Програма роботи класного керівника "Я-концепція"

ПРОГРАМА РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА 5 КЛАСУ

ТЕМА «ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ГРОМАДЯНСЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ»

 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ

 

        Усвідомлюючи, що правильно виховати людину нелегко і дуже відповідально, що вищою цінністю є цінність особистості, я поставила собі за мету: створити гуманістичну виховну систему  класу на основі громадянських та загальнолюдських цінностей.  Провідна ідея  виховної  системи  класу  –  виховати  в  школяреві  людину  добрих помислів, почуттів і дій, яка існує в гармонії зі світом та власним сумлінням. 

     Завдання виховної системи класу:

  формування у дітей цілісної і науково обґрунтованої картини світу;

  формування громадянської самосвідомості, відповідальності за долю Батьківщини;

  прилучення дітей до загальнолюдських цінностей, формування правил поведінки; 

  формування креативності, творчої ініціативи як риси особистості школяра;

  формування самосвідомості, допомога дитині в самореалізації.

     Виходячи з необхідності розвитку в дітей якостей, які допоможуть їм реалізувати себе і як частину суспільства, і як неповторну індивідуальність зі своїми специфічними запитами та засобами реалізації, я визначила для себе як для класного керівника такі основні моменти, які мають характер цільових установок і сприятимуть в реалізації виховної системи класу:  

 здійснення особистісно зорієнтованого та компетентнісно спрямованого підходів;

 культуровідповідність та духовно-моральна орієнтація виховного процесу, які відображають національні цінності суспільства, його культурні основи та регіональну специфіку;

 діяльнісний зміст виховання, необхідний для забезпечення гармонійного розвитку учнів, їх самовизначення стосовно вибору змісту, форм, методів і засобів виховання;

 креативність виховного процесу, спрямованого на творчу самореалізацію дітей, посилення творчої ролі та продуктивності їхньої діяльності.

 

Виховну роботу побудувала на принципах:

  опора на позитивне в особистості дитини та класному колективі;

  зв'язок з історією народу, його мовою, культурними  а родинними традиціями; 

  гармонізація родинного і суспільного виховання: активне залучення батьків до виховання дітей у сім'ях, звертання до народних джерел етнопедагогіки, співробітництва з батьками;

  диференціація та індивідуалізація виховного процесу - врахування фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку учнів, розкриття їх творчої індивідуальності;

  зв'язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу;

  гуманізація та демократизація виховного процесу.

     Проаналізувавши нормативно-правову, психолого-педагогічну літературу, та

дослідження вітчизняних і зарубіжних філософів, психологів, соціологів та досвід педагогів-новаторів, визначила основні теоретичні положення виховної системи класу: 

  Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних

закладів України»;

  Концептуальні основи національного виховання (Г. Г. Ващенко, О. В. Духнович);

  Концептуальні основи проектування та прогнозування можливих і бажаних результатів

виховного впливу (О. В. Киричук, О. М. Коберник, О. В. Безпалько);

  Наукові засади створення особистісно-зорієнтованого виховання (В. О. Сухомлинський,

І. Д. Бех); 

  Методологічні основи класичної педагогіки, зокрема ідея природо-відповідності (Я. А. Каменський, Г. С. Сковорода); 

  Засади гуманістичної психології, зокрема ідея, що в кожній людині закладено позитивне ядро особистості (А. Маслоу, Ролло Мей, Карл Роджерс); 

  Основи педагогіки компетентної людини О.  Овчарук, В. Раєвський, І.  Єрмаков, Л. Сохань).

         Вважаю, що робота за інноваційним потенціалом є комбінаторним, бо полягає у нових поєднаннях відомих ідей і методик виховної роботи. 

 

 

ОСНОВНІ ІДЕЇ   ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ КЛАСУ

 

          Процес розвитку особистості проходить кілька етапів, які  можна зобразити  у  вигляді  сходинок,  що  піднімаються  вгору  і  ведуть  до  кінцевого  результату – моделі особистісного розвитку школяра (схема нижче):  

 І етап – формування ціннісних орієнтацій;

 ІІ етап становлення особистості;

 ІІІ етап самовизначення особистості.

 

 

 

МОДЕЛЬ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ШКОЛЯРА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Відбувається формування «Я -  концепції», що є    суб'єктивним гармонійним уявленням дитини про себе, пов'язане з самооцінкою і включає в себе: 

  такі типи ціннісної структури «Я», що відображають індивідуальну своєрідність

особистісного самовизначення дитини і виражаються у співвідношенні між минулим,

сьогоднішнім і майбутнім „Я”:

  «Я -  минуле» -  це критичне ставлення дитини до себе в минулому і можливість порівняти «Я-минуле» з «Я-теперішнє»;

  «Я -  теперішнє» -    сприймається як новий ступінь особистісного саморозвитку і

самовизначення;

  «Я -  майбутнє» -  дає можливість спроектувати подальші кроки в житті дитини, побачити його в перспективі, що є показником високої зрілості особистості; розмаїття образів «Я», які створює в своїй свідомості дитина:

 фізичне «Я», що характеризує вміння особистості позитивно оцінювати свою зовнішність,   

фізичну витривалість, гігієнічні навички, корисні звички, стан власного здоров’я, турботу пробезпеку власної життєдіяльності, здоровий спосіб життя, вольові риси особистості тощо;

  психічне «Я», що націлює дитину на пізнання власного внутрішнього світу – думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень;

соціальне «Я», де актуалізується потреба у самовизначенні, оцінці своїх здібностей і можливостей;

виникає свідоме ставлення до визначення смислу життя та свого місця у ньому.

 

 

 

 

 

Людина з громадянським і державницьким світоглядом

Людина з ціннісним ставленням до сім’ї, родини, людей

Людина з ціннісними орієнтаціями на соціальну і моральну активність

Людина з мотивами життєвого самовизначення, проектування життєвих перспектив

Людина з навичками соціальної адаптації до соціуму 

Людина з практичними навичками трудової діяльності

Людина з комунікативною та інформаційною компетентністю і культурою

Людина з власною культурою здоров’я, культурою пізнання власного внутрішнього світу.

   Дуже важливо, щоб  і  різноманітні  образи  «Я»,  і  типи  ціннісної  структури  «Я» спонукали  кожного  школяра  до  створення  реального  образу  «Я»,  до  розвитку саморегулювання  (постановки  мети  та  вибору  засобів  її  досягнення),  самовиховання, самовдосконалення, самовизначення та самореалізації. 

 

 

 

 

       В  основу  життєдіяльності  особистості  школяра,  учнівського  та педагогічного  колективів,  батьківської  громадськості  покладена  наступна  істина,  що являється  своєрідною  формулою  успішного  впровадження  виховної  системи  класу  –  КОДЕКСОМ ЧЕСТІ КЛАСУ,  який ми назвали  «Вісім «і»,  де уявлення про себе, своє «Я», співвідноситься із «Ти» і певним збірним поняттям «Ми», вказує на причинно-наслідкові відносини між бажанням і результатом і є, на нашу думку, гарантом здоров'я (фізичного, психічного, духовного, соціального) та творчої співпраці, створення атмосфери радості і щастя, любові та добра, довіри та успіху.

 

 

 

 

 

Кодекс честі класу «Вісім «і»

  Ти –Людина і я тебе за це поважаю

  Я – творець і ти – творець

  Роби добро і воно до тебе повернеться сторицею

  Я пізнаю тебе і ти пізнаєш себе

  Я вірю в тебе і ти повір у себе

  Ти відкриваєш світ і світ відкриває тебе

  Не зупиняйся на досягнутому і я порадію за тебе

  Ти прагнеш самоствердитися і я допоможу тобі в цьому

      Розвиток дитини відбувається в процесі соціалізації, тому важливим компонентом виховної  системи класу  є  спонукання  дітей  до  ціннісно-орієнтаційної перетворюючої діяльності з опорою на місцеві природні, соціальні, культурні ресурси, що значно забезпечує підвищення розвитку творчих можливостей та природних задатків учнів. 

 

 

 

НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ   ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ КЛАСУ

       Так як зміст  виховання  особистості  школяра  ґрунтується  на  системі загальнокультурних і національних цінностей і відповідній сукупності соціально значущих якостей особистості, які характеризують її ставлення до суспільства і держави, людей, сім’ї,  родини,  самої  себе,  праці,  природи  і  мистецтва,  то  напрямами  діяльності класного колективу є: 

  «Я» – «Я», що є умовою формування самосвідомості та самооцінки;

  «Я» – «Ми», де формуються моральні норми життя в колективі, серед людей, в соціумі;

  «Я» – «Родина», де формуються сімейні та родинні моральні цінності;

  «Я» – «Природа», що формують екологічну свідомість;

  «Я» – «Культура», які формують духовно-етичні та естетичні цінності;

  «Я» – «Батьківщина», що формує національну свідомість.

 

 Напрям «Я» – «Я»

       Мета: формувати в школярів вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил, активної життєвої позиції. Критерії сформованості ціннісного ставлення школярів до себе: усвідомлення основних засад «Я-концепції» особистості.

      Форми діяльності: колективне ігрове спілкування, турнір, пошукова гра, акція (милосердя, благодійна та інші), конкурс-ярмарок, виставка творчих робіт, тренінги, розмова в колі, презентація тощо.

Тематичний зміст виховної діяльності: «Чи любиш ти себе?», «Яка людина заслуговує на повагу інших?», «Ким бути і яким бути?», «Створення життєвого проекту саморозвитку», «Світ моїх захоплень»,  «Кроки  до  успіху»,  «Я»  –  частинка  Всесвіту», «Як  подолати невдачу?», «Фізична краса не постійна, а духовна краса –  вічна», «Екологія душі», «Хочеш бути щасливим – будь ним!»  тощо. 

Виховні досягнення:

  сформованість культури пізнання власного внутрішнього світу;

  готовність та здатність учнів до самовдосконалення та конструктивної самокритичності;

  здатність орієнтуватися та пристосовуватись до нових умов життя.

 

Напрям «Я» – «Ми»

      Мета: формувати моральну культуру особистості.

Критерії сформованості ціннісного ставлення школярів до людей: вміння своєю поведінкою передавати ставлення до людей.

Форми діяльності: розмова в колі, захист проектів, суд над позицією, години спілкування, трудові десанти, диспути та дебати, волонтерство, хвилини роздумів тощо.

Тематичний зміст виховної діяльності: «Чи все в житті стосується тебе?», «Чи виправдовують мету будь-які засоби?», «Право на самостійне визначення Добра і Зла», «Добрими справами славна людина», «Я серед людей – це проблема?», «Яким мене хочуть бачити батьки?», «Що б ви зробили для людей, якщо б змогли?», «Життя не вічне – вічні цінності людські», «Вміння знаходити себе в суспільстві», «Якщо я для себе, то навіщо я?», «Співчуття – перший крок до людяності» тощо.

 Виховні досягнення:

  сформованість загальнолюдських гуманістичних моральних цінностей і ставлень;

  виховання громадянських спонукань, турботи про інтереси колективу, суспільства, уміння жити в суспільстві, серед людей. 

  Напрям «Я» – «Родина»

        Мета: формувати сімейні та родинні цінності.

Критерії сформованості ціннісного ставлення школярів до сім'ї: повага до батьків, сім’ї, родини.

Форми діяльності: посиденьки, спільна трудова діяльність, конкурси, спортивні

змагання, дискусії, екскурсії, походи, свята тощо.

        Тематичний зміст виховної діяльності: «Дерево з коріння  починається,  а людина – з сім’ї», «Тато, мама і я – дружна (спортивна, співуча, інтелектуальна, творча та інше) сім'я», «Я і моя родина», «Сімейні реліквії», «Такому роду нема переводу», «Я і мама – господарочки», «Цінуй честь сім'ї», «Моя участь у вирішенні побутових та господарських питань у родині», «Професії мого роду» тощо.

 

Виховні досягнення:

  сформованість сімейно-родинних цінностей і ставлень;

  усвідомлення своїх обов'язків як члена сім'ї, про яку потрібно турбуватись: підтримувати, захищати, якщо  потрібно,  молодших  і  старших,  дбати  про  здоров'я близьких людей, допомагати у вирішенні родинних проблем;

  вміння «не бути проблемою для сім'ї».

 

Напрям «Я» – «Природа»

       Мета: спонукати дітей до формування внутрішньої готовності до екологічно доцільної творчої взаємодії з природою.

Критерії сформованості ціннісного ставлення школярів до природи: поведінка і діяльність школярів не порушують екологічної рівноваги в природі.

Форми діяльності: екскурсії, «екологічні стежки», конкурсні ігри, природоохоронні акції, виступ агітбригади, фотовиставки, вернісажі,  години спілкування, фітотерапія, озеленення класу, догляд за рослинами тощо.

Тематичний зміст виховної діяльності: «Ми відповідаємо за тих кого приручили», «Озера та ріки мого краю», «Земля – наш спільний дім», «Екологічні катастрофи», «Дзвони Чорнобиля», «Хто природу не тривожить, тому вона допоможе», «Ерудити природи», «Здорова природа – здорова людина», «Дари осені», «Царство лікарських трав», «Посади дерево», «Ми – в природі, природа – в нас» тощо.

 

Виховні досягнення:

  сформованість системи особистісних цінностей, спрямованих на збереження природи;

  усвідомлення краси природи як унікального явища та її функцій в житті людини та самоцінності об'єктів природи;

  забезпечення позитивних емоційних переживань у світі природи;

  потреба в оздоровленні довкілля та участь у природоохоронній діяльності. 

 

Напрям «Я» – «Культура»

       Мета: формувати потребу  у  спілкуванні  з  мистецтвом  як  основи  естетичного виховання і художнього сприйняття дійсності.

       Критерії сформованості ціннісного ставлення школярів до культури та мистецтва:

потреба у спілкуванні з мистецтвом та сформованість естетичного смаку.

 

Форми діяльності:  поетичні свічки, конкурси ораторського мистецтва, військово-патріотичної пісні, малюнків  на  асфальті,  орігамі,  витинанки,  гра-мандрівка,  фестивалі,  заняття  у Центрі творчого дозвілля «Веселка».

.

Тематичний зміст виховної діяльності: «У країні мистецтва», «Світ моїх захоплень», «Мистецтво та мої емоції», «Люблю я пісню українську», «Культура мовлення», «Культурна людина.  Яка вона?», «Естетика зовнішнього вигляду»,  «Мистецька  карта  Харківщини», «Музика, яку ми слухаємо. Музика, яку ми любимо», «Мистецтво і мода», «Наш край у творах мистецтва» тощо. 

 

Виховні досягнення:

  сформованість мотивацій, що забезпечують виховання моральної свідомості і мотивів у вигляді гуманістичних моральних норм, ідеалів і цілей, моральних цінностей, моральних емоцій і почуттів, моральних бажань, потреб і переконань;

  практична діяльність учнів в контексті ціннісного ставлення до мистецтва. 

          Напрям «Я» – «Батьківщина»

          Мета: виховання почуття патріотизму, любові до свого рідного краю, Батьківщини, народу, українських законів, традицій та звичаїв.

         Критерії сформованості ціннісного ставлення школярів до держави: шанобливе ставлення до культури свого народу, його традицій, звичаїв і обрядів;

Форми діяльності: години спілкування, усні журнали, фотовиставки, заочні мандрівки, конференції, Уроки мужності, Уроки пам'яті, зустрічі з ветеранами війни та праці, вдовами, афганцями, чорнобильцями, свята.

        Тематичний зміст виховної діяльності: «Що я знаю про Україну?», «Моя країна моїми очима», «Конвенція ООН та Конституція України про права дітей», «Про символіку України», «Твоя активна життєва позиція», «Я – моя родина – Україна», «Свято зі сльозами на очах», «Моя земля – земля моїх предків», «Державна символіка», «Традиції мого народу», «Наші земляки»,  «Україна  від  козацьких  часів  до  сьогодення», «Найвідоміші винаходи українців», «Мій рідний край», «Історія рідного села» тощо. 

 

Виховні досягнення:

  сформованість відчуття приналежності до української нації, відчуття себе громадянином України;

  сформованість почуття поваги та гордості до рідного краю, народу, мови;

  знання і повага законів України.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КЛАСІ

        В основу організації виховного процесу класу лягли авторські програми кращих педагогів школи:  

  творчо-цільова програма «Шукачі скарбів»  (автор  доробку заступник директора з виховної роботи Торохтій Л. І.), до складу якої увійшли міні-програми, що мають орієнтовно ціннісне спрямування: 

• «Вчимося спілкуванню»; 
•   «Вчимося пізнавати себе»; 
•   «Вчимося формувати духовні потреби, моральні цінності»; 
•   «Вчимося бути здоровими»; 

програма  «Дев'ять  заповідей  людяності  пізнаємо,  навчаємося,  спілкуємося, організовуємо», яку склала педагог Гарна С. Ю. Основою цієї програми є: Програма «Я –  родина –  Батьківщина», програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», а також запити і пропозиції самих дітей. Програма складається із міні-програм, які відповідають напрямам реалізації виховної системи класу: 

• «Повір у себе»;
•  «Пізнай себе»; 
•  «Зміни своє життя на краще»; 
•  «Поважай та люби своїх рідних»; 
•  «Будь корисним людям»; 
•  «Будь здоровим»; 
•  «Зроби оточуючий світ кращим»; 
• «Люби та знай свій рідний край»; 
•  «Поважай закон»; 

  проект «Виховання дітей у сім'ї» – є результат моєї творчої лабораторії. 

        Соціально-педагогічними чинниками успішного впровадження виховної системи класу є: 

  знання наукових психолого-педагогічних основ теорії та практики формування і розвитку особистості школяра та колективу;

  забезпечення наступності та єдності у роботі всіх педагогів з учнівським колективом, бо кожен з них має усвідомлювати особливості колективу, його мету, сповідувати єдині принципи виховання та управління; 

  організація системи перспективних напрямів – це значущі завдання, цілі, що відповідають потребам розвитку особистості, колективу, стимулюють діяльність, відповідають віковим, індивідуальним особливостям, бо ще А. С. Макаренко писав, що «Справжнім стимулом людського життя є завтрашня радість. У педагогічній техніці ця завтрашня радість є одним з найважливіших об'єктів роботи. Спочатку треба організувати саму радість, викликати її до життя як реальність.

        По-друге, треба наполегливо перетворювати простіші види радості в складніші і значні для людини ... Виховати людину – значить виховати в неї перспективні шляхи. Методика цієї роботи полягає в організації нових перспектив, у використанні тих, що вже є, в підстановці цінніших»;

  забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом класу та органами самоврядування, які сприяють розвитку особистості та колективу, їхній самореалізації;

   наявність соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності кожного учня та колективу в цілому, формування традицій, вироблення належного стилю і тону у стосунках між всіма суб'єктами виховного процесу. Становлення дитячого колективу та розвиток особистості школяра – це дві сторони єдиного процесу. Запорукою успіху стосовно кожної із цих сторін є включення учнів у види колективної діяльності і відповідність спільної діяльності певним вимогам. На мою думку, це такі: цілі діяльності мають бути зрозумілими, посильними і привабливими для учнів, бо саме вони стають мотивами діяльності дітей;  і діяльність, і способи її організації повинні спонукати кожного учня до розуміння того, що від його особистого внеску залежить успішне досягнення мети всього колективу, а це сприяє  виникненню  в  учнів  у  процесі  діяльності  взаємної  вимогливості,  потреби  у взаємодопомозі, підтримці;   діяльність  учнів  повинна  будуватись  на  основі  оптимальної  самоактивності  і самоорганізації  як  колективу  в  цілому,  так  і  всіх  його  членів,  завдяки  чому удосконалюється структура і виховні функції, зростає вихованість учнів.

 

ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА

 

       Технологія виховного процесу передбачає послідовне розгортання педагогічної діяльності та спілкування, спрямованих на досягнення виховної мети у виховній системі класу. В своїй роботі ефективно використовую виховні технології, що ґрунтуються на співпереживанні, позитивному емоційному оцінюванні, які апелюють до свідомості  та творчого ставлення вихованців до моральних та суспільних норм і цінностей: 

 метод моделювання виховного середовища; 

 метод проблемно-конструктивного тренінгу, 

 метод суб’єкт – суб’єктного діалогу, 

 метод проектів;

 такі форми роботи, як:  

  різноманітні хвилинки під час перерв: 

  Смачна хвилинка «Рецепти моєї матусі», 

  Хвилинка самоповаги «За що я себе поважаю?», 

  Хвилинка поради «Джерело порядку і чистоти», 

  Емоційна хвилинка «Сміхологія», 

  Застережлива хвилинка «Перетворимося зі слухняних дітей в обережних» тощо; 

   розмова в колі  («Що значить жити з гідністю?», «Мої вимоги до себе», «Моє майбутнє «Я», «Моє бачення ознак щасливої людини», «Як стати володарем своєї душі?»);    тренінги  («Здоров'я  та  здоровий  спосіб  життя»,  «Мій  тип  темпераменту»,  «Умій говорити: «Ні!» та інші);  стіл обміну думок  («Творча і нетворча праця», «Які риси треба розвивати в собі, щоб стати успішною особистістю?», «Чи виправдовують мету будь – які засоби?»;    самокорекція («Мої плюси та мінуси», «Шляхи виходу із «глухого кута»), самоаналіз «Яким мене хочуть бачити батьки?»;   конкурс словника життєтворчості «Зерна щастя»;  скарбничка ідей  («Я складаю план на тиждень»,  «Дієта» від негативних думок», «Як підвищити настрій?», «Я складаю розпорядок дня» тощо);    ігри  (рольові,  діяльнісні,  комунікативні  та  ситуативні:  гра-мандрівка  «Який  я зсередини?»,   гру - розслідування «Травмонебезпечні місця в школі») та інші. 

        Використання інтерактивних технологій створює  соціально-педагогічні  умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціуму, здоровому способі життя, правовому захисті, формуванні лідерських якостей особистості, відповідальної поведінки тощо.  Опираючись на вказані форми роботи було розроблено структурно-логічну модель виховної системи класу щодо формування ціннісних орієнтацій у школярів.

 

 

 

 

 

 

 

 

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА МОДЕЛЬ

виховної системи класу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              Аналіз результатів досліджень дозволив визначити основні педагогічні проблеми та

 

 

 

 

 

 

здійснити необхідний вибір шляхів і засобів їх вирішення, зокрема були передбачені ефективні форми діяльності з учнями щодо виконання поставлених завдань. Перевага була надана інтерактивним методам і формам діяльності, які потребують не примусового їх виконання, а добровільного сприйняття на основі осмислення суті моральних правил і норм, їх доцільності, творчого застосування, набуття досвіду морально-ціннісних орієнтирів. Створена виховна система сприяє формуванню ціннісних орієнтацій особистості школяра, їх компетентності, розвиває суб'єктивну ініціативу, утверджує у вихованців віру і впевненість у реалізацію їх можливостей,  допомагає  їм  адаптуватися  у  житті, а значить бути визнаними.