Простір для творчості, або як написати есе

Есе́, есе́й^[1] (фр. essai — «спроба», «нарис») — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості. Хоча художні тексти в стилі есе відомі з часів античності, появу цього жанру пов'язують з ім'ям Мішеля Монтеня, який з 1572 року й до кінця життя працював над своїм найбільшим літературним твором, що мав назву «Проби».

Визначальні риси есе

Визначальними рисами есе, як правило, є незначний обсяг 4-7 речень, конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб'єктивному її тлумаченні, вільна композиція, парадоксальна манера мислення. Як правило, есе виражає нове, суб'єктивне слово про щось.

 

Есе – публіцистичний твір, що пропонує роздум над якоюсь нетривіальною проблемою, есе пропонує індивідуальну позицію автора.

МЕТА есе – розвиток навичок самостійного творчого мислення та письмовий виклад власних думок.

Як збирати матеріал?

Гарна звичка – читати книгу з олівцем у руках. Якщо вас зацікавила якась ідея, думка, її можна позначити, а згодом зробити виписку. Так само добирають матеріал із газет, журналів, сайтів і дисків, підручників тощо.

Використовуючи виписку (цитату) у своєму висловлюванні, зазначайте, кому вона належить. Есе, в яких доречно вжито цитати, має місце посилання на статті, дослідження, факти, є більш аргументованим, глибшим за змістом.

При побудові власного висловлювання, за вимогами державної програми, треба виявляти вміння:

• Дотримуватися структури тексту цього типу мовлення;
• Висловлювати власні думки щодо запропонованої теми;
• Логічно викладати їх, доречно та правильно аргументувати;
• Добирати приклади з літератури, інших видів мистецтва, історії тощо;
• Використовувати приклади для аналізу проблеми та переконливої аргументації, а не переказувати зміст творів або перебіг історичних подій.

У чому виявляється ваша творчість при написанні есе?

1. Ви не просто опрацювали матеріал, а глибоко осмислили його, визначивши головне і другорядне.
2. Ви інтегрували (узагальнили) основні положення кількох джерел, внаслідок чого думки, викладені в кількох працях, у вашому тексті звучать об’ємніше, повніше, переконливіше.
3. Виклад матеріалу ви робите доступним, оригінальним, стилістично забарвленим, авторським.
4. У вас широкий вибір ілюстративного матеріалу: з кількох джерел ви добираєте найяскравіші приклади, які, на вашу думку, найкраще розкривають тему, свідчать про вашу обізнаність, підготовку, світогляд.
5. Порівнявши погляди різних авторів, ви можете висловити і власну думку.

 

Дев’ять правил написання креативного есе

Як радять писати есе? Правильно! Креативно, Що криється за цим словом? Швидше за все, політ думки, оригінальність тощо. Все просто: головне – засвоїти дев’ять правил.
1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).
2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).
3. Різна структура речень. (Читати речення правильної структури нудно. Додайте кілька інверсій. Пишіть різні за довжиною речення.)
4. Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.)
5. Різні слова (синонімія.)
6. Лаконічність.
7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення повинне нести унікальний зміст).
8. Активна життєва позиція.
9. Книги про есе — це здорово.

Відмінність есе від твору полягає в наступному:

Есе — художньо — публіцистичний жанр або вид творчої роботи з довільним композиційною побудовою.

Твір — творча робота на задану тему, що має чітку структуру з обов’язковим вступом, змістовною частиною і висновком. В есе відбивається суб’єктивна авторська позиція щодо порушеної в темі проблеми. У творі ця тема піддається об’єктивному аналізу. Форма твору залежить від його типу: оповідання, опису, міркування, порівняльної характеристики або аналізу художнього тексту. Формі есе властиво міркування з елементами аналізу. Мета есе — спонукання читачів до роздумів. Твір розвиває навички усного та писемного мовлення.

 

Прийомів для написання успішного есе існує багато. Наводимо деякі з них.
• Ефектний початок – вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів.
1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати.
2. Несподіваний – це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.
3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.
4. Авторитарний – пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.
5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.
6. Цитатний – вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).
7. Діалоговий – з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.
• Хронологія есе – послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період.
• Оповідання — дія або історія, що триває до самого кінця есе, в якій підкреслюються якості, можливості або знання, пов’язані з темою вашого есе.
• Опис – характерною рисою такого есе є яскрава образність твору, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які залишають читача довгий час під враженням.
• Порівняння – в основному цей прийом використовується щодо питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або невдачу.
• Фінальні компоненти – останні абзаци (абзац) мають завершувати вашу думку і залишити в пам’яті читача яскравий слід.

 

10 порад, які допоможуть Вам написати блискуче есе

1. Задумайтесь про написанні твору заздалегідь.

Почитайте приклади успішних есе, переберіть цікаві теми, визначьтеся, що захоплює саме Вас. Дайте собі час обміркувати ідею. Виберіть кращий з варіантів, який для Вас найближчий по духу. Адже коли тема цікава, завжди є що сказати, а все сказане звучить переконливо.

2. Погляньте на питання зі стратегічної точки зору.

Есе – цеваша можливість довести свою неординарність, виділитися з маси абітурієнтів. Зверніть увагу, що есе не повинно бути повторенням сказаного в Вашому резюме чи заяві. Зосередьтеся на одному аспекті свого життя, викладіть тему глибоко та детально. Розкажіть про своє хобі, незвичайні таланті, опишіть доленосний епізод з життя.

3. Усвідомте, що тема – це ще не все.

Звичайно, варто уникати заїжджених тем, наприклад, перемога на футбольному чемпіонаті, річний підробіток, тощо. Проте, якщо Вам дійсно є, що сказати, то навіть найбуденніша тема захопить увагу комісії. Адже головне, не «що», а «як сказати».

4. Відповідайте на питання.

Якщо є поставлене запитання, есе обов’язково повинне відповідати на нього. Якщо Ви пишете в різні коледжі, а питання одне: «Чому Ви вибрали наш навчальний заклад?» – не може бути однакових відповідей, навіть, якщо мова йде про одну спеціальності. Використовуйте конкретні факти та докази по кожному з коледжів.

5. Будьте обережні з використанням гумору й інших нетрадиційних літературних прийомів.

Є, звичайно, талановиті поети, письменники, які можуть бути впевнені, що їх стиль написання есе оцінять. Але таких дуже й дуже мало. У більшості випадків літературні зусилля залишаються недостатньо зрозумілими для членів приймальної комісії.

6. Пишіть про те, що знаєте.

Ви повинні чітко розуміти, яка мета Вашого есе, чому його буде цікаво читати, та на що звернуть увагу. Намагайтеся уникати фраз-кліше, узагальнень. Пишіть зрозуміло, доступно та змістовно.

7. Будьте собою.

Друга назва есе – цеpersonalstatement. У кожної людини свій стиль письма, свої інтереси, свої сильні сторони, своя індивідуальність. Донесіть свою унікальність до членів приймальної комісії, переконайте, що саме Ви потрібні університету.

8. Будьте чесні.

Не намагайтеся обдурити приймальну комісію, що-небудь прикрасити. Проаналізуйте, яке значення мала та чи інша звичайнісінька ситуація у Вашому житті, який Ви винесли з неї урок, а потім донесіть всі свої думки до членів приймальної комісії. Не використовуйте незрозумілих слів. Ваше есе має бути абсолютно природним.

9. Написали – перечитайте та виправте.

Пишіть чітко та зрозуміло, але не сухо, зробіть есе захоплюючим і живим. Не перевантажуйте читачів сторонніми деталями, не відходьте від теми. Перевірте есе на наявність граматичних, орфографічних, стилістичних помилок. Не покладайтеся на перевірку тільки комп’ютером. Добре, якщо Вашу роботу перечитає ще хтось. Обов’язково поверніться до коректування есе через 2 – 3 дні, Ви точно помітите багато неточностей, з’явиться бажання щось дописати тапідкоригувати. Повертайтеся до нього до тих пір, поки не будете повністю всім задоволені. Але не більше 3 разів.

10. Розслабтеся.

Коли твір готовий, покладіть ручку та вимкніть комп’ютер. Не бійтеся, що щось залишилося недоговореним.

Класифікація есе

 

З точки зору змісту есе бувають:

• філософськими,
• літературно-критичними,
• історичними,
• художніми,
• художньо-публіцистичними,
• духовно-релігійними та ін.

За літературною формою есе постають у вигляді:

• рецензії,
• ліричної мініатюри,
• замітки,
• сторіночки з щоденника,
• листи та ін.

Розрізняють також есе:

• описові,
• розповідні,
• рефлексивні,
• критичні,
• аналітичні та ін.

В даному випадку в основу покладені композиційні особливості твору, виконаного в жанрі есе.

Нарешті, запропонована класифікація есе на дві великі групи:

• особистісне, суб’єктивне есе, де основним елементом є розкриття тієї чи іншої сторони авторської особистості,
• есе об’єктивне, де особистісне початок підлеглий предмету опису або якійсь ідеї.

Есе молодого фахівця на певну тему належить до другої групи.

 

Структура і план есе

Структура есе визначається пропонованими до нього вимогами:

1. думки автора есе з проблеми викладаються у формі коротких тез (Т).
2. думка повинна бути підкріплена доказами — тому за тезою слідують аргументи (А).

Аргументи — це факти, явища суспільного життя, події, життєві ситуації і життєвий досвід, наукові докази, посилання на думку вчених та ін. Краще приводити два аргументи на користь кожної тези: один аргумент здається непереконливим, три аргументи можуть «перевантажити» виклад, виконане в жанрі, орієнтованому на стислість і образність.

Таким чином, есе набуває кільцеву структуру (кількість тез і аргументів залежить від теми, обраного плану, логіки розвитку думки):

• вступ
• тезу, аргументи
• тезу, аргументи
• тезу, аргументи
• висновок.

При написанні есе важливо також враховувати наступні моменти:

1. Вступ і висновок повинні фокусувати увагу на проблемі (у вступі вона ставиться, в ув’язненні — резюмується думка автора).
2. Необхідно виділення абзаців, червоних рядків, встановлення логічного зв’язку абзаців: так досягається цілісність роботи.
3. Стиль викладу: есе властиві емоційність, експресивність, художність. Фахівці думають, що належний ефект забезпечують короткі, прості, різноманітні по інтонації пропозиції, уміле використання «найсучаснішого» розділового знака — тире. Втім, стиль відбиває особливості особистості, про це теж корисно пам’ятати.

Перед тим як приступити до написання есе, зверніть увагу на наступні питання. Відповіді на них дозволять вам більш чітко визначити те, що варто писати в есе:

1. Зачіпаючи в есе свої особисті якості або здібності, запитайте себе:
   • відрізняюся я тим чи іншим якістю від тих, кого я знаю?
   • в чому проявилося це якість?
2. Про діяльність, якою ви займалися (займаєтеся):
   • що змусило мене зайнятися цим видом діяльності?
   • чому я продовжував (ю) займатися цим?
3. Про кожну подію вашого життя, про який ви згадали:
   • чому мені запам’яталося саме це подія?
   • змінило воно мене як особистість?
   • як я на це відреагував?
   • чи було це одкровенням для мене; тим, про що я раніше не підозрював?
4. Про кожну людину, якого ви згадали:
   • чому я назвав саме цю людину?
   • прагну я стати таким як він?
   • якими його якостями я захоплююся?
   • чи було сказано їм щось таке, що я буду пам’ятати все життя?
   • переглянув я свої погляди?
5. Про кожного з ваших уподобань і те, що вам не подобається:
   • чому мені це подобається чи не подобається?
   • вплинуло це обставина значною мірою на моє життя?
6. Про кожну вашої невдачі:
   • чому я в результаті навчився?
   • що корисного я виніс з цієї ситуації?

 

Правила написання есе

• З формальних правил написання есе можна назвати тільки одне — наявність заголовка.
• Внутрішня структура есе може бути довільною. Оскільки це мала форма письмової роботи, то не потрібно обов’язкове повторення висновків наприкінці, вони можуть бути включені в основний текст або в заголовок.
• Аргументація може передувати формулюванні проблеми. Формулювання проблеми може збігатися з остаточним висновком.
• На відміну від реферату, який адресований будь-якому читачеві, тому починається з «Я хочу розповісти о.», А закінчується «Я прийшов до наступних висновків.», есе — це репліка. адресована підготовленому читачеві (слухачеві). Тобто людині, яка в загальних рисах вже представляє, про що піде мова. Це дозволяє автору есе зосередитися на розкритті нового і не захаращувати виклад службовими деталями.

 

Помилки при написанні есе

На відміну від тестів, есе не припускають формату multiple-choice (коли вам на вибір пропонується кілька варіантів відповіді). Написання есе не обмежена за часом, ви можете переписувати його багато разів, попросити друзів прочитати ваше есе. Скористайтеся всіма можливостями і постарайтеся уникнути поширених помилок.

Не думайте, що можна обмежитися лише перевіркою правопису. Перечитайте свої есе та переконайтеся в тому, що там немає якихось двозначних виразів, невдалих зворотів і т. Д. Приклади, які не варто «брати на замітку»:

«Я пишаюся тим, що зміг протистояти вживанню наркотиків, алкоголю, тютюну».

«Працювати у вашій фірмі (організації), розташованої в чудовому місці, де багато архітектури в готичному стилі, буде для мене захоплюючої проблемою».

 

1. Погана перевірка.

2. Виснажливі передмови. Недостатня кількість деталей.

Занадто часто цікаве есе програє в тому, що являє собою перерахування тверджень без ілюстрації їх прикладами. Для есе характерні звичайні кліше: важливість старанної роботи і завзятості, навчання на помилках і т. Д.

3. Багатослівність.

Есе обмежені певною кількістю слів, тому вам необхідно розумно розпорядитися цим обсягом. Іноді це означає відмову від якихось ідей або подробиць, особливо, якщо вони вже десь згадувалися або не мають безпосереднього відношення до справи. Такі речі тільки відволікають увагу читача (слухача) і затьмарюють основну тему есе.

4. Довгі фрази.

Чим довша пропозиція, тим краще — так вважають деякі кандидати. Однак це далеко від істини. Довгі фрази ще не доводять правоту автора, а короткі пропозиції часто виробляють більший ефект. Найкраще, коли в есе довгі фрази чергуються з короткими. Спробуйте прочитати есе вголос. Якщо відчуєте, що у вас перехоплює подих, розбийте параграф на дрібніші абзаци.

Коли ви закінчите писати есе, зробіть таку вправу. Присвойте кожному абзацу букву: або S (short), або M (medium), або L (long). S — менше 10 слів, M — менше 20 слів, L — 20 і більше слів.

Правильне есе має наступний або схожий порядок букв — MSMLM S.

Неправильне есе характеризує така послідовність літер — SSSMLL L.

5. Не перевантажуйте есе.

При написанні есе відкиньте слова з енциклопедій. Неправильне вживання таких слів відволікає увагу читача, применшує значення есе.

Уникнувши подібних поширених помилок, ви зможете зацікавити експертну комісію (роботодавця) своїм досвідом.

 

Рекомендації з практики

І. Логіка.

В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка. Вона визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Окрім того, слід уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

ІІ. Структура.

Початок есе утворюється внаслідок критичного осмислення певної тези. Це може бути оригінальний афоризм або прислів’я, чиясь або ваша особиста думка, оцінка факту, події, вчинку. Обравши тему для пошуку, здійснюйте і сам пошук. Не просто погоджуйтесь або спростовуйте чиюсь думку, а продовжте, доповніть її. У згоді чи запереченні принципово важливо знайти декілька аргументів.

ІІІ. Основний зміст есе.

Це поглиблений аналіз, неможливий без парадоксальних рішень, пошуків прикладів із публікацій, художньої літератури, досвіду власного життя.

 

Мовні конструкції для побудови есе через опис тексту і з висловленням оцінки прочитаного змісту

Смислові відношення	Лексичні засоби і мовні конструкції
Висловлення про наявність інформації в авторському тексті	Автор розглядає, аналізує, характеризує, доводить, порівнює, зіставляє, з’ясовує, підкреслює, наголошує на важливості, виходить з того, що…; заперечує (кому, що), торкається, стверджує, критично ставиться (до чого), підтверджує висновок фактами, причину цього вбачає в тому, що…
Опис авторського тексту	У статті…викладені дискусійні твердження, суперечливі загальновідомі істини, експериментальні дані; зроблено спробу довести…; сутність цього зводиться до того, що…; необхідно підкреслити, що…
Висловлення впевненості	Автор підтверджує, переконливо доводить, що…; викликає сумніви той факт, що…; у зв’язку з цим цілком зрозуміло, що…; автор обстоює погляд, дотримується точки зору (погляду).
Висловлення згоди	Автор схвалює, погоджується, поділяє погляд, визнає здобуття, стверджує, дотримується тієї думки…
Висловлення критики	Автор відзначає недоліки, дорікає в неточності, неуважності, спростовує, ігнорує, випускає з поля зору, не підтверджує висновки фактами, дискусійним є висновок щодо…

 

 

Як НЕ слід писати есе

1. НЕ вносьте в есе інформацію, яка не підтверджує вашу думку.
2. НЕ треба писати особисту біографію, детальні подробиці вашого життя.
3. НЕ бійтесь починати спочатку, вже написана робота не відповідає на питання есе.
4. НЕ намагайтеся злякати всіх надзвичайним словниковим запасом.
5. НЕ використовуйте загальний набір банальних фраз та тверджень.
6. НЕ перебільшуйте.
7. НЕ будуйте роботу лише на простих реченнях.
8. НЕ використовуйте цитати без імені автора.
9. НЕ здавайте роботу, не перевіривши її.

 

Приклади творів-есе

Я-європеєць!
    Я-українка і європейка. Українка за національністю і суттю, а європейка за поглядами і переконаннями. Я горда, що народилася і живу в Україні, у цій прекрасній державі. Земля там пахне медом, вода, як кришталь, а з неба в душі людей ллється пісня.

Європейка за поглядами і переконаннями. «Чому?- запитаєте, - відповім. З телебачення, радіо, преси я знаю, як живуть мої ровесники у Європі, чим займаються, що їх цікавить! Інколи я їм заздрю, бо у них трохи інше життя».

  Україна-    це мій дім, моя колиска. У рідному домі, хоч є негаразди, завжди тепло і затишно.

    Європа, на мій погляд, - це дисципліна, порядок, стабільність. Інша у них система навчання, але і у них не все гаразд, бо не буває ідеальних умов життя. Треба прагнути завжди до кращого.

    Я хочу бути європейкою. Тому твердо переконана, що дорослі зроблять усе для того, щоб європейські пріоритети були у нас і в Україні. Хочеться, щоб ми, як і французи, німці, англійці,  італійці , прибалтійці були патріотами своєї землі, щоб любили й цінували свою мову, знали історію свого краю, дотримувались традицій народу.
Хочу, щоб у молоді були права не тільки на освіту, а й на працю, щоб випускники вузів були забезпечені роботою та гідною зарплатою, щоб медицина була доступна для всіх,  справедливим і гуманним був суд. І щоб кожен українець відчував себе господарем своєї землі!
    Це і є моє розуміння суті європейця. Я переконана, що так і буде! І ми, українці, будемо частиною великої Європи, її рівноправним партнером. Успіхів нам і везіння у цій справі! Щоб кожен із гордістю міг сказати: «Я-українець! Я-європеєць!»

 

Тарас Шевченко сучасний завжди

Ось і здійснилася моя заповітна мрія. Я стою біля могили Тараса Шевченка у місті Каневі на Чернечій горі.

Переді мною Україна, Черкащина, Моринці.Тут 9 березня 1814 року у кріпацькій сім`ї  з`явився на світ маленький хлопчик Тарас, який став видатною людиною, геніальним поетом і художником.

Нелегка доля була у Шевченка: раннє сирітсво, пошуки хорошого  маляра, життя у Петербурзі…Але у його серці завжди була надія жити вУкраїні, пишатися її красою, гордитися  людьми, чути рідну мову. Та це тільки мрії. А реальність? Жорстока й непередбачена.

Тому і звучать у його творах сумні, нерадісні мотиви:трагічна доля України, нещаслива жіноча доля, безталанне дитинство його і таких сиріт, як він. Але серце радіє,коли читаємо твори про красу природи, про кохання, про щасливу матір і дитину. Незабутніми стали рядки із поезій Тараса Григоровича, у яких він жорстокого картає панів, царя і ввесь тогочасний лад і закликає українців боротися за краще життя,за своє світле майбутнє.

Я дивлюся на пам’ятник Кобзаря і подумки звертаюся до геніального поета: « Тарасе Григоровичу, як добре, що Ви народилися в Україні, що писали твори про наш народ, навчали своїх сучасників і майбутні покоління пам`ятати: « хто ми, чиїх батьків діти, яку мову треба вчити,  яким бути, і «чужого научатись , й свого не цуратись». І Ви з глибини віків відзиваєтесь до мене і, посміхаючись, говорите: « Моя мрія здійснилася. Ви живете у великій, вольній сім`ї, говорите рідною мовою, співаєте українські пісні і пам`ятаєте про мене».

Так, пам’ятаємо, любимо і цінуємо Вас. Ви були, є і будете взірцем для нас. Ви- патріот України, завжди сучасний і актуальний, бо у Вашому серці палала любов до України і українців.

Сьогодні ми, молоде покоління, відповідаємо Вам повагою й любов`ю і обіцяємо любити Україну, боротися за її світле майбутнє,пишатися її красою і бути Українцями, господарями своєї землі, ім’я якої Україна!