Надання допомоги

учневі з низьким рівнем навчальних досягнень на уроці

Оптимальна система заходів

з надання допомоги учню

з низьким рівнем навчальних досягнень

1. Допомога в плануванні навчальної діяльності (планування повторення та виконання мінімуму вправ для ліквідації прогалин, алгоритмізація навчальної діяльності з аналізу та усунення типових помилок та ін.).
2. Додаткове інструктування в ході навчальної діяльності.
3. Стимулювання навчальної діяльності (заохочення, створення ситуацій успіху, спонукання до активної праці та ін.).
4. Контроль за навчальною діяльністю (частіше опитування учня, перевірка його домашніх завдань, активізація самоконтролю в навчальній діяльності та ін.).
5. Різні форми взаємодопомоги.
6. Додаткові заняття учителя з учнем.

Ознаки відставання у навчанні

та рекомендації щодо його подолання

Правила роботи з учнями з низькою успішністю

1. Виставлення незадовільної оцінки є для вчителя сигналом, що потрібно серйозно переглянути весь свій педагогічний арсенал.
2. Моральне право ставити незадовільні оцінки має тільки той учитель, якого як предметника, людину й вихователя поважають діти!
3. Без точного знання, наскільки дитині подобаєтеся Ви і Ваш предмет, чи розуміє вона те, що відбувається на уроці, чи цікаві їй ті чи інші фази уроку, Ваші способи і форми роботи з учнями, - досить складно домогтися успіху.
4. Важливо багато знати про дитину, що перебуває на межі “предметного ризику”: наскільки занедбано нею матеріал, які психологічні прийоми й форми педагогічної підтримки можна використовувати у роботі з нею.
5. Після виставлення найнижчого балу вчитель ставить не крапку, а двокрапку і потім постійно працює з учнем з метою підвищення його рівня знань з цього предмета.
6. Учитель має ставитися до учня з низькою успішністю з максимальною повагою та увагою. Педагогічна підтримка учня з низькою успішністю має стати головним завданням учителя.
7. За допомогою серії психолого-педагогічних процедур необхідно якомога точніше з’ясувати причини низької успішності учня.
8. Якщо дитина, згідно з медичними та іншими показниками, об’єктивно не може опанувати навчальний матеріал на рівні стандарту, необхідно або домогтися проведення медико-педагогічної комісії, або скласти план тривалої індивідуальної роботи з учнем, спрямованої на виведення його з кризи.

Інші методи запобігання низької успішності учнів у навчанні

         Нерідко причиною низької успішності учнів є незастосування технологій навчання, спрямованих на збереження здоров’я в навчально-виховному процесі.

Технологія передбачає:

• скорочення й індивідуалізацію аудиторного навантаження, домашнього завдання;
• зменшення кількості стресових і конфліктних ситуацій;
• підвищення мотивації до навчання.

Мінімізація вимог до обсягу матеріалу, що підлягає обов’язковому опрацюванню всіма учнями, дозволяє:

• індивідуалізувати навчальний процес і навчальне навантаження учнів;
• скоротити обсяги обов’язкового для всіх домашнього завдання, а отже, і час його виконання;
• завдяки завчасному ознайомленню учнів із вимогами, що висуваються учителем, запобігти великій кількості конфліктних ситуацій;
• завдяки відкритості завдань обов’язкового рівня знизити стресотворний вплив контролю знань на учнів;
• впливати на учнів через технологію навчання (підвищувати відповідальність за результат навчання тощо).

Одним із результатів цієї технології є запобігання низькій успішності.

Пам’ятка для вчителів

    Поспостерігайте урок зі свого предмета та психологічно проаналізуйте його за такою схемою:

1. Організація та підтримування уваги учнів на уроці.
2. Психологічна доцільність поставлених учням запитань, їх складність чи зрозумілість, їх активізуюча сила, відповіді учнів, оцінювання, об’єктивність і виправданість оцінок.
3. Доступність викладу: сприймання і розуміння учнями нового матеріалу, їхня психологічна готовність і підготовленість до уроку; психологічне оцінювання методів викладу матеріалу, застосованих засобів унаочнення й технічних засобів навчання; співвідношення чуттєвого та раціонального пізнання на уроці.
4. Засоби активізації розумової діяльності та самостійності учнів у навчанні; розумова активність учнів на уроці.
5. Ступінь виявлення учнями інтересу до змісту уроку: чим він викликаний?
6. Збудження уяви учнів на уроці.
7. Керування процесом засвоєння знань.
8. Емоційна насиченість уроку.
9. Засоби збудження в учнів пізнавальних, моральних і естетичних почуттів; формування умінь і навичок на уроці.
10. Виховна функція уроку.
11. Психологічна доцільність змісту та обсягу завдань додому.
12. Психологічна виправданість способів закріплення на уроці нового матеріалу.
13. Педагогічне мовлення вчителя.
14. Контакт з учнями.
15. Психологічна доцільність зауважень.
16. Загальне оцінювання поведінки вчителя на уроці.

Психолого-педагогічна абетка

1. Заходьте до класу набагато раніше дзвінка. Переконайтесь у цілковитій підготовленості до проведення уроку. Намагайтесь розпочинати урок організовано.
2. Продумайте таку структуру уроку, щоб кожен учень від початку і до кінця мав роботу, не вдавайтесь до повчального тону.
3. На кожному уроці мотивуйте необхідність навчальної діяльності школярів, захоплюйте їх змістом матеріалу, контролюйте темп уроку, допомагайте учням із низьким рівнем розвитку повірити у свої власні сили. Тримайте в полі зору весь клас. Особливо слідкуйте за учнями з нестійкою увагою. Відразу попереджайте намагання порушувати робочий ритм уроку.
4. З метою уникнення перевантаження учнів під час вивчення нового матеріалу виділяйте основні ідеї теми.
5. Оцінюючи знання учнів, мотивуйте їхні відповіді. Скажіть, над чим учневі потрібно попрацювати додатково, щоб привчити до систематичної праці. Учень повинен звикнути, що вказівки вчителя потрібно виконувати своєчасно.
6. Закінчуйте урок оцінюванням роботи класу загалом і окремих учнів, щоб усі відчули задоволення від результатів праці на уроці.
7. Обов’язково завершуйте урок із дзвінком.