ПРОФІЛАКТИЧНА ПРОГРАМА по соціальній адаптації учнів

Про матеріал

Соціально-психологічна адаптація підлітка являє собою процес перебудови поведінки і діяльності в умовах Нової української школи. Процес цей багатогранний, активний, включає в себе формування засобів і способів поведінки, спрямованих на оволодіння навчальною діяльністю й ефективну взаємодію з новим соціальним середовищем. Не тільки нове середовище діє на дитину, але і вона, у свою чергу, впливає на середовище, змінює соціально-психологічну ситуацію. Дитині доводиться адаптуватися до класного колективу, до свого місця в навчальньому закладі, до педагога.

Перегляд файлу

05.03.201905.03.2019

ПРОФІЛАКТИЧНА ПРОГРАМА

по соціальній адаптації

(для учнів 9-11 класів)

Автор: Склярова Людмила Валентинівна

Тел. 0954644604, E-mail: nach.barvinkove@dniokh.gov.ua

2018

АНОТАЦІЯ

Автор:

Склярова Л. В., методист з психологічної служби відділу освіти Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області.

Профілактична програма по соціальній адаптації (для учнів 9-11 класів) -Барвінкове, 2018 - 193 с.

Структура та обсяг роботи: робота складається із пояснювальної записки, профілактичної програми, списку використаних джерел (55), додатків (2). Основний зміст роботи викладено на 150 сторінках.

Рекомендовано методичною радою відділу освіти Барвінківської районної державної адміністрації, протокол № 6 від 21.12.2017

Аналіз психолого-педагогічної літератури із зазначеної проблеми підтверджує її складність та багатоаспектність, необхідність системного підходу у визначенні сутності поняття і змісту соціальної адаптації підлітків. Теоретичний аналіз проблеми дозволив висунути наступне припущення: що детермінантами соціально-психологічної адаптації підлітків є особливості мотивації, самооцінки, особистісні стратегії поведінки. Наше припущення підтверджено результатами дослідження, що коротко описується в роботі, на підставі якого розроблена профілактична програма по соціальній адаптації підлітків. Структура та обсяг профілактичної програми включає тему та кількість занять відповідно до неї. Кожне заняття детально описане.

Профілактична програма по соціальній адаптації підлітків розрахована на практичних психологів, соціальних педагогів, педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти, що працюють з учнівською молоддю.

ВСТУП

Успішне становлення Української держави неможливе без відродження та розвитку національної системи освіти і виховання, без формування у підростаючого покоління високого рівня духовності та патріотизму. Процес виховання юного громадянина в умовах розбудови Нової української школи має бути спрямований на розвиток особистості, таланту, розумових, фізичних і духовних здібностей в їх найповнішому обсязі. Тож, основною метою загальноосвітнього процесу в сучасному навчальному закладі є максимальне розкриття потенційних здібностей кожного учня і забезпечення самореалізації особистості в процесі конструктивної діяльності.

У кожної людини є потенційні здібності, які розкриваються в його соціальній діяльності. Тому однією із основних умов самореалізації кожного індивіда є його соціальна адаптація. В іншому разі намагання самореалізації учнів можуть привести до руйнування їхнього внутрішнього і зовнішнього світу.

Поняття «адаптація» в широкому значенні, можна визначити як перехідний процес придбання індивідом навичок та стериотипів діяльності з метою задоволення своїх потреб на основі конструктивної взаємодії зі своїм внутрішнім та зовнішнім світом.

Успішність самореалізації учнів визначається успіхом адаптації кожної із сфер особисті у внутрішньому та зовнішньому світі. Соціальна адаптованість в значній мірі залежить від рівня розвитку поведінкової і соціальної структур інтелекту.

Розвиток поведінкової структури інтелекту характеризує здібності людини правильно розуміти їх вербальні та невербальні повідомлення і відповідно будувати свою поведінку. Розвиток соціальної структури інтелекту характеризує уміння індивіда конструктивно взаємодіяти з оточуючими людьми.

Одна із основних проблем підлітків - пошук нових форм поведінки і взаємодії із оточуючими. Цей процес ініціюється віковими психофізіологічними змінами учнів, змінами їх статусу у суспільстві, їх потребами. Нові форми поведінки підлітки шукають в основному методом проб та помилок. Недостатні знання про принципи і прийоми конструктивного спілкування та взаємодії часто призводить їх до конфліктів. Соціальні конфлікти можуть призвести до затримки загального розвитку учня, регресу і підвищують вірогідність дезадаптованої поведінки.

На звернення директора Барвінківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 Барвінківської районної ради Харківської області щодо негативної ситуації яка склалася у колективі підлітків 10 класу, протягом вересня - жовтня 2017 року, поведене вивчення причин дезадаптованої поведінки учнів.

Об'єкт дослідження: соціально-психологічна адаптація підлітків.

Предмет дослідження: психологічні чинники ефективної адаптації підлітків.

Мета: виявити особистісні характеристики підлітків, що визначають ефективність процесу адаптації до навчання у загальноосвітньому навчальному закладі.

Теоретичний аналіз проблеми навчання дозволив висунути наступне припущення: процес адаптації підлітків до навчання у школі визначається дією психологічних чинників, серед яких ми виділяємо особливості мотивації, самооцінки, характеристики особистісних стратегій поведінки.

Перед дослідженням ставилися наступні завдання:

1. Проаналізувати сучасний стан і основні напрямки проблеми соціально-психологічної адаптації.

2. Визначити детермінанти соціально-психологічної адаптації підлітків.

3. Експериментально дослідити особистісні характеристики, які визначають ефективність процесу адаптації підлітків.

4. Розробити та апробувати профілактичну програму по соціальній адаптації підлітків, визначити її ефективність.

Методи дослідження:

теоретичні (аналіз проблеми на базі психологічної літератури);
емпіричні (спостереження, опитування, тести, констатуючий і формуючий експерименти); методи математичної статистики.

Практична значимість одержаних в дослідженні результатів полягає в тому, що на їх основі з'являється можливість підвищення ефективності адаптації підлітків до навчальної діяльності. Результати дослідження дозволяють розглядати особистісні чинники як основу оптимізації адаптації підлітків до навчання в умовах ліцею.

Для дослідження використані діагностичні методики (Додаток А):

діагностика соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс, Р. Даймонд)

мета: дослідження соціально-психологічної адаптації підлітків;

методика «Мотивація уникнення невдач» (Т. Елерса)

мета: дослідження мотиву уникнення неудач;

методика «Мотивація успіху» (Т. Елерса)

мета: вивчення особливостей становлення мотиву досягнення успіху;

методика «Індикатор стратегій подолання стресу» (Д.Амірхана)

мета: дослідження особистісних стратегій поведінки;

- методика Дембо-Рубінштейна

мета: діагностика самооцінки особистості.

База дослідження: дослідження проводилося у Барвінківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 Барвінківської районної ради Харківської області. В експерименті взяли участь 18 підлітків.

Аналіз результатів дослідження дозволив зробити висновок, що конфлікт виник у класному колективі, бо з’явилося угрупування, яке прагнуло влади над іншими. Дослідження також підтвердило, що здібності деяких учнів до окремих видів знань не гарантують їм успіх в соціальному плані. Ці учні відчувають труднощі в соціальній адаптації і потребують психологічного супроводження і підтримки. Результати дослідження засвідчили не адаптованість в соціально-психологічному плані практично половини підлітків.

Матеріали експериментального дослідження та результати їх аналізу актуалізували необхідність розробити та апробувати профілактичну програму по соціальній адаптації для учнів 9-11 класів.

Актуальність програми обумовлена тим, що соціальна дезадаптація учнів, часто взаємопов’язана зі зниженням темпів реалізації їх інтелектуальних і емоційно-вольових здібностей, блокуванням значної частини їх задатків і можливостей в самореалізації та корисній для суспільства діяльності.

Програма побудована так, щоб в учнів, по мірі засвоєння курсу, складалося цілісне сприйняття закономірностей спілкування і взаємодії з оточуючими. Значна частина програми відведена засвоєнню підлітками прийомів конструктивного спілкування, умінню обмінюватися вербальною і невербальною інформацією, навичкам активного слухання, розуміння причин виникнення психологічних бар’єрів в спілкуванні та способів їх усунення.

Мета програми: психологічне супроводження самореалізації учнів шляхом активізації розвитку соціальної сфери їх особистості.

Основне завдання курсу: навчання учнів правилам конструктивної поведінки, взаємодії і соціальної адаптації.

Заняття включають наступні етапи:

Активізація учасників шляхом промовляння в колі свого емоційного стану, почуття.
Закріплення результатів попереднього заняття та формування психологічного стану дітей засобом обговорення домашнього завдання.
Формування направленості сприйняття і мислення, а також корекційна робота у вигляді обговорення притч.
Бесіди про психологію, які дадуть учням теоретичні знання.
Вправи, які закріплюють проведену на занятті роботу.
Відповідь ведучого на запитання учасників.
Завдання додому, які спрямовані на продовження психологічної роботи учасників.
Ритуал завершення заняття, який дає дозвіл учням із стану відкритості повернутися до свого повсякденного стану.

Кожне заняття включає притчу, бо в процесі психологічної роботи, особливо із соціально-дезадаптованими підлітками, важливо їх підвести до думки про важливість існування інших цінностей та правил поведінки, існування багатьох шляхів досягнення мети. Будь-яка лобова атака на цінності підлітка може викликати гнів, тож важливо підвести його до потрібної думки так, щоб він її вважав своєю. Одним із ефективних способів такої взаємодії є звернення до притч, історій, казок. На допомогу фахівцям психологічної служби та педагогічним працівникам надаються корегуючі психологічні вправи, які можна використати на заняттях (Додаток Б).

Тривалість заняття – 1,5 години.

Періодичність – 2 рази в неділю.

Оптимальна кількість учнів у групі – 12-18 чоловік

Очікувані результати: накопичення підлітками навичок і практичних знань про закономірності конструктивного спілкування, допомога у вирішення конфліктних ситуацій з однолітками, батьками, вчителями; придбання навичок особистої та групової взаємодії, усвідомлення причин виникнення бар’єрів у спілкуванні і способів їх подолання. Знання і уміння, придбані в ході занять допоможуть підліткам у соціальній адаптації в теперішньому і майбутньому.

Протягом січня - травня 2018 року програма була апробована у Барвінківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 Барвінківської районної ради Після апробації програми проведене повторне вивчення проблеми, з метою виявлення кінцевого результату.

Структура та обсяг
профілактичної програми по соціальній адаптації підлітків

(для учнів 9-11 класів)

№	Тема	Кількість занять
1	Будьмо знайомі	1
2	Які ми насправді?	1
3	Хто я?	1
4	Моя індивідуальність	1
5	Наша мова	1
6	Спілкуватися – це здорово!	1
7	Вчимося спілкуватися та розуміти один одного	1
8	Розуміємо один одного	1
9	Невербальне повідомлення	1
10	Я тебе розумію	1
11	Ефективні прийоми спілкування	1
12	Продовжуємо навчатися	1
13	Соціальні норми	1
14	Наша поведінка	1
15	Це я!	1
16	Хто він?	1
17	Які ми?	1
18	Я та інші	1
19	Наші дії	1
20	Взаєморозуміння та доброзичливість	1
21	Емоції	1
22	Моя роль у групі	1
23	Я і оточуючі	1
24	Мої проблеми	1
25	Взаємне прийняття та взаємодія	1
26	Психологічний захист	1
27	Перевтілення	1
28	Переборювання психологічного захисту	1
29	Взаємовідносини з оточуючими	1
30	Особливості характеру	1
31	Тільки разом!	1
32	Наші ролі	1
33	Релаксація	1
34	Емоційний контакт	1
35	Ти мені подобаєшся	1
36	Ну ось і все!	1

Заняття 1

Тема: Будьмо знайомі

Мета: встановити контакт з учасниками групи, створити позитивну мотивацію та зацікавленість, взаємну довіру й повагу. Ознайомити учасників з поняттям «психологія», правилами роботи.

Хід заняття:

Вступна бесіда (5 хв.)

Організаційні питання, повідомлення мети занять, зміст та тематика бесід по психології.

Вправа «Знайомство» (10 хв.)

Діти сідають у коло. Кожному учаснику пропонується вибрати собі ім’я, яким би він хотів щоб його називали на протязі всього курсу занять. Візитка кріпиться на одяг. Потім дітям пропонується по черзі називати своє ім’я та захоплення.

Вправа «Мої очікування» (10 хв,)

Обговорення очікувань учасників курсу від занять по психології.

Притча «Ворона і павич» (10 хв.)

На гілку апельсинового дерева у парку палацу сіла чорна ворона. По красивому газону гордо походжав павич. Ворона почала каркати: «Хто допоміг такому безглуздому, дивному птаху з'явитися у нашому парку? З якою самовпевненістю він іде, неначе це султан власною персоною! Погляньте тільки, які в нього бридкі ноги! А яке пір'я? Що за жахливий синій колір! Такий колір я б ніколи не носила. Свій хвіст він тягне за собою начебто лисиця». Після цих слів ворона замовкла, очікуючи відповіді. Павич помовчав деякий час, а потім відповів, сумно посміхаючись: «Думаю, твої слова не відповідають дійсності. Те погане, що ти в мені бачиш, ґрунтується не на правильному розумінні. Ти говориш, що я гордий, тому що ходжу з піднятою головою, так, що пір'я на плечах у мене піднімаються, а подвійне підборіддя псує мені шию. Насправді ж, я не гордий. Я добре знаю свої недоліки. Я знаю що мої ноги покриті зморщеною шкірою. Це найбільше засмучує мене, тому я й піднімаю голову так високо, щоб не бачити своїх жахливих ніг. Ти бачиш тільки мої недоліки, а на мої позитивні якості і мою красу ти закриваєш очі. Ти не замислювалася над цим? Те, що ти називаєш жахливим, людям подобається в мені».

Обговорення:

Як поводила себе Ворона?
Як поводив себе Павич?
У чому зміст цієї притчі для кожного з нас?
Яке пояснення їй можна дати?

Кожен учасник говорить про своє уявлення щодо змісту почутої притчі. В ході обговорення з’ясовуємо, що для кожного учасника курсу притча має свій зміст.

Висновок: кожен із нас по - різному сприймає одну і ту ж ситуацію, одну і ту ж подію. Просто ми всі різні, і розуміння цього - основа гарних взаємовідносин з оточуючим світом, основа соціальної адаптації.

Бесіда про психологію (20 хв.)

- Слово «психологія» утворене з грецьких слів «психа» (душа) і «логос» (вчення, наука). Теоретичні витоки психології як окремої галузі знань виникли в давньогрецькій філософії більше двох тисяч років тому. Великий філософ Аристотель у трактаті «Про душу» виділив психологію як самостійну область знання і вперше висунув ідею нероздільності душі і живого тіла. Аристотель виділяє розумну і нерозумну частини душі. Нерозумна частина душі ділиться на рослинну (вегетативну) і пристрасну (тваринну). У розумної частини душі є свої рівні: відчуття, пам'ять, воля, поняття, розум.

У 1590 г. Р. Гокленіус вперше вжив термін «психологія» для позначення науки про душу у назві своєї праці «Психологія», тобто про досконалість людини, про душу і насамперед про виникнення її. Але загальновизнаним термін «психологія» стає лише у XVIII ст. після появи робіт X. Вольфа «Емпірична психологія», «Раціональна психологія», які стали першими підручниками з психології. Експериментальні, суворо наукові дослідження людської психіки почалися 150 років тому, коли німецький вчений В. Вундт створив перший експериментальну психологічну лабораторію. З цього часу слід вести відлік історії психології як самостійної експериментальної науки. У ході історичного розвитку відбувалася зміна розуміння об'єкта, предмета і цілей психології. Відзначимо основні етапи її розвитку.

I етап - психологія - наука про душу.

Протягом багатьох століть, починаючи з античності і включаючи епохи Середньовіччя і Відродження, в центрі уваги античних філософів і середньовічних богословів (Фома Аквінський, Августин Аврелій) перебувала душа, тому розуміння її на цьому етапі розвитку психології було предметом психологічного знання.

II етап розвитку (з XVII ст.) - Психологія - наука про свідомість.

Поняття «душа» стало перетворюватися в поняття «розум», а пізніше - і в «свідомість». Шляхи формування свідомості людини, процеси пізнання світу і себе - головна наукова проблема психології на даному етапі. Основним методом вивчення вважалося спостереження людини за самим собою і опис фактів. Свідомість, або здатність людини усвідомлювати свій психічний зміст стає предметом психології протягом двох наступних століть. У XIX ст. в ході експериментальних досліджень В. Вундта свідомість було розбито на психічні структури, найпростіші елементи: відчуття, образи і почуття.

III етап (XX ст.) - Психологія - наука про поведінку.

- Завдання психології - ставити експерименти і спостерігати за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведінку, вчинки, реакції людини. Важливим досягненням цього підходу є: впровадження об'єктивних методів реєстрації та аналізу зовні спостережуваних реакцій, дій людини; відкриття закономірностей навчання, освіти навичок, реакцій поведінки.

IV сучасний етап - психологія - наука, що вивчає об'єктивні закономірності, прояви та механізми психіки.

Таким чином, об'єктом психології є психіка як явище природи, окремим випадком якого виступає психіка тварини, психіка людини. Психологія - наука про закономірності, механізми і факти психічного життя людини і тварин. Психіка людини складається з ряду суб'єктивних явищ, таких як психічні процеси, стани і психічні властивості. Психічні процеси (пізнавальні психічні процеси: відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уяву, увагу; емоційно-вольові процеси), психічні стани людини (депресія, ейфорія, захопленість, апатія, тривожність, збудження, втома і т.д.) і стійкі психічні властивості (темперамент, характер, мотивація, здібності) обумовлюють діяльність, поведінку, спілкування людини.

У сучасній психології основним об'єктом психології є людина як суб'єкт, включений у безліч відносин з фізичним, біологічним і соціальним світами, і виступаючий як суб'єкт діяльності, пізнання, спілкування. Психологія вивчає внутрішній світ суб'єктивних (душевних) явищ, процесів і станів, усвідомлюваних чи неусвідомлюваних самою людиною, а також його поведінку. Таким чином, психологію визначають як наукове дослідження поведінки і внутрішніх психічних процесів і практичне застосування отриманих знань.

Завдання психології в основному зводяться до наступного:

навчитися розуміти сутність психічних явищ та їх закономірності;
вміти керувати ними;
використовувати отримані знання з метою підвищення ефективності діяльності людей у різних галузях практики, а також заради підвищення психічного здоров'я, задоволеності і щастя людей в їх повсякденної життєдіяльності;
бути теоретичною основою практики психологічної служби.

Для чого вивчають психологію? Всі ми живемо серед людей і волею обставин повинні розуміти, враховувати психологію людей, свої індивідуальні особливості психіки і особистості. Всі ми в тій чи іншій мірі - психологи. Але наша життєва психологія тільки збагатиться, якщо ми доповнимо її науковими психологічними знаннями. Всім важливо зрозуміти, що хочуть і можуть оточуючі нас люди, як орієнтуватися в психологічних особливостях особистості, мотивах поведінки, пам'яті і мислення, характеру і темпераменту. Не маючи таких орієнтирів, у складних процесах міжособистісної взаємодії і спілкування доводиться нерідко йти наосліп, роблячи помилки, здійснюючи інший раз нетактовність, набуваючи ворогів там, де могли б бути друзі. Не менш важливо зрозуміти свої можливості, гідність і недоліки, свої психологічні індивідуальні особливості. Цим завданням якраз і відповідає система знань, іменована психологією. Вона корисна людині, щоб розуміти стан своєї власної душі, а при необхідності свідомо вносити зміни в свою поведінку, емоційний стан, розвивати свої здібності (аутотренінг, нейролінгвістичне програмування, медитація).

Психологія просто необхідна для ділової людини, щоб приймати відповідальні рішення з урахуванням психологічного стану партнерів, уміло впливати на їх симпатії, переконання, смаки, рішення. Психологія необхідна батькам і педагогам, щоб знати, що відбувається в душах дітей, надавати їм першу психологічну допомогу, коригувати їх психічний розвиток. Не випадково, великий російський педагог К. Д. Ушинський зазначав, що для того, щоб ефективно навчати і всебічно виховувати дитину, необхідно насамперед всебічно вивчити психологію дитини, закономірності його психологічного розвитку.

Соціальна адаптація - це активне пристосування індивіда до умов середовища і результату цього процесу. Соціальна адаптація має дві форми: активну (індивід прагне вплинути на середовище, змінити його, тобто активно входить у процес соціалізації) та пасивну (не взаємодіє із середовищем, не прагне змінити його, пристосуватися до особистих норм, оцінок, засобів діяльності). Свої здібності налагоджування позитивних взаємовідносин з іншими людьми, будемо розвивати на наших заняттях. Ми будемо вчитись розуміти і застосовувати:

правила сприяння інформації з оточуючого світу;
правила побудові його моделі;
провила побудови своєї поведінки.

Одночасно ми будемо вчитися розуміти особливості сприяння інших людей, причини їх вчинків. Ми будемо вивчати теорію соціальної адаптації людини в оточуючому світі і закріплювати наші знання та вміння шляхом психологічних ігор та вправ. Значне місце відведемо обговоренню притч та історій. Участь у психологічних іграх, вправах та обговореннях потребує від нас відвертості, відкритості, довіри один до одного.

В процесі занять з метою захисту нашої психіки ми будемо дотримуватися правил, раніше прийнятими в процесі розвитку практичної психології:

конфіденційність змісту занять;
добровільність участі;
звернення один до одного по імені, яке закріплене на одязі;
право «вето»;
говорити тільки щиро про те, що думаєш чи відчуваєш, або промовчати і не кривити душею;
правильна відповідь та, яка відображає вашу думку і ваші почуття;
кожен говорить тільки від свого «Я»;
кожен сам приймає рішення в ситуації і несе за нього відповідальність;
особиста відповідальність за свій стан під час заняття та після заняття;
заборона критикувати чи оцінювати учасників, їх висловлювань та дій (правила вивішуються).

В ході занять ми можемо доповнювати ці правила.

6. Обговорення та прийняття ритуалу початку та завершення занять (5 хв.)

Заняття по психології прийнято проводити сидячи в колі, починаючи та завершуючи відповідним ритуалом. На початку занять кожен коротко говорить про свій стан, про думки на теперішній момент, або з якими йшов на заняття, про свої спостереження про те, що особливо запам’яталося на попередньому занятті і що вплинуло на поведінку. По завершенню заняття кожен може сказати, що найбільш було цікавим, що відчував, що змінилося в душі. Вносяться пропозиції.

7. Вправа «Самопрезентація» (10 хв.)

У кожного з вас є ім’я. Воно звучить по - різному. Можливо комусь захочеться, щоб його називали не так, як його звати. Наприклад, Олександра звати Саша, а він хоче, щоб звали його Саня чи Саньок.

Пропоную кожному по черзі назвати те ім’я яким би ви хотіли щоб вас називали і коротко розповісти про себе, свої інтереси або про те важливе, про яке ви хочете розповісти.

Потім наступний повторює все сказане попереднім і далі називає своє ім’я і розповідає про себе.

Вправа «Запитання» (5 хв.)

За бажанням діти задають свої запитання.

Домашнє завдання (5 хв.)

Написати красиво на аркуші паперу те ім’я, яким би ви хотіли щоб вас називали на заняттях.
Придумати жест: «Я не хочу говорити або брати участь».
Переписати правила роботи та вивчити їх.
Завести окремий зошит для занять та щоденник, в якому будете робити записи для себе.

Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що було для кожного з вас сьогодні найбільш цікавим?

Діти стають в коло і кладуть руки на плечі один одному. Привітно дивляться і прощаються. Аплодисменти!

Заняття 2

Тема. Які ми насправді?

Мета: створити позитивну мотивацію, сприяти глибокому саморозкриттю, яке веде до змін у собі, досягти взаєморозуміння та згуртування групи.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (3 хв.)

Діти стають у коло. Кладуть руки один одному на плечі. Привітно дивляться один на одного і вітаються.

- Який у вас настрій? Якщо гарний підніміть вгору руки, якщо не дуже – одну руку, якщо поганий – руки опущені.

2. Продовження знайомства (12 хв.)

- Зараз ми продовжимо знайомство. Той, хто стоїть у центрі кола (спершу ним буду я) пропонує помінятися місцями (пересісти) всім тим, хто володіє якимись уміннями. Наприклад, коли я говорю: «Пересядьте всі, хто уміє їздити на велосипеді», всі ті, хто уміє це робити, пересідає на одне з місць, яке звільнилося. Той, хто стоїть у центрі кола, намагається в момент переміщення, також ,зайняти вільне місце, а той, хто залишився без місця, продовжує роботу.

3. Обговорення домашнього завдання (10 хв.)

Які труднощі виникали?

Перегляд жесту «Я не хочу говорити або брати участь».

4. Історія про плацебо (10 хв.)

Плацебо – індиферентні речовини, що застосовуються при клінічному випробуванні ліків для виключення психотерапевтичного ефекту. Їм надається найбільшу схожість з випробуваними препаратами за кольором, смаком, запахом; вони використовуються в тій же лікарській формі (таблетки, пігулки та ін). Це пігулка без ліків. В США 1953 році проводилися випробування нових заспокійливих ліків «Резерлін». Попередньо були отримані гарні результати.

Випробування проводилися в психіатричній лікарні, де лікувалися агресивно хворі люди. Деяких постійно тримали у спеціальних сорочках. Лікар в палати заходив тільки з охоронцями.

При випробуванні ліків медичний персонал не знав, що частина пігулок не має ліків. Лікар був впевнений, що хворі отримавши пігулки ставатимуть спокійнішими. Зі свого боку він став відноситися до пацієнтів краще: він став добрішим, посміхався, ласкаво говорив. Раніше він звертав увагу тільки на ворожість та агресивність пацієнтів, а тепер шукав у їх поглядах ознаки товариськості.

Незабаром агресивність всіх хворих помітно знизилася, вони стали спокійнішими і відпала потреба у спеціальних сорочках для подолання агресії. По закінченню експерименту лікар дуже здивувався коли дізнався, що не всі пігулки були начинені ліками. Покращення відмічено у всіх хворих.

Обговорення.

- Що покращило здоров’я і змінило поведінку всіх хворих?

Висновок: лікар був змушений погодитися, що спокійний тон, товариські взаємовідносини з хворими – результат його особистої доброти і уважності. Поведінка хворих змінилася не тільки від дії ліків, а й від зміни відношення до них.

5. Бесіда про психологію (20 хв.)

Донаукова психологія

- З попередньої зустрічі ми вже знаємо, що слово «психологія» з’явилося у ХVІ столітті. В той час психологами називали знавців душі, почуттів, емоцій. Перші паростки психології відомі у Стародавній Греції із напрацювань Арістотеля та Гіпократа. Арістотель сформував три способи осягання душі:

наука – через логічне мислення, досвід;
мистецтво – через художній образ;
релігія – через фантазію людини.

Гіпократ створив учіння про темпераменти, про єдність і взаємозв’язок душі і тіла. Він відокремив чотири типа темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік. Темперамент визначає емоційний стан, в якому зазвичай знаходиться людина. Цей підхід зберігається і в сучасній психології.

Народження наукової психології

У ХІХ столітті в психології відбувся перехід від вивчення взаємовідносин душі і тіла до вивчення свідомості, тобто того, що відчуває та випробовує людина, але воно є закритим для інших людей. Почалося формування трьох наук про психіку людини:

психологія – соціальна наука, яка вивчає поведінку та розумову діяльність здорових людей;
психотерапія – медична наука, яка вивчає хворих людей, яка виходить із припущення, що психічний стан і хвороби людей взаємопов’язані;
психіатрія – медична наука, яка вивчає хворих людей і виходить із припущення, що головною причиною психічних хвороб є тілесні патології.

На початку ХХ століття американський психолог Уільям Джейм висунув гіпотезу, що основним завданням психіки є пристосування або адаптація людини до умов існування, які безперервно змінюються. Частиною загальної адаптації є соціальна адаптація – пристосування людини до оточуючих її людей через поведінку. Поведінка людини визначається особливостями її особистості. Особистість – сума стійких рис характеру.

Основні теоретичні направлення психології особистості

Психоаналітичний підхід

Психоаналітичний підхід був розроблений З. Фрейдом наприкінці ХІХ на початку ХХ століття спершу як методу лікування психічних захворювань, а пізніше для побудови гіпотез і теорій з психології, зокрема для пояснення ролі несвідомого в психіці людини. За його думкою, психіка обумовлена генетично. Вона визначає поведінку і характер людини посередництвом несвідомого потягу. Це називається інстинктами. Енергія інстинкту – лібідо. Лібідо - це енергія прагнення до життя, що змушує до дій і думок, які приносять насолоду; потік енергії, що вільно перетікає з одного об'єкта де іншого. Таким чином, особистість має природжені характеристики. Соціальна адаптація – є постійний конфлікт між вродженими потягами особистості і потребами оточуючих.

Біхевіористичний підхід

Цей підхід проголошений Джоном Уотсоном у 1913 році. За його теорією генетично обумовлених, природжених якостей психіки, в тому числі характеру та інтелекту, не існує. Навчання досягається за допомогою визначеної системи заохочень та покарань. людина робить все, за що її хвалять і уникає робити те, за що наказують. Адаптація - є сліпе наслідування нормам і правилам, пропонованих іншими людьми.

Гуманістичний підхід

Гуманістичний підхід розроблений американським психологом Карлом Роджерсом в середини ХХ століття. Відповідно до цього підходу кожна людина народжується з генетично обумовленими, але схованими потенційними здібностями. В ній закладено прагнення найбільш повно реалізовувати свої здібності. Кожна людина наділена силами та всім необхідним для реалізації цих здібностей. Однак обставини, вимоги інших людей, соціальні норми та правила поведінки часто змушують людину займатися тим, що очікують від неї інші, а не тим чим їй хотілося б і до чого в неї є здібності. Це протиріччя призводить до труднощів у соціальній адаптації.

Позитивний підхід

Цей підхід запропонований німецьким психотерапевтом Носсратом Пезешкіаном. Позитивний підхід розглядається в триєдності – тіло, душа та дух людини. Тіло визначає біологічні властивості, душа – розумову діяльність, дух – світогляд. Позитивний підхід можна віднести до гуманістичного. Кожна людина від народження наділена здібностями, а також всім необхідним щоб впоратися з проблемами, що виникають. Серед цих здібностей можна виділити дві основні - здібність до любові (первинна) та здібність до пізнання (вторинна).

Обговорення.

Чому біхевіористичний, психоаналітичний і гуманістичний підходи в психології особистості признані головними?

6. Вправа «Стрибки» (10 хв.)

Діти стають в коло обличчям до центру. Ведучий починає плескати в долоні, на кожен оплеск учасники повинні мовчки підстрибнути, повернувшись при цьому на 90 градусів.

Завдання: мовчки, без будь - яких переговорів чи знаків, повернутися всім в одному напрямі, зробити це якомога швидше.

Обговорення:

- Що допомогло кожному справитися з поставленим завданням.

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають запитання на які хотіли б отримати відповіді.

Домашнє завдання (5 хв.)

Провести експеримент – стати добрішим, товариським до того, з ким ви поводилися грубо, хто не подобається.
Провести спостереження за тим, як це змінить ту людину, які відбудуться зміни по відношенню до вас.
Підготувати розповідь про експеримент.
Описати експеримент та його результати у своєму щоденнику.

10. Підсумок проведення заняття(10 хв.)

Що було для кожного з вас сьогодні найбільш цікавим?

Діти стають в коло і кладуть руки на плечі один одному. Привітно дивляться і прощаються.

Заняття 3

Тема. Хто я?

Мета: сприяти саморозкриттю, самопізнанню учнів, розкриттю Я-концепції, умінню аналізувати, спілкуватися, визначати свої індивідуальні особливості.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Діти стають у коло. Кладуть руки один одному на плечі. Привітно дивляться і вітаються.

- Який у вас настрій? Якщо гарний підніміть вгору руки, якщо не дуже – одну руку, якщо поганий – руки опущені.

2. Продовження знайомства (10 хв.)

Уявіть, що склалася така ситуація: нам потрібно перевтілитися в якийсь об’єкт матеріального світу, тварину чи рослину. Подумайте і скажіть, у кого чи в що ви перевтілюєтеся. Чому?

3. Обговорення домашнього завдання (5 хв.)

Чи були труднощі? Які?

За бажанням діти зачитують свої записи із щоденників.

4. Діагностика особливостей особистості (40 хв.) (Додаток А.1)

опитувальник Г. Айзенка;
діагностика структури інтелекту за методиками: «Аналогії», «Числові ряди», «Візерунки».

Часткова обробка дослідження дітьми (тест Айзенка)

Обговорення:

- Що звернуло вашу увагу, які запитання запам’яталися? Чому?

5. Гра «Приємно сказати...» (10 хв.)

Діти стають у тісне коло і протягують руки до його середини. По команді всі одночасно беруться за руки так, щоб у кожній руці кожного була чиясь одна рука. Не братися за руки з тими, хто стоїть поруч. По команді діти розпочинають. Коли взялись за руки, то говорять одне одному ласкаве слово.

6. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають запитання на які хотіли б отримати відповіді.

7. Домашнє завдання (5 хв.)

Подумати, що нового дізналися про себе в процесі діагностики та які особливості вашого характеру та інтелекту;
Які риси характеру ви вважаєте позитивними, що хотіли б змінити в ході занять;
Результати записати в щоденник.

8. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що було для кожного з вас сьогодні найбільш цікавим?

Діти стають в коло. Ведучий просить всіх посміхнутися та оплесками завершити зустріч.

Заняття 4

Тема. Моя індивідуальність

Мета: сприяти подальшому об’єднанню групи, поглибити процеси саморозкриття. Вчити визначати свої індивідуальні особливості.

Обладнання: папір А4, олівці, м’яч.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Діти стають у коло. Кладуть руки один одному на плечі. Привітно дивляться і вітаються.

- Який у вас настрій? Якщо гарний підніміть вгору руки, якщо не дуже – одну руку, якщо поганий – руки опущені.

2. Вправа «Ніхто не знає» (10 хв.)

Діти сидять в колі.

- Зараз ми будемо кидати один одному цей м’яч і той, хто впіймає його, завершує фразу «Ніхто з вас не знає, що я (або мене)...»

М’яч повинен побувати декілька раз в руках дітей.

3. Вправа «Мій щоденник» (5 хв.)

Виконуючи домашнє завдання ви робите записи у щоденнику. Всі зроблені записи у ньому – таємниця. Ніхто не має права читати їх без вашого дозволу, навіть я.

4. Обговорення домашнього завдання. (5 хв.)

- Які виникали труднощі? У чому? Бажаючи зачитують записи із щоденнику.

5. Обговорення результатів діагностики (15 хв.)

6. Вправа «Мій портрет в проміні сонця» (10 хв.)

Намалюйте сонце, в центрі сонячного кола напишіть своє ім’я або намалюйте свій портрет. Потім уздовж променів напишіть всі свої якості, тобто все позитивне про себе. Постарайтеся, щоб було якомога більше промінців.

Це і буде відповідь на питання «Чому я заслуговую пошани?»

7. Бесіда «Моя риса характеру» (5 хв.)

- Виберіть зі своїх характеристик одну якість, що подобається вам. Сядьте зручніше, глибоко зітхніть, розслабтеся.

- Коли і як востаннє виявилася у вашій поведінці ця якість? Відновіть у своїй уяві цей випадок. Що ви бачили тоді? Що чули? Що відчувало ваше тіло..., ваші руки..., шкіра на обличчі? Зануртеся в ту ситуацію, переживіть її заново. Ви можете залишатися в цьому стані стільки, стільки захочете і вийти з нього за бажанням, коли захочете.

8. Пантоміма «Скульптура» (5 хв.)

Група об’єднується у дві підгрупи. Одна повинна «виліпити» скульптуру людини з відчуттям власної гідності, інша – людину без відчуття власної гідності. Фігура «ліпиться» з одного із учасників, якому всі учасники групи додають «необхідну позу», «створюють» йому міміку. Кожна підгрупа вибирає «екскурсовода», який описуватиме скульптуру, розповідатиме, що і як вона виражає.

9. Вправа «Поступки» (10 хв.)

- Будь-який широкий жест в ім’я інших залишається в пам’яті надовго. Проте в кожній людині є особистий початок, який стримує добродійні пориви. Давайте спробуємо протиставити ці два початки. Будь ласка, об’єднайтеся в пари. Тепер я пропоную обговорити ваші мрії. Адже у кожного є своя мрія, далека, близька, реальна або нездійсненна. Давайте поділимося своїми мріями один з одним... Чим кожен із вас зміг би допомогти в здійсненні заповітної мрії? Чим би ви могли один одному поступитися, подарувати, віддати? Просто так, від щирого серця! Іноді буває добре допомогти навіть хорошою радою. Спробуйте поговорити на цю тему. Чи відчували ви іноді, що дарувати подарунки, допомагати, приємніше, ніж одержувати?

Поділитися своїми враженнями.

10. Вправа «Запитання»(5 хв.)

Діти задають запитання на які хотіли б отримати відповіді.

11. Домашнє завдання (5 хв.)

Подумати, що нового про себе в процесі тестування, обговорення, виконання вправ ви дізналися?
В чому ваше уявлення про особливості характеру відрізняється від результатів тестування?
Що хочете змінити у своєму характері?
Записати у щоденник, яким ви уявляєте свій характер, який він відповідно до тестування, що будете змінювати в своєму характері.

12. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що вам сьогодні найбільше сподобалося? Що ні?

Ведучий дякує підліткам за активну роботу і пропонує завершити заняття оплесками.

Заняття 5

Тема. Наша мова

Мета: вчити дітей ефективним прийомам спілкування, покращити атмосферу в групі, вчити ефективно спілкуватися, говорити та приймати компліменти, визначати свій емоційний стан.

Обладнання: м’яч.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (10 хв.)

Діти сідають в коло.

- Давайте розпочнемо сьогоднішнє заняття з побажань один одному на день. Перший учасник встане, підійде до будь - кого привітається з ним і скаже йому побажання. Той, до кого підійшов перший учасник, в свою чергу підійде до наступного і т.д. до тих пір, доки кожен з нас не одержить побажання.

По завершенню вправи учасники аплодують.

- З яким настроєм сьогодні ми розпочинаємо заняття?

2. Обговорення домашнього завдання (10 хв.)

- Які виникали труднощі? Учні відповідають на запитання.

3. Притча «Король і сон» (10 хв.)

Одному східному королю наснився страшний сон. Йому приснилося, що у нього один за одним випали всі зуби. Злякавшись, він покликав свого тлумачника снів. Той вислухав сон і сказав королю: «Я повинен сповістити тобі сумне повідомлення. Так же як ти втратив зуби, так ти втратиш один за одним своїх рідних». Ці слова розгнівали короля. Він звелів кинути тлумачника в темницю і погукав іншого тлумачника. Цей вислухавши сон, сказав: «Я щасливий, що можу тобі повідомити радісну звістку: ти станеш старше всіх рідних, ти всіх переживеш». Король був щасливий і нагородив тлумачника снів.

Придворні здивувалися цьому: «Ти ж не добавив нічого нового до того, що сказав твій попередник. І як же сталося, що він був наказаний, а ти нагороджений?» - запитували вони, але тлумачник снів сказав: «Ми обоє однаково розповіли про сон. Але справа не тільки в тому, що сказати, а і у тому, як сказати».

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?
Де в майбутньому вам знадобляться знання та уміння по психології, які ви отримаєте на заняттях?

Всі учасники по черзі відповідають на останнє запитання. Один із учасників записує відповіді на дошці.

Висновок: отримані знання і уміння по психології знадобляться нам у всіх сферах життя: в дружбі, сім’ї, роботі, на вулиці тощо.

4. Бесіда «Вербальна інформація» (15 хв.)

Щоденно ми спілкуємося один з одним, обмінюємося інформацією. Вербальна інформація передається за допомогою мови. Слова можуть бути промовлені пошепки, вголос, написані, а можуть бути замінені жестами (азбука глухонімих).

Відокремлюють усну і письмову мову. Письмова мова точно зберігає зміст, ніж мова усна. Письмова мова дозволяє передавати повідомлення через простір і час. Археологи знаходять і розшифровують посилання, які були послані тисячі років. Обмін інформацією включає в себе кодування послань у слова, передачу інформації. Під кодом розуміють мову послання, наприклад, російську, англійську, китайську. Крім того дуже важливо сприймати зміст слів і послань так, як це було передбачено при їх виборі автором.

Наприклад, вам сказали «Розумниця». Це може бути і похвалою і насмішкою. Ваша реакція буде відповідати тому змісту, який ви сприйняли і при цьому вона може не відповідати тому змісту, який був вкладений спочатку у дане слово вашим співрозмовником. Це може привести до конфлікту.

Мова «брудна» та «чиста»

Мову можна розподілити на «чисту», конструктивну і «брудну», деструктивну. Конструктивна мова сприяє задоволенню – наприклад, наших прохань, при умові збереження або покращення нашого особистого емоційного стану людини, до якої направлене те чи інше прохання.

Деструктивна мова супроводжує задоволення наших звернень погіршенням емоційного стану інших людей. Які слова роблять нашу мову деструктивною? (образливі, принизливі, підкреслюючи нашу зверхність над іншими, глумливі, уїдливі).

Обговорення.

Яке слово можна назвати деструктивним?
До яких наслідків воно може привести?
Для чого вставляються деструктивні слова?

Висновок: якщо у людини мова «брудна», то вона відображує його проблеми. Наприклад, якщо мова забруднена словами, принижуючими співрозмовника, то можна припустити, що говорить людина, яка відчуває себе нижче багатьох других.

5. Вправа «Болото та криниця» (15 хв.)

Болото – «брудна мова», криниця – «чиста» мова.

Один учасник починає з «болота», тобто звертається до класу словами «брудної» мови, які він чув на вулиці, в школі, будь-де. Потім переводе це звернення в «чисту» мову, в «криницю». Сусід відповідає йому «брудною» мовою, потім переводе її в «чисту». І далі по колу сам звертається до другого сусіда.

Обговорення.

Що ви відчували, коли до вас зверталися «чистою» мовою?
Що ви відчували, почувши в свою адресу «брудну» мову?

6. Вправа «Комплімент» (10 хв.)

Комплімент – це приємне слово, похвала.

- У мене повітряна кулька (м’яч), я кидаю її одному із вас, попередньо називаючи ім’я і говорю комплімент. Спіймавши кульку учень дякує за комплімент словом «дякую». Потім кидає кульку другому, кулька повинна побувати у кожного.

Обговорення.

Що вам було приємнішим: спостерігати за грою, слухати комплімент чи говорити його?
Чому?
Що ви відчували, коли говорили комплімент?
Що ви відчували, коли приймали комплімент?
Що ви відчували, коли спостерігали за грою?

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають запитання на які хотіли б отримати відповіді.

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Скажіть комплімент будь - кому і подивіться на емоції того, кому сказали.
Зверніть увагу на відношення до вас після компліменту, на результат розмови.
Опишіть експеримент в щоденнику.

9. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що вам сьогодні найбільше сподобалося? Що ні?

Ведучий дякує підліткам за активну роботу і пропонує завершити заняття оплесками.

Заняття 6

Тема. Спілкуватися – це здорово!

Мета: активізувати учасників, підготувати до подальшої роботи, ознайомити підлітків з видами спілкування, навчити будувати впевнену мову, відокремлювати впевнену, невпевнену, брутальну мову, прогнозувати відповідну реакцію співрозмовника, будувати свою мову у відповідності зі своєю роллю відносно співрозмовника.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» ( 5 хв.)

Запропонувати подарувати свої посмішки один одному та привітатися оплесками. Показати руками свій настрій (див. заняття 2).

2. Вправа «Скажу відверто...» (15 хв.)

- Щоб наша робота ставала все більш продуктивною, ми на початку кожної зустрічі обговорюємо домашнє завдання. У кожного з вас є можливість ділитися своїми враженнями, відчуттями. думками. Скажіть, що допомагає в роботі над собою? Що не виходить і чому? Які претензії є до членів групи, до ведучого? Чи все зрозуміло в правилах, запропонованих групі? Можливо є пропозиції до їх зміни?

3. Обговорення домашнього завдання (5 хв.)

Чи виникали якісь труднощі? Які саме?
Як пройшов експеримент?

4. Притча про будівництво Вавілонської башти (15 хв.)

Колись давно - давно, всі люди жили дружньо і говорили на одній мові. Їх знання і уміння розвивалися так швидко, що вони в якийсь момент вирішили, що приблизилися до Бога. Тож і вони вирішили поговорити з ним на рівних. А щоб дійти до Бога, який живе далеко на небі, люди вирішили побудувати високу башту.

Башту почали будувати недалеко від міста Вавілон, звідси вона і назва - Вавілонська. Будівництво башти йшло дуже швидко і Бог подумав про те, як зашкодити людям і тим самим показати, що з Богом не зрівнятися.

- Як видумаєте, що зробив Бог?

Бог дав людям різні мови. Одного ранку люди проснулися і стали розмовляти кожен на своїй мові, вони не стали розуміти одне одного. Будівництво башти стало неможливим, бо люди розійшлися по всій Землі.

З того часу на Землі з’явилися різні мови.

Обговорення.

В чому зміст притчі для кожного з вас?

Висновок: тільки ті, хто говорить однією мовою можуть розуміти один одного і працювати разом.

Говорити однією мовою означає, що кожне слово, кожне словосполучення, кожна фраза має одне і те значення і для того, хто говорить, і для того хто слухає. У кожного із нас свої особливості мови і це треба враховувати в спілкуванні один з одним. Багато хто з вас казав і чув фразу: «Ви мене не так зрозуміли».

Обговорення.

Чи говорить хтось із вас цю фразу будь-коли?
А чули цю фразу? Коли?

5. Інформаційне повідомлення «Вербальне повідомлення» (10 хв.)

Послідовність формування мови:

відсіваємо другорядну інформацію, яка може перекрутити зміст головної інформації, або відволікти слухача.
Підбираємо слова будуємо фрази так, щоб слухач і той, хто говорить розуміли їх однаково. Зайві слова, які могли б перекрутити зміст чи відволікти від головної інформації, не бажані.
Автор повідомлення проговорює слова, а той хто слухає їх сприймає.
Слухач здійснює зворотній зв’язок: що він прийняв і як зрозумів отриману інформацію. Часто буває, що той, хто говорить вкладає у повідомлення один зміст, а слухач приймає зовсім другий.

Наприклад, відбувається телефонна розмова між двома жінками. Одна говорить: «До мене сьогодні повинен прийти Юрій Іванович, але у мене з ним не складаються відносини». Друга жінка відповідає: «Так він реагує на тебе, як на червону ганчірку». Перша жінка зривається на крик: «Так я – червона ганчірка?» і кидає слухавку.

Обговорення.

Який зміст слів першої жінки?
Як цей зміст зрозуміла друга? Чому?

Роль мови в розвитку людства

За допомогою мови люди обмінюються інформацією і поповнюють загальні знання всього людства. Мова притаманна не тільки людині, а й тваринам. За допомогою звуків, жестів, запахів вони також обмінюються інформацією. Але часто ця передача інформації стосується теперішнього, або недалекого минулого, або ближнього майбутнього. Докорінна відміна мови людини від мови тварин – широке використання письма. Саме письмова мова дозволяє залишати точну інформацію. Дякуючи їй людство здатне накопичувати знання і передавати їх нащадкам, вона забезпечує розвиток людства. Зникнення цього виду мови зробить неможливим, збереження та передачу точних знань, що може знищити людство як цивілізацію.

6. Руханка на вибір ведучого (5 хв.)

7. Вправа «Мова впевнена, невпевнена, груба» (15 хв.)

Впевнена мова – це мова, яка несе головну інформацію.

Невпевнена мова – це мова, в якій головна інформація забруднена словами, які ставлять під сумнів говорючого.

Груба мова – це мова, в якій головна інформація забруднена словами, які викликають негативні емоції у слухача.

Ведучий разом з дітьми розбирає приклади слів або словосполучень, які виражають впевненість того хто говорить та приклади слів і словосполучень, які викликають негативні емоції. Учасники об’єднуються у пари. Один із них пропонує ситуацію, наприклад:

учитель поставив несправедливу двійку;
однолітки не приймають у гру;
ти відмовляєш підлітку в проханні;
тобі треба йти, а до тебе друзі говорять і говорять;
батьки не дозволяють тобі...

Другий звертається до першого впевнено, невпевнено, грубо з проханням щодо відповідної ситуації. Перший відповідає на звернення у відповідності з виниклими у нього емоціями. Зміна ролей після кожної ситуації.

Обговорення.

Що ви відчували говорячи впевнено, невпевнено, грубо?
Що ви відчували, коли чули мову впевнену, невпевнену, грубу?
Як вам хотілося відповісти на кожний варіант звернення?
Який варіант звернення кращий на вашу думку?
Чому?

8. Вправа «Гойданка» (5 хв.)

В житті в залежності від ситуації одна і та ж людина може командувати, або навпаки, підкорятися, говорити м’яко. І це дуже важливе уміння – володіти різними стилями мови. Це дозволяє досягти максимальних результатів. Зміну цих двох крайніх позицій можна порівняти з гойданкою: коли керуємо – гойданка зверху, прохаємо – знизу.

Об’єднуємось в пари. Один просить другого, спочатку у вимогливій формі, потім це ж саме говорить м’яко. Потім кожен промовляє про емоції, які виникали при різних формах звернення. Ролі змінюються, зміна партнерів по колу.

Обговорення.

Які виникали у вас емоції в кожній ситуації?

9. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають запитання на які хотіли б отримати відповіді.

10. Домашнє завдання (5 хв.)

Спробуйте звернутися до одних і тих людей впевнено, невпевнено, грубо. Яка їх буде реакція при різних видах звернення?
Ваші емоції при цьому.
Запишіть все у щоденник.

11. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що сьогодні було для вас цікавим? Що ні?

Група стає в коло. Ведучий говорить побажання і добрі слова. Вдихає в долоні тепло і передає одному з учасників. Далі тепло долонь передається.

Заняття 7

Тема. Вчимося спілкуватися та розуміти один одного

Мета: формувати навички ефективного спілкування, розвивати навички невербальної передачі інформації, вчити говорити правду: продовжувати роботу щодо згуртування групи.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

2. Вправа «Подарунок» (5 хв.)

Нехай кожен з вас по черзі зробить подарунок своєму сусіду зліва (за годинниковою стрілкою). Подарунок треба зробити мовчки (невербальним способом), але так щоб ваш сусід зрозумів, що ви йому даруєте.

3. Обговорення домашнього завдання (5 хв.)

Які виникали труднощі?
Хто може поділитися результатами експерименту?

4. Притча про правду (5 хв.)

Колись пророк Мухамед рятувався від переслідувань міських стражів. Його родичу Алі, прийшла в голову гарна думка – заховати пророка у велику корзину, яку носять на голові. Він поставив важку ношу собі на голову і пішов через міські ворота. «Що у тебе в корзині?» - запитали стражі. «Пророк Мухамед», - відповів Алі. Стражі були так здивовані цією відповіддю, що розсміялися і пропустили Алі через ворота за міську стіну.

Обговорення:

- В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

Висновок: говорячи навіть страшну правду, ви звільняєтеся від страхів і необхідності говорити неправду

5. Інформаційне повідомлення «Невербальна інформація» (10 хв.)

В процесі спілкування ми обмінюємося інформацією за допомогою мови усної, письмової або за допомогою знаків – тобто вербальним способом. Існують й інші види спілкування: через пози тіла, міміку, сміх, сльози, інтонації, звуки та інші немовні способи. Все це називається невербальним спілкуванням. Часто воно відображує наше емоційне відношення до вербальної частини повідомлення яке передається.. Наприклад, якщо урок цікавий учням, то вони невербальним способом інформують вчителя про це уважним поглядом, обертом голови вслід за вчителем, тишиною в класі. Якщо ж урок нецікавий або учні втомилися, то вони таким же способом сповіщають про це вчителю у вигляді відсутнього погляду, перешіптування з сусідом, сміхом, іграми чи іншими сторонніми справами.

Вчитель в свою чергу, реагуючи на вербальну інформацію учнів, може розповісти про цікаве для них докладніше, а на нецікавому місці, навпаки, прискорити мову, звернути увагу на порушника дисципліни поглядом, підійти до нього і зупинитися, можна покласти свою руку на його плече тощо.

Невідповідність вербальної і невербальної складових повідомлень може привести до конфлікту.

В розмові до невербальної аудійної інформації відносяться гучність і швидкість мови, інтонації, паузи, різні звуки, наприклад, «а-а-а», «о-о-о», «е-е-е», хмикання, напруга голосу. Візуальну невербальну інформацію складає одяг, зачіска, жести, міміка, пози тіла тощо. Наприклад, відповідний одяг сповіщає про її володаря певної професії.

Істотну невербальну інформацію несуть роздуми людей відносно один до одного. Якщо ви в ході бесіди намагаєтеся бути подалі від співрозмовника, то повертаєте голову в сторону від нього, стаєте спиною до нього і невербальним способом сповіщаєте про те, що він вам нецікавий. Якщо навпаки, стоїте поруч, повернуті в його сторону, дивитеся йому в очі, то тим самим показуєте, що вам цікаво з цим співрозмовником.

6. Вправа «Невербальні етюди» ( 15 хв.)

Учасники об’єднуються в міні-групи по 3-5 осіб. Кожна група одержує карту з темою етюду, який вона через 10 хв. має показати невербальним способом.

Теми етюдів:

у нас перерва;
контрольна робота;
і знову двійка;
день народження.

Обговорення.

Чи важко було готувати етюди?
Які засоби ви використовували для розкриття теми?
Як ви почувалися під час виконання вправи?
Що допомагало вам правильно відгадувати теми етюдів?

7. Інформаційне повідомлення «Територія і відстань» (10 хв.)

Територія – це простір, який людина вважає своїм: дім, квартира, кімната, стіл, ліжко тощо. Свою територію кожен відзначає своїми речами: на кухні – посуд, в спальні – речі, ліжка; на робочому столі – книги, комп’ютер. Найбільш з ревнощами відноситься до порушення свої території голова сім’ї. В зв’язку з цим корисна порада: якщо ви прийшли в гості, то перш ніж присісти на стілець, дізнайтеся чиє це завжди місце. Це треба для того, щоб не погіршилися відносини з володарем.

Кожна людина має свій простір. Незалежно від країни проживання, рівня культури, віку та інших факторів, виділяють чотири просторових зони. Для більшості європейців це:

суспільна зона – більш як 360 см. – комфортне розміщення до групи незнайомих людей;
соціальна зона – від 120 до 360 см. – малолітні люди;
особиста зона – від 40 до 120 см. – знайомі люди: родичі, однокласники, колеги по роботі;
інтимна зона – менш як 20 см. – в цю зону дозволено проникати тільки близьким людям: дітям, батькам, братам, сестрам, друзям.

Якщо інтимний простір порушений чужими людьми, то наше тіло напружується. Порушення інтимної зони сприймається, як агресія, напад. Наприклад, у переповненому автобусі люди частіше агресивні, ніж зазвичай. Демонстративне порушення інтимного простору зазвичай призводить до конфлікту. Якщо в ході бесіди ви із співрозмовником зближуєтеся один до одного, то це означає, що ви емоційно зближуєтеся, а якщо відстань збільшується, то розмова веде до прохолодних стосунків.

8. Вправа «Очі в очі». (15 хв.)

- Група стає у дві шеренги, напроти один одного на відстані 360 см. Попарно дивимося один на одному в очі 1-3 хв. Потім пари зближуються на відстань 120-130 см. і дивляться знову один на одного 1-3 хв. Потім пари знову зближуються на відстань 40 см. і дивляться в очі 1-3 хв. Після цього іде зміна партнерів і повтор вправи.

Обговорення: в колі кожен ділиться своїми враженнями, емоціями, спостереженнями, відчуттям найбільш комфортної відстані для спілкування.

9. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Що вам було сьогодні не зрозуміло?
На які питання хотіли б отримати відповідь?

10. Домашнє завдання (5 хв.)

Спробувати невербальним способом вплинути на процес спілкування когось із знайомих і провести власне спостереження за цією процедурою, подивитися, до чого це приведе.
Описати в щоденнику результати невербального впливу на процес спілкування.

11. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що сьогодні було для вас цікавим? Що ні?

Заняття 8

Тема. Розуміємо та поважаємо один одного

Мета: продовжувати згуртовувати колектив, ознайомити підлітків з видами спілкування та навчити прийомам активного слухання та передачі невербальної інформації без спотворення, розуміння її змісту, показати значущість толерантної поведінки,

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Діти оплесками вітають один одного та дарують свої посмішки.

Який настрій, самопочуття?

2. Вправа «Пальці» (10 хв.)

Діти утворюють коло. Кожен стискає пальці в кулак і по команді «викидають» їх. Спонукати дітей до того, щоб всі учасники незалежно один від одного «викинули одне і теж число». УВАГА! заборонено домовлятися або намагатися погоджувати свої дії. Гра продовжується до тих пір, доки не досягне своєї мети.

Аналіз: можна виявити лідерів (тих, хто постійно «викидає» своє число пальців) і тих, хто їм підражає. Можлива поява «негативіста», який наполегливо гне свою лінію, навіть після того, як між рештою учасників вже досягнута певна згода.

3. Обговорення домашнього завдання (5 хв.)

Які виникали труднощі?

За бажанням діти зачитують свої записи.

4. Притча «Голодний жупан» (10 хв.)

У своєму повсякденному одязі мулла відправився на свято до одного знатного жителя міста. Він опинився серед людей, які були одягнені у вишуканий, блискучий одяг із шовку та бархату. Гості дивилися на муллу і морщили свої носи. Муллу спеціально не помічали. Він був змушений піти додому, надіти свою найкращу сукню і повернутися на свято. Як же всі гості стали підлещуватися до нього. Кожен хотів заговорити з ним, запам’ятати хоча б одне мудре слово. Не можна було навіть і подумати, що святковий стіл приготували лише для нього. Зі всіх сторін муллі пропонували всілякі ласощі. Замість того щоб їсти, мулла напихав свої широкі рукава жупану їжею. Шоковані гості його засипали питаннями: «О великий мулла, що це ти робиш? Чому ти не їси того, що ми тобі пропонуємо!» А мулла продовжуючи наповнювати свій жупан їжею, промовляючи спокійним тоном: «Я справедлива людина, і якщо говорити правду, то ваша гостинність відноситься не до мене, а до мого жупану, тому він повинен отримати те, що він заслуговує».

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?
Яке значення невербальної інформації?

5. Інформаційне повідомлення «Невербальна інформація» (25 хв.)

Інформація рук

В давні часи, піднімаючи відкриті долоні здалеку чи протягуючи один одному, люди демонстрували, що в їхніх руках немає зброї, а їх наміри добрі. Тому і зараз відкрита долонь асоціюється з щирістю та чесністю.

Долоня горизонтально вгору в спілкуванні сприяє довірі, підвищує вірогідність виконання прохання, підсилює бажання співрозмовника вам допомогти. Це жест того, хто просить. Долоня горизонтально вниз – домінування. Ним користуються вчителі, начальники, лідери, оскільки цей жест підсилює бажання виконувати вказівку. Коли людина обманює, то часто ховає долоні за спиною або в кишені, прикриває долонею рот або другу частину обличчя. Жест може бути швидким: мимовільне доторкання до тіла, проведення пальцем під очима, потирання очей. Тому в деяких ситуаціях треба уважно спостерігати за співрозмовником і по рухах постаратися зрозуміти, правду він говорить чи ні.

Рукостискання - ще до початку розмови встановлює домінування, підкорення або ж рівність між співрозмовниками.

Домінування - рука зверху долонею вниз - домінуючий першим протягує руку, але вербально вітається другим, жорстке рукостискання - пряма рука і спина.

Підкорення - рука знизу долонею вверх - очікування, коли співрозмовник першим подасть руку, рукостискання м’яке - зігнута рука і спина.

Рівність - долоні по вертикалі і паралельно одна до одної, тіло пряме.

Інтимне рукостискання - для близьких людей - лівою рукою за лікоть, за кисть, за плече.

Закладання обох рук за голову - демонстрація почуттів переваги.

Руки на грудях або схрещені - ця поза називається закритою. Вона відображає оборонний стан людини або ж його незгоду, незгоду з тим, хто говорить, відчуття загрози, відгородження від співрозмовника.

Жести охорони або небажання спілкуватися можуть бути мимовільними: поправив годинник, розстебнув ґудзика чи навпаки, поправив одяг тощо. Доки у співрозмовника руки схрещені або складені на грудях, він відчуває до вашого звернення негативне відношення. Відомо, що якщо у людини схрещені руки або ноги, то він запам’ятовує на 38% менше інформації, чим у відкритій позі, так як незгоден і критично налаштований до говорючого, відчуває до нього негативне відношення.

Зціплення пальців перед собою також означає негативне відношення до співрозмовника чи ситуації. Простий спосіб зміни пози - дати співрозмовнику якийсь предмет, приймаючи його людина протягне руку вперед. Краще дати предмет так, щоб протягнута рука була долонею вверх.

Кисті схрещених рук на плечовій частині руки - означає сприймання негативних відчуттів. Аналогічне значення має захват зап’ястя за спиною. Разом з тим одна долоня у другій за спиною виражає відчуття впевненості. Руки опущені і кисті схрещені з переду - створює відчуття безпеки.

Демонстрування великих пальців - демонстрування агресії, влади, зверхності.

Жест вказівного пальця викликає у співрозмовника дратування, приводить до конфлікту й відмови. Направлений вказівний палець асоціюється із загрозою колючого предмету.

Одна або дві руки та поясі – жест агресивності та практичної оцінки.

Палець у роті – людина намагається піти в дитинство, їй потрібна підтримка, схвалення. Замість пальця в роті може бути цигарка, ручка чи щось інше. Це може означати і бажання допомогти, подумати.

Слід запам’ятати, що кожен жест оремо може бути викликаний різними причинами, руки під пахвами означає, що людині холодно. Невербальна інформація може бути правдивою, якщо тільки декілька невербальних повідомлень мають одне і те ж значення.

6. Вправа «Тільки руки» (10хв.)

На рахунок «один» кожен учасник починає робити будь-які рухи руками або прийняти будь - яку позу з допомогою рук. При цьому всі залишаються на своїх місцях. Бажано вибирати ті рухи і пози, які можуть виконати всі учасники. На рахунок «два» всі зупиняються і починають робити те, що виконував сусід раніше. Якщо всі будуть уважні, то рухи чи поза кожного, йдучи по колу, повернеться до свого автора. Якщо хтось помиляється, то будь-хто може сказати «стоп» і запропонувати учасникам визнати свої помилки.

Обговорення.

До кого повернулися рухи, поза?
Що в них змінилося?
Які рухи, поза були зрозумілими, а які ні? Чому?
Яку інформацію несли рухи і пози?

7. Інформаційне повідомлення «Толерантна людина» (3 хв.)

Поняття «толерантність» уперше зустрічається у XVIII ст. У своєму «Трактаті про віротерпимість» відомий французький філософ Вольтер писав, що «безглуздям є переконання, що всі люди мають однаково думати про певні предмети». Сьогодні толерантність розуміється як повага й визнання рівності, відмова від домінування та насилля, визнання прав інших на власні думки та погляди. Отже, толерантність насамперед має на меті прийняття інших такими, якими вони є, і взаємодію з ними на основі згоди.

Поділ людей на толерантних та не толерантних є досить умовним. Кожна людина у своєму житті здійснює як толерантні, так і не толерантні вчинки. Але здатність поводитися толерантно може стати особисті спою рисою, а отже -забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони критично ставляться до себе та не прагнуть у всіх бідах звинуватити інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не ділить світ на два кольори – чорний і білий. Вона не акцентує на розбіжностях між «своїми» та ««чужими», а тому готова вислухати й зрозуміти інші точки зору.

Почуття гумору та здатність посміятися над своїми слабкими сторонами - особлива риса толерантної людини. У того, хто здатний до цього, - менша потреба зверхньо ставитися до інших. Отже, толерантна особистість знає і правильно оцінює себе, її добре ставлення до себе співіснує з позитивним та доброзичливим ставленням до інших.

8. Вправа «Асоціативний кущ» (7 хв.)

Учасники називають характеристики людини, що асоціюється з поняттям толерантності і починаються з букви вертикального рядка.

T — терплячий;

О — обережний, оптимістичний, об'єктивний;

Л — лояльний, люб'язний;

Е — емпатійний;

P — розважливий, розумний;

А — адекватний, акуратний у стосунках з іншими;

H — ненав'язливий;

T — тактовний;

H — ніжний;

І — інтелігентний, ініціативний;

С — стриманий, співчутливий;

Т — турботливий;

M — м'якість (символ толерантності).

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Використайте невербальну мову, поспостерігайте за її ефективністю.
Будьте уважні до вербальних повідомлень інших.
Описати свої невербальні дії, спостереження за невербальними повідомленнями співрозмовника у щоденнику.

8. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що сьогодні було для вас цікавим? Що ні?

Заняття 9

Тема. Невербальне спілкування

Мета: вчити спостерігати за невербальною інформацією і її взаємозв’язком з емоційним станом. Покращувати контакти між учнями, розвивати ініціативу і розкутість у вербальному спілкуванні.

Обладнання: люстерко.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Діти оплесками вітають один одного та дарують щирі посмішки.

Давайте відповідними рухами покажемо свій настрій (див. заняття 2 п.1)

2. Етюд «Комплімент» (10 хв.)

Усі учасники стають в коло, один з учасників говорить комплімент, а решта повинна здогадатися кому він належить, у такий спосіб усі по черзі говорять і по черзі отримують комплімент.

3. Обговорення домашнього завдання (10 хв.)

Чи були якісь труднощі у виконання домашнього завдання?

Бажаючі зачитують свої записи у щоденнику.

4. Притча «Теорія і практика пізнання людей» (20 хв.)

Один здібний молодий чоловік, який хотів знань і мудрості, вивчав вдалині від місця народження, в далекому Єгипті, науку про вираз обличчя. Шість років тривало це навчання. І ось нарешті настав день. коли він добре здав іспити і радісний та гордий на коні повертався на Батьківщину. На кожного зустрічного він дивився очима людини, яка пізнала науку і щоб поглибити і розширити свої знання, читав по їх виразах, як по книзі, про що думають, які вони. І ось зустрівся йому чоловік на обличчі якого він прочитав шість рис характеру: ясно було, що він любить заздрити, ревнивий, жадний, скупий, корисний, безпощадний. «Бог свідок яке страшне обличчя у цієї людини, ніколи я ще не бачив і не чув нічого подібного. Ось коли я зміг перевірити свою теорію».Доки він так думав, незнайомець підійшов до нього з привітним виразом обличчя і сказав: «О, пане! Уже пізно, а найближче село далеко. Моя оселя хоча й маленька, темна, але я буду носити тебе на руках. Для мене буде честю, якщо ти будеш моїм гостем, твоя присутність зробить мене щасливим. Наш мандрівник із здивуванням подумав: «Дивно! Який контраст між мовою цієї людини та виразом обличчя».

Ця думка глибоко схвилювала молоду людину. Він став сумніватися в тому, що засвоїв за шість років. Щоб знову придбати впевненість, він прийняв запрошення незнайомця. Господар пригостив гостя чаєм, соками, печивом та іншими стравами. Він покорив свого гостя увагою, люб’язностями. Три дні і три ночі гостинному господарю вдалося утримати гостя. Нарешті вчений прийняв рішення позбавитися від такої дивної гостинності. Під час прощання дивний господар протягнув йому конверт зі словами: «О пане! Це рахунок», - «Який рахунок?» - із здивуванням запитав молодий чоловік господаря. «Яка наглість! Що ти собі тут уявляв? Ти у мене їв і пив? Чи не думав ти, що все це було подарунком?» При цих словах вчений відразу прийшов у себе і мовчки відкрив конверт. Він побачив, що все, що їв, пив було вказане в рахунку по ціні у сто разів більше ніж коштує. У нього не було при собі навіть половини потрібної суми. Довелося злізти з коня і віддати його господарю, а в придачу й сідло. Але і цього було замало. Тоді він зняв свій костюм і віддав. Пішки пішов молодий чоловік далі. І довго можна було чути його слова: «Слава Богу, слава Богу, що шість років мого навчання не були проведені даремно».

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Невербальна інформація» (25 хв.)

Інформація ніг

Схрещення ніг за значенням, аналогічно схрещенню рук – закритість, стриманість, невпевненість у собі, захист від навколишніх, від співрозмовника.

Закидання стопи однієї ноги на коліно другої часто супроводжує почуття переваги над іншими співрозмовниками. Нерідко ця поза доповнюється закладанням рук за голову. Якщо у людини декілька співрозмовників, то носки його взуття, зазвичай, направлені в сторону найбільш значущого із них.

Інформація очей

Розширена зіниця - збудження з позитивними емоціями.

Скорочення зіниці - збудження з негативними емоціями, очікування невдач, ворожий настрій. До людини слід звертатися тоді, коли зіниці її очей розширені, і завершувати розмову тоді, коли зіниці звузилися. Темні окуляри ховають реакцію зіниць, але у співрозмовника та оточуючих, може скластися враження, що їх роздивляються і цим самим відбудеться ворожість, негативні емоції.

Немигаючий пильний погляд провокує агресивну поведінку. Довгий погляд в сторону від співрозмовника сповіщає йому про небажання з ним розмовляти.

Блукаючий погляд або постійна зміна пильного погляду та погляду в сторону, викликає недовіру. Людині важко брехати, дивлячись в очі співрозмовнику.

Діловий погляд – дозволяє домінувати при спілкуванні.

Соціальний погляд – трикутник «око – око - рот» підвищує у співрозмовника бажання спілкуватися.

Інтимний погляд звернений від очей до грудей і нижче.

Погляд із посмішкою – проява цікавості.

Погляд з похмурим чолом – проява негативного відношення.

Погляд поверх окулярів, із під чола, сприймається як агресивний і веде до погіршення емоційного стану співрозмовника.

Відверту розмову краще вести сидячи під 90 градусів до співрозмовника. Розміщення один – проти одного веде до напруги, а розміщення поруч лишає частини візуальної інформації про реакції співрозмовника на ті чи інші слова.

Якщо співрозмовник вище вас по статусу постарайтеся бути нижче його зростом. Слід відмітити, що вчителі, лектори часто ведуть заняття стоячи. Чим більше, вище людина піднімається над іншими, тим більше вона відчуває почуття зверхності. Чим нижче людина відносно співрозмовника, тим вірогідніше відчуття підлеглості. Положення тіла, міміка, слова, інформують співрозмовника про згоду з ним. Це дуже важливий зворотній зв’язок, який забезпечує взаєморозуміння та взаємну згоду.

Обговорення.

Які переваги дає уміння розуміти невербальну інформацію?

6. Вправа «Люстерко» (20 хв.)

Учасники об’єднуються у пари і стають обличчям один до одного. Сусідні пари стоять на відстані двох витягнутих рук. Учасники в парах домовляються, хто починає вправу, а хто продовжує. Той, хто починає, робить різноманітні рухи тулубом, головою, ногами, очима, змінює міміку. Другий учасник пари повторює всі рухи партнера з максимальною точністю. По сигналу ведучого відбувається зміна ролей і зупинка рухів.

Обговорення.

Після зупинення рухів кожен учасник проговорює те, що від відчував і думав, коли задавав рухи і коли їх повторював.

Що було легше робити?
Яку інформацію несли рухи і рухи партнера?

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають питання щодо незрозумілої інформації та про те, що їх цікавить.

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Використати свої знання щодо невербального спілкування для досягнення мети і розуміння співрозмовника до і в процесі мовного спілкування.
Описати свої дії та їх результати у щоденнику.

9. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що сьогодні було для вас цікавим? Що ні?

Заняття 10

Тема. Я тебе розумію

Мета: створити позитивну мотивацію, взаємну довіру, повагу; сприяти подальшому об’єднанню групи, вдосконалювати уміння ефективного спілкування. комунікативних навичок.

Хід заняття:

1. Вправа «Світський прийом» (10 хв.)

- Цього разу традиційне вітання ми проведемо у вигляді світського прийому. Вільно пересуваючись по кімнаті, ви повинні підходити один до одного і обмінюватися компліментами, тобто підкреслювати те, що ви найбільше цінуєте саме у цій людині. Знайдіть для кожного декілька теплих слів. Я думаю, що такий прийом вам додав позитивних емоцій і з гарним настроєм ми починаємо роботу. Так? Тоді доведіть це оплесками.

2. Вправа «Розуміння» (15 хв.)

- Одне з основних умінь людини, яку ми називаємо товариською, полягає в здатності читати думки і відчуття іншої людини по очах, по виразу обличчя і т.п. В якому ступені ці здібності розвинені у вас? Давайте перевіримо прямо зараз. Серед членів групи виберіть будь - кого, чий стан і думки ви вгадуватимете. Протягом трьох хвилин письмово вказати про що він думає.

Потім розповідають цій людині про неї.

Той, чий стан описували, може прокоментувати цю розповідь, тобто висловити свою думку.

3. Вправа «Ми з тобою однієї крові» (15 хв.)

- Пам'ятаєте Мауглі? І урок, який дав йому вчитель - ведмідь Балу? Правильно, перш ніж щось зробити, скажи заклинання: «Ми з тобою однієї крові, ти і я!» І тоді тебе приймають і розуміють, що ти такий же. Давайте подумаємо над тим, що ж об'єднує нас? Для цього потрібно вибрати собі партнера і сісти поряд з ним. Візьміть чистий аркуш паперу і ручку. Напишіть заголовок «Наша схожість».

Подивіться уважно на людину, що сидить поряд з вами. Інший характер, ріст, вага, колір волосся тощо? Напевно, ви бачите дуже багато відмінностей. І це природно, адже він - Інший. Але зараз подумайте про те, що вас об'єднує, в чому полягає ваша схожість? Протягом 4-5 хвилин ви мовчки працюватимете, заповнюючи ваш листок під заголовком «Наша схожість».

При цьому постарайтеся написати не тільки про чисто фізичні або біографічні ознаки, по яких ви схожі один на одного. Вони, зрозуміло, важливі, але поміркуйте більше про психологічні характеристики, які вас можуть об'єднувати.

Після того, як ви закінчите перераховувати схожість, потрібно обмінятися списками, для того, щоб виразити свою згоду або незгоду з тим, що написав ваш партнер. Якщо ви нічого не маєте проти його записів, вони залишаються в списку. Якщо вас щось не влаштовує, ви просто викреслюєте цей запис, тим самим даючи зрозуміти, що ваш партнер помилився. Після взаємного аналізу ви можете обговорити результати роботи, особливо якщо є викреслені записи.

4. Акцент

- Часто в нашій мові ми абсолютно не звертаємо уваги на те, які слова ми говоримо. Наприклад, після того, як ви запропонували партнеру взяти участь в будь - якій справі, він говорить, що йому не зовсім ясно, про що йде мова. Ви можете відреагувати двома принципово різними способами.

Перший з них, який звичайно використовують некомпетентні в спілкуванні люди, виглядає приблизно так: «Ви мене не зрозуміли».

Другий спосіб реакції на ситуацію, яку використовують досвідчені люди, виглядає приблизно так: «Вибачте, я не ясно виразив свою думку».

Ви розумієте, що першою відповіддю ми перекладаємо всю відповідальність на партнера і тим самим ставимо його в ніякове положення. Ці слова як би підкреслюють, що він некомпетентний, погано розбирається в питанні, яке обговорюється, і т.д.

Другий варіант відповіді знімає з вашого партнера значну частку відповідальності. Такими словами ви приймаєте все на себе і показуєте свою готовність продовжити розмову, не дивлячись на те, що з першого разу не все вийшло так, як ви хотіли.

Давайте сьогодні потренуємося у використовуванні саме другої тактики ведення розмови. Для цього ми спочатку зберемо декілька прикладів висловів першого типу, при якому вся вина перекладається на партнера. Бажано, щоб це були приклади з вашої особистої практики, які ви часто чуєте при спілкуванні з своїми друзями, знайомими та іншими людьми. Після цього ми переробимо відповіді в другий варіант, який більш ефективний при веденні діалогу.

5. Коло мого спілкування (15 хв.)

- У кожної людини є знайомі. У когось багато хороших друзів, а хтось за все життя так і не зміг знайти справжнього друга. Зараз ви проаналізуєте коло своїх знайомих і запишете їх імена, вказуючи вік, ім’я, прізвище, тип відносин.

Обговорення.

В яких відносинах ви з цими людьми?
Хто лідер у вашій парі під час спілкування?
Хто з вас ініціює спілкування?
Які почуття ви переживаєте під час розмови з кожним з них?
Що є предметом розмови, про що ви найчастіші говорите, які проблеми обговорюєте?
Яким чином ви закінчуєте бесіду?
Що випробовуєте після її завершення?
Як часто відбуваються ваші зустрічі і як довго вони тривають?

6. Вправа «Я тебе розумію» (15 хв.)

Кожному підлітку пропонується серед членів групи вибрати товариша, чий стан і думки він зможе відгадати по очах, по виразу обличчя, по позі і т.п.

Учасникам дається 3 хвилини на те, щоб письмово висловити, про що думав товариш під час заняття, які почуття переживав і т. д,

Продовження вправи може проходити в двох варіантах.

А. Кожен підліток, звертаючись до товариша, стан якого він описував, розповідає йому про нього (про його стан і його думки). Той, чий стан описували, може прокоментувати цю розповідь.

Б. Кожен підліток описує стан партнера, який не знає, що все це відноситься до нього. Діти повинні визначити, чий стан був описаний.

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

- Чи є запитання щодо викладеного сьогодні матеріалу?

- Кому що не зрозуміло?

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Описати в щоденнику стан і думки свого найближчого товариша.

9. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

- Що вам сьогодні сподобалося?

Ведучий дякує дітям, дарує щиру посмішку і аплодисменти. Вдихає в долоні тепло і передає поруч стоячому учаснику тренінгу. Далі передається по колу.

Заняття 11

Тема. Ефективні прийому спілкування

Мета: створити позитивну атмосферу, розвивати комунікативні уміння, розвивати уміння давати зворотній зв’язок при спілкуванні.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Діти оплесками вітають один одного та дарують щирі посмішки.

- Якщо нас привітно зустрічають, дарують щиру посмішку, то настрій завжди покращується. Так? У вас гарний настрій?

2. Гра «Зіпсований телефон» (10 хв.)

Діти стають у ланцюжок. Ведучий стає в кінці ланцюжка. Таким чином, всі діти повернені до нього спиною. Торканням до плеча, він пропонує обернутися до нього того, хто стоїть попереду. Потім жестами показує будь - який предмет (пістолет, м’яч, коробку тощо). Перший учасник повертається обличчям до другого і також торкається до плеча, таким чином просить його повернутися і показує предмет, другий передає третьому, третій – четвертому і т.д.

Обговорення.

Який предмет був показаний?

Обговорення домашнього завдання (5 хв.)

Чи виникали труднощі у виконання завдання?

За бажанням діти зачитують свої записи у щоденнику.

4. Притча «Слуга баклажанів» (10 хв.)

Дуже - дуже давно на Сході жив могутній володар. Він дуже любив баклажани і не міг насититися ними. У нього навіть слуга був тільки для того, щоб смачно готувати страву із баклажанів. Володар говорить мрійливо: «Який же розкішний цей плід! Який же у нього смак! Який елегантний вигляд мають ці баклажани – це найкраще, що є на світі» - «Так, так, мій володарю», - відповідав слуга. В цей день володар з’їв від жадоби стільки баклажанів, що йому стало навіть погано. У нього було таке відчуття, що у шлунку все переверталося, піднімалося знизу вверх і начебто всі з’їдені баклажани хочуть вийти на світ Божий. Він стогнав: «Ніколи в рот більше не візьму жодного баклажану. Від однієї думки про баклажани мені стає дурно. Баклажани – найгірші плоди, які я тільки знаю» - «Так, так, мій володарю», - відповідав слуга. Тут володар схаменувся: «Ще сьогодні, коли я говорив про розкішність баклажанів, ти згодний був зі мною, а тепер, коли я говорю, що вони препогані, ти мене знову підтримуєш. Як це розуміти?» - «Володарю! – сказав слуга, - я твій слуга, а не слуга баклажанів».

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з нас?

5. Інформаційне повідомлення «Уміння слухати» (15 хв.)

Успішне спілкування та рефлексивне слухання

Людину від раннього віку навчають умінню говорити – і дуже рідко – умінню слухати. Уміння слухати і уміння говорити – це дві різні складові уміння успішно спілкуватися. Важливою складовою ефективного спілкування є рефлексивне слухання, яке включає безсуперечне прийняття того, що говорить партнер, його відчуттів, емоцій, позитивний зворотний зв’язок.

Спілкування включає в себе три основні етапи: встановлення контакту, основну частину і резюме тобто завершення бесіди. На кожному етапі існують способи покращення взаєморозуміння.

Встановлення контакту

Бесіду бажано починати із створення атмосфери довіри, товариськості, відвертості. Цьому сприяють:

вибір часу, місця;
привітання, яке бажано супроводжувати посмішкою, зверненням по імені, рукостисканням та іншими знаками уваги;
встановлення контакту очей (але не свердлити партнера поглядом);
вибір оптимальної для бесіди дистанції та взаємного розташування;
відкрита поза;
вислів, який засвідчує, що людина рада бачити співрозмовника

Основна частина

Бесіда найбільш результативна, якщо у співрозмовника виникає емоційний стан взаєморозуміння. Це може бути досягнуто шляхом вербального і невербального емоційного приєднання до партнера, посередництвом зворотного зв’язку.

Вербальне приєднання:

надання можливості партнеру виговоритися;
заохочення партнера продовжити розповідь через зворотній зв’язок – словами і фразами – активаторами («дуже цікаво», «Як це?», «Розкажіть мені докладніше», «Я хотів би дізнатися про це» тощо);
демонстрація явного інтересу до проблем партнера фразами: «Що для тебе найбільш важливіше?»;
підкреслення своєї спільності з партнером через схожість інтересів, поглядів, цілей фразами типу «Я також радий?», «Я також обурений», «Згоден, це погано» тощо;
підтвердження важливості повідомлення та ім’я співрозмовника фразами: «Я про це дізнався вперше», «Я про це взагалі не підозрював», «Я теж так думав, але не вірилось», «Можна я буду про це з тобою радитися».

Невербальне приєднання:

говоріння схвальних але невизначних звуків – активізування типу: «А-а-а», «Ну-у-у», «Та-а-а»;
повторення емоцій співрозмовника шляхом погляду, сміху, вираження гніву, обурення за допомогою міміки;
повторення пози і жестів;
підтримка партнера схвальним киванням голови;
повторення інтонації, тембру голосу, ритму і пауз у мові;
тактильний контакт зі співрозмовником у процесі викладання свого прохання.

Завершення бесіди

В заключній частині важливо повторити і залишити у партнера враження, що всі його зрозуміли. Демонстрація бажання спілкуватися в подальшому. Для цього підводиться висновок бесіди фразами, які можна розпочати так: «Як я зрозумів...», «Ти хочеш...», «Ти пропонуєш...», «Ми домовилися, що...».

Якщо партнер підтвердив розуміння мети вашої бесіди, то її можна вважати завершеною та дружньо розійтися. Якщо партнер скаже: «Ти мене не зовсім зрозумів...» або «Мені хотіло б іншого...», то бесіду можна вважати незавершеною. В ході бесіди питання бажано задавати у відкритій формі, тобто так, щоб на них не можна було відповісти «Так» чи «Ні», тоді партнер, вірогідніше всього, замовкає.

Приклад відкритого запитання: «Як ти відносишся до того, що сусід тебе часто зачіпає?»

Приклад закритого питання: «Тобі подобається, що сусід тебе часто зачіпає?»

6. Вправа «Говорючий» і «Слухаючий» (15 хв.)

Обирається «Говорючий» і «Слухаючий». Говорючий виходить із кола. Слухаючий створює умови для бесіди, розставляючи стільці в центрі кола. Запрошує «Говорючого» і встановлює контакт.

«Говорючий» виразно щось розповідає, наприклад, про те, що вчора чи сьогодні відбулося, що його займає, хвилює. Його партнер слухає і завершує розмову, підтримкою, того хто говорив.

Обговорення.

«Говорючий» розповідає про свої емоції та враження в ході рефлексивного слухання. «Слухаючий» розповідає про те, як та в яких місцях він використовував прийоми рефлексивного слухання, про свої враження. Останні учасники діляться враженнями та спостереженнями.

Обмін ролями або зміна «Говорючого» та «Слухаючого».

Що було легше робити?
Яку інформацію несли рухи і рухи партнера?

7. Гра «Знайди свою пару» (10 хв.)

Діти отримують аркуші на яких написані назви тварин. Назви повторюються на двох аркущах. Кожному учаснику треба знайти свою пару, при цьому спілкуватися невербальним способом.

Коли всі пари утворилися, перевіряємо чи співпали вони.

8. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти говорять про те, що їх турбує, що не зрозуміло, тобто задають питання, на які потребують відповіді.

9. Домашнє завдання (5 хв.)

Використайте свої знання і уміння щоб створити зворотній зв’язок в повсякденному житті для досягнення якоїсь мети. Знайдіть співрозмовника, сформуйте мету розмови з ним, використовуючи вміння слухати, вербальні та невербальні прийоми спілкування.
Описати свої дії та дії партнера у щоденнику.

10. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що вам запам’яталося сьогодні найбільше, що сподобалося?

Ведучий говорить добрі слова побажань. Вдихає в долоні тепло і передає поруч стоячому учаснику. Далі передається тепло по колу.

Заняття 12

Тема. Продовжуємося навчатися

Мета: допомогти учням в усвідомлені мотивів своїх вчинків, усвідомлені власного впливу на інших людей; розвивати уміння давати партнеру позитивний зворотній зв’язок, сприяти підвищенню самооцінки. Розвивати уміння будувати «Я – концепцію». Усувати емоційні бар’єри між учасниками. Навчити цінувати і поважати не тільки себе, а й інших.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

- Традиційне вітання сьогодні ми проведемо під девізом «Твоє майбутнє». Вітаючи один одного, ви повинні зробити вашому партнеру невеликий прогноз на майбутнє та побажати гарного настрою.

2. Вправа «Ми з тобою однієї крові» (15 хв.)

- Давайте знову згадаємо Мауглі? І урок, який дав йому вчитель - ведмідь Балу? Правильно, перш ніж щось зробити, скажи заклинання: «Ми з тобою однієї крові, ти і я!» І тоді тебе приймають і розуміють, що ти такий же. Давайте подумаємо над тим, що ж об'єднує нас? Для цього потрібно вибрати собі партнера і сісти поряд з ним. Візьміть чистий аркуш паперу і ручку. Напишіть заголовок «Наша схожість».

Подивіться уважно на товариша, що сидить поряд з вами. Інший характер, ріст, вага, колір волосся тощо? Напевно, ви бачите дуже багато відмінностей. І це природно, адже він - Інший. Але зараз подумайте про те, що вас об'єднує, в чому полягає ваша схожість? Протягом 4-5 хвилин ви мовчки працюватимете, заповнюючи листок із заголовком «Наша схожість».

При цьому постарайтеся написати не тільки про фізичні або біографічні ознаки, відповідно яких ви схожі один на одного. Вони важливі, але поміркуйте більше про психологічні характеристики, які вас можуть об'єднувати.

Після того, як ви закінчите перераховувати схожість, потрібно обмінятися списками, для того, щоб виразити свою згоду або незгоду з тим, що написав ваш партнер. Якщо ви нічого не маєте проти записів, вони залишаються в списку. Якщо вас щось не влаштовує, ви просто викреслюєте цей запис, цим самим даєте зрозуміти, що ваш партнер помилився. Після взаємного аналізу ви можете обговорити результати роботи, особливо якщо є викреслені записи.

3. Обговорення домашнього завдання (5 хв.)

Чи виникали труднощі у виконання завдання?

За бажанням підлітки зачитують свої записи у щоденнику.

4. Притча «Брудні гнізда» (10 хв.)

Один голуб постійно змінював гнізда. Неприємний запах, який йшов від кожного гнізда, був йому нестерпним. Він весь час скаржився на це досвідченому, старому голубу. А той все хитав головою і нарешті сказав: «Від того, що ти постійно змінюєш гнізда, нічого не зміниться. Запах, який тобі неприємний і заважає, іде не від гнізда, а від тебе самого».

Обговорення.

- В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Вміння слухати» (15 хв.)

Умови рефлексивного слухання:

бажання вашого партнера виговоритися;
ваше бажання його вислухати та підтримати;
визнання щирості співрозмовника;
особиста щирість;
час, достатній для бесіди;
умови для розмови;
розуміння, що кінцева мета бесіди – зняти напругу у партнера і позбавити його негативних відчуттів.

Перешкоди спілкування:

відсутність умов для розмови;
відсутність достатнього часу для розмови;
небажання говорити на дану тему одного із співрозмовників;
постійне перебивання того, хто говорить;
спроба перевести мову на іншу тему, небажану для співрозмовника;
велика цікавість;
вербальне протиріччя словам і думкам співрозмовника («А що в цьому поганого?», «А чому б і ні?», «Нічого ти не розумієш», «У мене ще гірше, ніж у тебе» тощо);
невербальне протиріччя повідомленням партнера, його емоціям і почуттям: сміх невпопад, закрита поза, погляд в бік, недовірливий погляд, предмет між співрозмовниками (сумка, стіл, парасолька тощо), байдужість;
приниження ролі, якостей співрозмовника або перебільшення своєї ролі;
негативна оцінка думки співрозмовника чи його самого;
підкреслення різниці між собою та співрозмовниками;
нерозуміння співрозмовника;
речення побудовані у формі «Ти - повідомлення». Вони мають вказівну форму і викликають у співрозмовника автоматичну опору;
«Я - повідомлення» знімають напругу, особливо при промовлянні зауважень, невдоволення. «Я - повідомлення» не мають звинувачень в будь-яку адресу і тому не зустрічають активного опору. Воно дає співрозмовнику розуміння того, що ви відчуваєте, коли він щось робить. При цьому звертається увага не на поведінку партнера, а на його наслідки для вас.

Зворотній зв’язок

Уміння слухати залежить від уміння давати зворотній зв’язок тому, хто говорить. Зворотній зв’язок сповіщає співрозмовнику про ваше відношення до предмету розмови, до самого співрозмовника та до ситуації в цілому. Всі три розглянутих етапи розмови: встановлення контакту, основна частина та завершення - включає в себе елементи зворотного зв’язку. На їх основі партнер постійно коректує свою поведінку та відношення до вас. Наприклад, ваша байдужість привітання відразу сповістить партнеру про небажання з ним говорити і він може мовчки піти. Насмішкуватий погляд в процесі розмови може створити у партнера відчуття, що ви йому не вірите, або ж іншу негативну емоцію. Тому, залишивши розпочату розмову він може почати з’ясовувати з вами відносини.

Зворотній зв’язок повинен бути контролюючим, свідомим. Пам’ятайте, що він часто визначає розвиток, напрямок і результат розмови.

6. Вправа «Тепле містечко» (10 хв.)

Кожен учасник по черзі виходить в цент кола, сідає і називає якість, яку він у собі вважає негативною. Останні по черзі дають зворотній зв’язок, називають позитивні сторони цієї якості.

Обговорення.

Що кожен відчував, коли знаходився у центрі кола?
Що кожен відчував сидячи в колі?

7. Вправа «Гаряче містечко» (10 хв.)

Хто хоче знати думку інших про себе, той сідає у центр кола. Останні по черзі говорять йому, як вони його сприймають, у формі «Я – повідомлень».

8. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають запитання про те, кому що не зрозуміло.

9. Домашнє завдання (5 хв.)

Практикуйтесь в зворотному зв’язку та «Я - повідомленнях» в повсякденному спілкуванні.
В щоденниках опишіть умови рефлексивного повідомлення, його мету і результат.

В ході бесіди зверніть увагу на зміни свого емоційного стану і стану партнера в залежності від вербальних і невербальних факторів.

10. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що вам запам’яталося сьогодні найбільше, що сподобалося?

Заняття 13

Тема. Соціальні норми

Мета: ознайомити з принципами взаємодії з іншими людьми, використовуючи їх погляди. Закріпити уміння вербального і невербального спілкування та адаптації до ролей ведучого і веденого.

Обладнання: люстерко.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Діти стають у коло. Кладуть руки один одному на плечі. Привітно дивляться і вітаються.

- Який у вас настрій? Якщо гарний підніміть вгору руки, якщо не дуже – одну руку, якщо поганий – руки опущені.

2. Обговорення домашнього завдання (5 хв.)

- Які труднощі виникали при виконанні домашнього завдання.

За бажанням діти зачитують свої записи.

3. Гра «Моє відображення» (15 хв.)

Давайте пограємо в гру, яка допоможе виявити наше відношення до себе. Зараз по колу передаватиметься люстерко. Завдання кожного гравця уважно подивитися на себе, потім спробувати подивитися на себе зі сторони, начебто бачите не своє віддзеркалення, а обличчя незнайомця, яке привернуло увагу. Зосереджено вивчіть цю людину, а потім спробуйте відповісти на наступні питання:

Що привабливе ви бачите в цій людині?
За що можна любити її?
Що в ній викликає пошану, а може й захоплення?

Якщо хтось і не зміг сказати на свою адресу нічого хорошого, - це сигнал для серйозних роздумів про себе і своє життя.

4. Притча «Сорочка щасливої людини» (10 хв.)

Халіф (князь) лежав при смерті, він утопав у своїх шовкових подушках. Лікарі стояли біля нього і думали про те, що ж робити. Потім вони зійшлися в думці, що Халіфу потрібна сорочка щасливої людини, яку треба положити під подушку. Гінці, як бджолині рої, розлетілися кругом і шукали щасливу людину. Але у всіх, кого зустрічали, були тільки проблеми та біди. Нарешті гінці, вже майже втративши надію, зустріли пастуха, який весело наспівував та пас овець. «Чи щасливий ти?» - спросили у нього. «Я не знаю нікого, хто був би щасливіший за мене», - відповів пастух. «Тоді дай нам свою сорочку!» - крикнули гінці. «А у мене її немає» - сказав пастух. Ця звістка про єдину щасливу людину, яка немає сорочки, заставила Халіфа замислитися. Три дні і три ночі він нікого не підпускав до себе. А на четвертий день велів роздати людям всі свої шовкові подушки, цінні камені, і, як говорить легенда з того дня став знову здоровим і щасливим.

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного учасника?

5. Історія про дикого хлопчика (20 хв.)

У 1977 р. на півдні Франції, у лісі був знайдений хлопчик. Він рухався на чотирьох кінцівках, їв як тварина, кусав тих хто до нього наближався. Нюх і слух були дуже розвинуті. Він міг ходити голим у морозяну погоду, витягувати страву із дуже гарячої води, при цьому не відчуваючи болі. Він не вмів говорити, а видавав нечленороздільні звуки. Хлопчику було приблизно 12 років.

Відомий психіатр Піннель обстежив хлопчика і надав висновок, що він розумово відсталий.

Молодий лікар Ітар не погодився з цим діагнозом. Він назвав хлопчика Віктором і висунув припущення, що поведінка дитини – слідство відсутності спілкування з людьми. Ітар був впевнений, що після належного навчання хлопчик зможе жити нормальним життям у суспільстві дітей.

Однак після п’яти років навчання Ітар признав, що йому не вдасться досягти поставленої мети – навчити хлопця всьому, що вміють і знають його ровесники, які виросли серед людей. Віктор швидко навчився ходити на двох ногах, користуватися предметами побуту, оволодів зачатками членороздільної мови. Спроби навчити хлопця спілкуватися з іншими людьми по загальноприйнятим нормам і правилам того часу, закінчилися повною невдачею.

Обговорення.

В чому зміст цієї історії для кожного учасника?
Якщо міський житель опиниться один у лісі, він буде пристосований до того життя?
Будуть жителі лісу вважати міську людину нормальною, якщо вона опиниться в їхньому суспільстві?
Яка роль вроджених якостей людини і придбаних якостей в ході навчання?
Який віковий період придбання особистих знань і умінь у людини?

Висновок: Віктор зумів вижити в лісі і залишатися одним багато років там. Це говорить про його високий рівень адаптації у лісі, ідеальній адаптації до оточуючого його світу, про його високий рівень розвитку. Але люди його вважали дурнем.

- Чому? За якими правилами і нормами люди так оцінили Віктора?

7. Інформаційне повідомлення «Соціальні норми та соціальний контроль» (20 хв.)

Людині важко вижити одній і значно легше жити у суспільстві. Але життя в суспільстві можливе лише при виконанні певних норм взаємодії або ж соціальних норм. Вони існують у всіх народів. «Не убий», «Не укради» - це основні норми, які властиві будь-якому колективу, будь-якій людській культурі, цивілізації. Соціальні норми необхідні суспільству для виживання та розвитку. Норми існують у вигляді законів і традицій, правил поведінки та спілкування, правил носіння одягу та змісту оформлення житла тощо. В різних культурах норми можуть значно відрізнятися або бути протилежними. Наприклад, християнство дозволяє мати одну жінку, а іслам дозволяє мати стільки, скільки чоловік здатен утримувати.

За порушення соціальних норм суспільство припускає покарання: від зауваження до в’язниці.

Обговорення.

Які соціальні норми поведінки, життя в школі, сім’ї у суспільстві ровесників ви знаєте?
Чому вони виникли та існують?
Які ви знаєте норми і правила нашої культури та інших культур?

8. Вправа «Компроміс» ( 20 хв.)

У кожного з вас по 20 сірників. Сядьте попарно один проти одного в колі. З однієї сторони у нас будуть директори шкіл, з другої класні керівники.

Директору завтра вранці треба виділити по п’ять учнів для прибирання території навколо школи. А у класного керівника – важлива контрольна робота у цьому класі.

За моєю командою всі директори починають розмову з класними керівниками про те, що треба діти для прибирання території, використовуючи всі можливі способи вербального і невербального спілкування. Через три хвилини команда «Зупинись». Всі встають. Класні керівники, які домовились з директорами, стільки сірників (учнів) на скільки домовилися, потім всі сідають. Якщо домовитися не змогли, тобто класний керівник відмовився дати учнів чи директор не погодився прийняти недостатню кількість, то класний керівник і директор залишаються стояти і віддають ведучому (мені) по п’ять сірників. Після цього сідають. Потім іде зміна ролей та партнерів.

Після завершення гри переможця визначить найбільша кількість сірників. Переможця вітають аплодисментами.

Обговорення.

Який у вас був стан у ролі директора та класного керівника?

9. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Кому щось не зрозуміло?
У кого є запитання щодо сьогоднішнього заняття чи попередніх?

10. Домашнє завдання (5 хв.)

Поміркуйте про соціальні норми у вашій сім’ї, школі, в суспільстві однолітків та про соціальні норми в житті.
Хто і як їх виконує, а хто їм суперечить? Чому?
Які наслідки їх недотримання?
В щоденнику описати свої основні ролі, їх правила. Які правила ви виконуєте, а які порушуєте? Які результати виконання правил ваших ролей.

11. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що вам запам’яталося сьогодні найбільше, що сподобалося?

Заняття 14

Тема. Наша поведінка

Мета: допомогти дітям усвідомити мотиви своїх вчинків, усунути емоційні бар’єри між членами групи: навчити цінувати не тільки себе, а й інших; зняти внутрішні бар’єри у спілкуванні.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Діти стають у коло. Кладуть руки один одному на плечі. Привітно дивляться і вітаються.

Який у вас настрій? Якщо гарний, то підніміть вгору руки, якщо не дуже – одну руку, якщо поганий – руки опущені.

2. Вправа «Приємні слова» (10 хв.)

Діти вітають один одного, згадуючи індивідуальні особливості партнерів. Виражають упевненість у тому, що співрозмовник ніколи не зробить...

Наприклад: «Привіт, Олю, я рада тебе бачити, я думаю, що ти ніколи не образиш людину, яка слабша за тебе».

3. Обговорення домашнього завдання (5 хв.)

За бажанням діти зачитують записи в щоденнику.

Відповіді на поставлені запитання домашнього завдання (заняття 13 п.9)

4. Притча «Лікар знає все» (10 хв.)

В ліжку лежав дуже хворий чоловік, здавалося, що він ось - ось помре. Жінка пішла до сільського лікаря з проханням прийти подивитися на хворого, можливо щось ще можна зробити. Лікар десь півгодини обдивлявся, слухав хворого, прикладаючи вухо до грудей, слухав пульс, повертав його то на бік, то на живіт, то на спину, піднімав руки, ноги, відкривав йому очі, дивився в рот і нарешті сказав впевнено: «Добра жінко, я повинен сповістити вам дуже неприємну звістку: ваш чоловік вже два дні як мертвий». Після цих слів хворий, переляканий сказаним, підняв голову і сказав: «Та ні, моя люба, я ще живий!» тоді жінка енергійно стукнула кулаком по голові хворого чоловіка і гнівно закричала: «Замовчи! Лікар знає краще, живий ти чи мертвий!»

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Людина і суспільство» (20 хв.)

Роль і ролеві очікування

«Роль» - слово французького походження. У французькому театрі роллю називався рулон паперу, на якому написані слова, які говорить актор у спектаклі. У психології роллю називається спосіб, який включає права і обов’язки людини. В житті на протязі дня ми граємо багато ролей: сина і доньки, учня, однолітка, пішохода, покупця тощо. У відповідності із роллю ми ведемо себе відповідно, і оточуючі постійно контролюють нашу поведінку, її відповідність нормам і правилам, виконуючої в цей час ролі. Цей контроль називається соціальним. Наприклад, якщо ви розпочинаєте галасливу чи рухливу гру у автобусі, то оточуючі рішуче вас зупинять. Вони очікують від вас іншої поведінки.

Рольові очікування регулюють взаємодію людей. Ви завчасно очікуєте, як будуть вести себе батьки, вчителі, однокласники і ці очікування взаємні. Відхилення від рольової поведінки чи спроба грати чужу роль зазвичай ведуть до конфлікту.

Здібність розуміти очікування інших людей і виконувати ці очікування називається тактовністю. Нездатність часто проявляється в нерозумінні або свідомому порушенні очікувань інших людей. Безтактність веде до конфліктів, які є елементами соціального контролю.

Дружнє спілкування і конфлікт

Подумайте і скажіть, що таке дружба, кого можна вважати своїм другом?

Дружба характеризується задоволенням взаємних очікувань, взаємними почуттями, прив’язаністю. Порушення очікувань, правил поведінки в дружбі може розцінюватися як зрада.

Якої поведінки ви очікуєте від друга, які почуття і емоції, які дії?

Дружба припускає схожі почуття, інтереси, захоплення і емоції, довірливість та щирість, взаємодопомогу, безкорисливість. Порушення норм і правил дружби руйнує її і може привести до конфлікту. Порушення очікувань може бути довільним і мимовільним. Мимовільне порушення може бути пов’язане з різним розумінням двох людей правил поведінки в одній і тій же ситуації. Наприклад, ви попросили батьків нічого не чіпати у вашій кімнаті: книжки, зошити та різні речі. Ви сказали, що їх розташування зручне для вас. Батьки впевнені, що у ваших книжках, зошитах, речах безлад. Треба прибрати. Виникає конфлікт в якому кожна сторона вважає себе правою у відповідності з особистим змістом ситуації. Зазначимо, що особистий зміст ситуації часто залежить від віку. Якщо дорослий вас не розуміє, то постарайтеся пояснити йому зміст ситуації, який бачите ви, і одночасно зрозуміти сприйняття змісту ситуації дорослим. Тоді у вас буде менше конфліктів.

6. Вправа «Хочу виговоритися» (20 хв.)

У кого із вас є щось недоговорене іншій людині і вам дуже хочеться сказати це? Або ж вас щось хвилює; ви гніваєтеся, вас не розуміють. Може вам вже давно хочеться зіграти якусь роль, а це ніяк не вдається. Зараз у вас буде така можливість.

Бажаючому пропонується вибрати із кола учасників найбільш схожого на того, кому він хотів би сказати щось. Обоє сідають один проти одного. Той, хто хотів говорити - говорить, другий слухає. Потім відбувається обмін місцями, і бажаючий говорити відповідає самому собі від імені того, хто слухає. Потім знову обмін місцями, і той, хто говорить, відповідає партнеру від свого імені.

Так продовжується до тих пір, доки той, що говорить не зупиниться. Його партнер на протязі всієї вправи мовчить.

Обговорення.

Що ти відчував на початку вправи?
Що відчував в кожній із ролей?
Що відчуваєш зараз?

Потім дається можливість виговоритися другому учаснику. По закінченню учасники говорять про те, як змінився їхній стан в ході вправи.

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають питання на які хотіли б отримати відповіді.

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Поміркуйте, які ролі ви виконуєте в житті. Які правила ваших ролей. Які ролі людей, з якими ви часто буваєте поряд. Які правила їх ролей.
Які взаємовідносини норм і правил із нормами і правилами близьких вам людей. Які ваші взаємні очікування, наприклад, з батьками, вчителями, друзями, однокласниками.
Якщо ви відчуваєте, що порушуєте правила своїх ролей чи очікування інших людей, то подумайте, як можна виправити це та змінити свою поведінку з метою усунення конфліктів.
Відповідні записи зробити у щоденнику.

9. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

- Що найбільш запам’яталося сьогодні? Що не сподобалося?

Діти дарують один одному аплодисменти та щиро посміхаються.

Заняття №15

Тема. Це я!

Мета: поглибити процес саморозкриття, активізувати процес самопізнання, допомогти відчути себе в ролі переможця, в ролі прийнятого лідера та ролі прихильника, створювати позитивний емоційний настрій.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Посміхнутися, оплесками привітати один одного.

З яким настроєм розпочинаємо заняття?

2. Вправа «Моє ім’я» (10 хв.)

По черзі кожен підліток виходить в центр кола і називає своє ім’я, те що написано на бейджику і супроводжує це будь - яким жестом або позою. Вибір пози чи жесту здійснюється довільно, за бажанням гравця. Головне щоб через цей рух був переданий образ людини, що представляє себе.

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (5 хв.)

Діти діляться враженнями щодо виконання домашнього завдання. Зачитують, за бажанням, свої записи в щоденнику.

4. Притча «Ввічливий мула» (10 хв.)

Один всіма поважливий шейх проводив велике свято. Запрошені були всі знатні, титуловані особи тих місць. Тільки мулу забули. Але він був серед гостей і почувався як риба у воді. Один із запрошених гостей відвів мулу в сторону і сказав: «Як трапилося, що ти тут?» Тебе ж не запрошували». Мула дуже делікатно відповів: «Якщо господар не знає своїх обов’язків і не запросив мене, то навіщо мені втрачати можливість скористатися своїми обов’язками і бути ввічливим гостем?»

Обговорення.

В чому зміст притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Рефлексія вербальна (5 хв.)

У психології особистості рефлексія є процесом самопізнання людини свого внутрішнього стану та причин своєї поведінки. Одночасно в соціальній психології під рефлексією розуміють усвідомлення людиною того, як вона сприймається іншими. Таким чином, рефлексія включає і розуміння людиною самої себе, і розуміння того, як інші сприймають особливості її особистості, емоційного стану, її уявлення про оточуючий світ.

6. Діагностика міжособистісних відносин за опитувальником Т. Лірі (25 хв.)

Попередньо підготовлені протоколи опитування роздаються учасникам для заповнення.

Обговорення.

Які емоції і враження виникли у вас в ході відповідей на питання?
Які питання вам здалися найбільш важливими? Чому?
Що про вас думають друзі, батьки і чи співпадають ваші відповіді з думками інших про вас?

7. Вправа «Аплодисменти» (5 хв.)

Кожен бажаючий виходить в центр кола. Останні гучно вітають його аплодисментами, криками та іншими способами. Той, хто вийшов, знаками і словами приймає привітання і може у відповідь сам привітати оточуючих. Число виходів кожного учасника необмежене.

Обговорення:

- Ваші відчуття в центрі кола і серед шанувальників, які вітали вас?

8. Вправа «Запитання» (7 хв.)

Діти задають будь-які запитання на які хочуть отримати відповідь.

9. Домашнє завдання (5 хв.)

Подумайте, де ви є лідером, а де ні. Чому в одних ситуаціях ваша думка є ведучою, а в інших – залишається без уваги?
Як змінити свою поведінку, щоб відчувати себе більш впевнено у хвилюючих вас ситуаціях?
Зробити записи в щоденнику щодо подібних ситуацій та можливих способів впевненості в них. Виберіть для себе спосіб який найбільше для вас підходить та опишіть його.

10. Підсумок проведення заняття (8 хв.)

Що вам найбільш сьогодні сподобалося, зацікавило?

11. Вправа «Усмішка» (10 хв.)

- На жаль сьогодні рідко можна зустріти людину, яка просто посміхається людям, проходячи поруч з ними. Ми звикли до того, що люди похмурі. Це не правильно. Ми повинні частіше посміхатися, першим знаком привітання, звернення повинна бути посмішка. Посміхніться дітям, друзям, знайомим, перехожим. Усмішка робить життя радісним, посилює в людях віру, любов і просто покращує настрій. Посмішка нічого не коштує, але дорого цінується! Це просто щастя!

Давайте підійдемо один до одного посміхнемося і скажемо декілька приємних слів.

Обговорення.

Що відчували коли посміхалися один одному?
Були якісь труднощі при виконанні?
Що відчували, коли посмішка була адресована вам?

На завершення зустрічі аплодисменти.

Заняття 16

Тема. Хто він?

Мета: розвивати уміння розуміти внутрішній стан іншої людини; усвідомлювати зовнішні прояви своїх внутрішніх станів; розвивати спостережливість та здібності до узагальнення результатів.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (див. заняття №2) (5 хв.)

2. Гра «Привіт друже!» (10 хв.)

Учасники сідають у коло. Їм потрібно по черзі привітатися з кожним учасником гри. При цьому обов’язково підкреслюється індивідуальність партнера, називаючи його найхарактерніші риси. Слід звертати особливу увагу на те, якими словами користується кожен з учасників, вітаючи партнера.

Ця гра застосовується для того, щоб налаштувати всіх на довірливий стиль спілкування.

3. Обговорення домашнього завдання (5 хв.)

Чи виникали якісь труднощі при виконанні домашнього завдання?
За бажанням діти зачитують свої записи.

4. Притча «Молитва» (10 хв.)

Одного разу в гості на обід запросили знатну людину, відому своєю святістю. Господиня дому дуже старалася готуючись до зустрічі. Їй так хотілося відзначитися своєю кулінарною майстерністю.

За кожним разом, подаючи страви гостю, вона вибачалася за те, що їжа пригоріла і говорила, що під час готування вона весь час читала молитву, з надією, що їжа буде смачною. Завершуючи обідню трапезу поважний гість з посмішкою сказав: «Це добре, що ти молишся під час готування страви. Але в наступний раз візьми з собою на кухню кулінарну книгу».

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Обговорення результатів тестування по опитувальнику Т. Лірі (25 хв.)

6. Вправа «Хто він» (15 хв.)

Учасники групи - Актор - приймає на себе роль іншого члена групи, добре відомого всім. Останні по черзі задають йому одне - два запитання. Актор відповідає, копіюючи манери та стиль мови учасника, якого зображує. Після того, як всі учасники групи задали питання, кожен промовляє припущення, чию роль виконував Актор. По завершенню Актор повідомляє, чию він грав роль, і дає свої коментарі. Наприклад, чому він обрав цю роль, її особливості, як почував себе в цій ролі, який емоційний стан до початку та по завершенню.

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають питання на які отримують відповіді.

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Люди часто хочуть бути схожими в поведінці, одязі, словах на значущих для них знайомих, загальновідомих людей. Проведіть спостереження за оточуючими. Постарайтеся зрозуміти хто з них кого копіює? На кого стараєтеся бути схожі ви? Чому?
Спостереження описати в щоденнику.

Підсумки проведення заняття. Вправа «Усмішка»

(див. заняття №15) (10 хв.)

Заняття 17

Тема. Які ми

Мета: розвивати здібності до прийняття рішень в непередбачуваних життєвих ситуаціях на основі рефлексії та інтуїції.

Обладнання: папір А4, олівці.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Посміхнутися, привітати один одного поплескуванням по плечу. Оплесками виразити свій емоційний стан.

2. Гра «Всі-деякі-тільки я» (10 хв.)

Діти сидять на стільцях в колі. Психолог в центрі, без стільця.

Я зараз буду говорити про деяких людей. Всі, кого мій вислів стосується миттєво, піднімаються зі своїх стільців і займають місце на вільному стільці. На сусідній стілець пересідати забороняється.
«Всі, хто сьогодні прокинувся в гарному настрої!»
«Всі, хто сьогодні прийшов до школи!»
«Всі, хто має гарний колір волосся і обруч на голові!» (вибирається дівчинка, якої однієї стосується вислів, коли вона встає, ведучий займає її місце).

Обговорення.

У першому випадку, відгукнулися деякі діти, у другому - всі. А в третьому - тільки одна дівчинка. Ця гра так і називається «Всі – деякі - тільки я». За допомогою гри ми дізналися один про одного ще щось нове.

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (5 хв.)

Діти відповідають на поставлені запитання (заняття №16 п.8). За бажанням зачитують свої записи в щоденнику.

4. Притча «Мудрий суддя» (15 хв.)

Схвильована жінка прийшла до судді і стала скаржитися на те, що сторонній чоловік підійшов і поцілував її проти згоди. Вона кричала: «Я вимагаю від вас справедливості. Я не заспокоюся до тих пір, доки ви не накажете цього злодія. Я вимагаю цього від вас, це моє право». При цьому вона гнівно тупала ногою, пронизуючи суддю поглядом. Суддя був мудрою людиною. Він довго думав і нарешті оголосив своє рішення: «З тобою вчинили не добре, не справедливо. Ти повинна дізнатися про те, що таке несправедливість. Сторонній чоловік тебе поцілував без згоди, проти волі. Щоб запанувала справедливість моє рішення таке: ти повинна поцілувати його також проти волі». І звернувшись до судового виконавця, він приказав привести чоловіка і він отримав своє покарання.

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Вправа «Рефлексія невербальна» (15 хв.)

Кожен учасник малює на тему «Яким мене бачать»: друзі, батьки, вчителі

Обговорення.

Які почуття та думки виникали у вас при виконанні завдання?

6. Вправа «Три господарки» (15 хв.)

Три господарки вирішили разом зварити суп на вогнищі. Перша принесла для вогнища три поліна. Друга – сім полін. Третя – нічого. Виявилося, що десяти полін достатньо щоб зварити суп. Тоді третя господарка віддала двом другим 100 карбованців, щоб розділити зварений суп справедливо.

Як розділили господарки суп?

Група об’єднується у 3 підгрупи. Кожна на протязі 5 хвилин повинна обґрунтувати свою думку і обрати лідера, який презентує думку підгрупи. Кожен учасник може доповнювати лідера. Можлива дискусія всіх учасників заняття на теми: «Що таке справедливість?» «Порівну чи по-справедливості - це одне і те ж?»

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають питання, на які прагнуть отримати відповідь.

8. Вправа «Листок за спиною» (15 хв.)

Кожній людині цікаво, що думають про неї інші люди, як вони відчувають себе поряд з нею. Проте не завжди можна бути упевненим у тому, що тобі в обличчя скажуть всю правду, приємну або неприємну. У кожного на спині буде прикріплений аркуш паперу. Ви будете ходити, зупинятися біля тих людей, які вас зацікавили, подивитеся на них, складете свої враження і запишете це враження на приколеному на спині аркуші.

Обговорення.

Кожен по колу говорить декілька слів про свої відчуття з приводу того, що написали йому, можна зачитати одне - два послання (за бажанням). Запропонувати підняти руку тим, хто був абсолютно щирим.

Висновок: бути абсолютно щирим дуже важко. Дуже добре коли у нас у всіх довірливі стосунки.

9. Домашнє завдання (5 хв.)

Дайте відповідь на питання «Що про мене думають друзі, батьки, вчителі?»
Відповіді записати в щоденник і постаратися їх обґрунтувати.

10. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

11. Вправа «Усмішка» (див. заняття №15)

Заняття 18

Тема. Я та інші

Мета: продовжувати роботу щодо згуртування групи із адаптацією до елементів фізичного контакту, до спільної, доброзичливої діяльності. Розвивати здібності толерантного відношення один до одного, враховувати думку кожного, орієнтуватися в постійно змінюючи ситуаціях.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Діти стоять по колу

- Почнемо сьогоднішній день так: станемо і привітаємося. Вітатися будемо за руку з кожним, нікого не пропускаючи. Один у одного запитуємо: «Який настрій у тебе?»

2. Гра – розминка «Один до одного» (10 хв.)

Все потрібно робити дуже швидко. Зараз у вас рівно п’ять секунд, щоб вибрати собі партнера і швидко - швидко потиснути йому руку… А тепер я буду вам говорити, якими частинами тіла вам потрібно буде дуже швидко «вітатися» один з одним:
права рука до правої руки!
Носом до носа!
Спиною до спини!

Так, це ви робили дуже швидко. А тепер кожен раз, коли я голосно скажу: «Один до одного!» вам потрібно буде дуже швидко знайти нового партнера і потиснути йому руку. А після цього я знову буду називати частини тіла, якими ви будете торкатися один одного. Отже: «Один до одного!»

Вухо до вуха!
П’ята до п’яти!
Лобом до лоба!
Мізинцем до мізинця!

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (5 хв.)

Що про вас думають друзі, батьки, вчителі?

За бажанням зачитуються записи в щоденнику.

4. Притча «Про рай і пекло» (10 хв.)

Якось один мудрець звернувся до Господа з проханням показати йому рай та пекло. Господь погодився і відвів мудреця до великої кімнати, посередині якої стояв величезний казан з їжею, а навколо нього ходили і плакали голодні та нещасні люди. Вони страждали, бо не могли їсти, хоча в руках у них були ложки. Але ручки цих ложок були дуже довгі – довші за руки.

«Так, це справді пекло,» - сказав мудрець.

Тоді Господь відвів мудреця до іншої кімнати, що була точнісінько така, як перша. Посередині цієї кімнати стояв такий же казан з їжею, а люди, що були в кімнаті, тримали точнісінько такі ж ложки. Але люди ці були ситі, вони були щасливі і веселі.

«Так це ж рай» - вигукнув мудрець.

Обговорення.

Що допомогло людям другої кімнати бути щасливими?
Що змогли зробити щасливі люди і не змогли нещасні?

Висновок: порозумітися, вирішити проблеми люди можуть взаємодіючи один з одним.

5. Інформаційне повідомлення «Особистість та її розвиток» (20 хв.)

Психологічні теорії розвитку можна розділити на три основні групи у відповідності із різними підходами до процесу формування і адаптації особистості в оточуючому світі. Кожна теорія в тій чи іншій мірі схиляється до одного із поглядів на особистість:

всі якості особистості, необхідні для адаптації в оточуючому світі, людина набуває в процесі навчання його другими людьми. Ці якості можуть змінюватися на протязі всього життя людини в залежності від зміни умов її існування. Людиною керує оточуючий світ. Людина як особистість народжується у вигляді чистого аркушу паперу, який заповнюється на протязі всього життя другими людьми. Це біхевіористичний підхід.
Якості особистості, риси характеру і здібності до адаптації закладені генетично. Вони дані людині від народження, незмінними на все життя. Постійний опір навколишнього світу реалізації інстинктивної поведінки руйнує здоров’я людини. Людина, як особистість, народжується у вигляді списаного аркушу паперу. Це розуміння лежить в основі психоаналітичного підходу.
Якості особистості визначаються генетично. Вони присутні у людини від народження у закритому вигляді. Людина інстинктивно намагається активізувати ці якості у взаємодії з оточуючим світом. Опір оточуючого світу реалізації потенційних можливостей руйнує здоров’я людини. Людина народжується у вигляді аркушу паперу, записаного небаченими чорнилами. На протязі життя проявляються тільки ті «строчки», ті здібності, які людина активізує в процесі адаптації. Це гуманістичний підхід.

Біхевіористичне направлення започатковане американським психологом Уотсоном (1878-1958р.р.) За його думкою, людина - це машина без інтелекту, без характеру, без волі. В кожну людину можна закласти будь-яку програму і замінити її в будь - який період. Те, що називають особистістю в інших направленнях психології, є механічною сумою частин досвіду, отриманого людиною в житті.

Основні положення:

між стимулами і реакціями людини існує однозначний зв’язок: змінюючи стимули в різних ситуаціях, можна точно керувати людиною;
поведінка всіх тварин, від черв’яка до людини, підкоряється одним законам;
людина - машина, але більш складна, чим інші тварини, тому правильніше розпочати вивчення елементів поведінки людини із вивчення поведінки інших, більш простих, тварин;
результати дослідження поведінки тільки однієї тварини справедливі для пояснення поведінки всіх інших тварин;
вивчення особистості - є вивчення поведінки людини в залежності від дії стимулів.

Біхевіористичне направлення вивчає тільки ті дії тварин, які можна спостерігати зі сторони і які трапляються як результат попереднього життєвого досвіду тварини. Емоції, почуття, бажання та інші фактори світу живих істот до уваги не беруться. Послідовник Уотсона – Б.Ф. Скіннер розробив систему вчення, яка базується на двох основних передумовах:

поведінка, підкріплена позитивним стимулом закріплюється;
непідкріплена поведінка придушується

Скіннер негативно відносився до всіх видів покарань. За його думкою найбільш ефективне позитивне підкріплення, заохочення бажаної поведінки. В якості позитивних стимулів можливе задоволення біологічних потреб: страва, вода, фізичний комфорт, свобода переміщення. Для людини не менш важливі і соціальні стимули: схвалення оточуючих людей своєї зовнішності, успіхів у роботі, навчанні тощо. Для різних людей ефективні різні стимули.

6. Вправа «Плутанка» (20 хв.)

Проведення вправи можливе, якщо всі учасники готові і згодні.

Учасники стають в тісне коло, протягують руки до його середини. За командою ведучого всі одночасно беруться за руки і роблять це так, щоб в кожній руці кожного учасника була чиясь рука, бажано не рука сусіда.

Після того, як ведучий пересвідчився, що всі руки скріплені попарно, він пропонує учасникам розплутатись, не розтискаючи рук. Під час цього завдання часто виникають думки про неможливість вирішення поставленого завдання. В такому разі ведучий повинен спокійно сказати: «Завдання наше вирішується. Розплутатися можна завжди. Є три варіанти рішення:

всі учасники опиняться в одному колі. Хтось може стояти обличчям, а хтось спиною до центру кола;
учасники створять два або більше незалежних кола;
учасники створять кола, з’єднані як ланцюжок»

Обговорення.

Що ви відчували в ході вирішення поставленого завдання?
Що б вам допомогло справитися з поставленою задачею швидше?

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають запитання на які хотіли б отримати відповіді.

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Подумайте, як би ви організували навчання. Можна погодитися із існуючими порядками в школі, а можна внести зміни, або ж повністю все змінити.
Свої роздуми записати у щоденник.

9. Підсумок проведення заняття (див. заняття 6) (10 хв.)

Заняття 19

Тема. Наші дії

Мета: розвивати несвідомі прогностичні здібності, уміння погоджувати свої дії з діями партнера, усувати емоційні бар’єри між членами групи.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (див. заняття 18) (5 хв.)

2. Вправа «Пальці» (13 хв.)

Діти утворюють коло. Кожен стискає пальці в кулак, і за командою «викидають» їх. Спонукати до того, щоб всі учасники незалежно один від одного «викинули» одне і теж число.

Увага! Заборонено домовлятися, перемигуватися або намагатися погоджувати свої дії. Гра продовжується до тих пір, доки не досягне своєї мети.

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (7 хв.)

Чи хотілося кому - небудь змінити порядки, режим роботи школи? Чому?
Які у вас пропозиції до цього?

4. Притча «Горобець-павич» (10 хв.)

Горобець захотів стати таким, як павич. Як йому подобалося, що павич ходить гордо, з високо піднятою головою, і великим розпущеним хвостом. «Я хочу бути теж таким, - сказав горобець, - я впевнений, що мною будуть захоплюватися інші». Він приклав всі сили щоб витягнути голову, глибоко здихнув і його груди роздулися, розтопирив пір’я хвоста і спробував так же елегантно піти, як це робить павич. Довго він дріботів туди-сюди і нарешті, відчув, що втомився від цієї манери триматися. Шия заболіла, ноги теж, але головним було те, що всі птахи стали сміятися над ним. «Це виходить за межі! Мені не подобається цей спектакль, мені не подобається бути павичом. Я хочу знову стати горобцем!» Коли він спробував пробігтися як раніше, йому це не вдалося. Він міг тільки стрибати. З тих пір горобці стали стрибати.

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Особистість та її розвиток» (20 хв.)

Психологічна теорія особистості розроблена австрійським лікарем-психотерапевтом Зигмундом Фрейдом (1856-1936 р. р.). Психоаналітичний напрямок основується на уявленнях про те, що різні сторони особистості: характер інтелект, здібності, потреби, поведінка - закладені в людині від народження і знаходяться в несвідомій частині психіки. Фрейд вперше ввів поняття «несвідоме», яке включає, наприклад, ті бажання, потреби, життєвий досвід, які людина не усвідомлює. Усвідомлена поведінка - частіше всього ілюзія, яка створює видимість контролю свідомості людини за діяльністю. Відповідно З. Фрейду, особистість людини складається із трьох компонентів:

1. ІД (Воно), яке представляє собою, по суті, сукупність трьох перерахованих вище інстинктів. ІД є несвідомим, свідома репрезентація цих інстинктів - бажання та пов’язані з ними неприємні емоції. ІД за своєю природою глибоко егоїстично, воно існує за принципом задоволення: всі бажання повинні бути негайно задоволені. Але інстинкти, існуючі в ІД, у своєму первісному вигляді абсолютно неефективні при взаємовідносини з навколишнім світом. Якби у людини було тільки ІД, задоволення всіх інстинктивних бажань зводилося б лише до фантазій щодо їх задоволення (т.зв. первинні процеси мислення). Тому в міру розвитку дитини у нього на основі ІД формується ЕГО.

2. ЕГО (Я) - це частина психіки, що складається з розумових і перцептивних процесів, що відповідають за сприйняття, запам’ятовування і дії, пов’язані із задоволенням інстинктів (вторинні процеси мислення). ЕГО існує на свідомому, перед свідомому і несвідомому рівнях. Функція ЕГО - допомога у задоволенні інстинктивних потреб у зовнішньому світі, і воно функціонує за принципом реальності.

3. СУПЕР- ЕГО (Над - Я). Під цим компонентом особистості маються на увазі всі соціальні норми, які формуються в дитинстві під впливом батьківського виховання. Батьки обмежують егоїстичну експресію бажань ІД шляхом покарання. Бажаючи уникнути останнього (тому воно теж викликає напругу), дитина вчиться відповідати певним правилам.

Далі при виникненні бажань, які суперечать вимогам і нормам соціуму, у людини виникає почуття провини, що перешкоджає реалізації інстинкту. Наявність СУПЕР- ЕГО - запорука існування суспільства. Не будь цієї частини особистості, люди задовольняли б суто егоїстичні потреби, не враховуючи інтереси інших. Це призвело б до нескінченної конкуренції та відчуженню між людьми, що перешкоджало б реалізації як мінімум одного інстинкту - сексуального. Психологічна теорія базується на припущенні, що люди є енергетичними системами. У кожної людини від народження є споконвічна кількість життєвої енергії - лібідо. Цю енергію людина витрачає все життя, перетворюючи її в різні види енергії для виконання своєї діяльності: професійної, суспільної та інших.

Аналітична теорія особистості

Аналітичну теорію особистості розробив лікар-психотерапевт, психолог Карл Густав Юнг (1875-1961р. р.р.). Структура особистості по К. Юнгу включає також три компоненти:

ЕГО - це те, ким ми себе свідомо сприймаємо, наші думки, почуття, спогади. ЕГО - це центр сфери свідомості.
ОСОБИСТЕ БЕЗСВІДОМЕ - вміщує в себе спогади і конфлікти, які колись усвідомлювались, а тепер забуті. Ці комплекси емоційно, енергетично заряджених думок і почуттів, винесених людиною із особистого досвіду.
КОЛЕКТИВНЕ БЕЗСВІДОМЕ - охороняє сліди досвіду всього людства, включаючи досвід людиноподібних предків. Юнг висунув гіпотезу, що колективне несвідоме складається із вроджених психічних образів -АРХЕТИПІВ, розуміння яких однаково для всіх культур людської цивілізації.

К. Юнг також запропонував, що людина від народження володіє життєвою енергією, яку витрачає у всіх сферах життя. К.Юнг висунув два основних типа направленості особистості:

ЕКСТРАВЕРТ - інтерес особистості направлений на зовнішній світ, на активне спілкування;

ІНТРОВЕРТ - інтерес особистості направлений на свій внутрішній світ, на свої думки і почуття

6. Вправа «Поглянемо разом» (15 хв.)

Учасники групи об’єднуються у пари і сідають спиною один до одного. За командою: «Почали» партнери зосереджують свою енергію один на одному і тричі, не домовляючись одночасно повернутися і подивитися один одному в очі.

Обговорення.

Що вам допомогло відчути партнера?
Що ви відчули, коли дивилися один одному в очі?
Що ви відчували, сидячи спиною до партнера і відчуваючи його спину?
Що ви можете сказати про своє несвідоме?

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Чи будуть сьогодні запитання?
Всім все зрозуміло?

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Спробуйте без слів погодити свої дії з діями інших людей
Описати свої враження в щоденнику

9. Підсумок проведення заняття (див. заняття 4) (10 хв.)

Заняття 20

Тема: Взаєморозуміння та доброзичливість

Мета: активізувати та підготувати учасників до подальшої роботи, розвивати здібність довіряти оточуючим, бути доброзичливими в спільній діяльності, адаптація до фізичного контакту.

Обладнання: таблиці 1, 2, 3.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (див. заняття 18) (5 хв.)

2. Гра-розминка «М’ячик по колу» (10 хв.)

Всі учасники разом з тренером стають у коло, тримаючи руки за спиною. У тренера в руках м’ячик, який треба передати по колу із рук в руки якомога швидше, таким чином, щоб м’ячик не впав на підлогу.

3. Обговорення домашнього завдання (5 хв.)

Чи були труднощі у виконанні домашнього завдання?
Які були у вас враження?

За бажанням діти зачитують свої записи, результати експерименту.

4. Притча «П’ятдесят років ввічливості» (10 хв.)

Одна літня подружня пара після довгих років спільного життя святкувала золоте весілля. За сніданком жінка подумала: «Ось уже п’ятдесят років як я стараюся догодити своєму чоловіку. Я завжди віддавала йому верхню половину хлібця з хрусткою шкоринкою. А сьогодні я хочу, щоб цей делікатес дістався мені». Вона намазала верхню половину хлібця маслом собі, а нижню віддала чоловіку. Проти її очікування він зрадів і сказав їй: «Моя дорога, ти мені доставила задоволення. Ось уже п’ятдесят років я не їв нижню половину хліба, яку я найбільше люблю. Я завжди думав, що вона повинна дістатися тобі, тому, що ти так її любиш».

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?
Як би ви могли відповісти на питання: чому собака любить кістки? (Тому що м’ясо любить господар).

5. Інформаційне повідомлення «Особистість і її розвиток» (20 хв.)

Гуманістичний підхід до вивчення особистості пов’язаний в першу чергу з іменем американського психолога Абрахама Маслоу (1908-1970). Модель для досліджень спеціалістів гуманістичного направлення - унікальна, ні на кого не схожа людина, яка самостійно робить свій вибір в різних життєвих ситуаціях і несуча повну відповідальність за всі наслідки свого вибору.

Основні положення:

Людина постійно змінюється, розвивається. Відмовляючись від змін, вона зазвичай бачить зміст свого життя в сліпому підкорені очікувань інших людей, і в цьому її трагедія.
Людина є унікальне єдине ціле, і це ціле набагато більше чим проста сума її частин. Немає потреби тільки шлунка, ніг, очей. Є потреби організму в цілому.
Перенесення результатів експериментів з тварин на людину недоречні, вони не дозволяють враховувати те, що людина володіє якостями, які належать тільки їй: духовність, писемність, література, наука і т.д.
Внутрішня природа людини хороша. Погані поступки є наслідком негативної дії оточуючого середовища.
Творчість – властивість якою людина наділена від народження і необхідна їй для саморозкриття.

Прихильники гуманістичної психології впевнені, що вивчення психічно здорової людини відрізняється від вивчення хворого. За їх думкою, дослідження хворих людей може створити тільки «хвору» психологію. Мотивація поведінки і діяльності особистості - основне направлення дослідження гуманістичної теорії А. Маслоу. Поведінка людини спонукає її природженим потребам, які організовані в ієрархічну систему. Людина може задовольняти потреби всіх рівнів. Ступінь задоволення цих потреб у середньої людини, по А.Маслоу, розрізняється (таблиця 1)

Таблиця 1

Позитивна психотерапія

Позитивна терапія розробляється з 1968 року психотерапевтом Н. Пезешкіаном. Позитивний підхід припускає, що кожна людина – це унікальна триєдність біологічного, соціального і духовного. Кожна людина від природи хороша, і тільки негативна дія зовнішнього середовища штовхає її на погані вчинки. Позитивний підхід пропонує відповідь на два основних питання: «Що у людей спільного?» та «Чим люди відрізняються?» Загальне – кожна людина від народження володіє двома основними здібностями: здібністю любити та здібністю до пізнання. Різне – індивідуальні прояви цих здібностей в рисах характеру. Дослідження Н.Пезешкіана виявили, що виникаючі проблеми всі люди вирішують через чотири сфери: тіло, діяльність, спілкування, фантазії.

Таблиця 2

Тіло (25%)

Фантазії (25%) Діяльність (25%)

Спілкування (25%)

Тіло – це хвороби, їжа, спорт і т.д.

Діяльність є одним із способів відходу від проблем.

Спілкування – за рахунок того, що спрацьовує механізм «Виговорився - і на душі легше».

Фантазії – знижують напругу при неможливості змінити ситуацію: «Після бійки кулаками не махають». Поведінка людини в житті визначається чотирма моделями поведінки його батьків: Я, ТИ, МИ, ПРА-МИ.

Я Таблиця 3

ПРА-МИ ТИ

МИ

Я – відношення батьків та близьких до мене

ТИ – відношення батьків один до одного

МИ – відношення батьків до оточуючого світу повториться в моєму відношенні до інших людей

ПРА-МИ – духовність батьків, їх відношення до духовних та релігійних цінностей визначає мій світогляд

6. Вправа «Подолання перешкод» (20 хв.)

Виконання вправи можливе в одному або ж послідовно у двох варіантах.

Один учасник пари заплющує або зав’язує очі, граючи роль сліпого, інший учасник - поводир. Завдання поводиря - провести сліпого партнера по кімнаті через перешкоди - розміщені стільці і столи. Можливо, необхідно буде зібратися на стілець і зійти з нього.

Якщо група готова до тілесного контакту, то перешкоди можуть зображати і інші учасники групи, наприклад, низька печера, по якій треба йти зігнутими, вузька гірська щілина, через яку треба пройти та інші перешкоди. Кількість перешкод не обмежена.

Обговорення.

Що відчував «сліпий?»
Що відчував «поводир?»
Що відчували перешкоди?
Що допомагало в грі?

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають питання щодо незрозумілих питань.

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Виконати вправу «Скринька образ». Намалювати на аркуші А4 скриньку та написати на ній образи. Потім розірвати цей листок.
Спробувати відчути при цьому, що відбулося в душі.
Описати відчуття в щоденнику

9. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

- Що найбільше сподобалося на заняття?

Ведучий говорить слова подяки дітям. Аплодисменти.

Заняття 21

Тема. Емоції

Мета: активізувати та підготувати дітей до подальшої роботи, розвивати здібності усвідомлювати, передавати через рухи свій емоційний стан і розуміти стан інших людей.

Обладнання: плакат-таблиця до пункту 7.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

- Доброго дня всім! Я рада бачити вас у такому гарному настрої. Давайте свій настрій продемонструємо аплодисментами. Посміхніться один одному. Усмішка робить життя радісним, посилює в людях віру, любов і просто покращує настрій. Посмішка нічого не коштує, але дорого цінується! Це просто щастя!

2. Гра - розминка «Веселий фотограф» (10 хв.)

Тренер запрошує одного бажаючого стати «фотографом». Всі інші учасники збираються в певному місці і створюють «похмуру команду», яка має сфотографуватися. Завдання «фотографа» під час зйомки розсмішити «похмуру команду», а завдання команди не піддаватися на заохочення «фотографа» (звуки, слова, жести, міміка тощо) і залишатися похмурими. Той з команди, хто не витримає і хоча б посміхнеться, переходить на бік «фотографа» й допомагає йому розсмішити інших. Гру можна провести декілька разів, міняючи «фотографа».

Запитання для обговорення:

Чи змінився ваш настрій після цієї гри? Яким чином?
Що вплинуло на зміну настрою? (спілкування та взаємодія)

Завжди приємно бачити усміхнених, щасливих і позитивних людей. Дивлячись на них, так і хочеться віддзеркалювати схожий настрій і радіти життю. Не завжди це легко, бо в нашому житті часто трапляються стресові ситуації. Та навіть тут гарний настрій приходить на виручку! Гарний настрій - запорука успіху багатьох наших справ і починань.

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (5 хв.)

Чи були труднощі при виконанні домашнього завдання?
Які були відчуття?

За бажанням діти зачитують записи.

4. Притча «Ляльковий театр» (5 хв.)

В шатрі лялькового театру, стояло дуже багато людей, які від душі сміялися над виставою. В останньому ряду стояли батько й син. Піднявшись на кінчики пальців ніг, батько ще міг щось побачити, а син ледь діставав головою до поясу всім оточуючим. Він витягував шию і нарешті розплакався. Тоді батько посадив його собі на плечі. Яке це було задоволення! Підвищуючись тепер над всіма головами хлопчик мав змогу бачити гру ляльок. Він вже не плакав, а радісно кричав та підстрибував на плечах у батька. Раптом він відчув чиюсь руку на своєму плечі. Він перелякано обернувся і побачив перед собою сивобородого мандрівника з добрим поглядом. «Синку мій, - сказав він, - ти дуже добре радуєшся, ти бачиш ляльковий спектакль краще багатьох присутніх у цьому шатрі. Але подумай про те, якби батько не взяв тебе на плечі, ти стояв би там внизу, за спинами людей і нічого б не бачив. Тому ти можеш радіти і бути щасливим, але не забувай, на чиїх плечах ти радієш».

Обговорення.

- В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Особистість та її розвиток» (10 хв.)

Структурну теорію рис особистості розробив Раймонд Кеттел. Згідно його теорії, особистість - це комплекс стійких рис характеру, які визначають поведінку, реакції і хід думок, притаманні даній людині. Знання цих стійких рис дозволяє прогнозувати поведінку людини в кожній конкретній ситуації, незалежно від його віку, життєвого досвіду. Ознаки особистості можна розділити на вроджені (темперамент, здібності) і соціальні (мотиви, установки), придбані в процесі навчання. Комбінації вроджених та придбаних соціальних рис утворюють індивідуальні характери, і немає двох характерів, тобто особистостей, в точності схожих один на одного. Разом з цим Р.Кеттел відмітив, що кожна реакція на ситуацію є результат взаємодії багатьох особистісних рис та ситуативних факторів. Наприклад, людина в одній і тій же ситуації в стані тривоги буде вести себе по-різному.

Кеттел відокремив 16 факторів. Фактори були біполярними, він розмістив їх за ступенем стійкості, ступенем яскравості прояву у особистості:

А Чуйний – відчужений (соціальні якості)

В Мислячий конкретно – мислячий абстрактно (інтелектуальні якості)

С Емоційно стійкий – емоційно нестійкий (емоційні якості)

Е Підлеглий – домінуючий

F Розсудливий – безпечний

G Безвідповідальний – сумлінний

Н Боязкий – сміливий

І Жорсткий – м’який

L Довірливий – підозрюваний

М Практичний – мрійливий

N Прямолінійний – дипломатичний

О Спокійний – заклопотаний

Q1 Консервативний – радикальний

Q2 Комфортний – самостійний

Q3 Недисциплінований – контролюємий

Q4 Розслаблений – збуджений

6. Руханка «Автомобілі» (5 хв.)

Тренер об’єднує учасників в трійки і пропонує стати один за одним, поклавши руки на талію того учасника, який стоїть попереду. Перший учасник в трійці – бампер, другий – двигун, третій – водій. Дорогу бачить тільки водій. Бампер і двигун рухаються з закритими очима. За сигналом тренера учасники починають рухатись. Водій повинен так вести машину, щоб не потрапити в аварію, причому водій не пояснює словами куди і як рухатись, він лише керує. Всі учасники мають побувати в ролі бампера, двигуна та водія.

7. Інформаційне повідомлення «Теорія типів особистості» (10 хв.)

Теорію типів особистості розробив Ганс Айзенк. Він погодився з Кеттелом, що метою психології є пророчення поведінки людини. Айзенк рахував, що для пояснення та прогнозу реакції особистості на ситуацію достатньо знати не більше трьох вроджених рис, які він назвав типами. В своїх дослідженнях Айзенк виділив два основних типа: «інтроверсія - екстраверсія» і «нестабільність - стабільність». Ці якості незалежні один від одного і відповідно людей можна розділити на чотири групи (див. табл. 1).

Деякі автори пов’язують чотири типа особистості з чотирма типами темпераменту:

А – меланхолік

Б – холерик

В – сангвінік

Г – флегматик

Пізніше у 1936 р. А. Айзенк ввів у свою теорію третій тип виміру особистості – «психотизм – сила Супер - Его». Він пов’язаний з імпульсивністю або, напроти, з силою самоконтролю в напрямку дотримання загальноприйнятих норм і правил.

Таблиця 1

Нестабільність

ригідний чутливий

тривожний неспокійний

повільний агресивний

розсудливий збудливий

стриманий непостійний

нетовариський імпульсивний

тихий оптимістичний

активний

Інтроверсія Екстраверсія

спокійний лідируючий

урівноважений життєрадісний

надійний впевнений

обачливий лагідний

миролюбний чуйний

уважний дружелюбний

турботливий товариський

пасивний

Стабільність

8. Вправа «Емоційний стан» (10 хв.)

Один із учасників виконує рухи, відображуючи його внутрішній стан, а останні повторюють його п’ять разів. Потім кожен учасник дає характеристику емоційному стану, який виражався рухом. Наступний учасник виконує рухи, відображаючи його емоційний стан і так далі по колу.

9. Вправа «Колір і емоції» (15 хв.)

Кожному учаснику дається час для того, щоб відчути якого він кольору. Мова йде не про колір одягу, а про те, в якому кольорі його емоційний стан, настрій. По черзі учасники розповідають про те, як змінювався їх колір, стан, настрій з того моменту, як вони проснулися, до того, як прийшли сюди, з чим були пов’язані зміни.

Завершуючи розповідь, кожен учасник повинен охарактеризувати стан, в якому він знаходиться зараз, назвати свій колір в цей момент і пояснити, чому він вибрав його для позначення свого стану.

10. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Чи є у вас запитання?
Чи все зрозуміло?
Можливо є запитання щодо попередніх тем?

11. Домашнє завдання (5 хв.)

Подумайте, як ваш емоційний стан пов’язаний з кольором, музикою, інтонаціями, рухами. На чому відображаються ваші емоції?
У щоденнику намалювати вісім своїх силуетів і розфарбувати їх у відповідне зі своїм емоційним станом: ранком після сну, по дорозі в школу, в школі, по дорозі після школи, дома за стравою, при приготуванні домашнього завдання, під час ігор з однолітками, ввечері перед сном.

12. Підсумок проведення заняття (див. заняття 20) (10 хв.)

Заняття 22

Тема. Моя роль у групі

Мета: виробити навички прийняття індивідуальних та групових рішень, виявити лідерів, а також учасників, не згодних з думкою групи.

Обладнання: плакати з переліком предметів до гри та відповідями до гри «Аварія корабля».

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Доброго дня всім! Посміхніться щиро один одному і привітайтеся аплодисментами

2. Вправа «Якого я кольору» (10 хв.)

Діти утворюють коло.

Я пропоную почати сьогоднішню зустріч з того, що кожен з вас скаже, якого він кольору. При цьому йдеться не про колір вашого одягу, а про віддзеркалення в кольорі вашого стану. Тепер розкажіть, будь ласка, про те, як змінювався ваш настрій протягом ранку з моменту, як ви прокинулися, і до того, як ви прийшли сюди, і з чим були пов’язані ці зміни. Охарактеризуйте стан, в якому ви знаходитеся зараз, і поясніть, чому ви обрали саме цей колір.

3. Вправа «Домашнє завдання» (5 хв.)

Виконуючи вправу ми говорили про кольори настрою. Домашнє завдання було пов’язане також з вашим емоційним станом. Чи були труднощі у виконанні? За бажанням діти показують малюнки і коментують.

4. Притча «Мудрість Хакіма» (10 хв.)

Один султан разом зі своїм вірним слугою плив на кораблі. Слуга ніколи не плавав на кораблі, не бачив моря, бо весь час прожив у гірській місцевості. Тому сидячи в пустій кімнаті він те і знав, що трусився, скиглив, жалівся та плакав. Всі були добре до нього відносилися і старалися заспокоїти. Співчутливі слова досягали тільки його вух, але не серця, змученого страхом. Султан ледве переносив крики свого слуги. Подорож по морю не приносила радості. Тоді він погукав мудрого Хакіма. «О володарю, якщо ти дозволиш я його заспокою» сказав той. Султан відразу дав згоду. І тоді Хакім дав розпорядження матросам кинути слугу в море. Вони охоче виконали наказ, бо були раді тому, що нарешті на кораблі буде спокій. Слуга задихався, ловив ротом повітря, хватався за стінку борту та вмовляв взяти його на корабель. Його витягли за волосся і він тихо присів у кутку. Жодного слова скарги не вирвалося з його губ. Султан був здивований і спросив Хакіма: «Яка мудрість крилася за цим проступком?» Той відповів: «Твій слуга ще ніколи на смак не коштував морської води. Він не уявляв, якою небезпечною може бути вода. А тому і не міг знати, яке це щастя відчути під ногами тверді дошки палуби. Ціну спокою і життя пізнаєш тільки тоді, коли хоча б один раз подивишся небезпеці прямо в очі».

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Соціальний статус і роль у групі» (15 хв.)

Ми живемо у суспільстві, де має місце соціальна нерівність. Окремі члени суспільства і соціальні групи різняться між собою за рівнем багатства й доходів, обсягом владних повноважень і доступом до політичної влади, за рівнем освіченості і престижністю професії, і завдяки цьому - вони займають неоднакове місце у соціальній ієрархії. Розрізняють статуси соціальний і особистий. Соціальний статус - це становище індивіда (або групи людей) у системі соціальних зв'язків і відносин, що обумовлюється її приналежністю до певної соціальної спільноти та визначає сукупність її прав та обов'язків.

Статус людини формується різноманітними ознаками, серед яких є ті, які успадковуються - стать, етнічна приналежність, соціальне походження, а також ті, які людина здобуває завдяки власним зусиллям - освіта, професія, доходи тощо. Відповідно до цього розрізняють статус аскриптивний (приписаний) і статус здобутий. Будь-яку людину можна охарактеризувати за допомогою певного статусного набору - це сукупність усіх статусів, що має дана людина. Але її положення у суспільстві визначає, так званий, головний статус. Якщо соціальний статус визначає місце індивіда в суспільстві, то - особистий його позицію в середовищі безпосередньо до оточуючих його людей.

Особистий статус - це становище людини в малій (первинній) групі, що обумовлюється тим, як ставляться до нього оточуючі. Головним є статус, який визначає стиль життя людини, коло її спілкування, манеру вдягатися тощо.

Відповідно до пануючої у суспільстві системи цінностей, суспільна свідомість порівнює окремі соціальні групи, належних до них людей за статусними ознаками та вибудовує їх ієрархію. Співвідносна оцінка, яку дає суспільство статусу особи або соціальної групи, називається соціальним престижем. Соціальний престиж тісно пов'язаний у суспільній свідомості із престижем професії.

У сучасному суспільстві кожна людина виконує низку ролей, скажімо, студента, громадянина держави, сина, члена спортивної команди, клієнта, покупця та інші. Уся сукупність соціальних ролей, що виконується однією особистістю, називається рольовим набором. Людина не є абсолютно вільною у виборі та виконанні ролей. Набір ролей визначається її соціальним положенням у конкретній соціальній структурі - демографічній, сімейно-родовій, економічній, професійній, політичній тощо.

Соціальні ролі - це певні способи дій, поведінки індивіда (або групи), які відповідають прийнятим у суспільстві нормам та здійснюються залежно від соціального статусу. Якщо сам статус визначає позицію людини в суспільстві (учень, студент, військовий, дружина), то соціальна роль - функція, яка виконується нею в даній позиції. Функції (рольові дії) в кожному суспільстві визначаються загальноприйнятими в ньому нормами і часто закріплюються в різних документах (законах, правилах, інструкціях, статутах і т. п.).

Про свій існуючий чи бажаний статус у групі, людина часто сама невербальним способом інформує оточуючих. Ознаками домінування є розслаблене тіло, впевнена хода.

Схильність до домінування виражається через пряму постать, ледь відтягнута назад голова, піднятий підбородок, опущені куточки губ тощо. Підкорення виражається через напругу, скованість тіла, ходи, шия і голова зазвичай опущені. Міміка відображає бажання відповідати очікуванням оточуючих.

Влада і підкорення

В людському суспільстві виділяють п’ять видів влади:

- Влада примусу – через погрози, обмеження свободи та тілесні покарання. Супроводжується спостереженнями, контролем.

- Влада нагородження – очікувана поведінка нагороджується.

- Влада експерта – через оволодіння інформацією. Це влада політиків, преси.

- Влада авторитету – полягає у пошані людини за її глибокі та широкі знання, професіоналізм, корисну діяльність, або поступки на користь суспільству.

- Влада закону – формується і підтримується на основі других форм влади.

Символом влади є лідер

6. Руханка «Автомобілі» (див заняття 21) (5 хв.)

7. Інформаційне повідомлення «Лідер і влада» (10 хв.)

Лідер - той, хто веде; той, що йде попереду, той хто приймає рішення. Розрізняють:

формальне лідерство - це процес впливу на людей з позиції займаної посади;

неформальне лідерство - це процес впливу на людей за допомогою своїх здібностей, вміння чи інших ресурсів.

Лідерство - це вибір, а не посада.

В людському суспільстві два типи лідерів:

функціональний – сконцентрований на виконанні поставленої мети;
афективний або емоційний – часто гаряче любимий або наводячий страх на більшу частину групи. Він зазвичай сконцентрований на регулювання взаємовідносин між членами групи та керуванні їх статусом.

Група очікує від лідера:

задоволення життєвих, біологічних потреб більшості тих, хто іде за ним;
забезпечення потреб у безпеці;
створення із групи єдиного організму, відчуття кожним себе частиною цього організму;
координації діяльності і активності членів групи, як самореалізації;
створення впевненості в правильності обраного шляху, віри в успішне і щасливе майбутнє.

Лідер і влада бачать загрозу для себе від тих, хто ухиляється від загальноприйнятих чи узаконених норм і правил. Влада, як правило, здійснює на цих членів групи тиск щоб інакомислячий (в думках, мові, поведінці) в конкретній діяльності став як всі. Тиск може бути у вигляді зауважень, висміювань, засуджень, ізоляції, погрози, виключення із групи, погрози життю.

Людина може чинити опір тиску лідера, якщо вона вірить у себе, терпелива, має розум та творчі здібності. Разом з тим конфлікт з оточуючими часто приводить до психосоматичних захворювань.

Прийняття без критичного обдумування загальноприйнятих норм, правил нав’язаних іншими людьми, називається конформізмом. Конформна людина завжди дотримується правила, щоб його думки, дії, життєві цінності співпадали з думками і цінностями оточуючих. При цьому виникає конфлікт з самим собою. Незадоволення особистих потреб в угоду іншим веде до психосоматичних захворювань. Таким чином, здоровий спосіб життя - це оптимальне поєднання задоволення своїх потреб і очікувань других.

8. Гра «Аварія корабля» (25 хв.)

При взаємодії людей в складних умовах спільної діяльності виникає необхідність перейти від індивідуального мислення до групового. Порівняння результатів групового та індивідуального мислення не завжди буває на користь групового, хоча здавалося б збільшення кількості розумових зусиль повинно привести до відповідних результатів. Експериментальні результати показали, що різні форми інтелектуальної діяльності, особливо складної, гіршають навіть в ситуаціях простої присутності других людей. Очевидно, починають діяти соціально - психологічні закони типу конформізму, адаптації прийнятим в групі законам, зменшення індивідуального внеску кожного в загальний результат при збільшенні чисельності групи (закон Рільгенмана). Однак колективні розумові дії - це реальність і при обговоренні результатів, при відсутності страху покарання та напруги, при рівноправному положенні всіх учасників дискусії може бути не тільки підвищення групових результатів у порівнянні з індивідуальними, а й формування нових гіпотез і принципів вирішення різних проблем (одна голова – добре, а дві - краще).

Метод «Мозкового штурму» оснований на дотриманні саме цих умов, і він активно використовується в сучасних бізнес-технологіях.

У грі учасники повинні оцінити переваги індивідуального чи групового мислення при вирішенні одного і того ж завдання проаналізувати особисту поведінку.

Інструкція: ви пливете на кораблі в Тихому океані. Ваш корабель починає потихеньку тонути, а місцезнаходження невідоме із-за виходу з ладу навігаційних приборів. Треба як можна скоріше перебратися на надувний пліт і взяти з собою необхідне для подальшого плавання. Вам даний список із 15 предметів. Ваше завдання - прописати ці предмети у відповідності з їх важливістю для того, щоб вижити.

Поставте цифру «1» біля найважливішого предмету, «2» - біля другого по значенню і т.д. Проведіть цю операцію 2 рази: індивідуально і в груповому варіанті (бажано групи по 4-5 чол.)

Перелік предметів:

Стакан.
Люстерко для гоління.
П’ятилітрова каністра з водою.
Москітна сітка.
Одна коробка із армійським раціоном.
Карти тихого океану.
Надувна подушка (для плавання).
Дволітрова каністра нафтогазової суміші.
Транзисторний приймач.
Зброя для відлякування акул.
20 метрів непрозорого пластика.
Пляшка рому міцністю 80 градусів.
15 метрів нейлонового канату.
Дві коробки шоколаду.
Рибацьке оснащення.

Бажані правила в групі:

Умійте захищати свої судження тільки тому, що вони ваші. Спробуйте зрозуміти логіку інших.
Умійте змінювати свою думку: тільки в разі досягнення згоди. Конфлікт – один із загальноприйнятих методів досягнення мети.
Підтримуйте тільки ті рішення, з якими ви можете погодитися навіть частково.
Уникайте такого методу прийняття рішення, як голосування. Згода досягається шляхом компромісу.
Розглядайте різні думки як допомогу, а не як щось негативне в прийнятті рішення.

В результаті кожен учасник складає два списки потрібних предметів: індивідуальний і груповий. При порівнянні цих списків з вірними контрольними відповідями кожен учасник визначає ступінь своїх помилкових дій. Для цього підраховується різниця між номером предмету в індивідуальному чи груповому списку і номером контрольного списку. Чим більша різниця, тим більша ціна помилки. Підраховується також загальна сума балів по обох списках. Якщо сума більша 60 балів, то цьому учаснику загрожує невдале плавання.

Рішення групи озвучує один із учасників групи.

Відповіді до гри

Люстерко для гоління (необхідне для сигналізації «сонячний зайчик»).
Дволітрова каністра нафтогазової суміші (можна її запалити, таким чином звернути на себе увагу).
П’ятилітрова каністра з водою.
Одна коробка з армійським раціоном.
Двадцять метрів непрозорого пластику (застосувати для збору дощової води та забезпечення захисту від стихій).
Дві коробки шоколаду.
Рибацьке оснащення.
15 метрів нейлонового канату (для зв’язування знарядь).
Надувна подушка (в якості рятувального круга).
Зброя для відлякування акул.
Пляшка рому (в якості антисептика).
Транзисторний приймач.
Карти Тихого океану.
Москітна сітка (в океані немає москітів).
Стакан (він не потрібен без других приборів).

Обговорення.

Що допомагало досягати згоди?
Що заважало досягати згоди?

9. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Дітям пропонується задати питання, якщо щось незрозуміло. Можливо є питання до попередніх тем.

10. Домашнє завдання (5 хв.)

Подумайте про свою роль і свій статус в різних ситуаціях. Де ви ведучі, а де ні? Яку з цих ролей обираєте? Чому?
В щоденнику записати свої роздуми.

11. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що вам найбільше сьогодні сподобалося, запам’яталося?

Ведучий дякує дітям за співпрацю і дарує аплодисменти. Група аплодує.

Заняття 23

Тема. Я і оточуючі

Мета: навчити цінувати і поважати не тільки себе, а й навколишніх, знаходити позитивні сторони особи, розвивати уміння розуміти і приймати свою схожість і різницю з іншими.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (див. заняття 22) (5 хв.)

2. Вправа «Приємні слова» (10 хв.)

Діти вітають один одного, згадуючи індивідуальні особливості партнерів. Виражають впевненість у тому, що співрозмовник ніколи не зробить… Наприклад, «Привіт, Олег, я радий тебе бачити, я думаю, що ти ніколи не образиш людину, яка слабкіша за тебе».

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (5 хв.)

- Чи були труднощі у виконанні домашнього завдання?

Діти за бажанням зачитують свої записи у щоденнику.

4. Притча «Всіх не задовольниш» (15 хв.)

Батько зі своїм сином та віслюком в обідню спеку рухалися по вулиці. Батько сидів верхи на віслюку, а син вів його за стремена. «Бідний хлопчику, - сказав перехожий, - твої маленькі ніжки ледь встигають за віслюком. Як ти можеш ліниво сидіти в сідлі, коли хлопчина зовсім вибився із сил?» Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони повернули на іншу вулицю, він зліз з віслюка і наказав синові сісти на його місце. Дуже швидко зустрілася друга людина. Гучно та сердито вона сказала: «Як не соромно! Малий сидить зверху на тварині, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом!» Хлопець дуже засмутився і попрохав батька сісти ззаду нього. «Люди добрі, чи бачили ви будь-коли щось подібне? - заголосила жінка під чадрою. Так катувати тварину! У бідного віслюка уже прогнулася спина, а старий та малий ледацюги осідлали його і сидять як на дивані!» Не говорячи нічого, батько й син злізли з тварини. Тільки вони це зробили і ступили декілька кроків, як зустріли чоловіка, який став насміхатися над ними. «Чому це ваш віслюк нічого не робить, не приносить ніякої користі, не везе нікого з вас на собі?» Батько сунув тварині пучок соломи і положив руку на плече синові: «Щоб ми не робили, сказав він, обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згоден. Я думаю, що ми самі повинні вирішувати, що нам треба робити».

Обговорення:

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?
Так можна догодити всім чи ні? Чому?

5. Інформаційне повідомлення «Теорія та індивідуальний наділ» (20 хв.)

Більшість тварин мають свою територію - індивідуальний наділ, необхідний для існування і вирощування потомства. Нора, гніздо, лігво - територія, найбільш жорстоко захищаюча від всякого вторгнення. У людини їх аналогом є свій куток, кімната, квартира, дім, а на роботі - стіл, кабінет. Величина індивідуальної території вимірюється статусом, значущістю людини в групі, суспільстві, його роллю. Індивідуальна територія створює відчуття безпеки, незалежності у її володаря. Право розпоряджатися своєю територією в людському суспільстві підкріплено юридичними законами і нормами суспільного життя. Вислів «Мій дім – моя фортеця» символізує загальний принцип взаємовідношення людини і оточуючих його людей в сучасному цивілізованому суспільстві.

Фактори навколишнього середовища

Факторами навколишнього середовища, які негативно впливають на психіку та здоров’я людини в місті, є перенаселеність, забруднена атмосфера, шум. Перенаселеність, порушення другими людьми особистого (0,40-1,20 м), а тим більше інтимної відстані (≈0,20 м) викликає у людини агресивні емоції і дії. У одних населення породжує відчуття особистої безвідповідальності. В натовпі така людина веде себе по - іншому і є безпечною. У другого типу людей постійне порушення особистого простору приводить до відчуття одинокості, відходу в себе і може викликати психічне порушення.

Скупчення великої кількості людей, промислові підприємства, рух транспорту зазвичай супроводжується шумом. В побуті, наприклад, при сконцентрованому виконанні будь - яких робіт, збудником шуму може бути працюючий телевізор, магнітофон чи приймач, відволікаючий звернення до вас або розмови між собою інших людей. Шум порушує почуття психічної рівноваги, людина стає імпульсивною, втрачає самоконтроль. Тривала дія шуму, навіть з перервами, руйнує інтелект, пам’ять, слух, знижує навчання. Забруднення атмосфери також руйнує інтелект, знижує здібність до навчання, підсилює роздратованість і агресивність. До забруднювачів навколишнього середовища можна віднести не тільки промислові підприємства, гази, побутову діяльність людини, а й тютюновий дим.

Взаємодія людей

Виключити взаємодію людей неможливо. Цікавість однієї людини іншою частіше проявляється по зовнішнім признакам, ніж по внутрішнім якостям. «Зустрічають по одягу - проводжають по розуму» - так говорять у народі. Фізично привабливій людині частіше приписують ідеальні якості: перевагу над іншими по розуму, правдивості, тактовності, почуттю гумору тощо. До фізичної привабливості відноситься і величина зіниці. Виявлено, чим більша зіниця ока, тим привабливіша здається людина. Обираючи партнера для шлюбу по зовнішності, ми автоматично приписуємо йому бажані для себе якості. І вже потім, в повсякденному житті, ми стикаємося з реальними якостями цієї людини. Ці якості часто суперечливі. Довготривалий зв’язок між людьми рідко буває безкорисним. Тому необхідно, щоб весь час він приносив користь, вигоду обом сторонам. Різновидністю вигоди, користі від спілкування з людиною може бути більш висока компетентність або ж діяльність в області наших інтересів і потреб. Люди з середніми здібностями або з компетентністю, яка лежить за межами наших інтересів, менш цікавлять та приваблюють нас. Схожість людей по фізичній привабливості, соціальному статусу, інтересах, потребах і поглядах притягує їх один до одного. Разом з тим різниця, в тому числі інтересів, потреб, є фактором довготривалих, стабільних відносин. Таким чином, схожість має важливе значення для встановлення взаємозв’язків на початковій стадії, а різниця - для їх продовження на протязі довготривалого часу.

6. Вправа «Ти і я» (15 хв.)

Учасники стають в коло, обличчям до центру. Вправа складається з двох частин. В першій частині один із учасників виходить в коло, стає обличчям до сусіда справа (зліва), першого від себе, і говорить йому: «Ти такий же як і я. Ти і я…(називається спільне)». Партнер відповідає йому аналогічною фразою, але з іншою ознакою схожості. Потім той хто починав вправу переходить до наступного від себе партнера і обмінюється з ним фразами з тим же початком. Далі переходить до третього партнера і т.д., доки все коло не повернеться на свої місця. На цьому перша частина закінчується. У другій частині, той хто починає гру, а потім і другі учасники аналогічно будуть говорити один одному іншу фразу, яка починається зі слів: «Я відрізняюсь від тебе тим, що я…, а ти…»

Обговорення.

Що кожен з вас відчував у першій частині?
Що у другій частині?
Що у вас змінилося?
Чи часто ви говорили про зовнішність?

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Чи зрозуміло вам все щодо сьогоднішнього заняття?
У кого будуть які запитання?
Можливо не по темі, яку обговорювали?
Якщо є запитання особистого характеру, давайте поговоримо після заняття.

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Подумайте про особливості взаємовідносин з близькими вам людьми, з друзями, подругами, виходячи із знань, які отримали сьогодні.
Свої роздуми запишіть у щоденник.

9. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що вам сьогодні найбільше сподобалося, запам’яталося. Що не сподобалося, було зайвим?

Відмітити активність дітей, подякувати і подарувати аплодисменти. Або ж навпаки не активність, висловити слова надії, що на наступному занятті діти будуть активнішими. Аплодисменти в адресу кожного отримують всі.

Заняття 24

Тема. Мої проблеми

Мета: закріпити дружні відносини між членами групи, створити гарний настрій, навчити ставити мету, відпрацьовувати навички подолання перешкод на шляху до досягнення мети, розвивати навички прийняття взаємодії один з одним в екстремальних ситуаціях.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

Посміхнутися, оплесками привітати один одного.

2. Вправа «Добре словечко лежить недалечко» (10 хв.)

Учасники гри стають у коло і по черзі один одному дарують добре, щире слово, при цьому беручись за руки. Коли всі висловилися, створюється велике коло.

Чи додали вам добрі, щирі слова друзів гарного настрою?

Давайте оплесками виразимо свій настрій.

3. Вправа «Домашнє завдання» (5 хв.)

Чи були які труднощі у виконанні домашнього завдання?

За бажанням діти зачитують свої записи у щоденнику.

4. Притча «Варене яйце» (10 хв.)

Виникле серед пісків місто потопало у зелені. З гір збігала річка і кожен мав змогу напоїти дерева чистою, прозорою водою. Один сад був особливо красивим: підстрижені кущі, безліч квітів на газонах, доріжки посипані різнокольоровим піском, фонтани. Але найбільше враження викликали павичі. Вони були тільки в цьому саду і величаво ходили по доріжках та траві, час від часу розпушуючи хвости. Володар саду пишався рідкісними на той час птахами більше ніж садом. І на настійливі прохання свого сусіда подарувати йому хоча б одне яйце павича, весь час відмовляв. Одного разу сусід прийшов до володаря цих рідкісних птахів і знову попросив яйце. Господар довго не давав згоду, але прохання сусіда були такі настійливі, що він нарешті погодився і ні слова не говорячи вручив йому бажаний подарунок - яйце. Щасливий гість, тулячи до грудей яйце, пішов додому. Йшов час і одного дня розгніваний сусід ввірвався в будинок господаря павичів, почав його звинувачувати в обмані, називав поганими словами. Із криків сусіда можна було зрозуміти, що з подарованим яйцем щось не те. Заспокоївши та провівши гостя до воріт, господар запитав садівника «Що сталося? Що так розгнівало сусіда?» Садівник деякий час переминався з ноги на ногу, а потім тихо відповів: «Господарю, ти сказав принести яйце, а не сказав, яким воно повинно бути».

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Психологічний захист» (10 хв.)

Адаптація до нових ситуацій часто пов’язана із психологічною напругою у вигляді тривожних очікувань та страхів. Тривога відрізняється очікуванням виникнення небезпеки взагалі, а не конкретних явищ чи дат. Страх направлений на реальне або видумане джерело небезпеки. Відсутність рішення, невизначеність, недостатня інформація підсилює тривогу. Аналогічний стан відчуває людина при нездібності впливати на ситуацію, керувати нею. Емоції тривоги, страху необхідні людині для підготовки організму до дій з максимальною ефективністю. При цьому відбувається збільшення пульсу, тиску, призупиняється діяльність органів, що перетравлюють страву, активізується виділення поту тощо.

Філософи Давнього Сходу розрізняли три види страху.

Перший – страх перед минулим, причиною якого була різного роду несправедливість. Його лікували вибаченнями, покаяннями.

Другий – страх перед теперішнім. Він виражається у боязні одинокості. Його викорінювали через аскетизм, відхід від людей, утримання.

Третій – страх перед майбутнім. Він виражався у втраті мети діяльності та сенсу життя. Лікувався цей страх через формування надії, віри в свої сили і в майбутнє, за допомогою молитви та медитації.

Довготривалий стан страху і тривоги переводить організм людини в особливий режим діяльності, в стан стресу. Стрес викликає ряд захворювань, які називаються психосоматичними. Найбільш відомі з них язва шлунка та дванадцятиперстної кишки, астма, гіпертонія, стенокардія, артрит, хронічні головні болі та ін. Стрес може привести до відриву від реального оточуючого світу, дезорганізації мислення та поведінки. При цьому виникає питання: яка поведінка людини вважається нормальною, а яка аномальною, тобто є відхилення від поведінки здорової людини? Але спершу трішки відпочинемо.

6. Гра «Ми йдемо полювати на лева» (10 хв.)

Учасники стають один за одним. Ведучий промовляє слова, які супроводжуються певними рухами, а всі учасники повторюють за ним:

Ми йдемо полювати на лева! (Впевнена хода по колу)
Не боїмося ми нічого! (Заперечувальні рухи руками)
Ой, а це що? – Це болото! Чав! Чав! Чав! (Обережний хід, високо піднімаючи коліна)
Ой, а це що? – Це море! Буль! Буль! Буль! (Рухи, що імітують плавання)
Ой, а це що? – Це поле! Туп! Туп! Туп! (Гучне тупотіння)
Ой, а це що? – Це дорога навпростець! (Впевнений хід)
Ой, а це хто? Такий великий! (Показують який). Такий пухнастий! (Показують рухами, ніби погладжуючи)
Ой, так це ж лев! (Показують, як злякалися. Далі рухи повторюються)
Побігли додому! Через поле! Туп! Туп! Туп!
Через море! Буль! Буль! Буль!
Через болото! Чав! Чав! Чав!
Прибігли додому! Двері зачинили! Які ми молодці! (Показують жестами й мімікою)
Які ми хоробрі! (Показують мімікою)
Похвалимо себе! (Погладжують себе по голові)

7. Інформаційне повідомлення «Аномальна поведінка» (10 хв.)

Що таке аномальна поведінка? Об’єктивної відповіді на це запитання не існує. Все залежить від соціальних норм і правил в даній конкретній культурі. Що вчора було ненормальним - сьогодні приймається, що ненормально у других народів - прийнято в інших. Але існують критерії аномальної поведінки:

чим рідше в групі зустрічається така поведінка, тим вірогідніше її будуть вважати аномальною;
чим більше відхилення поведінки від прийнятого в даній групі, тим вірогідніша його оцінка як аномального;
чим більше небезпеки представляє дана поведінка для самої людини і оточуючих, тим вірогідніше її сприйняття як аномальної;
чим більше відрізняються погляди і цінності людини від позиції лідера або домінуючої групи, тим вірогідніше її погляди будуть сприйматися як аномальні;
якщо у людини розшифровка сигналів оточуючого світу, його сприйняття відбувається не так як у інших, то його поведінка може бути аномальною.

Нездатність справитися з проблемами, які виникли, може привести людину в тимчасове або довготривале занурення в свій внутрішній світ, що може проявлятися у вигляді різноманітних галюцинацій. Разом з цим у деяких народів свідомий відхід у свій внутрішній світ вважається нормальним станом у спілкуванні з Богом, духами. Аналогічним станом користуються чаклуни, шамани, чародії. Таким чином, об’єктивно не існує ідеальних норм поведінки. Головне: питання в тому, яку підтримку треба людині - психологічну, соціальну чи медичну.

8. Вправа «Стежка на скелі» (20 хв.)

Всі учасники шикуються в лінію боком один до одного. Це скеля. Перед лінією окреслюється дорога, на якій розташовуються (з останніх учасників) перешкоди, гілки, крони дерев, скелі, виступи і т.д. За лінією прірва, бездна. Завдання кожного учасника пройти по стежині і стати з іншого краю в шеренгу. При подоланні перешкод, той хто іде, може чіплятися за щілини в скелі, за самі перешкоди. Той, хто падає, може знову лізти на стежину і продовжувати небезпечний шлях або просто пройти далі і стати частиною скелі.

Обговорення.

Що ви відчували в ролі того хто іде?
Що відчували у ролі перешкоди чи скелі?
Яка роль більше сподобалася, чому?
Чи звернули ви увагу на те, що кожна перешкода одночасно була опорою для того хто іде?

9. Вправа «Запитання» (див заняття 23) (5 хв.)

10. Домашнє завдання (5 хв.)

Подумайте: які особливості поведінки аномальні для вас і в яких ситуаціях? Які особливості вашої поведінки аномальні для оточуючих, для близьких вам людей? Чому?
Записати роздуми в щоденник

11. Підсумок проведення заняття «Передай тепло» (10 хв.)

Що було для вас сьогодні найцікавіше?

Ведучий говорить добрі слова побажань. Вдихає в долоні тепло і передає поруч стоячому учаснику. Далі тепло передається по колу. В кінці аплодисменти.

Заняття №25

Тема. Взаємне прийняття та взаємодія

Мета: усвідомлювати власний вплив на людей та значимості їх в своєму житті. Розвивати уміння взаємного прийняття та взаємодії, створювати гарний настрій, сприяти згуртованості.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (див заняття 5) (5 хв.)

2. Вправа «Ти мене поважаєш» (10 хв.)

Сьогодні у вас є можливість сказати один одному найголовніше, що ви хотіли б сказати. Ми сядемо у коло і поговоримо. У кожного є право сказати те, що хочеться.

В кінці вправи ведучий пропонує щиро посміхнутися і поаплодувати один одному.

3. Вправа «Домашнє завдання» (5 хв.)

Чи були труднощі у виконанні домашнього завдання?
Які особливості вашої поведінки аномальні для оточуючих?

За бажанням діти зачитують свої роздуми і висновки записані в щоденнику

4. Притча «Ворона і папуга» (10 хв.)

Папуга сидів разом з вороною на одній гілці. Як страждав бідний папуга від присутності цього чудовиська з чорним пір’ям. «Який огидний колір, яка бридка фігура, який гидкий вираз обличчя. Хто побачив би при сході сонця подібне, у того хороший настрій був би зіпсований на весь день. Більш неприємного сусіда, ніж ти, немає на всьому білому світі». Ворона теж страждала від присутності папуги. Сумна і пригнічена вона скаржилася на долю, що звела її з таким неймовірним малим. «Чому саме на мою долю випало таке нещастя. Чому, як на лихо, мене покинула моя щаслива зірка? Чому мої щасливі дні повинні замінюватися такою темрявою? Мені куди приємніше було б сидіти з іншою вороною на кам’яній огорожі якогось саду і радіти тому, що ми разом».

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Психологічний захист» (10 хв.)

Психологічний захист направлений на те, щоб уберегти особистість від руйнування шляхом усунення чи зведення до мінімуму негативних емоцій, наприклад, почуття тривоги, страху. Мета психологічного захисту – відгородження свідомості від неприємних переживань.

Психоаналітичний підхід

Згідно З.Фрейду, думки людини в більшості випадків мають несвідому природу. Частіше всього вони виникають в результаті конфлікту між несвідомою і свідомою частинами психіки. Несвідоме ІД або ВОНО, керується принципом «Я хочу» (принцип задоволення). Свідома частина психіки складається з ЕГО (Я) і СУПЕР-ЕГО (НАД-Я). Структура Я функціонує на основі принципу реальності, тобто актуальної можливості задоволення потреб ВОНО на основі конкретної взаємодії з оточуючим світом. Структура НАД-Я керується принципом можна – не можна і створюється під впливом соціальних норм і правил даної культури, під впливом її заборон. НАД-Я визначає поняття «добро» і «зло», почуття провини тощо. Якщо людина не може задовольняти свої без свідомі потреби, то починають руйнуватися свідомі частини психіки, що рівноцінно руйнує особистість.

Біхевіористичний підхід

Психологічний захист біхевіористи представляють як визначальну поведінку, якій людина вчиться в процесі взаємодії з іншими людьми. Наприклад, людина робить спроби не помічати агресивних випадів сусіда. Через деякий час сусід припиняє ці випади, оскільки йому набридає їх робити. Встановлення спокійної ситуації і збереження душевної рівноваги у людини закріплює поведінку ігнорування несприятливих ситуацій як способу психологічного захисту.

Гуманістичний підхід

Центральні поняття гуманістичної психології – «Я - реальне» і «Я - ідеальне». «Я - реальне» є уявленням про себе, про свій характер, емоції, життєві цінності, мотиви поведінки тощо. «Я - ідеальне» відображає максимальне втілення бажаних для себе якостей. Властивості «Я - реального» - людині зазвичай нав’язуються життєвими обставинами та іншими людьми. Якості «Я - ідеального» формуються у внутрішньому світі людини, частіше у вигляді мрії. Різниця між особливостями «Я - реального» і «Я - ідеального», перешкоди на шляху їх сполучення створюють психічну напругу, яка проявляється у вигляді негативних емоцій (Люди, я вас люблю, але ви цього не помічаєте, тому я вас ненавиджу).

6. Гра - розминка «Булочка з корицею» (10 хв.)

Тренер запитує: «Хто любить корицю?» Ті, що люблять, стають посередині кімнати, беруть один одного за руки, створюючи ланцюжок. Ті, хто полюбляє булочку з корицею, пиріжки з корицею, солодощі, гарну компанію теж до них приєднуються, аж поки всі не стануть у ланцюжок. Потім тренер бере останнього учасника за руку і починає, рухаючись навкруги першого учасника, «намотувати» всю групу на нього – «пекти булочку з корицею». Коли всі щільно «намотаються», треба хвилинку постояти, щоб відчути всіх разом, прислухатися до цього відчуття і аж тоді розійтись.

7. Інформаційне повідомлення «Соціально-культурний та позитивний підхід» (10 хв.)

Всіляке сприйняття та будь - яка поведінка людини в несприятливій для неї ситуації є способом психологічного захисту. Питання не в тому, як веде себе людина, а в тому, як сприймають її поведінку оточуючі. В умовах стресу будь -яка аномальна поведінка розглядається не як симптом порушення психіки, а як проявлення психологічного захисту і руху до ліквідації психічної напруги. В цей період важливо допомагати і підтримувати людину, рухаючись з нею пліч о пліч на шляху установлення душевної рівноваги і психологічного здоров’я. Кожна риса характеру і здібність людини розвивається і формується в процесі його виховання і взаємодії з іншими людьми. Придушення оточуючим світом природних особливостей людини веде до психічної напруги. Розрядку цієї напруги людина може здійснювати в чотирьох сферах «Тіло», «Діяльність», «Спілкування», «Фантазії»

Тіло (25%)

Фантазії (25%) Діяльність (25%)

Спілкування (25%)

Всю енергію затрачену при цьому людиною, можна прийняти за 100%. В кожній з 4 сфер людина реалізує визначену частину своєї енергії. Гармонійно активна людина, в кожній з сфер затрачає 25% своєї енергії. Якщо людина віддає перевагу одній із сфер, наприклад роботі, віднімаючи для цього енергію з другої сфери, наприклад, тіла, то ромб буде деформуватися, а сама людина почне хворіти. Перевантаження однієї сфери і недовантаження другої розцінюється як порушення психологічного захисту. Таким чином, психологічний захист направлений на відновлення гармонічного розподілення енергії людини.

8. Вправа «Скільки пальців?» (10 хв.)

На кожен оплеск ведучого учасники викидають свавільну кількість пальців на одній чи двох руках. Вправа виконується до тих пір, доки всі учасники групи не викинуть однакову кількість пальців.

Обговорення.

Чому кожен учасник викинув саме цю кількість пальців?
Як змінювалися емоції та думки кожного учасника в ході вправи?
Що впливало на рішення кожного в процесі вправи?

9. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Чи є у вас запитання щодо матеріалу сьогоднішнього заняття?
Можливо є запитання щодо попередніх тем?

10. Домашнє завдання (5 хв.)

Подумайте, чи часто ви застосовуєте психологічний захист?
Опишіть у щоденнику приклади того, як ви це робите

11. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

Що для вас було сьогодні найцікавішим?

Щиро дякую за співпрацю. Пропоную стати в коло, подарувати один одному щиру посмішку і довершити роботу оплесками.

Заняття 26

Тема. Психологічний захист

Мета: створити позитивний настрій, ознайомити з механізмами психологічного захисту, розвивати здібності аналізу та усвідомлення причин своїх несвідомих дій.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (див. заняття 18) (5 хв.)

2. Вправа «Подарунок» (10 хв.)

Пропоную кожному з вас, по черзі, зробити подарунок своєму сусіду зліва (за годинниковою стрілкою). Подарунок треба зробити мовчки (невербальним способом), але так, щоб сусід зрозумів, який подарунок ви йому даруєте. Сусід обов’язково повинен подякувати.
- Чи приємно робити подарунки?
- А отримувати?
- Тож, з яким настроєм розпочинаємо роботу?

3. Обговорення домашнього завдання (5 хв.)

Чи були які труднощі у виконанні завдання
Чи бажає хтось із вас поділитися думками, записаними у щоденнику.

4. Притча «Як Авіценна вилікував божевілля царя» (10 хв.)

Цар був переконаний що він корова, забувши про те, що він людина. Тому він мукав і звертався до оточуючих з проханням: «Прийдіть по мене, заколіть мене і з’їжте моє м’ясо». Він нічого не їв, відправляв всю страву назад. «Чому ви мене не відведете на зелений гай, щоб я був на пасовищі, як всі корови?» Так як він нічого не їв, то схуд до такої міри, що перетворився у скелет.

Коли ніякі методи лікування не допомогли, на допомогу покликали відомого лікаря Авіценна. Він велів передати царю, що прийде м’ясник, щоб його заколоти, м’ясо розділить на шматки і віддасть його людям. Коли хворий про це дізнався, то зрадів і з нетерпінням став чекати своєї смерті. В зазначений день лікар прийшов до царя. Розмахував ножем, а потім закричав страшним голосом: «Де та корова, яку нарешті я зможу зарізати?» Цар замукав, щоб м’ясник знав де знаходиться його жертва. Лікар голосно дав наказ: «Приведіть скотину сюди, зв’яжіть її, щоб я міг відділити голову від тулуба». Але перш ніж ударити ножем, він помацав, так як це роблять м’ясники і голосно сказав: «Ні, ні, це корова погана, вона не годиться, вона дуже худа. Відведіть її і дайте кормів. Коли вона набере певну вагу, я прийду знову». Хворий почав їсти все, що йому приносили в надії, що його скоро заріжуть. Він прибавляв у вазі, його здоров’я значно покращилося і дякуючи Авіценні він одужав.

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Механізми психологічного захисту» (20 хв.)

Система механізмів психологічного захисту була розроблена З. Фрейдом як система елементів захисту ЕГО. Фрейд припускав, що психологічний захист працює у двох напрямках:

Блокує тривожні для свідомості імпульси
Перекручує тривожні імпульси до такого ступеня, що вони перестають сприйматися свідомістю як тривожні.

Всі захисні механізми володіють двома загальними характеристиками:

Діють на несвідомому рівні і тому є засобом невідомого самообману.
Замирають, перекручують або фальсифікують сприйняття реальності.

Кожна людина зазвичай застосовує декілька механізмів психічного захисту для усунення напруги і відповідних негативних емоцій.

Заперечення

Сприйняття має своєрідний фільтр, який не пропускає небажану, тривожну або несумісну з переконаннями людини інформацію. Віра у будь-що характеризується відмовою сприймати все, що розходиться з предметом віри. Мета заперечення – огородити свідомість від фактів та інших даних, здібних створити психологічну напругу, тобто негативні емоції. Небажана інформація відсікається на вході в свідомість і повністю втрачається для людини. Про це говорять відомі фрази: «Слона-то і не побачили», «Цього не може бути, тому, що не може бути ніколи».

Придушення

Небажана інформація фільтрується і відправляється тільки в несвідому пам’ять. Придушення проявляється в уривчастому характері свідомих спогадів, в застереженнях нав’язливих станах і рухах, незрозумілих страхах тощо.

Раціоналізація

Використовується при несвідомому пошуку неправдивих, але притаманних для свідомості людини підвалин, для того, щоб пояснити свою поведінку. Завдання раціоналізації – переконати себе та інших в тому, що та чи інша дія була здійснена у відповідності із ситуацією, і тим самим забезпечити повагу і самоповагу.

Витіснення

Даний механізм психологічного захисту складається з того, що витісняється в несвідоме тільки мотив, причина поведінки, в той час як остання інформація зберігається в свідомій пам’яті. Аналізуючи направленість забутливості, людині можна зрозуміти її мотив. Під впливом витіснення спогадів людина, яка віддає перевагу крайнім варіантам рішення, «чорно-білий» логіці, дуже емоційна. Витіснення спогадів може супроводжуватися захворюваннями.

Проекція

Людина несвідомо не помічає особисті неприпустимі для неї думки, бажання, почуття і приписує їх іншим людям. Мета - перекласти відповідальність за особисті відчужені від себе спонукання і якості на інших. Проекція послаблює почуття особистої провини шляхом припису особистих пороків і слабких сторін іншим. В житті ми часто звинувачуємо всіх, окрім себе. Зла людина не вірить в доброзичливість інших. Крадій всіх підозрює. Або, наприклад, людина говорить, що її не люблять, хоча розлюбила сама, переконує, що її вдарили, хоча першою нанесла удар.

Ідентифікація

Ідентифікація – різновид проекції, пов’язаний з несвідомим ототожненням себе з іншою людиною. Якості другого – думки, бажання, емоції – переносяться на себе.

З. Фрейд розглядав ідентифікацію як ототожнення себе зі значущою особистістю, по зразку якої людина свідомо або несвідомо діє, з метою підвищити повагу і самоповагу шляхом мислення чи реального придбання значущих якостей, рис характеру. Діти ідентифікують себе з тими, кого більше люблять, більше цінять. Важливо, щоб дитина частіше спілкувалися з тими дорослими, з якими вона могла перенести на себе позитивні якості.

6. Вправа «Ідентифікація» (20 хв.)

Кожна розповідь про предмет – це розповідь про особливості і проблеми самого себе. Подивіться уважно навколо себе і виберіть будь - який предмет, який знаходиться в кімнаті. Від його імені розкажіть про нього, його думки, почуття, бажання, відчуття тощо.

Учасники по черзі говорять про обрані ними речі. Від імені одного предмету можуть прозвучати декілька розповідей.

Приклад розповіді: «Я дверна ручка. Мені приємно відчувати тепло людських рук. Вночі тут темно і дуже сумно. Іноді холод наповнює мою душу, і я з нетерпінням чекаю перших променів сонця».

Обговорення.

Вам важко було ідентифікувати себе з предметами?
Що відчували в ході розповіді?
Чому саме ви ідентифікували себе з цим предметом?
Які якості вам особливо близькі у ньому?
З ким би ви хотіли себе ідентифікували?

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Чи є в кого запитання?
Що не зрозуміло?
На які питання хотіли б отримати відповіді?

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Проведіть спостереження над тим, як проявляються відомі вам форми психологічного захисту в повсякденному житті.
Результати спостережень запишіть в щоденник.

9. Підсумок проведення заняття (див. заняття 25) (10 хв.)

Заняття 27

Тема. Перевтілення

Мета: активізувати учасників, створити гарний настрій, сприяти згуртованості групи, ліквідувати внутрішні конфлікти, зняти напругу

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (див. заняття 24) (5 хв.)

2. Вправа «Якби я був…» (10 хв.)

Ведучий пропонує учасникам по черзі назвати своє ім’я і продовжити фразу «Якби я був явищем природи, то був би…»

Наприклад, почну з себе: «Якби я була явищем природи, то була б дощем»

Які ваші враження від цієї вправи?
Який зараз у вас настрій?

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (5 хв.)

Чи були у вас труднощі у виконанні домашнього завдання
Чи є бажаючі зачитати свої записи зроблені у щоденнику

4. Притча «Про Івана» (15 хв.)

Якось Іван виконуючи свої справи, попадає в гості до Баби Яги. «Куди, молодчику ідеш? – запитує його Баба Яга. «Ти мене, бабусю, спочатку накорми, напої, а потім запитуй». – «Ой, стара я вже, нехай внучка тобі приготує і нагодує», а Іван подивився на Бабу Ягу і подума: «Така страшна, а внучка мабуть ще страшніша», - і говорить «Ти, бабусю, сама мене нагодуй».

Нагодувала Баба Яга Івана і запитує «Куди, молодчику ідеш?» А Іван відповідає: «Ти, бабусенько, спочатку лазеньку мені натопи, а потім запитуй». «Та стара я стала, Іван, нехай внучка тобі лазню приготує» - «Та ні, бабусю, ти страшна, а внучка мабуть ще страшніша. Ти сама лазеньку мені приготуй».

Вимився Іван, а Баба Яга знову запитує «Куди, молодчику, ідеш?» - «Ти мене, бабусю, спочатку спати положи, а потім запитуй». – «Стара я вже, Іван, нехай внучка тобі ліжко постелить і спати вложить». – «Ні, бабусенько, ти страшна, та я до тебе звик, приглядівся, ти ложи спати мене». Поклала Баба Яга Івана спати. Вранці він прокинувся, подивився у вікно, а на березі озера дівчина-чарівниця у човен сідає і відпливає: «Ти хто така?» - «Дурень ти, Іван, дурень. Я внучка Баби Яги». З тих пір і називають Івана Дурнем.

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?
Який механізм психологічного захисту використовував Іван у цій притчі?

5. Інформаційне повідомлення «Механізми психологічного захисту» (20 хв.)

Відчуження

Відчуження здійснює захист «Я» шляхом відділення, відсторонення від тієї частини особистості, яка створює не приймаючи в собі переживання, нестерпні емоції. Неприйнятність інформації приписується до однієї особистості і блокується з нею.

Відчуження в «нормі» має позитивний зміст. Наприклад, великий російський співак Ф. Шаляпін стверджував, що на сцені як би два Шаляпіна: один співає, а другий тримає ситуацію під контролем. Уміння зайняти позицію спостерігаючи за самим собою дуже корисно, так як дозволяє бачити себе і контролювати очима іншого. В одинокості людина може виділяти в своїй особистості партнера і взаємодіяти з ним. Відчуження дозволяє ізолювати не тільки від психічних, але і від фізичних страждань. «Це відбувається тільки з моїм тілом, а не зі мною».

Захищена частина «Я» може стирати із пам’яті великі проміжки часу. Людина може заперечувати, забувати свою участь в травмованій її психіку даті.

Заміщення

Заміщення здійснює захист «Я» шляхом перенесення реакції з недосяжної людини на другу або на предмет, який знаходиться під рукою, а також за допомогою заміни неприйнятної дії на прийнятне: наприклад, плюнути з відчаю, вдарити кулаком по столі, тупнути ногою, вилаятися. Можливе перенесення агресивних дій з людини здібної дати опір, на того, хто більш беззахисний. Об’єктом розрухи може стати і сама людина, яка здійснює захист шляхом заміщення. Це прихід в тоталітарні і другі секти, «нещасні випадки», коли людину тягне в небезпечні ситуації, навіть до суїциду.

Любов до людини може бути заміщена любов’ю до предмету, іграшки, до роботи тощо. Підлітки особливо часто прибігають до захисту на основі заміщення, що проявляється в бажанні щось зламати, зробити неприємності іншим. Заміщення можливе не тільки в реальному світі, а й шляхом переходу в світ віртуальний, в світ заспокійливих фантазій. В уявному світі будь - яка мрія збувається, нічого не заважає бути ким завгодно і робити все, що захочеться, наприклад, помститися кривднику чи сказати комусь правду.

Сновидіння

Сновидіння є різновидністю заміщення шляхом переносу реальних недоступних дій в світ сновидінь. Сном володіє несвідоме, яке оперує образами чи символами, які відображають притаманні людині емоції. Одне із завдань сновидіння – переживання сновидцем бажаного, але не реального почуття. Реалізація в сновидіннях усвідомлених і неусвідомлених бажань приводить до нормалізації психологічного стану під час неспання: «Ранок вечора мудріший». У сновидіннях заборонені образи часто замінюються символами. Їх розшифровуванням займаються тлумачники сновидінь. Відмітимо, що фізіологічно організм реагує на сни як на реальні дії: прокинувся в холодному поту, хвилюючим серцем, розмови, ходіння у сні.

Катарсис

Катарсис (від дав.-г р. κάθαρσις - підняття, очищення, оздоровлення) - поняття, що вживалося в античній філософії, медицині, естетиці й через свою поліфункціональність набуло чимало тлумачень. Давньогрецький мислитель Аристотель зв'язав його з трагедією як літературним жанром. Трагедія викликає гнів, страх, співчуття, і цим змушує глядача відчувати духовне переживання, тим самим виховуючи людину й очищуючи її душу. У сучасній філософії катарсис трактується як особлива, найвища форма трагізму, коли втілення конфлікту та емоція потрясіння, що його супроводжує, не пригнічують своєю безвихіддю, а «очищують» і «просвітлюють» глядача чи читача.

Катарсис здійснює психологічний захист шляхом емоційного потрясіння і змінення цінностей людини, мотивів поведінки. Катарсис може бути результатом осявання, роздумів, страждань, сильних емоцій. Очисна роль страждань і сліз у тому, що в них згорає почуття провини, а разом з ним і агресивність. Людина особливо близька до розуміння істинних цінностей в період, коли ризикує їх лишитися.

Страх значних втрат часто ламає і перебудовує систему життєвих цінностей. Творчі переживання художників, музикантів, поетів, письменників, акторів, скульпторів – по суті катарсис, який очищує їх від стереотипів сприйняття і дозволяє створити нове чи побачити нове у відомому.

Сублімація

Сублімація - психоаналітичний термін, що позначає один із психологічних захисних механізмів дорослої людини. Сублімація в психології - психічний процес перетворення і перенаправлення енергії на соціальну роботу і культурну творчість. Поняття було введене З. Фрейдом у 1900 році; у розробленій ним концепції психоаналізу розглядається як один з видів трансформації потягу (лібідо), протилежний витісненню. У соціальній психології сублімація пов'язується з процесами соціалізації.

Сублімація здійснює психологічний захист шляхом переводу надлишкової агресивної енергії або забороненої суспільством поведінки у формі, корисні та схвалення суспільством. Прикладом сублімації сильних емоцій може служити період особливо продуктивної творчості А.С. Пушкіна при його вимушеному перебуванні в Михайлівському. Другий приклад - це реалізація невиконаних дій і нестерпних емоцій у малюнках, музиці. Відмітимо, сублімація допомагає і в подоланні емоцій страху.

Шляхом сублімації антисоціальні, небезпечні для суспільства природжені нахили стають корисними в професіях стоматолога, хірурга, м’ясника, патологоанатома. В процесі сублімації об’єкт дії зберігається, але заміщує сам спосіб та умови взаємодії. При цьому людина знімає внутрішню напругу шляхом задоволення своїх недосяжних потягів.

6. Вправа «Перевтілення» (15 хв.)

- Уявіть собі, що склалася така ситуація: вам необхідно перевтілитися в будь - який об’єкт матеріального світу: тварину, рослину, іншу частину природи чи неживий предмет. Подумайте і розкажіть, кого чи що ви обрали, чому, які його основні якості.

Обговорення.

Який був ваш стан в процесі слухання учасників?
Як змінювався ваш стан в ході розповіді?
Які механізми психологічного захисту були використані в ході вправи?

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Дітям пропонується задати щодо незрозумілого матеріалу.

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Проведіть спостереження за способами психологічного захисту, які ви використовуєте та оточуючі вас люди.
Опишіть у щоденнику свої спостереження.

9. Підсумок проведення заняття (див. заняття 25) (10 хв.)

Заняття 28

Тема. Переборювання психічного захисту

Мета: створити позитивний настрій, продовжити знайомити дітей з механізмами психологічного захисту; розвивати уміння регулювати та змінювати свій емоційний стан.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (5 хв.)

- Доброго дня всім присутнім, гарного настрою та позитивних емоцій! Посміхніться один одному та подаруйте гучні, дружні аплодисменти.

2. Вправа «Каруселі» (15 хв.)

Група об’єднується у дві підгрупи і стає «коло в колі» обличчям один до одного.

Завдання: учасники одного кола стоять на місці, діти другого – ідуть по годинниковій стрільці і говорять приємні слова друзям, посміхаючись. Потім ролі змінюються.

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (10 хв.)

Чи були складнощі у виконанні домашнього завдання. За бажанням діти зачитують свої записи.

4. Притча «Історія-напуття» (10 хв.)

Подорожній з великим трудом йшов по дорозі, яка здавалася йому безкінечною. Він весь був обвішаний всілякими предметами. Важкий лантух з піском висів у нього за спиною, тулуб обвивав товстий бурдюк з водою, а в руках ніс по каменю. Навколо шиї був закручений старий пристрій, що меле зерно. Іржаві ланцюги, на яких він тягнув по запиленій дорозі важкі гирі, обвивалися навколо його ніг. На голові він утримував напівгнилий гарбуз. Він пересувався крок за кроком вперед, оплакуючи свою долю і скаржився на втому.

Та ось зустрівся йому селянин. «О, змучений подорожній, навіщо ти навалив на себе скільки?» - запитав він. «Дійсно, по-дурному – відповів подорожній, - але до цих пір цього не помічав». Промовивши це, він далеко відкинув камені і відразу відчув полегшення. Незабаром він зустрів іншого селянина. «Скажи, стомлений подорожній, навіщо ти мучиш себе цією ношею – гнилим гарбузом на голові і тягнеш за собою на ланцюгу важкі залізні гирі?» - поцікавився він. «Я задоволений, що ти звернув на це увагу. Я і не знав, що цим мучив себе». Знявши з себе названі предмети, відчув полегшення. Але чим далі йшов, тим більше страждав. Селянин, який повертався з поля, із здивуванням подивився на подорожнього: «О, стомлений подорожній, чому ти несеш за спиною пісок у лантусі, подивися он вдалині багато піску. Навіщо тобі такий великий бурдюк з водою – можна подумати, що ти вирішив пройти всю пустелю Кавір. А поряд з тобою ж тече чиста річка, яка і далі буде супроводжувати тебе в дорозі» - «Дякую, добра людино, тільки тепер я помітив, що несу з собою!» З цими словами подорожній відкрив бурдюк і вилив воду. Замислившись він стояв і дивився на сонце, яке сідало. Промені йому посилали прояснення: він побачив важкий пристрій на своїй шиї. Подорожній відв’язав його і кинув на землю. Вільний від усього він продовжував свій шлях у вечірній прохолоді, в надії знайти постоялий двір.

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас.

5. Інформаційне повідомлення «Механізми психологічного захисту» (15 хв.)

Кожен захисний механізм формується і активний у визначеному віці. У найменших дітей захист проявляється в особливостях діяльності організму, під час бадьорості та у сні. Типові захисні реакції більш дорослих дітей та підлітків: пасивний протест, опозиція, імітація, емансипація, компенсація, ізоляція.

Пасивний протест

Це рання форма захисту. Проявляється у відстороненні від спілкування, навіть з близькими людьми, від ігор, страви. Типова поза – лежати повернутим обличчям до стіни. Ця форма захисту пов’язана з недостатньою увагою, ласкою, емоційної близькості. Тепле відношення матері та близьких відновлює психіку дитини. Відсутність істинного тепла батьків часто маскують гіпер опікою, демонструючи самопожертву.

Опозиція

Це форма активного протесту проти поведінки чи вимог дорослих. Проявляється у пропусках занять, крадіжках, вживанні алкоголю, наркотиків, діти йдуть з дому, суїциді. Головна причина цього способу – недостатня увага близьких, перебільшені вимоги.

Імітація

Прагнення у всьому бути схожим на улюблене обличчя. Проявляється у формах прийняття чи відмови.

Емансипація

Прагнення до виходу з - під контролю дорослих шляхом присвоєння собі способів поведінки, прав, можливостей, рис характеру дорослих. Проявляється як форма боротьби за самоствердження і самостійність.

Компенсація

Прагнення заповнити свою слабкість в одній області через успіхи в другій: худорлявий, але відмінник, невстигаючий, але успішний в бійках. Діти, які відчувають негативне відношення до себе ровесників, намагаються компенсувати це за допомогою любові батьків. Якщо дитина не відчуває любові з боку батьків, близьких, то вона компенсує це самовпевненістю, зухвалістю. Незадоволення батьками перетворюється у ворожість до оточуючого світу.

Ізоляція

Рання форма розщеплення особистості, при якій дитина дозволяє іграшці говорити і робити все, що їй заборонено. Лялька може висміювати інших, бути жорсткою, або бути об’єктом жорстокості, може говорити брутальні слова.

Подолання психологічного захисту у дітей

Психологічний захист у дітей включається при нестачі уваги і ласки батьків, напружених відносин з ними. Грубість, впертість, порушення правил поведінки, примхи - відчайдушній заклик про допомогу. Погана поведінка дитини є слідством того, що витісняються його потреби в несвідоме.

Якщо один з батьків авторитарний, а другий не здатний захистити, або взагалі відсутній - у дитини формується жорстокість. Жорстокість у цьому випадку буде проявлятися у заниженій самооцінці. Така дитина емоційно холодна, пасивна, підкорена оточуючим, не здатна до співпереживання. При зіткненні з психологічним самозахистом дітей важливо проявляти терпимість, любов та дружні відносини. Слід розуміти, що бунт дітей справедливий і щоб звести його на мінімум, потрібне розуміння і посмішка.

6. Вправа «Аукціон» (15 хв.)

По типу аукціону пропонується дітям назвати якомога більше способів, які допомагають долати поганий настрій. Всі способи, прийняті ведучим аукціону, фіксуються на дошці. Той хто назвав найбільшу кількість способів приймає в свою адресу аплодисменти (можливий подарунок).

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Чи є у вас які запитання щодо сьогоднішньої теми? Можливо до попередніх? А може особисті?

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Дати відповідь на питання

«Хто я?»

я мов пташка, тому що…
я перевтілююся в тигра тому що…
я можу бути вітром, тому що…
я немов мурашка, коли…
я стакан води…
я чарівна квітка…
я відчуваю, що я скеля…
я зараз ластівка…
я доріжка…
я мов риба…
я цікава книжка…
я пісня…
я немов літера «О»…
я відчуваю, що я смачний сніданок…

9. Підведення підсумків заняття (див. заняття 1) (10 хв.)

Заняття 29

Тема. Взаємовідносини з оточуючими

Мета: продовжувати знайомити з механізмами психологічного захисту, усвідомлювати свої взаємовідносини з оточуючими на основі отриманих психологічних знань, створювати позитивну мотивацію.

Хід заняття:

1. Ритуал вітання (див. заняття 28) (5 хв.)

2. Вправа «Привіт, друже!» (див заняття 16) (10 хв.)

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (5 хв.)

Зачитуються фрази (див. заняття 28 п. 8) діти їх продовжують.

4. Притча «Про допомогу» (10 хв.)

По звивистій доріжці, яка веде до міста йшов добросердечний чоловік. Та ось він побачив хлопчину, який з великим трудом штовхав тачку, повну цегли. Чоловік вирішив допомогти хлопчику. Кроків через п’ятсот обоє втомилися.

«Дивно влаштований світ – подумав чоловік. Люди втратили совість. Як можна заставити такого маленького тягнути такий важкий вантаж?»

«А ти не говорив своєму господарю, що тобі не під силу везти такий вантаж?» - запитав чоловік хлопця. «Ну як же, я йому це і говорив», - відповів малий. «Що ж він відповів тобі?» - «Не треба горювати, синку, - сказав він мені, - завжди знайдеться дурень, який тобі допоможе»

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Механізми психологічного захисту» (15 хв.)

На шляху сприйняття подій стають механізми психологічного захисту. Вони мов різнокольорові лінзи, як пов’язка на очах. Безумовно, психологічні бар’єри мають позитивну роль, захищаючи особистість від факторів, які травмують та загрожують її позитивній самооцінці. Негативні наслідки деформуючого сприйняття проявляються в перекручених поглядах та поведінці, в конфліктах, в соціальній дезадаптації. Відомо, що переживання старих проблем, їх переоцінювання в нове усвідомлення полегшує зняття душевної напруги. Існують спеціальні психологічні прийоми, які полегшують цей шлях.

Втеча

Порушення звичних умов життя, необхідність самостійного прийняття відповідальних рішень можуть викликати у людини відчуття тривоги та страху. Найпростіша реакція захисту - втеча від ситуації, яка травмує в інше місцезнаходження, в роботу чи неробство, спілкування чи одинокість, хворобу чи здоров’я. Наприклад, якщо така ситуація лежить у професіональній сфері, то людина оголошує: «Робота – не головне».

Будь - яка втеча погоджує проблеми і часто приводить до погіршення здоров’я. Допомогти людині можна шляхом підвищення її самооцінки і самореалізації в новій або попередній області. Наприклад, той, хто заглиблюється в роботу, може стати поважливим спеціалістом, а хвороба (здоров’я) – розробити ефективну систему оздоровлення, а той хто пішов у спілкування, може стати хорошим психологом.

Пошук «мішені»

Разом з почуттям неблагополуччя у людині починає рости тривожність. Вона не усвідомлює, що причиною неблагополуччя є її внутрішні якості, і шукає причину не на стороні: вибирає «мішень» - людину, на яку може виливати звинувачення у всіх своїх проблемах. Як же вести людині, яка опинилася у ролі «мішені?» Відомі дві найбільш доступні стратегії: пристосування та самореалізація.

Пристосування направлене на задоволення бажань, очікувань іншого при відмові від самореалізації. Однак людина - пристосуванець захищена тільки від зовнішніх конфліктів, а внутрішній конфлікт, пов’язаний з відмовою від самореалізації, буде розростатися і в результаті оплачений дорогою ціною: астма, язва шлунка, хвороба серця, психологічні захворювання. Самореалізація спочатку може вести до загострення зовнішніх конфліктів, меншим вдачам, ніж у того, хто пристосовується.. Однак, реалізувавши свої здібності, людина підвищує самоповагу до себе та інших, в тому числі людини, яка обрала його в якості «мішені».

Внутрішній конфлікт

Внутрішній конфлікт може бути реальним зіткненням між свідомо прийнятим рішенням і негативними несвідомими відчуттями. Позбавитися від психологічної напруги, пов’язаної з внутрішнім конфліктом, можна різними шляхами. Всі вони направлені на усвідомлення негативного відчуття та вибору нової позиції. Наприклад, першочергова реакція «Він не міг цього!» потім може змінитися прийняттям іншої позиції «Хто б міг подумати!»

Конфлікт часто провокується відчуттям особистої слабкості та неповноцінності, що приводить до відриву від реальності та життю в мріях. Сумуючи із - за низької заробітної плати людина говорить: «Нехай я мало отримую грошей, зате я порядний!» (раціоналізація через ствердження: «Багато грошей отримують тільки непорядні люди»). Таким чином підвищується самооцінка за рахунок заниження оцінки іншого. Другою ілюстрацією раціоналізації може бути традиційне перекладання батьками провини за погане виховання дитини на інших: бабусь, дитячий садок, школу тощо.

Спокійні та урівноважені ті люди, які себе схвалюють і люблять.

Формування маски позитивного образу «Я»

Людина, яка розуміє непривабливість своєї поведінки, боїться розпізнання і прагне до пристойної маски. Наприклад, вона може думати: «Може це і не розумно, але я ніколи не подаю милостиню» - оскільки для неї краще ходити в масці дурня, ніж признати себе жадібною.

В ім’я маски, людина завжди доказує свою правоту, здійснюючи реалізацію вона ховає риси своєї особистості, які не схвалює Люди вдягають на себе личинку самокритики, щоб предстати перед іншими благородними, страждаючими, усвідомлюючи свої помилки. Друга маска - праведне обурення. Інтенсивно критикуючи будь - кого, людина постає правою та зверхньою.. Немає сенсу звертати увагу на свої невеликі недоліки, коли навколо скільки пороків (хабарники, крадії і т.д.)

Відомі й інші класичні приклади: людина байдикує і тримається подалі від начальника, а потім одягає маску «казанської сироти», жаліється на відсутність уваги, нестачу уміння вирішити поставлене завдання, прикривається фразою «Я академій не закінчувала»

6. Вправа «Сонячна система» (25 хв.)

Один із учасників добровільно стає в центр кола. Ведучий пропонує йому уявити себе «світилом», на різній відстані від якого знаходяться «планети» - останні учасники групи. «Світило» прохає «планети» стати на відстані, спереду, збоку чи ззаду у відповідності зі своїми внутрішніми відчуттями.

Коли всі зайняли відповідні місця, ведучий запитує «Світило», чи йому комфортно в утвореному ним просторі, чи не хотів би внести зміни.

Проводити вправу більш чим з трьома учасниками в якості «Світил» не рекомендується. В обміні враженнями не допускається аналіз утвореної системи, але кожен учасник може поділитися своїми емоціями в залежності від місця розташування. Будь - яку думку слід говорити обережно, в абстрактному плані.

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Чи будуть у вас запитання щодо сьогоднішнього заняття?
Кому щось незрозуміло?
На що ще раз звернемо увагу?
Можливо будуть питання особливого характеру?

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Подумати, які механізми психологічного захисту для вас характерні?
Описати роздуми в щоденнику.

9. Ритуал завершення заняття (див. заняття 24) (10 хв.)

Заняття №30

Тема: Особливості характеру

Мета: усвідомлювати особливості свого характеру, причини негативних емоцій і конфліктів, символічно перемагати особливості свого характеру, які часто створюють негативні емоції, проблеми і конфлікти; створити позитивному емоційному настрою в групі.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (3 хв.)

Учасники ходять по кімнаті і за командою ведучого при зустрічі вітаються долонями, колінами, чолом, боком.

2. Гра-розминка (5 хв.)

Ведучий просить дітей показати виразом обличчя свій сьогоднішній настрій.

- Що ж нам допомагає без слів дізнатися про почуття і настрій людини? Правильно, це вираз обличчя, міміка, поза тіла, жести рук, хода. Якщо людина усміхається, вона радіє, підняті брови, а вертикальні зморшки на чолі свідчать про незадоволення і гнів. Міміка буває жвавою, млявою, напруженою, спокійною. Важливо бути уважним і помічати все, що відбувається. Сьогодні ви у гарному настрої, то ж давайте оплесками підтвердимо це. Отже, продовжуємо працювати далі.

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (5 хв.)

Які ж механізми психологічного захисту характерні для кожного з вас?

4. Притча «Та ти по правді всевідаючий» (10 хв.)

Прихильник однієї з ісламських сект прийшов до свого шейха, відомого пророка, і сказав йому: «Великий шейх, моя жінка вагітна. Боюся що у неї народиться донька. Прошу тебе: помолися, щоб Всевишній змилувався і послав мені сина». Шейх відповів: «Піди і принеси нам найкращої страви й найкращих фруктів, щоб мої послушники наїлися і змогли тоді за тебе молитися». – «Клянуся світлом своїх очей, я це зроблю». Він пішов до своєї оселі і приніс все, що попросив шейх. Після смачної трапези послушники почали молитися. Тоді шейх сказав: «Будь впевнений, у тебе буде син, а коли йому виповниться десять років, він стане членом нашого товариства».

Однак жінка народила доньку, яка до того ж була бридкою. Чоловік дуже засмутився і пішов до шейха, щоб пожалітися на несправедливість. «Твої молитви не допомогли. Ти обіцяв, що у мене буде син, а народилася донька, до того ж дуже бридка». Шейх на це відповів: «Я впевнений, що коли ти нам приносив милостиню, ти не мав в душі істинної віри та чисті помисли. Як би ти це зробив від всього серця, у тебе б народився син. Але будь впевнений, наперекір всьому, донька принесе тобі більше радості та вигоди, ніж син. Тому, що коли на мене зійшло осяяння, переді мною з’явилося обличчя і це було обличчя твоєї доньки – в майбутньому відомої вченої». Чоловік пішов заспокоєний. Через два місяці донька померла. Він знову пішов до шейха: «Шейху, моя донька померла. Я повинен тобі сказати, що твої молитви зовсім не допомогли». Шейх відповів: Я ж тобі сказав, що донька тобі принесе більше вигоди аніж син. Як би вона залишилася жити, її серце розбилось би від того, що світ повний всілякої мерзотності. Добре, що вона померла». Як тільки він сказав це, всі послушники кинулися до ніг шейха і заспівали хором: «Нехай здоров’я буде тобі супутником. Ми завжди твої вірні слуги. Ти всемогутній. Ти - пророк!»

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?
Які механізми психологічного захисту використані в цій притчі? Для чого?

5. Інформаційне повідомлення «Переборювання психологічного захисту»

(15 хв.)

Психологічний захист - це:

психічна діяльність, спрямована на спонтанне усунення наслідків психічної травми;
окремі випадки відношення особистості хворого до травматичної ситуації або хвороби, що вразила його;
механізм компенсації психічної недостатності;
пасивно - оборонні форми реагування в патогенній життєвій ситуації;
способи репрезентації перекрученого змісту;
крайній засіб збереження суб'єктом душевної рівноваги;
спеціальна регулятивна система стабілізації особистості, система механізмів, спрямованих на мінімізацію негативних переживань - на усунення або зведення до мінімуму відчуття тривоги, пов'язаного з усвідомленням конфлікту, що ставить під загрозу цілісність особистості;
вироблена в онтогенезі стратегія несвідомого викривлення афективних і когнітивних аспектів тих ситуацій, які несуть загрозу сформованої картини світу;
механізм адаптивної перебудови сприйняття й оцінки, що виступає у випадках, коли особистість не може адекватно оцінити почуття занепокоєння, викликане внутрішнім або зовнішнім конфліктом, і не може впоратися зі стресом;
послідовне викривлення когнітивної та афективної складових образу реальної ситуації з метою послаблення емоційної напруги;
сукупність мимовільних та усвідомлених психічних процесів і способів розумової діяльності, практичних дій щодо трансформації й оптимізації відображення захисної та руйнівної дії об'єктивної реальності у межах відповідності суспільного буття інтересам людини, що проявляється у душевних переживаннях та перманентно впливає на внутрішню силу, яка спонукає до дій;
способи переробки інформації в мозку, що блокує загрозливу інформацію.

Психологічний захист, який перекручує наше сприйняття оточуючого світу, можна нейтралізувати шляхом компенсації факторів, які травмують нашу психіку. При цьому нестерпна ситуація стає для нас достатньою доступною.

Символічні дії

Душевний конфлікт може зробити людину гнівною та вибуховою. Не маючи можливості направити свій гнів безпосередньо на того, хто його викликав, людина, по типу заміщення, здійснює символічні дії, наприклад, уходячи хлопає дверима, кидає предмет тощо.

Символічний акт другого типу - отримати полегшення, приносячи жертву. Жертвувати можна грішми, часом, зусиллями, емоційним станом.

Другий тип символічного акту - заміщення реальної дії віртуальною: «Як би я мав…», «Як би я міг…»

Регулювання висоти бар’єрів

Людина, яка стикається зовні із ситуацією, що завдає травму, може нейтралізувати захисні механізми трьома способами: понизити значимість цієї ситуації («Зараз дивлюся на це простіше»); підвищити самооцінку («Я вище цього»); змінити систему цінностей так, щоб фактор, який травмує, опустився у ієрархії цінностей («Тепер ти для мене пусте місце»).

Зменшення масштабів травм

Один із підходів зменшення масштабів психологічної травми – співвідношення реального малого масштабу події і найбільших життєвих цінностей. Здібність кинути загальний погляд на події свого життя, дозволяє долати невеликі розчарування. Наприклад, людина запізнюється на побачення. Її головною метою в цей період стає - встигнути. Ради цього вона біжить через дорогу, обминає автомобілі ризикуючи своїм життям та життям інших. А що трапиться, якщо вона запізниться на побачення на 2, 3, 5 хвилин? Нічого. Чи варто в такій ситуації ризикувати життям?

Аналогічна ситуація складається, коли спортсмен потерпає поразку, відмінник отримує двійку, кидає кохана чи коханий. Тут також допомагає співвідношення реальних наслідків з їх впливом на продовження життєвого шляху, співставлення плинних та головних життєвих цінностей.

6. Вправа «Пінгвіни» (5 хв.)

- Уявіть, що ви зараз пінгвіни. Руки притисніть до тіла, голову втягніть у плечі. Пінгвінам холодно, вони збилися у купу. Але крайні мерзнуть і обережно протискаються в середину.

Рефлексія:

Який у вас зараз настрій?

Отже, продовжуємо!

7. Інформаційне повідомлення «Подолання психологічного захисту» (продовження) (12 хв.)

Здібність змінювати свої погляди залежить від психологічної гнучкості людини. Прагнучи до стійкого життя, люди створюють стереотипи відношень і поведінки. Надлишкова стабільність переконань, оцінок, сприймань перешкоджають розвитку людей. Світ навколо змінюється і норми швидко можуть стати забобонами, вчорашнім днем.

Відмова переглядати свої погляди і одночасно пристосовуватися до нових умов життя, людина часто включає механізми психологічного захисту, які заперечують або перекручують реальне життя. Це в кінцевому результаті веде до глибокого конфлікту та психологічного зриву. Тому здібність змінювати відношення до самого себе, до подій оточуючого світу та конкретних людей слід розвивати в собі і допомагати розвивати її іншим. Кожен захист тільки тимчасово може відігравати позитивну роль. Якщо він стає постійним, то затримує розвиток особистості та збільшує розрив з реальністю.

Кожна людина має граничну дозу, граничний крок зміни. Всі ми здатні сприйняти обмежену величину розходження між своєю позицією і поглядами другого. Чим більше запропонована нова позиція відрізняється від особистої, тим сильніша негативна емоційна реакція і тим вірогідніше включення захисту. Коли розходження поглядів двох людей дуже велике чи їх погляди протилежні, вірогідність включення захисту збільшується, наприклад, та людина дурень, та менше мене знає, та дуже молода або стара, та для мене не авторитет.

Готувати людину до прийняття іншої точки зору, наприклад, до усвідомлення негарного вчинку чи падіння, треба дрібними кроками тобто поступово.

Необхідно на кожному етапі руху досягати згоди людини на нову оцінку того, що трапилося. Розумно рухати людину до нової точки зору на рівні її прийняття та доброзичливості, підкреслювати, перш за все, загальні елементи, які об’єднують колишню і нову позиції, а нові елементи згадувати як другорядні. Тут корисно згадати метод Сократа.

Сократ, філософ стародавніх Афін, вів дискусії незвичайним чином, переважно ставлячи співрозмовникові запитання. Розбираючись в предметі разом з співрозмовником і ставлячи доброзичливі питання, на кожний з яких слідувала як правило ствердна відповідь, Сократ підводив співрозмовника до більш повного бачення предмета. обговорення і висновків, які спочатку були для співрозмовника не очевидними. У сучасному варіанті метод Сократа полягає в тому, що свою думку ви поділяєте на маленькі ланки, і кожну подаєте у формі запитання. По суті, це редукований, добре організований діалог з перехопленням ініціативи.

Спілкуючись із співрозмовником, як із союзником, по - дружньому, треба обговорити не тільки «за», але і «проти». Далі шляхом розсуду перейти разом з ним до нової точки зору.

Одна із систем зміни точки зору розроблена японським лікарем Моріта. Вона найбільш ефективна для людей, маючих внутрішній конфлікт в теперішньому.

Теорія займає декілька тижнів. Перший тиждень проходить в абсолютній ізоляції та абсолютному дотриманні режиму. Можна підніматися тільки поїсти та для особистих потреб. Говорити, читати, писати, співати, курити тощо, не дозволяється. Ці умови призвані підсилити внутрішню напругу. Людина, звичайно виділяє із себе партнера і уявно з ним обговорює життєву ситуацію. Наступні два тижні людина виконує дуже велику роботу. Вона може виконувати все і гарно, і погано, але частину. Це звичайна реальність нашого життя. При цьому людина фізично відчуває кордони своїх можливостей і вдається до компромісу. З’являється нова установка: не обов’язково все виконувати добре. Допущено виконувати роботу настільки гарно, настільки дозволяють здібності та обставини. Так відходять нереальні вимоги і претензії. Далі людина виконує другу роботу, але вже не на стільки важку, як неприємну. Вона підштовхується до другого типу компромісу: задоволення є задоволення, а неприємні відчуття є неприємні відчуття. Дійсність треба сприймати такою, якою вона є , як реальність.

8. Вправа «Побіди свого дракона» (15 хв.)

- Майже у кожного є свій дракон, вирощений у домашніх умовах: це ті особливості характеру і поведінки, які заважають нам жити, але ми до них звикли і не помічаємо їх. В один пречудовий день майже кожен вирішує - вбити дракона. Але потім відмовляється, бо на місці голови, яку відрубати, виросте друга, третя, четверта. Ми звикли жити зі своїм драконом, хоча він постійно руйнує наше життя та життя близьких нам людей.

Пропонується підліткам намалювати свого дракона, назвати його в цілому і кожну голову окремо. Потім придумати історію про перемогу над своїм драконом. Єдина умова – герой повинен діяти як людина, впевнена у собі.

Можливий сценарій: поява дракона і причини його появи, прийняття рішення про битву з драконом, збір зброї, дорога до дракона, зустріч з чарівником, подарунки чарівника, перешкоди, вороги, друзі і помічники, виклик дракона на бій, умови бою, бій, перемога, повернення героя, результати перемоги.

9. Вправа «Запитання» (5 хв.)

- Чи є у кого запитання щодо сьогоднішньої теми?

- Кому що незрозуміло?

10. Домашнє завдання (5 хв.)

Намалювати ілюстрацію до бою зі своїм драконом.
Описати в щоденнику особливості цього бою.

11. Підведення підсумків заняття (див. заняття 22) (10 хв.)

Заняття 31

Тема. Тільки разом!

Мета: вчити переборювати психологічний захист, зближувати учасників і формувати тілесну взаємодію.

Хід заняття:

1. Вправа «Давайте вітатися» (5 хв.)

Вітаємося (з кожним учасником групи): руками, долоньками, пальчиками, ліктями, спинами, плечима, вухами, головами, носками взуття, колінами, лобами. Які емоції зараз у вас?

2. Вправа «Разом можна більше» (10 хв.)

Кожен обирає собі місце. Потрібно, не відриваючи ніг від підлоги, нахилятися врізнобіч, і не впасти при цьому. Учасник перевіряє, як далеко він може нахилитись і не впасти при цьому. Потім учасники сідають. Ведучий пропонує обговорити вправу, ставлячи такі запитання: «Ти можеш описати, що відчував, виконуючи цю вправу?». Після цього учасники об`єднаються у пари й намагаються виконати цю вправу, підтримуючи одне одного. Потім діти обговорюють вправу, відповідають на запитання на взірець: «У якому разі тобі вдалося нахилитися сильніше?», «Чому?», «Що ти відчував, коли поруч був друг?», «Чи можеш ти порівняти свої почуття після виконання першої і другої вправи?», «Що ти хочеш сказати своєму партнерові?» Ведучий бере активну участь у грі, щоб потім допомагати учасникам під час дискусії.

Отже, тільки разом ми можемо долати будь - які перешкоди, проблеми, долати свого дракона.

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (15 хв.)

Діти показують свої малюнки та коментують їх.

4. Притча «Скляний саркофаг» (10 хв.)

У одного східного царя, була жінка дивної краси, яку він любив більше всього на світі. Краса її осявала його життя. Коли він був не зайнятий справами, то хотів лише одного - бути поруч з нею. Та раптом жінка померла і залишила царя у глибокому сумі. «Ні за що і ніколи, - кричав він, - я ніколи не розлучуся з моєю молодою жінкою, навіть якщо смерть зробила нежиттєвими прекрасні риси». Він велів у своєму палаці поставити скляний саркофаг з її тілом. Своє ліжко поставив поруч, щоб ні на хвилину не розлучатися з нею. Знаходячись поруч з померлою жінкою, він придбав втіху та спокій.

Але літо було жарким, і не дивлячись на прохолоду у покоях палацу, тіло жінки почало поступово розкладатися. На чолі померлої з’явилися бридкі плями. Обличчя почало змінюватися в кольорі та розмірі. Але цар не помічав цього. Згодом неприємний запах розкладення тіла заповнив всю залу палацу. Всі слуги затуляли ніс, коли заходили в приміщення. Не дивлячись на те, що всі вікна були відкриті, запах переслідував всіх. Навіть трояндовий бальзам не допомагав. Нарешті цар обв’язав і свій ніс зеленим шарфом, знаком царської честі. Але і це не допомогло. Цар втратив свідомість і лікар велів перенести його в великий дворовий сад. Коли цар прийшов до свідомості, то відчув свіже повітря, запах троянд, журчання води. Все це принесло радість. І йому здалося, що його любов до жінки ще більша. Через декілька днів життя і здоров’я повернулося до царя. Він довго дивився на троянду і раптом пригадав якою чарівною була його жінка, коли була живою і яким гидким ставав день від дня її смерті. Він зірвав троянду, положив її на саркофаг і наказав слугам поховати тіло в землі.

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?
Який механізм психологічного захисту використав цар?
Що з цього вийшло?

5. Інформаційне повідомлення «Переборювання психологічного захисту» (17 хв.)

Відкладання досягнення мети

Психологічна напруга може бути пов’язана з неможливістю негайно задовольнити бажання. Потрібне уміння відмінити досягнення бажаного у часі, доки не виникне більш сприятлива ситуація.

Напруга може послабити аналіз реальних термінів і способів виконання бажань. При неможливості здійснювати бажане негайно можна скласти список бажань. В цей список можуть бути включені найпростіші, бажання, які легко виконуються, А також і найскладніші. В результаті, коли людина бачить перед собою список того, що можна реалізувати негайно, а що повинно бути відкладено, вона в більшій мірі стає готовою до подолання очікувань. Інший спосіб послабити напругу - скласти послідовність кроків для досягнення мети, умов виконання кожного кроку, відповідних затрат часу та можливих перешкод.

Підвищення самооцінки

Вчинивши проступок, неприйнятний для себе, і усвідомлюючи, що він буде засуджений іншими, людина мучиться від відчуття провини. У неї формується страх втрати любові оточуючих: «Хто мене такого буде любити?» Коли знижується самооцінка, то людина боляче сприймає реакцію оточуючих за свої вчинки. Порушується емоційний контакт, зростає почуття одинокості.

Підвищенню самооцінки сприяє похвала. Для цього слід поводитися добре з людиною, підтримувати її дії, вселяти в неї впевненість в своїх силах та можливостях. Навпаки, критика, приниження деморалізують людину. Корисно знати, що підвищення самооцінки може йти як по шляху усунення своїх недоліків так і опору на свої досягнення. Відомий футболіст Пелє, спостерігаючи за тренуванням радянських футболістів, сказав, чому вони грають погано: «Тренування присвячене усуненню недоліків, а треба розвивати достойність. У мене та моїх друзів дуже багато недоліків, але їх ніхто не помічає. Ми вміємо добре робити те, що у нас виходить дуже гарно!»

Підсилення активності для досягнення мети. Подолання комплексу неповноцінності.

Уявлення людини про свою нездібність викликає зниження самооцінки. Комплекс неповноцінності, що виникає, блокує прагнення до успіху. В подібних обставинах важливо, щоб людина зрозуміла і повірила: навіть не найкращі дії краще повної пасивності. Активність сама пособі здатна принести полегшення, вона знижує почуття тривоги і страху. Тривожність може визвати необхідність дій, які людина для себе вважає неприйнятними: «Це не жіночі справи».

Відоме розділення людей на два типа: екстернали – ті, які вважають, що все що відбувається з ними залежить від зовнішніх сил, і вони не здатні вплинути на подію. Другий тип – інтернали – розглядають розвиток як результат особистої діяльності і беруть відповідальність за все, що відбувається на себе. Таким чином, почуття безсилля може бути пов’язане не з самою ситуацією, а з її сприйняттям.

Не можна ототожнювати активність з атакою. Давно виявлено, що любов і діяння на психіку не ефективні. Посередня інформація засвоюється охоче, чим пряма. Підштовхуючи людину до переоцінювання поглядів чи поведінки, важливо використовувати відкриті запитання, а не ствердження. Відкриті питання активізують пошук причин.

Вчинки чи поведінки другої людини краще обговорювати посередньо, наприклад, через своє сприйняття та свої переживання з цього приводу. Коли людина чує будь - яку критику, то відразу включається захист.

Непотрібно сперечатися, якщо у людини склалася визначена установка на сприйняття ситуації. Словами його установку не змінити. Логіка - покірна слуга вже створеного сприйняття. Основний спосіб впливу на неї - знайти посередній або прийнятний для людини спосіб формувати у неї інше сприйняття ситуації і через це - другу установку.

Конкретні поради слід давати тоді, коли людина самостійно прийшла до висновку про необхідність зміни позицій, але не знає як це зробити. Ще краще давати рекомендації з неоднозначним формулюванням.

Розвиток і підтримка своїх хобі

Довготривале ототожнення своєї особистості тільки з однією якістю «Я - відмінник», «Я - мати», «Я - спортсмен» може завершитися відчаєм. Перехід до більш вимогливого вчителя, втеча з дому дітей, які виросли, старіння спортсмена можуть створити почуття краху основної цінності. Відновлення почуття психічної рівноваги може бути досягнуто шляхом ототожнення себе з новою властивою людині якістю. Наприклад, можна більш повніше переключитися на вже придбане хобі або друге захоплення, для якого раніше не вистачало часу: отримання нових знань, умінь, благоустрій квартири, піклування про тварин тощо.

Відношення до «цього» з гумором

Сміх і сльози – універсальні способи зняття психологічної напруги. Гумористичне відношення до ситуації не сумісне з підвищенням тривожності. Висміяна перешкода зменшує свою значимість і висоту.

6. Вправа «Тільки разом» (13хв.)

Об’єднайтеся у пари і станьте спиною до спини. Постарайтеся повільно -повільно, не відриваючись, своєю спиною від спини партнера, сісти на підлогу. А тепер спробуйте так само піднятися. Проекспериментуйте, з якою силою вам треба обіпертися на спину партнера, щоб обом було зручно рухатися. Потім змініть партнера.

Обговорення.

Що полегшувало виконання вправи?
Як змінювалися почуття в ході виконання вправи?

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Подумайте і скажіть, чи все вам зрозуміло щодо сьогоднішнього матеріалу?
Можливо є запитання щодо попередніх тем?
Чи є запитання особистого характеру?

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Спробуйте подолати захист значущої для вас людини і налагодити з нею контакт
Свій експеримент опишіть у щоденнику

9. Підведення підсумків заняття (див. заняття 22) (10 хв.)

Заняття 32

Тема. Наші ролі

Мета: вчити дітей отримувати досвід психологічного захисту, формувати доброзичливе ставлення один до одного.

Хід заняття:

1. Вправа «Світова куля» (15 хв.)

- Вам по черзі треба сказати слова вітання («Привіт, доброго дня») показати який - небудь рух, що характеризує вас. Наступний гравець повторює ваш рух і додає свій, і так - по колу. Після завершення вправи аплодисменти.

2. Гра «Атоми» (10хв.)

Діти стоять в колі.

- Уявимо собі, що всі ми - атоми. Атоми виглядять так: (психолог показує, зігнувши руки в ліктях і притиснувши кисті до плечей). Атоми постійно рухаються і час від часу об’єднуються в молекули. Число атомів в молекулі може бути різним, воно визначатиметься тим, яке число я назву. Ми всі зараз почнемо швидко рухатися по цій кімнаті, і час від часу я говоритиму якесь число, наприклад 3. І тоді атоми повинні об’єднатися в молекули по три атоми в кожній.

Молекули виглядають так (тренер разом з двома учасниками групи показує, як виглядає молекула: вони стоять обличчям один до одного в колі, торкаючись один одного передпліччям).

- Чи додала вам гра гарного настрою? Якщо так, то перейдемо до обговорення домашнього завдання.

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (5 хв.)

За бажанням діти зачитують записи в щоденнику, діляться враженнями щодо виконання домашнього завдання.

4. Притча «Зцілення Халіфа» (10 хв.)

Халіф (князь) захворів. Всі спроби вилікувати його були марними. Нарешті запросили на раду знаменитого лікаря Разі. Спочатку він застосував відомі медичні способи лікування, але все було марно. Тоді Разі попросив у халіфа дозвіл проводити лікування так, як він вважає за потрібне. Втративши всі надії халіф погодився. Разі попросив дати йому два швидких коня. І на наступний ранок лікар дав наказ: відвезти халіфа на відомий у Бухарі курорт «Джаз муллан». Халіф не міг рухатися і його несли на ношах. Коли прибули на курорт, Разі велів Халіфу роздягтися, а всім слугам покинути його. Разом зі своїми учнями він положив халіфа у ванну і швидко став поливати його гарячою водою. Одночасно в рот він влив йому гарячий сироп, який підняв температуру тіла хворого. Потім Разі став перед халіфом і став його ображати. Той був вражений і дуже розлючений такою нечемністю. У неймовірному збудженні він став рухатися. Тоді Разі витягнув ніж, підійшов близько до хворого і став погрожувати йому вбивством. Охоплений страхом, халіф здійснив спробу встати і втекти. Побачивши це Разі разом зі своїми учнями сів на коней і поскакали до міста. Обезсилений халіф впав. Коли він прийшов до свідомості, то відчув, що може рухатися. Охоплений гнівом, він закричав, щоб з’явився слуга, вдягнув його. Після цього поїхав до палацу. З радістю зустріли халіфа всі придворні, раділи його одужанню. Через вісім днів халіф отримав листа від лікаря, в якому він пояснив спосіб лікування. «Спочатку я спробував традиційні методи лікування, але вони не діяли, тому я вирішив штучно розігріти тіло і викликати твій гнів, який повернув тобі сили рухатися. Коли я побачив, що ти починаєш одужувати, я залишив місто, щоб уникнути твоєї караючої руки. Прошу тебе не запрошувати мене до себе, бо я прекрасно розумію, які несправедливі були твої звинувачення в мою адресу».

Коли халіф прочитав листа, серце його переповнилося глибокою подякою і він попросив лікаря повернутися, щоб висловити вдячність.

Обговорення.

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

Ведучому слід направити обговорення притчі в сторону ідеї про ведучу роль емоцій у психологічному та фізичному стані людини, а потім перейти до бесіди про психологію.

5. Інформаційне повідомлення «Переборювання психологічного захисту» (15 хв.)

Покаяння. Сповідь. Молитва

Вільно чи невільно порушуючи внутрішні розділи соціальних норм і правил, людина часто відчуває почуття провини, а також переживає страх і сором. Ці почуття створюють психологічну напругу, супроводжують самозвинувачення. В даному випадку ми розглядаємо напругу, яка пов’язана з можливістю засудження іншими, з особистим внутрішнім неприйняттям свого реального чи уявного діяння. Наприклад, людина може звинувачувати себе за образу, даремно нанесену іншій людині.

Вчинок, який викликає почуття провини, приводить до самопокарання. Вибачення, а також пробачення згори, широко використовується в різних релігіях як метод психологічної підтримки. З давніх часів весь життєвий побут народів, їх звичаї і направленість виховання визначалися жрецями, шаманами, священнослужителями: «Не вбий», «Не вкради», «Шануй матір і батька свого» тощо. Вони надавали необхідну психологічну допомогу у випадку порушення людиною цих норм і допомагали їй повернутися в суспільство. В християнській системі найбільш широко використовується сповідь покаяння, з відпущенням гріхів та молитва.

В цій системі застосована відома в цей час особливість людської психіки: зняття емоційної напруги відбувається шляхом усвідомлення причин, що викликали ці емоції, з наступним прийняттям себе разом зі своїм вчинком.

Проговорювання своїх проблем на сповіді і покаянні само по собі зменшує душевний біль. Говорячи в слух людина одночасно стає слухачем, мов би зі сторони спостерігає за собою. Утворений в результаті зворотний зв’язок між «Я-говорячий», «Я-слухаючий», «Я-спостерігач» допомагає краще розібратися в собі, переоцінити свої вчинки.

Сповідь може бути письмовою. Сповідь у щоденнику не тільки фіксує події, але й знімає емоційну напругу. Щоденник особливо корисно вести людям, схильним до глибоких переживань, внутрішньої напруги, емоційної крайності.

Вогнище душевних конфліктів погасне швидше, коли подія, яка його викликала проговорюється з іншими людьми. Довірлива розмова перекладає частину на другого, для кого ваші біди близькі, а переживання тяжкі. Одночасно відбувається розділ тягаря і відповідальності, а інколи перехід відповідальності на священнослужителя. Сповідь, покаяння, прощення гріхів викликає духовне очищення - катарсис. Повторення неприпустимого вчинку стає неможливим. Ефективності сповідального спілкування сприяє таємність, співчуття та довіра.

Неможливість вплинути на подію - друге відоме джерело напруги. Заміна можливості реального впливу на ситуацію на уявне, у вигляді молитви, підтримує людину при емоційних перевантаженнях. Молитва про майбутнє дозволяє людині віртуально моделювати ситуацію і свою поведінку, психологічно підготуватися до максимальної мобілізації своїх сил або до отримання звісток, які травмують.

Завершення.

Під впливом захисту людина не сприймає або сприймає перекручені події оточуючого світу, наслідком чого стає порушення соціальної адаптації. Це може проявлятися в конфліктності, в смішних поясненнях, відірваних від реальності, в помилковому плануванні та прогнозі своїх дій.

6. Вправа «Захист і ролі» (15 хв.)

Декому з вас важко підійти до вчителя, батьків, ровесників чи інших людей. Уявіть «страшну» для вас людину і подивіться, хто з учасників найбільш схожий на неї (зробити паузу). А тепер я прошу підняти руку тому, хто хоче розпочати вправу, потім встати і назвати «страшного» партнера. Вийдіть обоє в центр кола. Ініціатор розповідає в загальних рисах про хвилюючу його ситуацію. Потім обоє починають її розігрувати. Ініціатор проговорює «страшному» партнеру все, що йому важко сказати в реальному житті. Партнер мовчки слухає. Далі заміна місць. Ініціатор з місця партнера в ролі «страшного» для нього обличчя відповідає на все сказане ним раніше. Партнер продовжує мовчки його слухати. Знову зміна місць та ролей, і знову ініціатор відповідає вже від свого імені і т.д., доки ініціатор не вичерпається і не зупиниться. Якщо ініціатор закінчив вправу в ролі «страшного», то необхідно виконати процедуру виходу із ролей.

Обговорення.

Питання ініціатору:

Що ти відчував в кожній із ролей?
Що ти відчував після виконання вправи?
Які механізми захисту ти помітив?

Останнє питання після відповіді ініціатора адресується всім учасникам.

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

У кого які будуть запитання щодо сьогоднішнього заняття?
Кому що незрозуміло, на чому необхідно ще раз зупинитися, обговорити?
Чи є питання особистого характеру?

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Проведіть спостереження за собою і визначте, який тип подолання захисту для вас найбільш характерний. Чому?
Свої висновки та роздуми записати у щоденник.

9. Підсумок проведення заняття (див. заняття 22) (10 хв.)

Заняття 33

Тема. Релаксація

Мета: вчити отримувати практичний досвід стану релаксації

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (3 хв.)

Привітайтеся до свого сусіда словами «Привіт», пожміть руку. Після того, як всі привітаються, взятись за руки підняти їх вгору, сказати: «Ура» і поаплодувати.

2. Вправа «Я - чарівник» (10 хв.)

Уявіть собі, що ви чарівник і живете у казковій країні. У ній збуваються всі ваші мрії та бажання. Ви можете все. Поміркуйте, що б ви зробили, якби мали таку чарівну силу. По черзі висловіть побажання. Підсумок.

3. Обговорення домашнього завдання (8хв.)

Чи були у вас труднощі у виконанні домашнього завдання?

За бажанням діти зачитують свої записи у щоденнику.

4. Притча «Про страх» (10хв.)

«Куди ти ідеш?» - запитав мандрівник, зустрівшись з Чумою. «Іду в Багдад. Мені треба уморити п’ять тисяч людей». Через декілька днів та ж людина зустріла Чуму. «Ти сказала, що умориш п’ять тисяч людей, а уморила п’ятдесят». «Ні, - заперечила Чума, - я уморила тільки п’ять тисяч, останні померли від страху»

Обговорення

В чому зміст цієї притчі для кожного з вас?

5. Інформаційне повідомлення «Релаксація» (7 хв.)

Емоційне збудження завжди супроводжується змінами діяльності внутрішніх органів, артеріального тиску, складу крові, частоти пульсу, дихання, напруги м’язів тощо. Одночасно відбуваються психічні зміни, підвищується чутливість, змінюється об’єм поля зору, швидкість мислення і реакції. Ця закономірність покладена в основу роботи «детектора брехні».

Значні зміни звичайного органічного і психічного стану у відповідь на будь - який подразник називається стресом. Стрес є автоматичною реакцією організму і психіки на небезпеку чи погрозу, яка дісталася нам у спадковість від далеких предків.

В момент, коли людина переживає стрес, відбувається підвищення активності роботи деяких систем його організму у відповідь на будь - яку реальну або уявну небезпеку. Саме стресові стани дозволяють виживати у світі, дякуючи підвищеній готовності організму до дії. Але саме стрес і руйнує наш організм. Чому? Наш організм може знаходитися в стані напруги обмежений час. Тривалість стресу, тривала психічна напруга порушує діяльність внутрішніх органів до повної неможливості її здійснення, а також руйнує саме тіло.

Симптоми стресу в області тіла – це перш за все, болі і дискомфорт у м’язах, відсутність апетиту, порушення травлення, підвищена пітливість, нервовий тік, безсоння, м’язове дрижання, головні болі, утруднення дихання тощо. Симптоми стресу в психічній сфері – страхи, тривожність, неспокій, роздратування, гнів, втрата інтересу до життя, втрата почуття гумору, негативне відношення до себе, постійне очікування невдач, відсутність довіри до будь-кого.

Релаксація (розслаблення) – природна реакція організму, зворотна стресу. Зміст релаксації полягає у зниженні тілесної і психічної напруги, зменшення активності роботи всіх систем організму з метою їх відновлення. Релаксація може проводитися як самостійно, аутогенно, так і під керівництвом іншої людини. Найбільш відома релаксація шляхом контролю дихання і медитації, посередництвом фізичних вправ і фізичної діяльності.

Приміщення для релаксації повинно мати: гарну звукоізоляцію, опалення, вентиляцію, а також можливість провітрювання, художнє оформлення інтер’єру, регулююче освітлення, м’які крісла, площу приміщення з розрахунку не менше 3 кв. метрів на людину.

Заняття повинні бути систематичними та послідовними, від 1 до 5 разів на тиждень в один і той же час, тривалість 15 - 20 хв. Небажані заняття після прийому страви. Музика підбирається у відповідності до тексту заняття і других конкретних умов.

6. Вправа «Релаксація» (10 хв.)

Сядьте зручно, розслабтеся. Закрийте очі. Уявіть собі стан літнього відпочинку. Ви сидите на березі моря і слухаєте заспокійливий сплеск води. Ви вдихаєте теплий запах води, трави, лісу. Прозора вода переливається на сонці. Уявіть, що ви лежите в воді на спині і тепла вода покачує вас. Дихання все повільніше, тіло покачуючись у теплій воді, поступово стає все невісоміше, немов розчиняється у воді. Відчуйте, як тепла вода поступово розчиняє ваші живіт, груди, спину. Уявіть і відчуйте, як тепла вода розчиняє шию, голову, риси обличчя, волосся, мозок. Прозора вода розчинила у вашій голові всі хвилюючі вас думки. Прозора вода розчинила у ваших грудях весь ваш сум. Прозора вода розчинила у вашому животі всі ваші кривди. Прозора вода розчинила вашу душу, накопичену втому та напругу. Ви розчинилися повністю, і там де покачувалося ваше тіло, зараз прозора вода. Відчуйте себе водою, яка не має форми і заповнює любий простір. Подумки повторіть: «Я – вода. У мені сила, яка дозволяє всьому живому рости і розвиватися. Я вливаюся у клітини рослин і відчуваю, як вони починають швидко рости і розвиватися. Я відчуваю, як рослини стають все сильніше і сильніше. Я – рослина. Моя верхівка тягнеться від землі до сонця. Я розтягнутий між землею і небом і вбираю в себе світ і енергію сонця. Тепло сонця наповнює мене любов’ю до оточуючого світу. Мої корені вросли в землю, і земля дає мені відчуття стабільності і спокою. Купол неба, пахощі квітів, спів пташок, промені світла, журчання води наповнюють мене любов’ю до оточуючого світу і я розчиняюся у ньому. З відчуттям спокою і впевненості в собі я повертаюся до активного життя».

Можна відкрити очі. По мірі готовності кожен може розповісти свій стан.

7. Релаксаційна вправа «Політ до зірки» (22 хв.)

Коли народжується людина, на небі загоряється його зірка, щоб світити йому весь його вік. Вона горить так яскраво, що її рятувальної енергії вистачає на довгі-довгі роки, вона оберігає нас, рятує, дає надію і сили. І сьогодні я пропоную зробити вам подорож, але це буде незвичайна подорож, ми зробимо політ до зірки, до своєї зірки.

Сядьте зручніше і закрийте очі. Зробіть глибокий вдих і видих... Ви відчуваєте, як ваші ноги поступово відриваються від землі, а тіло стає невагомим, дуже легким і ви починаєте повільно-повільно підніматися вгору, до неба. Подивіться вниз: все, що раніше вас оточувало (будинки..., вулиці..., дерева..., парки..., машини...) все стає маленьким, ледь помітним.

А якщо ви підніміть голову вгору, то побачите все те, що раніше здавалося недосяжним, далеким. От наближається небо. Ви летите крізь пухнасті хмари, поторкайте їх руками, нехай їх прохолода залишиться на ваших долонях. Ви стрімко летите повз холодних комет, а зараз пролітаєте повз сонця. Відчуйте його приємне тепло, хай вона зігріє вас. Ви подорожуєте по величезному небесного світу, зустрічаєте різні зірки... А де ж Ваша зірка?.. Ось...вона... Подивіться, яка вона? Велика чи маленька? Холодна, як лід або гаряча, як полум'я багаття? Якого вона кольору? Може бути блакитна, жовта, червона?.. Кокою вона форми? Кругла або загострена?

Доторкніться до своєї зірки і попросіть у неї все те, в чому ви потребуєте, що вам так необхідно: попросіть добра, щастя, спокою, здоров'я, затишку, гарного настрою... А тепер обов'язково посміхніться їй і подякуйте свою зірку за все: за те, що вона просто існує, вона ваша, світить тільки для вас, що вона супроводжує вас усе життя, що вона дає вам сили і енергію...

А тепер нам необхідно повертатися додому. Попрощайтеся зі своєю зіркою і пообіцяйте, що тепер, у хвилини смутку, відчаю, тривоги ви будете пам'ятати, що у вас є ВОНА..., ви будете пам'ятати, що це - джерело сил, енергії, світла, добра...

Відчуйте, як поступово важчають ваші ноги, а тіло стає огрядним... ви починаєте свій шлях назад, додому. Ви летите крізь пухнасті хмари, поторкайте їх руками, нехай їх прохолода залишиться на ваших долонях. Ви стрімко летите повз холодних комет, а зараз пролітаєте повз Сонця. Якщо ви підніміть голову вгору, то побачите все те, що раніше здавалося величезним, могутнім (зірки, комети, планети, хмари), поступово стає все менше і менше... От наближається Земля. Річки, озера, луки, парки, будинки, люди... все стає більшим, більш помітним...

Збережіть у пам'яті ці почуття, які ви відчули сьогодні... І нехай ваша зірка далеко, але кожен раз, як тільки ви втомилися, або у вас сумний настрій, або вам просто потрібні свіжі сили...просто відвідайте її, зробіть це незвичайне подорож...

Коли я дорахую до 5, ви зможете відкрити очі і знову опинитися в цій кімнаті...

8. Вправа «Запитання» (5 хв.)

- Чи є у вас будь-які запитання?

- Кому що не зрозуміло?

9. Домашнє завдання (5 хв.)

Проведіть релаксацію вдома самостійно, використовуючи пропонований на занятті текст, або інший схожий
Прочуйте і опишіть в щоденнику особливості свого стану. Подумайте, що можна зробити, щоб він був ще більш глибоким.

10. Підведення підсумків заняття (10 хв.)

Що вам сьогодні найбільше запам’яталося, сподобалося?

Ведучий встає, протягує вперед руку і говорить: «Мені дуже приємно було працювати з вами!» Потім підіймається один з учасників і говорить що-небудь типу: «Спасибі всім» і кладе свою руку на руку ведучого.

Таким чином поступають всі інші учасники. Коли праві руки будуть всі задіяні, в справу вступають ліві.

Заняття 34

Тема. Емоційний контакт

Мета: розвивати здібності встановлювати емоційний контакт з оточуючими.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (див. заняття 33) (5 хв.)

2. Гра «Всі – деякі - тільки я» (15 хв.)

Діти сидять в колі. Ведучий в центрі, без стільця.

Я зараз буду говорити про деяких людей. Всі, кого мій вислів стосується, миттєво піднімаються зі своїх стільців і займають місце на вільному стільці. На сусідній стілець пересідати забороняється. Почали:
Всі хто сьогодні проснувся в гарному настрої!
Всі хто сьогодні прийшов до школи!
Всі хто сьогодні має обруч на голові (вибирається дівчинка, якої однієї стосується вислів, коли вона встає, ведучий займає її місце)

Обговорення.

- У першому випадку відгукнулися деякі діти, у другому - всі, а в третьому – тільки одна дівчинка. Ця гра так і називається «Всі - деякі - тільки я». За допомогою гри ми дізналися один про одного ще щось нове. З цієї вправи я дізналася про ваш емоційний стан.

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (10 хв.)

- А чи всі виконали домашнє завдання?

- Сподобалося вам проводити релаксацію?

- Які були особливості стану під час вправи?

- Чи є бажаючі зачитати свої записи зроблені у щоденнику?

4. Діагностика особливостей особистості (30 хв.) (Додаток А.1)

опитувальник Г.Айзенка
діагностика структури інтелекту за методиками: «Аналогії», «Числові ряди», «Візерунки»

Обробка результатів.

Обговорення.

- Які були ваші почуття, думки в ході відповідей на питання тесту?

Повторне тестування направлене на визначення психологічних змін учасників групи.

5. Розмова з дітьми про приближення заключного заняття (5 хв.)

- На протязі тривалого часу ми з вами зустрічалися і ось наші зустрічі добігають кінця.

Поміркуйте і розкажіть про свої принципи поведінки і взаємовідносини з оточуючими, роблячи опору на отримані знання і уміння.

Потім ведучий просить кожного учасника сформувати те нове, про що він дізнався на заняттях, чому навчився. Запропонувати дітям оцінити корисні знання і уміння, придбані на заняттях. Дізнатися, що дітям хотілося б зробити до завершення занять.

6. Вправа «Інтуїція» (10 хв.)

Один із учасників сідає на стілець у центрі кола. Другий учасник стає у нього за спиною і кладе йому на плечі свої руки. Учасники по колу задають Сидячому питання. Сидячий мовчить. За нього відповідає той, хто стоїть за його спиною, виходячи з уявлень, як би на це питання відповів Сидячий. По завершенню вправи Сидячий оцінює правильність відповідей Стоячого.

Обговорення.

Питання до Сидячого: «Що ти відчував, коли чув питання та відповіді?»
Питання до Стоячого: «Що тобі допомогло відчути відповідь?»
Враження учасників групи

7. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Чи є запитання у вас?
Кому що не зрозуміло?

8. Домашнє завдання (5 хв.)

Визначте тип свого темпераменту та особливості характеру за результатами тесту.
Опишіть все у щоденнику

9. Підсумок проведення заняття (див. заняття 33) (10 хв.)

Заняття 35

Тема Ти мені подобаєшся

Мета: підсилити позитивні емоції в групі та взаємне прийняття.

Хід заняття:

1. Вправа «Вітання» (див. заняття 28) (5 хв.)

2. Вправа «Ти мене поважаєш?» (15 хв.)

Сьогодні у вас є можливість сказати один одному найголовніше, що ви хотіли б сказати. Такого шансу може більше не бути. Ми сядемо у велике коло і поговоримо.

3. Вправа «Обговорення домашнього завдання» (10 хв.)

- Чи були у вас труднощі у виконанні домашнього завдання? В чому?

- Чи є бажаючі прочитати свої записи у щоденнику, розповісти про свій тип темпераменту, особливості характеру.

4. Обговорення результатів діагностики (25 хв.)

Пропонується порівняти результати психологічних вимірів на початку і в кінці циклу занять. Кожен відмічає, які зміни відбулися у ньому на протязі занять, чому вони відбулися. Обговорення взаємозв’язку темпераменту, структури інтелекту і професійної направленості.

5. Вправа «Я тобі подобаюся» (20 хв.)

Учасники об’єднуються у пари. Один учасник задає питання іншому одне і теж: «Чому я тобі подобаюся?» Другий відповідає. Відповіді і питання повинні бути повними. Відповідь може повторюватися. Далі йде зміна партнерів.

Обговорення.

Ваші відчуття в ролі відповідаючого?
Ваші відчуття в ролі запитуючого?
Ваші відчуття від вправи в цілому?

6. Вправа «Запитання» (5 хв.)

Дітям пропонується задати запитання щодо пройдених тем, незрозумілого матеріалу.

7. Домашнє завдання (5 хв.)

Намалювати малюнки: «Я - реальний», «Я - ідеальний», «Я в майбутньому»

8. Підсумок проведення заняття (10 хв.)

- Які ваші враження від сьогоднішнього заняття? Що було найцікавішим?

Заняття 36

Тема. Ну ось і все!

Мета: створити емоційне завершення циклу занять через отримання позитивного зворотного зв’язку.

Обладнання: свічка.

Хід заняття:

1. Вправа «Прийом а англійському посольстві» (15 хв.)

- Уявіть собі, що ви - леді і джентльмени, прийшли на прийом у англійське посольство. Вимовляючи нескладну фразу «Hov do you do?», звертайтесь до кожного, дивлячись у вічі, подайте руку для вітання. Умова! Ви не можете вивільнити свою руку, доки ваша друга рука не буде зайнята таким же вітанням з іншою людиною. Почали!

Рефлексія:

Які відчуття у вас виникли у ході вправи?

2. Вправа «Веселий фотограф» (15 хв.)

Тренер запрошує одного бажаючого стати «фотографом». Всі інші учасники збираються в певному місці і створюють «похмуру команду», яка має сфотографуватися. Завдання «фотографа» під час зйомки розсмішити «похмуру команду», а завдання «команди» не піддаватися на заохочення «фотографа» (звуки, слова, жести, міміка тощо) і залишатися похмурими. Той з команди, хто не витримає і хоча б посміхнеться, переходить на бік «фотографа» й допомагає йому розсмішити інших. Гру можна провести декілька разів, міняючи «фотографа».

Обговорення.

Чи змінився ваш настрій після цієї гри? Яким чином?

Ось ми і зробили фото на пам’ять, пам’ять про наші зустрічі.

3. Вправа «Формування образу майбутнього» (30 хв.)

Учасникам занять пропонується показати свої малюнки («Я - реальний», «Я - ідеальний», «Я в майбутньому» ) і відповісти на питання:

Який «Я – реальний?»
Який «Я – ідеальний?»
В чому основні відмінності «Я - реального» від «Я - ідеального»?
Як можна приблизити «Я - реального» до «Я - ідеального» і що я для цього роблю і буду робити в майбутньому?
Як цього досягти?
Що я зараз роблю для цього?

4. Вправа «Прощання учасників групи» (15 хв.)

Учасники заняття по черзі виходять з приміщення. Останні – обговорюють і формують дві якості, які найбільш їм подобаються у того, хто вийшов із приміщення і одну якість, яку треба йому розвивати і удосконалювати в майбутньому. Після сформованих якостей, того хто за дверима, запрошують зайти, і той, хто вийде наступним, сповіщає тому, хто ввійде найбільш сильні якості та якість, яку треба розвивати. Потім з приміщення виходить наступний і так по черзі всі учасники групи.

5. Підведення підсумків заняття (5 хв.)

Англійський письменник Р. Кіплінг написав багато чудових історій і віршів. У своєму невеликому вірші «Якщо...», Кіплінг дуже емоційно розповідає, яких правил має дотримуватися кожна людина, не тільки дитина. Ці моральні настанови можна навіть скласти у невеличкий кодекс поведінки. Кіплінг радить: завжди зберігати спокій та не підкорятися пристрастям; вірити у себе у найкритичніших ситуаціях; не брехати навіть у відповідь на брехню; не тримати зла на весь світ, не відповідати злом на зло; втративши все — починати працювати знову, бути наполегливим у досягненні мети; залишатися собою навіть у натовпі, навіть при сильних цього світу, не скорятися нікому; поважати чужу думку, та обов’язково мати й свою, власну, не відмовлятися від неї.

Людина, яка керуватиметься кіплінговими «заповідями», завжди буде сильною, справедливою, мудрою.

Вправа «Передай тепло душі» (10 хв.)

Група стає в коло, запалюється в центрі свічка. Ведучий говорить побажання і добрі слова. Вдихає в долоні тепло і передає одному з учасників. Далі тепло передається. Наприкінці всі беруться за руки і говорять: «Ну ось і все!»

Результат апробації програми у Барвінківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 Барвінківської районної ради Харківської області

Протягом січня - травня 2018 року програма була апробована у Барвінківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 Барвінківської районної ради і дала позитивні результати. Підлітки стали однією командою, з’явилося взаєморозуміння, довіра, єдність колективу. Вони добре, ефективно працювали зі своїми проблемами під час проведення ігор, вправ. Навчилися навичкам ефективної комунікації, засвоїли правила ефективної взаємодії у групі. Стали толерантними по відношенню один до одного та однолітків, а головне до учнів ромської національності (до цього спостерігалося негативне сприйняття підлітків- ромів).

Під час проведення занять, ніхто з учнів не покинув групу. Після проведеного курсу, вони охоче розповідали про свої успіхи, друзів, обговорювали ситуації, в яких знадобилися знання і уміння отримані в ході занять. Після завершення корекційно-розвиткової роботи з експериментальною групою було проведене завершальне дослідження соціально-психологічної адаптації підлітків. Показник «інтернальність» в експериментальній групі майже не відрізняється від показника контрольної групи. Показник «самоприйняття» в експериментальній групі дещо вищий, ніж в контрольній. Проте тут може йтися тільки про невелику тенденцію, оскільки одержані відмінності не є значущими. Про невелику тенденцію, тільки в бік зменшення йдеться відносно показника «прагнення домінінувати». Відбулися зрушення в показниках «прийняття інших», «емоційна комфортність», одержані відмінності є значущими на рівні 0,05. Визначена тенденція в зрушенні загального показника адаптації.

Одержані дані дозволяють судити про зростання випробовуваних з високим рівнем адаптованості. На цій підставі підтверджується ефективність впровадження програми корекційно-розвивиткової програми по соціальній адаптації підлітків (для учнів 9-11 класів).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Аванесов B.C. Тесты в социологическом исследовании. - М., 1982.-200с.
Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1988. - с. 318-331.
Антонов Д.В. Формы нравственных переживаний. - М., 1960. - с. 44-51.
Моргун В.Ф., Ткачева Н.Ю. Проблема переодизации развития личности в психологии. - М., 1981. - с. 55-67.
Байярд Р.Т., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. - М., 1991. - с.27-48.
Бандура А., Уолтерс С., Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений /Пер. с англ., М., Пресс, 1999р., 330с.
Боришевский М.И. Психологические механизмы развития личности // Педагогика и психология, 1996, № 3, с.26-33.
Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - Киев, 1989. - 199с.
Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи. - М., 1988. - с.154-160.
Ващенко Г.Н. Виховний ідеал. - Полтава, 1994. - с. 10-18.
Восьмицветный тест Люшера /Под редакцией О.Ф.Дубровской/. М.,2001.
ГодфруаЖ. Что такое психология. - М., 1999. - с.289-293.
Горбачева В.А. Формирование поведения детей в детском саду. - М., 1968. - с.23-26.
Гройсман А.Л. Медицинская психология: Лекция для врачей, -М.;Магистр, 1998.-360 с.
Детский психолог /Под ред. Е.И.Рогова - Вып. 1- Ростов-на-Дону, 1992.-с.5
Додонов Б.И. В мире эмоций. - Киев, 1987. - с. 79-116.
Драгунова Т.В. Проблема конфликта в подростковом возрасте, // Вопросы психологии. - 1972. - №2. - с.25-38.
Занюк С.С., Психологія мотиваціі, Київ, “Либідь”, 2002 р.,с. 80 - 82, 122
Конечный P., Боухол М. Психология в медицине. Прага: Авиценум, 1983.-405с.
Кондратенко В.Г. Девиантное поведение у подростков - Минск., 1988. - с.103-109.
Краткий психологический словарь под редакцией Петровского A.B. и Ярошевского М. Г., М., 1985 р. - с. 367 - 368, с. 313.
Короткий психологічний словник, /за ред. проф. В.І. Войтко. - К.: Вища школа, 1988. - 191с.
Крысько В.Г. Секреты психологической войны. - Минск, 1999. - с 93-97.
Кулагина Н.Ю. Колюцкий В.Н. Возрастная психология. - М., 2001, с.280-303
Люблинская A.A. Детская психология. - М., 1971. - с.404-406.
Максимова Н.Ю. Диагностика и коррекция отклоняющегося поведения подростка. - М., 11988. - с.3-17.
Манова-Томова B.C., Пырев Г.Д., Пенушлиева Р.Д. Психологическая психология при нарушениях в детском возрасте. - София: Медицина, 1981,- 190с.
Мишель Клее. Психология подростка. Психосексуальное развитие. - М., 1991. – с .100-103.
Можгинський Ю.Б. Агресія підлітків: Емоційний і кризовий механізми - Спб. 1999 - 128 с.
Моргун В.Ф. Ткачева Н.Ю. Проблема периодизации развития личности в психологии. - М., 1981. - с.55-67.
Москаленко В.В. Социализация личности, К., 1996г.
Мясищев В.И. Личность и неврозы. - Л., 1960. - с. 17-31.
Немов Р. Психология. - 2001., - С. 601-613.
Никифоров Г.С. Самоконтроль человека. - Л., 1989. - с. 94-98.
Популярная психология для родителей /Под редакцией А.А.Бодалева. - М., 1989. - с. 192-208.
Практична психологія та соціальна робота, № 5, 2000 р., Київ “СОЦИС”

с. 14-16.

Психологическая диагностика: проблемы и исследования /Под ред. Е.М.Гуревича. - М., 1981. - 232с.
Пулкинен Л. Становлення способу життя з дитячого до юнацького віку Психологія особистості і спосіб життя. - М., 1987. - с. 132 - 137.
Робочая книга школьного психолога / Под редакцией И. В. Дубровиной. - М., 1991. - с. 168 - 179.
Раншбург Й., Поппер П. Секрета личности. - М., 1983, с. 125-133
Райгородський Д. Я. Практическая психодиагностика. - Самара, 2001.с. 174
Рєпіна Т. А. Аналіз теорій статтеворолевої соціалізації в сучасній західній психології // Питання психології, № 2, 1987. с. 158 - 165.
Рогов Е.И. Настольная книга практичного психолога. - М., 2001. с.240
Сарджвеладзе Н.И. Личность и ее взаимодействие с социальной средой Тбилиси, 1989 - с. 70-91.
Сидоров В.М., Зайчук И.В. Актуальні аспекти соціальної роботи з девіантною молоддю. - Донецьк, 1996. - 112 с.

46.Славина Л.С. Дети с аффектным поведением. - М., 1966. - с.84

47. Степанов В.Г. Психология трудных подростков. - М., 1966. - с.76-80.

48. Таланов В.Л. Малкина -Пых И.Г. Справочник практического психолога. М.: Сова, ЭКСМО, 2004. - 419с.

49. Трофімов Ю.П., Психологія, с. 392 - 395, с. 372.

50. Фурманов И.А. Детская агрессивность: психодиагностика и коррекция, Минск, 1996р., с. 176

51. Хьел Л., Зиглер Д. Теории личности. - М.2003. - с.69-80.

52. Цап Н.М. Агресивність дитини: за і проти. // Практична психологія та

53. Цимбалюк І. М. Явицька О. Ю. «Психологія загальна», Київ,2004

54. Соціальна робота, № 6, 1999 р. - с. 15 -17.

55. Хрящева Н. Ю. «Психогімнастика у тренінгу», СП Ювента, 1997

ДОДАТКИ

Додаток А

Методика дослідження соціально - психологічної адаптації

К. Роджерса - Р. Раймонда

Джерело. М. В. Лемак, В. Ю. Петрище Методичне видання Психологу для роботи. Діагностичні методики./ Ужгород Видовництво Олександри Гаркуші. - 2011

Вік досліджуваного: з 14 років.

Процедура дослідження. Психолог пропонує досліджуваному прочитати висловлювання та порівняти їх зі своїм досвідом. У бланку слід зазначити відповідь, базуючись на таких оцінках:

0 .- це мене зовсім не стосується;

1 - це мене не стосується;

2 - мабуть, це мене не стосується;

3 - не знаю, чи це мене стосується;

4 - це схоже на мене, але травню сумніви;

5 - це схоже на мене;

6 - це точно я.

Текст методики

1. Відчуває незручність, коли вступає з кимось у діалог.

2. Не має бажання розкриватися перед іншими.

3. У всьому подобається ризик, боротьба, змагання.

4. Має до собі високі вимоги.

5. Часто зварити собі за ті, що зробив.

6. Часто відчуває собі пригнобленим.

7. Має сумніви, що може подобатися особам протилежної статі.

8. Свої обіцянки виконує завжди.

9. Теплі, добрі стосунки з оточуючими.

10. Людина стримана, замкнена; тримається осторонь.

11. У невдачах звинувачує собі.

12. Людина відповідальна; на неї можна покластися.

13. Відчуває, що не у змозі змінити щось, усі зусилля марні.

14. На багато розмов дивуватися очима однолітків.

15. Приймає в цілому ті правила й вимоги, яких варто дотримуватись.

16. Власних переконань і правив не вистачає.

17. Подобається мріяти, іноді - втягай; важко повертається від мрії до реальності.

18. Завжди готовий до захисту і навіть нападу: переживає образи болісно, розмірковуючи над способами помсти.

19. Уміє керувати собою і власними вчинками, примушувати собі або дозволяти собі; самоконтроль для нього - не проблема.

20. Часто змінюється настрій: настає нудьга.

21. Вусі, що стосується інших, не хвилює: зосереджений на собі, зайнятий собою.

22. Люди, як правило, йому подобаються.

23. Не соромитися своїх почуттів, відкрито їх виражає.

24. Серед великого скупчення людей відчуває собі дещо самотньо.

25. Нині бажає усе покинути, кудись сховатися.

26. З оточуючими зазвичай вільно спілкується.

27. Важко боротися із самим собою.

28. Напружено сприймає доброзичливе ставлення оточуючих, якщо вважає, що не заслуговує на нього.

29. У душі - оптиміст, вірить у найкраще.

30. Людина вперта; таких називають важкими.

31. До людей критичний, засуджує їх, якщо вважає, що сморід цього заслуговують.

32. Часто відчуває собі не тим, хто веде, а тим, кого ведуть: йому не завжди вдається думати і діяти самостійно.

33. Більшість із тихий, хто його знає, добрі до нього ставитися, люблять його.

34. Іноді бувають такі думання, про які не хочеться комусь розповідати.

35. Людина з привабливою зовнішністю.

36. Відчуває собі безпомічним, має потребу відчувати когось поруч.

37. Прийнявши рішення, виконує його.

38. Приймаючи самостійні рішення, не може звільнитися від впливу інших людей.

39. Відчуває почуття провини, навіть коли звинувачувати собі немає сенсу.

40. Відчуває неприязнь до того, що його оточує.

41. Усім задоволений.

42. Почувається погано: не може організувати собі.

43. Відчуває млявість; вусі, що раніше хвилювало, стало байдужим.

44. Урівноважений, спокійний.

45. Роздратований, часто не може стриматися.

46. Часто відчуває собі ображеним.

47. Людина спонтанна, нетерпляча, гарячкувата: бракує стриманості.

48. Буває, що поширює плітки.

49. Не дуже довіряє своїм почуттям: сморід іноді підводять його.

50. Досить важко бути самим собою.

51. На першому місці - думання, а не почуття: перед тим як щось зробити, добрі поміркує.

52. Ті, що відбувається, тлумачить по- своєму, здатен нафантазувати зайве.

53. Терплячий до інших і приймає шкірного таким, яким він є.

54. Намагається не думати про свої проблеми.

55. Вважає собі цікавою людиною-привабливою як особистість, помітною.

56. Людина сором'язлива.

57. Обов'язково треба нагадувати, підштовхувати, щоб доводив справу до кінця.

58. У душі відчуває перевагу над іншими.

59. Немає нічого, у чому б виявив індивідуальність, своє "Я".

60. Боїться думань інших про собі.

61. Честолюбний, небайдужий до успіху, схвалення: у тому, що для нього суттєво, намагається бути кращим.

62. Людина, у якої на даний момент багато такого, що викликає презирство.

63. Людина діяльна, енергійна, ініціативна.

64. Пасує перед труднощами й ситуаціями, які загрожують ускладненнями.

65. Просто недостатньо оцінює собі.

66. Ватажок, вміє впливати на інших.

67. Ставитися до собі в цілому добрі.

68. Людина наполеглива, їй завжди важливо зробити усе по- своєму.

69. Не подобається, коли з кимось порушуються зв'язки, особливо - якщо починаються зварювання.

70. Досить довго не може прийняти рішення, потім має сумніви щодо його правильності.

71. Розгублений, невпевнений у собі.

72. Задоволений собою.

73. Йому часто не щастить.

74. Людина приємна, приваблює інших.

75. Можливо, не дуже вродливий, але може подобатись як людина, особистість.

76.3 презирством ставитися до осіб протилежної статі й не має контактів із ними.

77. Колі треба щось зробити, його охоплюють страх, сумніви.

78. Легко, спокійно на душі, немає нічого, що сильно хвилювало б.

79. Уміє наполегливо працювати.

80. Відчуває, що рості, дорослішає: змінюється сам і змінює ставлення до навколишнього світу.

81. Іноді говорити про ті, про що насправді не має уявлення.

82. Завжди говорити тільки правду.

83. Схвильований, напружений.

84. Щоб він щось зробив, треба вперто наполягати на цьому.

85. Відчуває невпевненість у собі.

86. Обставини часто змушують захищати себе, виправдовуватись і обгрунтовувати свої вчинки.

87. Людина поступлива, м'яка у ставленні до інших.

88. Людина, якій подобається міркувати.

89. Іноді подобається хизуватися.

90. Приймає рішення і відразу змінює їх; звинувачує собі у відсутності волі, а вдіяти з собою нічого не може.

91. Намагається покладатися на свої сили, не розраховує на чиюсь допомогу.

92. Ніколи не запізнюється.

93. Відчуває внутрішню несвободу.

94. Відрізняється від інших.

95. Не дуже надійний, на нього не можна покластися.

96. Добрі собі розуміє, вусі в собі приймає.

97. Товариська, відкрита людина; легко спілкується з людьми.

98. Сілі і здібності відповідають тим завданням, які треба вирішувати; вусі може виконати.

99. Собі не цінує: ніхто його не сприймає серйозно, у кращому випадку усі до нього ставляться поблажливо, просто терплять.

100. Хвилюється, що забагато переймається особами протилежної статі.

101. Усі свої звички вважає позитивними.

Обробка та оцінювання результатів

Підраховуються коефіцієнти за формулами:

Адаптація:	Самосприйняття:

Емоційна комфортність:	Сприйняття інших:

Інтегральність:	Прагнення до домінування:

Результати, менші від норми, інтерпретуються як надмірно низькі, а більші від норми - як високі.

№ з/п		Показники	Номер висловлювань	Норма
А	а	Адаптивність	4, 5, 9, 11, 12, 15, 19, 22, 23, 26, 27, 29, 33, 35, 37, 41, 44, 47, 51, 53, 55, 61, 63, 67, 68, 72, 74, 75, 78, 79, 80, 88, 91, 94, 96, 97, 98	68-136
А	б	Дезадаптивність	2, 6, 7, 13, 16, 18, 25, 28, 32, 38, 40, 42, 43, 49, 50, 52, 54, 56, 59, 60, 62, 64, 65, 70, 71, 73, 76, 77, 83, 84, 86, 90, 95, 99, 100	68-136
2		Неправда -	34,45, 48,81,89	18 - 36
2		Неправда +	8, 82, 92, 101	18 - 36
S	а	Прийняття себе	33, 35, 55, 67, 72, 74, 75, 80, 88, 94, 96	22–42
S	б	Неприйняття себе	7, 59, 62, 65, 90, 95, 99	14 – 28
L	а	Прийняття інших	9, 14, 22, 26, 53, 97	12 – 24
L	б	Неприйняття інших	2, 10,21,28, 40, 60, 76	14 – 28
E	а	Емоційний комфорт	23,29,30,41,44,47, 78	14 – 28
E	б	Емоційний дискомфорт	6, 42, 43, 49, 50, 83, 85	14 – 28
I	а	Внутрішній контроль	4, 5, 11, 12, 19, 27, 37, 51, 63, 68, 79,91,98	26 – 52
I	б	Зовнішній контроль	13, 25, 36, 52, 57, 70,71,73, 77	18 – 36
D	а	Домінування	58,61,66	6 – 12
D	б	Підлеглість	16, 32, 38, 69, 84, 87	12 – 24
8		Есканізм (уникнення проблем)	17, 18, 54, 64, 86	10 – 20

Методика Т. Елерса: діагностика мотивації до уникнення невдач

Джерело. Розанова В.А. Психологія управлІння – М., 1999. С.105-106.

Пропонуємо вам список слів: 30 колонок по три слова. У кожному рядку виберіть тільки одне з трьох слів, яке найточніше Вас характеризує, і позначте його.

1	2	3
1. Сміливий	Пильний	Заповзятливий
2.Лагідний	Нерішучий	Впертий
3. Обережний	Рішучий	Песимістичний
4. Непостійний	Безцеремонний	Уважний
5.Нерозумний	Боягузливий	Нерозважливий
6. Спритний	Жвавий	Передбачливий
7.Холоднокровний	Поміркований	Завзятий
8.Стрімкий	Легковажний	Полохливий
9. Нерозважливий	Манірний	Непередбачливий
10. Оптимістичний	Добросовісний	Уважний
11. Меланхолійний	Невпевнений	Нестійкий
12.Боягузливий	Недбалий	Схвильований
13.Нерозважливий	Тихий	Полохливий
14. Уважний	Нерозумний	Сміливий
15. Розсудливий	Швидкий	Мужній
16. Заповзятливий	Обережний	Передбачливий
17. Схвильований	Розсіяний	Нерішучий
18. Малодушний	Необережний	Безцеремонний
19. Лякливий	Нерішучий	Нервовий
20. Відповідальний	Відданий	Авантюрний
21. Передбачливий	Жвавий	Відчайдушний
22. Приборканий	Байдужий	Недбалий
23. Обережний	Безтурботний	Терплячий
24. Розумний	Турботливий	Хоробрий
25. Завбачливий	Безстрашний	Добросовісний
26. Поспішний	Лякливий	Безтурботний
27. Розсіяний	Нерозважливий	Песимістичний
28. Обачливий	Розсудливий	Заповзятий
29. Тихий	Неорганізований	Боязкий
30. Оптимістичний	Пильний	Безтурботливий

КЛЮЧ

Ви отримуєте один бал за вибір, наведений у ключі (перша цифра перед рискою означає номер рядка, друга цифра після риски — номер стовпчика, в якому потрібне слово. Наприклад, 1/2 означає, що слово, за яке нараховується один бал, записане в першому рядку, в другому стовпчику — «пильний»). За інший вибір бал не зараховується.

Ключ підрахунку:

1/2; 2/1; 2/2; 3/1; 3/3; 4/3; 5/2; 6/3; 7/2; 7/3; 8/3; 9/1; 9/2; 10/2; 11/1; 11/2; 12/1; 12/3; 13/2; 13/3; 14/1; 15/1; 16/2; 16/3; 17/3; 18/1; 19/1; 19/2; 20/1; 20/2; 21/1; 22/1; 23/1; 23/ 3; 24/1; 24/2; 25/1; 26/2; 27/3; 28/1; 28/2; 29/1; 29/3; 30/2.

Результат. Чим більша сума балів — тим вищий рівень мотивації до уникнення невдач, захисту. Від 2 до 10 балів: низька мотивація до самозахисту; від 11 до 16 балів — середній рівень мотивації; від 17 до 20 балів — високий рівень мотивації; понад 20 балів — надто високий рівень мотивації до уникнення невдач, самозахисту.

Аналіз результату. Для більшої ефективності рекомендуємо результат аналізувати разом із тестами «Мотивація до успіху» та «Готовність до ризику».

Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху

Т. Елерса

Джерело. Розанова В.А. Психологія управлІння – М., 1999. С.105-106.

Інструкція для учасників дослідження. Вам запропонована 41 обставина, на кожну з яких дайте відповідь «ТАК» чи «НІ».

Текст опитувальника

1. Коли є вибір між двома варіантами, то краще, не відкладаючи, зробити вибір.

2. Я нервую, коли помічаю, що не можу виконати завдання на 100 відсотків.

3. Коли я працюю, то так виглядає, ніби я ставлю усе для здобуття успіху.

4. Якщо виникає проблемна ситуація, я здебільшого приймаю рішення один з останніх.

5. Коли в мене два дні підряд немає чим зайнятися, то я втрачаю спокій.

6. У певні дні мої успіхи є нижчими за «норму».

7. Стосовно себе я є більш вимогливий, ніж щодо інших людей.

8. Я є більш привітний, ніж інші.

9. Коли я відмовляюся від важкого завдання, то згодом собі дорікаю, бо переконаний, що зміг би впоратися з завданням.

10. Під час виконання роботи я потребую невеликих перепочинків.

11. Старанність – головна риса моєї вдачі.

12. Мої досягнення не завжди однаково успішні.

13. Мені до душі інша праця, ніж та, якою я тепер займаюся.

14. Зауваження більше сприяють моїй активності, ніж похвала.

15. Я переконаний в тому, що колеги сприймають мене добрим спеціалістом.

16. Перешкоди допомагають мені приймати більш тверді рішення.

17. Іншим не важко зачепити почуття моєї гідності.

18. Коли я працюю без особливого бажання, це легко помітити.

19. Під час виконання роботи я не розраховую на допомогу інших.

20. Деколи я відкладаю на потім роботу, яку повинен виконати тепер.

21. Слід покладатися лише на власні сили.

22. У житті мало речей, які більш важливі за гроші.

23. Завжди, коли я маю виконати важливе доручення я не відволікаюся на інші проблеми.

24. Почуття мого честолюбства є меншим, ніж в інших.

25. Наприкінці відпустки я переважно з радістю повертаюся до роботи.

26. Коли робота мені до вподоби, я виконую її більш якісно, ніж іншу працю.

27. Мені приємніше мати справу з людьми, які здатні інтенсивно працювати.

28. Коли у мене немає заняття, я відчуваю дискомфорт.

29. Мені доводиться виконувати відповідальну роботу частіше за інших.

30. Коли мені доводиться приймати рішення, то я стараюся знайти найкращий спосіб вирішення завдання.

31. Мої товариші деколи вважають мене ледачим.

32. Мої успіхи певною мірою залежать від моїх колег.

33. Немає сенсу йти всупереч волі керівника.

34. Деколи я не знаю яку роботу доведеться виконувати.

35. Коли щось не вдається зробити, то я втрачаю терпіння.

36. Я переважно не надаю значення своїм досягненням.

37. Коли я працюю разом з іншими, то результати моєї праці є вищими, ніж результати інших людей.

38. Багато за що я брався я не доводив до завершення.

39. Я заздрю людям, які є менш завантаженими за мене.

40. Я не рівняюся на тих, хто прагне влади і посад.

41. Коли я переконаний у вірності власної позиції, я здатний зробити все, щоб довести власну правоту.

Щоб отримати результати по цій методиці, слід оцінити отримані Вами відповіді згідно КЛЮЧА. Відповіді на питання 1, 11, 12, 19, 23, 33, 34, 35, 40 не враховуються.

КЛЮЧ

Номери запитань з відповіддю «ТАК» (+)

Оцінка

Номери запитань з відповіддю «НІ» (-)

Оцінка

2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 37, 41

6, 13, 18, 20, 24, 31, 36, 38, 39

Отримані оцінки слід підсумувати. Кількісні результати по цій методиці означають:

1 – 10 балів: мотивація до успіху низька, особа не прагне досягти перемоги, не схильна докладати власних сил у працю, апатична, пасивно ставиться до життя.

11 – 16 балів: середня мотивація до успіху. При такій мотивації людина не боїться ризикувати, вона не є скованою у своїх діях, бо можлива невдача не надто хвилює її.

17 – 20 балів: висока мотивація до успіху. Такі особи здатні йти на середнього рівня ризик для досягнення бажаного, схильні орієнтуватися на власні сили, гнучко і наполегливо добиватися поставленої мети.

Вище від 21 балу: мотивація до успіху надто висока. Це може спричиняти надмірну самокритичність до власних можливостей. При цьому особа може зазнавати надмірного хвилювання та страху зазнати невдачі. Підсвідома зневіра у власні сили викликає в людини меншу готовність до ризику, особистісну скованість. У результаті при надмірній мотивації до успіху людина може втрачати віру в те, що вона доб’ється бажаного.

Методика діагностика самооцінки Дембо-Рубінштейн.

Модифікація А. М. Парафіян

Джерело: енциклопедія психодіагностики «Діагностика дітей під редакцією Д.Я. Райгородского, Бахрах-М, Самара, 2007

Інструкція.

Будь-яка людина оцінює свої здібності, можливості, характер та ін. Рівень розвитку кожної якості, сторони людської особистості можна умовно зобразити вертикальною лінією, нижня точка якої символізуватиме найнижчий розвиток, а верхня - найвище. На наступній сторінці зображені сім таких ліній. Вони позначають:

1) здоров'я;

2) розум, здібності;

3) характер;

4) авторитет у однолітків;

5) уміння багато робити своїми руками, умілі руки;

6) зовнішність;

7) впевненість у собі.

Під кожною лінією написано, що вона означає. На кожній лінії рискою (-) відзначте, як ви оцінюєте розвиток у себе цієї якості, сторони вашої особи в даний момент часу. Після цього хрестиком (х) відзначте, при якому рівні розвитку цих якостей ви були б задоволені собою або відчули гордість за себе.

Завдання.

Зображено сім ліній, довжина кожної - 100 мм, із зазначенням верхній, нижній крапок і середини шкали. При цьому верхня і нижня точки відрізняються помітними рисами, середина - ледь помітною крапкою. Методика може проводитися як фронтально - з цілим класом (або групою), так і індивідуально. При фронтальній роботі необхідно перевірити, як кожен учень заповнив першу шкалу. Треба переконатися, чи правильно застосовуються запропоновані значки, відповісти на питання. Після цього випробовуваний працює самостійно. Час, що відводиться на заповнення шкали разом з читанням інструкції, 10-12 хв.

Обробка результатів

Обробка проводиться по шести шкалах (перша, тренувальна – «здоров'я» - не враховується). Кожна відповідь виражається в балах. Як вже зазначалося раніше, розміри кожної шкали 100 мм, відповідно до цього відповіді школярів отримують кількісну характеристику (напр., 54 мм = 54 балам).

1. По кожній з шести шкал визначити:

а) рівень домагань - відстань в мм від нижньої точки шкали («Про») до знаку «х»;

б) висоту самооцінки - від «0» до знаку «х»;

в) значення розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою - відстань від знаку «х» до знаку «-«, якщо рівень домагань нижче самооцінки, він виражається негативним числом.

2. Розрахувати середню величину кожного показника по всіх шести шкалах.

Оцінка та інтерпретація окремих параметрів

У нижчеподаній таблиці дані кількісні характеристики рівнів домагань і самооцінки, отримані для учнів 7-10 класів міських шкіл (близько 900 чол.)

Параметр	Кількісна характеристика (бал)
	Норма				Дуже високий
	низький	середній	високий
Рівень домагань	Менше 60	60-74		75-89	90-100
Рівень самооцінки	Менше 45	45-59		60-74	75-100

Рівень домагань

Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від 60 до 89 балів. Найбільш оптимальний - порівняно високий рівень - від 75 до 89 балів, що підтверджує оптимальне уявлення про свої можливості, що є важливим чинником особистісного розвитку. Результат від 90 до 100 балів зазвичай засвідчує нереалістичне, некритичне відношення дітей до власних можливостей. Результат менше 60 балів свідчить про занижений рівень домагань, він - індикатор несприятливого розвитку особистості.

Висота самооцінки

Кількість балів від 45 до 74 («середня» і «висока» самооцінка) засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку. Кількість балів від 75 до 100 і вище свідчить про завищену самооцінку і вказує на певні відхилення у формуванні особистості. Завищена самооцінка може підтверджувати особистісну незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може вказувати на істотні спотворення у формуванні особистості – «закритості для досвіду», нечутливості до своїх помилок, невдач, зауважень та оцінками оточуючих. Кількість балів нижче 45 вказує на занижену самооцінку (недооцінку себе) і свідчить про крайнє неблагополуччя в розвитку особистості. Ці учні складають «групу ризику», їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою можуть ховатися два абсолютно різних психологічних явища: справжня невпевненість в собі і «захисна», коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутність здатності і т. п. дозволяє не докладати жодних зусиль.

Методика стратегій подолання стресу (Д. Амірхан)

Джерело. Ільїн Е. П . Психологія індивідуальних відмінностей, 2002

Інструкція. Ми цікавимося, як люди справляються з проблемами, труднощами, неприємностями в їхньому житті. На бланку представлено декілька можливих шляхів подолання проблем, неприємностей. Ознайомившись із твердженнями, Ви зможете визначити, як із запропонованих варіантів Вами використовуються.

Усі Ваші відповіді будуть невідомі стороннім. Спробуйте згадати одну із серйозних проблем, з якою Ви зіткнулися за останній рік і яка змусила Вас неабияк турбуватися. Опишіть цю проблему в кількох словах. Тепер, читаючи наведені нижче твердження, виберіть один з трьох найбільш прийнятних варіантів для кожного твердження.

Текст опитувальника.

Дозволяю собі поділитися переживанням з одним.
Намагаюся зробити все так, щоб мати можливість найкращим чином вирішити
проблему.
Здійснюю пошук усіх можливих рішень, перш ніж що-небудь зробити.
Намагаюся відволіктися від проблеми.
Приймаю співчуття і розуміння кого-небудь.
Роблю все можливе, щоб не дати оточуючим можливість побачити, що мо
справи кепські.
Обговорюю ситуацію з людьми, так як обговорення допомагає мені почувати
себе краще.
Ставлю для себе низку цілей, що дозволяють поступово впоратися з ситуацією.
Дуже ретельно зважую можливості вибору.
Мрію, фантазую про кращі часи.
Намагаюся різними способами вирішити проблему, поки не знайду найбільш підходящий.
Довіряю свої страхи родичу або другу.
Більше часу, ніж зазвичай, проводжу один.
Розповідаю людям про ситуацію, так як тільки її обговорення допомагає мені прийти до її дозволу.
Думаю про те, що потрібно зробити для того, щоб виправити становище.
Зосереджував повністю на вирішенні проблеми.
Обмірковую про себе план дій.
Дивлюся телевізор довше, ніж зазвичай.
Іду до кого-небудь (другові або спеціалісту), щоб він мені допоміг відчувати себе краще.
Проявляю завзятість і борюся за те, що мені потрібно в цій ситуації.
Уникати спілкування з людьми.
Перемикаюся на хобі чи займаюся спортом, щоб уникнути проблеми.
Іду до одного, щоб він допоміг мені краще усвідомити проблему.
Іду до одного за порадою - як виправити ситуацію.
Приймаю співчуття, взаємне розуміння друзів, у яких та ж проблема.
Сплю більше звичайного.
Фантазую про те, що все могло бути інакше.
Уявляю себе героєм книг чи кіно.
Намагаюся вирішити проблему.
Хочу, щоб люди залишили мене одного.
Приймаю допомогу від друга або родича.
Шукаю заспокоєння у тих, хто знає мене краще.
Намагаюся ретельно планувати свої дії, а не діяти імпульсивно

Реєстраційний бланк методики

П. І. Б.______________________________________________________________

Дата ____________ Вік _______ Освіта ______________________________

№ п / п	Так	Немає	№ п / п	Так	Немає	№ п / п	Так	Немає
1			12			23
2			13			24
3			14			25
4			15			26
5			16			27
6			17			28
7			18			29
8			19			30
9			20			31
10			21			32
И			22			33

Ключ. Шкала «дозвіл проблем» - відповіді «так» по пунктах 2, 3, 8, 9, 11, 15, 16, 17, 20, 29, 30.

Шкала «пошук соціальної підтримки» - відповіді «так» по пунктах 1,5,7,12,14,19,23,24, 25, 31, 32.

Шкала «уникнення проблем» - відповіді «так» по пунктах 4, 6, 10, 13, 18, 21, 22, 26, 27, 28, 30.

Оцінка результатів. Дозвіл проблем: 11-16 балів - дуже низька; 17-21 бал - низька; 22-30 балів - середнє; 31 і вище - висока. Пошук соціальної підтримки: нижче 13 балів - дуже низький; 14-18 балів - низький; 19-28 балів - середній; 29 і більше балів - високий. Уникання проблем: 11-15 балів - дуже низька; 16-23 бали - низька; 24-26 балів - середнє; 27 і більше балів - висока.

Додаток А. 1

Метолика Г.Ю. Айзенка

«Особистісний опитувальник» (від 10 до 15 років)

Джерело. Е.Е.Миронова Збірник психологічних тестів. Частина I. Мн.: Жіночий інститут ЕНВІЛА, 2005.

Інструкція. Прочитайте питання і дайте відповідь «так» якщо погоджуєтесь з цим питанням або відповідь «ні», якщо не погоджуєтесь. Відповідайте швидко і точно. Немає хороших та поганих відповідей.

1. Тобі подобається перебувати в галасливій та веселій компанії?

2. Чи часто ти потребуєш допомоги інших дітей?

3. Коли тебе про що-небудь запитують, ти найчастіше швидко знаходиш відповідь?

4. Буваєш ти дуже сердитим, дратівливим?

5. Чи часто у тебе міняється настрій?

6. Чи буває таке, що тобі іноді більше подобається бути одному, ніж зустрічатися з іншими дітьми?

7. Тобі іноді заважають заснути різні думки?

8. Ти завжди виконуєш все відразу, так, як тобі говорять?

9. Чи любиш ти жартувати над ким-небудь?

10. Чи було коли-небудь так, що тобі стає сумно без особливої причини?

11. Чи можеш ти сказати про себе, що ти взагалі весела людина?

12. Ти коли-небудь порушував правила поведінки в школі?

13. Чи буває так, що іноді тебе майже все дратує?

14. Тобі подобалася б така робота, де все треба робити дуже швидко?

15. Чи було коли-небудь так, що тобі довірили таємницю, а ти з якихось причин не зміг її зберегти?

16. Ти можеш без особливих зусиль розвеселити компанію нудьгуючих дітей?

17. Чи буває так, що твоє серце починає сильно битися, навіть якщо ти майже не хвилюєшся?

18. Якщо ти хочеш познайомитися з іншим хлопчиком або дівчинкою, то ти завжди першим починаєш розмову?

19. Ти коли-небудь говорив неправду?

20. Ти дуже засмучуєшся, коли на тебе кричать за що-небудь?

21. Тобі подобається жартувати і розповідати веселі історії своїм друзям?

22. Ти іноді відчуваєш себе втомленим без особливої причини?

23. Ти завжди виконуєш те, що тобі кажуть старші?

24. Ти, як правило, завжди буваєш всім задоволений?

25. Чи можеш ти сказати, що ти трохи більш образлива людина, ніж інші?

26. Тобі завжди подобається грати з іншими дітьми?

27. Чи було коли-небудь так, що тебе попросили вдома допомогти по господарству, а ти з якоїсь причини не зміг цього зробити?

28. Чи буває, що у тебе без особливої причини паморочиться голова?

29. У тебе часом буває таке відчуття, що тобі все набридло?

30. Ти любиш іноді похвалитися?

31. Чи буває таке, що перебуваючи в суспільстві інших дітей, ти найчастіше мовчиш?

32. Ти зазвичай швидко приймаєш рішення?

33. Ти жартуєш іноді в класі, особливо якщо там немає вчителя?

34. Тобі часом сняться страшні сни?

35. Чи можеш ти веселитися, не стримуючи себе в компанії інших дітей?

36. Чи буває, що ти так хвилюєшся, що не можеш всидіти на місці?

37. Тебе взагалі легко образити або засмутити?

38. Чи траплялося тобі говорити про кого-небудь погано?

39. Чи можеш ти сказати про себе, що ти безтурботна людина?

40. Якщо ти опиняєшся в дурному положенні, то ти потім довго розстроюєшся?

41. Ти завжди їж все, що тобі дають?

42. Коли тебе про щось просять, тобі завжди важко відмовляти?

43. Ти любиш часто ходити в гості?

44. Чи був хоча б раз у твоєму житті випадок, коли тобі було дуже погано?

45. Чи бувало таке, щоб ти коли-небудь грубо розмовляв з батьками?

46. Як ти думаєш, тебе вважають веселою людиною?

47. Ти часто відволікаєшся, коли робиш уроки?

48. Чи буває таке, що тобі не хочеться брати участь в загальному святкуванні?

49. Кажеш ти іноді перше, що спадає на думку?

50. Ти майже завжди впевнений, що справишся з справою, за яку взявся?

51. Буває, що ти відчуваєш себе самотнім?

52. Ти звичайно соромишся заговорювати першим з незнайомими людьми?

53. Ти часто спохвачуєшся, коли вже пізно?

54. Коли хто-небудь кричить на тебе, ти теж кричиш у відповідь?

55. Чи буває, що ти стаєш дуже веселим або сумним, без особливої причини?

56. Тобі іноді здається, що важко отримати справжнє задоволення від компанії дітей?

57. На тебе впливає погода?

Обробка результатів.

Здійснюється за трьома відносно незалежним шкалами:

1. Шкала «брехні» (оцінка достовірності результатів і самозаперечення - самоствердження): відповідь «так» з питань: 3, 23, 41. Відповідь «ні» з питань: 4, 12, 15, 19, 27, 30, 34, 36, 45. Сума балів за даною шкалою бажана не більше 5.

2. Шкала екстра та інтровертості: відповідь «так» з питань: 1, 3, 9, 11, 14, 16, 18, 21, 24, 26, 32, 35, 39, 43, 50, 54. Відповідь «ні» з питань: 6, 31, 48, 52, 56.

3. Шкала нейротизму: відповідь «так» з питань: 2, 5, 7, 10, 13, 17, 20, 22, 25, 28, 29, 57. Відповідь «ні» з питань: 34, 36, 37, 40, 42, 44, 47, 49, 51, 53, 55.

Нормативні діапазони:

1 шкала

Оцінки

2 шкала

Оцінки

3 шкала

оцінки

Вік

Стать

діапазон

середня

діапазон

середня

діапазон

середня

3 – 8

4 – 9

2 – 6

3 – 8

1 – 6

3 – 7

1 – 5

1 – 6

1 – 5

1 – 6

1 – 4

5,6

6,7

4,3

5,3

3,7

4,7

3,2

3,5

3,3

3,7

2,9

3 – 13

6 – 14

6 – 13

7 – 16

6 – 14

7 – 15

6 – 17

7 – 16

8 – 15

10 – 17

5 – 13

9 – 17

7,9

10,5

9,7

11,0

10,4

10,6

11,5

11,4

10,1

13,3

9,4

13,0

3 – 15

7 – 14

7 – 15

7 – 14

8 – 15

7 – 14

8 – 15

7 – 14

7 – 15

6 – 13

7 – 14

6 – 14

11,3

10,4

10,9

11,7

10,5

11,2

10,1

10,8

9,6

10,6

9,7

Методика «Числові ряди»

Джерело. Е.Е.Миронова Збірник психологічних тестів. Частина I. Е.Е. Мн.: Жіночий інститут ЕНВІЛА, 2005.

Методика являє собою тридцять завдань на встановлення закономірностей, які лежать в основі будування числових рядів. Вона призначена для оцінки особливостей логічного мислення. Досліджуваним пропонуються бланки з завданням.

Інструкція: «Ваше завдання буде складним з поясненням математичних закономірностей в числових рядах. Наприклад, пропонує числовий ряд : 7,8,9,10,_____________. Яка в ньому закономірність? Очевидно, що в цьому рядку кожне слідуючи число на одиницю більше попереднього. Тому наступним числом в рядку повинно бути – 11.. Це число являється відповідно до наведенного прикладу. Вам пропонуються розв `язати 30 подібних задач, але поступовим збільшенням ступеню складності. Ц завдання будуються на різних математичних закономірностях з різних математичних закономірностях з використанням різних дій: додавання, віднімання, множення, ділення, піднесення до степеня, добування корення та інше. На виконання завдання відвести 10 хв. В реєстраційний лист в розділі «Числові ряди» записуються тільки відповіді згідно номеру завдання. Робити які будь-які примітки на бланку з числовими рядами забороняється. «Є питання?» (відповісти на питання).

Включається секундомір. Для оцінки використовується кількість правильно виконаних завдань, які переводяться в бали.

«Числові ряди»

1. 1 2 3 4 5 6...

2. 12 10 8 6 4...

3. 6 9 12 15 18 21...

4. 45 39 33 27 ...

5. 2 4 8 16 32...

6. 1 2,5 4 5,5..

7. 1 4 16 ...

8. 54 18 6...

9. 4 1 5 2 6 3 ...

10. 112 56 28 14...

11. 8 2 8 3 8 4...

12. 16 17 19 20 22 23...

13. 19 16 22 19 25 22...

14. 1 4 9 16 25 36...

15. 93 90 30 27 9 6...

16. 0 3 8 15 24...

17. 25 5 49 7 81...

18. 1 2 2 2 3 2...

19. 6 3 18 7 3 21 8 ...

20. 6 7 9 13 21...

21. 18 13 31 19 14...

22. 1 8 27...

23. 4 12 16 28 44 ...

24. 64 48 40 36 34...

25. 20 21 19 23 15...

26. 4 7 9 11 14 15...

27. 2 4 9 18 23...

28. 0,5 2 4,5 8 12,5...

29. 8 4 12 20 10 30...

30. 1 8 9 64 25...

Методика «Аналогії»

Джерело. Е.Е.Миронова Збірник психологічних тестів. Частина I. Мн.: Жіночий інститут ЕНВІЛА, 2005.

Методика складається з 30 завдань, результатом яких є встановлення логічних зв’язків між словами по даному зразку. Вона призначена для оцінки особливостей вербального (понятійного) мислення.

Інструкція. «На плакаті який демонструються наданий приклад задачі, аналогічно тим, які Вам потрібно буде вирішити. В лівій частині кожного завдання одне під одним розташовані два слова, які знаходяться в певному логічному відношенні. Праворуч – контрольне слова, а під лінією – 5 варіантів відповіді. Вам необхідно вибрати одне слово з 5, яке знаходилось би в такому ж логічному зв’язку з контрольним, як і пара слів зліва:

Приклад:. шофер

автомобіль

льотчик а)трактор

б)гелікоптер

в) велосипед

г)будинок

д)небо

В даному випадку правильною є відповідь «Б» - гелікоптер. На реєстраційному листі і розділі «Аналогії» потрібно знаком «Х» виділити відповідь 1 «Б». На роботу дається 5 хвилин. В кого є запитання?» (дається відповідь на запитання). Для оцінки використовується кількісний показник правильних відповідей, який по таблиці переводиться в бали.

Бланк до методики «Аналогії»

бігти кричати

стояти а)мовчати

1 б)шептати

в)шуміти

г)кричати

д)плакати

фільм опера

екран а)театр

11 б)актор

в)трагедія

г)сцена

д)спів

ялина стіл

дуб а)меблі

21 б)шафа

в)гарнітур

г)ваза

д)скатертина

потяг кінь

вагони а)конюх

2 б)кінь

в)їхати

г)віз

д)конюшня

жито яблуня

поле а)садити

12 б)яблука

в)вирощувати

г)врожай

д)сад

рік життя

весна а)радість

22 б)навчання

в)юність

г)кохання

д)світло

театр бібліотека

глядач а)полиці

3 б)книги

в)читач

г)букініст

д)читати

пора дерево

печера а)корінь

13 б)дупло

в)крона

г)ліс

д)стовбур

глава квартира

роман а)кухня

23 б)кімната

в)двері

г)будинок

д)балкон

залізо дерево

коваль а)стругати

4 б)пилка

в)лісник

г)столяр

д)дошки

будинок драбина

поверхи а)перила

14 б)ліфт

в)підйом

г)сходи

д)ходити

голод праця

худий а)добрий

24 б)їжа

в)зусилля

г)втомлений

д)платня

паровоз потяг

пристань а)депо

5 б)вокзал

в)рейки

г)шпали

д)купе

число слово

цифри а)фраза

15 б)букви

в)читати

г)розповідь

д)книга

понеділок неділя

середа а)четвер

25 б)субота

в)вівторок

г)середа

д)п’ятниця

машина яхта

мотор а)щогла

6 б)кіль

в)корма

г)пливти

д)вітрила

хвороба несправність

лікування а)майстер

16 б)робити

в)ремонт

г)деталь

д)мастило

ранок зима

ніч а)мороз

26 б)січень

в)сніг

г)осінь

д)місяць

нога очі

милиця а)зір

7 б)окуляри

в)сльози

г)голова

д)повіки

прохолода блакитний

мороз а)вечір

17 б)небо

в)теплий

г)синій

д)місячний

куля куб

коло а)тіло

27 б)фігура

в)конус

г)призма

д)квадрат

голка бритва

гостряк а)сталь

8 б)метал

в)лезо

г)подряпина

д)різати

ворог ринок

недруг а)купити

18 б)площа

в)торговець

г)базар

д)магазин

пожежа арешт

підвал а)камера

28 б)міліція

в)суд

г)крадіжка

д)юрист

музика спів

оркестр а)хор

9 б)театр

в)соліст

г)сцена

д)співак

малина фізика

ягода а)учень

19 б)вакуум

в)вчений

г)лекція

д)наука

коза хліб

тварина а)обід

29 б)їжа

в)батон

г)їсти

д)тарілка

корови вовки

стадо 10 а)звірі

б)ліс

в)полювання

г)зграя

д)хижаки

рослина качка

насіння 20 а)літаки

б) м’ясо

в) пір’їна

г) плавати

д) яйце

лице голос

дзеркало 30 а) мікрофон

б) диктор

в) запис

г) відлуння

д) чути

Методика «Візерунки»

Джерело. А. Б. Негрова, О. С. Капінус, Т. Л. Грицевич Діагностика індивідуально-психологічних властивостей та якостей особистості. Навчально-методичний посібник, Львів НАСВ, 2016.

Інструкція. У завданні до методики показано приклад вирішення загального завдання. В лівій частині завдання схематично показано, як складається квадратний лист паперу і в якому місці робиться надріз.

Приклад: аркуш спочатку складається пополам по вертикалі зліва направо, а потім ще раз-по горизонталі зверху вниз. Надріз робиться в нижньому кутку складеного вчетверо листа. Подумки уявіть, що лист розгортається у зворотному порядку. Ви повинні визначити, який візерунок вийде на розгорнутому листі.

Приклад вирішення завдання до методики «Візерунки»

Треба вибрати правильний варіант відповіді у чотирьох наведених до кожного завдання. Відповіді слід записувати до реєстраційного листа у розділі 5 (закресленням буки, що позначає правильну відповідь). На роботу дається 10 хв. Враховується кількість правильних відповідей за допомогою ключа, які за допомогою таблиці переводяться в бальні оцінки.

Ключ до методики «Візерунки»

№ з/п	Відповідь	№ з/п	Відповідь	№ з/п	Відповідь
	Відповідь		Відповідь	№ з/п	Відповідь

1.		11.		21.
2.		12.		22.
3.		13.		23.
4.		14.		24.
5.		15.		25.
6.		16.		26.
7.		17.		27.
8.		18.		28.

9.		19.		29.
10.		20.		30.

Шкала бальних оцінок показника

Показник	Бали

	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Кількість правильних відповідей	2 і менше			7-	11-	15-	20-	24-	26-	28-
	2 і менше	3-4	5-6	7-	11-	15-	20-	24-	26-	28-
		3-4	5-6	10	14	19	23	25	27	30

Завдання до методики «Візерунки»

Додаток Б

Корегуючі психологічні вправи, які можна використати на заняттях

Вправа 1

Мета: актуалізація «Я-стану» в минулому, теперішньому і майбутньому, активізація самосвідомості.

Процедура: група об'єднується на трійки чи четвірки і сідає у коло. Відстань між мікро групами повинна бути не менш 1,5-2 метра. Учасникам подається інструкція: виберіть у групі того, хто повинен починати вправу. У коло необхідно послідовно обмінюються реченнями. Починати фразу треба з визначених слів, які зараз будуть названі. Вправа буде складатися з трьох серій, починати або закінчувати які необхідно тільки по команді.

Серія 1. Раніше я ...

Серія 2. Насправді я ...

Серія 3. Скоро я ...

Після проходження трьох серій група утворює загальний коло і обмірковує: що не сподобилось, що сподобилося в цієї вправі, що трудно було зробити, що легко; в якій серії випробували утруднення; розкажіть, що почували, о чом думали під час виконання вправи.

Вправа 2

Мета: актуалізація «Я-мотивації», підсилення діагностичних процесів мотивації, активізація процесів вольової регуляції.

Процедура: що і у вправі 1.

Серія 1. Я ніколи ...

Серія 2. Я хочу, але, мабуть, не зможу ...

Серія 3. Коли я дійсно захочу, то ...

Процедура і напрямок обмірковуються і схожі з попередньою вправою.

Вправа 3

Мета: програвання внутрішньо особистісних конфліктів, вивчення само відношення, навчання позитивної оцінки і прийняття власних негативних якостей.

Вправа складається з двох частин:

1.Розігріваюча вправа.

Назвіть свої позитивні якості і негативні на першу літеру свого ім’я. Кожний називає одну якість і передає хід іншому по колу. Після закінчення вправи - обміркування: легко чи трудно було знайти якість, які позитивні і які негативні якості прийшли швидше на думку.

2.Основна вправа.

Необхідні стандартні листи паперу і маленькі за розміром візитки (10 на кожного члена групи), олівець і булавки.

Процедура: група у колі. Дається інструкція: вчителі і батьки скаржаться на те, що ви себе погано поводити і що у вас багато негативних якостей, які їм не подобаються. Але мені здається, що кожна людина має рішати і давати оцінку своїм якостям. Ви згодні зі мною? (отримають зворотній зв’язок з групою). У кожного з нас є такі якості, які нам допомагають чи, навпаки, мішають жити. Тому зараз пропонується грати в гру, яка зветься «Чарівний базар». Особливість цього базару у тому, що на ньому торгуються і обмінюються людськими якостями. Візьміть лист паперу і фломастер і вверху більшими літерами напишіть «КУПЛЮ», нижче, щоб змогли прочитати торговці, крупними літерами напишіть якості, які ви хотіли б придбати. Подалі візьміть маленькі листочки і на кожному напишіть по одному якості, які ви хотіли продати чи обміняти на базарі.

Отже, ви на «Чарівному базарі». Походіть по ринку, дивіться на товар, хто чим торгує. Ведіть себе вільно, торгуйте, Ви можете обміняти свій товар на одну, дві , три якості, роблячи подвійний чи трійний обмін. Тільки пам’ятайте - ви неповинні просто віддати якості, нічого не отримавши взамін. Обов’язково необхідно обмінятися якостями. Коли вас щось не улаштовує, шукайте варіанти.

Після завершення вправи група обмінюється враженнями від гри. Легко чи важко було знайти якості, які хотілось придбати від яких хотілось уникнути? Що вдалось, і що неможливо реалізувати на ринку і чому? Якщо роль більш сподобалась: покупець чи продавець? Що відчували, про що думали, коли грали ту чи іншу роль?

Вправа 4

Мета: ознайомлення з емоціями, вербальне і невербальне спілкування, від реагування негативного опиту.

Матеріал: заготовлені картки з назвою почуттів: радість, образа, натхнення, здивування, відвернення, нетерпіння, переляк, печаль, бентеження.

Процедура: вам будуть роздані картки з назвою почуттів. Ознайомтеся з ними, але не показуйте оточуючим. Стілець посередині кімнати буде вам постаментом, кожному з вас необхідно буде стати на нього і зобразити «пам’ятник» тому почуттю яке вам досталось. Пам’ятник руйнується тільки після команди тренера (необхідно щоб кожний учасник групи висловився). Після завершення цієї частини група сідає у коло.

Поясніть як ви розумієте слова, вказані у вас у картки. Спробуйте описати, що означають ті якості, в яких життєвих ситуаціях вони можуть виникати. Згадайте які-небудь ситуації з вашого життя, коли у вас виникають ці почуття. Розкажіть. При обміркуванні емоційного досвіду потрібно добитися отримання інформації від кожного учасника вправи.

Вправа 5

Мета: усвідомлення і вираження власних відношень до проблемі агресивної поведінки, навчання розпізнавати направленість особистих агресивних імпульсів.

Процедура: кожному учаснику групи від природи дана агресивна енергія. Однак, різні люди використовують її по-різному. Одні - щоб творити, і тоді агресивну енергію можна назвати конструктивною. Інші - щоб знищити чи порушити, і тоді їх агресія деструктивна. Конструктивна агресія - це активність, прагнення до досягнення, захист себе від інших, завоювання свободи і незалежності, захист власного достоїнства. Деструктивна агресія - це насилля, жорстокість, ненависть, гнів, упертість, самообвинувачення. Тому, щоб зрозуміти, що з нами діється, важливо розпізнавати свої агресивні імпульси, управляти ними і направляти у бажане русло, не причиняти шкоду оточуючим. Проаналізуйте власну поведінку і постарайтесь відповісти на питання: в якій формі (деструктивній чи конструктивній) частіше проявляється ваша агресивна енергія? Подумайте, як ви справляєтеся зі своєї агресивною енергією: дайте їй хід, чи навпаки, старайтесь її здержувати. Як ви відноситесь до власній агресивній енергії: боїтесь її, насолоджуєтесь нею, отримуєте від неї задовольняння. Які у вас звичайні засоби розрядки вашої енергії?

В процесі виконання вправи необхідно надати можливість висловитися кожному учаснику групи, не обмежувати його в часу і не зуживати тематику його відповіді.

Вправа 6

Мета: вибір найбільш приємного засобу розрядки гніву і агресивності, від реагування негативних емоцій.

Процедура: послухайте притчу: Жила була неймовірно люта, отруйна і зла Змія. Одного разу вона зустріла мудреця і, поразившись його добротою, втратила свою злість. Мудрець порадив їй припинити ображати людей, і Змія вирішила жити простодушно, не наносити шкоди нікому. Але як тільки люди дізналися про те, що Змія не небезпечна, вони стали кидати в неї каміння, тягати її за хвіст і знущатися. Це були тяжкі часи для Змії. Мудрець побачивши, що сталось, і, вислухавши скарги Змії, сказав: « Шановна, я просив, щоб ти перестала причиняти людям страждання і біль, але я не говорив, щоб ти ніколи не шипіла і не лякала їх».

Мораль: немає нічого страшного в тому, щоб шипіти на нехорошу людину чи ворога, показував, що ви можете постояти за себе і знаєте, як протистояти злу. Тільки ви повинні обережно і не пускати отруту у кров ворога. Можна навчитися протистояти злу, не спричиняти зло у відповідь.

В процесі нашої роботи ви ознайомитеся з різними нешкідливими засобами розрядки власного гніву і агресивності. Сідайте зручніше, розслабтеся, глибоко вдихніть 3-4 рази і закрийте очі. Уявіть собі, що ви потрапили на невелику виставку. На ній виставлені фотографії людей, на яких є розгнівані, які викликають у вас злість, які вас колись ображають чи вчинили з вами несправедливо. Походіть по цій виставі, постарайтесь розглядати портрети. Оберіть будь-який з них і зупиніться біля нього. Постарайтесь згадати яку-небудь конфліктну ситуацію, пов’язану з цим чоловіком, уявно побачте самого себе в цій ситуації. Уявіть, що виражаєте свої почуття людині, на котру розгнівались. Не здержуйте свої почуття, не треба соромитися їх виразити, говоріть йому все що хотіли сказати.

Поділіться з групою своїм досвідом. Що легко, що трудно було робити в цій вправі. Що сподобилось, що не сподобилось. На кому ви зупинились? Яку ситуацію уявили? Як змінювався ваш стан під час вправи?

Вправа 7

Мета: відсотковий вибір найбільш приємний засіб розрядки гніву і агресивності, відреагування негативних емоцій.

Процедура: сідайте зручніше, розслабтесь, глибоко вдихніть 3-4 рази і закрийте очі. Уявіть собі що ви говорите з цією людиною Уявіть цю людину: вона робить те, що вас злить. А тепер уявіть, що у ході розмови зменшується у зрості, голос її стає все слабше і слабше, більш невпевненим. Зменшуйте його до тих пір, поки він не здасться вам менш значним і величним. А тепер спостерігайте за вашою розмовою як би зі сторони. Яким ви вважаєте себе? Як ви бачите ситуацію? Коли ви закінчили вправу, дайте знак головою, 3-4 рази глибоко вдихніть і відкрийте очі.

Що легко, що важко було зробити в цій вправі? Що сподобалось, що не сподобалось? Яку ситуацію ви уявили? Розкажіть про неї. Як змінився ваш станв процесі вправи? Що ви відчуваєте зараз?

doc

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Склярова Людмила Валентинівна

Пов’язані теми

Психологія, Інші матеріали

Додано

5 березня 2019

Переглядів

6463

Оцінка розробки

Відгуки відсутні