Програма індивідуального навчання молодого спеціаліста

ПРОГРАМА ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

МОЛОДОГО СПЕЦІАЛІСТА

ПРОФЕСІЯ ВЧИТЕЛЯ - СЛУЖИТИ ЛЮДСТВУ

Світлі образи своїх шкільних учителів ми зберігаємо в пам'яті все cвоє життя. Один французький письменник сказав: «Хтось завжди спостерігає за тобою: Бог, Мати, Учитель...» А хто спостерігає за вчителем? Передовсім - він сам.

Кожна людина в нашій країні переступає поріг школи. Школа дає людині все те, без чого не можна жити на світі. За партою починаються надії, радість і тривоги учнів. Вони несуть у життя все те, що навчила їх школа, і те. чого не навчила, теж.

Кожен, хто сьогодні працює в школі, працює па майбутнє і відповідає за це майбутнє. А особливо щасливий у своїй долі той, кому зустрівся вчитель, який уміє принести в клас захопленість, любов і, звичайно ж знання, осяяне цією любов'ю. Благородство вчителя неодмінно відгукнеться в серцях його учнів. Відмінне знання свого предмета, методичну майстерність, ерудицію вчителя учні цінують над усе. Велику шану, любов виявляють вони передусім саме до майстрів своєї справи. Це зобов'язує вчителя триматися на рівні сучасної науки. Бути вчителем — завжди йти вперед: зупинишся — життя обжене, і молодість, найточніший хронометр епохи, одразу засіче відставання. Робота з удосконалення самого себе завжди важка — це знає кожен. У суспільстві існують інститути, які допомагають людині підноситися над своїми слабостями. Хто обрав професію вчителя, мусить сам собі надавати цю допомогу.

Непросто вкласти в голови дітей премудрості наук. Ще важче навчити їх учитися — вбирати знання, допитливо добувати їх з книжок і з життя. Адже, відкриваючи дитині світ, учитель учить її жити у цьому світі.

Сьогодні на наших очах змінюється країна, змінюється школа. Усе. що вирує навколо, полилося в класи. Життя сучасного учня не менш динамічне, ніж житія суспільства. Успішно йдуть процеси комп'ютеризації, технологізації школи, які допомагають учителю розвивати інтелект школярів, але не будять їхню душу. Людина, позбавлена людяності — носій зла. Кому нині, як ніколи, учителів хвилює духовно-моральний світ дитини. Запобігти порожнечі душі, убогості інтересів, розбудити прагнення працювати над собою, виховувати чуйність серця, тонкість і красу почуттів, навчити керувати своїм внутрішнім світом, допомогти успішно ввійти в соціум завдання вчителів.

Учитель перетворює дитину на громадянина. Творить поступово, терпляче. А як це складно направляти дітей, які не знають ні ціни часу, ні ціни своєму здоров'ю, ні ціни незліченним жертвам, принесеним задля їхньою щастя. Але вчительське серце ніколи не втрачає віри в можливості дитини й у свою здатність наставши її на шлях істинний.

Учителі існували в усі часи, з давніх-давен, передавали знання й мудрість роду молодим, готували зміну поколінь. Учитель — це вихователь, провідник у життя. Підготовка до життя в суспільстві й розвиток особистості — головні його завдання. Бути вчи гелем— божественне покликання й важка праця, бо дитяча душа — найкрихкіший матеріал. До того ж учитель формує і зв'язує між собою цілі покоління. Але й кожна людина творить саму себе, і виливають па нас різні авторитети: батьки, інші дорослі, однолітки. Та саме педагоги відкривають нашим дітям світ, дарують істину і приймають перші дитячі відкриття. Тому вчитель мусить бути взірцем, прикладом для наслідування, уособленням усього правильного та мудрого. Лев Толстой зауважив, що хорошому вчителеві досить мати тільки дві якості – великі знання і велике серце.

Дорогі колеги, яким би складним не було життя, несімо ці дари дітям!