Стаття "До питання про сутність і склад економічної культури фахівця"

СЕКЦІЯ 7. Загальна педагогіка

Лежавська А. А.

аспірант кафедри професійної освіти

Бердянського державного педагогічного університету

М. Бердянськ, Україна

ДО ПИТАННЯ ПРО СУТНІСТЬ І СКЛАД ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ФАХІВЦЯ

В сучасних освітніх нормативних документах (Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту») поставлено завдання щодо підготовки фахівців нової генерації, зорієнтованих на постійне професійне і культурне самовдосконалення, які повинні мати широкий світогляд, володіти професійними знаннями, бути здатними працювати в складних економічних умовах, виробляти свій погляд на навколишню дійсність та реалізовувати економічну культуру у власній професійній діяльності. За цих обставин актуалізується проблема формування економічної культури сучасного фахівця.

Сутність економічної культури, її місце в системі загальної культури, понятійний апарат визначено А. Дроздовим, І. Іткіним, В. Поповим, В. Приходько, Т.Сур’як, А. Улєдовим, В. Фофановим та ін. Питання структури економічної культури та її складових розглянуто А. Абрамовою, Ф. Горелик, Ю. Васильєвим, І. Ісаєвим, В. Кан-Калік, О. Рудницькою, В. Страховим, Р. Хмелюк та ін.

Економічна культура є одним зі складних наукових понять, що породжує серед науковців серйозні дискусії. Одні вчені прагнуть довести, що економічна культура – це важливий ключ для глибшого пізнання соціально-економічної реальності (економічна культура суспільства), інші – виступають з позицій особистості (економічна культура особистості). Через поняття економічної культури описують зразки поведінки, систему цінностей окремої особистості і соціальних груп. Учені визначають економічну культуру з урахуванням цілого ряду аспектів: вона може передавати бачення, оцінку і внутрішнє прийняття чи заперечення економічного ладу; іноді економічну культуру поєднують винятково з економічними цінностями; в інших випадках вона є «ідеологією» або економічною поведінкою фахівця, продуктом історичного економічного досвіду суспільства в цілому і особистісного життєвого досвіду людини.

Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що економічна культура є інтегрованим поняттям, процесом поєднання економічного і соціального аспектів життєдіяльності людини. З одного боку, вона виступає компонентом загальної культури суспільства, такої культури, в основі якої лежить економічна діяльність (господарська, фінансова, маркетингова та ін.) – якісна складова економічного життя суспільства, що визначається історичними, соціально-економічними й політичними умовами [2; 3; 7 та ін.]; з іншого – це духовна сфера людини, її узагальнена характеристика, яка входить до складу загальної культури особистості та визначає параметри її взаємовідносин із соціальним інститутом економіки, рівень її економічного розвитку та суспільної економічної активності, вміння застосовувати економічні знання на практиці [4; 5; 9 та ін.].

До складу економічної культури дослідники відносять таку сукупність важливих елементів: економічна свідомість (економічні знання, економічне мислення), економічні уміння й навички, економічний досвід, економічні цінності та норми, економічно-значущі якості особистості.

Економічну свідомість особистості фахівця утворюють: економічні знання про економічну систему країни та економічні інститути суспільства; економічна ідеологія; економічні погляди; економічні переконання; економічні традиції певного професійного співтовариства.

Основу економічної свідомості фахівця складає економічне мислення, виховане на міцних методологічних підставах. Серед цих підстав О. Романовська виділяє: знання й розуміння законів конкуренції і економії часу; розуміння сутності і особливостей закономірних еволюційних змін в економіці, трансформації соціально-економічних систем, оновлення їх нових форм, структур, дотримання принципу спадкоємності; знання закономірностей формування регіональних господарських систем, чинників конкурентної боротьби; урахування виникаючих суперечностей як на міжнародному, регіональному, так і мікрорівнях; розуміння способів перекладу теоретичних концепцій на мову практичних рішень, програм, дій [8].

Наступний елемент економічної культури фахівця – економічні уміння й навички, зокрема, уміння працювати з економічною інформацією; володіння «економічною» мовою, «правилами» економічної поведінки; вміння знаходити ефективні шляхи розв’язання виробничих завдань, раціонально використовувати матеріальні ресурси і робочий час, визначати резерви, передбачати, прогнозувати динаміку розвитку економічних подій та ін.

До елементів економічної культури фахівця також відносимо досвід самостійного використання економічних знань, умінь і навичок у практичній діяльності, які визначають різні моделі економічної поведінки фахівця.

Наступними елементами економічної культури фахівця є економічні цінності та норми, які виступають регуляторами соціально-економічної поведінки й діяльності, реалізуються через ставлення індивіда до економічної реальності та взаємин з іншими людьми [1]. Це ті соціальні норми, які, виникають за межами економіки, набувають всередині неї спеціального значення відповідно до її потреб та стають економічними цінностями, які по відношенню до людини можуть виконувати функцію екзопсихічної системи в процесі її економічної соціалізації [4].

Важливими елементами економічної культури фахівця є економічно-значущі якості особистості – наявність економічної інтуїції, дисциплінованість, бережливість, творчість, ініціативність, працьовитість, відповідальність, ощадливість, діловитість, самостійність та ін. Вони реалізуються через ставлення індивіда до економічної реальності та взаємовідносин з іншими людьми. Це – цілі, мотиви, наміри, очікування тощо [6].

Таким чином, аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми свідчить, що поняття «економічна культура» вживається у двох основних значеннях: як соціальне явище і особистісне утворення. У першому значенні економічна культура розглядається як частина загальної культури суспільства, що містить сукупність досягнень економічної науки та практики. Таке трактування економічної культури, акцентує увагу на тих сторонах культурного розвитку суспільства, які пов’язані з оновленням його економічних цінностей і норм на базі звільнення від одних і заміни їх іншими. У другому значенні «економічна культура» – це інтегральна якість особистості, яка відбивається в духовному та професійному бутті фахівця, є якісною характеристикою економічної компетентності в умовах його професійного становлення.

Здійснений аналіз наявних визначень економічної культури, і зокрема, економічної культури фахівця, а також наш науковий пошук дозволяють виробити своє трактування цього поняття. Ми вважаємо, що під економічною культурою фахівця доцільно розуміти наявність економічної свідомості й досвіду економічної діяльності, сформованість економічних умінь та навичок, економічних цінностей і норм, певних економічно-значущих особистісних якостей, які відповідають сучасним соціально-економічним умовам.

Даючи таке визначення, ми визнаємо економічну культуру невід’ємною частиною загальної культури особистості, яка відображає умови саме того періоду розвитку людства, в якому вона розглядається.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрияко Т.Ю. Экономическая культура как условие конкурентоспособности выпускника ВУЗа / Т.Ю. Андрияко, М.Ю. Россоха // Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. – 2014. – № 16. – С.42–45.

2. Дзундза А.І. Теоретичні та методичні засади формування соціоекономічної культури студентів вищих навчальних закладів : автореф. дис. … на здобуття наук. ступ. докт. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / А.І. Дзундза. – Харків, 2005. – 43 с.

3. Майструк І.М. Економічна культура молоді за умов становлення ринкових відносин в Україні : автореф. дис. … на здобуття наук. ступ. канд. соціол. наук : спец. 22.00.04 «Спеціальні та галузеві соціології» / І.М. Майструк. – К., 2009. – 25 с.

4. Москаленко В. Економічна культура особистості як чинник її соціальної адаптації / В. Москаленко, О. Міщенко // Соціальна психологія. – К. : Укр. центр політ. менедж. – 2007. – №5. – С. 57–73.

5. Надточиєва О.О. Формування економічної культури особистості старшокласників з використанням засобів мистецтва : автореф. дис. … на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О.О. Надточиєва. – Луганськ, 2000. – 20 с.

6. Нестерова Л.В. Дидактичні умови формування економічної культури кваліфікованого робітника в процесі його професійної підготовки / Л.В. Нестерова // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : [зб. наук. пр.]. – Випуск 30 / [редкол. І.А. Зязюн]. – Київ–Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2012. – С. 244–248.

7. Низамова Х.М. Педагогическое стимулирование саморазвития экономической культуры обучающихся в системе «Школа – экономико-правовой коледж» : автореф. дисс. … на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Х.М. Низамова. – Казань., 2005. – 25 с.

8. Романовська О.О. Соціально-економічна освіта як один із засобів підготовки конкурентноздатного фахівця // О.О. Романовська // Матеріали XLІV науково-практичної конференції науково-педагогічних працівників, науковців, аспірантів та співробітників академії (Харків, Україна, 18–25 лютого 2011 р.) : зб. тез доп. / Укр. інж.-пед. акад. – Х., 2011. – Ч. 5, розд. 1. – С. 24–25.

9. Россоха М. Економічна культура студента та умови її формування [Електронний ресурс] / М. Россоха // Бібліотека наукових статей. Педагогіка http://www.stattionline.org.ua/pedagog/106/19224-ekonomichna-kultura-studenta-ta-umovi-%D1%97%D1%97-formuvannya.html.