Проект "Знай українські народні ігри та забави" спільний для учнів 1-4. 5-8, 10 класів

Автор:

Каменська Лідія Валеріївна,

учитель української мови та літератури

Ганно-Опанлинського НВК І-ІІІ ступенів

Приазовської районної ради

Запорізької області

Творчий  міні – проект

«Знай українські народні ігри та забави»»

     Мета:  привернути увагу  дітей до народної гри як одного із жанрів народної творчості; сформувати елементарне уявлення про технологічний процес створення та проведення гри; розвивати творчі здібності, пізнавальну активність, взаємодопомогу в процесі спільної роботи, взаємодопомогу, здібність працювати в мікро  - та макро -, постійних групах, вміння узгоджувати свої дії задля досягнення бажаного результату; виховувати любов до рідного краю, повагу до українського народу, народних звичаїв, обрядів, ігор.

Об`єкт:  дитяча народна гра.

Учасники: учні 1-4, 5-8 , 10 класу НВК.

Керівник проекту: учитель української мови та літератури Каменська Л.В.

 

Місце реалізації проекту: Ганно - Опанлинський НВК І-ІІІ ст.

 

Характеристика проекту:

за характером діяльності – інформаційно-творчий;

за змістом – міжпредметний( українська література, музика);

за кількістю учасників -  колективний

за тривалістю – міні-проект;

за ступенем самостійності – частково-пошуковий.

Актуальність проекту:

     Останнім часом активно відроджуються культурні цінності нашого народу. Одним із таких культурних надбань є народна гра, яка відображає характер, темперамент, почуття, побут. звичаї українців. Народні рухливі ігри – неоціненний виховний скарб, який залишили нам наші прадіди. У них як у дзеркалі відображаються звичаї нашого народу, їхній побут й уявлення про світ.

Основні завдання:

1. Розвивати інтерес до усної народної творчості.

2. Розвивати дитячу уяву на основі музично-поетичного та усного фольклору.

3. Дати знання про безліч способів художнього відображення культурних традицій та творів усного фольклору.

4. Учити знаходити власні образи.    

5. Активізувати здібності до самостійного творчого рішення знайденого образу, власному сприйняттю усної народної творчості.    

Очікувані результати:

Багатий український народ на ігри зі співанками. «Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається, – говорить народна мудрість. Хто знає не любить гру? В ній передається характер народу. Гра виховує почуття дружби і колективізму, розвиває спритність, силу, швидкість реакції. Змалечку треба бути чесним, сміливим. Саме гра допоможе стати таким.

1.Цей міні-проект  допоможе зберегти, розвити емоціональне життя, викликати багатий спектр асоціацій, творчих здібностей дітей.

2.Об`єднання колективу дітей, розвиток і саморозвиток особистості на основі пізнавальної та творчої діяльності.

3. Поліпшиться настрій, працездатність, здоров`я.

4. Наші діти не будуть злими, брутальними, похмурими, невеселими, тому що творчий проект дарує ласкаві почуття, любов. Знання, хороший настрій, вихованість. Поряд з дитиною учитель та однокласники

Спрямованість проекту:

   Інтерактивне вивчення культурної спадщини допомагає учневі усвідомити духовний досвід народу, естетичну цілісність, єдність народного мистецтва. Завдяки ньому виховується патріотизм, колективізм, згуртованість, довіра, гостинність, доброта і взаємодопомога, почуття взаємоповаги до навколишніх людей і природи, і на цій основі формується творча особа, її духовно-моральна основа.

Класифікація спрямувань:

1.Соціально-педагогічна діяльність спрямована на надання допомоги кожній дитині в процесі її соціалізації.

2. Культурологічне виховання – виховання дітей на основі народних традицій через залучення їх до традиційної культури.

Форми і методи роботи:

- ігрові - дидактичні, драматизації, ігрові прийоми, обігравання предметів, зображень, вправ і інше.

Провідним методом цієї програми є ігровий: використання гри, ігрових прийомів, ситуацій і інше.

Беручи участь в іграх, хороводах, діти осягають правила поведінки, культуру спілкування в колективі. Культурологічне виховання – виховання дітей на основі народних традицій через залучення їх до традиційної культури.

     Етапи проекту:

І.Підготовчий.

ІІ. Спільна робота з реалізації  проекту.

ІІІ. Презентація проекту.

1.   Оформлення рефератів.
2.   Розучування ігор з вихованцями НВК.
3.   Проведення свята «Конкурс на кращу українську народну гру».

ІV. Демонстрація гри перед учнями НВК та оформлення матеріалів народних ігор з фотографіями.

Оцінюванн міні - проекту : 12 балів

Творчий міні-проект «Знай народні українські ігри»

Розповідь про гру (опис гри) – 4 бала.

Згуртованість колективу під час гри – 2 бала.

Виконання гри – 3  бала.

Виконання гри з усіма командами ( активність) – 3 бала.

Опис проекту

 

Анотація

.

      Над виконанням даного проекту працювало 9 класних колективів – учні 1-4 класів, 5-8 класів, 10 класу. Школярі збирали інформацію для рефератів про українські народні ігри, систематизували її, узагальнювали. Кожний класний колектив  підготував на розгляд журі свою українську  народну гру.

 Для цього спочатку був складений план. Між членами колективів були раціонально розподілені обов’язки та встановлені строки виконання.

Формою представлення результатів проектної діяльності керівником проекту було обрано «Конкурс на кращу українську народну гру»,  де учні й    захистили свої  роботи. Захід показав доцільність зібраних матеріалів і розкрив творчі здібності кожного учасника проекту.

Зібрані у теку матеріали учасників проекту.

Підсумовуючи роботи, учні обговорили результати своєї діяльності в колективі.

Даний проект за домінуючою діяльністю – інформаційно-творчий, за змістом – міжпредметний, за характером контактів – внутрішній, за кількістю учасників – колективний, за тривалістю виконання – короткотривалий, за ступенем самостійності – частково-пошуковий.

 

Дитячі  ігри та забави

      Невід’ємною частиною культури українського народу є народна гра. Зародившись у прадавні часи, ігри, розвиваючись, вбирали риси різних суспільних формацій, життєвих укладів. Старі історичні джерела подають основні ігри наших пращурів – біг, стрибки вгору, через вогонь, через воду, метання списів, стрільба з лука, кулачні бої. Такими іграми захоплювались переважно хлопці, бо вони були символічним мірилом сили, відваги, мужності, хоробрості, спритності. У дівчат переважали ігри, що пов’язані із культовими діями – гадання, ворожіння, чарування. В давнину чимало ігор приурочувалось до певних свят і мало обрядовий характер. Найдавнішими за походженням є хороводні драматичні ігри, що були колись частиною весняного календарного обряду і які ще до сьогодні виконуються саме навесні – це великодні та зеленосвятські хороводи, пов’язані з ритуалами плетіння та пускання вінків на воду, водіння, «куста» та інші.

 

     Важливе місце відводилось дитячим іграм, витвореним протягом століть. Відомо, що піжмурки були ще в докиївські часи і призначались не тільки для фізичного загартування підлітків, а й являли собою своєрідну школу етики й естетики, завдяки грі формувалось поетичне мислення, мистецькі смаки.

 

    Ігри супроводжували дітей всюди – на обійстях, вулиці, леваді, у полі серед попасичів й навіть за працею, коли наставав короткий перепочинок. У побуті вони поділялись на тимчасові, тобто сезонні та повсякденні.

 

     До дитячих ігор відносили ігри «В цурки», «М’яч», «Гори-дуба», «У коней», «Мовчанка», «Борода», «Гойдалка на гілках», «Король», «Мак», «Ластівка», «Довга лоза», «Просо», «Кіт і миші», «Вовк і гуси» та інші.

 

     З кожним роком наші діти все менше і менше грають у народні ігри. Комп’ютер, ігрові приставки заполонили душі наших дітей, вони перестають спілкуватися один з одним, живуть у примарному світі, стають кволими, як фізично, так і духовно. Проте, по селах, де комп’ютер ще не так сильно прижився, діти продовжують грати в улюблені ігри, що передаються з покоління в покоління.

 

     У дитячих іграх, як і у колисанках, лічилках, пестушках, взятих від мами гра розвиває не тільки мовлення, а й силу, спритність, витривалість. Свого часу В.Я.Сухомлинський нагадував – «Казка, гра – животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів та устремлінь». Для того, щоб ця священна духовність не замулювалася, не згасали її пульсуючі водограї, котрі повсякчас повгамовують духовну спрагу, приносять радість і здоровий дух, мусимо оберігати кращі традиції нашого народу, серед яких належне місце посідають народні ігри, що самою природою покликані виконувати виняткову роль у вихованні любові до праці, краси, природи, дружби, всього найкращого, що нас оточує.

      Різноманіття українських ігор дозволить вибрати потрібний варіант для кожної дитини, взявши до уваги її схильності та побажання Українські дитячі  ігри стануть чудовим способом активно провести час, покращивши фізичну форму дитини.

 

Граємо в українські народні ігри

Реалізація міні-проекту «Конкурс на кращу українську народну гру»

 

     Учнівські колективи-команди по черзі представляють свою гру, пояснюють її умови і грають разом з усіма учасниками свята. Чия гра виявиться найцікавішою і гратимуть у  неї найбільша кількість учасників з різних колективів, той клас і переможе. Всі команди отримують бали за участь у конкурсі.

Подоляночка (1-4 класи)

     Діти беруться за руки й стають у коло. Вибирають «подоляночку».

Діти співають, а «подоляночка» робить все те, що вони співають:

 

Десь тут була подоляночка,

 

Десь тут була молодесенька.

 

Тут вона стала,

 

До землі припала,

 

Личка не вмивала,

 

Бо води не мала.

 

Ой, встань, устань, подоляночко,

 

Омий личко, як ту скляночку,

 

Візьмися в бочки, –

 

За свої скочки,

 

Та піди до раю

 

Бери ту, що скраю.

 

«Подоляночка» вибирає когось з кола і та стає на її місце.

 

Кіт і мишка ( 5 клас)

Діти стають у коло і беруться за руки. З-поміж себе вибирають одного за «котика», а другого за «мишку». «Мишка» стоїть у колі, «кіт» – поза колом. «Кіт» бігає поза колом, намагаючись проникнути у коло і піймати «мишку».

Учасники в колі то підіймають, то опускають руки, не пускають «кота» у коло, тим самим даючи змогу «мишці» втекти від нього. Коли «кіт» піймає «мишку», то «мишка» вибуває з гри, тобто стає на чиєсь місце у колі, а той учасник стає «котом». Перший «кіт» стає «мишкою». Гра починається знову.

     Діти вибирають матір і вовка. Всі інші – гуси. Мати жене гусей у поле, а сама сидить на певній відстані за лінією, яка називається «городом». Між нею та гусенятами відбувається такий діалог:

 

Гуси (6 клас)

     Діти вибирають матір і вовка. Всі інші – гуси. Мати жене гусей у поле, а сама сидить на певній відстані за лінією, яка називається «городом». Між нею та гусенятами відбувається такий діалог:

 

Гуси, гуси, додому!

Задля чого?

Вовк за горою.

Що він робить?

Гуси скубе.

Які?

Сірі, білі, волохаті. Тікайте, гуси, просто до моєї хати!

В цей час гуси біжать в «город», а вовк перебігає їм дорогу й намагається когось зловити.

 

     Піймане за лінією гусеня вовк не бере до себе, а забирає пійманих на шляху до «города». Гра триває доти, поки вовк переловить всіх гусей.

 

У квача( 7 клас)

     Гравці вибирають «квача». Всі стоять у колі, «квач» рахує до п’яти і діти розбігаються з криком:

 

Квач, квач, лови мишей, а не нас!

 

Квачу, квачу, їсти хочу!

 

А я квача не боюся, за гаряче ухоплюся!

 

     Якщо домовились грати в «дерев’яного» чи «залізного» або ще там якогось, то, втікаючи, в останню мить хапаються за дерево, залізо, чи щось інше, й того «квач» облишить, поженеться за другим, якщо  торкне – той «квач».

 

Великий курінь (8 клас)

     Хлопчики і дівчатка віком від 7 до 16 років діляться порівну на два курені. Обирають отаманів. Отамани вирішують, кому першому починати.

 

     На відстані 10 метрів одну від одної проводять дві паралельні лінії – вали. Вздовж валів стають «курені». Всі беруться за руки, утворюючи міцний живий ланцюг.

 

     Перший «курінь» хором гукає:

 

     «Отамане, отамане, подай нам козака (козачку) – і називають прізвище козака (козачки) лівого куреня. Кого назвали, розбігається, намагаючись розірвати живий ланцюг правого куреня. Якщо розірвав ланцюг, то забирає у свій курінь двох учасників, які не втримали живий ланцюг. Якщо не розірвав, то залишається сам у супротивному курені. Виграє той курінь, який після рівної кількості викликів (за домовленістю) має більше козаків у своєму складі і стає великим куренем.

 

Куца баба (10 клас)

     Діти з-поміж себе вибирають «куцу бабу». Зав’язують їй хусткою очі. Учасники стають навколо неї, крутять її на місці і кажуть: «Куца баба, на чому стоїш?» «На камені», – відповідає вона. «Що продаєш?» – «Квас». Усі кажуть:            «Лови мишей, а не нас» і розбігаються. Кого «баба» піймає та ще й вгадає, той і стає «куцою бабою». І гра продовжується.

 

     А ще учням дуже сподобались наступні ігри:

Перстень

     Стають у коло, руки тримають витягнутими вперед, долоні вкупі. В центрі кола два ведучих. Підходять по черзі до кожного гравця і перший непомітно для другого і всіх учасників комусь у руки кладе перстень. Обійшовши усіх, другий ведучий повинен відгадати у кого перстень. Якщо відгадав, то той, хто клав перстень стає на місце граючого, а той виходить у коло і гра починається знову.

Море

Діти розміщені в колону. Відстань між ними — один крок. Перший за номером виконує різні рухи (головою, руками, тулубом і т. п.), а учасники намагаються їх відтворити, орієнтуючись на того, хто перед ним, а не на направляючого. При цьому співають (примовляють):

Море хвилює, гуде,

Хвиля за хвилею йде,

Вправо, вліво, вгору, вниз,

Закрути і обернись.

Хвиля море кида,

Вправо, вліво, заверта.

Вище, вище б'є вгору

Опадає під пору.

А як вихор загуде,

Місяць високо зійде.

Страшне море в ту мить

Загуде і зашумить.

Усі розбігаються і забава закінчується.

 

Панас

У грі бере участь обмежена кількість хлопців та дівчат. За бажанням хтось стає Панасом, йому зав'язують очі хустинкою, виводять на середину площі і звертаються з такими словами:

—Панасе, Панасе!

На чому стоїш?

—На камені!

—Що продаєш?

—Квас!

—Лови курей, та не нас!

Панас починає ловити і кого з граючих спіймає, той стає Панасом.

Передай іншому

У грі беруть участь 6—20 дітей. Вибраний жеребкуванням намагається спіймати, вдарити легко рукою по спині когось із учасників і сказати: «Передай іншому». Спійманий не може повертати удару, а також вибігати за межі місця проведення гри.

II варіант

І.Якщо переслідуваний присяде,  ловець його не зачіпає.

2. У центрі грища забивають жердину, до якої доторкається переслідуваний. Його ловити не дозволено, оскільки він — у «гнізді».

З.На невеликому майданчику ловець і переслідуваний перемішуються на одній нозі. Коли вони втомляться, то стрибають на іншій нозі.

Хоровод

«Галя по садочку ходила»

Посередині кімнати або майданчика поставлено два стільчики спинками один до одного. На одному стільчику квітка, це - «садок». Діти стають у коло, одна дитина з хусточкою в руках стоїть біля квітки.

На слова або пісню:

Галя по садочку ходила,

Хусточку біленьку згубила.

Ходить по садочку, блукає,

Хусточку біленьку шукає —

діти йдуть по колу вліво. Галя ходить усередині біля квітки і на слово «згубила залишає хустину на стільчику, біля квітки, а сама переходить на другий бік, до сидіння стільчика, удає, що шукає хустину. Потім сідає на стілець.

На слова:

Не журися, Галю-серденько,

Ми знайшли хустину біленьку,

 У садочку, біля малини.

 Під зеленим листом тернини...

діти йдуть по колу вправо і зупиняються. Одна дитина, визначена вихователем, підходить до квітки, бере хустину і показує її:

Ти, Галю, хустину не шукай,

 Хто знайшов, відгадай!

Якщо Галя вгадає голос дитини, вони міняються місцями. Гра повторюється.

Правила гри: хустину не кидати на підлогу, а класти на стілець. Хустину піднімає визначена вихователем дитина. Дитина, яка сидить на стільчику, не озирається, поки не вгадає, хто підняв хустину.

Вказівки до гри: вихователь стежить за тим, щоб форма кола не порушувалась. Як ускладнення, можна запропонувати дітям на слова «не журися...» звужувати коло.

Висновки

 

 Працюючи над проектом, займаючись пошуком і добором українських народних ігор для конкурсу, діти зацікавилися проектною діяльністю, історичним минулим українського народу, навчилися збирати та аналізувати інформацію, планувати свій час, розширили уявлення про українські народні ігри, покращили міжособистісні стосунки.

Вивчення фольклору допомагає розвинути творчі нахили учнів, спонукає їх до пізнавальної активності, є запорукою виховання любові до рідної мови, української пісні, народної гри, до рідної  землі.   Виховання на народних традиціях – основа патріотичного виховання школярів.

По закінченні проекту, на святі «Український фольклор»,  учні  захистили  свої міні-проекти «Знай народні українські ігри та забави».

Такі виховні заходи сприяють зміцненню міжособистісних стосунків,  відповідальності, збереженню і відродженню тих традицій, які існували багато-багато років на нашій Україні.

Таким чином, проект «Знай українські народні ігри»» досяг своєї мети.

 

Література

 

1.          Аидрощук Н. В., Леськів А. Д., Мехоношин С. О. Рухливі ігри та естафети у фі­зичному вихованні молодших школярів. — Тернопіль: Підручники і посібни­ки.—112с.
2.               Горохова скриня: Українські народні ігри / У поряд. В. Пепа — К.: Веселка, 1993.—43 с.