(Звучить мелодія пісні "Чорнобривці". Під її супровід вчитель читає напам'ять поетичні рядки).
Пахне мальвами та любистком,
Свіжим сіном і листом м'яти.
І рум'яняться срібним блиском
Ружі біля старої хати.
Полину сохнуть сизі вінки,
Бузина одягнула шати.
Чорнобривцями пахнуть "півники"
І долоні рідної матері.
І жоржини у сріблі-золоті
Знов приносиш ти лиш до мене...
Пахне айстрами моя молодість,
Матіолою та роменом
- Сьогодні тепло своїх сердець будемо дарувати квітами, надзвичайно прекрасним Божим створінням. Адже тема нашого заняття гарна і чарівна, звучить, як чудова музика: "Духмяні квіти, трави". Багато цікавого дізнаємось про походження квітів.
Легенда про виникнення квітів на землі.
(Розповідь дітей)
Давним-давно коли земля мала тільки сіре та зелене вбрання веселка піднялася дуже близько до сонця і почала танути. Її кольорові краплі пролилися вниз- так з'явилися на землі квіти кущі. І скільки змішалося відтінків веселки стільки втілилося їх у забарвленні рослин. Ось так з'явилися на нашій землі квіткові рослини.
Знайомі незнайомці.
-А наші крапельки тим часом перетворюються на чудові квіти і ми потрапляємо з вами у квіткове містечко у якому всі квіти вміють розмовляти. Скільки цікавого вони можуть розповісти про себе. Тож відкриємо першу квіточку. Яка називається "знайомі незнайомці".
(Виходить учениця з букетом чорнобривців.)
По-особливому любить наш народ квіти. Є у нього свої улюбленці, серед них - чорнобривці. Виявляється, що чорнобривців кілька століть тому їх не було не тільки в Україні, й у Європі. А примандрували вони до нас з далекої Америки, де тамтешні жителі вирощували їх для лікування недуг та пошанування своїх божеств. Українцям припали до душі оксамитнопелюсткові квіти, а квітам – українська земля і клімат. Найбільше їх цінують літні люди. Може тому, що цвітом чорнобривці вінчають вершину літа, а можливо, тому, що цвітуть довго і яскраво. Образ цих квітів, як погляд матері, промовляє до самого серця.
Деякі рослини так полюбилися нашим пращурам, що вони не уявляли без них свого життя. Заносили їх до оселі, ставили на покуті. А коли вирушали у далеку дорогу, то брали їх із собою, щоб нагадували вони рідну домівку, отчий край, свою землю. Усе це, як вважали наші предки, мало захистити людину від злих сил. Отже, ці квіти в українців були своєрідними символами-оберегами.
Квіти-символи. Квіти-обереги
Квіти - постійні супутники нашого життя. Вони на клумбах, у кімнатах, на газонах. Вони на вишиваних рушниках, скатерках, серветках.(Показ речей). Ними розмальовують печі, стіни оселі. А ще квіти на нашому національному одязі. Квіти на плахті й корсеті символізують доброту, щирі душі. Квіти на рукавах сорочки оберігають від хвороби, злого ока.
Та особливим оберегом в Україні завжди був вінок.
(Входять дівчата у вінках).
Я дізналася, що український віночок-не просто краса, а й оберіг, "знахар душі". Бо у ньому є чарівна сила, що знімає біль, сили береже.
Плетіння віночка – то своєрідна наука. Потрібно знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля з яким вплітати поруч. А всього в українському віночку 12 квіточок, і кожна з них є оберегом.
До віночка вплітають мальву, калину, безсмертник, деревій, незабудку, чорнобривці, барвінок, любисток, волошку, ромашку, червоний мак, хміль. (показує ілюстрацію)
Найпочесніше місце у вінку належало деревію. Вплітали цілі грона цих дрібненьких білих квіточок, які в народі називають деревцем через те, що насіння деревію вітер розносить на велику відстань, його невибагливість до грунту та інших природних умов. Таким чином, деревій у вінку є символом нескореності.
Особливе місце у вінку належить барвінку. Він – символ життя і безсмертя людської душі. Тягнеться барвінок до людських хат. Його відвар п'ють від простуди. Він прикрашає весільний вінок молодої, груди гостей, святковий коровай.
Безсмертник дарує здоров'я людині, гоїть виразки, підшлункову залозу, печінку. Його квіти знімають головний біль.
Ружа, мальва і півонія, за давньою легендою це три сестри, які символізують віру, надію і любов.
Цвіт вишні та яблуні-символ материнської відданості і любові.
Любисток і блават(волошка) сусідять у вінку. Вони є символом відданості. Ними освіжають хату, миють волосся, купають маленьких дітей.
Ромашка у вінку – символ дівочої чистоти. Її вплітають у вінок поруч з цвітом калини, яблуні, вишні. Поміж них переплітають вусики хмелю – символу гнучкості і розуму.
Легенди про квіти
(Хлопчик і дівчинка (любисток і волошка) розповідають легенду).
Колись давно в Україні жили два птахи – Любисток і Волошка. А щоб були вони гарні, то люди виловили їх. Залишилася у гущавині лісу одна пара птахів, і жили вони дуже дружно, і всі ставили їх за приклад, бажаючи кожному такої злагоди й відданості, як у Любистка І Волошки. А коли померли ці птахи, то проросли двома пахучими квіточками.
Легенда про Ружу, Мальву і Півонію
Колись ці гарні квіти були дівчатами-сестрами. Вони славилися як лікарі від хвороб серця. Але бралися вони за лік тільки добрих людей, які не вчиняли зла людям.
Одного разу серед ночі постукав хтось до них у двері.
- Хто там?
- А чи тут живуть дівчата красуні, що всіх лікують, здоров'я дарують?
- Тут .
- То впустіть мене, бо гину!
- А ти хто будеш?
- Вітер я. зимовий вітер. Той хто гори верне, страху наганяє і людей від сонця оберігає.
- А чи подієш ти нам шкоди?
- Ні!
Відчинили дівчата двері, і влетів до хати Вітер-вітрисько.
- На що скаржишся?
- Втрачаю сили. Не маю змоги з морозом змагатися!
- А чи добре серце маєш? – спитала Ружа.
- А що таке серце? – озвався Вітер.
Дівчата перезирнулися.
- А чи зробив ти щось добре людям?
- А що таке робити добро? – далі дивувався Вітер.
- Твою хворобу ми не можемо лікувати.
- Але ж я хворий!
- Ми допомагаємо тільки добрим людям, - стояли на своєму дівчата.
Тоді дмухнув Вітер на сестер, і стали вони замороженими квітами.
Навесні люди висадили їх у землю: мальву коло вікон ближче, півонію у саду коло джерельця, а ружу коло воріт – до сонця.
Так і ростуть сестри, милують красою людей.
І в українському віночку вони є символом віри, надії і любові.
Материнка
( Легенда)
Жили на світі хлопчик і дівчинка. Життя їх було веселим і безтурботним, бо зігрівала його любов і ласка доброї і ніжної матері. Та несподівано спіткало родину горе: занедужала і злягла матуся. Більше вона не підвелася, померла. Засипали неньку сирою землею, і зосталися діти сиротами. Щоденно ходять вони на могилу, плачуть, благають матір встати, вернутися до них, бо важко живеться сиротам.
Одного разу, побиваючись за матусею побачили діти на могилі ніжну запашну квітку. Вони повірили, що то з'явилася до них мати в образі квітки, і назвали її материнкою.
Віночок на Україні мали право носити тільки дівчата. Заміжні жінки виплітали вінки з лікувальних рослин, які освячували у церкві на Божого Тіла, на Спаса. Прикрашати голову вінком заміжні жінки, вдовиці і розлучені не мали права.
Перед виплітанням вінка квіти "очищали" у відварах полину, кропиви, лопуха для кращого зберігання. Проте повної науки виплітання вінків вже не збереглося. Ми мусимо по перлинах зібрати все те, що залишилося у пам'яті наших бабусь, згрупувати у єдине ціле з тим, щоб передати нащадкам.
До дівочого віночка в'яжуть кольорові стрічки (ленти, бинди). Першою посередині завжди в'яжуть світло-коричневу стрічку: символ землі – матінки. Зліва і справа від неї – дві жовті – символ сонця. За ними ідуть з різних сторін зелена світла і зелена темна – символи живої природи, краси і юності.
За ними в свою чергу синя і голуба – символи неба і води, що дають силу і здоров'я. Тоді з однієї сторони оранжева – символ хліба, а з другої фіолетова – символ розуму, а потім малинова – символ щирості та рожева – символ багатства та достатку. По краях як вікна в'язали білі стрічки – символ чистоти. На лівій білій знизу вишивали сонце, а на правій – місяць. Ці два основні солярні знаки – головні обереги голови. Стрічки берегли дівоче волосся від чужих очей. Вони мусили бути не коротшими від кіс. Віночки дівчата одягали тільки на великі свята року: Великдень, Зелені свята, Івана Купала, Спаса.
В полі ми знайшли ромашку.
Сокирки, гвоздику, кашку,
Мак, волошку і дзвіночок
І сплели із них віночок.
(Діти говорять вірш разом)
Символічне значення мали й інші рослини: м'ята, ряст, папороть.
Коли з'явилася перша зелень, зацвітав ряст і всі поспішали до лісу, щоб потоптати цю рослинку. При цьому промовляли: "Топчу, топчу ряст, ряст. Бог здоров'я дасть, дасть. Дай, Боже, діждати, щоб на той рік потоптати". Вважалося, якщо людина доторкнеться до живої природи, вона набереться сил і здоров'я.
Квіти у дитячих іграх
Взявшись за руки, діти йдуть по колу. Одну дівчинку вибирають усередину, інші йдуть, співаючи.
Край долини мак,
Край широкої мак
мак чистий, головастий.
Молодії молодчики
Завивали головочки:
Станьте в круг –
Буде мак тут!
Зупиняються і запитують у дівчини:
- Чи поїхали в поле?
- Поїхали!
- Виоране поле?
- Виоране!
- Чи сіють мак?
- Сіють
- Чи пора полоти?
- Пора!
- Чи цвіте мак?
- Цвіте!
- Чи спіє мак?
- Спіє!
- Чи пора трусить?
- Пора!
( діти підбігають до дівчинки і трусять її з усіх боків).
Відгадайте загадку.
Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає. Хоч мороз усе побив-його не займає.(Барвінок)
Барвінок називають хрещатим.
(Показ живого барвінка).
А називається барвінок хрещатим від слова "хрест". Бо його стебла перехрещуються одне з одним. Листки зелененькі, продовгуваті, квіти голубенькі, ніби зірки. У перекладі слово "барвінок" означає "перемагати". Тому ця квітка-символ хлопця. Це завжди вродливий, статний парубок. Як от в пісні " Несе Галя воду".
(Звучить уривок пісні "Несе Галя воду").
Діти, ви, мабуть, вже звернули увагу на ці пучечки сухих квітів під рушниками. Чи є у когось у домівках такі пучки? А у ваших бабусь? Для чого люди збирають і засушують трави?
Квіткова аптека
З давніх-давен наші предки використовували трави, рослини для лікування. Із зібраного зілля готували відвари, настої або перетирали їх на порошок. Чебрець, полин, м'ята, чорнобривці, ромашки, материнка у поєднанні створюють чарівний і неповторний запах, який надає оселі затишку, спокою.
Українські квіти
Вийшли зрання на гуляння Я в недільному вбранні,
Українські діти, всі пелюстки випрані!
Їх стрічали і вітали
Українські квіти. На горбочку мак
В шапці, як козак
Ось волошки, сонні трошки Він яскравий, як вогонь
Синім шовком шиті, А бундючний – Бог боронь!
Ясноокий, чисто вмить, Вміє задаватись так
Розбрелись по житі. Тільки ще будяк!
Ось рожева конюшина, Там росте холодна м'ята
А на ній і комашина, (Добре пахне, як пом'яти).
Що, не дивлячись на ранок, Там шовковая трава
Їсть солодке на сніданок. Щось шепоче, як жива.
А чиї ж то голосочки? А з травички-ніжні личка
То видзвонюють дзвіночки. То вже - "братик-і-сестричка",
То вони, як телефон, У тих самих кольорах,
Розганяють квітам сон: Що у наших прапорах,
"Дзень-дзень! День! Вставайте,
Квіти: Розбрелись по полю діти -
Йдуть до нас веселі діти!" Більші, менші і малі -
Молоді яскраві квіти
Чути голосок Ромена: Української землі.
- Не торкайтеся до мене:
(Діти розповідають вірші напам'ять).
Чарівний кошик
- Ось цей чарівний кошик потрібно заповнити квіточками, які ви самі виготовили. Але перш ніж покласти квіточку у кошик, треба сказати, що ви запам’ятали з нашого заняття, що нового дізналися?
- Діти ми продовжуємо працювати над нашою темою. То ж продовжуйте надалі цікавитись і збирати інформацію про квіти та рослини, які ростуть на нашій рідній землі.
МЕТА
ЗАВДАННЯ
ОБЛАДНАННЯ