Сценарій до дня кухара

Ведучий І:

Добрий день пані та панове!

Розпочинаємо  наше свято яке присвячуємо «Дню кухара»

Ведучі заходу: (себе представляють)

Кулінар, кухар, пекар, кондитер - це не просто професії, це мистецтво. В українських літописах згадка про професійних кухарів датується X століттям. Спочатку вони готували страви для придворної знаті, пізніше – в трапезних монастирів. Розвиток професійної кулінарії в Русі почався з появою корчми та трактирів.

Ведучий ІІ Білі ковпаки на головах кухарів з’явилися в XVIII ст. Після неодноразового виловлювання зі страв волосся та комах, король Англії Георг II зобов’язав весь кухонний персонал одягати спеціальні шапочки. Відомий кулінарний реформатор Антонін  Карем, який проживав у Франції у ті часи, вирішив замінити шапочки на ковпаки, висота яких вказувала на статус та майстерність власника. Найвищу кухонну корону носив найголовніший на кухні.

Ведучий І: Прийом їжі для людини досить приємне заняття. З’їсти що-небудь смачненьке, це те саме маленьке свято, яке кожен з нас може влаштувати собі, і не останнє місце в цьому займає кухарське мистецтво.

Ведучий ІІ: Міжнародний день кухарів та кулінарів, який відзначають щороку 20 жовтня, – досить молоде свято. Його започаткували в 2004 році з ініціативи асоціації, яка підтримує кулінарні співтовариства з різних країн. Уже тоді у складі організації перебувало близько 8 млн представників кухарських професій.

Ведучий І:«Приготування їжі - це унікальний процес», - скаже будь- який кухар. Рецепт є лише якоюсь загальною картою приготування страви. Смак, вірніше баланс смаків, тонкощі, і момент, в який необхідно виконувати ті чи інші дії з продуктами і приправами - це ціла симфонія.

Вміння смачно готувати передається з покоління в покоління. Багатовіковий  досвід і практика в приготуванні страв, виробів зробили це мистецтво надзвичайно віртуозним.

Ведучий ІІ: Кропітка і душевна робота наших кухарів помітна і затребувана у  всьому світі. У багатьох з нас ця професія найчастіше асоціюється з ресторанним бізнесом, адже саме там зосереджена висока майстерність і вміння найкращих представників цієї професії.

Професія кухаря надзвичайна – творча і водночас дуже відповідальна, важка і неймовірно цікава. Хтось мріє про неї з дитинства, а хтось обирає вже в дорослому житті. Як би там не було, але в професії кухаря є чому щиро дивуватися. Дізнайтесь про факти, які наводять на роздуми.

Ведучий І :Білий кухарський ковпак з’явився лише у 18 столітті за наказом англійського короля Георга II. Просто монарху набридло виловлювати зі страв волосся свого улюбленого кухаря.

Ведучий ІІ: У Стародавньому Римі відбувалися повстання кухарів, представники цієї професії брали під контроль цілі міста.

Ведучий І: В японських ресторанах жінки не допускаються до приготування суші і десертів. Через те, що температура їх рук на 2 0С вища, ніж у чоловіків.

Ведучий ІІ: Кулінарія — так звали десяту музу — покровительку кухарської справи в Стародавньому Римі.

Ведучий І: Помічник повара, повар, старший в зміні, су-шеф, шеф-кухар, ресторатор (власник власного ресторанного бізнесу) — це стандартний кар’єрний шлях кухара, який в середньому займає 7-10 років.

Ведучий ІІ: Основу робочого дня кухара становить: миття, чистка, нарізки, маринування, відварювання та підготовка продуктів в різний спосіб. Адже 98% будь-якої страви — це заготовки, приготування яких займає години.

Ведучий І: Кожна дівчина мріє стати гарною господинею.

Та сьогодення диктує свої  правила. Тому в нашому ліцеї і дівчата, і хлопці опановують прекрасну професію  «Кухара».

Кулінарія – це мистецтво приготування їжі. Учні з великим задоволенням вивчають сучасні і стародавні страви. Вони невтомно працюють не тільки на уроках теоретичного навчання, а й  оволодівають професією, розвивають свої  практичні навики, творчі здібності, бажання та уміння на уроках виробничого навчання

Ведучий ІІ: До міжнародного  дня  кухарів та кулінарів  ми  вирішили  приділити увагу нашим першокурсникам. Просимо для участі наших першокурсників.

Вітаємо майбутніх кухарів і підтримуємо їх оплесками.

 Шановні першокурсники для Вас ми підготували присягу.

ПРИСЯГА

1.Вивчити напам’ять усі свої обов’язки.

Клянусь!

2.Дотримуватись традицій професії.

Клянусь!

3. Поважати і шанувати своїх педагогів.

Клянусь!

4. Вивчити максимальну кількість рецептів страв.

Клянусь!

5. Берегти своє дорогоцінне життя, дотримуючись правил охорони праці на

робочому місці.

Клянусь!

6. Брати участь та перемагати у всіх професійних конкурсах.

Клянусь.!

Ведучий І:

А ще ми хочемо  задати вам кілька запитань, щоб дізнатися наскільки ви любите свою обрану професію і будете кваліфікованими  і вправними кухарями.

Ведучий ІІ.

Будьте уважні.

1. З якого злака отримують перлову крупу? /ячмінь/

2. І торт і імператор. /Наполеон/

3. Перелік страв. /Меню/

4. Наука про чистоту. /Гігієна/

5. Назвіть українську національну страву. /Борщ/

7. Страва , яка має 50 видів начинок. /Вареники/

8. Як називається набір столового або чайного посуду? (Сервіз

10. В'ялений виноград. /Родзинки/

11. В воді родиться, а води боїться (Сіль).

12. Мікроелемент, який додають в кухонну сіль? (Йод)

 13. Мистецтво приготування їжі. (Кулінарія).

14. Напій з варених фруктів? (Компот)

 15. Напівфабрикат для хлібних і борошняних кондитерських виробів? (Тісто)

16. Червоний пекучий овоч? (Перець)

 А також хочемо привітати з професійним святом наших прекрасних, добрих, талановитих професіоналів своєї справи  викладачів і майстрів в/н нашого ліцею.  

(привітання читають із дошки)

Ведучий І:  Осінь — це улюблена пора, бо саме восени ми збираємо багатий і щедрий врожай, наповнюємо свої комори продуктами харчування, і не даремно осінню відзначають свої професійні свята працівники сільського господарства, працівники харчової промисловості, а 20 жовтня відзначають своє професійне свято кухарі й кухарки.

Ведучий ІІ Ось саме в таку осінню пору, коли все добро із садів, городів, полів і лісів було зібрано  люди збирались на великий осінній ярмарок, щоб продати лишки виробленої продукції, обміняти на інший товар та й навіть похвалитися вирощеними овочами, фруктами, зерновими культурами, медом, хлібом, різною випічкою, гончарними і ткацькими виробами... Чого  тільки не було на тих ярмарках у незапам’ятні  часи в  Україні!

Ведучий І А ще на ярмарку можна було відпочити і повеселитися, зустрітися з родичами, знайомими, друзями, обмінятися думками, рецептами, своїми знаннями та секретами. Бо осінній ярмарок — це справжнє свято з мандрівними артистами, які водили дресированих звірів,з гадалками, акробатами та борцями.

Ведучий ІІ Тому сьогодні ми хочемо поринути в ту далеку епоху й зазирнути на такий ярмарок, що відбувався кожної осені в українських містечках і великих селах.

 Хочемо показати вам, як ми собі його уявляємо. Бо це дуже цікаво! Зустрічайте незмінних учасників ярмарку — продавців. Про них згадується в історичних документах ще з 1068 року.

Олена. Марійко, ти чула, як гукали на ярмарок? Ходімо швидше, там так цікаво буде! Поторгуємо  на людей подивимось, себе покажемо!

Марійка. Ой, чула я, чула, не глуха. Та вже біжу. Ось часнику вродило, дівати нікуди. Ото продам, а горщиків куплю, бо їх на все треба: і на молоко, і на сметану, та й сиру того так багато, так багато! А разом побачимо знайомих, може, й хлопців з другого села...

Олена. То біжімо вже, не барімося. А я ось цибулю несу продавати, бо так багато її в нас! І така вся, як кулаки — велика, чистенька, суха і така солодка, як мед.

Марійка. Таке скажеш, як мед. Тільки-но розріж, то сльози так і поллються на той мед. Ото вже придумала!

Олена. А я кажу, що солодка моя цибуля, бо це такий сорт люди вивели. Ну, нехай не така, як мед, а все ж не гірка, як твій часник.

Марійка. А в мене теж солодка. Та тільки я не несу її на базар, солодку цибулю я й сама з’їм. А от часник несу — він хоч і пекучий, але такий пахучий, що їж і ще хочеться

Олена. То ходімо вже швидше, а то на ярмарок спізнимося.

1 продавець. Купуйте капусту, білокачанну, соковиту! Борщ та капуста — так хата не пуста! Купуйте капусту, солоденька, тверденька, велика, соковита.

2 продавець. Картопля, розвариста смачненька, ніби з маслечком жовтенька! Купуйте картопельку! Така тільки в мене! Не обходьте, добрі люди, такої картопельки більш ніде не буде!

3 продавець. А в мене буряки, підходьте, свояки! Буряк червонястий, солоденький, головастий! Купуйте буряки!

4 продавець. Гарбузи! Гарбузи! Підходьте, не чекайте, на вози вантажте, бо гарбузи важкі, пузаті, на насіннячко багаті!

5 продавець. Маю усього потроху, квасолі, бобу, гороху! Підходьте, купуйте, грошей не жалкуйте.

6 продавець. А в мене смачна кукурудза, їжте од пуза, бо в ній крохмаль та білки, підходьте, не минайте, жінки!

7 продавець. А в мене морквичка, червоняста сестричка, в земляній була коморі, а коса її надворі. В ній усякий вітамін, різні солі, каротин! Купуйте моркву!

8продавець. А я глечики пропоную, дорого не ціную. Але в кожній господі глечик стане у пригоді. Купуйте глечики, макітри, кварти...

9 продавець. Купуйте пиріжки, смачненькі та мягенькі мов подушки.

10 продавець . А хто голодний втамую голод смачними  варениками  з картоплею, сиром, вишнями .Купляйте не пожалкуєте.

(звучить пісня «Ой там на току на базарі»)

Дід. Що то за ярмарок, коли так тихо! От колись було! Як підеш на ярмарок, то, дійсно, як на святі побуваєш, з усіма побачишся, дівкам підморгнеш, та ще й потанцюєш, та новинами обміняєшся, та кварту пива вип’єш! Ото був ярмарок, а тут... тиша, спокій.

Онучка.  Діду, та спиніться вже, бо аж задихались! Бачте, на нашому ярмарку трохи не так, хоч воно теж ярмарок!

Дід. А я й кажу, що не так! Нема чогось такого, як за моєї молодості: галасу, шарпанини, штовханини! А що тут у вас продають, я так і не докумекав! Чи вже перевелись майстри сьогодні?

Онучка. Та що продають? Багато чого, ідіть та подивіться!(дід з онучками  проходить перед столами)

Дід. Ото товару! Більше навіть, як колись! Та ще який товар, а що вже майстри! Все продають! Геть усе!

Онучка. Та не все, Дідуню, не все. Є таке, якого не продають тепер!

Дід. Нема такого, чого б не можна було продати! Все продають, як і колись! І напитки, і наїдки, і крам, і дерево, і глеки, та всього навіть не перерахуєш! Як колись продавали, так і тепер продають — геть усе!

Онучка. Ні, не все, Дідуню, не все! Це ви все продавали, мало рідну мову не продали: думали, мабуть, що вона нам більше не знадобиться... От і продавали ні за що! А так, задарма, щоб спекатись, щоб не заважала, не плуталась під ногами. Зрікались потрошку своєї мови. От послухайте тепер, як люди розмовляють, хіба так, як колись? Чуєте, яка тепер наша мова? Одні суржики! От прислухайтесь, як люди говорять по базару! Своєї мови мало не зреклись, а чужої так і не вивчили добре, бо ж не може чуже прижитись на рідній землі. От так і розмовляють словами-перекрученцями: одне слово з однієї мови, два з рідної, а то таке скажуть, що без перекладача не розбереш!

Дід. Ах ти, пуцьвірінку, то ти таке свому рідному дідові кажеш! Як ти смієш мені докоряти, ось я тобі задам бобу! Хіба ж я розмовляю так, як ти, твоїм суржиком?

Онучка. А що, Дідусю, хіба це ми українські школи колись позакривав? Хіба ми  сам і себе в російську школу відправляли? Скажи! Ну, скажи!

Дід. Та воно, бач, твоя правда. Боялись ми часто, сказати правду, своє слово на повний голос вимовити, а треба було не мовчати! Треба було боротись за своє, за рідне. Так і боролись же, та от по-всякому бувало, прикро згадувати! Хто ж вам не дає. Я як говорив, так і говорю! То чого ж досі звучить інша мова в Україні?

Онучка. А того, що не вивчили добре ні однієї, ані іншої і чекають, яка гору візьме, щоб потім не переучуватись знову. Отак, Дідуню. А ви думали, що можна все продавати. Продавали поступово, а повернути ніяк. Добре, що знайшлися люди, які борються за рідну мову, за нашу волю. Тому і не пропала вона, не щезла. Добре, що є ще такі дідусі, як ти, що рідною розмовляють, тому і ми знаємо рідне слово...

Дід. Твоя правда, Онучко, твоя правда, всяко було, різне траплялося. Думалось, що воно саме собою буде, а бач, як вийшло. Ото нехай вам, молодим, наука надалі буде, що не можна свого зрікатись, а боротися треба, будь-що боротись.

Онучка. Пробач, Дідуню, ми не хотіли тебе образити, ти ж знаєш, як ми тебе люблю. Я знаю, що ти боровся і за свободу, і за рідну мову, впроваджував, як міг, її, та не завжди все залежало від тебе і від таких, як ти. Та й мало вас було, бо ж не всім хотілось боротись, жили ніби й добре, бо кращого не знали. А подумай: могло б так статись, що всі українці перестали знати рідну мову, що було б з Україною? Вона перестала б існувати, бо народ без мови — німий раб, а не народ. А мова наша така чарівна!

Дід. Гірко мені сьогодні таке чути, але правда є правда, хоч і гірка. І ніде сьогодні не подінешся від звинувачення своїх нащадків. Бо ж ми і справді так мало робили по відношенню до мови, культури, віри.

Онучка. От і «ослобождали», бо комусь це було вигідно, а сьогодні ці звільнені двох слів зв’язати не можуть! Та й не хочуть, бо ліньки. Гордості за себе нема, але є справжні патріоти, які борються за чистоту мови. От якби заговорили нею в державних установах — зазвучала б вона на повну силу! Дідуню, і чого в парламенті нашому ніяк мови не вивчать, що, вони в школі не вчились, чи може, дефект у них який?

Дід. Ой Онучко, важко це пояснити, але одне скажу, що лінива людина ще не така страшна, як зла. От затявся чоловік, що не буде розмовляти українською мовою, то ти його хоч вріж, а він свою лінію гне, а закони не діють поки що.

Онучка. Та хочуть вони чи ні, а мова не згине, а підніметься і зазвучить, хоч ще не всюди відразу, та прийде час, і буде все і буде перемога!

Дід. А таки правда, Онучко правда!(звучить пісня «Гімн українській мові»

Ведучий І Ось і скінчився гучний ярмарок. Все продано-розпродано, а що не продалось — подароване, бо є всього доволі, хай усі будуть ситі і здорові, хай усі живуть у достатку і в радості.