у метричній книзі церкви с. Руські Тишки за 1860–1865 роки запису про народження Бориса Грінченка не знайшли. Але інші опосередковані свідчення підтверджують, що Б. Грінченко народився саме тут. Адже знаємо, що в батька письменника був млин. Очевидно, він стояв на річечці Вільховчик. У 1972 році цю річечку було перетворено на сім ставків, які ніби з’єднують села Руські Тишки та Руська Лозова.

Учитель. Ми вдячні учням за цікаве краєзнавче дослідження. А тепер я пропоную послухати іншу групу учнів, які підготували повідомлення про життя і творчість видатного нашого земляка Бориса Грінченка. Надаємо слово творчій групі «Біографи».

    Учні групи «Біографи» розповідають про етапи життя Б. Д. Грінченка (мультимедійна презентація) використовуючи біографічні матеріали.

Учитель. Письменник залишив нам свою поезію, близько 50 оповідань, кілька повістей та 4-томний «Словарь української мови». Укладання першого словника української мови стала найважливішою працею його життя, підсумком його багатогранної діяльності. Невелику інформацію про словник Б. Д. Грінченка підготували наші мовознавці. Надамо їм слово.

1-й мовознавець. «Словарь української мови» в 4-х томах вийшов друком у 1907–1909 рр. У цьому словнику узагальнено спадщину кількох поколінь вітчизняних філологів. За імперських умов, коли не визнавалась українська мова, видання стало можливим лише після ліберальних реформ у зв’язку з революцією 1905 р. Невтомно працюючи, за короткий проміжок часу письменник з його прекрасним знанням української мови і тонким мовним чуттям та пунктуальністю і методичністю в роботі зумів довести словник до такого високого рівня, що твір й досі залишається актуальним і активно використовується філологами, має популярність і серед непрофесіоналів.

2-й мовознавець. Зрозуміло, що в історії духовного розвитку нації імена творця літературної мови і упорядника її словника — Шевченка і Грінченка — стоять поруч, як в російській культурі поруч стоять імена Пушкіна і Даля. Згадаймо слова великого знавця і шанувальника мови, поета Максима Рильського:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

 Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля…

Учитель. Я прошу вас замислитись над тим, що упорядником першого словника української мови був наш земляк. Народився він за кілька десятків кілометрів від нашого міста. Тому наше завдання — вивчати його творчість, не лінуватись заглядати у цей чудовий словник, який завжди може стати в пригоді нам, коли ми хочемо з’ясувати для себе якусь назву.

А наші мовознавці наведуть приклади того, як словник Б. Грінченка може допомогти сучасним дослідникам.

3-й мовознавець. У «Топонімічному словнику Харківщини» відсутнє переконливе пояснення назви села Циркуни. Висунуте лише непевне припущення про походження його назви від комах цвіркунів. Але назва села Циркуни пов’язана, як і велика кількість назв населених пунктів, із місцевим промислом. У словнику української мови Бориса Грінченка є слова цирка, циркованик чи циркованка, що означає рід мережки. Наведено слова з народної пісні: «А я свому милому сорочку мережу. Ой мережу та й мережу, цирочки цірую». Назва села Циркуни, таким чином, означає професію людей, що виробляли мережки (цирки — цированки). На підтвердження цього додамо, що й досі в селі Циркуни велика кількість мешканців має прізвище Мережка чи Мережко. Поступово слово цирка, циркованка зникли, витіснені місцевим іменником мережка, а цирка лишила по собі слід в назві села.

4-й мовознавець. Традиційно назву села Липці пов’язують із річкою Липчанкою, а назву різки, за легендами, виводять від численних липових гаїв, які в старовину охоплювали її положисті береги. Але слово липець, за словником Б. Грінченка: 1) другий місяць літа; 2) липовий мед. Зібраний з липового цвіту мед у народі називають липнем. Він вважається найкращим і найціннішим продуктом. Тому цілком ймовірно, що назва і річки Липчанки, і села Липці походить від слова липець — липовий мед і період основного медозбору. Відомо, що наші земляки з давніх часів займались пасічництвом, а ще раніше — бортництвом (збиранням дикого меду).

Учитель. Ось як багато можна дізнатися, якщо наполегливо вивчати різні назви за допомогою словника Б. Грінченка.

Учні з’ясовують за допомогою словника походження таких популярних в нашій місцевості прізвищ, як Шаповал, Крамаренко, Лимаренко.

Підсумкова бесіда

Учитель. А тепер давайте пригадаємо, які літературні псевдоніми обирав собі письменник? (Учні називають, учитель показує на аркуші записані псевдоніми в такому порядку: Б. Вільхівський, Василь Чайченко, І. Перекотиполе, М. Гримич, Л. Яворенко, П. Вартовий)

Із чим пов’язана така велика кількість псевдонімів? (Учні висловлюють свої міркування) Поясніть походження 1-го псевдоніма (від назви хутора Вільховий Яр, де народився письменник).

Поясніть походження останнього псевдоніма (той, що стоїть на варті рідного краю).

Користуючись мікрофоном, висловіть міркування: «Що значить бути вартовим рідного краю?»

Учень (читає напам’ять вірш Б. Грінченка «Смутні картини»)

Убогії ниви, убогії села,

Убогий, обшарпаний люд —

Смутнії картини, смутні-невеселі,

А інших не знайдеш ти тут.

Не став би дивитись, хотів би забути,—

Так сили забути нема:

То ріднії села, то ріднії люди,

То наша Вкраїна сама...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Віртуальна подорож.

Музей Бориса Грінченка в селі Олексіївка

Мета: розкрити невтомну титанічну діяльність Б.Грінченка, подвиг його життя й творчості; викликати захоплення ним у сучасного покоління українців.

 

Учитель. Я вас запрошую на Луганщину, туди, де вчителював Борис Дмитрович Грінченко з 1887 по 1893 рік.

Слайд 1-2

 

Це приватна школа Христини Данилівни Алчевської, саме вона запросила його сюди працювати. Зовнішній вигляд будинку майже не змінився з тих часів.

Слайд 3

А це хата в якій жив Борис Грінченко.

  А ось перший пам’ятник Грінченку на Україні. І постамент, і музейну кімнату відкрито 25 листопада 1988 року. Зліва  від пам’ятника знаходиться сучасна школа.

Слайд  4-5

 

У 1992 р. музеєві було присвоєно звання народного. Сьогодні це - Народний музей Б.Д. Грінченка. У ньому 4 експозиції: перша - "Історія заселення території і відкриття школи"; друга і третя - знайомлять із життям та творчим шляхом письменника і вчителя Б.Д.Грінченка, і, зокрема з Олексіївським періодом життя; четверта - присвячена етнографії і фольклору; п'ята - розповідає про історію створення і функціонування музею.

Слайд 6

Музей є дійовим навчально-виховним центром. Наприклад, 1993 рік було оголошено організацією ЮНЕСКО роком Грінченка. При музеї діє рада. Члени ради музею організовують свята, присвячені  Дню народження Б.Д.Грінченка (грудень), Дню пам'яті письменника (травень),  Дню народження Х.Д.Алчевської (квітень), Х.О.Алчевської (березень). Тут проводяться екскурсії для вчителів, учнів, студентів, розробляються лекції та виступи для учнів району, мешканців села: "Роки, присвячені Олексіївці"; "Два крила духовності"; "Х.Д. Алчевська, історія села та школи"; "Б.Д. Грінченко - фольклорист"; "Родина Алчевських та їх меценатська діяльність" та інші.
       Тепер у музеї проводяться літературні читання, екскурсії, уроки рідної мови та літератури. Сюди приїздять учні з різних шкіл, студенти Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка, щоб вклонитися пам'яті митця, вшанувати його рідним словом.
     Ведеться й дослідницька робота. У музеї зібрано чимало матеріалів: літературна спадщина, серед якої є і прижиттєві видання, "Словарь української мови", а також численні копії документів, фотографій, листів.

Слайд 7

У творчій лабораторії музею учні досліджують лексикографічну, літературну, етнографічну спадщину Б.Д.Грінченка та фольклор, етнографію сьогодення селища Олексіївки. Про результати своїх досліджень вони звітують на районних та обласних конкурсах-захистах Малої Академії наук.
      В музеї зібрана велика кількість експонатів, книг. Є книги, які подарував провідний грінченкознавець Анатолій Погрібний, професор з м. Києва, чимало книг з дарчими написами письменників та вчених. При музеї діє учнівський мистецько-краєзнавчий творчий колектив. Юні фольклористи записують та систематизують народну творчість рідного краю. Фольклорні записи знаходяться в музеї і пропонують їх для ознайомлення відвідувачам музею.

Слайд 8

      Сьогодні ми вже можемо сказати, що вчительська робота дала багато матеріалів письменнику для створення оповідань про дітей та про школу. За період роботи в Олексіївці Борисом Дмитровичем було написано 200 творів різних за жанрами. Це такі оповідання, як «Каторжна», «Олеся», «Грицько», «Кавуни», «Украла», повість «Сонячний промінь», багато віршів, байок. Про це говорить дана експозиція.

Слайд 9

Про Марію Миколаївну Гладиліну, дружину письменника, розповідає наступна експозиція. Саме вона стала для нього найкращим другом, порадником і помічником. Марія Загірня – це її псевдонім – допомогла Грінченку врятувати від загибелі 758 шевченківських експонатів.

    Слайд10

Наступні розділи експозиції розповідають про Чернігівський період життя Грінченка з 1894 по 1902 рік. У Чернігові Борис Дмитрович організовує своє видавництво й створює в умовах жорстокої заборони «бібліотеку українських книжок».

Слайд  11

                                   

Унікальним експонатом музею є перше видання «Словаря української мови», яке вийшло в 4-х томах у Києві  у 1907-1909 роках. У ньому понад 68 тисяч слів з перекладом або тлумаченням їх російською мовою. Тут є й ілюстративний матеріал.

« «Словарь української мови» став прекрасним пам’ятником Грінченку. Це гідна праця лексикографа, яка стоїть поряд із словником В.Даля в російській, С.Лінде в польській, В.Караджича в сербській мовах», - так писав Олесь Гончар.

Слайд 12-13

 

Наступна експозиція розповідає про те, що Грінченко займався етнографією та фольклором. У залі «Обереги долі» знаходиться зібраний ним багатющий матеріал, який розповідає про традиції та побут нашого народу.                                                                         

Слайд 14-15

 

Не можна у музеї не звернути увагу на фотографії 1903 року, які розповідають про дружбу Б.Грінченка та І.Франка. Саме Франко назвав його «робітником без одпочинку». У цей час Борис Дмитрович очолює товариство «Просвіта».

        Слайд 16-17

 

Останній період життя митця був трагічним. Як ми вже знаємо, 1 жовтня 1908 року після арешту померла його донька Настя (на фото вона, батьки Грінченка, дружина та дві його двоюрідні сестри), а через 4 місяці – її син Воля, єдиний онук Бориса Дмитровича.

     Слайд 18

Пам'ять про Б.Грінченка вічна, його ім’я носять навчальні заклади, вулиці.

Слайд 21

 

1993 рік був оголошений ЮНЕСКО роком Грінченка. Студенти Київського університету ім. Б.Грінченка постійно слідкують за станом могили письменника на Байковому кладовищі. Він був перепохований сюди з Італії.

6 травня 2010 року на місці поховання сім’ї Грінченків було встановлено нові пам’ятники. Освячував їх священик Свято-Тихонівського храму (там був охрещений малий Грінченко).    

 

Підсумком нашої екскурсії стануть слова самого письменника. Мало хто з діячів міг би сказати про себе так, як сказав сам Б.Грінченко:

Я не скажу, щоб розумом я жив,

Я не скажу, щоб серце в мене спало,

Але його я тяжко пригнітив,

Але йому так волі дав я мало.

Повинність я над все ушанував,

Віддав себе я праці без вагання,

Я йшов туди, де розум посилав…

Коментарі до презентації

 

 

 

Тематична виставка в музеї . Борис Грінченко – український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист

Мета:  сприяти вихованню патріотичних почуттів до Батьківщини, доторкнутися серцем до надзвичайного таланту Бориса Грінченка, який посів почесне місце в українській літературі; опиратися на яскраві сторінки життя і творчості великого письменника, розвивати інтерес до читання його творів; надати допомогу педколективу  в упровадженні активних форм роботи з школярами.

Добрий день, шановні гості!

СЛАЙД 1

Ми раді бачити Вас на тематичній виставці «Борис Грінченко – український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист», яка експонується в шкільному музеї етнографії.

СЛАЙД 2

Музей  етнографії було засновано у 1991 році, зареєстровано у 2001 році при Харківській обласній  станції юних туристів. Очолює роботу музею  учитель української мови та літератури  Гоженко Вікторія Володимирівна.

Взаємодія музею і школи визначається загальними завданнями, які ставить і досягає у своїй діяльності педагогічний колектив школи. Саме тому стало доброю традицією у музеї організовувати тематичні виставки видатних діячів.

СЛАЙД 3

У рамках відзначення 150-літнього ювілею Б. Грінченка учителі, учні та батьки почали працювати над великим проектом. І як результат роботи – це матеріали, які пропонуємо вашій увазі.

Ця виставка є підсумком роботи над довготривалим проектом, присвяченого ювілею Б. Грінченка.

СЛАЙД 4

Вашій увазі пропонуємо план виставки.

1. Біографія Бориса Грінченка .
2. Літературний і творчий спадок Бориса Грінченка.
3. Автор перших підручників з української мови й літератури в Україні.
4. Просвітницька діяльність Бориса Грінченка.
5. Книжкова виставка «Найвизначніші досягнення творчості Бориса Грінченка”.

СЛАЙД 5

Метою тематичної виставки є:

• виховувати патріотичні почуття до Батьківщини, доторкнутися серцем до надзвичайного таланту Бориса Грінченка, який посів почесне місце в українській літературі;
• опиратися на яскраві сторінки життя і творчості великого письменника, розвивати інтерес до читання його творів.
• надати допомогу педколективу  в упровадженні активних форм роботи з школярами.

СЛАЙД 6

Завдання:

•         проаналізувати основні аспекти життєвого шляху Б.Д.Грінченка;
•         розглянути життєві, педагогічні позиції видатного

письменника;

•         використовувати педагогічні ідеї письменника в сучасній школі.

СЛАЙД  7

 

У раках роботи над проєктом були створені електронні презентації („Електронний музей Бориса Грінченка”, «Б. Д.Грінченко –  видатний діяч української культури  та науки», «Б.Д.Грінченко – «вартовий» української культури» та інші ), присвячені 150-річчю Бориса Грінченка. Розроблено конспекти-уроків «Література рідного краю. Формування корисних звичок за оповіданням Б.Грінченка «Украла», «Чи знаємо ми Бориса Грінченка?»,  сценарій літературного вечора «Борис Грінченко. Життя і творчість», присвячений 150-річчю з дня народження Бориса Грінченка.

Цікавою і корисною є добірка дидактичного матеріалу до вивчення творчості Бориса Грінченка.

У рамках ювілейного тижня пропонуємо провести літературну вікторину «Українська мова в житті і творчості Бориса Грінченка»,  І етап олімпіади за творчістю  Грінченка.

Основні твори Грінченка представить бібліотекар школи Новікова Ніна Олександрівна.

Бібліотекар

Однією із найточніших характеристик діяльності Грінченка у нашому літературознавстві є слова Чикаленка : „Всім відоме значення Б. Д. Грінченка в ділі культурного відродження України. Такої упертої праці, такої енергії ніхто досі з українських діячів не виявляв. В найглухіші часи, коли, здавалося, український рух зовсім згас, він, мало чи не єдиний чоловік на Україні, не згубив віри у відродження України і всю свою велику енергію і працьовитість вжив для того, щоб розбудити громадянство.

Сидячи в глухому провінціальному місті Чернігові, він зорганізував таке надзвичайно широке на ті часи видавництво українських книжок для народу, що звернув на себе увагу всієї України. Просто не віриться, що це зробила одна людина. Але цього мало: без систематичної освіти, він самотужки став етнографом та філологом, признаним не тільки своєю, а й Російською Академією Наук”

 Найвизначніші досягнення творчості Бориса Грінченка

Епіграф:

Кожен великий митець – то цілий світ. Увійти в цей світ, відчути його багатогранність і неповторну красу – означає наблизити себе до пізнання безкінечного розмаїття життя.

                                                    С. Машинський

І розділ 

Борис Грінченко. Життя і творчість                                                                          

ІІ розділ 

Українська мова в житті і творчості Бориса Грінченка.

ІІІ розділ

Літературний і творчий спадок Бориса Грінченка

Вінок висловлювань про Грінченка

Свого часу письменник Михайло Коцюбинський про Бориса Грінченка сказав так: “Нехай буде потіхою вам, як і всій Україні, що він був серед нас, що його велика праця, його велика любов до народу не згинуть ніколи”.

 

Мабуть, найвлучніше сказав про нього інший український письменник Микола Чернявський: «Більше працював, ніж жив».

 

Літературознавець С. Єфремов у постаті Грінченка вбачав «символ цілої епохи безмежного гніту з одного боку і дужого відпору та громадської одсічі, з другого. Такі люди, як Грінченко, несли з собою перемогу живого духа над зверхніми обставинами, навпроти зверхньої сили репресій поставивши внутрішню силу активної любові до рідного краю».

 

О.Білецький писав: "Колись піднесений на недосяжну височину Б.Грінченко був перетворений не тільки в нікчемність, а у нікчемність шкідливу і по суті перестав існувати як явище в історії української літератури".

 

« «Словарь української мови» став прекрасним пам’ятником Грінченку. Це гідна праця лексикографа, яка стоїть поряд із словником В.Даля в російській, С.Лінде в польській, В.Караджича в сербській мовах», - так писав Олесь Гончар.

Презентація виставки

«Найвизначніші досягнення творчості Бориса Грінченка»

Борис Дмитрович Грінченко - видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX-початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники.

Пропоную звернути увагу на виставку «Найвизначніші досягнення творчості Бориса Грінченка», де представлено книги про його життя та творчість.

Епіграфом до неї є слова М. Машинського: «Кожен великий  митець – то цілий світ. Увійти в цей світ, відчути його багатогранність і неповторну красу – означає наблизити себе до пізнання безкінечного розмаїття життя» 

Хто ж він, Борис Грінченко, цей великий чарівник слова?

Біографія

Борис Грінченко був активним поетом, прозаїком, драматургом, перекладачем, літературним критиком. Відомий він і як мовознавець («Словарь української мови»), фольклорист та етнограф («Этнографические материалы, собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях»), педагог, публіцист, організатор видавничої справи, бібліограф. Письменника шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники.

Народився Грінченко Борис Дмитрович (псевдоніми В. Чайченко, Іван Перекотиполе, Вільхівський Б., Вартовий П. та ін.) 9 грудня 1863р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумської області) у збіднілій дворянській родині. У 1874 — 1879рр. він вчився у Харківській реальній школі, але з п'ятого класу був виключений за зв'язки з підпільною народницькою організацією. Після двомісячного ув'язнення Грінченко працює дрібним канцеляристом у Харківській казенній палаті, а невдовзі, склавши іспит на народного вчителя, «якимсь чудом», як сам згадував, влаштовується вчителювати. За винятком 1886 — 1887рр., коли Грінченко працював статистиком у губернському земстві на Херсонщині, освітній ниві він віддав понад десять років (1881 — 1894). Місцями його педагогічної діяльності були Села Введенське Зміївського повіту, Нижня Сироватка (нині Сумщина), Олексіївка, де він протягом шести років вчителював у приватній школі відомої просвітительки X. Д. Алчевської.

У 1894р. Грінченко переїздить до Чернігова. Тут, працюючи у губернському земстві, він організовує видання змістовної бібліотечки народнопросвітніх книжок, стає одним з керівників нелегальної «Чернігівської Громади», разом із дружиною — письменницею М. Загірньою упорядковує музей української старовини В. Тарновського.

З 1902р. Грінченко живе в Києві. У 1905р. він редагує першу українську щоденну газету «Громадська думка» (згодом «Рада»), а в 1906р. — журнал «Нова громада»; того ж 1906р. стає керівником київського товариства «Просвіта».

В останні роки життя, з настанням реакції, посилюються переслідування Грінченка властями. Письменник зазнає недовгочасного арешту. Жандарми доводять до смерті його дочку — революціонерку Настю. Змучений туберкульозом, на який захворів ще в шістнадцять років у харківській в'язниці, Грінченко виїздить на лікування до Італії і там 6 травня 1910р. у місті Оспедалетті помирає. Похований письменник на Байковому кладовищі у Києві.

Друкуватися Б. Грінченко почав у 80-ті pp. Написав чимало віршів (збірки «Пісні Василя Чайченка» (1884), «Під сільською стріхою» (1886), «Хвилини» (1903) та ін.), близько п'ятидесяти оповідань, чотири великі повісті («Сонячний промінь» (1890), «На розпутті», «Серед темної ночі» (1900), «Під тихими вербами» (1901)), декілька п'єс, чимало статей — етнографічних, історичних, мовознавчих, педагогічних, публіцистичних. Багато перекладав творів російської та зарубіжної класики. Редагував різноманітні видання, провадив значну видавничу діяльність. Цікавими є його педагогічні розвідки: «Яка тепер народна школа на Україні» (1896), «Народні вчителі і українська школа» (1906) та ін. Значну вагу мало видання «Української граматики», першої книги для читання українською мовою «Рідне слово» та інших підручників.

І. Франко так охарактеризував літературно-громадську діяльність письменника: він належав до «неспокійних, вихроватих» натур, котрі «кидаються на всі боки, заповняють прогалини, латають, піднімають повалене, валять те, що поставлене не до ладу, будують нове, шукають способів підняти до роботи більше рук». Цю оцінку можна застосувати до всієї літературної діяльності письменника. Адже його поезія, проза, драматичні твори, літературознавчі праці, підготовлений і виданий Б. Грінченком «Словарь української мови» (1907 — 1909), етнографічні та фольклористичні дослідження, переклади з інших мов сприяли всьому подальшому розвиткові українського письменства.

Сьогодні ми знаємо Бориса Грінченка як письменника, поета, автора славнозвісного «Словаря української мови», але не слід забувати, можливо, найголовніше: він один з небагатьох будителів національної свідомості, один з небагатьох справжніх будівничих національної ідеї, один з небагатьох істинних патріотів України.

Дякую за увагу!

Виховна година.

Формування корисних звичок  

за оповіданням   Б. Грінченка «Украла»

Мета: вдосконалювати навички аналізувати вчинки людей, розглянути поняття корисних і шкідливих звичок; сприяти вихованню почуття толерантності,  дбайливого ставлення до власного життя та здоров’я.

Хід заняття

Установка на позитивний настрій (слайд 1)

Слово вчителя. Подивіться на сонечко. Спіймайте його промінчик, який несе вам здоров’я, радість, тепло, світло, ніжність, ласку. Поселіть цей промінчик у своєму серці. Подумки направте його по своєму організму. Ви стали маленькими сонечками. Подаруйте такі промінчики всім-всім.

Робота в групах. Розгадування кросворда.

Учитель.  Діти, я пропоную вам розгадати кросворд, де ви зможете знайти ключове слово нашого уроку.

1.Стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних вад (здоров’я)

2.Від чого залежить здоров’я твоє?

З цієї проблеми статистика є.

Цей фактор дуже важливий.

Хто дужим, міцним уродився – щасливий!

Так 20% здоров’я твого

Цей чинник дає п’яту частку всього (спадковість)

3. Якщо ти  на щось захворів,

То можеш звернутися до лікарів.

10 %  здоров’я людини

Відносять на …(медицину)

4.Ще 20% здоров’я, теж п’ята частина

Яка має вплив на здоров’я  людини,-

Це стан моря, грунтів, повітря, питної води й поготів (екологія)

5. Хто про себе не дбає,

недовго здоров’я міцним збереже

Принаймі таким, яке маєте вже

Найбільший відсоток 50%

Припадає на  (спосіб життя)

з

д

о

р

о

в’

я

с

п

а

д

к

о

в

і

с

т

ь

м

е

д

и

ц

и

н

а

ч

е

к

о

л

о

г

і

я

с

п

о

с

і

б

ж

и

т

т

я

 

- Молодці. Ви швидко розгадали кросворд. Ключове слово – звички.

Статистику цю зрозуміє й дитя

За все найважливіший спосіб життя.

Режим відпочинку, режим харчування,

твій рух, гігієна і запобігання інфекціям різним.

Девіз – чистота і тіла, і духу твого, доброта,

упевнено «ні» різним звичкам шкідливим –

це понад усе для здоров’я важливе.

Учитель. Допоможіть сформулювати тему нашої виховної години, адже ви вже знайшли  ключове  слово (відповіді учнів).

Ви вже помітили, що заняття у нас сьогодні не звичайне. Воно проводиться у рамках відзначення 150-літнього ювілею Б. Грінченка. Вдома ви прочитали оповідання Б.Грінченка «Украла». Важливість формування звичок проходить червоною ниткою через оповідання. Тому повна тема  виховної години:  «Формування корисних звичок  за оповіданням   Б. Грінченка «Украла»

На стікерах у вигляді «сонечка» учні записують побажання товаришам, які потім розташовують на стенді з малюнком великого сонця.

Учитель.  Дитинство…. Таке солодке і бажане слово. Вимовиш його - і тебе миттю огортає тепло, безтурботність, радість. Лише там ми почувалися у повній безпеці. Чому? Тому що впевнений -  зараз прилетить Фея, заколише повітря, полонить усе довкола. Яке щастя бути дитиною!!!

Дитинство. У кого його не було? Але у всіх воно різне. Ви народилися і живете в мирний час, про вас турбуються батьки. Ви захищені від біди і горя, маєте можливість відвідувати школу, гуртки за інтересами.

Асоціативний кущ.  Заплющить очі і скажіть, які слова, думки викликало у вас слово «дитинство».                               

ДИТИНСТВО

Крадіжка — це  злочин, який карається законом. Підтвердженням цього є стаття 185 Кримінального кодексу України: «Таємне викрадення індивідуального майна громадян карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами строком до двох років».

 «Мікрофон»

Чи замислювалися ви над тим, чому люди здійснюють цей злочин? (відповіді учнів)

Ви вважаєте, що одні люди йдуть красти, щоб збагатитися, другі — щоб прохарчуватися, треті — щоб вкрадене майно обміняти на горілку, а інші тому, що такий спосіб життя їм подобається і у них це вже невиліковна хвороба.

«Займи власну позицію»

Олександра вчинила крадіжку. Це злочин чи ні? Обгрунтуйте свою думку.

 Робота в групах

І група: 1. Як поводилися діти після того як викрили Олександру? Знайдіть підтвердження в оповіданні.

2. Що зробив учитель, дізнавшись про подію у класі? Зачитайте уривок із оповідання.

ІІ група: 1. Які слова Олександри підтверджують її часткову провину? Зачитайте уривок із оповідання.

2.Як ви вважаєте, чи буде Олександра ще красти? Чому? Знайдіть підтвердження в оповіданні.

Учитель. У той далекий час діти крали хліб у своїх друзів, щоб вижити. Але і сьогодні трапляються випадки, коли в школярів зникають кишенькові гроші, інші речі, а чинять так діти не задумуючись над наслідками своїх дій. Діти в нашому суспільстві мають права, але інколи зловживають ними. Давайте пригадаємо, які права мають українські діти (на партах перед учнями картки-підказки «Права  дитини»).

• А яких прав була позбавлена героїня оповідання Б.Грінченка «Украла»?

Учитель: Діти, а ще про яку шкідливу звичку згадувалося в оповіданні?(відповіді учнів)

Гра «Подорож країнами здоров’я» (робота в групах із запропонованими світлинами різних звичок)

 

1 група. Мешканці країни «Корисні звички» обирають світлини на яких зображені люди із корисними звичками.

2 група. Мешканці країни «Шкідливі звички» обирають світлини на яких зображені люди із шкідливими звичками.

Гра «Подарунок». Кожна група по черзі називає звички і «дарує» їх іншим групам. Якщо група приймає, то діти плескають у долоні, якщо ні - піднімають руки вгору

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конкурс на кращого виконавця

байок Б.Д.Грінченка

 Мета конкурсу: популяризація творчої спадщини  Б.Д.Грінченка, активізація виховної роботи серед учнів школи, розвиток інтелектуального та творчого потенціалу школярів, підтримка талановитих учнів та творчої праці вчителів школи.

Завдання конкурсу:

• пропаганда творчості письменника,
• залучення дітей до сприйняття та осмислення постаті Б.Д.Грінченка, його літературної спадщини;
• розвиток творчих здібностей дітей;
• удосконалення навичок виразного читання;
• формування духовних якостей  школярів.

Організація та проведення конкурсу

-   Організатори конкурсу – вчителі  української мови і літератури та учнівський актив. До участі в проведенні конкурсу залучаються батьківські комітети класів.

- Конкурс проводиться в два етапи:

перший (на рівні класу) та другий (загальношкільний). Термін проведення конкурсу – з 1 грудня по 9 грудня.

-  Учасники конкурсу – учні  5-11 класів. Для участі в конкурсі учні мають подати заявку не пізніше 28 листопада.

-  Для проведення першого (на рівні класу) та другого  (загальношкільного) етапів  конкурсу утворюються організаційні комітети та журі  конкурсу.

-   Склад оргкомітету та журі  затверджується наказом директора.  До участі в роботі журі залучаються вчителі школи, члени батьківських комітетів, учні середніх і старших класів.

-   Кількість та склад переможців конкурсу визначає журі.

-   Хід конкурсу висвітлюється на сайті закладу. 

 

Критерії оцінювання виступів конкурсантів:

• створення сценічного образу;
• рівень виконавської майстерності: техніка (дикція, жестикуляція, міміка) та культура виконання.

Звучить музика.  

На сцені -  двоє  ведучих в українському вбранні. 

Ведучий 1.  Доброго дня, шановні друзі. Сьогодні ми зібралися на свято присвячене відзначенню 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка

Ведучий 2. Сьогодні ми будемо говорити про байки, які нас вчать жити.

    Послухайте легенду про байку, яка дійшла до нас. Давно це було. В одному поселенні цвів льон блакитними квітами, м’якими та ніжними, наче крила метеликів. Сонце різало його, дощ поливав. І це льону дуже подобалось. Дуже багато історій судилося почути льонові. Їх він збирав докупи, наче свої дітей.

    Одного разу з’явилися люди, схопили льон і виривали з коренем. Боляче

йому було... Потім поклали у воду, після того тримали над вогнем, наче

хотіли підсмажити.

- Не завше жити лише для свого задоволення. – говорив льон. – Доводиться

й терпіти. Зате про щось корисне дізнаєшся, щось нове почуєш...

     Що тільки не робили з льоном: і м’яли, і тріпали, і чесали, аж поки не

опинився він на прядці. Ж-ж-ж! Тут усі ці думки і розбрелися...

     Потім потрапив він на ткацький верстат. І полотно, що потрапило в якийсь

дім, різали, кроїли, навіть голками кололи. А потім...

     Одного разу полотно потрапило у вогонь. Здається, все: пропав льон і не

розповів жодної історії. Та ні, глибоко помиляється той, хто так думає.

     У повітрі у веселому танку закрутилися крихітні невидимці, які

розповідали людям щось повчальне. Виявляється, це було не що інше, як

байки...

Ведучий 1. Український гумор не припускає вульгарщини! Адже існує тисячолітній досвід української сміхової культури. Наш гумор – вияв  схильності людини до кпину, жарту, дотепу.

Ведучий 2. Сьогодні ми будемо слухати твори лише одного письменника…

Ведучий 1. Бориса Дмитровича Грінченка, видатного українського педагога, науковця, громадського діяча. А ще – він був чудовим письменником, створив чимало дитячих оповідань, гарних поезій і для дітей, і для дорослих, а крім того, дотепних байок. Тож оголошуємо початок конкурсу на кращого виконавця його байки.

Ведучий 2. (Ображено). Знаємо ми ваші конкурси… Зараз на сцену вийде підготовлений хлопчик чи дівчинка…

Ведучий 1. Звісно,  конкурс вимагає старанної підготовки. Художнє читання – мистецтво, яке слід опанувати.

Ведучий 2.  Добре, запрошуй хлопчика чи  дівчинку.

Ведучий 1  оголошує виступ  першого конкурсанта.

Виступ 1

Ведучий 2. Оце так молодець. Мені дуже сподобалось. А можна, я оголошу виступ наступного конкурсанта?

Ведучий 1. Поки що ні. Зараз ми представимо наше журі.

Ведучий 2.  Це найгуманніше та найсправедливіше журі в світі…

Представлення  журі

Виступ 2,3,4,

(Після виступу ведучі підходять до мікрофона).

Ведучий 1.  Гарний, надзвичайно гарний виступ.

Ведучий 2. (Досі сміється). Давненько я так не сміявся.

Ведучий 1. Смійся собі на здоров’я. Адже гумор –  одна з характерних  позитивних рис українського народу. Саме з гумором українці споконвіку сприймають будь-які несприятливі умови життя. А добрий гумор – це завжди гарний настрій і здоров’я.

Ведучий 2  представляє наступного конкурсанта.

Виступ 5

Ведучий 2  (регоче й кривиться). Ой, як почав боліти живіт!

Ведучий 1. Тепер ти відчуваєш на собі, яку силу має український гумор.

Ведучий 2. Неначе півдня на тренажерах займався. (Здивовано.) Жодних зусиль, а який ефект!

Ведучий 1. От і добре. Ти так професійно представив попереднього конкурсанта, що я  пропоную тобі зробити це ще раз. (Представлення конкурсанта).

Виступ 6….

Ведучий 2. Чудовий, просто блискучий виступ.

Ведучий 1. На жаль, на сьогодні він був останнім…

Ведучий 2. Як останнім, а як же інші? Що ж ми будемо робити далі?

Ведучий 1. А далі ми надаємо слово нашому журі.

Журі підбиває підсумки та оголошує переможців

Ведучий 1.  Таким чином, сьогодні з нами на святі була байка, яка вчить нас добру,

справедливості, чемності. Я впевнена, що ми також будемо давати свої поради мудро, лагідно, і мовою нашою будуть милуватися всі.                                                                                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Підсумовуючи, зауважимо, що проєктування завжди сполучене зі змінами, воно перетворює, модифікує і трансформує світ, в якому ми живемо. Для його здійснення необхідні активність, творчий підхід.

 І. Іванов зазначав, що «творчість — це не розкіш для обдарованих, а загальна біологічна потреба, інколи не усвідомлена нами». Крім того, метод проєктів позитивно впливає на емоційний стан школярів. Він дає змогу використовувати ресурси проектувальників ефективніше, передбачає використання нестандартних форм занять, можливість поділитися життєвим досвідом, співпрацювати з учнями різновікових груп, самостійність у виборі теми, відсутність вимушеного керівництва з боку вчителя і діяльнісний підхід — дії, спрямовані на досягнення певного результату. Метод підпорядковується принципу гуманізації системи: дає змогу невстигаючим учням пережити успіх, відзначити особисті — та колективні досягнення через само- та взаємооцінювання.  Цінним є те, що школярі набувають уміння користуватися джерелами інформації: книгами, періодикою, аудіовізуальними та комп'ютерними засобами, вчаться самостійно опановувати знання, порівнюючи, зіставляючи, даючи оцінку вчинкам, стосункам людей, суспільним і культурним явищам та процесам, спостерігати і робити власні висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.   Бойко Б. Народний театр у розумінні Бориса Грінченка // Пам'ять століть. 1999. - №1. - С.60-65.
2.   Веркалець М. Б.Грінченко // Веркалець М. А.Ю. Кримський у колі своїх сучасників. - К., 1990. - С. 26-38.

3. Вишневський О. І. Сучасне українське виховання. - Львів, 1996.

4. Гаєвська Л.Б. Грінченко і художня еволюція української прози (кінець ХІХ поч.ХХ ст.) // Рад. літературознавство. - 1990. - № 1. - С.50-61.

5. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка. – К.: Знання-Прес, 2003.418с.

6.Кучинський М. Людмила Старицька-Черняхівська про творчість Бориса Грінченка //Дивослово - 1994. - № 5-6. - С.55-59.

7. Пометун О. І. Основні теорії виховання. К., 2000.

8.Сокольников Ю. П. Теория воспитательного пространства. М., 1977.

9.Філологічні студії: Збірник праць студентської науково-проблемної групи з фольклористики / За ред. З.Ф.Кудрявцевої. – Чернігів, 2003. – 76 с.

10.Фіцула М.М. Педагогіка. — К.: Академія, 2000

11.Савченко О. Реформування змісту шкільної освіти в контексті педагогічної спадщини Василя Сухомлинського // Почат. шк. 1999. № 9.

12. Олесь Олександр. Б. Грінченко // Твори: 42 т. К., 1990. Т. 1. С. 649.

13. Ковбасенко Ю. Філологічний аналіз оповідання Бориса Грінченка Украла Дивослово. - 1996. - № 2. - С.45-46.

14. Веркалець М. Б.Грінченко // Веркалець М. А.Ю. Кримський у колі своїх сучасників. - К., 1990. - С. 26-38.

15. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка. – К.: Знання-Прес, 2003. 418 с.

16. Тараненко О.О. Борис Грінченко і "Словарь української мови" // Укр. мова і літ. в шк. - 1988. - № 12. - С.58-64.