Проєкт "Красуня калина"

Величавий і мудрий народ нашої України. До всякого діла здатний, до всякої роботи охочий. Бо ж роботою ми живемо, а з клопотами вмираємо. Мій народ – страдник і трудівник. Одвічна турбота дорослих в тому, як краще поставити на ноги своїх дітей, щоб вони вийшли в люди, здобули професію, засвоїли морально-етичні закони свого часу, а може й пішли далі своїх батьків… верба, калина, тополя, дуб, чорнобривці, мальви, барвінок, червона рута, волошки…

… Гей у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна засмутилася. А ми тую червону калину та й піднімемо! А ми нашу славну Україну розвеселимо!..

Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зраділа І защебетала. Почула дівчина І в білій свитині З біленької хати Вийшла погуляти У гай на долину… Зацвіла в долині червона калина…

М а в к а -Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає! На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, глід соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти. Мавка, зачарована, тихо колишеться, усміхається, а в очах якась туга, аж до сліз; Лукаш, завваживши те, перестає грати. М а в к а -А я калини цвіту наламаю. Вона не спить, бо соловейко будить. (Ламає білий цвіт і прикрашує собі одежу).

1. У лузі калинонька з квіточками, наче матуся з діточками. 2. Весною калина білим цвітом квітує, А восени червоні ягоди дарує. 3. Запишалася калина, наче красная дівчина. 4. Який кущ, така й калина, яка мати, така й дівчина. 5. Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте. 6. Без верби й калини нема України. 1. Люлі, дитя, спати, бо пішла десь мати, Пішла на долину ламати калину. 2. Калину ламати, дитя напувати, Щоб росло здорове, мало чорні брови, Ще й рум’яні щічки, Ой, поспи ще трішки. 3. Спи, дитино, піду по калину, Наламаю калиноньки, Та й покладу в головоньки, А калина буде цвісти, А дитина буде рости. На калині мене мати колихала, В чистім полі щастя й долі побажала, Ой калинонько червона, не хилися, В чистім полі щастя й долі наберися…

Червона калина Десь там за далекими гонами літ, Де в травах дитинства стежина, Стоїть біля батьківських воріт Калина, червона калина. Вона проводжала синів на війну, Гілля до шинелі тулила. Не знала в розлуці спокою і сну Калина, червона калина. … З тих пір у далеких дніпровських краях, Де в травах дитинства стежина, Як мамина пам’ять стоїть по синах Калина, червона калина.. Червона калина, чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? Чи жаль тобі цвіту на радощі світу? Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?..

Художники Петриківського розпису: Панко Федір Савич, Соколенко Василь Іванович, Статива Олександр Феодосійович, Самарська Галина, Пікуш Андрій. „… наші предки обожнювали стихії, небесні світила, вогонь, воду, дерева, тварин або ж цілі гаї… Предметам та істотам природи надавали певної духовної якості і вони ставали своєрідним відбиттям морального світобачення людини”. Так виникла українська природнича символіка. Валерій Шевчук

Традиційний символ на обрядах – весілля, народження дитини…

Калинівка, Калина, Калинова, Червоно - калинівка

Емігранти-українці, відвідуючи як туристи рідні краї, як найдорожчу реліквію хочуть із собою взяти калину, як частину землі своїх предків, вона для них пахне і хлібом, і цвітом, прадідом-дідом, пахне рідним селом, його отчим домом.

Калина – це кущ або невелике дерево заввишки до 5 метрів. Росте у лісах, чагарниках, майже в кожному дворі України. Це рослина з родини жилолистевих, має трилдопатеві листки, голі гілки. Суцвіття не густе, віночки білі. Плоди ягодоподібні, овальні, яскраво-червоні з однією кісточкою. На смак ягоди і кора – гіркі, терпкі. Кора має зеленувато-сірий колір. Навесні калина цвіте пишними білими квітами, а восени прикрашає ліс яскравими гронами ягід…

Аромат її квітів хвилюючий, духмяний. Тому невгамовно кружать над нею бджоли, адже нектару в квітках калини запасено не менше, ніж у липи – найвідомішого медового дерева. Листя різьблене, а ягоди червоні, неначе рубін! Можна їсти їх уже в серпні. 150 видів цієї рослини широко розповсюджені в помірному поясі північної півкулі та в Андах, кілька на Антильських островах і на Мадагаскарі. Наша звичайна калина – це кущ із зубчастим листям на черенках, схожих на зірочку з білими квітами.

Деревина її тверда та інколи використовується для виготовлення невеликих столярних виробів. Росте калина у лісах на відкритій місцевості. Розрізняють кілька видів калини: з червонуватим гіллям та яскравим листям, карликова, з рожевуватими квітами та „сніговий ком”, у якої усі квітки більші за звичайні, безплідні, зібрані у вигляді шару. Плоди червоного кольору, квіти та кора використовуються в медицині у вигляді чаю, відварів та настоїв. * * * * * * * * * * *

Кора і ягоди калини мають лікувальні властивості. Спиртовий екстракт калини та її відвар – добрі кровоспинні засоби. Люди вживають його як потогінний, послаблюючий, гіпотензивний засіб. Ягоди з медом їдять при гострих респіраторних хворобах, при хворобах печінки. Щоб нормалізувати обмін речовин в організмі, поповнити достатню кількість вітаміну С, потрібно вживати 1 столову ложку ягід на день. Крім цукру та органічних кислот вони мають танин, пектин, смолоподібні ефірні масла. Особливо корисним та цілющим є вибурнин, що надає ягодам гіркоти. Продукти з калини, оброблені термічно, втрачають цю речовину, тому з лікувальною метою потрібно вживати свіжий сік калини та желе з цукром. Сік калини п’ють по 1 столовій ложці перед прийомом їжі два рази на день – зранку та ввечері - при хворобах серця та горла.

Ягоди калини їдять в чистому вигляді або з медом, цукром при гіпертонії. При захворюваннях серця кращий засіб - це вживання їх разом із кісточками, їх використовують також при простудних хворобах, при захворюваннях шлунку, нирок. Настої калини вживають як заспокійливий засіб при неврозах, спазмах судин та гіпертонії. Настої з листя допомагають трохи знизити артеріальний тиск, уповільнюють ритм серця, і підсилює скорочення серцевого м’язу, розширює судини. Ягоди калини входять до складу вітамінних трав’яних зборів. Чай з них дуже корисний для профілактики та при захворюваннях зубів. Свіжий сік з ягід калини є гарним косметичним засобом для протирання жирної шкіри обличчя, для боротьби з висипами. Він також має відбілюючий ефект, за допомогою якого можна позбавитися від веснянок та пігментних плям на обличчі, якщо використовувати сік двічі на день вранці та ввечері. Плоди калини – прекрасний дієтичний продукт. Після замороження вони мають приємний смак і їх можна вживати в свіжому вигляді.

У насінні цієї рослини знаходиться аскорбінова кислота і до 21% жирного масла, вони мають тонізуючий ефект, тому можуть використовуватись як замінник кави. Кору цього дерева також використовують у медицині. ЇЇ збирають навесні у квітні або травні, висушують та зберігають протягом 4-х років. Вона покращує функції шлунку, кишечника, знижує кров’яний тиск, вона є протиспазматичним, заспокійливим, антисептичним, відновлюючим засобом. Тонізує, підвищує працездатність людини. Настої з кори приймають також тоді, коли у людини не спокійний сон або безсоння. Плоди калини містять цукри (5-6 %), білки (0,37 %), ізовалеріанову й оцтову кислоти (2,56 %), дубильні і фарбувальні речовини, вітамін С. У медицині також використовують квіти калини, їх заварюють як чай та вживають при сильному кашлі та простудних захворюваннях, захворюваннях носової порожнини.

Калину і до столу подавали, Весільні короваї прикрашали. Як символ долі, щастя і краси, І чистої дівочої коси. ЇЇ вплітали у вінок дівчата, Садили кущ калини коло хати: Очистить і повітря навесні І знадобиться у зимові дні. Бо чай з калини – ліки від застуди. Шанують цю красуню пишну люди І лагідно калинонькою звуть, Цілющий чай і сік калини п'ють.

- «не рубай тополю край дороги, може, та тополя – твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня журавлина», - «не стріляй у птаха на світанні , може, то любов твоя остання...» І третя порада: Не ламай калину коло хати, Бо вона заплаче, наче мати, І впадуть на трави на шовкові Серця сльози колискові. Не ламай калину, не ламай калину, Бо вона в житті єдина. Не ламай калину, не ламай калину – Краще їй онуків принеси... Ми захоплюємося прекрасними віршами Тараса Григоровича Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Максима Рильського та багатьох інших поетів, творами прозаїків І. С. Нечуя-Левицького, Ю. Яновського, О. Довженка. В них природа, рослинний світ — це жива істота, яку щиро люблять і бережуть українці. Тож бережімо і ми природу, серед якої живемо!..