Проект "Дослідження народних символів України"

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти Первомайської міської ради

Первомайська міська станція юних натуралістів

Тема:

Народні символи України

Керівник гуртка:

Галуза Анжела Сергіївна

Первомайськ - 2018

Тези

Кожен народ має народні символи. Народні символи - це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку раїну іде мова.

Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках.

Народні символи - це наші святині.

Народні символи України є рослинні і тваринні.

Як часто ми в нашому сьогоденні звертаємось до різних символів — тих, що прийшли до нас з минулого, з нашої багатовікової історії; тих, що живуть у народних думах, піснях, переказах і легендах. Ці символи — ознаки нашого роду, що вирізняють нас, українців, з-поміж інших народів, роблять нас самобутніми і неповторними. Ці символи — образ нашої України, пісенного, калинового, солов'їного краю. У найтяжчі часи своєї історії вистояв наш народ, зберіг свій дух, своє коріння, свої національні святині. І все те краще, що дісталося нам у спа- док, ми повинні шанувати і берегти, аби передати нащадкам. Щоб по-справжньому полюбити свою землю, її неодмінно треба пізнати. Треба вчити історію рідного краю, знати його звичаї і традиції. Тож ця невеличка робота створена з великою надією і великим бажанням допо- могти таким маленьким громадянам нашої країни стати справжніми синами і дочками своєї Батьківщини.

Мета дослідження: здійснити подорож у народні символи та обереги тварин рідного краю; дізнатися про тварин у творчості українського народу,  про легенди їх виникнення; познайомитись із ними.

Завдання дослідження: дослідити легенди тварин,  їх народні символи та обереги; зібрати дані тварини, як народних символів та оберегів; дізнатися про історію їх створення та існування.

Методи дослідження: науково – пошуковий.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….4

Розділ 1. ТВАРИНИ як символи українського народу......……....6

1.        Баран………………………………………………………………….6
2.        Бджола………………………………………………………………..6
3.        Бик……………………………………………………………………6
4.        Божа корівка (або Сонечко чи Бедрик)…………………………….7
5.        Ведмідь……………………………………………………………….7
6.        Вівця………………………………………………………………….8
7.        Віл…………………………………………………………………….8
8.        Вовк…………………………………………………………………..8
9.        Вуж…………………………………………………………………...9
10.   Гадюка………………………………………………………..............9
11.   Жаба…………………………………………………………………..9
12.   Заєць………………………………………………………………...10
13.   Змія………………………………………………………………….10
14.   Їжак………………………………………………………………….10
15.   Кажан………………………………………………………………..11
16.   Кінь………………………………………………………………….11
17.   Кіт…………………………………………………………………...12
18.   Коза………………………………………………………………….13
19.   Корова………………………………………………………………13
20.   Кріт………………………………………………………………….14
21.   Кролик………………………………………………………………14
22.   Миша………………………………………………………………..14
23.   Павук………………………………………………………………..15
24.   Свиня………………………………………………………………..15
25.   Собака………………………………………………………………16

Розділ 2. ТВАРИНи У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ………….17

Висновки…………………………………………………………………………25

Список використаних джерел…………..……………………………………….26

Вступ

Як часто ми в нашому сьогоденні звертаємось до різних символів — тих, що прийшли до нас з минулого, з нашої багатовікової історії; тих, що живуть у народних думах, піснях, переказах і легендах. Ці символи — ознаки нашого роду, що вирізняють нас, українців, з-поміж інших народів, роблять нас самобутніми і неповторними. Ці символи — образ нашої України, пісенного, калинового, солов'їного краю. У найтяжчі часи своєї історії вистояв наш народ, зберіг свій дух, своє коріння, свої національні святині. І все те краще, що дісталося нам у спа- док, ми повинні шанувати і берегти, аби передати нащадкам. Щоб по-справжньому полюбити свою землю, її неодмінно треба пізна- ти. Треба вчити історію рідного краю, знати його звичаї і традиції. Тож ця невеличка робота створена з великою надією і великим бажанням допо- могти таким маленьким громадянам нашої країни стати справжніми синами і дочками своєї Батьківщини.

Однією з давніх традицій наших пращурів була любов до природи, до всього сущого на землі. Змалечку дітей вчили дбати про все живе і неживе, Що їх оточувало,— звірят і птахів, дерева і квіти, землю і воду. Наші предки вірили, що тварини і рослини, які люди, мають душу, вміють розмовляти, можуть дати добру пораду і захистити в біді. Тому так багато в народі складено пісень, казок, легенд і переказів, загадок і прислів'їв про вербу і калину, про соловейка і зозулю, про барвінок і соняшник — своєрідні живі символи України

Об’єкт дослідження: Тварини у творчості українського народу.

Предмет дослідження: характеристика тварин у творчості українського народу.

Мета дослідження: здійснити подорож у народні символи та обереги тварин рідного краю; дізнатися про тварин у творчості українського народу,  про легенди їх виникнення; познайомитись із ними.

На виконання поставленої мети мають бути визначені наступні завдання:

1. дослідити легенди тварин,  їх народні символи та обереги;
2. зібрати дані тварини, як народних символів та оберегів;
3. дізнатися про історію їх створення та існування. 
4. виявити тварин у творчості українського народу;
5. підготувати ілюстративні матеріали;
6. зібрати різноманітні народознавчі прислів’я, приказки та загадки про тварин у творчості українського народу.

Основні методи використані при дослідженні даної теми:

1. історичний;
2. краєзнавчий;
3. народознавчий;
4. науково-пошуковий;
5. описовий.

Розділ 1. ТВАРИНИ як символи українського народу

1.        Баран

  Баран – символ дійової енергії, сили і благополуччя, багатства і добробуту. Його роги - емблема земної рослинності, а руно – символ родючості. Водночас є уособленням упертості і навіть глупоти. Варто додати, що символіка баранячого кожуха присутня в багатьох моментах української обрядовості.

2.        Бджола

Її ще називають «Божою комахою», а то й «Божою мухою», бо вона виконує Божі доручення. Віск, який бджола виробляє, вважається святим, а вогонь воскової свічки - то висока жертва Богові. Ні грім, ні блискавка не вдарять по вулику, який є «храмом» «Божої комахи». Бджолиний продукт - мед – несе в собі цілющі сили Сонця, Землі і Води. Людина, котру ужалить бджола, повинна задуматись над способом свого життя, бо, без сумніву, в ньому надто багато необдуманого і невиправданого, адже бджола жалить тільки у відповідь на загрозу чи насилля. Жалить і помирає: жертвою свого життя прагне зупинити зло!

3.        Бик

Бик - символ об'єднаної енергії Сонця і Землі, фізичної сили і здоров'я, мужності і доблесті. А його роги, роги Тільця - свідчення особливої відзнаки, навіть святості, якщо вони прикрашали головний убір людини.В давнину його ще називали Туром і визнавали за могутню творчу силу Всесвіту, вважали носієм плодючості і джерелом непереможної сили. Навіть побутував забутий, але багатозначний ритуал: обходом господарства зі шкурою бика освячували обійстя на багатство. А було ще й таке: на шкурі бика воїн присягався на перемогу.

4.        Божа корівка (або Сонечко чи Бедрик)

Божа корівка(або сонечко чи бедрик) - «райська комаха», і не просто райська, а навіть свята, бо в неї на спинці сім темних плямок (святе число!), як сім кольорів у веселки, як сім днів у тижні. її не можна не тільки вбивати, а й навіть ображати, бо вона є зв'язковим між людьми і Небом: передає Богу людські прохання, а людям - повідомлення про врожай, про радощі і прикрощі їх життя. Отож, посягнути на «Божу корівку» - Сонечко - це посягнути або й розірвати свій зв'язок з Небом.Рух «Божої корівки» - тільки вгору, до Неба: як би ми не повертали стеблину чи свій палець, де вона сидить, рухається ця комаха тільки вверх...

5.        Ведмідь

Вважають, що його назва означає «відає, де є мед» («відає мед» чи «мед відає»). Щовесни, виходячи зі свого барлогу, символізує оновлення життя, початок нового життєвого циклу. Йому приписували значну магічну силу: сам лісовик - то його брат, а чорт - йому навіть не рівня, бо боїться ведмедя, який, окрім чорта, може приборкати і водяника, і домовика; а серце ведмедя, якщо його з'їсти, порятує і вбереже від усіх хвороб.

Ведмедя настільки шанують, що він має свої календарні дні: 27 вересня, на Воздвиження Чесного Хреста, лягає у барліг; 25 грудня, при народженні нового Сонця, та 6 лютого, в день Оксани Веснопровісниці, перевертається на інший бік. 15 лютого на Стрітеня, виходить подивитися, як Зима з Весною зустрічається; а на «теплого» Олексія, що 30 березня, або, якщо холоди ще тримаються, 7 квітня, на Благовіщення, виходить з барлогу. Це мудрий, сильний і незалежний звір, який, як правило, нікого не турбує, якщо не турбувати його.

6.        Вівця

Вівця - символ простоти і невинності, особливо, в ставленні до всього злого; живе втілення непротивлення злу насиллям. Образним символом Ісуса Христа, котрий ніколи не відповідав злом на зло, стало Ягня Боже, або Агнець Божий (за Євангельським текстом). Вівця благословенна Богом в їжу людині за те, що кормом і вовною своєю прикривала Ісуса, коли він ховався від язичників та іудеїв. Через свій миролюбний, м'який і доброзичливий характер буває безпорадною перед життєвими обставинами, відчуває труднощі в складних ситуаціях, не завжди здатна до прийняття самостійних рішень. А тому схильна до песимізму, не може і не прагне бути лідером для інших, навпаки, віддає комусь ініціативу і майже покірно йде за ним.

7.        Віл

Віл - символ страждання, терпіння, важкої праці й навіть жертовної працездатності. Символізує працьовиту і дбайливу людину, котра знає і діє за принципом: терпіння і праця здолають усе і приведуть до успіху та добробуту. Він благословенний Богом, бо стояв голодним, але не взяв ні стеблини з ясел, де лежав маленький Ісус, навпаки, ще зігрівав Божественне немовля своїм диханням. Віл не тільки мирний, але й витривалий, чим викликає повагу та довір'я. Але стає небезпечним, коли виходить із себе - тоді його визначні фізичні якості переходять в небезпеку для оточення.

8.        Вовк

Вовк - символ жорстокості, жадібності, кровожерливості - в загальному, злої сили; ототожнюється зі злим божеством або духом війни та чвар. Він також і втілення підступності - здатен «одягти овечу шкуру», до чого часто вдається, аби досягти своїх кривавих цілей... Його головна риса - невгамовний хижий голод, який перетворює вовка у безжалісного і невтомного мисливця. Отож, за своєю натурою він слугує лісовику, як сторожовий собака у цього лісового господаря, а також підвладний святому Юрію - покровителю мисливства і захиснику мисливців.

В давнину вовки мали відношення і до магічних дій: з вовчих зубів виготовлялось оберігове (охоронне) намисто, а його кігті, шерсть і навіть очі та серце слугували не тільки амулетами, а й лікувальними засобами.

9.        Вуж

Вуж - втілення незлобливості, спокою і мудрості. Крім того, він - символ багатства, щастя для дому, де живе і плодиться, тому його не тільки не можна вбивати, а й треба оберігати. Має вуж і магічно-ритуальне значення: захисними смужками - вужами оздоблювали посуд, зображували вужа в орнаментах на талісманах, сережках, на елементах одягу та різних побутових і господарських предметів. Отже, він є і оберегом. Тому хата, де він поселиться, стає благодатною, а її мешканці - щасливими.

10.   Гадюка

Гадюка - символ злоби, люті, підступності й лукавства, а також спокуси: як «гад повзучий», вона не здатна на добро - в усіх ситуаціях підступна і зла, для чого застосовує всю свою лукаву і підступну хитрість. За переказами, вона через те отруйна і страшенно люта, що проклята Богом. Тому, якщо вб'єш отруйну гадюку, то отримаєш прощення за сім гріхів... Але вона може бути і знаряддям кари Божої...

11.   Жаба

Жаба - символ скупості й самонадіяності, переоцінки власних сил та можливостей. Вона - втілення бридкої гріховності, огидного і неприємного - всього, чого не лише треба уникати, але й не спілкуватися, не зустрічатися з ним.  «Дметься, як жаба» - ознака хвалькуватості, надмірної поваги до себе. Вважали її і символом підземного царства, пов'язаного з нечистим та лихим: коли жаби лізуть в домівку і кумкають - це до домовини, тобто вони кличуть у підземний світ когось із домашніх; навіть дорога, через яку перелізе жаба, стає нещасливою для людини. Жаба-ропуха - то перевтілена відьма. Разом з тим, в давніх традиціях заклалось і позитивне ставлення до жаби: її використовували у лікувальних цілях, навіть проти укусів гадюки; за її допомогою очищали криничну воду і навіть викликали дощ...

12.   Заєць

Заєць - символ рухливості і плодючості. Він настільки рухливий, що миготіння відбитих сонячних променів так і називають - «зайчики».  Однак, його рухливість не від надміру енергії, а від полохливості і постійної боязні та страху перед небезпеками. А єдиний заячий засіб порятунку – його швидкі ноги. Та й плодовитість також не від розкошів, а з необхідності зберегти свій рід все новими хвилями дітонародження, бо надто багато беззахисного заячого племені гине...

За повір'ями, зайця створив сам чорт. Тому слід знати, що заєць, котрий перебіг вам дорогу, - то витівка лукавого. Краще повернути назад або обійти...

13.   Змія

Змія - символ воскресіння і смерті, глибокої мудрості та інтуїції, прихованих духовних скарбів. Здатна як до добра (зміцнювати і охороняти життєві джерела), так і до зла, якщо нею володіє диявол (стає джерелом спокуси, лукавства і підступності).

14.   Їжак

Їжак- символ мудрості і довголіття: він тому мудрий, що довго живе на цьому світі, - літа додають мудрості; а живе довго тому, що мудрий - мудрість прибавляє літ. А конкретніше, як кажуть, його мудрість підказує йому, де дістати «омолоджуючу» траву, - ось тому й не старіє. Це - за повір'ями, а в дійсності, життєва мудрість їжака - в його здатності протистояти реальним незручностям і навіть загрозам своєю непоступливістю і невразливістю: згорнувшись в колючий і недоступний клубок, він не лише захищає себе, а й виявляє зневагу до недоброзичливого чи навіть ворожого довкілля.

15.   Кажан

Кажан - особливий символ підступної і невловимої нечистоплотності. За повір'ям, в летючу мишу, тобто кажана, перетворюється звичайна миша, яка з'їсть чогось свяченого на Великдень, тим більше, якщо вона це зробить у церкві чи біля церкви. Кажан за своєю натурою настільки відданий нечистому, що боїться всього чистого, особливо людей, а також птахів чи інших тварин. Тому й літає вночі, щоб їх не бачити і щоб вони не бачили його. Як нечистий і злий дух, він підступний і лукавий у своїх діях: перед тваринами показує свої крила, видаючи себе за птаха, а перед птахами , навпаки, крила ховає, показуючи тулуб і ноги, видає себе за тварину. Здавна вважали, що він не приносить нічого доброго, а тільки зле: забирає в людей волосся, а коли вкусить, то людина помирає...

16.   Кінь

Кінь - символ енергії й сили, пристрастей та інстинктів, а також вірності і відданості в праці, в щоденних турботах. Предковічно, коні були помічниками богів, воїнів і, головне, хліборобів. Навіть творчі люди мають своїм символом коня - Пегаса. «Осідлати коня» - означає досягти цілі, здобути кращу долю.Тож кінь - і працьовитий, і войовничий, і творчий дух. Він, правда, несе на собі частку Божого прокляття: коли маленький Ісус лежав у яслах, кінь висмикував з-під немовляти сіно і їв. Через це коні приречені до ненажерливості: вони, якщо не тягнуть воза чи плуга, постійно їдять або пасуться. І не можуть ні наїстися, ні напастися...

Доброго коня по-своєму любить домовик: він може заплести кінську гриву в косу та їздити на ньому верхи цілу ніч, аж поки зовсім не «зажене» або не зіпсує худобини. Кінь наполегливий в праці: коли захоче, все у нього вдається, особливо в такій справі, яка вимагає багато енергії, великого напруження всіх його сил. Його талант - невтомна праця.

Наші предки вважали, що червоний кінь уособлює вогонь, вороний - зоряне небо, білий - світ предків. Має кінь і магічні здібності: якщо спотикається на праву ногу — добра ознака, на ліву— попередження про невдачу.

17.   Кіт

Кіт - універсальний символ: він може бути і добрим духом житла і посланцем зла; охороняти дитину і виконувати доручення відьми; користуючись темрявою, може ловити мишей і чинити шкоду; в загальному, приносить у дім спокій і сварки. Кажуть: «Між ними кішка пробігла...».За переказами, кіт створений Богом і визнається доброю істотою, другом і навіть охоронцем людини від у сього злого: це ж він вбирає в себе злу силу, по-сучасному, негативну енергію - тулиться до хворих місць на тілі людини, в приміщенні лягає на зосередження негативних енергетичних ліній.

Водночас, може бути носієм злих сил (бо вбирає «чорну» енергію від людини та від її житла, а така енергія повинна ж колись та на когось вийти!), несе невдачу, перебігши дорогу; занесе хворість в їжу, якщо буде їсти з тарілки господаря, і, понад усе, ще й служить чаклункам, ворожкам та іншим злим істотам.

В далекому минулому вважалось, що поява кота приносить нещастя і невдачу, особливо, лихою ознакою є приблудний кіт: до кого він приб'ється, той зубожіє і не матиме достатку. Кіт, що перейшов дорогу, віщує неприємності. Після дванадцяти років життя кіт перестає муркотіти і перетворюється в лютого ворога людини. Він негативно впливає на коней: вони навіть худнуть від нього. А відьма кота любить - він її супутник і помічник. Проти кота безсила навіть гадюка. Хто ж уб'є кота, сім літ знатиме тільки лихо.

18.   Коза

 Коза - символ скептицизму і недовіри, образний вираз малозначимості. Вона схожа з чортом або чорт з нею - ріжки, борода, копитця. За легендою, вона - невдала спроба злої сили «зліпити» щось подібне створеній Богом корові. Зате в «придуманої» лукавим кози відьма не може відібрати молока... А цап або козел узагалі вважається подобою диявола, і диявол зображується з «цапиними» ознаками. Коза настільки любить природу, що споживає майже все, що зеленіє, росте і цвіте.

В крайньому випадку, спробує всяку зеленину, що потрапить їй на очі. Але поряд з усім цим, незважаючи на примхливу вдачу, невибаглива до умов життя, вміє задовільнятись малим. А це робить її корисною і життєво практичною. Коза - живий образ примхи, поєднаної з простотою і зручністю.

19.   Корова

Корова - символ продуктивних сил Землі, материнського інстинкту, матері-годувальниці, добробуту і благополуччя; втілення тільки добрих начал і ні в яких ситуаціях не здатна на зло. Вона - годувальниця і поїльниця родини, а тому про неї піклуються, її шанують, доглядають і поводяться з нею лагідно всі домашні. Окрім цього, вчить людину бути доброю, віддячувати добром на добро. Здатна багато працювати для користі і блага тих, хто поруч з нею. Вміє і може віддячити за виявлену до неї ласку і турботу. Вона миролюбна і терплячка, бо любить гармонію з оточенням, але стає небезпечною, коли закінчується її терпіння - тоді може бути агресивною і злою.

20.   Кріт

Кріт - символ темних сил, бо й сам «темний», тобто незрячий, та й живе в темноті - під землею. Повір'я каже, що зору кріт позбавлений через свою отруйність: щоб менше мав змоги завдати шкоди власною отрутою. Аби повернути зір, риє землю купками, бо Господь, кажуть, пообіцяв йому: коли нариє купок стільки, скільки в небі зір, то нагородою будуть очі, не менші від волових... Вважали колись: якщо кроти риють землю навколо хати, то скоро бути в цій хаті покійнику. А ще кажуть: щоб кріт не рив біля дому, не кладіть головного убора на стіл - шануйте святе, то й кріт не зашкодить вам...

21.   Кролик

Кролик - символ невибагливості й беззахисності. Наскільки він не вміє постояти за себе, настільки ж не може і не здатний наступати на інших. Його невибагливість межує з бідністю, але він її без нарікань переносить. Кролик узагалі не вміє нарікати та не може бути злим. Тому є живим втіленням покірності й лагідності.

Його образ - це образ спокійної, тихої людини, котра нікому не створює незручностей, але й не може бути ні опорою, ні союзником у серйозних справах.

22.   Миша

Миша – символ нечистоплотності, диявольська тваринка, тому відноситься до «гадів» або «погані». Бог всім звірам дав хлібця, а миші відмовив, бо вона, намагаючись утекти, прогризла дірку у Ноєвому ковчезі, чим поставила під загрозу життя всіх створінь, що там знаходились, - з того часу живиться краденими недоїдками та крихтами. Тому від мишей тільки одна шкода.

Однак, окремі їх дії можуть служити корисними прикметами: залишають миші домівку - стережися пожежі; погризли одяг чи взуття - наближається смерть когось з близьких; впала миша в криницю - може прийти нещастя в хату; вилазять миші зі схованки і пищать - бути голодному рокові.

23.   Павук

Павук- двоякий символ. Сприймається як символ центру світу і його засновника: заснувати світ - це «павукова робота». Він же - ловець людей в сплетену ним павутину, яка міцна, якщо когось треба спіймати і знищити, але слабка і рветься, якщо на неї надіятись, аби щось втримати. Тож його павутиння - символ ненадійності для себе і небезпечний засіб у чужих руках... Його також вважали символом Сонця: від павука, коли він знаходиться в центрі павутини, так розходиться мереживо павутинок, як від Сонця - сяйво і промені. Водночас він був і символом місячної богині, яка пряде павутину часу і долю кожної людини.

24.   Свиня

Свиня- символ бруду і нахабства, впертості й дурних, гріховних звичок. Вона - образ істоти, яка не розуміє і зневажає істину та красу: не сипте перли перед свиньми - закликає Святе Євангеліє. В загальному, ставлення до свині неоднозначне. Шанують її вже навіть тим, що стало ритуалом колоти свиню перед Різдвом, а на Великдень серед страв, принесених для освячення, - свиняча ковбаса, кусок шинки. Разом з тим, свиню зневажають, як нечисту тварину, котра дозволяє дияволу їздити на собі. Її образ наділяють рисами нерозбірливості та слабкого розуму, навіть підступності.Вважається, що свинину в їжу християнам благословив сам Бог за те, що свині, риючи солому, прикривали нею Ісуса, коли він ховався від іудеїв.Окрім своїх позитивних і негативних якостей, вона більше від усіх здатна до самопожертви заради когось. Бо все її існування - це існування не для себе, а для інших. Незважаючи на всі негативні риси, вона - образ довірливого і невибагливого слуги, здатного приносити практичну користь господарю при найменших втратах із його боку.

25.   Собака

Собака - символ вірного друга, надійного і непідкупного помічника, яким він був для людини протягом багатьох тисяч років. Разом з тим, може бути нерозумним брехуном, ненаситним злодієм. Святе Євангеліє закликає: не давайте святого псам, щоб вони не розшматували вас... Хоча, за переказами, створений дияволом із глини, але за своїми діями відійшов від лукавого «творця» і став найближчим до людини з усіх тварин, справжнім вірним її другом. Він - символ вірності не лише господарю, але й господарству. Чужої господи собака не стереже, а лише свою! Тож собача вірність воістину надійна і не знає зради. Кажуть, коли собака виє на небо - то це на вовка або на ворога, коли ж на землю - то з туги або на покійника.

Образно виражає людину-носія найкращих морально-душевних якостей: вірності, простоти і чесності - викликає довір'я ще й тим, що сам з недовірою ставиться до всього чужого і незнайомого. Відстоюючи справедливість, вступає в двобій із будь-яким суперником, в тому числі, значно сильнішим, незважаючи, що це прирікає його на поразку... Собака - живе втілення вірності навіть до того, хто не завжди вірний йому; він - захисник справедливості навіть для того, хто не завжди справедливий до нього...

Розділ 2. Тварини у творчості українського народу

Загадки

1)Не мотор, а шумить,

Н пілот, а летить,

Не гадюка, а жалить. (Бджола)

2)Червонясту шубку має,

По гілках вона стрибає,

Хоч сама мала на зріст,

Та великий в неї хвіст,

Як намисто оченята.

Хто це, спробуй відгадати. (Білочка)

3)Взимку ляже спати

Дядько волохатий.

Лиш тоді він встане,

Як весна настане. (Ведмідь)

4)По полю та лісу гасає, овечок хапає та всіх лякає. (Вовк)

5)Каркає, літає, всіх малят лякає. (Ворона).

6)Маленький хлопчина, у сірій свитині

по дворах стрибає, крихти збирає. (Горобець)

7)Невеличка, сніжно-біла.

Що її в небесну шир

Люди радісно пускають

Сповістити всіх про мир.

Кожний з нас цю пташку знає,

Її назву відгадає. (Голуб)

8)Великий дикий, або свійський водоплавний птах

З довгою шиєю, який дає м’ясо, пух, перо. (Гусак)

9Хто з кори комах виймає, про здоров’я лісу дбає. (Дятел)

10)Стоїть у лузі на одній нозі. (Журавель)

11)Я маленький, я вухатий,

Попелястий, волохатий.

Я стрибаю, я тікаю,

Дуже куций хвостик маю. (Заєць)

12)Що то за птах, що свої яйця в чужі гнізда кладе? (Зозуля)

13)Хоч не шию я ніколи,  та голок в мене доволі. (їжак)

14)Ніс в сметані в нього й ротик. Відгадайте, хто це? (Котик)

15)Іде в поле — як дощечка, а з поля — як бочечка. (Корова)

16)Хатинка нова — пожильця нема.

Пожилець з'явиться, хатинка розвалиться. (Курчатко і яйце)

17)Привітала нас піснями із весною,

І живе з нами під стріхою одною.  (Ластівка)

18)Гавкає, кусає, —а в дім не пускає. (Собака)

19)Лиш ночами птиця ця полювати виліта. (Сова)

20)Люблю співати ввечері в садку, або на калині. (Соловей)

21)Всі в блакитнім піджаку,

В рожевій сорочці,

В нас зимою по садку

Гуляють, як гості. (Снігурі)

22)Ходить на болотах в червоних чоботях. (Лелека)

23)Раз рибалив я на річці

А клювала риба абияк,

Клешнею вчепився тільки... (Рак)

24)Прилетіла зимувати в українськії ліси.

Ти їй крихіток і сала в годівничку віднеси.

Ця пташина невеличка, а зовуть її... (Синичка)

25)Вправні будівельники

Майструють дашок

З соснових голок. (Мурахи)

26)Живе в лісі, хижа, дика, любить курку та індика. (Лисиця)

27)Маленьке, сіреньке, а хвостик — як шило. (Мишка)

28)Живе лише улітку він,

Шовкові крила має,

Із квіточки на квіточку

Він весело літає. (Метелик)

29)Біла латка, чорна латка по дереву скаче. (Сорока)

30)Це перелітний птах. Здебільшого живе у наших садках.

Діти будують для них будиночки. (Шпак)

Вірші

БІЛКА

Бачиш, білочка стрибає?

То грибки вона збирає.

Сушить білочка грибки,

Наколовши на сучки.

Он вже скільки їх на гілці!

Вистачить на зиму білці!

Вже й горіхів нанесла —

Теж на зиму запасла.

Склала все: грибки і шишки,

А також смачні горішки

У своїм дуплі вона,

І зима їй не страшна!

ГОРОБЕЦЬ

Дзьобнув хлібця горобець,

дзьоб обтер об стовбурець.

Барабольки подзьобав, —

по бруківці пострибав.

ЗАЙЧИКИ

В лісі сніг. У лісі звірі.

Ось зайчатка скачуть сірі.

Сірі їстоньки хотять,

Сірі з голоду тремтять.

Бідні зайчики, голодні,

Ще не снідали сьогодні.( М. Познанська)

ПРИЛЕТІЛИ ШПАКИ

Прилетіли шпаки.

Дорогі співаки,

Прилетіли весну зустрічати.

У шпаківнях нових

Скоро будуть у них

Жовтороті малі шпаченята. (Г. Бойко)

КОРОВА

Ти, корівонько, чому

Все говориш «му» та «му»?

Певно, їсти хочеш, Лиско?

На лужок піди, він близько.

Та гляди, не забувай.

Молочка, корівко, дай! (Марія Познанська)

ЛИСИЦЯ

Хто такий, хто такий

Лине в спокій лісовий?

То руда летить лисиця

Крізь кущі, немов жар-птиця.

Ми злякалися на мить —

Нас не дума підпалить? (М.Гончаров)

ПІДРОСТАЙ ШВИДЕНЬКО

Приніс учора татко

Сіреньке цуценятко.

Воно із нами грається,

І зовсім не кусається. —

На молочка. (Г.Сафонова)

Прислів'я та приказки

1. Бджоли раді цвіту, а люди — літу.
2. І ведмедя вчать танцювати.
3. До їжі — вовк, а до роботи — заєць.
4. Лякана ворона і куща боїться.
5. Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
6. Заєць спить, а очей не жмурить.
7. Не будь такою, як зозуля.
8. Їжак їжака голками не злякає.
9. Корова, що дуже реве, мало молока дає.
10. Всяка курка не дурна, бо не від себе, а під себе гребе.
11. Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.
12. Де лелека водиться, там щастя родиться.
13. Дивиться лисичкою, а думає вовчиком.
14. Синичка маленька, а скільки користі приносить.
15. Ніхто не буде знати, тільки сич та сова, та людей півсела.
16. Не потрібна солов'ю золота клітка, краще йому зелена вітка.
17. Дружні сороки і орла заклюють.

Прикмети

1. Ранній виліт бджіл — ознака, що настане тепла весна.

2.Бджоли сидять на стінках вуликів — на спеку, а коли виграють вранці — не нестерпну жарінь.

3.Білка мостить своє гніздо близько до землі — на мо­розяну зиму, а високо — на м'яку.

4.Якщо ворона вранці сидить на верхівці дерева й каркає — бути хурделиці.

5.Горобці поховалися – на мороз або завірюху.

6.Рано линяють голуби — на ранні приморозки і холодну зиму.

7.Озерна жаба вилазить на берег перед дощем.

8.Гуси з вирію високо летять — води буде багато, а як низько -  мало.

9.Ранній приліт журавлів — на ранню весну.

10.Корови мало п'ють води, вдень сплять — на дощ.

11.Півні ввечері розкукурікалися — на переміну погоди.

12.Синиця пищить — зиму віщить.

13.На мурашниках великі «подушки» — сувора буде зима.

14.Курка махає крилами і мотає хвостом — на заметіль. Квочка саджає під себе курчат — на негоду.

15.Ластівки, літаючи низом, граються — на дощ та вітер.

16.Лелеки гніздяться лише біля осель добрих людей.

17.Якщо метелики зранку весело літають, пересідаючи з квітки на квітку, - вдень буде гарна погода.

18.Якщо миші вилазять з-під снігової ковдри і бігають по снігу — незабаром потеплішає.

19.Снігур заспівав, а сорока під дах заховалася — бути хуртовині.

20.Собака качається по землі – на дощ або сніг.

21.Сова кричить — холод накликає.

22.Побачив шпака — знай: весна біля порога.

Цікаво знати!

•             Бджоли перелітають з квітки на квітку, щоб зібрати і пилок, яким вони живляться самі і годують своїх личинок.
•             Собака — перша тварина, яку одомашнила людина.
•             Шпак за сніданок з'їдає 50—60 комах.
•             Тільки одна білка на зимовий період запасає 150—300 грибів. У районах, де зими люті  і кормові умови погані, — 1500-2000 грибів.
•             На Алясці ведмеді навіть збираються групами на обмілинах річок і хапають лососів, які припливають у ці місця для нересту. При вдалому полюванні ведмідь підхоплює рибину і викидає її на берег.
•             Найрозумніший птах - це ворон, за ним ідуть папуги, а третє місце — посідають гуси
•             - Жаби та тритони під час холодів зариваються у мул водойм. Там вони проводять всю зиму.
•             В Україні журавель сірий гніздиться на малодоступних болотах Полісся. Осушення боліт людиною стало причиною зникнення журавля сірого.
•             Зозуля – це перелітний птах із світло- чи бурувато-сірим оперенням, який сам пташенят не висиджує, а кладе яйця в чужі гнізда.
•             Під час зимової сплячки у їжаків поступово зменшуються запаси жиру.
•             Молочна корова важить до 600 кг
•             Довжина дзьоба у лелеки 19 см.
•             Лисиця цінний хутровий звір, на якого полюють. Як хижак, вона знищує багато гризунів — шкідників сільського і лісового господарств. Живуть  лисиці 15—25 років.

Українська народна казка

Дрізд і голуб

Якось голуб став просити дрозда, щоб той навчив його гніздо мостити. Погодився дрізд. Та тільки поклав декілька гілочок, як голуб сів на них і вуркоче: «Знаю, знаю...»

Розгнівався дрізд та й каже:

— Коли знаєш, то навіщо просиш?

І полетів собі геть. А голуб зовсім не вмів гніздо мостити. Ото скільки дрізд йому допоміг, таке гніздо в нього й лишилося назавжди.

Розповідь

ПОКИНУТЕ КОШЕНЯ

Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.

Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить — тремтить. Поверталась із школи маленька Наталочка. Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке. (Василь Сухомлинський)

Легенда про ластівку

Ходять легенди про деякі особливості її зовнішнього вигляду і про походження ластівок з люблячих одне одного чо­ловіка й жінки. Жили собі, кажуть, чоловік і жінка. Чоловік одного разу щось різав і забруднив руки кров'ю, а жінка в цей час підійшла й так в'ється біля нього. Чоловік узяв її за підборіддя й лагідно промовив: «Ластівко моя». Тієї ж миті вони спурхнули й полетіли ластівками. Оце через те в ластівки й видно під горлечком червоненьку плямочку.

Легенда «Чому сорока будує кілька хатинок»

Не за високими горами, не за глибокими морями, а в темному лісі жила-була Сорока-білобока. Мала вона діток маленьких у своїй хатинці.

Та одного разу, десь узявся дикий Кіт. Захотів він поласувати  пташенятами. Довідалася про це Сорока.Забрала вона своїх діток і втекла. З тих пір сорока будує кілька хатинок, щоб було де сховатися.

Висновки

Однією з давніх традицій наших пращурів була любов до природи, до всього сущого на землі. Змалечку дітей вчили дбати про все живе і неживе, що їх оточувало,— звірят і птахів, дерева і квіти, землю і воду. Наші предки вірили, що тварини і рослини, як і люди, мають душу, вміють розмовляти, можуть дати добру пораду і захистити в біді. Тому так багато в народі складено пісень, казок, легенд і переказів, загадок і прислів'їв про вербу і калину, про соловейка і зозулю, про барвінок і соняшник — своєрідні живі символи України. Напевно, важко знайти таку людину, яка б не любила квіти. Вони одвічні наші супутники і справжня окраса нашого життя. Можна сміливо сказати, що Україна — це країна квітів. Так уже повелося, що поряд з людиною з давніх-давен живуть тварини.

В Україні ще з часів язичництва священними вважалися свійські тварини, які були приручені первісними людьми і з часом стали їхніми вірними супутниками та помічниками. Щоб по-справжньому полюбити свою землю, її неодмінно треба пізна- ти. Треба вчити історію рідного краю, знати його звичаї і традиції. Тож ця невеличка робота створена з великою надією і великим бажанням допомогти маленьким громадянам нашої країни стати справжніми синами і дочками своєї Батьківщини.

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї та традиції, що виробилися протягом багатьох століть та освячені часом. Звичаї, традиції, обряди – це втілені в рухи й слова світовідчуття, світосприймання та взаємини між людиною та природою, між людиною та людиною. А ці взаємини та світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру народу.

Робота розрахована для практичного використання на уроках природознавства, читання, трудового навчання, образотворчого мистецтва, у позакласних та позашкільних заходах, з урахуванням особливостей школи та дітей.

Список використаних джерел

1. «Де живе жар-птиця?» - К.: «Веселка», 1991.

 2. «Українські прислів’я та приказки» - К.: «Дніпро», 1984.

 3. А. Сокол, О. Конечна. Моя країна – Україна. – Ч.:Деснянська правда, 2004

 4. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство К.:Вища школа, 2004.- 397 с.

 5. Дмитренко М. та ін. Українські символи. — К., 1994. — С.118.

 6. Енциклопедія «Тваринний світ» - Харків «Промінь», 2005.

 7. Журнали «Розкажіть онуку» №1 - №36, 2003.

 8. За книгою Г. Булашева «Український народ у своїх легендах , релігійних поглядах та віруваннях.» Міфи України — К.: Довіра, 2003.— 383 с.

 9. Лозко Г. Українське народознавство. — Тернопіль: Мандрівець, 2011. — 512 с. 

 10. О. Пчілка «Годі діточки, вам спати!» - К.: «Веселка», 1991.

 11. Сергійчук В. Національна символіка України.- К.: Веселка, 1992.-109с.

 12. Я пізнаю світ: Тварини.- К.: Школа, 2000.- 510с.