Проект "ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СТЕЖКИ"

                             ОРГАНІЗАЦІЯ  ЕКОЛОГІЧНОЇ  СТЕЖКИ

При  навчальному  закладі  створюється  екологічний  загін  близько  15 – 20 дітей,  до  складу  якого  можуть  входить  учні  з  3 по 8 класи.  Весь  колектив  розподіляється  на  3 – 4 групи  ( по 5 чол.),  на  чолі  кожної – командир.  Є  й  командир  усього  загону,  а  також  керівник.  Члени  загону  виконують  певні  обов’язки.  Є  серед  них  юні  натуралісти,  екскурсоводи,  юнкори,  інструктори.

Різний  вік  школярів  дає  змогу  диференціювати  їхню  діяльність  відповідно  до  можливостей  кожного  і,  що  дуже важливо,  забезпечує  наступність  у  пізнанні  природи  і   її  охороні,  згуртовує  учнівський  колектив.

На  маршруті  гуртківці  виконують  цікаві завдання  щодо  вивчення  природного  оточення  школи,  населених  пунктів;  обладнання  туристсько – екологічної  стежини;  збору  наукової  інформації  про  флору  і  фауну  рідного  краю,  його  водні  багатства;  обліку  цікавих  природних  об’єктів  їх  охорони;  пропаганди  ідей  охорони  природи.

Протяжність  екологічної  стежини  5 км.,  на  ній  чимало   цікавих  природних  об’єктів.  Про  них  і  розповідають  6 інформаційних  щитів,  власноруч  виготовлених  і  встановлених  дітьми  на  маршруті.  Обладнано  також  три  зупинки  для  відпочинку  екскурсантів.  Упродовж  усього  шляху  розвішано  дуплянки,  шпаківні  та  інші  штучні  гніздівлі  для  птахів,  обладнано  годівниці.  Стежина  розбита  на  ділянки,  кожна  з  яких  для  зручності  закріплена  за  тією  групою  гуртківців,  яка  розташована  найближче  за  їх  місцем  проживання. 

Увесь  маршрут  ділиться  на  6  частин: 

• « Фруктовий  сад»;
• « Пам’яті  загиблих  будьте  гідні» ;
• « Мурашки – санітари  лісу»;
• « Лісові  дива»;
• « Зелена  аптека»;
• « Чиста  криничка».

«Фруктовий  сад»  -  це  початок  шляху.  Тут  екскурсантів  ознайомлюють  з  історією  створення  екологічної  стежини,  розповідають,  як  руками  школярів  був  закладений  цей  сад, яка  дослідницька  робота  ведеться  на  його  базі.  Зараз  у  саду  росте  50 дерев,  за  ними  із  задоволенням  доглядають  учні  3 – 6 кл.: знищують  бур’яни, ведуть  боротьбу  з  комахами  - шкідниками, а  восени  обв’язують  стовбури,  щоб  узимку  їх  не  пошкодили  зайці  та  мишовидні  гризуни.

Друга  ділянка – « Пам’яті  загиблих  будьте  гідні».  Тут  юні  екологи  разом  із  учасниками  Великої  Вітчизняної війни  посадили  меморіальний  сквер.  Гуртківці  постійно  доглядають  за  цим  рукотворним  пам’ятником  загиблим  воїнам,  висаджують  квіти.  Екскурсовод  розповість  про  тих,  хто  назавжди  залишився  в  леб’язькій  землі,  визволяючи  її  від  лютого  ворога.

Однією  з  найцікавіших  для  дітей  є  ділянка,  яку  юні  природолюби  назвали  «Мурашки – санітари   лісу». 

Наполегливо  розселяючи  цих  комах,  діти  за  2 роки  зуміли  з  одного  великого  мурашника  зробити  шість.

Гуртківці  розгорнули  цікаву  роботу  з  вивчення  й  охорони  цих  лісових  санітарів:  удосконалюють  способи  їх  розселення  на  ділянках,  спостерігають  за  акліматизацією  комах  на  новому  місці,  щорічно  вимірюють  площу  основи  й  висоту  куп.  Налагоджено  інвентаризацію  та  паспортизацію  мурашників.

Під  час  спостережень  виявилося,  що  неогороджені  мурашині  «житла»  ростуть  швидше.  В  чому  справа?  Юні  екологи  ретельно  дослідили  це  явище  і  дійшли  висновку:  під  час  вбивання  в  землю  стояків  для  огорожі  грунт  здригається,  що  й  спричинює  руйнування  системи  підземних  ходів.  Після  такої  «допомоги»  комахам  доводиться  витрачати  багато  часу  й  енергії  на  ремонт  свого  житла.  Щоб  уникнути  цього,  гуртківці  почали  стояки  закопувати,  а  прибиваючи  жердини,  вдавалися  до  амортизації  ударів.

Обов’язки  у  різновіковому  загоні  чітко  розмежовані.  Молодші  школярі  досліджують  мурашники,  відшукують  стежки,  якими  комахи  вирушають  на  пошуки  їжі  та  будівельного  матеріалу.  Діти  знають,  що  чіпати  такі  шляхи  не  можна:  досить  на  одному  з  них  викопати  ямку – і  сотні  мурах  загинуть.  Учні  4 – 7 класів  заготовляють  матеріал  для  стояків  і  жердини,  а  вже  найстарші  копають  ямчини  й  огороджують  мурашині  житла.

Дбаючи  про  мурашок,  гуртківці  сприяють  біологічному  захисту  рослин.  Адже  середня  за  чисельністю  мурашина  сім’я  знищує  близько  5 млн.  комах – шкідників.  Досить  оглянути  плоди  червоної,  рожевої  та  жовтої  малини  в  зоні  мурашника,  щоб  переконатися,  що за  розміром  вони  значно  більші,  ніж  на  ягідниках,  віддалених  від  домівок  санітарів  лісу.

Багато  таємничого  й  химерного  можна  спостерігати  на  ділянці  «Лісові  дива» .  Приміром,  отакий  цікавий  природний  експонат:  два  високих  дуби  ростуть  з  одного  кореня,  на  висоті  3  метра  зростаються ,  потім  їх  стовбури  роз’єднюються ,  утворюють  дві  окремі   крони.  Діти  назвали  цей  химерний  об’єкт  «сіамськими  близнюками».  А  ось  іще  один  дуб,  гілки  якого  зрослися  з  сусідньою  сосною.  Деревом  кохання  нарекли  його  юні  природолюби,  навіть  легенду  склали.

Ці  та  інші  дерева чудернацької  форми,  що  зустрічаються  на  маршруті,  викликають  особливий  інтерес  у  гуртківців,  збуджують  їхню  думку,  розвивають  фантазію.

П’ята  ділянка  свою  назву  «Зелена  аптека»  одержала  не  випадково – тут  сила – силенна  лікарських  рослин:  чистотіл,  звіробій,  мати – й- мачуха ,  первоцвіт  весняний,  фіалка  запашна,  конвалія  та  ін.  Юні  екскурсоводи  розповідають  про  їхні  біологічні  особливості  й  застосування  в  медицині,  та,  головне,  ознайомлюють  з  правилами  збору,  заготівлі  лікарської  сировини.  Так,  екскурсанти  довідуються,  що  квіти  і  суцвіття  краще  збирати  на  початку  цвітіння  рослин,  а  плоди – у  період  повного  дозрівання,  коли  в  них  нагромадиться  найбільше  цілющих  речовин.  Заготовляючи  надземні  частини,  рослини  не  можна  виривати  з  коренем – треба  скористатися  ножицями  чи  секатором.  При  цьому  на  ділянці  слід  залишити  незайманими  25 – 40%  квітучих  рослин,  щоб  запаси  лікарської  сировини  повністю  відновилися.  Має  значення  й  періодичність  збору:  для  однорічних – раз на  2 роки,  для  багаторічних – раз на 3 – 15 років ( залежно  від  біологічних  особливостей  виду).

Юні  екологи  наголошують:  щоб  скарби  «зеленої  аптеки)  були  невичерпними,  їх  необхідно  охороняти.  Гордістю  дітей  є  дві  плантації  первоцвіту  і  конвалії,  висаджені  їхніми  руками.

У  заготівлі  лікарської  сировини  беруть  участь  і  молодші  школярі.  Часто  цілющі  трави  вони  збирають  для  своїх  батьків,  бабусь  і  дідусів.  Стало  традицією  дарувати  набори  лікарських  рослин  ветеранам  війни  та  праці.  Все  це  має  величезне  значення  для  виховання  в  дітей  милосердя  і  доброти. 

На  наступній  ділянці  маршруту  екскурсанти  обов’язково  зупиняються  на  відпочинок  біля  криниці,  вода  якої  бадьорить,  знімає  втому,  біль  у  суглобах.  От  за  такі  цілющі  властивості  люди  й  назвали  джерело  «Чистою  криничкою» .  Неподалік  обладнано  місце  для  відпочинку  і  приготування  їжі,  і  кострище,  і  неодмінні  інформаційні  щити  з  правилами  поведінки  біля  кринички.

Заздалегідь  готуються  гуртківці  до  зимових  подорожей  у  природу.  Протягом  літа  й  осені  члени  загону  майструють  годівниці,  заготовляють  корми:  для  снігурів – ягоди  бузини,  горобини,  калини;  синицям – насіння  лободи,  кінського  щавлю,  гарбуза,  соняшника…

Якось  весною,  обліковуючи  заселені  птахами  штучні  будівлі,  діти  помітили,  що  їх  небагато – більшість  залишилися  порожніми.  Спочатку  діти  засмутилися.  Потім  загорілися  бажанням  з’ясувати: “ Чому?»  Скільки  версій  було  висунуто!  А  правильну  відповідь  підказала  учениця  6  класу  Оксана П.:  « Поряд  немає  води».

Тоді  й  було  вирішено  спорудити  своєрідні  поїлки  для  птахів.  Для  цього  викопали  ямки  розмірами  50х50х50см.  й  вистелили  їх  поліетиленовою  плівкою.  Ранками  тут  конденсується  волога,  якої  достатньо  для  пташиного  водопою.  Тепер  штучні  гніздівлі  завжди  мають  пернатих  квартирантів.

Екскурсія  по  рідному  краю  завершується,  але  враження  від  побаченого,  почутого,  пережитого  залишається  надовго,  можливо,  й  на  все  життя.

                                         Дитячі ігри з деревами

Зустріч з деревом

Дитині  зав’язують  очі  й  пропонують  обняти  дерево.   Потім  просять  відповісти  на  питання:  старше  воно  за  тебе  чи  молодше  і т. п.  Пропонують  потертися  щокою  по  корі  дерева.  Знявши  пов’язку,  дитина  повинна  самостійно  знайти  «своє  дерево».

Дерево-будинок

Діти  обережно  підходять  до  дерева  і  намагаються  побачити  та  запам’ятати  хто  на  ньому  і  в  ньому  живе:  мурахи,  білка,  дятел,  гусінь,  сонечко  і  т. п.  Виграє  той,  хто  більше  знайшов,  а  потім  намалював  мешканців  дерева.

Малюнки кори

Дитина  притуляє  до  кори  дерева   лист  білого  паперу  і  олівцем  робить  спробу  перемалювати  кору.  З  допомогою  м’якого  паперу  в  такий  спосіб  можна  перемальовувати  і  листя  дерев.  Потім  діти  відгадують  один  у  одного:  якого  дерева  кора  і  листя.

Силует дерева

Вибирається  місце,  де  ростуть  різні  породи  дерев.  Дитина  намагається  своїм  тілом  показати  певний  вид  дерева.  Всі  інші  визначають,  яке  дерево  він  мав  на  увазі.