ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ У ВЧИТЕЛІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ

Черкасова Аліна Олександрівна

соціальний педагог

Степанівської ЗОШ І-ІІІст.

Степанівської селищної ради

Сумського району

Сумської області

ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ У ВЧИТЕЛІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ

 У статті розглядаються теоретичні та практичні підходи до вивчення професійного вигорання у вчителів загальноосвітніх шкіл

        Ключові слова: професійне вигорання, професія, учитель.

        Постановка проблеми. Протягом останніх трьох десятиліть проблема збереження психічного здоров’я педагога в освітньому закладі стала особливо гострою. Підвищуються вимоги з боку суспільства до особистості педагога, його ролі в освітньому процесі. Така ситуація потенційно містить у собі збільшення нервово-психічного напруження, що призводить до виникнення невротичних розладів, психосоматичних захворювань. Професійну діяльність вихователя відрізняє висока емоційна завантаженість, і, як наслідок цього, із збільшенням стажу педагоги відчувають «педагогічну кризу», «виснаження», «вигорання».

Педагог – центральна фігура навчально-виховного процесу і його благополуччя є однією з найбільш актуальних проблем сучасної педагогічної психології. В зв’язку з цим виникла необхідність у вивченні феномену вигорання – процесу, що негативно впливає на психофізичне здоров’я та ефективність діяльності спеціалістів, зайнятих в соціальній сфері.

Аналіз актуальних досліджень. Аналізом дослідження професійного самовизначення займаються психологи, соціологи, педагоги, філософи. У наш час вигорання стало тим феноменом, який властивий представникам будь-яких професійних і непрофесійних груп, про що свідчать результати досліджень Г. Абрамової, О. Асмаковець, В. Бойка, Т. Большакової,               Н. Водоп’янової, О. Гнезділової, О. Гринь, О. Крапівіної, В. Лук’янова,              С. Максименка.

Мета статті: визначити особливості проблеми професійного вигорання у вчителів загальноосвітніх шкіл.

Виклад основного матеріалу. Професійне вигорання представляє собою особистісну деформацію внаслідок емоційно ускладнених чи напружених стосунків в системі «людина-людина», що розвивається з часом. Наслідки вигорання можуть проявлятись як в психосоматичних порушеннях, так і в суто психологічних змінах особистості. Синдром вигорання – це набутий стерео­тип емоційної, найчастіше професійної поведінки. Виго­рання частково є функціональним стереотипом, оскільки завдяки йому людина може дозувати й ощадливо витрачати енергетичні ресурси, водночас воно може негативно позна­чатися на виконанні нею професійної діяльності та на її стосунках зі співробітниками. Найглибше досліджено проблему вигорання педагогів, тому що педагоги, на думку більшості авторів, найчастіше зазнають впливу цього синдрому через специфіку своєї діяльності.

Синдром вигорання як наслідок робочих стресів вже більше 30 років широко досліджується в зарубіжній психології. У вітчизняній науці інтерес до нього виник відносно недавно, в зв’язку з чим дана проблематика не отримала поки що належного розгляду. У зарубіжній літературі синдром вигорання позначають терміном burnout (англ.). В перекладі цей термін можна зіставити з такими еквівалентами, як «згорання», «вигорання» та ін.

Аналіз теоретичної літератури зарубіжних та вітчизняних дослідників свідчить про те, що синдром «професійного вигорання» – це один з новітніх   в психологічній  літературі  механізмів психологічного захисту. І через свою «новизну» його визначення не с чітким, не зважаючи на чималий інтерес, проявлений як громадськістю, так і фахівцями до вищезазначеного синдрому.

Вплив синдрому професійного вигорання знаходить своє віддзеркалення у загальній спрямованості особистості педагога. Негативний вплив вигорання позначається на соціальній зрілості та цивільній відповідальності вихователя, його професійних ідеалах і гуманізмі, пізнавальних інтересах, ставленні до професії. У «вигорілого» педагога спостерігається емоційна й особистісна відчуженість, емоційно-етична дезорієнтація, стан інтелектуально-емоційного ступору, редукція професійних обов’язків. Вихователь розчарований у собі та своїй професії, незадоволений її результатами. Вплив вигорання відображається не тільки на загальній спрямованості особистості педагога, але й також на окремих професійно-зумовлених характеристиках вихователя. Синдром негативно впливає на організаторські якості вихователя: педагог відчуває, що втрачає контроль над робочою ситуацією, йому важко ухвалювати рішення, що стосуються роботи.

Синдром професійного вигорання у вчителів зумовлюється тими самими стресогенними чинниками, які мають місце й у фаховій діяльності інших освітян. Але можна виявити чинники, специ­фічні саме для педагогів, що працюють в дошкільних закладах, а саме: чинники соціально-економічного та соціально-психологічного характеру; всі явища робочого середовища освітнього закладу, які за пев­них обставин можуть спричинити синдром професійного вигорання; стресогенні чинники, пов’язані зі змістом праці педагога. Кожний із зазначених чинників, як і сукупність їх, може спричинити появу чи розвиток синдрому професійного вигорання. Тому не варто перебільшувати або применшува­ти роль будь-якого внутрішнього чи зовнішнього психологічного чинника, який може допомогти своєчасно вжити заходів для убезпечення пси­хіки педагога.

Експериментальне дослідження професійного вигорання проводилось у період листопад – січень 2017-2018 рр., в якому приймало участь 24 вчителя у віці 23-53 роки з різним стажем роботи. В роботі проведено експериментальне дослідження впливу професійного вигорання на діяльність учителя загальноосвітньої школи. Проаналізовано прояви компонентів психічного вигорання за опитувальником О.О. Рукавишникова, зроблено висновок про синдром емоційного вигорання за результатами методики                 В.В. Бойко.

У дослідженні було використано «Методику діагностики рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка, тест «Визначення психічного вигорання» О.О. Рукавишникова.

Аналізуючи вираженість компонентів психічного вигорання за опитувальником О.О. Рукавишникова можна відмітити, що сучасні вчителі мають: 1) високі показники психоемоційного виснаження; 2) середні показники особистісного віддалення; 3) середні показники  професійної мотивації. При цьому загальний індекс психічного вигорання вчителі має тенденцію до високих показників.

За результатами методики В.В. Бойко було отримано наступні результати. 22 педагоги перебува­ють на стадії формування, а у 2 осіб виявлено сформовану фазу «напруження» синдрому професійного вигорання. Серед 18 обстежених виявлено прояви, а у 6 – уже сформована фаза «резистенція» синдрому професійного вигорання. Відмічено, що у 17 вчителів виявлено ознаки, а у 7 – уже сформована фаза «висна­ження» синдрому професійного вигорання. В ході дослідження також було виявлено залежність професійного вигорання від стажу роботи педагога. Чим більший стаж має педагог, тим швидше відбувається емоційне вигорання в процесі своєї професійної діяльності.

Висновок. Отже, можна сказати, що вплив стрес факторів носить як деструктивний, так і конструктивний характер. Професійне вигорання в його зовнішніх виявах ініційоване педагогічною діяльністю, проте в міру професійного та особистісного розвитку, педагог як суб’єкт цього процесу все більше виступає фактором зміни особистісних характеристик, перетворення зовнішніх обставин у відповідності зі своїм потенціалом. Пластичність та адаптивність суб’єкта педагогічної діяльності виражається не лише в зміні способів дії, але й у зміні свого ставлення до емоційно напруженої ситуації і може розглядатися як індикатор розвитку особистості педагога. Відмова від колишніх форм активності, ідеалів, прагнень, пошук нових цінностей, інших способів самореалізації, інших більш складних і глибоких моральних пріоритетів може стати джерелом активності, тією енергетичною силою, що забезпечує новий етап професійного та особистісного розвитку педагога.

Література:

1. Аландаренко Ю. Психологічна безпека вчителю / Ю. Аландаренко // Психолог. – 2007. – № 4.
2. Белей О. П. «Професійне вигорання» в діяльності вчителів як результат їх неадекватного відношення до свого здоров’я / О. П. Белей // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету ім.                 І. Огієнка. – 2011. – Випуск 4.  Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини.
3. Бойко В. В. Синдром «эмоционального выгорания» в профессиональном общении / В. В. Бойко. – СПб. : Питер, 1999.
4. Калошин В. Ф. Як долати стрес у педагогічній діяльності /                        В. Ф. Калошин // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 8. – С. 58-67.
5. Калошин В. Ф. Як долати стрес у педагогічній діяльності /                       В. Ф. Калошин // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 9.
6. Севастьянова Н. В. Взаимосвязь профессионального выгорания и творческого потенциала педагога / Н. В. Севастьянова // Воспитание школьников. – 2009. – № 10. – С. 47-53.
7. Тимофіюк О. Проблема емоційного та професійного вигорання педагогів / О. Тимофіюк. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mluniv-osvita.at.ua/Psychiatric/emocijne_vigoronnja.pdf.