Проголошення автономії України

Проголошення автономії україни

План. Всеукраїнський національний конгрес. Перший універсал Центральної Ради Другий універсал Центральної Ради

Всеукраїнський національний конгрес Учасники офіційних делегацій сходяться до зали засідань Конгресу

У своїй статті «На Всеукраїнський з'їзд», опублікованій 29 березня 1917 року, Михайло Грушевський помістив заклик до українців і неукраїнців «всіх областей, країв і закутків нашої національної території, що стоять на українській політичній платформі», взяти активну участь в його роботі, яка сприятиме успішному виконанню покладених на нього сподіван

«Центральне завдання з'їзду — завершити нашу організацію. Центральна Рада, створена у Києві з представників усіх київських верств і доповнена делегатами організацій позакиївських, уже тепер, в своїм тимчасовім складі є признаним усім свідомим українством центральним українським урядом. З'їзд має дати йому останню форму, вибрати його в постійнім уже складі … одним словом, привести в систему і порядок всеукраїнську національну організацію»

президія конгресу. Ерастов Степан (голова)Грушевський Михайло (почесний голова)Овдієнко. Гайдай. Глинський. Колос. Барановський Христофор. Сергій Єфремов. Винниченко Володимир. Левицький Орест. Штейнгель Федір. Погорілко Павло. Богацький Павло (генеральний секретар)Пелешенко Василь. Чехівський Володимир. Расторгуєв. Крупський. Грінченко Марія. Павловський. Сторубель Федір. Дубовий

Засідання Всеукраїнського конгресу проходили у Києві у залі Купецького зібрання (тепер Національна філармонія України, Володимирський узвіз, 2). Будівля Національної філармонії України у Києві

Останній день роботи з'їзду було присвячено проведенню виборів до Центральної Ради. Михайло Грушевський двічі (7-го та 8-го квітня) доповідав про засади виборів, норми представництва, які після обговорення були затверджені. Спочатку таємним голосуванням, за наполяганням Грушевського, обирався Голова Центральної Ради, потім — відкрито — два його заступники і, нарешті — депутати Ради. Будівля Центральної Ради

Перший універсал Центральної Ради Пе́рший універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди — державно-політичний акт, універсал Центральної ради, що проголосив автономію України. Прийнятий 10 (23) червня 1917 року в Києві. Повна назва — Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого. Перший Універсал, виданий в друкарні Української Центральної Ради та розданий учасникам ІІ Всеукраїнського військового з їзду

В Універсалі наголошувалось, що Центральна Рада буде «творити новий лад вільної автономної України» Проголошення Першого Універсалу Української Центральної Ради до народу України після молебню на Софійській площі. Читає М. Ковалевський. У центрі — Михайло Грушевський 

Наприкінці травня Центральна Рада вислала до Петрограду делегацію на чолі з В. Винниченком, М. Ковалевським. Делегація домагалася українізації війська, адміністрації, шкільництва, а також щоб Тимчасовий уряд Росії висловив своє принципове ставлення до можливості надання автономії України.[2] У відповідь на відмову Тимчасового уряду Центральна Рада видала свій Перший Універсал, ухвалений 10 червня (23 червня за новим стилем) та проголошений на Другому Військовому з'їзді. У ньому заявлялося:«Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй Землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають — вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сейм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори.»

ПЕРШИЙ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ – документ, ухвалений 23 (10) червня 1917 Комітетом Української Центральної Ради і того ж дня оголошений В. Винниченком на Другому Всеукраїнському військовому з'їзді 1917. Являв декларацію намірів явочним порядком здійснити автономію України.

Володи́мир Кири́лович Винниче́нко (16 [28] липня 1880[1], Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія — 6 березня 1951, Мужен, Франція) — український політичний та громадський діяч, прозаїк, драматург та художник. Володимир Кирилович Винниченко

Прийняття Першого Універсалу змусило Тимчасовий уряд вислати до Києва свою делегацію в складі міністрів Терещенка та Церетелі. Пізніше до них приєднався міністр юстиції Керенський. З українського боку участь в переговора брали : Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Симон Петлюра. Результатом стало визнання Центральної Ради крайовим органом управління в Україні. Шовіністичні кола Росії були шоковані «нахабством» українців — Першим Універсалом. Тимчасовий уряд та преса наввипередки змагалися у звинуваченнях України у «зраді», «сепаратизмі», «прориві фронту» та інших смертних гріхах. 29 червня 1917 року до Києва прибула делегація Тимчасового уряду. 

Проголошення автономії україни

Другий універсал центральної влади. Дру́гий універса́л Украї́нської Центра́льної Ра́ди — державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради, що зафіксував домовленості між Української Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії. Проголошений Володимиром Винниченком 3 (16) липня 1917 року в Києві, на урочистому засіданні в Педагогічному музеї як відповідь на телеграму Тимчасового уряду Центральній Раді.

II Універсал був неоднозначно сприйнятий українцями. Чимало з них розцінили його як зраду, назвавши «другим Переяславом». Гострій, почасти справедливій, критиці піддав його лідер українських націоналістів Микола Міхновський. Більше користі з українсько-російського договору (а саме таким були II Універсал у поєднанні з Декларацією ТУ) отримали росіяни. Визнаючи право українців на автономію, Тимчасовий уряд, не давав їм нічого зверх того, що вони вже і без його благословення здобули. 

Згідно з Універсалом, Тимчасовий уряд визнавав право України на автономію, а УЦР та Генеральний секретаріат — органами державної влади в Україні. Натомість, УЦР змушена була погодитися на те, що остаточно питання про форму автономії буде вирішено Всеросійськими Установчими зборами та визнати, що Україна не претендує на повну державну незалежність. 

Другим універсалом УЦР від 3 липня 1917 року створювався Генеральний Секретаріат – "носитель найвищої краєвої влади Временного Правительства на Україні". Фактично йшлося про створення найвищого органу виконавчої влади в Українській автономії, який одночасно представляв Тимчасовий Уряд Росії. Другий Універсал. Як Росія Українську владу легітимною визнала

Прийшла війна. Селяни потрапили на фронт, у окопи. Там вони пересікаються з городянами – москвичами, петроградцями, а також з російськими селянами. Ті з них насміхаються – за смішну мову, за поведінку. У такій атмосфері селянин з Полтавщини розуміє, що у нього куди більше спільного з селянином Миколаївським, Черкаським, ніж із російським.

Компроміс Української Центральної Ради і Тимчасового уряду викликав незадоволення певних політичних сил як в Україні, так і в Росії. (в Петрограді виступили кдети, які вийшли зі складу Тимчасового уряду на знак протесту проти надання Україні автономії).

Отже, проголошення Української Народної Республіки стало своєрідною реакцією на жовтневе більшовицьке повстання у Петрограді. Намагаючись завоювати владу в Україні, більшовики розгорнули широку пропагандистську кампанію, підтримували ліві елементи українських партій з метою розколу Центральної Ради, чинили зовнішній силовий тиск тощо.