Умови реалізації проекту:

Сформоване освітнє середовище, творча співпраця освітніх установ, упровадження системи профорієнтаційної діяльності на засадах освітянського, науково-дослідницького, виховного аспектів.

Учасники проекту:

Методична комісія природничо-математичних дисциплін, колектив ДНЗ АнПАЛ; педагогічні колективи шкіл; районний центр зайнятості, райметодкабінет.

Завдання проекту

1.Забезпечення максимально-сприятливих умов для професійного розвитку учнів, формування мотивації професіональних намірів.

2.Виявлення можливостей учнів, їх корекція і розвиток, розвиток професійних інтересів і необхідних якостей.

3.Здійснення професійної підготовки з урахуванням певної професії; уточнення подальшої професійної перспективи.

4. Збереження наступності та адаптація до продовження навчання у ВУЗі.

6.   Організація співпраці колективу ліцею з  педагогічним колективом шкіл, учнівським колективом шкіл та батьками  на основі спільного відбору змісту, форм і методів профорієнтаційної діяльності.

7.   Забезпечення науково-технічною, методичною літературою.

Актуальність проекту

Надзвичайно важливою рисою способу життя людини у ХХІ столітті є змінність, динамізм. Звідси – необхідність формувати особистість з актуальними знаннями, гнучкістю й практичністю мислення, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом, умінням знаходити вирішення складних проблем в умовах природної невизначеності.

Україна вже давно відчуває значну потребу в кваліфікованій робочій силі, а, отже, і в якісній професійно-технічній освіті.

Прийнятий ще у 2002 році Наказ Президента України закликав до "розвитку мережі професійно-технічних навчальних закладів різних типів, професійних спрямувань та форм власності з урахуванням демографічних прогнозів, регіональної специфіки та потреб ринку праці". Останніми роками заклик був почутий

.

повною мірою. Професійно-технічна освіта переживає епоху відродження.

Що таке профорієнтація?

Профорієнтація - це науково обґрунтована система соціально-економічних, психолого-педагогічних, медико біологічних і виробничо-технічних заходів по наданню молоді особово-орієнтованої допомоги у виявленні і розвитку здібностей і схильностей, професійних і пізнавальних інтересів у виборі професії, а також формування потреби і готовності до праці в умовах ринку, багатоукладності форм власності і підприємництва. Вона реалізується через навчально-виховний процес, позаурочну і позашкільну роботу з учнями. Цілі профорієнтації

•         надання профорієнтаційної підтримки учням в процесі вибору профілю навчання і сфери майбутньої професійної діяльності;

•         вироблення в учнів свідомого відношення до праці та  професійного самовизначення в умовах свободи вибору сфери діяльності відповідно до своїх можливостей, здібностей і з урахуванням вимог ринку праці.

Інноваційні підходи до профорієнтаційної роботи.

В умовах коли щоріч з’являються нові професії, коли наукова революція розвивається – ринок праці потребує кваліфікованих кадрів. Суспільство потребує роз’яснювальної роботи щодо професій, які є необхідними в нашій державі. Якщо ж вибір професії зроблено необгрунтовано, то вона не принесе людині задоволення, і психологічно особистість не буде готова до кращих результатів, показників. Особистість буде деградувати, і її оточення матимеме несприятливий психологічний клімат.

Щоб запобігти помилок у виборі професії, необхідна психологічно і педагогічно доцільна, систематична робота з профорієнтації з учнівською молоддю з використанням комп’ютерів, мультимедійної техніки. Старшокласникам часто бракує інформації, що стосується питань професійного вибору в сучасних соціально-економічних умовах.

Існує різноманітна кількість методичного матеріалу з питань профорієнтації у закладах освіти, але чітко визначених пояснень, подальших дій, допомоги у виборі майбутнього професійного напрямку учнями шкіл не існує.

Історія виникнення необхідності профорієнтаційної роботи

Початок профорієнтації нерідко відносять до 1908 р. – до моменту відкриття першого профконсультаційного бюро в м. Бостоні (США). Проте згідно іншій точці зору профорієнтація з'явилася набагато раніше, в глибокій старовині. Вже в середині III тисячоліття до н.е. в Стародавньому Вавілоні проводили випробування випускників шкіл, що готували писарів.

У давньому Єгипті мистецтву жерця навчали тільки тих, хто витримував систему певних випробувань. Інші приклади дає нам стародавня історія Спарти, Афін, Риму. У Спарті була створена і успішно

здійснювалася система виховання воїнів, в Римі - система відбору і навчання гладіаторів.

До початку 20 століття з проблемою вибору професії зіткнулося значне число людей, які стали мігрувати в міста в пошуках роботи, що було пов'язано з бурхливим промисловим зростанням у ряді країн.

Таким чином, до кінця 19-20 ст. склалася необхідність у розвитку спеціальних профорієнтаційних служб, які обслуговували б значна кількість людей і які відповідали б потребам як претендентів на нові робочі місця, так і підприємців, що пропонують ці місця і готових оплачувати профорієнтаційні послуги.

Перше бюро по профконсультації відкрилося з ініціативи видатного вітчизняного вченого В.М. Бехтерева в 1927 році при Ленінградській біржі праці та інституті з вивчення мозку, діяльність якого курирував Наркомат праці.

Особлива увага зверталася на "профессиоведческую" роботу в школах фабрично-заводського учнівства, школах-майстернях.

Виявлялися такі індивідуальні якості, як стомлюваність, обучаемость, проводилося обстеження знань учнів з тестовими методиками. Бюро підтримувало зв'язки з підлітками і після їх направлення на роботу.

Співробітниками бюро було підготовлено ряд методичних посібників. Серед них - "профконсультаційна картка", яка прямувала до школи для заповнення її педагогами. Вона являла собою орієнтовну схему вивчення особистості і включала 40 питань, які були згруповані по наступним розділах: соціальне становище батька та інших членів сім'ї; громадська робота учня;

профнаправленность (педагогічна характеристика "спеціальних схильностей").

Складалися набіри спеціальних методик.

З середини 80-х рр.. в почалася "перебудова». У ці роки (напередодні перебудови) з'явилася постанова "Про реформу загальноосвітньої та професійної школи" (1984), яке дало значний імпульс для розвитку професійної орієнтації.

Основний акцент було зроблено на шкільній профорієнтації. В СРСР було відкрито 60 регіональних

Центрів профорієнтації молоді, у багатьох школах з'явилися кабінети профорієнтації.

Але вже з 1991-1992 рр.. скоротилося фінансування шкільної профорієнтації, освіти і культури в цілому. Для багатьох людей реально знизилася можливість професійного вибору.

Зараз активно працюють регіональні служби зайнятості населення.

Вибір професії –відповідальний крок у житті людини

Вибір професії – це складний і відповідальний крок у житті кожного, тому його потрібно робити свідомо й обдумано. Досягнути свої мети допоможе детальний алгоритм цього вибору, який передбачає наступні кроки.

Алгоритми вибору професії:

Крок 1 Подумай, що тебе цікавить у житті, до чого ти прагнеш, чим тобі подобається займатися, що б ти хотів робити, які професії тобі подобаються, які умови праці тебе приваблюють, що ти хотів би отримувати від своєї майбутньої професії?

Крок 2 Якщо ти не можеш визначити професії, які тобі подобаються, тоді уважно вивчи класифікацію професій за предметом, метою, знаряддями і умовами праці і щоб звузити поле пошуку “своєї” професії, зупинись на одному з п’яти типів і трьох класів професій і запиши формули “своїх” професій.

Звернись до спеціаліста з профорієнтації.

Крок 3 Визнач свій професійний тип та відповідне професійне середовище, яке тобі підходить найкраще (скористайся методикою класифікації професій), та узгодь його з професіями, які ти визначив для себе в попередньому кроці.

Крок 4 Вивчи свої професійні інтереси і нахили, мотиви вибору професії скориставшись методиками «Карта інтересів,

ДДО, ПДО, Мотиви вибору професії»

Крок 5 Вивчи детально описи відібраних професій; поговори, по можливості, з представниками цих професій та з’ясуй, в чому зміст їхньої праці, чим вони їм подобаються. Познайомся

з характером і умовами їх праці, поцікався, де вони отримували цю професію і які реальні можливості працевлаштування за ними.

Крок 6 Склади перелік вимог, які висувають визначені тобою професії до людини, до її психофізіологічних і фізичних якостей та запиши їх. Визнач, наскільки всі записані тобою вимоги важливі – можливо є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна і не враховувати.

Крок 7 Вивчи самого себе якомога глибше, тобто визнач свої задатки, здібності, темперамент, риси характеру, вольові якості; визнач свій фізичний розвиток і стан здоров’я.

Крок 8 Дізнайся в міському та обласному центрах зайнятості про професії та спеціальності, які потрібні на ринку праці сьогодні та реальне працевлаштування за спеціальностями, які ти визначив для себе .

Крок 9 Оціни свою відповідність вимогам кожної з професій, які ти визначив і проаналізував: чи розвинені у тебе професійні якості, чи відповідають твої здібності, психологічні особливості, стан здоров’я вимогам професій, які ти хотів би обрати. Визнач, яка професія із всього списку найбільше тобі підходить за всіма пунктами вимог.

Крок 10 Визнач, які труднощі, перешкоди, помилки, протидії тих

чи інших людей можуть виникнути при досягненні твоєї професійної мети.

Етапи профорієнтаційної роботи

Професійна інформація — це пропаганда різних професій, психолого-педагогічна система формування в особистості активної профорієнтаційної позиції;

Професійна діагностика — це система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей;

Професійна консультація — надання особистості на основі її вивчення науково - обґрунтованої допомоги щодо професійного самовизначення;

Професійний відбір — це система роботи, спрямована на надання допомоги учневі у доборі конкретної професії на основі виявлення й оцінки загальних і спеціальних здібностей, здатностей, інтересів, потреб і об'єктивних умов професійної підготовки і працевлаштування;

Професійна адаптація — пристосованість учнів до засвоєння обраної професії.

Дуже часто на шляху вибору учнями професії стають батьки, які не розуміють чому саме їхня дитина обрала саме цей професійний напрямок, тому ми в своїй праці систематизуємо найголовніші профорієнтаційні підходи, напрямки тощо.

Робота з батьками

•         проведення зборів;

•         лекцій;

•         індивідуальні бесіди;

•         анкетування;

•         залучення батьків для виступів перед учнями з бесідами;

•         залучення батьків учнів для роботи керівниками гуртків, спортивних секцій, художніх студій, учнівських театрів, суспільних учнівських організацій;

•         допомога батьків в організації професійних проб учнів на підприємствах;

•         допомога батьків в організації тимчасового працевлаштування учнів в канікулярний час;

•         обрання батьківського комітету ліцею з найактивніших батьків учнів, готових до співпраці з викладачами, дирекцією ліцею.