Урок літератури рідного краю

Література рідного краю:Із Лесиних джерел напившись, озвались Словом до людей…

Мета уроку:ознайомити учнів із літераторами-земляками, їх біографічними даними, творчістю;розвивати у школярів почуття прекрасного через слово рідної мови;заглиблювати дітей у світ літератури, безпосередньо через усвідомлення близькості їх до авторів – за принципом простягнутої руки, розмови, дотику… виробляти в учнів навички виразного читання через декламацію віршів поетів-земляків, уміння «читати між рядками» на основі проникнення у внутрішній світ автора з прив'язкою до біографічних відомостей. продовжити знайомство з ліричними творами, що представляють доробок письменників рідного краю, зацікавити змістом поезій земляків, спонукати до вдумливого читання творів, до бажання висловити власні міркування після прочитання, визначати роль художніх засобів у них, дбати про збагачення словникового запасу; розвиток критичного й аналітичного мислення, творчої уяви; усвідомлювати роль читання для власного зростання впродовж життя, виховання шанобливого ставлення до талановитих земляків.

ЛАРИСА ГЕРУСЛариса Миколаївна Герус (Куриленко) народилася у с. Гульськ Новоград-Волинського району в родині вчителів. Закінчила факультет журналістики Київського Національного університету ім. Шевченка. Все життя працювала журналістом, заступником редактора газети «Лесин край». Лауреат премії ім. Лесі Українки обласного відділення Фонду культури. Автор двох збірок: поезії та прози. Її твори пронизані високою романтикою, надзвичайною простотою, доступністю для прочитання та величезною любов'ю до людей.

Лариса Герус. Мороз пелюстки обпалив. Безжально так. І так раптово. Неначе світ цей і не жив,Такий яскравий і казковий!Неначе ранок не стрічав. Замріяні барвисті квіти,Неначе в чарах не палав. Вечірній блиск у дивнім літі . Так і життя людське згораєКолись під натиском морозу. Кохає хтось, а чи шукає За віршами щоденну прозу. Так і життя, колись яскраве,Дощами плачеться забуте,Згасає зіркою у славі - І вже нічого не вернути. Проси, моли - час неминуче. Свої права й закони пише -Суворі, вічні і болючі.І з кожним днем все тихше й тихше..

ЗОЯ МОРОЗЗоя Миколаївна Мороз народилася в с. Орепи Новоград-Волинського району в родині колгоспників. Закінчила Житомирський педагогічний університет за фахом «Вчитель початкових класів». Працювала вчителем Орепівської ЗОШ, Новоград-Волинської ЗОШ №10. Нині – вчитель початкових класів ЗОШ №8 м. Новограда-Волинського. Довгий час була позаштатним автором газети «Лесин край» як поетеса та ілюстратор. Прекрасно малює. Виконує під гітару авторські пісні. Її поезії – легкі, ніжні, дихають теплом і щирістю. Друкувалася в альманахах «Зерниця», на сторінках місцевих ЗМІ.

Зоя Мороз. Посаджу вербову гілку При дорозі, край узлісся. Може, хтось тонку сопілку. З неї втне й заграє Пісню. Про «незнані трави, квіти»,Про весняні дивоцвіти. У Поліськім сонцекраю. Тихо-тихо наспіваєПро озерце край узлісся. В сріблі хвиль — казкова Пісня. Грає веселкою у водограй,Плине веснянкою, і нагадаєПро кохання ніжне й вічне…Забринить в весняних росах,Заблукає в верболозах…Може, з’явиться чарівна. Мавка — Лісова Царівна. Заплете берізці косиІ в сопілоньки попросить. Пісню лісову заграти,Доки буде колисатись,Тихо-тихо, безупинно. Поруч срібна річка плине…Лине веснянкою за течією. Пісня кохання, мов біла лілея,Ніжна, ніжна…Дивна, дивна…Тужить Мавка в зелен-гаю,Щастя крізь роки шукає…Крізь роки луна доносить,Як сопілку Мавка просить:«Грай, сопілко, грай. Край, серденько, край. Грай край узлісся,Що біля озерця,Ніжною піснею. Край моє серце. Грай, сопілко, грай…».

ЛАРИСА ЯРМОЛЕНКОЛариса Анатоліївна Ярмоленко народилася в с. Соколів Червоноармійського (нині Пулинський) району в родині лікарів. З перших років життя проживала у Новограді-Волинському. Вчилася у міській ЗОШ №2. Закінчила літературний факультет Бєлгородського державного університету та дефектологічний факультет Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Перші прозаїчні спроби побачили світ в літературному альманасі Звягельщини "Зерниця" (2000 р.). У 2001-му році вийшла друком перша збірка поезій "Моєї мрії зоряні троянди". Дипломант обласного огляду художньої самодіяльності аматорських колективів Працювала логопедом Новоград-Волинського ТМО. Нині мешкає у Греції.

Лариса Ярмоленко. ЗЛОТОЗОРИЙ МІЙ ЗВЯГЕЛЬТи даруєш життя поколінням,Проводжаєш в далекі світи,Злотозорий мій Звягеле милий,Збережи, обійми, поверни…Все, чому не судилось здійснитись,Всіх, за ким затужив листопад,Найдорожче до болю і рідне Поверни до життя, Новоград!Ти для когось — і юність, і доля,Край дитинства і перша любов. Одцвітають літа, догорають,Та до тебе вертаємось знов. Лебедіє зерницями пам’ять. Понад верби плакучі Случі…Дай за нас цим деревам відплакать,Де знайти своє щастя, навчи!Може, щастя і є все у тому,Що допоки живем на землі,Є стежина до отчого дому,Батьківщина мала у житті.

ВАЛЕНТИНА КСЕНДЗУКВалентина Антонівна Ксендзук народилася в с. Симони Ємільчинського району в родині колгоспоників. За фахом медсестра. Працювала у ДНЗ м. Новограда-Волинського. Автор і виконавець власних пісень 9 має у власному доробку понад 50 пісень), володарка прекрасного голосу. Поетеса, координатор творчої інтелігенції міста Новограда-Волинського. Автор поетичних збірок «І поки зорі воду п'ють» та «З легкої руки». Автор гімну Новоград-Волинської гімназії. Автор книг про родину Косачів, остання з яких – «Найкращії літа з життя сього світа». Автор книги про малу батьківщину – рідне село «Ясна моя зорина – Симони». Упорядник альманаху «Зерниця-2020». Автор премії імені Лесі Українки обласного відділення Фонду культури.

Валентина Ксендзук. О Звягелю, наш батьку світосміний,Життя в тобі пульсує скільки літІ скільки ж ти дітей зростив, наш славний,І скільки розлетілось їх у світ. Вінчаєш, проводжаєш, зустрічаєш,Чекаєш вісточок з усіх краївІ болі наші, й радість відчуваєш,Наш отче, всі ми корені твої. Ми летимо з розлуки у обійми,Чи в зиму, чи у теплий зорепад.І знаємо, що з радістю нас приймеш,Наш сивочолий, добрий Новоград.І скільки винесли твої рамена,Коли ставав над Случчю на крило,З надією звивалися знамена,Із течією біди віднесло. Дитинства край, тут Лесина колискаІ першого кохання сонцесад,Душа твоя мені до болю близька,Наш світославний, милий Новоград.

Завдання: Ознайомитися з біографією кожного з літераторів. Відшукати вірші названих літераторів, навчитися їх виразно читати. Розмістити їх у гугл-класі. Дібрати ілюстрації до поезій із інтернет-мережі, з власних світлин, малюнків (за бажанням). Вивчити один із віршів напам'ять.