Професійна спрямованість ПТНЗ

Кельменецький професійний  ліцей

Методична доповідь на тему :

«Професійна спрямованість особистості учня у ЗП(ПТ)О як основа підготовки кваліфікованих робітників»

                                         Виконав:

                                      Викладач: Іванчак І.М.

АНОТАЦІЯ 

У даній роботі автор розкриває деякі теоретичні, методичні та практичні аспекти теми  «Професійна спрямованість особистості учня у ЗП(ПТ)О як основа підготовки кваліфікованих робітників»

Автором опрацьовано літературні джерела за темою роботи; результати аналізу і систематизації джерел представлено у теоретичній частині роботи.

У практичній частині роботи надано методичну розробку  уроку-конкурсу «Методика реалізації професійної спрямованості навчання шляхом використання інноваційних засобів активізації пізнавальної діяльності учнів».

Робота може бути цікавою для педагогів з професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки професійних навчальних закладів у контексті вдосконалення їх професійної компетентності.

                                                        Зміст

Анотація

Вступ

1.Професійна спрямованість особистості учня у ЗП(ПТ)О як основа підготовки кваліфікованих робітників

1.1. Підготовка кваліфікованих робітників у системі професійно-технічної освіти

1.2. Загальнотеоретичні аспекти проблеми формування змісту професійної освіти і навчання.

1.3.Досвід дослідження категорії «Професійна спрямованість» у контексті основних тенденцій сучасної освіти.

ІІ. Практична частина

2.1: Методика реалізації професійної спрямованості навчання шляхом використання інноваційних засобів активізації пізнавальної діяльності учнів

2.2. Сценарій конкурсу «Кращий за професією»

Висновки. 

Список використаної літератури .

                                                   Вступ

Актуальність теми підсумкової випускної роботи професійна спрямованість особистості учня у ЗП(ПТ)О як основа підготовки кваліфікованих робітників, обумовлена тим , що данна тема є однією із основних у навчально-організаційній  діяльності майстра виробничого навчання у контексті компетентнісного підходу підвищення результативності освітнього процесу шляхом вдосконалення методики проведення занять  з професійно-практичної підготовки в умовах ЗП(ПТ)О. Слід відмітити той факт, що деякі педагоги професійної школи мають теоретичні уявлення з даної теми, але не мають (або мають недостатні) уміння і навички з практичного їх використання у процесі планування, організації і проведення уроків виробничого навчання. Розкриття даної теми підсумкової випускної роботи дає змогу автору проаналізувати концепцію сучасного уроку у закладах професійної освіти та виявити проблеми і перспективи при виборі ефективних форм, методів та комплексного методичного забезпечення у процесі підготовки кваліфікованих робітників.

Мета підсумкової роботи:

Розкрити сутність професійної спрямованості особистості учнів ЗП(ПТ)О

Завдання підсумкової роботи:

1. Підібрати і проаналізувати педагогічні та методичні джерела інформації з теми підсумкової випускної роботи.
2. Представити результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, у теоретичній частині даної роботи.
3. Створити методичну розробку уроку виробничого навчання певного типу і виду.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що за результатами ії виконання буде вдосконалено методику проведення уроків з професійно-практичної підготовки шляхом підготовки сучасного навчально-методичного супроводу та впровадження сучасних форм та методів при навчанні учнів за визначеною професією.

1.Професійна спрямованість особистості учня у ЗП(ПТ)О як основа підготовки кваліфікованих робітників.

1.1 Підготовка кваліфікованих робітників у системі професійно-технічної освіти.  

Професійно-технічна освіта як одна із важливих освітніх підсистем глибоко інтегрована з виробництвом та сферою послуг і відіграє ключову роль у побудові конкурентоспроможної вітчизняної економіки. В умовах незалежності українська професійно-технічна освіта поступово, але неухильно рухається в напрямі системних реформ, які мають вивести її на якісно новий рівень, що забезпечить ефективне використання її головної функції – підготовку висококваліфікованих фахівців широкого профілю, соціально адаптованих, здатних задовольнити вимоги економічних структур, а також упродовж усього життя самостійно здобувати й оновлювати знання і вміння, необхідні для повноцінної трудової діяльності. Тенденції до світової економічної інтеграції і стрімкий економічний прогрес виявили комплекс проблем, характерний для всіх країн світу. Однією з ключових є розвиток трудових ресурсів, професійно-кваліфікаційного складу робочої сили і система її професійної підготовки. Зростання попиту на робітників високої кваліфікації і компетенції є глобальним і вимагає постійних пошуків ефективних шляхів оптимізації підходів та методів їхньої професійної підготовки. Попри те, що шляхи пошуку у різних країнах дещо відрізняються, їх загальною метою є максимальна швидка підготовка фахівців з кваліфікацією широкого профілю, зорієнтованих на конкретні робочі місця. У робітників, насамперед у молоді, повинна бути сформована кваліфікація, яка дала б змогу успішно конкурувати на ринку праці та задовольняла б сучасні вимоги роботодавців. На національному ринку праці спостерігається дисбаланс трьох факторів – попиту, потреби й пропозиції. Нинішній стан ринку праці характеризується невідповідністю попиту і пропозиції робітничих кадрів. Відбувається старіння фаховості наявної робочої сили. Не сформовано раціональну структуру зайнятості та не досягнуто відповідності ринку освітніх послуг потребам економіки. Низька ціна робочої сили обмежує можливості відтворення й продуктивного розвитку трудових ресурсів. Система професійної освіти орієнтується не на ринок праці, а на ринок освітніх послуг у його примітивному розумінні: масштаби і профіль підготовки кадрів повинні відповідати потребам населення в освітніх послугах З переходом до ринкової економіки система професійної підготовки кадрів постала перед складним завданням – у відносно стислі терміни адаптуватися до вимог ринку праці, причому в ситуації, коли сам ринок ще тільки формується і його становлення в повному обсязі не завершене. Професійно-технічна освіта як складова системи освіти регулюється Законом України «Про професійно-технічну освіту» і спрямовується на оволодіння громадянами знаннями, вміннями й навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, на розвиток компетентності і професіоналізму, виховання загальної та професійної культури [6].

Важливу роль у процесі розвитку цієї системи у 90-х роках XX ст. – на початку XXI ст. відіграли Укази Президента України «Про основні напрями реформування професійно-технічної освіти в Україні» №322/96 від 08 травня 1995 р., «Про додаткові заходи щодо вдосконалення професійно-технічної освіти в Україні» №1102/2004 від 18 вересня 2004 р., «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 р.» №344/2013 від 25 червня 2013 р. та ін. У зв’язку з цим основними напрямами реформування освіти визнано оновлення їїзмісту, модернізацію структури та організацію освіти на засадах компетентнісного підходу, а також визначення державних вимог щодо якості й обсягу навчання на рівні світових досягнень науки, техніки, технологій та передового досвіду, модернізації матеріально-технічної бази, оптимізації мережі ЗП(ПТ)О, створення правової бази взаємовідносин ЗП(ПТ)О і замовників робітничих кадрів, розвиток ЗП(ПТ)О різних типів.

Реалізація означених Указів потребує переорієнтації оцінювання результату всистемі професійно-технічної освіти з понять «знання», «уміння», «навички» на поняття «компетенція» й «компетентність». Вагомим реформаторським кроком у напрямі підвищення якості та конкурентоспроможності кваліфікацій громадян України є прийняття низки нормативно-правових документів. На виконання Постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011–2015 рр.» (№495 від 15 квітня 2011 р.), «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій» (№1341 від 23 листопада 2011 р.), Національного плану дій щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (Указ Президента України № 187 від 12 березня 2012 р.), Концепції Державної цільової програми розвитку професійної освіти і навчання в Україні 2011–2015 рр., Закону України «Про професійний розвиток працівників» (№ 4312-VI від 12 січня 2013 р.) та ін. відкриваються великі перспективи для проектування змісту професійно-технічної освіти на основі компетентнісного підходу, що дає змогу виокремити професійні й ключові компетентності для конкретної професії.

Відповідно до національної Стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року та Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти, пріоритетними завданнями державної політики є створення системи забезпечення необхідної якості професійно-технічної освіти шляхом розроблення сучасних державних стандартів професійно-технічної освіти (далі – ДСПТО) з моно- та інтегрованих професій, оновлення навчально-методичного забезпечення, утворення центрів із впровадження інноваційних технологій на базі провідних професійно-технічних навчальних закладів (далі – ЗП(ПТ)О), оптимізації механізму фінансування й удосконалення системи управління професійно-технічною освітою, оновлення нормативно-правової бази та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виробничий процес ЗП(ПТ)О. Реалізація державної стратегії і політики в галузі професійно-технічної освіти щодо науково-методичного забезпечення змісту професійно-технічної освіти зосереджена на: оновленні змісту професійно-технічної освіти шляхом розроблення та впровадження ДСПТО з конкретних професій; інформаційному та навчально-методичному забезпеченні освітнього процесу; координації діяльності методичних і навчальних установ професійнотехнічної освіти з питань підготовки робітничих кадрів; впровадженні інноваційних освітніх технологій професійної підготовки учнів ЗП(ПТ)О, поширенні передового педагогічного й виробничого досвіду. Національним планом дій щодо реалізації Програми економічних реформ на 2011–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» визначено розроблення ДСПТО, що є актуальним та необхідним кроком у: проведенні єдиної державної політики у сфері професійно-технічної освіти; формуванні єдиного освітнього простору в Україні; забезпеченні в усіх регіонах і в різних галузях економіки еквівалентності професійно-технічної освіти й визнання кваліфікацій та документів про професійно-технічну освіту; усуненні розбіжностей у вимогах до підготовки конкурентоспроможних на ринку праці кваліфікованих робітників і в термінології, що використовується у професійно-технічній освіті; забезпеченні належної підготовки кваліфікованих робітників усіх кваліфікаційних рівнів, формування активної життєвої позиції особистості, здатної орієнтуватися в сучасних соціально-економічних змінах; створенні нормативної бази для функціонування кваліфікаційних рівнів професійно-технічної освіти відповідно до Національної рамки кваліфікацій. Формування змісту підготовки кваліфікованих робітників як сучасна педагогічна проблема 9 У 2013 р. розроблено 47 ДСПТО з конкретних робітничих професій, які погоджено Федерацією роботодавців України та Міністерством соціальної політики. З них: для промисловості – 14, сільського господарства та переробної галузі – 2, транспорту – 5, торгівлі й сфери послуг – 13, будівництва – 5, зв’язку – 1, добувної промисловості – 2, енергетики – 3, правоохоронної галузі – 2. Всього наказами Міністерства освіти і науки України затверджено 306 ДСПТО з конкретних робітничих професій. До тісної співпраці щодо розроблення, погодження та впровадження ДСПТО залучені представники міністерств і відомств, методисти, викладачі спеціальних предметів, майстри виробничого навчання ЗП(ПТ)О, науковці та фахівці підприємств-замовників робітничих кадрів, організації роботодавців. Така співпраця є яскравим прикладом соціального партнерства у формуванні нового змісту навчання, яке наближає освітній рівень випускників, кваліфікованих робітників до європейських стандартів, що водночас розширює можливості працевлаштування випускників та, відтак, зростання економіки країни. Останнім часом вітчизняні підприємства, бізнес-компанії дедалі більше мають потребу в універсальних робітниках, котрі володіють кількома професіями й видами робіт, характерними для всіх виробництв. Усе це потребує модернізації професійної освіти і навчання кваліфікованих робітників на засадах інтеграції їхніх структурних і змістових компонентів. Підготовка робітників з нових професій пов’язана з технічними інноваціями, особливо з впровадженням ефективних технологій: наукоємістких, інформаційно-комунікаційних, ресурсозберігаючих, екологічно чистих. Державні стандарти професійно-технічної освіти за галузевим спрямуванням за період 2006–2014 рр. Формування змісту підготовки кваліфікованих робітників як сучасна педагогічна проблема 10 в свою чергу, потребує від робітників необхідності оволодіння новими трудовими навичками. Зазначимо, що Державний класифікатор професій ДК 003:2010 містить майже 9000 професійних назв робіт, з них понад 2500 професій належать до професій навчання. Очевидно, професійну освіту неможливо надавати за всіма професіями, та й умови, засоби, зміст, рівні складності видів професійної діяльності дуже різняться. Саме тому нагальною є необхідність обґрунтованого відбору навчальних професій за певними ознаками, критеріями, їх класифікацією й установленими рівнями кваліфікацій, результатом чого має стати перелік навчальних професій, на основі якого визначаються форми підготовки фахівців. На цей перелік впливає також поширеність професій, їх укрупнення, протипоказання робіт з важкими й шкідливими умовами праці, а також вікові обмеження. Укрупнення пропонується здійснювати шляхом об’єднання професій, організаційно й технологічно пов’язаними між собою. Для дидактичної близькості засвоєння суміжних професій властива спорідненість знань, умінь і навичок загальноосвітнього, загальнотехнічного і, частково, спеціального характеру, необхідних для успішного виконання споріднених трудових функцій. Практикою доведено, що підготовка кваліфікованих робітників із нових, а також інтегрованих професій, зокрема таких, як: «оператор телекомунікаційних послуг», «монтажник будівельний», «деревообробник будівельний», «майстер ресторанного обслуговування» та інші, порівняно з монопрофесіями, економічно й педагогічно рентабельніша. Крім того, оволодіння цими професіями дає змогу отримати широкий спектр кваліфікацій, професійних компетентностей і, як наслідок, – уможливлюється підвищення рівня професійної мобільності й адаптації персоналу підприємств до нових умов чи аспектів діяльності. Адже кожна інтегрована професія включає можливості кількох монопрофесій. У забезпеченні високого рівня підготовки кваліфікованих робітників важливе значення мають ДСПТО, у структурі яких моделювання результатів навчання майбутніх кваліфікованих робітників здійснюється на модульнокомпетентнісній основі. Зауважимо, що вимоги до якості професійної освіти і навчання, як і саме розуміння цього важливого поняття, змінюються з розвитком суспільства, економіки, науки. Саме тому головними чинниками у забезпеченні якісної підготовки робітничих кадрів в Україні є об’єднання зусиль усіх соціальних партнерів для вирішення проблем відтворення трудового потенціалу високої професійної кваліфікації в нашій державі: центральних та регіональних органів виконавчої влади, об’єднань роботодавців, наукових установ, навчальних закладів, профспілок, громадських організацій тощо.

1.2. Загальнотеоретичні аспекти проблеми формування змісту професійної освіти і навчання.

Створення соціально-економічних механізмів сталого розвитку системи вітчизняної освіти, що забезпечують її доступність, якість та ефективність відповідно до потреб особистості, економіки й суспільства є однією із актуальних проблем сьогодення. Вирішення цієї проблеми тісно пов’язане з модернізацією змісту освіти, оптимізацією технологій освітнього процесу, переосмисленням мети й результату освіти. Зумовлений соціальними цілями, зміст освіти – це головна ланка освітньої системи. Суть і структура змісту освіти визначають вибір засобів, методів та форм навчання, мотиви й механізми його засвоєння. Зміст освіти, будучи одним з аспектів процесу передачі соціального досвіду від покоління до покоління, завжди залишається відкритим, потребує переосмислення, пристосування до нових вимог та пріоритетних напрямів розвитку держави. В умовах інтеграції вітчизняної освіти у європейський освітній простір питання змісту освіти набуває особливої актуальності. Проблема змісту освіти перебуває в центрі уваги багатьох учених. На сьогодні досягнуто значних успіхів у цьому питанні, а саме: розроблені загальна структура, вимоги, фактори, принципи та критерії відбору змісту освіти. Базові ідеї структурування змісту освіти закладені, зокрема, в роботах С. Гончаренка, В. Краєвського, В. Ледньова, І. Лернера та ін. Вимоги, принципи, критерії відбору змісту освіти розглянуто й у працях Ю. Бабанського, М. Фіцули, Д. Чернілевського та ін. У педагогічній літературі й наукових дослідженнях велика увага приділяється змісту професійної освіти. Загальнотеоретичні аспекти вирішення проблем змісту професійної освіти відображені у працях С. Батишева, М. Ільїна, І. Козловської, П. Кубрушко, В. Ледньова, А. Новікова та ін. У науково-педагогічній практиці здійснюється чимало спроб зробити зміст професійної освіти більш ефективним, таким, який відповідав би сучасним вимогам і перспективам розвитку суспільства. Питання удосконалення та модернізації змісту вітчизняної освіти займають чільне місце в статтях Н. Брюханова, О. Мельниченко, Л. Тархан та ін. Серед зарубіжних дослідників цьому питанню приділяли увагу П. Кубрушко, М. Цирельчук та ін. Попри значні теоретичні здобутки й практичні напрацювання питання, пов’язані зі змістом освіти, не отримали однозначних трактувань. Для результативного вирішення практичних завдань, пов’язаних з удосконаленням професійної підготовки, доцільно розглянути деякі загальнотеоретичні аспекти проблеми змісту освіти та з’ясувати досягнення освітньої теорії й практики відносно цієї проблеми.

Аналіз наявних концепцій змісту освіти показав, що поняття «зміст освіти» розуміють по-різному, зокрема, як педагогічно адаптовані основи наук; система знань, умінь і навичок, які повинні бути засвоєні учнями, а також досвід творчої діяльності та емоційно-вольового ставлення до світу (Ю. Бабанський, М. Данилов, Б. Єсіпов, І. Харламов); педагогічно адаптований соціальний досвід людства, тотожний за структурою людській культурі. Зміст ізоморфний соціальному досвіду й складається з таких структурних елементів: досвіду пізнавальної діяльності, фіксованою у формі її результатів – знань; досвіду репродуктивної діяльності – у формі способів її здійснення (умінь і навичок); досвіду творчої діяльності – у формі проблемних ситуацій, пізнавальних завдань і т. п.; досвіду здійснення емоційно-ціннісних відносин (В. Краєвський, І. Лернер, М. Скаткін); змісту й результату прогресивних змін властивостей і якостей особистості, необхідною умовою яких є особливим чином організована діяльність. У цьому зв’язку вона виступає як: зміст триєдиного цілісного процесу особистісної освіти через засвоєння досвіду, виховання й розвиток (В. Ледньов); освітнє середовище, здатне викликати особистісний освітній рух учня вперед, його внутрішнє прирощення. Зміст освіти ділиться на зовнішнє середовище і внутрішнє, що створюється учнем при взаємодії із зовнішнім освітнім середовищем. Зовнішній та внутрішній зміст освіти не збігаються (А. Хуторський). Кожна із розглянутих концепцій, зазначає С. Гончаренко, пов’язана з певним розумінням місця й функцій людини в суспільстві: людина – мета чи спосіб? держава для неї чи вона для держави? [18, с. 23]. Є підхід до змісту освіти, який розглядає його як один із факторів економічного й соціального прогресу, зорієнтований на забезпечення самовизначення особистості, її самореалізацію, розвиток і удосконалення правової держави. Зміст освіти повинен забезпечувати адекватний сучасності рівень загальної та професійної культури суспільства, інтеграцію людини у світову культуру, а також відтворення кадрового потенціалу суспільства. Зміст освіти має сприяти взаєморозумінню між людьми, міжнаціональній та міжконфесійній співпраці, загальній толерантності [4, с. 258]. Поняття «зміст освіти» визначають із філософської категорії «зміст», за якою він є упорядкованою сукупністю елементів і процесів, що утворюють предмет або явище. Зміст завжди перебуває в єдності з формою як способом існування й вираження цієї сукупності. Поняття «форма» вживається і в значенні «структура». У взаємозв’язку змісту й форми зміст є провідною стороною об’єкта (у нашому тексті – освіти) [1, с. 519]. Поняття «зміст освіти» визначається й залежно від того, по відношенню до якого структурного компонента освітньої системи з його цільовими орієн- Формування змісту підготовки кваліфікованих робітників як сучасна педагогічна проблема 13 тирами воно розглядається. Як відомо, в структуру вітчизняної освітньої системи входить дошкільна освіта, загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, вища освіта, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, освіта на виробництві й самоосвіта. Зміст професійної освіти, відповідно до законодавства України, є зумовленою соціальними цілями й потребами суспільства системою знань, умінь і навичок, професійних, громадянських й світоглядних якостей, які повинні бути сформовані в процесі навчання із врахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки й культури. В «Енциклопедії професійної освіти» зміст освіти визначається як сукупність досягнень у різних сферах життєдіяльності людського суспільства, які необхідно зробити надбанням осіб, включених у навчальний процес. Це надбання включає насамперед досвід: ефективної практичної діяльності, тобто успішного виконання завдань у трудовій, економічній, політичній, соціальній та інших областях; пізнавальний – методи й результати осягнення закономірностей розвитку навколишньої дійсності; соціальної взаємодії у процесі досягнення спільних цілей; морально-естетичний – відображений у моралі, праві, інших нормах людського співіснування; духовно-культурний – образно-емоційне сприйняття світу [11, с. 124]. Зміст освіти треба відрізняти від змісту навчання. А. Вербицький, підкреслюючи різницю цих понять, зазначає, що зміст навчання – це система навчальної інформації, а зміст освіти визначає ті особистісні й професійні якості людини, які повинні бути сформовані в результатіздійснення взаємопов’язаної діяльності педагога й учнів при цьому змісті навчання [3, с. 23]. Аналіз психолого-педагогічної літератури (Е. Зеєр, Є. Коваленко, В. Симоненко, Л. Тархан та ін.) показав, що є кілька провідних парадигм професійної освіти, а отже, й підходів до визначення її змісту: когнітивна, діяльнісна й особистісно орієнтована. Відповідно до когнітивної парадигми, освіта розглядається за аналогією з пізнанням. Суть змісту освіти розкривається через сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів та переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних здібностей і практичної підготовки, які повинні бути досягнуті в результаті навчально-виховної роботи. Це так званий знаннєвоорієнтований підхід до визначення суті змісту освіти. У центрі уваги перебувають знання, в яких закріплене духовне багатство людства. Зміст освіти націлений на інформаційне забезпечення особистості, а не на її розвиток. Цей розвиток розглядається як «побічний продукт» навчальної діяльності, метою якої є засвоєння певних знань і способів діяльності. Знаннєво-орієнтований зміст освіти має безумовне значення, сприяє соціалізації індивіда та, з цієї Формування змісту підготовки кваліфікованих робітників як сучасна педагогічна проблема 14 точки зору, є життєзабезпечуючою системою, проте він «заслоняє» саму людину. Орієнтація лише на «знаннєвий» компонент суперечить сьогоднішнім вимогам до якості підготовки фахівців. У зв’язку зі сказаним заслуговує на увагу точка зору білоруського вченого Ю. Громики, автора миследіяльнісної педагогіки. Він вказує на домінування ситуації, в якій зміст освіти ототожнюється з комплексом знань, умінь і навичок, представлених набором певних навчальних предметів, циклів, блоків. Форми роботи з логічною структурою знань відсутні, основний спосіб освіти – запам’ятовування інформації. Процес передачі відомостей і операцій замінює процес миследіяльності. Зміст освіти орієнтований на застарілий стандарт освіченості, в той час як це поняття уже наповнилося новим змістом: «Освіченість в сучасному розумінні передбачає методологічно гнучкий, проектно-орієнтований інтелект, здатність особистості до комунікації позитивного типу, сформульовану установку на соціальну відповідальність» [9, с. 141]. Особливо активно сьогодні в науково-педагогічних дослідженнях обговорюється діяльнісний підхід у професійній освіті, який розглянуто у працях Г. Атанова, Н. Брюханова, Є. Коваленко, А. Кожуєва, А. Купаєвцева, Ю. Нагорного, В. Попкова, Л. Тархан, Ю. Фокіна та ін. Діяльнісна парадигма освіти має чітко виражену функціональну спрямованість, що забезпечує успішність роботи. Цільова установка при цьому така: освіта за своєю функцією є соціокультурною технологією формування знань, умінь і навичок, а також узагальнених способів розумових і практичних дій, що забезпечують успішність соціальної та професійної діяльності. Зміст освіти орієнтований на конкретний вид і рівень діяльності. Як зазначає Л. Тархан, застосування діяльнісної моделі освіти виправдано при вивченні професійних, спеціальних дисциплін і, звичайно, у процесі виробничого навчання, педагогічної та виробничої практики [9, с. 71]. Зміст навчання компонується на модульній основі із застосуванням інформаційних технологій, з урахуванням індивідуальних особливостей різних груп учнів. Відбір змісту професійної освіти потребує детальної розробки типових функцій майбутньої роботи фахівця, що дасть змогу сформулювати цілі освіти у вигляді конкретних результатів, виражених в одиницях діяльності, об’єктивно перевірити й оцінити результат, формувати зміст освіти на основі прогностичної моделі діяльності фахівця. Кінцевим результатом, відображеним у професійному стандарті чи кваліфікаційній характеристиці, повинно стати виділення основних видів діяльності, визначення їх складу та переліку типових дій. Узагальнюючи викладене, зазначимо, що зміст освіти при когнітивній та діяльнісній парадигмі націлений в основному на досягнення навченості та соціально-професійній підготовленості.

У світлі ідеї гуманізації освіти дедалі більше стверджується особистісноорієнтований підхід до змісту освіти. Цей підхід відображений в роботах Е. Бондаревської, Е. Зеєра, І. Зимньої, І. Котової, В. Серікова, А. Хуторського, Є. Шиянова та ін. При особистісно-орієнтованому підході для визначення суті змісту освіти абсолютною цінністю є не відокремлені від особистості знання, а сама людина. Такий підхід забезпечує свободу вибору змісту освіти з метою задоволення духовних, культурних і життєвих потреб особистості, гуманне ставлення до особистості, що розвивається, становлення її індивідуальності й створює можливості для її самореалізації. Беручи до уваги міркування Е. Бондаревської, І. Котова та Є. Шиянов роблять висновок, що особистісно орієнтований зміст освіти спрямований на розвиток природних особливостей людини (здоров’я, здібностей мислити, відчувати, діяти), її соціальних властивостей (бути добрим громадянином, сім’янином, працівником) та властивостей як суб’єкта культури (тобто її свободи, гуманності, духовності, творчості) [10, с. 180]. У працях Л. Тархан зазначається, що особистісно орієнтована освіта передбачає водночас не тільки освіту, а й самоосвіту, не тільки розвиток, а й саморозвиток та самоактуалізацію особистості. Орієнтована на індивідуально-психологічні особливості особистості як суб’єкта пізнання й предметної діяльності, вона, по суті, має бути варіативною, базуватися на визнанні за кожним учнем права вибору власного шляху розвитку, освітніх орієнтирів [9, с. 80]. Аналіз підходів до з’ясування суті змісту освіти показує, що він має історичний характер, визначається цілями й завданнями освіти на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. Важливо зазначити, що на зміст освіти впливають різні фактори: вимоги суспільства до рівня розвитку робочої сили; розвиток науки і техніки, який супроводжується появою нових ідей, теорій, техніки й технології; політика; методологічні позиції учених і ін. У педагогічній науці й досі триває дискусія про детермінанти змісту освіти. Такими детермінантами називають чинники, що визначають структурні компоненти змісту освіти та їх взаємозв’язку. Однією з провідних детермінантів змісту освіти є його мета, в якій концентровано виражені інтереси суспільства й особистості. За допомогою освіти суспільство розвиває здібності особистості, робить внески в освіту, щоб згодом повернути їх собі ж на користь. Мета сучасної освіти – розвиток тих властивостей і якостей особистості, які потрібні їй та суспільству для включення в соціально цінну діяльність. Така мета освіти стверджує ставлення до знань, умінь і навичок як засобів, що забезпечують досягнення повноцінного гармонійного розвитку емоційної, розумової, ціннісної, вольової й фізичної сторін особистості. Білоруський Формування змісту підготовки кваліфікованих робітників як сучасна педагогічна проблема 16 учений М. Цирельчук підкреслює, що кінцевою метою професійної освіти є не сума знань і умінь, а професійні здібності, професійні й соціально важливі якості особистості, розум, мислення, активна діяльнісна позиція. Саме ці здібності та особистісні якості фахівця допомагають у динамічно змінних умовах соціокультурної ситуації оптимально використовувати, безперервно нарощувати й видозмінювати відповідно до життєвих і професійних ситуацій той фундамент знань і вмінь, який отримано в процесі професійної підготовки [4, с. 212]. Така мета вимагає підходити до визначення змісту освіти з позицій сучасної концепції людини. В. Ледньов наоснові відомих теорій особистості (Б. Ананьєв, М. Каган, А. Ковальов, К. Платонов) запропонував трикомпонентну модель структури особистості, яка може служити детермінантом змісту освіти [7]. Згідно з концепцією вченого, структура особистості може бути охарактеризована трьома основними розрізами або сторонами «статичного» плану: досвід особистості (спрямованість особистості, трудові якості, пізнавальна, естетична, комунікативна, фізична культура, знання, вміння та навички, загальна й спеціальна освіта); функціональні механізми психіки (сприйняття, мислення й мова, пам’ять, психомоторика, підсистема управління (Я)); типологічні властивості особистості (характер, темперамент, задатки й здібності). Крім цього, враховуються ще й динаміка становлення та індивідуальні якості особистості. Досвід особистості, виражений зазначеними тут взаємопов’язаними між собою компонентами, «поширюється» й на структуру змісту освіти та переноситься, звичайно, у дидактичну площину, тобто у площину формування відповідних якостей особистості. Таким чином, вихідною інформаційною базою для теорії структури змісту освіти є сукупна характеристика структури особистості, що включає ті її основні сторони, які підлягають формуванню, розвитку, вихованню. В якості детермінантів, що впливають на структуру змісту освіти, В. Ледньов виділив: детермінанти глобального рівня, на основі яких освіта ділиться на основні галузі та послідовні щаблі; детермінанти, що визначають структуру змісту загальної, політехнічної та спеціальної освіти з урахуванням їх градації на теоретичну й практичну частини; детермінанти змісту освіти в загальній школі; детермінанти змісту освіти в спеціальних навчальних закладах; детермінанти, що визначають зміст певних навчальних курсів, окремих видів практики та навчальних проектів [7, с. 55]. На думку М. Цирельчука, структура змісту освіти визначається процесами предметизації та розпредметизації. Предметизація здійснюється шляхом оцінки суті й значення, а потім відбору наявних у культурі наукових знань, норм, цінностей, їх систематизації й трансформації взнакові конструкції. На цій основі створюється ідеальна модель змісту освіти. Розпредметизація означає процес перекладу даної моделі у внутрішній, особистісний план, у внутрішню культуру особистості, насамперед у професійну культуру [4, с. 211]. Виходячи з цього, у змісті освіти виділено два взаємопов’язаних аспекти: матеріально-змістовий та процесуально-діяльнісний. Є й кілька рівнів уявлення про зміст освіти. Перший – рівень загального теоретичного уявлення. Зміст освіти на цьому рівні виступає у вигляді подання про склад (елементи), структуру (зв’язки між елементами) і функції соціального досвіду в його педагогічному трактуванні. Другий – рівень навчального предмета. Тут – уявлення про те, чому потрібно вчити, набуває більш конкретного вигляду. Третій – рівень навчального матеріалу. На цьому рівні наповнюються елементи змісту, позначені на першому й другому рівнях. На четвертому рівні діють викладач та учень, і зміст освіти існує не в проекті, а в педагогічній дійсності, в практичній діяльності навчання. На останньому, п’ятому рівні зміст освіти стає результатом діяльності та надбанням особистості учня. Це – підсумок усієї роботи. Так, на думку В. Краєвського, виглядає рівнева організація змісту освіти [4, с. 12]. Дещо інакше рівневу організація змісту освіти розглядає В. Ледньов. Перший рівень у нього – зміст освіти в цілому. Другий рівень – зміст освіти відповідно до основних ступенів навчання (загальноосвітня школа, профтехосвіта, вища освіта і т. д.). Третій рівень складають цикли навчальних курсів. Ці цикли можуть виділятися за різними критеріями і тому не характеризують зміст освіти цілісно. Четвертий рівень – навчальні курси, відповідно до яких здійснюється градація процесу навчання. Їм, як правило, відповідають профілі підготовки викладачів загальноосвітньої та професійної школи. Курси поділяються на навчальні дисципліни – елементи п’ятого ієрархічного рівня організації. Характеризуючи структурні рівні змісту освіти, В. Ледньов згадує про практичне навчання, основними одиницями якого є окремі види практики та навчальне проектування [7, с. 38–39]. У процесі навчання реалізується зміст освіти, який є одним з основних його засобів і чинників розвитку особистості. Зміст освіти визначається сукупністю знань, умінь та навичок, поглядів і переконань, а також рівень розвитку пізнавальних сил та практичної підготовки, досягнуті в результаті практичних робіт. Знання – духовне багатство людини, накопичене в процесі навчальних пошуків і нагромадження історичного досвіду, а також є найважливішою соціальною цінністю, яка сприяє розвитку індивіда та входженню людини в соціум. Зміст професійної освіти – це система знань, навичок і вмінь, досвід професійної діяльності, що допомагає всебічно розвивати особистість, яка має дбати про збереження й розвиток культури суспільства (І. Лернер, М. Скаткін). В. Ледньов же вважає, що зміст професійної освіти – це зміст процесу змін якостей особистості, необхідною умовою якого є організована діяльність, реалізована через засвоєння досвіду, виховання і розвитку. На думку Б. Петровського, зміст освіти, що має бути засвоєний учнями, визначає розвиток особистості і є частиною соціально-культурного досвіду. Освіта – це досвід тисячоліть, що передається й засвоюється в процесі навчання, включаючи в себе культуру поведінки, спілкування, почуття, мислення і практичну діяльність. «Рухаючись по тому ж самому шляху, по якому людство досягає досконалості, повинна пройти кожна людина, рано чи пізно», – сказав Е. Лессінг про освіту [9]. Зміст освіти має історичний характер, оскільки він визначається цілями й завданнями розвитку людини на тому чи іншому етапі. Це означає, що розвиток змінюється під впливом вимог життя, виробництва та рівня розвитку наукового знання. Взагалі, поняття освіти вельми складне й неоднозначне. У найзагальнішому визначенні освіта – це процес і результат засвоєння людиною систематизованих знань, навичок та вмінь, розвиток розуму й почуттів, формування світогляду і пізнавальних процесів. Освіченою можна назвати ту людину, яка володіє загальними ідеями, принципами й методами, що визначають загальний підхід до розгляду різноманітних фактів і явищ, володіє високим рівнем розвинених здібностей, умінням застосовувати вивчене до якомога більшої кількості конкретних випадків. Отже, у поняття освіти включені не лише знання, навички та вміння, як результат навчання, а й уміння критично мислити, творити, оцінювати з моральних позицій все, що відбувається навколо як процес, що нескінченно розвивається в діяльності та спілкуванні людини. Досягається це шляхом включення людини в найважливіші види діяльності. Тим самим під освітою людини розуміють процес постійної передачі попереднім поколінням соціально значущого досвіду. За своєю структурою освіта, як і навчання, є процесом, що характеризується такими його сторонами, як засвоєння критичного досвіду, виховання належних моральних якостей, норм поведінки, фізичний і розумовий розвиток. У сучасній педагогічній науці, зокрема у наукових працях В. Краєвського, відображені різні концепції змісту освіти. Кожна з них пов’язана з трактуванням місця та функцій людини у світі й суспільстві. Протистояння диктатури та авторитаризму, з одного боку, і демократії й гуманізму – з іншого, ведуть до різного розуміння цих функцій. Одна із концепцій розглядає зміст освіти як педагогічно адаптовані основи наук, що вивчаються в школі, залишаючи осторонь інші якості особистості, такі як здатність до творчості, вміння реалізувати свободу вибору, справедливе ставлення до людей і т. п. Даний підхід спрямований на залучення учнів до науки та виробництва, а не до повноцінного самостійного життя в демократичному суспільстві. Фактично людина виступає тут як фактор виробництва. Інша концепція розглядає зміст освіти якфактор виробництва. Інша концепція розглядає зміст освіти як сукупність знань, умінь і навичок, які повинні бути засвоєні учнями [4].

1.3.Досвід дослідження категорії «Професійна спрямованість» у контексті основних тенденцій сучасної освіти.

Найбільш перспективним, з точки зору всебічного розгляду проблеми, нам виявляється поєднання названих підходів. Наприклад, М. Махмутов зазначає, що принцип професійної спрямованості навчання полягає у своєрідному використанні педагогічних засобів, при якому забезпечується засвоєння учнями передбачених програмами знань, умінь, навичок, і одночасно успішно формується їх інтерес до професії, ціннісне ставлення до неї, професійні якості особистості [3, с. 20–21]. Педагогічними засобами, що слугують реалізації професійної спрямованості викладання, є як елементи змісту навчання, зокрема характер ілюстративного матеріалу для розкриття програмних тем, їх структурування, так і деякі компоненти прийомів, методів і форм навчання. У цій концепції принцип професійної спрямованості створює основу поєднання загальноосвітніх і спеціальних дисциплін в цілісну систему освіти і виховання майбутнього кваліфікованого робітника, підготовки його до участі в професійній діяльності у відповідності з особистими інтересами і суспільними потребами. Дослідження відомих вчених (Л. Божович, А. Леонтьєв та ін.) доводять, що без достатньо позитивної мотивації неможливо досягти результатів у розвитку особистості під час навчання. Л. Божович перераховує такі позитивні мотиви пізнавальної діяльності: почуття обов’язку, усвідомлення значущості оволодіння професією, інтерес до навчання і окремих наук, відчуття задоволення від пізнання нового матеріалу, вирішення складних завдань. На мотивацію також впливає зміст занять, методика викладання, особистість викладача, стосунки в учнівському колективі, досягнуті результати у навчанні [4, c. 29–34]. Освіта повинна також здійснювати психологічну підготовку людини до професійної діяльності, яка, на думку А. Леонтьєва [5, c. 60], полягає насамперед у розвитку в учня певних форм психічної діяльності, які дозволять надалі успішно вирішувати професійні завдання.

Серед професійних здібностей, якими повинен оволодіти учень протягом навчання, найбільш важливою є здатність вчитися, що кардинальним чином впливає на його професійне становлення, так як визначає його можливості в безперервній освіті. Навчитися вчитися на сьогодні важливіше, ніж засвоїти конкретний набір знань, які досить швидко стають застарілими.

 Особливоактивно в період навчання у ЗП(ПТ)О проходить розвиток спеціальних здібностей. Учень вперше стикається з багатьма видами діяльності, які є компонентами його майбутньої професії. Тому необхідно приділяти особливу увагу діалоговим формам спілкування з учнями, зокрема, в процесі виконання ними курсових і дипломних проектів, проходження виробничої практики та ін. У процесі загальноосвітньої підготовки у ЗП(ПТ)О потрібно розвивати самостійні (зауважимо, що результатом самостійної роботи є не сума знань, умінь і навичок, а самостійність як риса особистості), 19 активні і творчі форми навчальної роботи. У ЗП(ПТ)О для цього набагато більше можливостей, ніж у середньої школи, але їх потрібно використовувати повністю. Це і творча участь у семінарах, безпосередня участь у лабораторних роботах, участь у конкурсах учнівських робіт або проектів та ін. А. Леонтьєв характеризував розвиток особистості в учнівські роки з точки зору ставлення до професії так, що учень вважаючи, що обрана ним з тих чи інших мотивів майбутня справа є бажана для нього; якщо по закінченню навчання в нього присутнє відчуття, що він потрібний цій справі, вона стала для нього своєю, то це свідчить про його психологічну особистісну зрілість як спеціаліста [5, с. 241]. Усвою чергу, українські вчені Л. Подоляк і В. Юрченко стверджують, що професійна спрямованість особистості передбачає розуміння та внутрішнє сприйняття цілей і завдань професійної діяльності, а також відповідних інтересів, настанов, переконань і поглядів [6, c. 34]. Розглядаючи професійну спрямованість, Л. Сподін визначає її як «інтегративне поняття, яке відображає складний комплекс психічних властивостей і станів, що спонукає до навчальної і виробничої діяльності та обумовлює професійний вибір, процес оволодіння професією, самореалізацію в ній і характеризується мотивами вибору професії та вищого закладу освіти, інтересами та нахилами до майбутньої професійної діяльності, професійними намірами, ціннісними орієнтаціями, пов’язаними з майбутньою професійною діяльністю, стійким позитивним ставленням до професії, усвідомленням професійного самовизначення, самооцінкою професійних здібностей, інформованістю про зміст професії і умови професійної діяльності» [7, c. 6]. Реалізація принципу професійної спрямованості демонструє деяке протиріччя між цілісною особистістю та її професійним розвитком, між теоретичним характером навчання у ЗП(ПТ)Озагальноосвітнім і професійним умінням застосовувати ці теоретичні знання в майбутній професійній діяльності. Таким чином, принцип професійної спрямованості регулює в освіті співвідношення загального і специфічного, визначає діалектику взаємодії цілісного розвитку особистості та її особливого, професійного. Саме ця обставина зумовлює дидактичне значення принципу професійної спрямованості в сучасній професійно-технічній освіті. Базисом для підготовки майбутнього кваліфікованого робітника є загальноосвітні дисципліни, а реалізація вимог професійної спрямованості при їх вивченні особливо актуальна. Існують різні точки зору на зміст загальноосвітньої підготовки у ЗП(ПТ)О. По-перше, шляхи підвищення значущості загальноосвітньої підготовки бачаться в посиленні внутрішнього логічного зв’язку дисципліни, в опорі на наукові знання. Це пояснюється тим, що на відміну від технічного, прикладного знання, фундаментальне, теоретичне знання стає не актуальним значно швидше, але повільніше, бо методологічна ефективність теоретичного знання вища. Цінність методології теоретичного знання безсумнівна, однак недостатньо було б обмежитися у викладанні фундаментальних знань фрагментарною ілюстрацією основних загальнотеоретичних положень прикладами з професійних галузей. Зв’язок загальноосвітньої і професійної підготовки повинен бути систематичним і більш глибоким, багатостороннім. Необхідно зазначити, що реалізація міжпредметних зв’язків загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, включення профілюючого матеріалу у виклад загальноосвітніх предметів не повинна призводити до порушення міжпредметних зв’язків, логіки дисципліни, перетворювати її в цикл окремих, не пов’язаних між собою питань. З проведеного нами вищевикладеного огляду основних підходів випливає, що принцип професійної спрямованості є одним з основоположних принципів сучасної освіти. Професійна спрямованість навчання, зокрема у ЗП(ПТ)О, має складну структуру, не зводиться тільки до певних навчальних заходів. Поряд з мотиваційно-цільовими аспектами вона безпосередньо стосується істотних питань відбору змісту освіти, форм і методів навчання. Вирішення цих питань є найважливішою дидактичною умовою успішної організації навчання. Наприклад, математика у ЗП(ПТ)О має відповідати вимогам фундаментальності і професійної спрямованості. Ці вимоги не суперечать один одному, а сприяють загальній освіченості учнів. Професійна спрямованість обумовлює правильний вибір професії, ставлення до різних видів навчальної діяльності, самонавчання і самовиховання, формування ключових компетентностей особистості, впливає на професійну адаптацію, професіоналізм фахівця, тому, на наш погляд, є актуальною проблемою для ґрунтовного наукового дослідження. Навчання майбутніх кваліфікованих робітників у сучасних ЗП(ПТ)О з моменту їх заснування організовувалося таким чином, щоб учень опановував певними знаннями та вміннями, необхідними для його майбутньої професійної діяльності. Чи не випадково така спрямованість навчання і була сформульована в сучасній дидактиці у вигляді провідного принципу – принципу професійної спрямованості. На сьогодні в теорії і методиці навчання предметним знанням накопичений значний досвід реалізації принципу професійної спрямованості. Істотними є наступні різні напрями в його реалізації, такі як введення в зміст навчального предмета професійно важливих видів діяльності; включення технічних пристроїв або технологічних процесів в систему запитань для семінарських і практичних занять; роз- 20 роблення спеціальних дидактичних засобів; введення в зміст навчання професійно значущого матеріалу на основі аналізу змісту загальноосвітніх і спеціальних дисциплін. У той же час питання дослідження проблеми професійної спрямованості залишаються сьогодні досить актуальним. Умови професійної діяльності майбутнього кваліфікованого робітника сьогодні стрімко змінюються. Ці зміни призводять до того, що виникає суперечність між потребою оволодіння практично значимими в професійної діяльності вміннями, інваріантних до мінливих умов виробництва, і відсутністю або недостатньою розробленістю методики навчання. Охарактеризуємо основні можливості вирішення проблеми реалізації принципу професійної спрямованості при навчанні майбутніх кваліфікованих робітників: побудова системи знань, розвитку професійно-значущих якостей особистості на основі компетентнісного підходу; формування методів мислення, що забезпечують самостійність у застосуванні знань у майбутній професійної діяльності; організація процесу навчання загальноосвітніх предметів з урахуванням їх професійної спрямованості в контекстному навчанні. Теоретичною основою вирішення поставлених завдань є наступні. Обсяг знань повинен бути необхідним і достатнім для того, щоб майбутній кваліфікований робітник зміг використати їх для рішення типових професійних завдань. Це означає, що цілі повинні бути представлені у вигляді певної системи тих типових завдань або комплексу адекватних їм умінь (видів діяльності), сформульованих в узагальненому вигляді, які зустрінуться майбутньому робітнику в його професійній діяльності, але які він повинен навчитися вирішувати у ЗП(ПТ)О. Знання повинні бути засвоєні учнем в ситуаціях, що моделюють майбутню професійну діяльність. Це означає, що учень повинен уміти розпізнавати або відтворювати елементи знань в конкретних ситуаціях. Засвоєнню підлягають узагальнені способи виконання навчальної діяльності, що дозволить учню вирішити кожну конкретну ситуацію. При навчанні можуть бути використані відкриті, інноваційні форми навчання, засновані на використанні інформаційних комунікаційних та інших технологіях. Протягом навчання у ЗП(ПТ)О під впливом викладання загальноосвітніх, спеціальних дисциплін, участі в суспільному житті в учнів розвивається і формується професійна спрямованість особистості, тобто прагнення застосувати свої знання, досвід, здібності у галузі обраної майбутньої професії. У професійній спрямованості особистості виражається позитивне ставлення до професії, схильність та інтерес до неї, бажання вдосконалювати свою підготовку, задовольняти матеріальні і духовні потреби, займаючись роботою у галузі своєї професії. Професійна спрямованість передбачає розуміння і внутрішнє сприйняття цілей і завдань професійної діяльності. Всі ці риси і компоненти професійної спрямованості слугують показниками рівня її розвитку і сформованості в учнів, характеризуються стійкістю (або нестійкістю), домінуванням різноманітних мотивів. Формувати професійну спрямованість – це зміцнювати у них позитивне ставлення до майбутньої професії, інтерес, нахили та здібності до неї, прагнення вдосконалювати свою кваліфікацію після закінчення ЗП(ПТ)О, розвивати ідеали, погляди, переконання та ін. Позитивні зміни у змісті професійної спрямованості виявляються в тому, що міцніють мотиви, пов’язані з майбутньою професією, з’являється прагнення добре виконувати свої професійні обов’язки, бажання демонструвати себе вмілим кваліфікованим спеціалістом та досягати успіху в роботі, намагання успішно вирішувати складні навчальні завдання, посилюється почуття відповідальності. У професійно-технічній освіті інтерес і любов до обраної професії досягається шляхом вироблення в учнів правильного уявлення про суспільне значення і зміст своєї майбутньої професії в майбутній сфері діяльності. Зазвичай відбувається це таким чином: формування у кожного учня впевненості у своїй професійній придатності, а також свідомого розуміння необхідності оволодіння всіма дисциплінами, видами підготовки, передбаченими навчальним планом ЗП(ПТ)О; вироблення прагнення слідкувати за всіма прогресивними технологіями майбутньої професійної діяльності.

ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Методика реалізації професійної спрямованості навчання шляхом використання інноваційних засобів активізації пізнавальної діяльності учнів

Мета: сприяти розвитку учня, його професійного становлення шляхом створення особистісно-орієнтовного освітнього середовища з використанням інноваційних педагогічних технологій.

 Ідея досвіду: запровадження нових підходів викладання виробничої практики у професійно-технічному навчальному закладі відповідно до професійної спрямованості навчання шляхом використання інноваційних форм роботи для формування інформаційної культури кваліфікованого робітника.

 Новизна досвіду: досвід раціоналізаторський, рівень новизни – умовний. Сутність досвіду: Дана методика ґрунтується на використання інноваційних методів і прийомів роботи, технологій розвитку критичного мислення, проблемного, інтерактивного, проектного та особистісноорієнтованого навчання, розв’язання практичних завдань за професійною спрямованістю, що сприяє виробленню в учнів навичок роботи з комп’ютерною технікою, для подальшого використання у майбутній діяльності. Стратегія такого навчання – розвиток особистісного потенціалу учня, його професійне становлення. Для реалізації запропонованої моделі навчання майстер в своїй діяльності використовує методи, прийоми та форми організації навчальної діяльності учнів, що сприяють підвищенню мотивації учнів до навчання. Формуванню навичок самостійної навчальної діяльності учнів сприяє:  створення атмосфери комфорту, впевненості у собі, власній значущості за допомогою вправ „Чарівна скринька”, „Дерево очікувань”, які дозволяють забезпечити особистісне цілепокладання кожного учня, визначити обсяг, глибину дійсно важливого для них змісту;  чітке виокремлення майстром об’єкту міцного засвоєння  знань;активізація діяльності учнів за допомогою цікавих прикладів із професійної  діяльності;  робота з підручником, інструкційною карткою, навчальною комп’ютерною  програмою, зошитом передбачає складання схем роботи, навколо яких згодом будується вивчення всієї теми;  використання експериментальних і практичних робіт, які дозволяють забезпечити професійну спрямованість навчання, оволодіння учнями способами й методами пізнання навчання,організація навчання в групах і парах;  використання дидактичних ігор, формування й розвиток навичок дослідницької діяльності через розробку, системи вправ і завдань, організацію роботи з додатковою науковопопулярною літературою та Інтернетом.

 Результативність досвіду: Викладання професійної підготовці кваліфікованих робітників повинно мати чітку професійну спрямованість є не лише вимогою ринку праці, але й потребою сьогодення. Використання інноваційних форм і методів роботи сприяє поглибленому вивченню предмета, а поєднання із професійною спрямованістю, яка досягається за рахунок реалізації міжпредметних зв’язків інформатики і спеціальних дисциплін з використанням ІКТ дає можливість готувати висококваліфікованого робітника, конкурентоспроможного на ринку праці. Поєднання інноватики в навчанні поряд із його професійною спрямованістю дає змогу підвищити результативність навчання, посилює мотивацію учнів до навчання, самоосвітньої діяльності, сприяє формуванню зацікавленості не лише предметом, але й обраною професією загалом.

2.2. Сценарій конкурсу «Кращий за професією»

Для успішного проведення конкурсу необхідно перед його початком сформувати склад учасників і журі, ретельно продумати і підготувати конкурси.

Заохочення переможців конкурсу:

Учні, які набрали найбільшу кількість балів вважаються переможцями конкурсу і нагороджуються заохочувальними призами.

Переможець конкурсу отримує почесне право бути сфотографованим для стенду «Кращі учні МПМЛ».

Вступне слово.

Ведучий. Є в нашому лілейному житті традиції, які нараховують десятки років: урочистий початок навчального року, День учителя, випускний вечір. Сьогодні ми проводимо брейн-ринг "Кращий за професією", який у нашому ліцеї вже став традиційним.

Ведучий. Ви запитаєте що незвичного і цікавого в цьому конкурсі? Інтригуючим і цікавим є те хто буде змагатися, це наші учні   1-3х курсів відділення професійної освіти. Тож на сцену запрошуємо команди,  зустрічаймо їх бурхливими оплесками.

(Вихід команд)

Глядачам охоче знати назви ваших команд, представтесь будь-ласка.

Ведучий. А право визначення переможця ми довірили журі в складі :Солопко Г.Я, Сафановська І.В,Гулакова С.А.

Ведучий. Студентські роки – найщасливіші в житті кожної людини. В них визріває перше кохання, відбувається становлення особистості та обирається подальший шлях. Зі студентської лави починається довга й наполеглива дорога пошуків, стверджень і досягнень у науці, мистецтві, культурі. Зі студентства формується українська національна еліта, поглиблюється пізнання світу, здобуваються знання. І Пам'ятайте, що кожен день, кожну хвилину ми навчаємося. Знаходячи нові знання, ми стаємо розумнішими, духовно багатшими. Де б ви не були і що б ви не робили. Ми всі – студенти в цьому житті.

Дорогі друзі існує таке повір’я, що вчитель трудового навчання знає все або практично все.

Ведучий. Ітак, ми підійшли до І конкурсу «Бліц-турнір», який допоможе дізнатися про рівень знань наших конкурсантів більше. Кожну правильну відповідь журі оцінюють в 1 бал.

1. Назвіть види ножиць…
2. Продовжіть фразу: балаяж – це…
3. Визначте за зразком породу матеріалу.
4. Який матеріал використовують для дизинфекції у перукарів.
5. Який інструмент використовується для тушовки волосся ?
6. Для яких видів робіт використовують опасну бритву ?
7. Визначте структуру волосся(за зразком)

Ведучий. Наскільки всебічно розвинені наші педагоги ми зараз перевіримо за допомогою ІІ конкурсу «Впізнай інструмент». Завдання конкурсантів: за фото вам необхідно буде дати правильну відповідь на те, що зображено на екрані. За кожну правильну відповідь ви отримаєте 1 бал.

                  Увага команд на екран.

Ведучий. Так хто ж це такий - студент? Чим він відрізняється від інших людей?

Справжній студент може пишатися своєю ерудицією. Така людина, навіть якщо їй трапляється запитання, на яке вона не знає відповіді, з гідністю зможе вийти із ситуації, що склалася.

Ведучий. Ми переконані, що нашим учні шпаргалки не потрібні. Як вони кажуть: «Ми все знаємо навіть із спросоння і зробити виріб можемо із закритими очима».

Ведучий. Виготовляти виріб не потрібно, а ось назвати інструмент від наших китайських друзів лише за характерними ознаками ми учнів попросимо зробити у наступному конкурсі.

Отже, конкурс ІІІ «АліЕкспресс інструмент»

Командам необхідно вгадати інструмент за мінімальною кількістю підказок.

Журі оцінює конкурс в 5 балів. Команди уважно слухайте переклад підказок інструкції з китайської:

Підказка 1. Корпус інструмента виготовлено з металу.

Підказка 2. Сучасні моделі мають цифрове табло.

Підказка 3. Має гвинт фіксації рамки.

Підказка 4. Призначений для різних видів вимірювання.

Підказка 6. Має шкалу вимірювань.

Ведучий. Професія вчителя дійсно багатогранна: він і дидактик, і оратор, і психолог. Щодня в нас виникають різноманітні ситуації, які потребують негайного розв’язання. У наступному конкурсі ми побачимо, як молоді вчителі на практиці вміють застосувати теоретичні знання з  професійної діяльності. Тож починаємо конкурс «Встанови відповідність». За кожну правильну відповідь команди отримають 1 бал.

Завдання на конкурс.

Увага конкурсантів на екран.
1.По черзі дайте відповідь на запитання ,які помилки допущенні при оформленні робочого місця перукарем(на фото).

2.Визначте дефекти у стрижці(на фото)

3.Розтавити відповідність заключних робіт(на фото)

Ведучий. Закінчуючи конкурсну програму, я все-таки насмілюся запропонувати нам перевірити в наших учасників ще одне вміння. Це вміння бути колегами і друзями. Потисніть руки один одному.

Ведучий. Слово для підведення підсумків і нагородження надається нашим вельмишановним журі.

Дякуємо за увагу. До нових зустрічей.

Висновки

Цілі підсумкової випускної роботи досягнуто та виконано такі завдання:

1.               Підібрано і опрацьовано 9 джерел педагогічної та методичної інформації з теми підсумкової випускної роботи.
2.               Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, представлено теоретичною частиною даної роботи. Автором визначено структура уроку виробничого навчання та  дидактичні вимоги до неї. Встановлено, що типологія сучасного уроку виробничого навчання визначається його провідною дидактичною метою, а види - методикою його проведення. Ефективність та результативність проведення уроків виробничого навчання значною мірою залежить від уміння педагога методично грамотно сформулювати дидактичну мету уроку, співвіднести його тип і вид, правильно підібрати комплексно-методичне забезпечення, визначити традиційні та інноваційні форми і методи його проведення.
3.               Представлено методику реалізації професійної спрямованості навчання шляхом використання інноваційних засобів активізації пізнавальної діяльності учнів. Методика реалізації цього уроку є такою, яка, на думку автора, оптимально сприяє ефективному досягненню дидактичної мети уроку.
4.               Розроблено сценарій конкурсу «Кращий за професією».

Список літературних джерел:

1. Даниленко Л. Сучасні підходи до управління навчальними закладами в умовах інноваційного розвитку / Л.Даниленко // Післядипломна освіта в Україні. - 2008.- Спецвипуск.- С. 14-16.
2. Завалевський Ю. І. Сутність інноваційної педагогічної діяльності. / Ю.І.Завалевський – Педагогічний дискурс, випуск 17, 2014. – С.63-69.
3. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень. – Київ: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
4. Ковальчук В.І. Інноваційні підходи до організації навчального процесу в ПТНЗ: спецкурс для підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів освіти /В.І.Ковальчук – К.: Шк. світ, 2009. – 136 с.
5. Кулішов В.С. Застосування квест-технології у професійно-теоретичній підготовці учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти: навчально-методичний посібник / В.С. Кулішов. – Біла Церква: БІНПО УМО НАПН України, 2018. – 81 с.
6. Кулішов В. С. Впровадження проектних технологій при підготовці фахівців сфери торгівлі: методичні рекомендації / В. С. Кулішов. – Біла Церква: БІНПО УМО НАПН України, 2016. – 85 с.
7. Лаврентьев Г.В. Инновационные обучающие технологии в профессиональной подготовке специалистов [электронный ресурс] / Г.В. Лаврентьев, Н.Б. Лаврентьева, Н.А. Неудахина. – 2014. – Ч. 2. – Режим доступа:http://www2.asu.ru/cppkp/index.les/ucheb. les/innov/Part2/index.html
8. Скрипник С. Запровадження інновацій, інноваційних педагогічних технологій як показник якості післядипломної педагогічної освіти / С.Скрипник // Післядипломна освіта в Україні.- 2011.- №6.- С. 31-34.
9. Соломатін А. Організація уроку в умовах модернізації освіти /А.Соломатін // Відкритий урок – 2006.- №10.- С. 3-16.