Проект "Хліб всьому голова"

Про матеріал

Заболотна Ю. В.

Червонакам'янське НВО

Відділу освіти

Олександрійської РДА

Проект

Хліб всьому голова

Мета проведення районного виховного заходу:

1)вшанування людини праці, трударя – хлібороба;

2)поклоніння жертвам Голодомору 1932 – 1933 років на Україні;

3)дотримання норм етикету в жалобну хвилину;

4)виховання патріотизму учнівської молоді.

Хід проведення заходу

Виконується український танок з рушниками під мелодію пісні «Україна».

На його фоні звучать слова ведучого

Усе починається з хліба –

Людське немовля у колисці,

Напутнє батьківське слово,

І всесвіт, і зорі далекі

Народжуються із зернини,

Покладеної у землю,

Зволожену потом і кров'ю,

Политу сльозами

І горя, і радості,

Хліб наш насущний.

Виходить українка із хлібом у руках, з якого йдуть промені вишитих рушників.

На сцені сидить родина за столом.

Батько підходе до україночки, низько вклонившись, перехрестившись бере хліб і йде до родини.

Найменша донька читає «Отче наш».

Батько хрестить ножем хлібину і відрізає кусень за куснем, роздаючи родині.

Батько.

Чи знаєте ви, як пахне хліб? Відчуйте цей запах, на хвильку затамувавши подих. Неповторний запах. Він робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. Хліб – це маленьке зернятко, яке нагадує дитинку в сповиточку. Це – і перші ніжно – зелені паростки, і тихе шелестіння золотого колосся, і дзвінка пісня жайворонка в бездонному блакитному небі в спекотний день над безмежжям хлібного лану. Це – і широкі натруджені долоні, які стомлено впали на коліна після довгого літнього дня. І гарячий жар печі, з якої виймаються духмяні короваї.

Яке це славне слово – хлібороб,

Що жартома ще звуть і гречкосієм!

До слів найкращих я вписав його б ,

До тих, які ми серцем розумієм.

Батько ріже хліб, роздає гостям.

Дівчинка.

У християнстві хліб символізує Тіло Ісуса Христа. Під час останньої вечері з учнями він узяв хліб, розламавши його, дав кожному і сказав: «Це є тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене».

Хлопчик.

Жодне свято, жоден обряд не обходився без святого хліба. Коли народжувалася дитина, провідували її з хлібом, під час весілля батьки благословляли молодих хлібом, в останню путь проводжали людину – на віку домовини клали хліб.

Дівчинка.

У кожній українській хаті на столі завжди під рушником лежав хліб, як символ гостинності. Гостя пригощали, і скуштувавши хліба – солі, він уже не мав морального права заподіяти господарям якесь зло.

Мати.

Жах охоплює душу, коли згадуєш Голодомор 1932 – 1933 років, штучно влаштований на Україні. Який це злочин – відібрати хліб у тих, хто його вирощує, і приректи свій народ на страшну муку – голодну смерть!

Учень.

Цей сніг, як сон, пройшов – розтане.

Здимить і хмару перейде… весна.

Село лежить в тумані.

Голодний рік, голодний день.

Іде – не йде, повзе по мертвих,

Й хвалити Бога – хоч повзе.

Весняний дух живий – нестерпний

До сонця зводить все живе.

Й воно і молиться, і плаче,

Радіє сонцю і воді.

Якби він знав, коли б побачив –

Сини ростуть на лободі.

Сини Радянської держави!..

Та знає вождь, усе він зна…

У вус всміхається лукаво:

В Москві весна. Його весна!

Учениця.

В селі весна повзе на ліктях,

Повзе по мертвих і живих.

В долині сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає зі стріх.

І п'ють опухлими вустами

Оту живицю молоду

Їм жить і жить, та над полями

Знов вороно каркає біду.

Забрали тих, хто із комори

Пашню останню вимітав

Хто ще активним був учора, -

Сьогодні ворогом ставав!

Голодний рік! Жорстокий світе,

Дай хоч надію для живих.

Весна. І сонце ловлять діти,

Що дзвінко скапує зі стріх.

Частівки

На столі стоїть тарілка,

На тарілці виноград,

Ленін був карманний злодій,

Йосип Сталін – конокрад.

Колосочки я збирала

На колгоспнім полі –

А за це мені дали

Аж десять літ неволі.

Колима, Колима –

Новая планета.

Десять місяців зима,

Все останнє – лєто.

Устань, Ленін, подивися,

До чого ми дожилися:

Клуня раком, хата боком,

І коняка з одним оком.

І корова без хвоста,

І комора пуста.

Ні овечки, ні свині –

Тільки Сталін на стіні.

(Діти запалюють свічки по усій сцені)

Виконується Колядка - 33-го

Сумний святий вечір

В тридцять третім році,

По всій нашій Україні

Плач на кожнім кроці.

Села руйнували,

По тюрмах сажали.

Так московськії катюги

Україну мордували.

В кайдани кували,

Щоб ми нили щосили,

Люд невинний тисячами

Заганяли у могили.

Сіли до вечері

Мати з діточками.

Замість мали вечеряти

Вмились дрібними сльозами.

Заплакану матір

Діточки питають:

«Мамо, мамо, де ж наш тато,

З нами чом не вечеряють».

«Тато наш далеко

В холоднім Сибіру,

Споминає святий вечір

Українську нашу віру».

Споминає волю,

Переносить муки,

А його зболіле серце

Плаче від розлуки.

Ісусе наш Боже

Зглянься ти над нами.

Дай побачити всіх рідних

За святковими столами.

А в боях померлих.

Знавших всіх героїв,

Прийми, боже, милосердний

Жити вічно в царстві твоїм.

Сумний святий вечір

В тридцять третім році

По всій нашій Україні

Плач на кожнім кроці.

Мати.

Незліченна кількість українських родин постраждала від голоду в 30-ті роки ХХ століття. Я вважаю, що необхідно увічнити пам'ять жертв голодомору. Прийдешні покоління повинні знать гіркі сторінки нашої історії, не допустити її повторення.

На фоні дітей зі свічками звучить поминальна

Учнівський проект.

Перший

В архівах сільського історико – краєзнавчого музею с. Червона Кам'янка ми віднайшли рукописні списки жертв Голодомору 1932 – 1933 років. На привеликий жаль дуже мало є років народження і працювати з цими списками прийшлося ще дуже багато. Але те, що мали знайшли - ужахнуло: по Червонокам'янській сільській Раді встановлено 1000 чоловік, що померли у ті голодні роки

(с. Червона Кам'янка померло 835 чол., з них 221 дитина;

с. Ялинівка – 208 чол., з них 36 дітей).

Та найстрашніше те, що від багатьох людей не залишилося навіть імені, не те, що року народження.

Другий

Ті, що пам'ятають страхіття нелюдського життя не завжди погоджуються розповідати про це. Та ми вдячні добродіям, хто знайшов у собі сили і повідав нам правду, якою б гіркою вона не була.

Плакали очевидці, не витримували і слухачі. Але роботу по збереженню історичної пам'яті провели величезну.

Прикладом небайдужості сучасників стало відродження пам'ятника жертвам Голодомору 1932 – 1933 років за ініціативи та за власний кошт депутатом сільської ради Кашичем Віталієм Миколайовичем на освяченому місці на сільському цвинтарі.

Ми не повинні зупинятися на досягнутому. Говорити правду складно, та ще таку гірку й болючу. Сьогодні нас групка, завтра нас - тисячі. Пам'ятаємо, значить живемо. Якщо не ми, то хто?! Завтра може бути занадто пізно…

(Спогади очевидців із вуст дітей)

Поминальна псалма

Поминайте, браття – сестри,

Поминайте всякий раз.

Только ваши поминанья

Обличают всех тут нас.

Поминайте хлебом – солью,

Даже чистою водой.

И все ваши поминанья

Будут все передо мной.

Приходите чаще в церков

Где все души ждут вас там.

И с Отцом духовним вместе

Вы молите милость нам.

Поминайте братья-сестры,

Вы с любовию меня.

И простите в чём виновна

Может быть пред Вами я.

Поминайте братья-сестры,

Моя милая семья.

Я служила безотказна

Не забудьте Вы меня.

Мне не жаль, что я со света.

Я у вечность отошла

Только жаль, что со грехами

Я ко Господу пришла

А теперь Вы, мои братья

Предстою пред Вами я…

Поминайте и молитесь

Чтобы с Богом была я.

Мати з дітьми

(з караваєм на рушнику)

Які ми щасливі, що живемо в інший час, що маємо хліба вдосталь. Як сказав поет

Та нехай над землею година

Чи година лютує і рве –

Вічна мудрість простої людини

В паляниці звичайній живе.

Хліб на столі. Це – і пам'ять про дім. Хліб – це саме життя. Його духмяність дарує сподівання. І навіть суха скоринка будить силу в людині. Возрадуйся йому, віддай шану тим, хто зростив його, зібрав, змолов. Запашна паляниця – це осколок сонця на землі, - як каже народ. Хай він буде завжди, свіжий, святий. Хай ніколи не черствіє, бо як кажуть, коли черствіє хліб, то черствіють душі.

Звучить пісня «Боже, Україну збережи»

Перегляд файлу

Заболотна Ю. В.

Червонакам’янське НВО

Відділу освіти

Олександрійської РДА

Конференція

Хліб всьому голова

Мета проведення районного виховного заходу:

  1. вшанування людини праці, трударя – хлібороба;
  2. поклоніння жертвам Голодомору 1932 – 1933 років  на Україні;
  3. дотримання норм етикету в жалобну хвилину;
  4. виховання патріотизму учнівської молоді.

Хід проведення заходу

Виконується український танок з рушниками під мелодію пісні «Україна».

На його фоні звучать слова ведучого

Усе починається з хліба –

Людське немовля у колисці,

Напутнє батьківське слово,

І всесвіт, і зорі далекі

Народжуються із зернини,

Покладеної у землю,

Зволожену потом і кров’ю,

Политу сльозами

І горя, і радості,

Хліб наш насущний.

Виходить українка із хлібом у руках, з якого йдуть промені вишитих рушників.

На сцені сидить родина за столом.

Батько підходе до україночки, низько вклонившись, перехрестившись бере хліб і йде до родини.

Найменша донька читає «Отче наш».

Батько хрестить ножем хлібину і відрізає кусень за куснем, роздаючи родині.

Батько.

Чи знаєте ви, як пахне хліб? Відчуйте цей запах, на хвильку затамувавши подих. Неповторний запах. Він робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. Хліб – це маленьке зернятко, яке нагадує дитинку в сповиточку. Це – і перші ніжно – зелені паростки, і тихе шелестіння золотого колосся, і дзвінка пісня жайворонка в бездонному блакитному небі в спекотний день над безмежжям хлібного лану. Це – і широкі натруджені долоні, які стомлено впали на коліна після довгого літнього дня. І гарячий жар печі, з якої виймаються духмяні короваї.

Яке це славне слово – хлібороб,

Що жартома ще звуть і гречкосієм!

До слів найкращих я вписав його б ,

До тих, які ми серцем розумієм.

Батько ріже хліб, роздає гостям.

Дівчинка.

У християнстві хліб символізує Тіло Ісуса Христа. Під час останньої вечері з учнями він узяв хліб, розламавши його, дав кожному і сказав: «Це є тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене».

Хлопчик.

Жодне свято, жоден обряд не обходився без святого хліба. Коли народжувалася дитина, провідували її з хлібом, під час весілля батьки благословляли молодих хлібом, в останню путь проводжали людину – на віку домовини клали хліб.

Дівчинка.

У кожній українській хаті на столі завжди під рушником лежав хліб, як символ гостинності. Гостя пригощали, і скуштувавши хліба – солі, він уже не мав морального права заподіяти господарям якесь зло.

Мати.

 Жах охоплює душу, коли згадуєш Голодомор 1932 – 1933 років, штучно влаштований на Україні. Який це злочин – відібрати хліб у тих, хто його вирощує, і приректи свій народ на страшну муку – голодну смерть!                                                                                                                                                                                                  

Учень.

Цей сніг, як сон, пройшов – розтане. 

Здимить і хмару перейде… весна.

Село лежить в тумані.  

 Голодний рік, голодний день. 

Іде – не йде, повзе по мертвих,

 Й  хвалити Бога – хоч повзе.

Весняний дух живий – нестерпний 

До  сонця зводить все живе.                                

Й воно і молиться, і плаче,

Радіє  сонцю і воді.

Якби він знав, коли б побачив – 

Сини   ростуть на лободі. 

Сини Радянської держави!..

 Та знає вождь, усе він зна…

У вус всміхається лукаво:

В  Москві весна. Його весна!

Учениця.

В селі весна повзе на ліктях,

Повзе  по мертвих і живих.

В долині сонце ловлять діти,

Що  дзвінко капає зі стріх.

І п’ють опухлими вустами 

Оту  живицю молоду

Їм жить і жить, та над полями

Знов вороно каркає біду.

Забрали тих, хто із комори

Пашню  останню вимітав

Хто ще активним був учора, - 

Сьогодні  ворогом ставав! 

Голодний рік! Жорстокий світе, 

Дай  хоч надію для живих.            

Весна. І сонце ловлять діти,

Що  дзвінко скапує зі стріх.

Частівки

На столі стоїть тарілка,

На тарілці виноград,

Ленін був карманний злодій,

Йосип Сталін – конокрад.

Колосочки я збирала

На колгоспнім полі –

А за це мені дали

Аж десять літ неволі.

Колима, Колима –

Новая планета.

Десять місяців зима,

Все останнє – лєто.

Устань, Ленін, подивися,

До чого ми дожилися:

Клуня раком, хата боком,

І коняка з одним оком.

І корова без хвоста,

І комора пуста.

Ні овечки, ні свині –

Тільки Сталін на стіні.

           (Діти запалюють свічки по  усій сцені)

Виконується Колядка  - 33-го

Сумний святий вечір

В тридцять третім році,

По всій нашій Україні

Плач на кожнім кроці.

Села руйнували,

По тюрмах сажали.

Так московськії катюги

Україну мордували.

В кайдани кували,

Щоб ми нили щосили,

Люд невинний тисячами

Заганяли у могили.

Сіли до вечері

Мати з діточками.

Замість мали вечеряти

Вмились дрібними сльозами.

Заплакану матір

Діточки питають:

«Мамо, мамо, де ж наш тато,

З нами чом не вечеряють».

«Тато наш далеко

В холоднім Сибіру,

Споминає святий вечір

Українську нашу віру».

Споминає волю,

Переносить муки,

А його зболіле серце

Плаче від розлуки.

Ісусе наш Боже

Зглянься ти над нами.

Дай побачити всіх рідних

За святковими столами.

А в боях померлих.

Знавших всіх героїв,

Прийми, боже, милосердний

Жити вічно в царстві твоїм.

Сумний святий вечір

В тридцять третім році

По всій нашій Україні

                    Плач на кожнім кроці.

Мати.

Незліченна кількість українських родин постраждала від голоду в 30-ті роки ХХ століття. Я вважаю, що необхідно увічнити пам'ять жертв голодомору. Прийдешні покоління повинні знать гіркі сторінки нашої історії, не допустити її повторення.

На фоні дітей зі свічками звучить поминальна

Учнівський проект.

Перший

В архівах сільського історико – краєзнавчого музею с. Червона Кам’янка  ми віднайшли рукописні списки жертв Голодомору 1932 – 1933 років. На привеликий жаль дуже мало є років народження і працювати з цими списками прийшлося ще дуже багато. Але те, що мали знайшли - ужахнуло: по Червонокамянській сільській Раді встановлено 1000 чоловік, що померли у ті голодні роки

(с. Червона Кам’янка померло 835 чол., з них 221 дитина;

с.  Ялинівка – 208 чол., з них 36 дітей).

Та найстрашніше те, що від багатьох людей не залишилося навіть імені, не те, що року народження.

Другий

Ті, що пам’ятають страхіття нелюдського життя не завжди погоджуються розповідати про це. Та ми вдячні добродіям, хто знайшов у собі сили і повідав нам правду, якою б гіркою вона не була.

Плакали очевидці, не витримували і слухачі. Але роботу по збереженню історичної пам’яті провели величезну.

Прикладом небайдужості сучасників стало відродження пам’ятника жертвам Голодомору 1932 – 1933 років за ініціативи та за власний кошт депутатом сільської ради Кашичем Віталієм Миколайовичем на освяченому місці на сільському цвинтарі.

Ми не повинні зупинятися на досягнутому. Говорити правду складно, та ще таку гірку й болючу. Сьогодні нас групка, завтра нас - тисячі. Пам’ятаємо, значить живемо. Якщо не ми, то хто?! Завтра може бути занадто пізно…

(Спогади очевидців із вуст дітей)

Поминальна псалма

Поминайте, браття – сестри,

Поминайте всякий раз.

Только ваши поминанья

Обличают всех тут нас.

Поминайте хлебом – солью,

Даже чистою водой.

И все ваши поминанья

Будут все передо мной.

Приходите чаще в церков

Где все души ждут вас там.

И с Отцом духовним вместе

Вы молите милость нам.

Поминайте братья-сестры,

Вы с любовию меня.

И простите в чём виновна

Может быть пред Вами я.

Поминайте братья-сестры,

Моя милая семья.

Я служила безотказна

Не забудьте Вы меня.

Мне не жаль, что я со света.

Я у вечность отошла

Только жаль, что со грехами

Я ко Господу пришла

А теперь Вы, мои братья

Предстою пред Вами я…

Поминайте и молитесь

Чтобы с Богом была я.

Мати з дітьми

(з караваєм на рушнику)

Які ми щасливі, що живемо в інший час, що маємо хліба вдосталь. Як сказав поет

Та нехай над землею година

Чи година лютує і рве –

Вічна мудрість простої людини

В паляниці звичайній живе.

Хліб на столі. Це – і пам'ять про дім. Хліб – це саме життя. Його духмяність дарує сподівання. І навіть суха скоринка будить силу в людині. Возрадуйся йому, віддай шану тим, хто зростив його, зібрав, змолов. Запашна паляниця – це осколок сонця на землі, - як каже народ. Хай він буде завжди, свіжий, святий. Хай ніколи не черствіє, бо як кажуть, коли черствіє хліб, то черствіють душі.

Звучить пісня «Боже, Україну збережи»

 

 

 

doc
Додано
1 березня 2018
Переглядів
1124
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку