Професійне та емоційне вигорання педагога

Тренінгове заняття: «Професійне та емоційне вигорання педагога»

 Мета: підвищення рівня поінформованості та обізнаності з поняттям «синдром професійного вигорання», його причинами та наслідками. Визначення шляхів профілактики та подолання професійного вигорання, опанування сучасними антистресовими техніками, розвиток навичок психоемоційної регуляції учасників тренінгу.

 Обладнання: фліп-чарт, плакат «Правила», плакат «Пісочний годинник»,фломастери.

 Тривалість: 1 година.

 Учасники: педагоги.

            Структура заняття:

1. Вправа на знайомство 

2. Вправа «Наші правила»

3. Оголошення теми та мети заняття

4. Очікування «Пісочний годинник»

5. Інформаційне повідомлення  «Професійне вигорання»

6. Притча «Вирішення проблем»

7. Вправа «Мозковий штурм»

8. Вправа «Заміна негативних думок на позитивні»

9. Вправа «Побачити себе по-іншому»

10. Вправа  «Корені та крона»

11. Підсумки

 

                                       Хід заняття

1. Вправа «Знайомство» 

 Мета: розвиток саморефлексії,  підвищення довіри учасників один до одного, сприяння згуртованості групи.

 Інструкція. Очевидно, кожний з нас у той чи інший момент свого  життя  ідентифікував себе з якимось літературним героєм, відомою людиною, уявляв себе на їхньому місці, намагався прожити життям цієї людини, подивитися на світ її очима, пережити її почуття. Згадайте про це. Назвіть своє ім’я і розкажіть про тих людей, персонажів, з якими ви себе так чи інакше ідентифікували.

Обговорення: Які відчуття переживаєте? Чи важко було виконати завдання?

 

2. Вправа «Наші правила» (5хв.)

 Мета: згадати правила, необхідні для ефективної роботи групи.

 Психолог зачитує правила, а учасники пояснюють і обговорюють їх. У кінці можна додати ще якісь правила, які учасники вважають важливими.

 

 3.Оголошення теми та мети заняття:

  Професія педагога вважається однією з психологічно напружених і виснажливих. І на це є причини: комунікаційне навантаження, величезне емоційне напруження, поява певних «професійних деформації», соціальна незахищеність, часто складний психологічний клімат у колективі, тривале перебування на ногах.

 Як наслідок, за відсутності додаткової роботи над собою, без створення певних компенсаторних механізмів, простежується неминуче збільшення психосоматичних захворювань, на основі яких розвиваються всі інші. Це призводить до того, що до 40—45 років мало хто з педагогів може похвалитися своїм здоров'ям. Темою нашого заняття є профілактика професійного вигоряння. Сьогодні ми дізнаємося про зміст цього терміну,  а також виробимо шляхи застереження та подолання синдрому. 

 

4.Очікування «Пісочний годинник»

 Мета: виявити і сформулювати очікування учасників тренінгу.

 Учасники пишуть на «піщинках» свої очікування і прикріплюють біля верхньої частини годинника. А в кінці семінару кожен з учасників опустить свою піщинку настільки, наскільки справдились очікування.

 

5. Інфомаційне повідомлення «Професійне вигорання».

 Синдром вигорання – це процес поступової втрати емоційної, розумової та фізичної енергії, що проявляється у симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, особистісної відстороненості  та зниження задоволення від роботи.

 Причини «синдрому вигорання» 

- напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка колег;

- погані умови для самовираження, експериментування та інновацій;

- одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконання роботи;

- вкладення в роботу значних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання керівництва;

- робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру;

- невмотивованість вихованців, результати роботи з якими «непомітні»;

- невирішені особистісні конфлікти.

Синдром вигорання включає в себе три основні складові: 

- емоційну виснаженість;

- деперсоналізацію (цинізм);

- редукцію професійних досягнень.

 Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою. Деперсоналізація передбачає цинічне ставлення до роботи та до її об’єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації  виникає байдуже, негуманне, цинічне ставлення до людей, з якими працюють. Редукція професійних досягнень – виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.

                          Стадії професійного вигорання

 Синдром професійного вигорання розвивається поступово. Він проходить три стадії : 

 Перша стадія. Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частіших перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. В залежності від характеру діяльності, сили нервово-психологічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста, перша стадія може тривати три - п’ять років.

 Друга стадія. Спостерігається зниження інтересу до роботи, потреби в спілкуванні (в тому числі, і з близькими): «не хочеться бачити» тих, з ким педагог працює, «в четвер відчуття, що вже п’ятниця», «тиждень триває нескінченно», прогресування апатії до кінця тижня, поява стійких негативних симптомів (немає сил, енергії, особливо вкінці тижня, головні болі по вечорах, «мертвий сон, без сновидінь», збільшення кількості простудних захворювань, підвищена дратівливість, людина «заводиться», як кажуть, з півоберта, хоча раніше  подібного вона за собою не помічала. Симптоми проявляються регулярніше, мають затяжний характер і важко піддаються корекції. Людина може почувати себе виснаженою після гарного сну і навіть після вихідних. Тривалість даної стадії, в середньому, від п’яти до п’ятнадцяти років.  

 Третя стадія. Ознаки та симптоми третьої стадії вигорання є хронічними. Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблеми типу виразки шлунку і депресій. Людина може почати сумніватись в цінності своєї роботи, професії та самого життя. Характерна повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігаються порушення пам’яті та уваги, порушення сну, особистісні зміни. Людина прагне до усамітнення. На цій стадії приємнішими є контакти з тваринами і природою, ніж з людьми. Заключна стадія – повне згорання, яке часто переростає в повну відразу до всього на світі. Стадія може тривати від десяти до двадцяти років.  

 Симптоми професійного вигорання

 До першої групи відносять психофізичні симптоми:

- відчуття постійної втоми не тільки ввечері, але і вранці, відразу після сну (симптом хронічної втоми);

- відчуття емоційного і фізичного виснаження;

- зниження сприйнятливості і реактивності у зв’язку зі змінами зовнішнього середовища (відсутність реакції зацікавленості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);

- загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергійності, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

- частий безпричинний головний біль; 

- постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

- різка втрата або різке збільшення ваги;

- повне або часткове безсоння;

- постійний загальмований, млявий стан і бажання спати протягом всього дня;

- задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;

- помітне зниження зовнішньої та внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

 Друга група об’єднує  соціально-психологічні симптоми:

- байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);

- підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;

- часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування, замкнення у собі);

- постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації немає причин (відчуття провини, образи, сорому, підозрілість, скутість);

- відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»);

- відчуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху, що «щось не вдасться» або «я не впораюся»;

- загальна негативна настанова на життєві і професійні перспективи (за типом «як не намагайся, все одно нічого не вийде»).

 Третя група — поведінкові симптоми:

- відчуття, що робота стає все важчою і важчою, і виконувати її — все важче і важче;

- співробітник помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);

- постійно, без необхідності, бере роботу додому, але і вдома її не робить;

- відчуття даремності, зневіра, що справи поліпшаться, зниження ентузіазму у ставленні до роботи, байдужість до її результатів;

- невиконання важливих, пріоритетних завдань і «зациклення» на дрібних деталях, не відповідна до службових вимог витрата більшої частини робочого часу на мало усвідомлюване або не усвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;

- зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотичних засобів.

 

6. Притча «Вирішення проблем»

  Професор взяв у руки склянку з водою, витягнув її вперед і запитав своїх учнів: Як ви думаєте, скільки важить ця склянка? В аудиторії жваво зашепотіли.

 -Приблизно 200 грамів! Ні, грамів 300, мабуть! А може і всі 500,– лунали відповіді.

 - Я справді не знаю точно, доки не зважу її. Але зараз це не потрібно. Моє питання ось яке: що трапиться, якщо я буду так тримати склянку протягом декількох хвилин?

 -Нічого!

 -Справді, нічого страшного не трапиться, – відповів професор. А що буде, якщо я триматиму цю склянку на витягнутій руці, наприклад, дві години?

 -Ваша рука почне боліти.

 - А якщо цілий день?

 -Ваша рука оніміє, у вас буде сильне м’язове напруження. Можливо, навіть доведеться їхати в лікарню, – сказав один зі студентів.

 - Як, по-вашому, вага склянки зміниться від того, що я її цілий день буду тримати?

 - Ні! – розгублено відповіли студенти.

 - А що потрібно робити, щоб все це виправити?

 - Просто поставте склянку на стіл, – весело сказав один студент.

 -Звісно! – радісно відповів професор. – Так ми і робимо з усіма життєвими труднощами. Подумайте про яку-небудь проблему кілька хвилин, і вона виявиться поруч із вами. Подумайте про неї кілька годин, і вона почне вас засмоктувати, як трясовина. Якщо будете думати цілий день, вона вас паралізує. Можна думати про проблему, але, як правило, це ні до чого не призводить. Її вага не зменшиться. Впоратися з проблемою дозволяє тільки дія. Вирішуй її або відклади в бік. Немає сенсу носити на душі важкі камені.

 

7. Вправа «Мозковий штурм»

 Мета: вироблення способів запобігання та подололання «емоційного згорання».

 Психолог на фліп-чарті записує усі запропоновані педагогами способи та методи узагальнюючи в групи. 

 Умовно всі методи гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:

1.Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).

2.Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан).

3.Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду).

 

8.Вправа «Заміна негативних думок на позитивні»

 Мета: формування позитивного мислення, вміння знаходити конструктивні рішення в критичних ситуаціях.

 Інструкція. Пригадайте, коли у вас були невдачі, які і зараз мають вплив на ваше здоров'я, життя, поведінку та самопочуття. Напишіть 5— 10 таких речень, а потім спробуйте замінити негативні думки про себе на позитивні.

Обговорення: якщо маєте бажання, можете поділитися з групою своїми враженнями від вправи.

 

9. Вправа «Побачити себе по-іншому»

 Мета: зняття напруги

Психолог: сядьте зручно, відкиньте голову назад. Заплющіть очі. Спробуйте заглянути у свій внутрішній світ.

-         Прислухайтесь до себе ……     

-         Ось ви бачите веселку кольорів...

-         Ваша душа випромінює колір…Який він…Він вас оточує

-         Що бачете………

-         Що чуєте  ……..     

-         Хто поруч………..

-         Побудьте в цьому коліру……….

-         Якщо готові з нього вийти махніть головою………….

Обговорення.Які відчуття переживаєте?

 

 

10. Вправа  «Корені та крона»

 Мета:  розвинути навички візуалізації; зарядити групу енергією.

 Психолог. Вправа займає від п'яти до десяти хвилин, а енергією заряджає на весь день, чудово знімає втому, надає організму свіжості й бадьорості, відновлює сили.             

 Інструкція.

1.Виконується стоячи, ноги на ширині плечей. Повільно підняти руки через сторони до рівня плечей. Розслабити зап'ястя. Очі заплющені.

2.Уявіть собі, що ви - міцне квітуче дерево. Подумки простежте, як «стовбур» іде в землю і переходить у глибокі, потужні корені. Повільно вдихаючи, ніби витягуємо «коренями» енергію з грунту. Спостерігаємо, як потік енергії піднімається стовбуром угору, до «крони», голови, як наповнюються живильною силою «гілки»,  руки.

3.Руки повільно опустити.

4.Уявляємо, як легкий вітерець злегка розгойдує «стовбур» і «крону», ворушить «гілками» і «листям».

5.Тепер, коли енергія наповнила все «дерево», уявіть, що ви всім тілом вдихаєте енергію вітру. На видиху виводите з себе все непотрібне.

 Обговорення. Що відчуваєте? Чи вдалося вам зарядитися енергією? Якщо ні, то яка причина? 

 

11.  Підсумки.

 Мета: підведення підсумків заняття.

 Психолог пропонує всім учасникам згадати свої очікування,підійти до «Пісочного годинника»,сказати, чи збулися їхні очікування, якщо «так», то приклеїти свої стікери на  нижню частину годинника.