Прощальна осені краса

                           Прощальна  осені  краса

Осінь, барвиста осінь… Жовтень обережно ступає ступає по узліссю у вишитій багрянцем широкій сорочці. Прийдіть сюди восени, подивіться - і замилуєтесь непоаторною красою природи. Не повірите, що це сама природа створила таку красу. А вітер робить свою справу: зриває з дерев листя й стелить  незрівнянно барвисту ковдру на стежках, полях, у лісочку...

А он кучерява груша, що росте на узбіччі лісу, усипана тисячами золотистих мідяків. У гіллі пурхають, щебечуть, цвірінькають зграйками перелітні птахи. Вони співають, наповнені життєдайними звуками,  журних пісень - і прощаються з садом, полем і лісом, де знаходили привілля, прохолоду, захист, рай земний ціле літо й куди знову повернуться після снігу й березневих морозів.

 Трудолюбивий дятел заклопотано піастр хибує на дуплястому стовбурі яблуні. Підкидає голівкою в червоній шапочці, вистукує "тук - тук, тук - тук...".  А листя переливається на деревах і на землі золотом. То майстер Жовтень золотить його й зриває, готуючи обновлення природи.

        Осінь часто називають золотою. Чому, здогадатися неважко: листя на деревах із зеленого перефарбовується в різні відтінки золотого. Жовта охра, червона мідь, зеленувата латунь, коричнева бронза, блідо-жовте й оранжево-жовте золото - усі ці кольори насамперед нагадують про осінь. Подивишся на ліс, який  увесь пофарбований у такі відтінки, й мимоволі подумаєш: так, золота прекрасна  осінь. Це дуже красива пора, можливо, найкрасивіша в році. У всякому разі, багато художників особливо люблять писати  на полотнах саме осінні пейзажі. Ця тема дає їм найбагатший вибір фарб,  замальовок,  вражень...

         Шкода, що пора ця зовсім не довга. Якщо календарна осінь триває три місяці, то золота осінь - коли всі дерева стоять жовті, яскраві - усього два-три тижні. І ось, порадувавши наші очі чистими золотими відтінками, листя раптом починає швидко обсипатися, летіти за вітром, кружляти в повітрі...

        Те листя, яке тимчасово ще залишається на деревах, рідшає щодня, листопад посилюється. Земля теж  щедро  покривається  золотом, і це золото - опале листя - шарудить під ногами. Від розуміння того, що ця краса недовговічна, настрій мимоволі стає трохи сумним…

        Стоїть осінь. На календарі жовтень. Бабине літо повільно переходить у пору золотої осені. Тополі та берези швидко скидають жовте листя. Тільки клени все ще ошатні,  радуючи око красивим помаранчевим листям,  погойдують важким гіллям. Небо сіре, похмуре, зовсім не радісне.

        Жовтень - другий місяць осені. Саме тому його називають її середульшим братом. У такий період зазвичай багато грибів. Збір врожаю грибів - чудовий привід відправитися до осіннього лісу. На жаль, останні кілька років  неможливо цим  зайнятися, тим більше – хизуватися,  обставини не дозволяють, у ліс не пускають.  У лісі йде  тихий дощ  і листя не шарудить під ногами. Дрозди весело кружляють над горобиною. Її плоди - улюблені ласощі цих птахів. Перелітаючи з гілки на гілку, вони клюють грона червоних ягід.  У дубках покрикують сойки. Над ялиною  весело й невгамовно пищать синички. У бік лісової  гущавини  дружним  колективом  летять  рябчики, чути далеченько їхні  приємні голосочки.

         Яскрава й затишна, романтична й журлива, щедра й мінлива, барвиста й прекрасна. Осінь. Невичерпне джерело поетичного натхнення. Певне, у доробку кожного поета знайдеться хоча б один вірш про цю чудову й неповторну пору.  Одні вірші - з присмаком яблук, інші – з різнобарв’ям айстр та жоржин, ошатністю дерев, з шурхотом опалого листя та стукотом  невгамовного дощу.  Хай осінь буде ніжною, тихою… Саме восени вся природа  вбирається в різнокольорові шати. Пригадую чудові поетичні рядки  неповторної нашої  Ліни  Василівни Костенко:

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
    А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.

       Дійсно, найкрасивіша пора року - це осінь. Так багато хто вважає й не дарма.  Але  такої кількості колірних відтінків не побачиш у жодну пору року. Коли осінь тільки починає вступати у свої права, вона ще дуже схожа з літом. Ті ж самі теплі дні та яскраві квіти - айстри та жоржини. Та й трава, і листя ще зелені. Але час невблаганно біжить уперед, і осінь усе впевненіше вступає у  власні володіння. І ось тут  стає  яскраво видно всю її неповторну  красу. Листя з яскраво зеленого повільно перетворюється на ніжно - золотисте.

       Кожне дерево змінює свій колір листя у певнй час. Ось стоїть ще зовсім зелене дерево, а поруч - уже з жовтим або червоним листям. Але яким би не був цей термін, усе одно осінь перефарбує все у свої кольори золотистої вохри, хоча відтінків у неї в запасі безліч. Тут зустрічається  жовтий, і червоний, і різні тони червоного та оранжевого. Усі теплі відтінки золотої вохри можна відшукати на деревах.

        На жаль,  усе частіше й частіше птахи починають збиратися у зграйки. Навіть місто з усією його метушнею та галасливістю не здатне заглушити пташиний гомін. Зібравшись у великій кількості, перелітні птахи  поволі  залишають  наші краї. Незабаром настане холодна пора, а їм потрібне тепло. Цікаво спостерігати за тим, як по-різному відлітають птахи. Ті, що маленьких розмірів, постійно галасують  та  однією величезною й безформною зграєю летять, залишаючи після себе чудовий дзвін. А ось більш великих розмірів птахи відлітають струнким клином. Лелеки, журавлі, гуси не галасують даремно. У них є свій вожак, який, зібравши всіх, піднімає птахів у політ. Саме він веде  зграю до теплих берегів.

        Осінь - найулюбленіша пора року для поетів і художників. Про неї складено безліч творів. Величезна кількість картин передають красу осіннього часу.

Я теж  дуже люблю осінню пору! Мені надзвичайно  подобається осінь. І це зрозуміло. Коли ще можна зустріти стільки яскравих барв?! А який спокій огортає, коли здійснюєш прогулянку на свіжому повітрі!

       З кожним днем ​​земля по краплині віддає своє тепло. Це час збору врожаїв. Уже всі плоди  дозріли й налилися соками. Сади, городи та поля - усі чекають, коли ж буде знятий останній у цьому році врожай. Водночас дозрівають пізні яблука та груші. Вони неймовірно смачні й ароматні. Їх можна зберігати взимку. Щоправда, слід збирати дуже акуратно. Уже можуть бути невеликі нічні заморозки, але все ж сонячні промені ще гріють. І вдень знову тепло. Але все ж саме ці невеликі морози й кваплять усіх садівників збирати урожай не зволікаючи, інакше  він  пропаде. А це означає, що людська праця була марною.

Поступово приходить час, коли листя опадає. Усе золото з дерев починає обсипатися. Листя кружляє в повітрі та яскравим килимом стелиться під ноги. З легким шурхотом воно лягає на землю. Це найпрекрасніший час для прогулянок у парках, та й узагалі  просто вулицями. Стоїть тепла сонячна погода, а під ногами шарудить гарне осіннє листя. Настрій у такі дні завжди налаштовує на спогади про польоти мрій. Свіже, трохи морозне повітря наповнює бадьорістю. Але все ж іще не настали холоди, хоча до приходу зими залишається зовсім мало часу.

       Осінь - чудова пора року. На жаль, триває вона не дуже довго: кілька тижнів - і все. Листя облетіло, упало на землю та  й зів’яло. Лише де-не-де можна побачити поодиноке листячко, та й те ось-ось опаде. Усі барви осені зблякли. Золоте листя зібране добросовісно працьовитими двірниками в мішки, котрі вивозять його за межі міста.  Ось і скінчилася прекрасна  осіння пора. Залишилося очікування, що дуже скоро зима вкриє все своєю білосніжною ковдрою.

       Озирнешся навкруги – і бачиш  усюди тільки сірий сумний колір і голі дерева. Під ногами починає хлюпати бруд. І  часто йдуть дощі. Ось вона, пізня осінь. Уся яскравість  миттю  зникла, з усіх кольорів у природи залишився тільки сірий. Лише ним і розфарбоване все  навкруги. Дрібний осінній дощ іде цілий день,  і зовсім немає  бажання  виходити на вулицю. Настрій змінюється, як і погода  в природі. Є тільки одне бажання:  сидіти вдома в теплі, та, дивлячись, як по склу струмочками стікають  дощові краплинки, згадувати  неповторну й чарівну пору  - барвисту осінь. Саме ту, коли  яскраво світило сонце та під ногами лежало листя, а весь світ здавався забарвленим у золото. Для того,  щоб спогади були яскравішими, можна принести з собою з лісу якийсь  памятний осінній сувенір, нам  його підносить щедра осінь і покращує  настрій  час від часу .

       Хоча осінь і має деякі недоліки, усе одно  вона - найкраща пора року! Не забувай нас, люба осене,  ми  чекатимемо на тебе наступного року. До зустрічі!

Яскрава й затишна, романтична й журлива, щедра й мінлива. Осінь. Невичерпне джерело поетичного натхнення. Одні вірші - з присмаком груш, ароматом слив,  інші – з різнобарв’ям жоржин, ошатністю дерев, легким шурхотом опалого листя та стукотом дощу.  Хай   же  наша осінь буде  прекрасною  та  натхненною!