++
Тема проекту
Виготовлення гердану «Краса мого рідного краю».
Техніка: ткацтво бісером на станку.
Автор проекту: Гоман Тетяна Вікторівна
Найменування навчального закладу: Чайкинський навчально-виховний комплекс
Автор творчого проекту на тему «Гердан. Краса мого рідного краю» вивчає історію виникнення бісера та розглядає вироби, що були виконані у техниці вишивання та ткацтва бісером, аналізує спосіб їх виготовлення. Послідовність роботи представлена в інструкційній картці ткацтво бісером.
У процесі творчого проекту розглядається історія виникнення і розвитку вишивки та ткацтва бісером. У міні-проекті описується добір матеріалів та інструментів, необхідних для виготовлення гердана в техниці ткацтва бісером на станку.
Зміст
Вступ
Висновки
Список використаних джерел.
Додатки
Вступ
В наші дні велику популярність отримують прикраси ручної роботи.
Особливої уваги привертають вироби виготовлені з бісеру. Різноманітність бісеру породжує величезну палітру кольорів. Ці вироби виглядають дуже красиво і оригінально. До того ж вишивка бісером розвиває фантазію, дозволяє створювати схеми і способи виготовлення виробів.
В даний час в світі створена безліч методик і програм з розвитку декоративного мистецтва. Але все таки велика кількість питань залишається не розкритих, вони вимагають детального вивчення.
Історія виникнення вишивки бісером.
Більшість людей вважають, що бісер- це невеликі або малюсінькі бусинки з наскрізними отворами, крізь які їх можна нанизувати на дротик, нитку чи волосину. Використовуючи бісер, можна створювати різні кольє, намиста, браслети, каблучки, амулети, предмети домашнього побуту. Вишивкою з бісеру можна прикрасити одяг, головні убори. З бісеру роблять іграшки, сувеніри, оздоблюють картини, ікони.
Отже з давніх часів люди високо цінували видатні зовнішні якості бісеру. Усі бачили, що бісер- це дуже гарний, міцний, стійкий матеріал. Він не псується від часу, не занадто чутливий до світла, не ламається.
А почалося все зі звичайних великих скляних бусинок. Як тільки людство відкрило рецепт виготовлення скла, майстри різних народів стали розшивати бусинками одяг і робити з них прикраси. Поступово технологія виготовлення бусин ускладнювалася, дозволяючи робити бісеринки усе дрібнішими й дрібнішими. Бісеринки – крихітки з´явилися в епоху розквіту славетних венеціанських майстерень. Тоді вони досягли такої витонченості, що на кращих стародавніх вишивках ряд бісеринок, що нашивалися на полотно, виявлявся рівним товщині ниточок цього полотна.
Отже, батьківщиною бісеру прийнято вважати Древній Єгипет, де протягом багатьох сторіч із непрозорого скла виготовляли штучні бусинки. Відомо, що вже біля п´яти тисяч років тому серед єгиптян було багато видатних майстрів. Вони займалися огранюванням поліруванням аметисту, гранату та інших каменів.
Це заняття було не тільки в Єгипті, а й в Месопотамії. Як відомо з археологічних розкопок. Бісеринки-бусинки з Єгипту «розійшлися по всьому культурному древньому світу. Звичайно, із пливом часу, розвитком техніки й на догоду вимогам мінливої моди бісер і бусини урізноманітнювалися. Майстри знайшли способи пожвавлювати однотонний фон своїх бусинок орнаментом з різних поєднань смужок, кілець, кружечків, цяток. До пізніших часів Римської імперії, навіть в епоху Меровингів (перша королівська династія у франкській державі , походить від легендарного родопочатківця цієї династії – Меровея), єгипетські буси залишаються ходовим товаром, який поширився з Єгипту через Массилію (нинішній Марсель) і Олівію, а пізніше через Аквію, у найвіддаленіші країни Європи. Так бісер став однією з говірок першої загальнолюдської мови спілкування – мови Краси!
З поширення класичної греко-римської культури в Європі скляні заводи з´являються навіть у так званих варварських країнах: у Галлії (нинішня Франція) і Німеччині, де поруч із виробництвом скляного посуду почалося виготовлення дрібних скляних прикрас, намиста, бісеру й імітація дорогоцінних каменів.
Широко поширена була імітація дорогоцінних каменів зі скла, але вже до середини середньовіччя багаті люди й цінителі перестали носити фальшиві коштовності. Тоді кольорове скло стали використовувати в інших цілях: для чудових візантійських, равенських і раннєвенеціанських кольорових мозаїк та для візантійських і романських емалей.
Європейські музеї зберігають досить ранні зразки бісеру кінця ХI- початку XIII століть, де, поруч із справжніми перлами й коралами, використовувався для вишивки дрібний шліфований бісер. Особливо часто його можна було бачити на церковних вбраннях і реліквіях.
Різні країни сприймали бісер по-різному. Оскільки майстерність виготовлення бісеру вимагала великої тонкості й уміння.
Обгрунтування вибору об´єкту
Мотивація проекту
На сьогоднішній день виготовлення прикрас, сувенірів з бісеру, вишивка картин, ткацтво займає чільне місце в декоративно-прикладному мистецтві.
Картини та ікони, вишиті бісером, є оздобленням будь-якої оселі. Мені подобається вишивка бісером. У своєму доробку я маю картини та ікони вишиті бісером. Але я вирішила опанувати ще одну техніку при роботі з бісером. Це ткацтво. Я люблю природу рідного краю. Квітучі куточки рідного Полісся, тому я вирішила виготовити гердан «Краса мого рідного краю».
Призначення об´єкту
Гердан «Краса мого рідного краю» є прикрасою для жінок.
Конструювання гердану
Вибір матеріалів
Об´єкт нашого проекту – гердан, виготовлений на станку.
Це виріб оздоблюючого призначення, тому ми ставимо до нього такі вимоги:
Щоб зробити остаточний вибір використовуваних матеріалів, варто ознайомитися з можливими варіантами.
Існує безліч технік. Даний об´єкт виконано у техниці ткацтва бісером на станку. Щоб виріб мав красивий вигляд, треба підібрати гарну кольорову гамму. Кольорова гамма впливає навіть на працьовитість в залежності від виду діяльності.
Тому при виготовленні гердану я використала такі кольорі: червоний та його відтінки – символізують силу, енергію, а також любов; жовтий – означає багатство, сміливість, юність; зелений - колір життя;
синій та його відтінки – означають мудрість, вірність, спокій; білий – означає чистоту, свіжість, ясність; коричневий та його відтінки – спокій, захищеність.
Виготовлення гердану – це кропітка робота, яка вимагає акуратності, точності, уваги.
Крім бісеру для виготовлення гердану потрібні бісерні голки, нитки, станок та схема виробу. Для ткацтва бісером не стільки важливий сам верстат, скільки добре натягнуті нитки. Ткацький станок можна купити , але й може зробити власноруч. Саморобні станки практично ідеальні.
Щоб виріб мав естетичний вигляд для цього краще використовувати чеський чи японський бісер. Також правильно натягнуті нитки основи впливають на якість виробу.
Коли нитки натягнуті, можна приступити безпосередньо до ткацтва. Для свого виробу я вибрала схему з інтернету.
Набираємо бісеринки першого ряду відповідно до схеми. Протягуємо нитку з набраними бісеринками під нитками основи, прижимаємо їх, розташовуючи так, щоб кожна бісеринка знаходилась між двома нитками основи Голку з робочою ниткою пропускаємо справа наліво через бісеринки по верху нитки основи. Після кожного ряду необхідно перевіряти чи не виглядають нитки основи по верху робочої нитки.
Так плетемо відповідно до схеми всі слідуючі ряди. Для розташування правильної відстані між рядами використовуємо гачок чи спицю.
Ліва сторона гердана.
Праву сторону робимо в зеркальному відображенні.
З´єднуємо праву і ліву сторони разом.
Готовий виріб.
Заключний етап проектування
Розроблений проект дозволяє створити гердан, який може стати подарунком.
Мої попередні роботи
Картина «Маки»
Ікони
Модульна картина «Лілії»
Список використаних джерел
2.Бухан А.Ф. Народні художні промисли України. Київ, “Наукова думка” 1979
3.Волкова Н.Г. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр "Академія", 2001. – 576 с.
4.Гургула І. Народне мистецтво західної України. 1966 р. – 78 с.
5.Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження. 1988 р, 472 с.
Інтернет-ресурси.