Методичні рекомендації щодо дослідження та профілактики насильницьких та агресивних  форм поведінки серед учнівської молоді.

Протидія булінгу в шкільному середовищі.

 

Адаптувала практичний психолог  Беженар Тетяна Олексіївна

 

 

 

Хмельницький 2018

 

 

 

Зміст

Вступ                                                                                                                                              

 1. Теоретичний аналіз проблеми боулінгу в шкільному середовищі                    3                  2. Дослідження психологічних особливостей та емоційного 

стану підлітків                                                                                                         10

3.   Ізотерапія-протидія боулінгу                                                                             39

4.   Корекційно-розвивальна програма «Я-за взаєморозуміння»                           43

Висновок                                                                                                                   70

Список використаних джерел                                                                                 71                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

       Проблема жорстокої та насильницької поведінки дітей привертає увагу сучасного суспільства і знаходить своє відображення в зарубіжних та вітчизняних дослідженнях.

       Реальністю стало пропагування культу сили та жорстокості в ЗМІ, зниження виховного потенціалу сім’ї, порушення взаємодії між школою та сім’єю, поширення зразків асоціальної поведінки. Значного поширення набуло явище булінгу в загальноосвітніх навчальних закладах. Так, за рівнем агресії підлітків Україна посідає четверте місце в Європі після Росії, Албанії і Білорусі

– констатують у Всесвітній організації охорони здоров'я. За даними дослідження, проведеного Всеукраїнською громадською організацією

«Жіночий консорціум України», – від 24% до 37 % дітей в школах потерпають від насильства і найвищий цей показник серед підлітків 12-14 років .Тому проблема булінгу серед дітей в загальноосвітньому навчальному закладі є надзвичайно актуальною і потребує подальшого дослідження та пошуку шляхів її подолання.

      Проблема агресивної та насильницької поведінки дітей є об’єктом вивчення таких наук, як соціальна педагогіка, педагогіка та психологія, соціальна психологія, юридична психологія.

       Значний внесок у теорію подолання булінгу, дослідження його структури, причин виникнення зробили такі зарубіжні дослідники як Д. Ольвеус, Д. Лейн, Е. Роланд, Е. Міллер, Д. Таттум, К. Арора, Д. Томпсон та інші.  Також  можна відмітити таких вітчизняних та російських науковців: О. О. Барліт, И. С.

Бєрдишев, А. А. Бочавер, О. Л. Глазман, О. Дроздов, О. М. Синюкова, В. С. Собкін, А. Король, В. Р. Петросянц, А. В. Чернякова, які досліджують психологічні особливості учасників булінгу, його наслідки та шляхи подолання.                 Нажаль, питання розробки та використання соціально-педагогічних технологій профілактики булінгу серед підлітків залишається малодослідженим у вітчизняній науці.

       Уперше термін булінг (з англ. ‘bully’ – хуліган, забіяка, грубіян, насильник; ‘bullying’ – цькування, залякування, третирування) з’явився на початку 70-х рр.

XX ст.

      Булінг визначають як: 1) соціальну взаємодію через яку одна людина (іноді декілька) зазнають нападів іншої людини (іноді декількох, але, зазвичай, не більше чотирьох) майже щодня впродовж тривалого періоду (декількох місяців), що викликає в жертви стан безпомічності й виключення з групи   2) сукупність соціальних, психологічних і педагогічних проблем, які охоплюють процес тривалого фізичного чи психологічного насилля з боку індивіда або групи стосовно індивіда, що не може захистити себе в певній ситуації ; 3) поведінка, що може бути визначена як неодноразовий напад (фізичний, психологічний, соціальний або вербальний) тими, чия влада формально або ситуативно вища за тих, хто не має можливості захиститися, з наміром заподіяти страждання для досягнення власного задоволення.               Відомий дослідник булінгу Д. Ольвеус (Dan Olweus) визначає три важливих компоненти: 1) булінг – агресивна поведінка, що охоплює небажані, негативні дії; 2) булінг охоплює патерн поведінки (патерн (від англ. patron) прийняті в певній культурі зразки та стереотипи поведінки), що постійно повторюється;  3) булінг характеризується нерівністю влади або сили. 

Д. Ольвеус  розкриває сутність терміна «bullying» як ситуацію, в якій учень є об′єктом негативних дій з боку одного чи кількох учнів. Згідно із наведеним визначенням, булінг – це використання своєї сили, статусу, соціального положення для залякування, нанесення шкоди або приниження іншого, хто має меншу силу чи статус. Так, автор чітко визначає головну відмінність випадкової бійки чи суперечки, коли учасники відносно рівні у своїх силах та мають однаковий соціальний статус, на відміну від ситуації булінгу – коли один учасник має значну перевагу у силі та статусі і завдає шкоду – слабшому, який не здатен себе захистити. Інший відомий дослідник

Е. Роланд розглядає явище булінгу як тривалий процес усвідомленого жорсткого ставлення (фізичного чи психічного) з боку однієї особи чи групи осіб до іншої особи, яка не здатна захистити себе в даній ситуації . Варто зазначити, що більшість зарубіжних науковців дійшли висновку, що булінгу притаманні такі загальні ознаки: агресивна та негативна поведінка, повторюваність та систематичність насильницьких дій, дисбаланс влади чи сили між учасниками та умисність нанесення шкоди.

       Основні механізми розвитку булінгу: страх; заздрощі та конкуренція; неприйняття інакшості; бажання підпорядковувати когось власній волі; бажання витіснити когось із групи (колективу); бажання принизити іншого. Як соціально-психологічне явище булінг впливає на всіх учасників групи чи класу дітей, де він виникає.

     Зарубіжні вчені Д. Ольвеус, Е. Роланд, П. Сміт, та інші виділяють такі види булінгу: фізичний, вербальний та соціальний.

    Прикладами фізичного булінгу, найбільш помітного, однак, який складає менше третини випадків булінгу, є: побиття учня або його  штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу, особистих речей жертви, а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя. Словесні образи, погрози, ворожі насмішки або жарти, принизливі обзивання, дошкуляння, жорстока критика, висміювання, агресивні зауваження, записки з погрозами застосування насилля, поширення неправдивих обвинувачень, ворожих чуток та пліток – належать до вербального виду булінгу. Соціальний вид булінгу, проявляється в  систематичному приниженні почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникання, соціального виключення, маніпуляцій, залякування, шантажу до жертви. 

       З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та мережі Інтернет особливої актуальності набуває поява такого виду булінгу як «кібербулінг» (cyberbullying) – форма поведінки, яка полягає у розсиланні повідомлень агресивного та образливого характеру з використанням нових інформаційних та комунікаційних технологій . Так, діти створюють веб-сторінки та сайти, де можуть вільно спілкуватися, коментувати, ображаючи інших, поширювати плітки, фотографії особистого характеру та іншу інформацію; також кривдники відсилають електронні листи та повідомлення своїм жертвам, у яких їх всіляко принижують.

Типові риси учнів-агресорів «булі» за  Д. Ольвеусом:

-   вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють; - вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);

-   вони не виявляють співчуття до своїх жертв;

Якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.       Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

•        Вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;

•        вони часто тривожні, невпевнені в собі, 

•        нещасні й мають низьку самоповагу;

•        вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;

•        вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;

•        якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.

Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

     Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються одноосібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

       Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.  За дослідженнями 88% від усіх дітей: частина з них долучається до кривдника, інша, аудиторія, підбурює його до подальшого знущання, і лише від 10 до 20% намагаються якось допомогти, коли над кимось знущаються. Потерпілий не здатен ефективно захищати себе, тому певною мірою беззахисний перед кривдником або їх групою.

       Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.

     Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування.

А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.

    Для розробки та впровадження ефективних соціально-педагогічних технологій профілактики булінгу, важливим є всебічне вивчення факторів, які обумовлюють виникнення даного явища. Так, Д. Лейн запропонував концепцію комплексної, одночасної дії чотирьох основних факторів, які обумовлюють явище булінгу: наступна поведінка між жертвою та агресором –дозволяє спрогнозувати їх відносини в майбутньому; стиль поведінки, якому надається перевага пов'язаний з особливостями особистості; багаторазовий стрес, обтяження різними соціальними, сімейними, освітніми та медичними проблемами; безпорадна або хибна позиція школи. Такі науковці, як 

К. Арора та Д. Томпсон довели, що відмінності в поширеності булінгу в одній школі можуть бути обумовлені тією позицією, яку займає заступник директора з навчально-виховної роботи. 

     Д. Лейн поділяє думку авторів про те, що поширеність булінгу залежить від багатьох шкільних факторів, включаючи позицію шкільної адміністрації щодо цього явища, а також думки учнів, педагогів та батьків про школу як про досить безпечне місце. 

      Видатний науковець А. Бандура, як один із лідерів напрямку поведінкової психології, дійшов висновку, що булінгу можна навчитися – можна навчитися стати агресором, або навчитися стати жертвою. Автор наголошує,що булінговій поведінці діти навчаються: не бачили б вони моделей жорстокої поведінки, або поведінки жертви серед дорослих по телебаченню,у сім’ї, групі однолітків, то таких загрозливих масштабів боулінгу  можна було б уникнути. В соціальній психології та соціології виникнення явища булінгу пов’язують, перш за все, з переживанням дітьми явної економічної нерівності. В результаті діти – з нижчих прошарків суспільства, як правило, не мають рівних можливостей для успішного навчання та асиміляції з традиційною культурою, і як наслідок – вимушені прокладати свій шлях до успіху і завойовувати владу кулаками, бійками і кримінальною поведінкою.

      Оскільки ситуація булінгу, як тривалого та систематичного знущання є досить стресовою за своїм характером, то це призводить до значних соціальних та психологічних наслідків її учасників. Так, М. Ватсон та Дж. Бернштейн переконливо доводять, що жертви тривалого третирування більш схильні до нервово-психічних розладів та депресії, ніж їх однолітки, які не були жертвами булінгу. Також, науковці зауважують, що ті особи, які потерпіли від булінгу в ранньому віці, мають більші шанси стати жертвами інших видів насильства пізніше, незалежно від зміни їх оточення.

    Більш вражаючі наслідки тривалого насильства для психологічного здоров’я жертви, довів науковець Н. Крауфорд, який указує на те, що переважна більшість учнів, які скоїли масові розстріли в школах США, раніше були жертвами різних форм цькування. Проте згідно з численними дослідженнями, ситуація булінгу має негативні наслідки не тільки для жертви, а й для агресорів.

Так, за даними дослідження Д. Ольвеуса, від 35% до 40% підлітків, які у віці 13-16 років були агресорами, у віці 24 років засуджувалися за скоєння кримінальних злочинів. Крім того, вони, як і їх жертви, також мали високий рівень нервово-психічних розладів.

         Отже наслідками  булінгу є:

1.     Неадекватне сприйняття власної індивідуальності – занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність;

2.     Неадекватне сприйняття реальності – формування дезадаптаційних захисних психологічних механізмів;тривога, стрес, фобії, депресії, неврози, страх;

3.     Відхилення в поведінці – адиктивна, асоціальна (крайньої формою якої є кримінальна), суїцидальна поведінка;

4.     Формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична, психологічна і т.д.;

5.     Порушення в комунікативній сфері ( розлади мовлення) –  страх спілкування з людьми, недовіру до людей, відсторонення від спілкування з шкільним колективом ( прогулів).

    Таким чином, особливого значення набувають питання пошуку ефективних шляхів попередження булінгу в загальноосвітньому начальному закладі.        Профілактична робота з неповнолітніми обумовлена необхідністю формування в них навичок поведінки, які відповідають правовим нормам  суспільства. Неповнолітні повинні володіти правовою обізнаністю в сукупності з внутрішньою культурою, мати відповідні погляди, переконання, які визначали б їхню поведінку, а також уміти відстоювати свою позицію в критичних ситуаціях, у ставленні до людей. Це вимагає підходу до дослідження правосвідомості неповнолітніх комплексно. Антиподом насильства і жорстокого ставлення, будь-яких форм та стереотипів (ґендерних, національних тощо) є толерантність. Толерантність необхідна для спілкування, співжиття і спільної діяльності, є основою формування культури миру в сім'ї, громаді,суспільстві.

    Напрямами превентивної роботи школи є:

üпідтримка позитивного статусу дитини (потенційної жертви булінгу) в класі;

üвиховання емпатії та толерантності;

üформування в учнів навичок самоконтролю, асертивної поведінки та позитивного ставлення до себе;

üзасудження деструктивної та асоціальної поведінки учнів;

üвикористання в роз’яснювальній профілактичній діяльності такого матеріалу, що спонукатиме слухачів до міркувань та осмислення власної поведінки;

üзаохочення  учнів до позитивного особистісного зростання, саморефлексії та  самовдосконалення. 

 Основні завдання соціально-педагогічної і колекційної  роботи з жертвами шкільного насилля:

üстворити психологічний комфорт для отримання жертвами булінгу позитивного досвіду підтримки і довіри;

üсформувати навички упевненої поведінки, розвинути впевненість в собі, позитивне самосприйняття;

üдопомогти учням розвинути навички конструктивного спілкування, комунікативну компетентність;

üмінімізувати відчуття людиною своєї одинокості шляхом формування потреби у приналежності до групи;

üпідвищувати рівень емоційної комфортності шляхом зниження тривожності;

     Головним завданням протидії булінгу в школах закордоном є вдосконалення превентивного підходу, розробка та впровадження інноваційних технологій та ефективних  освітньо-профілактичних програм.

    Найбільш відомою та ефективною програмою профілактики булінгу серед дітей в умовах школи є програма відомого норвезького дослідника явища булінгу – Д. Ольвеуса. Ця програма була визнана експертами різних країн та успішно функціонує в Норвегії, Великобританії, США як на державному, такі на регіональному рівнях. Аналіз даної програми та досвіду її впровадження є досить цінним для соціально-педагогічної практики України, оскільки дані Національного центру освітньої статистики США  переконливо доводять про позитивні зрушення учасників цієї програми, які виявляються у зменшенні випадків третирування та погроз (майже на 50%), поліпшенні соціальнопсихологічного клімату в школі, зменшенні порушень дисципліни, створенні безпечного шкільного середовища з мотивацією на успішну навчальну діяльність [10].

    Програма Д. Ольвеуса  є комплексною та охоплює всіх учасників навчальновиховного процесу .

    Профілактична робота в рамках цієї програми здійснюється за такими напрямами: інформативно-консультативним, діагностичним, корекційним та організаційним. Профілактична робота з учасниками навчально-виховного процесу здійснюється на трьох рівнях: загальношкільному, груповому (на рівні класу) та індивідуальному.

    Так, просвітницько-профілактична робота на загальношкільному рівну полягає у формуванні в загальноосвітньому навчальному закладі відповідної координаційної групи (комітету), чия діяльність спрямовується на узгодження дій всіх учасників навчально-виховного процесу; проведенні психодіагностичних досліджень учнів з метою моніторингу ознак, особливостей та причин булінгу (за стандартизованою авторською психодіагностичною методикою Д. Ольвеуса; проведення навчальних тренінгів для фахівців школи з метою їх ознайомлення із сутністю проблеми та методами її вирішення; організація групових дискусій для фахівців шкіл; здійснення супервізії; впровадження в шкільне життя норм, що визнають булінг або інші форми насильства неприйнятними. Керівниками є директор школи, шкільний консультант, члени учнівської групи підтримки та вчителі. На рівні класу програмою передбачено впровадження норм толерантності до булінгу та проведення регулярних зустрічей з учнями класу та їх батьками; на індивідуальному рівні проводиться безпосередня робота з учнями, які виступають у ролі жертв та агресорів, тобто є учасниками ситуації булінгу, а також з їх батьками [11].

       Таким чином, феномен булінгу - є тривалий процес усвідомленого жорсткого ставлення, що призводить до серйозних психологічних та соціальнонегативних наслідків. Булінг є актуальною соціально-педагогічною проблемою, яка потребує подальшої розробки та досліджень, пошуків шляхів його подолання. Аналіз зарубіжного досвіду профілактики булінгу серед дітей в умовах загальноосвітнього навчального закладу показав, що в США, Великобританії, Норвегії та інших країнах Західної Європи успішно впроваджуються та функціонують комплексні та багаторівневі профілактичні програми. Тому, вітчизняна соціально-педагогічна практика профілактики агресивної та насильницької поведінки серед дітей потребує системного вивчення та аналізу зарубіжного передового досвіду в організації та здійсненні просвітницько-профілактичних заходів щодо подолання булінгу в школі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична частина

2. Дослідження психологічних особливостей та емоційного стану підлітків

 

Тест: Чи легко з тобою спілкуватися?

Ти вмієш розслабитися й відчувати себе невимушено в незнайомій компанії? Як приємно бути людиною, яка вміє спілкуватися! Давай з’ясуємо, чи притаманно це тобі.

1.Тебе часто запрошують на дні народження та різні тусовки?

а) Та без мене жодне свято не обходиться!

б) Запрошують, але не дуже часто.

в) Ні, всі вже давно в курсі, що я терпіти не можу галасу й метушні.

2.                 Ти вмієш почувати себе як риба у воді серед абсолютно незнайомих людей?

а) Це одна з моїх найсильніших якостей!

б) Якщо я в гарному настрої, то це чудово вдається.

в) Ні, я людина взагалі-то замкнена і потайна.

3.                 В гостях ти раптом ви-являєш, що став(ла) центром загальної уваги. Як ти при цьому почуваєшся?

а) Класно! Тут узагалі все кльово!

б) Мені трохи ніяково, але цікаво.

в) Хочеться провалитися крізь землю: ну чого вони всі уп’ялилися в мене?! 4. Уяви собі, що вперше в житті ти опинився(лася) на сцені перед публікою. При цьому ти відчуватимеш:

а) Хвилювання, але це буде тільки спочатку.

б) Швидше за все, збентеження або навіть легкий страх.

в) Приємне збудження. Адже це класно – сцена!

5.   Ти любиш розважати хлопців та дівчат, з якими часто спілкуєшся?

а) Так, мені подобається, коли всі дивляться мені в рот і чекають від мене жартів та приколів.

б) Усе залежить від ситуації, ну і, звісно, від мого настрою.

в) Ні, мене не приколює привертати до себе увагу.

6.   Ти заблукав(ла) і шукаєш потрібний тобі будинок уже цілу годину! Тобі важко звернутися по допомогу до незнайомої людини?

а) Поки я не зрозумію, що самостійно не виберусь, ні до кого не підійду!

б) Я можу, але почуватимусь нездарою…

в) Та я взагалі не буду блукати! Просто одразу в будь-кого спитаю дорогу.

7.   Чи можна про тебе сказати, що в кишеню за словом ти не полізеш?

а) Так, слова – це моя власність, і вони завжди у мене напохваті.

б) Це залежить від ситуації.

в) Ні, моя дотепність прокидається, коли розмова або суперечка вже давно скінчилася.

8.   Ти познайомився(лася) з класною(им) дівчиною (хлопцем), але тобі так і не вдалось домовитися про побачення. Які у тебе думки?

а) Ще невідомо, кому пощастило! Нічого, світ клином не зійшовся на ній(ньому)!

б) Що ж, трапляються випадки, коли свято проходить повз мене…

в) Більше ніколи в житті не сподіватимусь на побачення!

 

Результати тесту

   а          б          в

1.                     5          0          10

2.                     0          10        5

3.                     0          5          10

4.                     10        5          0

5.                     5          0          10

6.                     10        0          5

7.                     5          10        0

8.                     10        5          10

Сума балів покаже результат.

0–25 БАЛІВ

Тобі обов’язково треба щось поміняти у своєму житті! У спілкуванні ти скидаєшся на відлюдкуватого Герасима, який був здатен виражати свої почуття тільки бідоласі Муму. Чому ти соромишся усміхатися, мало спілкуєшся з людьми? У тебе класна усмішка й непогане почуття гумору, тільки ж про це ніхто навіть не здогадується! Ти не даєш нікому жодного шансу познайомитися з тобою ближче… Ти занад-то заглиблений(а) у себе і припиняєш будь-які спроби наблизитися до твоєї загадкової персони. Дай шанс людям, які дивляться на тебе з цікавістю!

30–60 БАЛІВ

У тебе непроста вдача, можна сказати – двоїста. Часом ти поводишся сором’язливо, але інколи й сам(а) дивуєшся, як легко й природно вписуєшся в малознайому компанію. Та це буває далеко не завжди і, на жаль, дуже рідко – на твоє бажання. Ти не завжди почуваєшся у “своїй тарілці” – як правило, тобі потрібно щось, що підштовхнуло б до розкутого спілкування. 65–80 БАЛІВ

Тобою можна захоплюватись – ти примудряєшся бути своїм(єю) серед своїх і таким(ою) же своїм(єю) серед чужих. Ти з легкістю розважаєш людей навколо, ти товариський(а), багатьом подобаєшся, на багатьох справляєш приємне враження. А найкраще те, що це виходить у тебе легко і просто – ти надзвичайно природно й доброзичливо спілкуєшся з людьми, і через це вони тягнуться до тебе.

  

Тест: Як ти вмієш розслаблятися?

У сучасному житті шалений темп, та й проблем воно підкидає більш ніж досить. І тому дуже важливо після напруженого навчання чи праці повноцінно відпочити й розслабитись, аби швидко відновити гарну форму. Ти вмієш це робити?

1.   Ти буквально виснажений(а) підготовкою до іспитів. Що ти робитимеш, щоб зняти напруження і втому?

а) Відключу телефон, щільно запну штори й завалюся спати. Тільки після цього до мене повернеться бадьорість!

б) Піду на тусовку: мені треба розважитися!

в) Прогуляюся в парку.

2.   На жаль, настрій іноді може бути зіпсований від самого ранку – з предками сталася сварка, яку ти хочеш якнайшвидше забути. Твої дії? а) Тільки-но переступлю поріг дому, одразу ж забуду про це!

б) З головою порину в свої шкільні турботи.

в) Ввечері піду на дискотеку.

3.   За перемогу в олімпіаді батьки пропонують кілька класних призів. Ти обираєш…

а) Подорож до моря.

б) Комп’ютер.

в) Я такий(а) виснажений(а), що не в змозі думати про це.

4.   Коли тебе мучить безсоння, як ти з ним борешся?

а) П’ю трав’яний чай із медом.

б) Намагаючись заснути, кручуся в ліжку до ранку!

в) Приймаю теплий душ і вмикаю тиху музику.

5.   Відволіктися від проблем нелегко, але інколи так важливо! Твій рецепт?

а) Найкраще – за допомогою аутотренінгу.

б) Я, на жаль, взагалі не вмію цього робити.

в) Розважаю себе сам(а) улюбленими фільмами…

6.   Ти – на крутій тусовці. Тебе швидко заводить класна музика? а) Та з півоберту!

б) Усе залежить від настрою.

в) Я починаю танцювати тільки тоді, коли всі навколо вже розкрутилися.

7.   Час від часу кожному з нас доводиться штовхатися в переповненому автобусі чи трамваї. Коли таке відбувається з тобою, ти: а) Стараюся забитися в куток і дивитись у вікно.

б) Не звертаючи уваги на те, що робиться навколо, із задоволенням згадую своє останнє побачення.

в) Жахливо нервую і стежу за тим, щоб хто-небудь випадково не загилив мені по носу!

8.   Перед побаченням ти поскандалив(ла) із предками. Ти підеш на призначену зустріч? Чи тобі буде не до ніжностей? а) Іще чого! Я полечу до коханої(го)!

б) Настрій зіпсовано, тож не знаю, чи взагалі захочеться мені романтики…

в) Я завжди дуже переживаю в такій ситуації, і, звісно, мені не захочеться йти на побачення.

9.   Кажуть, гострі відчуття – найкращий спосіб забути про всі проблеми. Ти згоден(на) із цим?

а) На всі сто! Це перевірено.

б) Ні, я так не вважаю.

г) Головне, щоб відчуття були позитивними! Результати тесту

  а          б          в

1                        0          3          6

2                        6          0          3

3                        3          6          0

4                        6          3          0

5                        0          6          3

6                        6          3          0

7                        3          0          6

8                        6          3          0

9                        0          6          3  

СУМА БАЛІВ ПОКАЖЕ РЕЗУЛЬТАТ  

0–21 БАЛ  

На жаль, тебе не можна зарахувати до тих людей, які легко відволікаються від проблем. Та й твої уявлення про повноцінний відпочинок не відрізняються особливою оригінальністю, а головне – не допомагають тобі як слід розслабитись. Мабуть, варто повчитися тому, як краще заспокоювати власні нерви, інакше рано чи пізно тобі не уникнути стресів! 

24–36 БАЛІВ

Тебе важко назвати людиною, яка миттєво забуває про неприємності, але при цьому ти завжди вмієш зайнятися чимось, що повертає тобі гарний настрій. Схоже, що тільки сварки з близькими людьми надовго псують тобі настрій. Щоб такого не траплялося, винайди для себе якийсь універсальний рецепт відпочинку, котрий діяв би безвідмовно. Наприклад, згадай своє перше кохання…

37–54 БАЛИ

Ти сміливо можеш відкривати власні курси з методики відпочинку та розслаблення! Ти знаєш, що необхідно зробити, аби виглядати бадьоро й свіжо навіть після безсонної ночі або заваленого іспиту. І це класно, що тебе не так просто вибити з колії. Навіть коли трапляються неприємності, це ніяк не відбивається на твоєму способі життя і тим більше – на твоєму вмінні розслаблятися.

АНКЕТА

«Моє відношення до скоєння насильства у суспільстві»

1.       На вашу думку, чи являється насильство надзвичайно актуальною проблемою для сучасного українського суспільства?

− так  

− ні  

− не думав(ла) про це

− заперечую  

2.       Найбільш поширеними типами насильства в нашому суспільстві вважаю:

− насильство старших дітей над молодшими;

− насильство дорослих над дітьми;

− насильство між представниками різної статі; −інше  

3.       Менш поширеними типами насильства в нашому суспільстві вважаю:

− насильство в дорослому середовищі;

− насильство між однолітками;

− інше

4.       На Вашу думку, які види насильства особливо небезпечні для розвитку особистості?

−  сексуальні кривдження;

− психологічне (емоційне) насильство в сім’ї;

− фізичне;

− моральне насильство з боку вчителів;

− фізичний недогляд (голодомор, занедбаність дітей);

− покарання дітей зі сторони батьків; − фізичні покарання зі сторони вчителів; − інше.

5.       Найбільш вагомим фактором у виникненні насильства серед молоді на мою думку є:

−зовнішній негативний вплив (виховні проблеми, криза в суспільстві, вплив ЗМІ, вплив «вулиці»);

− вживання алкоголю і наркотиків;

− неефективна дія окремих соціальних інституцій;

− наслідування негативної поведінки дорослих; − низький рівень виховної культури батьків; −недостатній виховний вплив школи.

6.       Чи існує проблема насильства, проявів жорстокості у Вашій школі?

− так;

− ні;

− важко сказати.

7.       Що Ви думаєте з приводу демонстрації по телебаченню і кіно країни бойовиків та фільмів з елементами насилля?

− вважаю, що вони негативно впливають на психіку людини;

− мені подобаються такі фільми;

− я байдужий(а) до них;

− такі фільми відволікають від буденної «сірої» дійсності;

−вважаю, що потрібен контроль спеціалістів (психологів, педагогів), які б забороняли демонстрацію таких фільмів на телеекранах.

8.       Які почуття викликають у Вас такі фільми? 

− байдужість, ніяких почуттів;

− співчуття та жалість;

− страх, жах;

− цікавість;

− неприємні відчуття, знервованість, погіршення настрою;

− злість, обурення, гнів;

− захват, захоплення, збудження; − відраза, огида; − інше.

9.       Чи зазнавали ви хоч раз в житті:

− морального приниження;

− фізичного кривдження;

− нападу з боку групи осіб;

− пограбування;

− сексуальні загрози, зґвалтування.

10.   Ваші дії на випадок ситуації стати жертвою фізичного насильства:

− звернусь до батьків і все їм розкажу;

− не буду звертатись до дорослих, діятиму на власний розсуд;

− буду кликати на допомогу;

− звернусь до друзів;

− звернусь за допомогою до вчителів; − інше.

11.   Якою буде Ваша реакція, якщо на Ваших очах кривди муть іншу людину (дитину)?

− буду втручатися сам;

− викличу міліцію;

− зверну увагу оточуючих;

− розгублюсь;

− злякаюсь;

− пройду і не зверну увагу; − інше.

12.   Чи вірите ви в те, що Ваші вчителі намагатимуться припинити насильство, якщо стануть свідками?

− так;

− ні;

− вчителі часто самі є ініціаторами кривдження учнів; −вдаватимуть, що не бачать нічого; −важко сказати.

13.   чи хотіли б ви більше дізнатись про себе, отримати досвід самоаналізу, навички комунікабельного спілкування в суспільстві займаючись в тренінговій групі з психологом?

− не бажаю, не готовий (а) до цього;

− важко відповісти;

− навички самоаналізу мені потрібні; − інше.

14.   Які фактори, на Вашу думку, повинні позитивно вплинути на формування ціннісних моральних орієнтацій учнівської молоді?

− сім’я, родина;

− суспільство, громадські організації;

− школа;

− релігія;

− культура, мистецтво;

− ЗМІ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тест на агресивність

Вік: від 14 років.

Інструкція: дитина має дати відповідь «так» чи «ні» на наступні запитання.

1.     Чи терпляча ти людина?

2.     Чи впевнений ти в пріоритеті сили над логікою?

3.     Чи вважаєш, що оточуючі заздрять тобі з того чи іншого приводу?

4.     Чи важко тобі утриматись від сварки, якщо ти з кимсь категорично не згодний?

5.     Чи подобається тобі робити щось на зло іншим?

6.     Чи буваєш ти неввічливим у тих чи інших ситуаціях?

7.     Чи любиш ти читати детективи, дивитись бойовики та фільми жахів?

8.     Чи подобається тобі кепкувати з інших, бути критичним і саркастичним?

9.     Чи є поруч з тобою людина, яку ти по – справжньому ненавидиш?

10.Чи буваєш ти неприємним для оточуючих?

11.Чи вважаєш ти, що дітей слід карати за неслухняність?

12.Чи вважаєш ти, що застосування смертної кари у деяких випадках виправдане?

13.Чи відчував ти коли – небудь таку лють,що розбивав чи рвав яку - небудь річ? Обробка отриманих результатів.

0 – 4 бали. Учень доброзичливий по відношенню до оточуючих, вважає, що найкращий спосіб спілкування – порозуміння. Він схильний вірити в душевне благородство людини, доброту, справедливість і любов як фактори , які визначають обличчя людства. Але вміння володіти класними емоціями і почуттями нерідко поєднується з недостатністю впевненості в собі. 5- 8 балів. Учню властива стриманість, але вона немає нічого спільного з байдужістю чи невпевненістю в собі. У випадку необхідності він здатний підкоряти своїй волі інших людей, не дозволить їм керувати собою, вміє протиставити невмотивованій агресії власну активно – захисну поведінку. 8 – 13 балів. Учень явно схильний до агресивних імпульсів по відношенню до оточуючих і втрати самоконтролю. Його агресивність носить наступальний характер і досить часто є невмотивованою з боку інших. Він не завжди навіть сам усвідомлює, що його прагнення бути відвертим насправді часто означає прояв агресії. Він часто дає негативні оцінки оточуючим, підвищує тон і використовує лайливі слова. 

 

 

Тест

з самооцінки суджень респондентом з метою психодіагностики депресивного стану

Автори: Хмелєвський Артем Григорович – докторант кафедри психології ІСНіС МАУП

Руль Юрій Володимирович – д.м.н., академік УТА, професор кафедри психології ІСНіС МАУП

(Нотаток:  0- ознака відсутня,  1- іноді з’являється, 2- періодично з’являється, 3- ознака постійна і турбує; 4- повна непереносимість ознаки).

№                                                                    Вставте «+» або «٧» у

            Назва ознаки (судження)                         відповідному стовпчику

№                                                                    0          1          2          3          4

1             Настрій пригнічений                                                  

2             Немає задоволення від життя                                              

3             Є відчуття провини                                                    

4             Відчуваєте сором                                              

5             Корите себе                                             

6             Злитесь на себе                                                 

7             Почуваєтесь нещасним                                              

8             Є тривога                                                

9             Є страх                                                    

10        Є спустошеність                                               

11        Є емоційна стомленість                                             

12        Важко зосереджуєтесь                                               

13        Важко запам’ятовуєте                                                

14        Важко приймаєте рішення                                                   

15        Вважаєте себе невдахою                                           

16        Думаєте, що нікому не потрібні                                                    

17        Немає надії на щасливе майбутнє                                                 

18        Є думки про самогубство                                                    

19        Апетит знизився або зріс                                           

20        Сексуальний потяг знизився                                               

21        Інтерес до діяльності знизився                                           

22        Знизився інтерес до інших людей                                                 

23        Є головний біль                                                

24        Є біль у грудях                                                 

25        Є розлади травлення                                                  

26        Втратилась чи зросла маса тіла                                                     

27        Швидко фізично втомлюєтесь                                             

28        Є безсоння                                              

29        Почуваєте себе хворим                                              

Сума балів:                                               =                                                         

Нотаток:  0- ознака відсутня,  1- іноді з’являється, 2- періодично з’являється, 3- ознака постійна і турбує; 4- повна непереносимість ознаки.

Оцінка результатів

•       0 – 2 —  відсутність депресії

•       2 – 29 – легка депресія (діагноз депресії сумнівний)

•       30 – 59 – помірна депресія

•       60 —  89 – депресія (середнього рівня тяжкості)

•       90 —  119 – важка депресія

•       30 – 119 – діагноз депресії безсумнівний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тест САН 

(Самопочуття. Активність. Настрій)

Ця методика призначена для самоконтролю і самооцінки самопочуття, активності і настрою.

Шкала САН складається з індексів (3 2 1 0 1 2 3) і розташована між тридцятьма парами слів протилежного значення, що відображують рухливість, швидкість і темп протікання функцій (активність), силу, здоров'я, стомлення (самопочуття), а також характеристики емоційного стану (настрій). Перевагами тесту є його стислість і можливість кількаразового використання впродовж певного часу.

Інструкція.         Слід співвіднести         свій   стан   з        ознаками    за багатоступінчастою шкалою. Ви маєте вибрати і позначити цифру що найбільш точно відбиває ваш стан на даний момент.

Типова карта методики САН

Самопочуття добре	3 2 1 0 1 2 3	Самопочуття погане
Почуваюся сильним	3 2 1 0 1 2 3	Почуваюся слабким
Пасивний	3 2 1 0 1 2 3	Активний
Малорухливий	3 2 1 0 1 2 3	Рухливий
Веселий	3 2 1 0 1 2 3	Сумний
Добрий настрій	3 2 1 0 1 2 3	Поганий настрій
Працездатний	3 2 1 0 1 2 3	Розбитий
Сповнений сил	3 2 1 0 1 2 3	Знесилений
Повільний	3 2 1 0 1 2 3	Швидкий
Бездіяльний	3 2 1 0 1 2 3	Діяльний
Щасливий	3 2 1 0 1 2 3	Нещасливий
Життєрадісний	3 2 1 0 1 2 3	Похмурий
Напружений	3 2 1 0 1 2 3	Розслаблений

Обробка та інтерпретація. При обробці ці цифри перекодуються в такий спосіб. Негативні стани за шкалою САН приймаються за 1 бал, наступний за ним за 2 бали і так далі. Слід ураховувати те, - що полюси шкали постійно змінюються. Позитивні стани завжди одержують високі бали, а негативні низькі. За цими балами розраховується середнє арифметичне як загалом, так і окремо за активністю, самопочуттям і настроєм. Зразок перекодування наведений у таблиці.

Перекодуванн я	Повний надій	7	6	5	4	3	2	1	Розчарований
Текст САН	Повний	3	2	1	0	1	2	3	Розчарований

надій

          При оцінці функціонального стану важливі значення окремих показників та їхнє співвідношення. Наприклад, у відпочилої людини оцінки активності, настрою і самопочуття приблизно однакові. У міру наростання втоми співвідношення між ними змінюється за рахунок відносного зниження самопочуття й активності в порівнянні з настроєм.

Ключ.

Питання на самопочуття» 1, 2, 7, 8, 13, 14, 19, 20, 25, 26.

Питання на активність-3, 4, 9, 10, 15, 16, 21, 22, 27, 28.

Питання на настрій-5, 6, 11, 12, 17, 18, 23, 24, 29, 30.

 

Методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності  (Д.Расел,

М. Фергюсон)

ІНСТРУКЦІЯ. Вам пропонується низка тверджень. Розгляньте послідовно кожне й оцініть з погляду частоти їхнього прояву щодо вашого життя за допомогою чотирьох варіантів відповідей: «часто», «іноді», «рідко», «ніколи».

Текст опитувальника:

1.                      Я нещасливий, займаючись скількома речами поодинці.

2.                      Мені немає з ким поговорити.

3.                      Для мене нестерпно бути таким самотнім.

4.                      Мені не вистачає спілкування.

5.                      Я почуваю, начебто ніхто дійсно не розуміє мене.

6.                      Я постійно очікую, що люди зателефонують чи напишуть мені.

7.                      Немає нікого, до кого я міг би звернутися.

8.                      У мене зараз немає близьких людей.

9.                      Ті, хто мене оточують, не розділяють мої інтереси й ідеї.

10.                 Я почуваюся покинутим.

11.                 Я не здатний розслаблятися і спілкуватися з тими, хто мене оточує.

12.                 Я почуваюся зовсім самотнім.

13.                 Мої соціальні відносини і зв'язки поверхові.

14.                 Я вмираю від туги за компанією.

15.                 У дійсності ніхто як слід не знає мене.

16.                 Я почуваюся ізольованим від інших.

17.                 Я нещасливий, тому що мною нехтують.

18.                 Мені важко заводити друзів.

19.                 Я почуваюся виключеним і ізольованим від інших.

20.                 Люди навколо мене, але не зі мною.

 

ОБРОБКА ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ.

 Підраховується кількість кожного з варіантів відповідей. Сума відповідей «часто» збільшується на три, «іноді» — на два, «рідко» — на один і «ніколи» — на 0. Отримані результати складаються. Максимально можливий показник самотності — 60 балів.

 40-60 балів — високий ступінь самотності;

 20-40 балів — середній рівень самотності;  0-20 балів — низький рівень самотності.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Опитувальник діагностики агресивних та ворожих реакцій людини  Басса—Дарки

 

Інструкція. Уважно прочитайте кожне висловлювання. Якщо воно підходить вам, поставте поруч знак “+”, якщо не підходить, то “-”.

 

1.       Часом я не здатен перебороти бажання заподіяти іншим шкоду.

2.       Іноді пліткую про людей, яких не люблю.

3.       Я легко дратуюсь, але швидко заспокоююсь.

4.       Якщо мене ласкаво не попросять, я не виконаю прохання.

5.       Я не завжди отримую те, що мені призначено.

6.       Я знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

7.       Якщо я не схвалюю поведінку друзів, я даю їм це відчути.

8.       Коли мені доводилося обдурювати кого-небудь, я відчував нестерпні докори сумління.

9.       Мені здається, що я не здатен вдарити людину.

10.   Я ніколи не дратуюся настільки, щоби розкидатися речами.

11.   Я завжди поблажливий до чужих недоліків.

12.   Якщо мені не подобається встановлене правило, у мене виникає бажання порушити його.

13.   Інші вміють майже завжди користуватися сприятливими обставинами.

14.   Я тримаюся насторожі з людьми, які ставляться до мене дещо ліпше, ніж я очікував.

15.   Я часто не погоджуюся з людьми.

16.   Іноді мене обтяжують думки, яких я соромлюсь.

17.   Якщо хтось першим ударить мене, я не відповім йому.

18.   Коли я дратуюся, грюкаю дверима.

19.   Я куди дратівливіший, ніж здається оточуючим.

20.   Якщо хтось вдає із себе начальника, я завжди роблю йому наперекір.

21.   Мене трохи засмучує моя доля.

22.   Я гадаю, що багато людей мене не люблять.

23.   Я не зможу втриматися від суперечки, якщо люди не згодні зі мною.

24.   Люди, що ухиляються від роботи, мусять почувати провину.

25.   Той, хто ображає мене і мою сім’ю, напрошується на бійку.

26.   Я не здатний на брутальні жарти.

27.   Розлютовуюся, коли з мене насміхаються.

28.   Коли люди вдають із себе начальників, я роблю все, щоби вони не зазнавалися.

29.   Майже кожен тиждень я бачу когось, хто мені не до вподоби.

30.   Досить багато людей заздрять мені.

31.   Я вимагаю, щоб люди поважали мене.

32.   Мене пригнічує те, що мало роблю для своїх батьків.

33.   Люди, які постійно знущаються з нас, варті того, щоб їх поставили на місце.

34.   Я ніколи не буваю похмурим від злості.

35.   Якщо до мене ставляться гірше, ніж я на те заслуговую, я не засмучуюсь.

36.   Якщо хтось дратує мене, я не звертаю уваги.

37.   Хоч я ніколи не показую цього, але мене іноді гризе заздрість.

38.   Іноді мені здається, що з мене насміхаються.

39.   Навіть якщо я гніваюся, то не вдаюся до лайки.

40.   Мені хочеться, щоб мої гріхи пробачили.

41.   Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось і вдарить мене.

42.   Коли виходить не по-моєму, я іноді ображаюсь.

43.   Іноді люди дратують мене однією своєю присутністю.

44.   Немає людей, яких би я по-справжньому ненавидів.

45.   Мій принцип: “Ніколи не довіряти чужакам”.

46.   Якщо хтось дратує мене, я готовий висловити все, що про нього думаю.

47.   Я роблю багато такого, про що потім шкодую.

48.   Якщо я роздратуюсь, я можу вдарити когось.

49.   Із дитинства я ніколи не виявляв спалахів гніву.

50.   Часто почуваю себе, мов діжка з порохом, що ось-ось вибухне.

51.   Якби всі знали, що я відчуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко ладнати.

52.   Я завжди розмірковую про те, які потаємні причини змушують людей робити приємне мені.

53.   Коли на мене кричать, відповідаю тим самим.

54.   Невдачі засмучують мене.

55.   Я відчуваю страх не рідше й не частіше за інших.

56.   Я можу пригадати випадки, коли я був настільки злий, що хапав першуліпшу річ.

57.   Іноді я відчуваю, що готовий першим кинутись у бійку.

58.   Іноді я відчуваю, що життя поводиться зі мною несправедливо.

59.   Раніше я думав, що більшість людей говорить правду, але зараз я не вірю в це.

60.   Я лаюся тільки через злість.

61.   Коли я роблю щось неправильно, то відчуваю докори сумління.

62.   Якщо для захисту своїх прав мені слід використати фізичну силу, я вдаюся до неї.

63.   Іноді я виражаю свій гнів тим, що грюкаю кулаком по столу.

64.   Я буваю грубий з людьми, які мені не подобаються.

65.   У мене немає ворогів, що хотіли б мені нашкодити.

66.   Я не вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона на це заслуговує.

67.   Я часто думаю, що жив неправильно.

68.   Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

69.   Я не засмучуюсь через дрібниці.

70.   Мені рідко спадає на думку, що люди намагаються розлютити чи скривдити мене.

71.   Я часто тільки вдаюся до погроз, а не збираюся їх реалізовувати.

72.   Останнім часом я став занудою.

73.   Під час суперечки я часто підвищую голос.

74.   Здебільшого я намагаюся приховувати своє негативне ставлення до людей.

75.   Я ліпше поступлюся своїми принципами, ніж сперечатимусь.  Ключ до методики А. Басса і А. Дарки: 

Можливо чотири варіанти відповідей, які підсумовуються по парах: «так» + «мабуть, так», «мабуть, немає» + «ні». Відповідь на питання зі знаком «-» реєструється з протилежним знаком. Суму балів за шкалою необхідно помножити на коефіцієнт (К) для даної шкали. 

«1» - фізична агресія: 1 +, 9 -, 17 -, 25 +, 33 +, 41 +, 48 +, 55 +, 62 +, 68 + (К = 11)  «2» - вербальна агресія: 7 +, 15 +, 23 +, 31 +, 39 -, 46 +, 53 +, 60 +, 66 -, 71 +, 73 +, 74 -, 75 - (К = 8) 

«3» - непряма агресія: 2 +, 10 +, 18 +, 26 -, 34 +, 42 +, 49 -, 56 +, 63 + (К = 13)  

«4» - негативізм: 4 +, 12 +, 20 +, 28 +, 36 - (К = 20) 

«5» - роздратування: 3 +, 11 -, 19 +, 27 +, 35 -, 43 +, 50 +, 57 +, 64 +, 69 -, 72 + (К

= 9) 

«6» - підозрілість: 6 +, 14 +, 22 +, 30 +, 38 +, 45 +, 52 +, 59 +, 65 -, 70 - (К = 11) 

«7» - образа: 5 +, 13 +, 21 +, 29 +, 37 +, 44 +, 51 +, 58 (К = 13) 

«8» - почуття провини: 8 +, 16 +, 24 +, 32 +, 40 +, 47 +, 54 +, 61 +, 67 + (К = 11)  Індекс агресивності (ІА): Суму балів за шкалами («1», «2», «3») розділити на 3.  Індекс ворожості (ІВ): Суму балів за шкалами («6», «7») розділити на 2 Самооцінка типового сімейного стану

Інструкція. Прочитайте опитувальник. Якщо ви загалом з ним згодні, обведіть на бланку кружком номер твердження, якщо не згодні — закресліть номер. Якщо ваш вибір ускладнений, поставте знак запитання. Намагайтеся відповідати щиро.

1.       Знаю, що члени моєї сім’ї часто бувають незадоволені мною.

2.       Відчуваю, що як би я не вчинив (ла), все рівно буде не так.

3.       Я багато що не встигаю зробити.

4.       Так виходить, що саме я виявляюся винуватцем того, що відбувається у моїй сім’ї.

5.       Часто я почуваюся безпорадним (безпорадною).

6.       Дома мені часто доводиться нервуватися.

7.       Коли я потрапляю додому, почуваюся незграбним (незграбною).

8.       Деякі члени моєї сім’ї вважають мене безглуздим (безглуздою).

9.       Коли я вдома, весь час через щось переживаю.

10.   Часто я відчуваю на собі критичні погляди членів моєї сім’ї.

11.   Йдучи додому, з тривогою думаю, що що-небудь сталося за мою відсутність.

12.   Вдома постійно відчуваю, що багато чого слід ще зробити.

13.   Нерідко почуваюся зайвим (зайвою).

14.   Дома в мене таке становище, що просто опускаються руки.

15.   Вдома мені постійно доводиться стримуватися.

16.   Мені здається, що якби я зненацька щез (щезла), цього ніхто б не помітив.

17.   Йдучи додому, думаю, що буду робити щось одне, а доводиться робити щось зовсім інше.

18.   Як подумаю про сімейні справи, одразу починаю хвилюватися.

19.   Деяким членам моєї сім’ї буває незручно через мене перед друзями і знайомими.

20.   Часто буває: хочу зробити добре, а виявляється, що вийшло погано.

21.   Багато що в нашій сім’ї мені не подобається. Але я намагаюся цього не показувати.

 

Бланк для відповідей

  

Номери запитань	Сума балів	Шкали	Діагностичне значення
1 4 7 10 13 16 19		Почуття провини	5
2 5 8 11 14 17 20		Тривога	5
3 6 9 12 15 18 21		Нервово-психічна напруга	6
Разом		Сімейна тривога (загальний показник)	16

Відповідь, обведена кружком, дорівнює 1 балу. Діагностичне значення являє собою показник, за якого діагностується стан.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анкета «Хто твій друг»

Поміркуй над питанням: хто твої друзі. Ними можуть бути батько, мати, брат, сестра, бабуся, дідусь, інші родичі, сусіди, знайо-і мий хлопець, дівчина, однокласник, однокласниця, товариш по гуртку, секції, клубу, приятель із твоєї компанії, класний керівник, інший учитель, керівник гуртка, секції. А тепер поміркуй і дай відповіді на питання.

1.       Хто вміє правильно оцінити твої вчинки?

2.       Хто може вказати на твої недоліки і до чиєї думки ти прислухаєшся?

3.       З ким ти порадишся, перш ніж прийняти яке-небудь важливе для тебе рішення?

4.       Як ти вважаєш, хто з твоїх друзів може легко подружитися з твоїми однокласниками?

5.       На кого тобі хочеться бути схожим?

6.       Твоє захоплення у вільний від навчання час?

7.       Дай характеристику своїм стосункам із друзями:

а)  дуже гарні;

б)  гарні;

в)  залежать від обставин;

г)  погані;

д)  дуже погані.

8.       Як ти визначиш свій статус серед друзів:

а)  людина, яку розуміють і поважають;

б)  людина, яку постійно чекають;

в)  людина, яка вимушена підкоритися;

г)  людина, яку ніхто не розуміє і не любить;

д)  людина, яка тиранить усіх навкруги;

е) людина, яка допомагає вирішенню проблем.

9.       Чи вважаєш ти, що твої друзі до кінця відверті з тобою? а) так;

б)  ні;

в)  важко сказати. 10. Назви три свої найбільші бажання. Обробка результатів.

 

Одержані дані дають змогу з'ясувати уявлення учнів про друзів, коло інтересів і захоплень. Аналіз відповідей на питання № 4, 5 допомагає визначити, хто з оточення впливає на формування особистості учнів

 

 

 

 

Швидкий тест на психологічний стан

 

Дізнатися, наскільки ви впевнені в собі, і об'єктивно оцінити свій психологічний стан на даний момент допоможе цей графічний психологічний тест.

 

 

Уважно розгляньте ці 16 символів. І в кожній групі виберіть по одному, який більше сподобався з першого погляду і який більше характеризує вас.

 

Підрахуйте кількість балів, яка у вас вийшла. 

 

 

 

 

Розшифровка отриманих цифр:

 

Від 8 до 13 очок.

Зараз ваш стиль поведінки залежить в першу чергу від думки оточуючих. Ви легко падаєте духом і з великими труднощами можете змусити себе займатися тим, що вам не до душі. Вибиває з колії слово "треба". Помисливість заважає налагоджувати стосунки з людьми. Не можна сказати, що ви - господар своїх рішень. При цьому ви занадто чутливі, йдете на поводі у своїх емоцій.

 

Від 14 до 20 очок.

Ви прагнете знайти свій шлях, хоча поки пливете все більше за течією. Здатні критично оцінювати свої вчинки. Так що оточуючі не можуть на вас вплинути, якщо у них немає достатньо переконливих для вас аргументів. Якщо здоровий глузд підказує, що позиція, яку ви захищали, вам в шкоду, то ви в змозі від неї відмовитися.

 

Від 21 до 27 очок.

У глибині душі ви вважаєте себе завжди правим і непогрішним. Але і ви схильні до зовнішнього впливу. Є дві-три значущих для вас людини, перед думкою яких ви пасує і здаєте свої позиції. І все ж, володіючи раціональним і аналітичним мисленням, прагнете знайти золоту середину між власними поглядами і тими ситуаціями, які ставить перед вами життя. Допомагає те, що інстинктивно ви вибираєте правильний шлях.

 

Від 28 до 34 очок.

Вам дуже нелегко відмовлятися від своїх поглядів і принципів, навіть якщо ви бачите, що не праві. Чим більше хтось прагне вплинути на вас, тим сильніший опір. Але, швидше за все, за вашим зовнішнім завзятістю ховається не стільки впевненість в собі, скільки боязнь потрапити в неприємну ситуацію і

«викликати вогонь на себе».

 

 

Від 35 до 40 очок.

Якщо ви щось вбили собі в голову, переконати неможливо. Ви жорстка людина, яка безоглядно йде до поставлених цілей. Але іноді ви марно спалюєте мости і потім потихеньку шкодуєте про це. Але той, хто добре вас знає і передбачає вашу реакцію, може вміло і непомітно направляти ваші дії. Так що поменше впертості і прямолінійності, побільше кмітливості і гнучкості! 

 

 

 

Анкета  «Чи конфліктна ви особистість?»

1.       У класі виникла суперечка на підвищених тонах. Ваша реакція:

а)   не беру участі;

б)   лише коротко висловлююся на захист тієї точки зору, що вважаю правильною;

в)   активно втручаюся й «викликаю вогонь на себе».

2.       Чи виступаєте ви на зборах (класних годинниках) із критикою?

а)   Не виступаю.

б)   Тільки якщо маю для цього вагомі підстави.

в)   Критикую завжди й з будь-якого приводу.

3.       Чи часто ви сперечаєтеся з друзями?

а)   Тільки жартома і якщо ця люди не вразлива.

б)  Лише з принципових питань.

в)   Суперечки — моя стихія.

4.       Ви стоїте в черзі. Ваша реакція, якщо хтось намагається вас випередити:

а)   обурююся в душі, але мовчу: собі дорожче;

б)   зауважую — необхідно ж навчати грубіяна гарного тону;

в)   проходжу вперед і починаю спостерігати за порядком.

5.       Удома на обід подали несолоний суп. Ваша реакція:

а)   не буду здіймати бурю через дурницю;

б)   мовчки візьму сільничку;

в)   не втримаюся від уїдливих зауважень і, можливо, демонстративно відмовлюся від їжі. ,

6.       На вулиці або в транспорті вам наступили на ногу:

а)   обурено подивлюся на кривдника;

б)   сухо, без емоцій зроблю зауваження;

в)   скажу все, що думаю, не соромлячись виразів.

7.       Хтось із рідних придбав річ, що вам не подобається:

а)   промовчу;

б)   обмежуся коротким, але тактовним коментарем;

в)   висловлю все, що я про це думаю.

8.       Не пощастило, ви програли в лотерею купу грошей. Ваше ставлення:

а)   намагатимусь здаватися байдужим, але дам собі слово ніколи більше не брати участь у цьому неподобстві;

б) не приховаю досади, але поставлюся до події з гумором, пообіцявши взяти реванш;

в)   програш зіпсує мені настрій, подумаю, як помститися лохотронщикам.

Оцінювання результатів

Оцінки: «а» — 4 бали, «б» — 2 бали, «в» — 0 балів.

Після підрахунку балів клас розподіляється на три психологічних типи. 22—32 бали. Ви тактовні й миролюбні, уникаєте суперечок і конфлікті», критичних ситуацій. Вислів «Платон мені друг, але істина дорожча!» не може бути вашим девізом. Вас іноді називають пристосованцем. Наберіться сміливості та (якщо обставини дозволяють) висловлюйтеся принципово. 12-20 балів. Вас вважають людиною конфліктною. Але це перебільшення. Ви конфліктуєте, тільки якщо немає іншого виходу, коли всі інші способи вичерпано. Ви здатні твердо відстоювати свою думку, не думаючи, як це відіб'ється на ставленні до вас товаришів. При цьому ви не «виходите їй межі», не принижуєте інших. Усе це викликає до вас повагу.

До 10 балів. Суперечки й конфлікти — це ваша стихія. Адже ви любите критикувати інших, якщо ж почуєте зауваження на свою адресу — можете «з'їсти людину живцем». Це критика заради критики. Не будьте егоїстом. Дуже важко доводиться тим, хто поруч із вами. Ваша нестриманість відштовхує людей. Чи не тому у вас немає справжніх друзів? Спробуйте приборкати свій характер. Методика дослідження психічних станів (Айзенк)

Психічні стани	+ 2б.	+- 1б.	_0 б
1.Не відчуваю в собі впевненості
2.Часто через дрібниці червонію
3.Мій сон неспокійний
4 Легко засмучуюсь
5. Хвилююся  без причини
6.Мене лякають труднощі
7.Люблю аналізувати власні недоліки
8.Мене легко переконати
9. Я  беру все близько до серця
10.Важко переношу чекання
11.Нерідко безвихідними здаються мені ситуації, з яких можна знайти вихід
12.Неприємності мене дуже засмучують, я впадаю у відчай
13.При великих неприємностях я схильний, без причин, звинувачувати себе
14.Нещастя і невдачі нічому мене не вчать
15.Я часто відмовляюся від боротьби,  вважаючи її непотрібною
16.Я нерідко відчуваю себе беззахисним
17.Інколи у мене буває стан відчаю
18.Відчуваю розгубленість перед проблемами
19.В важкі хвилини життя поводжу себе як дитина, хочу щоб мене пожаліли
20.Вважаю   що недоліки свого характеру  змінити неможливо
21.Залишаю за собою останнє слово.
22.Нерідко в розмові перебиваю співрозмовника
23.Мене легко розсердити
24.Люблю робити зауваження іншим
25.Хочу бути авторитетом для інших
26.Незадовільняюсь малим, хочу більшого
27.Коли розгніваюсь, погано себе стримую
28. Прагну керувати ніж підкорятися
29.У мене різка, грубувата жестикуляція
30. Я мстива людина
31. Мені важко змінювати звички
32. Важко переключаюсь з одного виду діяльності на іншу
33.З осторогою ставлюся до усього нового
34.Мене важко переконати
35.Не рідко з голови не йдуть думки, які необхідно давно забути
36.Важко зближуюсь з людьми
37.Мене засмучують навіть незначні порушення планів
38.Не рідко я виявляю впертість
39.З небажанням іду на ризик
40.Дуже хвилююся щодо змін в усталеному режимі

 

До тесту айзенка Підрахуйте суму балів за кожних з 4-х груп питань

1.   1-10 питання тривожність

2.   11-20 фрустрація

3.   21-30 агресивність

4.   31-40 ригідність Тривожність

0-7 балів-н.р. тривожності

8-14 балів с.р.(норма)

15-20 балів в.р. тривожності Фрустрація

0-7 балів-в.р.самооцінки, стійкі до невдач, не боїтесь труднощів

8-14 балів с.р.(норма)

15-20 балів- н.р. самооцінки, боїтесь труднощів, уникаєте проблем Агресивність

0-7 балів-н.р. агресивності, стримані, вивержені

8-14 балів с.р.(норма)

15-20 балів в.р. агресії, не стримані, є проблеми у спілкуванні з людьми Ригідність

0-7 балів-н.р. ригідності немає, легке переключення

8-14 балів с.р.(норма)

15-20 балів в.р.ригідності, різкі зміни в житті не бажані.

Шкала самооцінки (тест Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна)

Даний тест є надійним джерелом інформації про самооцінку людиною рівня своєї тривожності в даний момент (реактивна тривожність) і особистісної тривожності (як стійкої характеристики людини). Розроблено Ч. Д. Спилбергером (США) і адаптована Ю. Л. Ханіним.

Особистісна тривожність характеризує стійку схильність сприймати велике коло ситуацій як загрозливі, реагувати на такі ситуації станом тривоги.

Реактивна тривожність характеризується напругою, неспокоєм, нервозністю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення уваги, іноді порушення тонкої координації. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами і психосоматичними захворюваннями.

Але тривожність спочатку не є негативною рисою. Певний рівень тривожності - природна і обов'язкова особливість активної особистості. При цьому існує оптимальний індивідуальний рівень "корисної тривоги".

Шкала самооцінки складається з 2 частин, що роздільно оцінюють реактивну (РТ, вислови № 1-20) і особистісну (ЛТ, вислови № 21-40) тривожність.

Показники РТ і ЛТ підраховуються за формулами:

 

При інтерпретації результат можна оцінювати так:

до 30 - низька тривожність;

31 - 45 - помірна тривожність; 46 і більше - висока тривожність.

Значні відхилення від рівня помірної тривожності вимагають особливої уваги, висока тривожність припускає схильність до прояву стану тривоги в ситуаціях оцінки власної компетентності. В цьому випадку слід понизити суб'єктивну значущість ситуації і завдань і перенести акцент на осмислення діяльності і формування відчуття упевненості в успіху.

Низька тривожність, навпаки, вимагає підвищення уваги до мотивів діяльності і підвищення почуття відповідальності. Але іноді дуже низька тривожність у показниках тесту є результатом активного витіснення особистістю високої тривоги з метою показати себе в "кращому світлі".

Інструкція:

«Прочитайте уважно кожне з наведених нижче пропозицій і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, як ви себе почуваєте в даний момент. Над питаннями довго не замислюйтеся, оскільки правильних або неправильних відповідей немає».

Питання	Майже ніколи 1 бал	Інколи 2бали	Часто 3 бали	Майже завжди 4 бали
1. Я спокійний
2. Мені ніщо не загрожує
3. Я перебуваю в напрузі
4. Я відчуваю жаль
5. Я почуваюся вільно
6. Я засмучений
7. Мене хвилюють можливі невдачі
8. Я відчуваю себе відпочившим
9. Я стурбований
10. Я відчуваю почуття внутрішнього задоволення
11. Я впевнений у собі

 

12. Я нервую
13. Я не знаходжу собі місця
14. Я збуджений
15. Я не відчуваю скутості, напруги
16. Я задоволений
17. Я стурбований
18. Я занадто збуджений і мені не по собі
19. Мені радісно
20. Мені приємно
21. Я відчуваю задоволення
22. Я дуже швидко втомлююся
23. Я легко можу заплакати
24. Я хотів би бути таким же щасливим, як інші люди
25. Нерідко я програю через те, що недостатньо швидко приймаю рішення
26. Звичайно я відчуваю себе бадьорим
27. Я спокійний, холоднокровний і зібраний
28. Очікувані труднощі зазвичай дуже турбують мене
29. Я занадто переживаю через дрібниці
30. Я цілком щасливий
31. Я приймаю все близько до серця
32. Мені не вистачає впевненості в собі
33. Зазвичай я відчуваю себе в безпеці
34. Я намагаюся уникати критичних ситуацій
35. У мене буває хандра
36. Я задоволений
37. Всякі дрібниці відволікають і хвилюють мене
38. Я так сильно переживаю свої розчарування, що потім довго не можу забути про них
39. Я урівноважений людина
40. Мене охоплює сильне занепокоєння, коли я думаю про свої справи і турботи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.  Ізотерапія-протидія булінгу

      На сучасному етапі розвитку суспільства в умовах реорганізації освіти та системи виховання психологи надають велику роль арт-терапії у розвитку учнів підліткового віку. Помічено, що підлітки дедалі частіше страждають від ізоляції, не вміють слухати, багатьом складно взаємодіяти один з одним. Арттерапія (метод зцілення за допомогою творчості) дає можливість розкрити таланти підлітків, їх духовно-емоційні, розумові та фізичні здібності.       Арт-терапія сприяє вираженню думок, почуттів, емоцій, потреб, як і будьяка творчість, має високий позитивний емоційний заряд, формує активну життєву позицію, впевненість у своїх силах. 

     Використання арт-терапії у навчальному процесі дає змогу успішно формувати і закріплювати позитивне ставлення підлітка до навчальної роботи. Так, малюючи на уроці, учні психологічно розкуті, що сприяє легшому, швидшому й приємнішому засвоєнню навчального матеріалу. Виконання арт терапевтичних вправ формує куль туру особистості, зокрема культуру мовлення, поведінки, спілкування, праці, міжособистісних стосунків.      У процесі підготовки та проведення арт- терапевтичних програм діти підліткового віку вчаться самостійно приймати рішення, вболівати й співпереживати за спільну справу, вирішувати творчі завдання різного характеру разом з товаришами, бути терплячим та розуміти інших, радитися та діяти колективно. У них поступово виховується почуття товариськості, дружби, взаємоповаги. Важливим є виховання таких вольових якостей, як самостійність, наполегливість, витримка. 

    Методи арт-терапії орієнтуються на емоційно-образне переживання, раціональне вирішення психологічних конфліктів. 

Художня творчість допомагає краще ідентифікувати й оцінювати свої почуття, спогади, образи майбутнього, порозумітися з самим собою. 

 У Сполучених Штатах однією з перших почала вивчати терапевтичне мистецтво Маргарет Наумбург. Вона розробила кілька навчальних програм з терапії мистецтвом. У своїй роботі Наумбург спиралася на ідею Фрейда про те, що первинні думки і переживання, які виникають у підсвідомості, найчастіше виражаються у формі образів і символів. Фахівцями виділено види арт-терапії, а саме: анімаційна терапію, бібліотерапію, відеотерапію, фототерапію, ігротерапію, драматерапію, маскотерапію, ізотерапію, кольоротерапію, пісочна терапію, роботу з глиною, оригамі, музикотерапію, танцювальну, казкотерапію.        Надзвичайно популярна сьогодні ізотерапія – це терапія образотворчим мистецтвом, в першу чергу, малюванням. Використовується для психологічної корекції психосоматичних порушень у дітей і підлітків з проблемами в навчанні. 

     Образотворче мистецтво дозволяє виражати свої почуття лінією, кольором, формою, малюнком, відчути себе художником, зрозуміти свій творчий потенціал, змінити самооцінку і взаємовідносини з оточуючим світом. 

Ізотерапія використовує процес створення зображення в якості інструменту реалізації цілей. Це не процес створення шедевра і не заняття, спрямоване на створення естетично гарного малюнку. Ефективність ізотерапії базується на тому, що метод дозволяє виражати почуття на символічному рівні. При цьому приховані переживання висловлюються легше; неприємні або важкі переживання не сприймаються, а переносяться в творчість; з’являється можливість відгородитися від внутрішніх переживань, страхів, що є першим кроком на шляху до звільнення від них .

Катарсистичний(очищаючий) вплив мистецтва відомий ще з часів Давньої Греції. Під поняттям «катарсис» давньогрецькі філософи розуміли очищення, яке зазвичай відчуває людина після спілкування з мистецтвом. Коли наші переживання повні гніву і жорстокості, ми можемо переключити їх в мистецтво, а не переносити на оточуючий світ. Самоусвідомлення і саморозуміння досягаються поглибленням в емоції. Вони активізують здібності людини, уяву, логічне мислення. 

Ізотерапія як метод психологічної корекції бере початок від психоаналітичного погляди Фрейда, аналітичної психології Юнга, що використовує приватне малювання для підтвердження ідеї про універсальні і первинних символах. Далі великий вплив в розвитку ізотерапії висловили психотерапевти гуманістичної спрямованості.

   Методи ізотерапії включають пасивну форму - використання готових творів мистецтва, так і активну форму - створення власних творінь.

Ізотерапія як метод психологічної корекціїнадає дитині можливість пережити, усвідомити конфліктну ситуацію, а також програти будь-яку проблему максимально зручним для дитячої психіки способом.

У ізотераріі застосовують найрізноманітніші матеріали: пластилін, олівці, фарби, кольоровий папір, пластилін. Ці матеріали допомагають у відтворенні художнього полотна. Як самостійний метод арт-терапії, ізотерапія виникла всього лише кілька десятиліть тому. Методи ізотерапії дозволяють поринути в проблему настільки, наскільки сама дитина цього хоче і готова її заново переживати. Ізотерапія в роботі з дітьми дозволяє малюкам відчути, а також зрозуміти самих себе, допомагає висловити вільно свої почуття, думки, надії, мрії, Звільнитися від сильних переживань і конфліктів.

Ізотерапія в роботі з дітьми широко застосовуєтьсядля зняття стресових станів, психічної напруги, для корекції страхів і неврозів, оскільки малюючи, болісно стикається з деякими неприємними, страшними, травмуючими образами. ізотерапія, що дозволяє безболісним способом вивести на фізичний план переживання, страхи, які лежать глибоко в свідомості

    Деякі дослідники відносять малювання до засобу зняття напруги. Це відбувається через повернення до примітивних форм функціонування, а також задоволення несвідомих бажань. Художній твір витісняє зміст комплексів зі свідомості і усуває переживання негативних емоцій. Ця особливість набуває більшої значущості для тих, кому складно виговоритися, а ось через творчість висловити свої фантазії набагато легше. Фантазії, зображені на папері, часто полегшують і прискорюють вербалізацію переживань. В процесі ізотерапії знижується захист, яка відзначається при звичному вербальному контакті, тому хворому реальніше оцінити свої порушення. Малювання знімає бар'єр «егоцензури», який ускладнює вираження словесних, конфліктних, несвідомих елементів. Творчість дозволяє відкрити шлях до несвідомого висловом фантазій та ідей, які відзначаються значною для пацієнта формі. Одна з технік ізотерапії використовує замальовку сновидінь, а також виникають уві сні почуттів. Важливо при аналізі малюнків враховувати безпосередній вплив на організм ліній, квітів, форм. В Японії і Китаї здавна в лікуванні нервових потрясінь використовується малювання ієрогліфів. З'ясувалося, що при цьому індивід повністю розслабляється і у нього помітно знижується частота пульсу.

Цілі ізотерапії:

1.   Дозволити дати вихід негативним почуттям, включаючи агресивності. Робота над малюнками, картинами виступає безпечним способом в випускання пари і розрядки напруги. 

2.   Полегшити лікування.

3.   Отримати матеріал для діагностичних висновків та інтерпретації.

4.   Опрацювати почуття і думки, які людина звикла придушувати. Нерідко невербальні засоби виступають єдиними в проясненні сильних переконань і переживань.

5.   Налагодити стосунки між учнями. Спільна участь у процесі художньої діяльності сприяє створенню взаємного прийняття, а також емпатії. 6. Розвинути внутрішній контроль. Процес малювання передбачає упорядкування форм і кольору.

7.   Концентрація уваги на почуттях і відчуттях.

8.   Розвиток художніх здібностей, підвищення самооцінки.

     Практика показує, що невербальна експресія, у тому числі образотворча, для підлітків є більш природною. Слід приймати до уваги й те, що діти більш спонтанні та менше здібні до рефлексії своїх почуттів і вчинків. Тому їхні переживання відображені в образотворчій діяльності, легко сприймаються і аналізуються. Існують різні методики ізотерапії, однією з них є проективний малюнок, який може використовуватися як в індивідуальній формі, так і в груповій роботі. Проективне малювання розглядається деякими авторами як додатковий метод, який дозволяє діагностувати та інтерпретувати бар’єри в спілкуванні, емоційні проблеми. 

      Таким чином, ізотерапія мистецтвом, окрім вирішення діагностичних задач, приносить і розвивальний ефект: виробляє цільність світосприймання, активізує емоційну сферу, знімає психологічні бар’єри спілкування.      Методики терапії мистецтвом ґрунтуються на припущенні, що внутрішнє «Я» відбивається у візуальних формах з того моменту, як тільки людина починає спонтанно писати фарбами, чи малювати, ліпити. Отже, терапія мистецтвом використовується як самостійна форма терапії і як додаток до інших видів групової терапії. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.  Корекційно-розвивальна  програма  «Я за взаєморозуміння».

       

        Створена на основі тих теоретичних положень, які мають гуманістичну , толерантну та емпатійну спрямованість у формуванні особистості.         Метою корекційно-розвивальної програми  є корекція агресивних індивідуально-психологічних проявів поведінки підлітків, навчання ефективним способам взаємодії з такими дітьми арт-терапевтичними методами  та  засобами конфліктології  («програвання» критичних і конфліктних ситуацій у сфері міжособистісних відносин). В ході занять вирішуються наступні завдання: розпізнавання і ідентифікація власних негативних емоційних станів, що виникають при загальний взаємодії з асоціальними дітьми; навчання «непрямим» способам корекції негативних емоцій і прийомам регуляції психічної рівноваги; зняття особистих і професійних утисків і обмежень; освоєння методики контакту з неблагополучними дітьми різного віку і вироблення ефективного стилю взаємодії, подолання боулінгу в шкільному середовищі.

     У психологічній  практиці програма  має традиції та етапи проведення, які починаються з процедури знайомства та інформування цілей і продовжуються вибором проблемних ситуацій, арт-терапевтичними  вправами, аналізом групової роботи та ритуалом завершення.

  Кожне заняття побудоване за певною схемою.

      Метою корекційно-розвивальної програми для  підлітків є:

- формування навичок неагресивного спілкування; - допомога в адекватному оцінюванні самого себе; - можливість отримання досвіду рефлексії та самоаналізу.

      Завдання занять для підлітків.

Формування в учнів навичок самоконтролю.

Формування адекватної самооцінки.

Подолання негативних установок щодо оточення.

Формування толерантності.

Формування емпатії.

Розвиток почуття гумору, фантазії.

Формування навичок позитивного спілкування.

Розвиток творчого мислення.

Розвиток спостережливості.

Формування чуттєвого сприйняття.

    Вправи та ігри, включені до програми, запозичені в авторів (С. Єфремцева,

О. Лютова, Г. Моніна, Ю. Пахомов, Г. Солдатова, К. Фопель, Н. Цзен, Л. Шайгерова, О. Шарова) і адаптовані відповідно до мети та завдань даної програми.

      Програма розрахована на 12 занять тривалістю 1-1,5 години кожне. Форма занять як індивідуальна так і групова. Програма  для старших підлітків (13-16 років) є перспективним і дієвим засобом впливу на молодих людей. Їх бажання осмислювати не тільки зовнішній світ, а й внутрішній, породжує прагнення до вдосконалення і самопізнання, а звідси – самовиховання.  Робота в  групі приваблива для підлітків тим, що в ній реалізуються відразу декілька важливих потреб їх віку: потреба в авторитетному дорослому, зорієнтованому на їх проблеми, та потреба в групі однолітків, через яких відбувається процес ідентифікації свого образу. Крім того, ці заняття дають підліткам можливість відчути себе причетними до групи людей зі схожими проблемами.

        Основні правила й принципи групової роботи:

1.   Невинесення обговорюваних питань за межі групи.

2.   Критиці підлягає не людина, а її вчинок, до того ж у формі, що не допускає зневаги особистості.

3.   Відвертість.

4.   Відкритість новим враженням.

5.   Взаємопідтримка.

6.   Визнання прав кожного на висловлювання власної думки.

7.   У кожного учасника є право сказати «стоп», якщо він не готовий обговорювати свою проблему або думає, що запропонована вправа може його психологічно травмувати.

   Корекційно-розвивальна програма сприяє ефективному формуванню навичок неагресивного спілкування, допомагає підліткам краще розібратися в собі, отримати досвід рефлексії та самоаналізу. 

     

 

 

 

   

Тематичний план

 

№	Тема занять	Мета занять	Зміст	Кількі сть занять
1	Знайомство	Знайомство, створення позитивного психологічного клімату, зорієнтування на активність	Привітання. Гра «Твоє ім’я», вправи: «Асоціації»,   «Я у променях сонця»,  (арт-терапевнична)  «Малюємо настрій».	1
2	«Я особистість»	Пізнання власної індивідуальності, саморефлексія, робота з самооцінкою, подолання негативних емоцій	Рефлексія «тут і тепер» (думки про очікування від заняття). Бесіда про роль інтонації у спілкуванні. Вправи:  «Скарбничка успіхів», „Контраст”. (засіб емоційної саморегуляції). „Сила слів.”  «Скульптура» Закінчити речення „Я ображаюся, коли...,”«П’ять добрих слів»,    арт-терапевтична «Продовж малюнок»,  „Що кажуть про мене інші? Проективний малюнок „Що мене обурює?”, „Що мене дратує?” Тест «Чи вмієте ви тримати себе в руках в конфліктній ситуації?».  Етюд „Занедбаний сад”. (метаморфічна релаксація).	3
3	Агресивність та конфліктність	Подолання агресивності, формування толерантності та емпатії, уміння співпрацювати	Привітання. Вправи: «Емоції»  «Двоє з одним олівцем»,  Етюд „Подорож у дитинство”.   Арт-терапевнична техніка «Малюємо злість», вправа  «кляксографія». Робота в групах «Два світи». Діагностика «Що означає бути толерантним?» .Китайська притча «Дружна родина», (робота з притчами).	4
4	Самосприйнят тя та самооцінка	Формування самоцінності, розвиток самоконтролю, дослідження родинних зв’язків	Привітання . Вправи «Не хочу хвалитися, але я...» (5хв.) Інформаційне повідомлення «Образити людину легко, а сказати добре слово не завжди». (10хв.)   Етюд «Слухаємо себе» (вправа на ауторелаксацію).	4
			«Мої добрі справи». (10хв.) Малюнкова вправа «Моя сім`я».  Інформаційне повідомлення: «Слухати — розуміти — взаємодіяти» (10 хв)   Арт-терапевнична вправа «Мій найщасливіший день». Етюд «Веселка». Вправи: «Монотипія», «Малюємо кола», «Конверт дружніх спілкувань»,  “Сніжинки”.  «Аналіз ситуацій».   «Малюнок сім`ї  у вигляді квітів»,  «Дихання», «Три речі…»,  «Напиши листа..»,  Краплетерапія.
5	Заключне заняття	Підбиття  підсумків	Привітання. «Приємні спогади»,   «Малюємо дерево», Підбиття підсумків.	1

       

 

 

 

 

 

Заняття 1 

Мета: знайомство, пізнання себе та оточуючих, позитивна адаптація.

Привітання

Ознайомлення з правилами роботи в групі

 

Гра «Твоє ім’я».

-       Зараз один із вас назве своє повне ім’я та по батькові. Наше завдання – назвати якомога більше варіантів імені, передаючи завдання по колу (вимовляючи ім’я, дивіться на того, кому воно адресоване).

Учасник ділиться з групою тим, що відчував, коли його називали різними іменами.

-       Яке ім’я тобі до вподоби в дружній компанії, яке – в офіційній обстановці?

-       Яке з цих імен ти хотів би залишити для звертання в групі?

Завдання повторюється для кожного члена групи.

-       Кожен був у центрі уваги. Для кожного власне ім’я приємне. Тепер, звертаючись один до одного, ми будемо починати з імені.

 

 Вправа  2  «Асоціації»

-       Не завжди думка інших людей про нас здається нам справедливою, особливо якщо вона негативна. Мета наступної вправи: придивитися уважно до себе (коли інші говорять про нас) і до інших (коли ми говоримо про них). -  Зараз ми будемо кожному по черзі повідомляти асоціації, які він у нас викликає (рослини, речі, тварини, літературні та казкові герої і т. ін.). Не забувайте при ньому звертатися за іменем. Будьте тактовні, підкреслюйте позитивні якості, намагайтесь бути нестандартними. Той, хто асоціюється, повинен реагувати, демонструючи радість і вдячність за вдале, на його думку, порівняння і несприйняття невдалої асоціації. (Перша репліка – за тренером).

 

Вправа 3 «Я у променях сонця»

Малюємо два сонечка і розфарбовуємо,  як бажаємо, на кожному промінчику пишемо свої позитивні риси. Далі йде обговорення.

 

Вправа 4 (арт-терапевнична)  «Малюємо настрій»

«Колір мого настрою». Вправа дозволяє отримати діагностичну інформацію. Його можна застосовувати для створення підгруп з учасників, подібних за емоційному стану на даний момент.

 

 Обговорення заняття. Кожний учасник ділиться думками ( що вдалося ?, що сподобалось ?)

 

 

Заняття 2 

Мета: розширення результату поведінки в ситуаціях фрустрації та підвищення самооцінки.

 

Привітання

І. Рефлексія «тут і тепер» (думки про очікування від заняття). ІІ. Вступне слово тренера про роль інтонації у спілкуванні.

-     Всі по черзі спробуйте вимовити фразу «Я радий (а) вас бачити!» з різною інтонацією. Кожний наступний учасник перед вимовою фрази вгадує те, що криється за фразою сусіда (іронія, байдужість, радість, впевненість, глузування і т. ін.)

-     Чи залежить наш особистий настрій від розуміння підтексту фрази?

Обговорення.

Вправа  3 «Скарбничка успіхів»

Діти, особливо із заниженою самооцінкою не цінують своїх успіхів і досягнень. Вони вважають за краще пам’ятати про свої помилки та недоліки, що не дає їм імпульсу до вирішення нових завдань, що ставить перед ними життя, тобто є безпорадними. Для цієї гри потрібні олівці та папір.

-     Ми всі бажаємо досягти успіху у житті, але часто не вміємо зробити перший, вирішальний крок, який є його запорукою. Відчуття успіху дає твереза оцінка того, чого ми досягли і яким чином. Звичайно, для цього потрібне вміння помічати свої досягнення.

-     Згадайте три свої добрі вчинки за останній тиждень. Якщо згадали більше – добре, але виберіть найсуттєвіші, якими ви пишаєтесь і запишіть їх  і розмалюйте. Похваліть себе за це, намагаючись бути об’єктивними. Вправа 4  „Контраст”. (засіб емоційної саморегуляції).

Ця вправа корисна, якщо треба швидко зняти роздратування, знизити агресивність, мобілізуватись у ситуації розгубленості, сильного хвилювання. Її також можна виконувати в будь-якій обстановці, непомітно для оточуючих. Інструкція: сядьте зручно, стисніть праву руку в кулак (з максимальним зусиллям). Тримайте міцно стиснутою близько 12 секунд. Розслабтеся та з закритими очима прислухайтеся до відчуття знятої напруги (це може бути тепло, жар, тягар, пульсування, „набухання” і т. ін.). Те ж повторюйте лівою рукою, потім чергуйте напругу та розслаблення двома руками одночасно. (Руки повинні тремтіти від напруги. Пауза – 10 секунд.)

Вправа 5  „Сила слів.” Продовжити речення :

Я боюся...

Я тривожуся...

Я хвилююся... Я вирішив...

Обговорення заняття

 

Заняття 3 

Мета: самопізнання, зняття напруги та вивільнення негативних емоцій.

Привітання

Вправа  2 спрямованого самоаналізу : „Що кажуть про мене інші?”: А) я переказую про себе те, що говорять про мене близькі й ті, хто добре зі мною знайомий;

Б) чи збігається це з моїм власним самосприйманням?

Хто говорить?

Що говорять ?

Чи такий „Я”?

Чи відчуваю я себе таким?

Намалювати: „Я-реальне.” І „Я-ідеальне.”

Вправа 3

Закінчити речення „Я ображаюся, коли...”

Обговорення. Бажаючі зачитують закінчення речення: „Я ображаюся, коли...”, а ведучий запитує, у кого ще подібні ситуації викликають образу.

Підкреслюється, що названі ситуації образливі для більшості, а тому треба пам’ятати: „Якщо ти ображаєш інших сьогодні, до тебе ця образа повернеться завтра”.

4.                 Проективний малюнок „Що мене обурює?”, „Що мене дратує?” Мета: стимулювати спонтанний прояв негативних почуттів і станів, усвідомити їх зміст та причини, виділити і відреагувати особистісно значуще, суттєве. Інструкція: „Візьміть аркуші паперу, кольорові олівці. Намалюйте малюнок, зміст якого відповідає на запитання „Що мене обурює?”, „Що мене дратує?”, „Чого я боюся?”. Потім потрібно буде розказати всі членам групи, що саме і чому ви намалювали”.

Обговорення: Кожен учасник описує свої малюнки. Після цього інші члени групи можуть задавати йому запитання щодо змісту малюнків та висловити своє бачення їх змісту.

5.                 Тест «Чи вмієте ви тримати себе в руках в конфліктній ситуації». Одні люди не в змозі залишатися спокійними під час сварки, інші ж здатні зберігати душевну рівновагу навіть у момент найвищого загострення пристрастей. Чи умієте ви справлятися з конфліктними ситуаціями?

1.   Чи можете ви в приступі люті розбити посуд? А. Так, це можливо.

Б. Ну, якщо мене спровокувати, то безумовно. 

В. Ні, це лише погіршить ситуацію, та і посуд жаль.

2.   Дискусії, в яких учасники дотримуються різних думок... А. Не потрібні. 

Б. На жаль, необхідні. 

В. Нічого не дають.

3.   Двоє друзів (подруг) почали гарячу дискусію. 

А. Буду триматися осторонь. 

Б. Мене це розважить.

В. Спробую бути посередником. 

4.   Що ви думаєте з приводу вислову “Завжди поступається той, хто розумніший”?

А. Дурниці – відмовка не для розумних, а для слабких. 

Б. Така тактика здатна зберегти багато нервових клітин.

В. Перед тим як поступитися, потрібно все гарненько обдумати.

5.   Ваш (а) друг (подруга) декілька днів були сильно роздратований (а). А. Запитаю, що трапилося.

Б. Попрошу його (її) бути стриманим (ой). 

В. Буду уникати спілкування з ним (їй).

6.   За сусіднім столиком в кафе хтось робить нетактовні зауваження стосовно вас.

А. Дам відсіч.

Б. Я пересяду за інший столик  В. Мене це не хвилює.

 

Результати. Підрахуйте кількість балів, користуючись таблицею.      

       1          2          3          4          5          6

А    1          3          1          1          2          2

Б     3          2          3          2          1          3

В     2         1          2          3          3          1

6-9 балів

Ви надаєте велике значення гармонії стосунків і тому прагнете виникаючі конфлікти вирішувати мирним шляхом. На жаль, це не завжди можливо. Іноді, щоб розрядити атмосферу, необхідна “гроза”. 

10-14 балів

Ви ніколи не піддаєтеся на провокацію, і тому вас практично неможливо вивести з себе. Перш ніж починати суперечку, ви завжди намагаєтеся оцінити ситуацію. Якщо починається сварка, ви зберігаєте завидну холоднокровність.

15-18 балів

У будь-якій ситуації для вас перш за все важлива ясність. І її ви добиватиметеся за всяку ціну, іноді навіть через конфлікт. І, звичайно ж, іноді ви буваєте занадто емоційні. 

Більшість конфліктів в школі починаються саме на рівні спілкування. Вони виникають із-за невдало сказаного слова, образливого порівняння, несправедливої оцінки, підвищеного емоційного стану. Без емоцій важко переконати партнера по спілкуванню в своїй правоті. Емоції допомагають знайти істину. Кількість конфліктних емоцій велика. У цьому ми переконаємося, виконавши 

 

 

6.  Етюд „Занедбаний сад”.

(метаморфічна релаксація).

Налаштування.  Сядьте зручно, зніміть затиски, закрийте очі і спокійно дихайте у ритмі фрази: „Мені чу-до-во”. Уявіть великий білий екран. Поставте перед екраном фільтр вашого улюбленого кольору і тепер весь екран такого ж кольору, який ви любите. Поступово він віддаляється від вас, стає меншим і меншим і ось зовсім розчиняється...

   А ви розслаблені і спокійні, готові вирушити у велику подорож до стародавнього таємничого, покинутого замку. Ви бачите високу кам’яну стіну, обвиту плющем, у якій є невеликі дерев’яні дверцята. Відкрийте їх і загляньте. Ви бачите чудову природу: шовкові трави, чудернацькі квіти, дивні дерева, які своїми м’якими голосами запрошують вас зайти, тихо нашіптуючи: заходь, заходь, заходь..., і ви опиняєтесь у прекрасному, але занедбаному садку. Рослини так розрослися, що не видно землі і важко знайти стежку. Вам хочеться довести все тут до ладу, і ви починаєте полоти бур’ян, підрізати гілки, виносити суху траву, все, що вважаєте зайвим..., обкопуєте..., поливаєте..., словом, наводите певний порядок у садку. Через деякий час оглядаєте те, що зробили, і порівнюєте з тією частиною саду, якої ще не торкалися. Ви задоволені результатом своєї праці, і таємничі голоси шепочуть: як гарно, як чисто, як дивовижно добре. Ви чуєте слова подяки і з задоволенням відмічаєте, що все і завжди потребує догляду, турботи і уваги. І навіть сама по собі чудова природа, щоб радувати око, потребує турботливих рук, терпіння і любові. Ви з задоволенням оглядаєте ще і ще раз цю дивовижну красу і повертаєтесь до кімнати упевнені: все в цьому світі створене для краси і Ви – також.   Обговорення заняття ( думки, відчуття, переживання)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття 4                                    

     Мета:  Саморефлексія, зняття напруги, вивільнення негативних емоцій, розвиток толерантності.

Привітання.

Вправа 1 «Скульптура»

Спрямована на усвідомлення своїх відчуттів, емоційних станів. Кожен учасник отримує завдання відтворити скульптуру, яка відображає один із емоційних станів: гнів, страх, відчай, задоволення, здивування, злість, невпевненість тощо. Від учасників вимагається доведення кожної риси до максимального вираження. Потім вони по черзі демонструють свої скульптури іншим, які оцінюють ступінь виразності тієї чи іншої емоції. А самі «скульптури» повинні оцінити свій внутрішній стан. Після демонстрації кожна «скульптура» робить глибокий вдих і розслабляє всі м’язи.

Кожному учасникові варто відчути на собі позитивний і негативний стан, демонструючи декілька «скульптурних картин». Можна ускладнити гру, перейшовши від статичних «скульптур» до розігрування сцен пантоміми.

Вправа 2 

Закінчити речення „Я отримую найбільший позитив коли...”

Обговорення. Бажаючі зачитують закінчення речення: „Я отримую найбільший

позитив коли…». Від кого, або від чого залежить твій позитив?, як інші реагують на тебе, коли ти на позитиві? (рефлексія)

 Вправа  3  «П’ять добрих слів»

   Направлена на отримання зворотного зв’язку від групи, на самопізнання. Необхідні аркуші паперу, олівці або фломастери. Учасники розбиваються на підгрупи по 5 осіб.

-  Кожен із вас повинен окреслити свою руку на аркуші паперу, а на долоні написати своє ім’я. Передавайте свій листок сусіду праворуч, а самі отримуйте малюнок від сусіда ліворуч. В одному з «пальців» чужого малюнка напишіть щось приємне із якостей його володаря (наприклад: «Ти чуйний», «Ти відвертий», «Ти пишеш гарні вірші»). Інший робить запис на наступному «пальці» і так доти, поки «рука» не повертається до власника.

Ведучий може зібрати аркуші, зачитати «компліменти», а група відгадує, кого вони стосуються.

Після заняття учасники збирають листки з «долонями» як пам’ятки .

Вправа 4  арт-терапевтична «Продовж малюнок»

Необхідно взяти великий аркуш (А2, А3), олівці або фломастери.  Кожний  учасник по черзі домальовує свій елемент до малюнку, розпочинає тренер. Малюнок тематично закінчує останній учасник. Тема малюнку не оголошується (довільна).  Обговорення

 

 

Заняття 5

     Мета: розвиток самосвідомості учасників, з’ясування ролі емоцій в міжособистісних стосунках та подолання негативних їх проявів.

Привітання       

Вправа 1 «Емоції»

Направлена на виявлення вміння розуміти інших. Учасники поділяються на пари. Кожен отримує конверт із завданням виразити мімікою емоцію (гнів, очікування, страждання, страх, здивування, радість, захоплення, роздратування, сум, образу, підозру та ін.). Кожен по черзі в парі виступає демонстратором емоцій, а інший повинен їх відгадати. Результати обговорюються. Кожен висловлює свої враження від вправи.

Вправа 2 «Двоє з одним олівцем»

Гра направлена на формування співробітництва, взаєморозуміння, уміння працювати в парі. Виконуючи завдання, партнери не повинні розмовляти один з одним. Спілкування може бути тільки невербальним. Вправа супроводжується приємною музикою. Кожна пара отримує аркуш паперу і один олівець (фломастер). Кожна команда повинна намалювати картинку, сидячи за одним столом (або поряд один з одним).

- Ви не повинні перемовлятися і домовлятися про те, що будете малювати. Можна тільки дивитися один на одного, щоб вгадати ідею партнера. На виконання завдання відводиться 3-4 хв. Стільки ж звучить музика. Після завершення роботи, учасники демонструють свої «шедеври». Обговорюються проблеми порозуміння. Чи вдалося дійти одного рішення? Гру можна ускладнити: залучити 3-х учасників.

Вправа 3 Етюд „Подорож у дитинство”. Сядьте зручно. Зніміть затиски з усіх частин тіла легкими рухами. Зробіть кілька спокійних вдихів під фразу „Мені чу-до-во”, настройте дихання на цей ритм. Закрийте очі, уявіть собі білий екран, на якому будуть послідовно з’являтися різні картини. Ось перед вами дерево великим планом, яке поступово віддаляється..., ось хмари, що повільно пливуть і теж зникають..., здається, ваш погляд на чомусь затримується..., дайте волю вашій уяві...

Кожний подумки не раз повертався у своє дитинство. А дитинство та казка нерозлучні, як нерозлучні річка і береги, сонячне світло і день, квітка і земля, ніч і місяць. Кожний любив слухати казки, і ви можете знову і знову згадати, як ви всім серцем співчували і співпереживали з головним героєм, проходячи разом з ним через усі випробування та радіючи за нього і за його успіхи. Та кожний любив ще раз перегортати сторінки книги, вкотре розглядаючи малюнки з казковими героями. А ви можете переглянути іншу книгу – книгу вашого життя і знайти в ній найцікавіші сторінки. Похваліть себе за кожну удачу, за кожний успіх. Ви доклали зусиль, виявили здібності, у вас щось вийшло – і це чудово! Вам подобається такий стан і це добре... На цих сторінках ви бачите себе радісною і щасливою, упевненою і задоволеною людиною, яка легко долає всі труднощі і незмінно досягає успіху у своїх справах. Іноді вам трапляються сторінки, де ви бачите свої колишні невдачі та поразки, де ви когось образили, або образили вас, де вас роздирає гнів, клекоче обурення , бажання заподіяти напаснику біль або мучить почуття провини, страху, образи. Ви можете вирвати ці аркуші зі своєї книги, зробивши з них паперові літачки та пустивши їх за вітром, помахавши їм рукою, і попрощатись із ним назавжди, або ви можете залишити їх та подякувати кожній ситуації за те, що отримали в ній уроки життя. Малюк, який вчиться ходити, багато разів падає, набиває собі гулі, але знову і знову встає, щоб, можливо, знову впасти... Не можна навчитися ходити, не падаючи. Не можна навчитися жити без труднощів. Скажіть „спасибі” усім своїм вчителям – життєвим проблемам і труднощам, за можливість порівняти і зрозуміти стан злету і падіння, неприємності і радощі, гіркоту поразки і радість перемоги. Без неприємностей ми дуже швидко звикли б до радощів і життя було б нудне та нецікаве, як прісний суп..., як квітка без запаху..., як весілля без музики..., як ліс без птахів... Подякуйте усім тим, хто колись вас образив, знехтував, відмовив, - вам було боляче, проте ви багато навчилися і піднялися духовно на одну, а може , на кілька сходинок. А тепер погортайте свою книгу знову вперед і поверніться у сьогоднішній день, у цю годину, у цю кімнату. Зробіть глибокий вдих та енергійний видих під фразу: „Бадьорий Я” і відкрийте очі.

 4 Арт-терапевнична техніка «Малюємо злість»

 Учасники на аркуші малюють свою злість (Який вона має вигляд?) далі позбуваємося її , вивільняємо і знищуємо ( можна малюнок знищити)

 

Обговорення заняття

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття 6

    Мета: Вербалізувати приховані внутрішні позитивні мотиви і допомогти усвідомити та закріпити позитивні форми поведінки.

Привітання 

Вправа 1  «Не хочу хвалитися, але я...» (5хв.) Кожний по черзі продовжує речення.

Вправа 2 

Інформаційне повідомлення «Образити людину легко, а сказати добре слово не завжди». (10хв.)

     Емпатія — уміння бачити світ очима інших, розуміти його так само, як вони, сприймати їхні вчинки з їхніх позицій і водночас здатність сказати іншим про своє розуміння й дати можливість підтвердити або спростувати ці уявлення.

      Чим повніше людину розуміють і приймають, тим більше вона намагається скинути фальшивий фасад, що використовує при зустрічі з життям, і тим більше вона прагне йти вперед (К.Роджерс).

Упередження, які перешкоджають емпатії

Ефективність емпатії знижується, якщо людина намагається уникати особистих контактів, вважає недоречним показувати зацікавленість іншою особою, переконала себе спокійно ставитися до переживань та проблем оточення. Подібний світогляд різко обмежує діапазон емоційного відгуку та емпатійного сприйняття.

Нормальному перебігу міжособистісного спілкування можуть перешкоджати так звані

«бар'єри спілкування»: незрілі поверхові судження; стереотипи - упереджені узагальнення; заклопотаність і зайнятість собою; бурхлива реакція на емоційно забарвлені слова;

необгрунтоване перебивання (люди, що мають вищий соціальний стан або владу, схильні перебивати);

« прихований порядок денний » (учасники мають приховані інтереси).

Правила ефективного спілкування

1.Будьте відкриті до співрозмовника й приймайте його таким, яким він є. Під «прийняттям» К.Роджерс розумів приязне ставлення до людини, що має безумовну цінність, незалежну від стану, поведінки або почуттів.

2.Спробуйте почути все повідомлення цілком.

3.Ваша увага має бути фізичною.

4.Участь у спілкуванні має бути активною та відповідальною.

5.Спостерігайте за невербальними реакціями партнера.

6.Висловлюйтесь ясно.

7.Говоріть від першої особи.

8.Будьте уважним слухачем.

9.Виявляйте емпатію.

 

Вправа 3

Етюд «Слухаємо себе» (вправа на ауторелаксацію)

Дітям пропонується сісти зручно, протягом 1-2 хвилин закрити очі, розслабитися і «прислухатися до себе», ніби «заглянути в себе», і подумати: що кожен відчуває, який у нього настрій.

У цей час психолог малює крейдою на дошці схематичне зображення різних емоційних станів людини: радість, злість, страх, сум, здивування, спокій тощо. Потім психолог повідомляє, що дітям потрібно, не відкриваючи очей, по черзі розповісти, як кожен з них себе почуває, який у кожного настрій. Після короткої розповіді кожного учасника психолог пропонує дітям відкрити очі і подивитися на схематичні зображення різноманітних емоційних станів. Разом з психологом обговорюються особливості міміки в кожному випадку: положення і форма брів, очей, кутиків губ. Вправа  4 «Мої добрі справи». (10хв.)

Розповісти про свої добрі справи і про свої відчуття, хто ця людина і як подякувала. Починаємо з тренера, далі по колу, можна за бажанням.

Малюнкова вправа 5.  «Моя сім`я »

Кожний учасник малює свою родину , далі обговорення:

1.Хто зображений на малюнку?

2.Який у нього настрій?

3. Чи є там ти?

4.Чим полюбляє займатися у родині?

5.До кого можеш звернутися у важку хвилину? Обговорення заняття

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття 7

  Мета:  самопізнання, розвиток самоконтролю, позитивного світосприйняття.

 1 Інформаційне повідомлення

«Слухати — розуміти — взаємодіяти» (10 хв)

Одна розумна та іронічна людина помітила: «Розмова — це змагання, в якому першого, хто затримав подих, оголошують гарним співрозмовником». Під час спілкування між людьми відбувається досить складний процес порозуміння. Серед інших факторів невміння слухати часто стає основною причиною неефективного спілкування, нерозуміння і навіть конфліктів. Л хіба це складно

— слухати? Здається, для цього досить просто помовчати, поки говорить співрозмовник.

Справа в тому, що рівень нашої уваги нестабільний, він коливається. Побічні думки спотворюють зміст повідомлення. Наш емоційний стан теж відволікає увагу від того, про що говорить співрозмовник, і ми

«відключаємося» або подумки вже готуємо гідну відповідь, пропускаючи багато важливої інформації. Уміння слухати є найважливішою умовою ефективного спілкування.

        Активне слухання — це не просте мовчання, це активна діяльність, своєрідна робота, якій передують бажання почути, Інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення Іншого, залежить від рівня її моральності та культури. Щоб довідатися, чи користується людина прийомами активного слухання, необхідно звернути увагу на те, чи ставить вона уточнюючі запитання, чи є з нею зворотний зв’язок за допомогою парафрази («Чи правильно я вас зрозумів, що?..»).

       Застосування таких простих, на перший погляд, прийомів дає можливість: -забезпечити адекватний зворотний зв’язок, внаслідок якого у співрозмовника з’являється впевненість, що передану ним інформацію правильно зрозуміли; -паралельно інформувати співрозмовника про те, що перед ним не дитина, якій можна вказувати, і не диктофон, на який можна надиктовувати свої думки і міркування, а рівноправний партнер. Партнерська позиція означає, що обоє співрозмовників несуть відповідальність за свої слова. Останнє особливо важливо, якщо ви маєте справу з авторитарною, «твердою» людиною. Застосування навичок активного слухання дуже допоможе, якщо ви — людина невпевнена, вам властиво займати позицію «жертви».

Існує кілька рівнів активного слухання:

1.                 рівень — найпростіший. Він передбачає, що слухач вставляє н монолог свого співрозмовника слова «ага», «так» або повторно проговорює те, що почув, — свого роду «відлуння», що свідчить про увагу до співрозмовника.

2.                 рівень — у процесі спілкування партнер не просто повторює, а й може підвести певну риску під почутим, що також дає змогу уникнути непорозуміння. Найвідоміші прийоми цього рівня — перефразування, підсумовування.

       Прийом перефразування полягає в тому, що потрібно своїми словами переповісти сказане співрозмовником. Наприклад: «Якщо я правильно вас зрозумів, то...». Пояснення дає можливість здобути більше інформації, полегшити співрозмовнику розуміння іншої точки зору. Сам прийом полягає в тому, щоб якомога більше перепитувати, використовуючи різні питання.

3-й рівень — пов’язаний з розвитком ідей, які ви почули від співрозмовника. Ллє перш ніж розвивати ідеї співрозмовника, ви маєте дати належну оцінку почутому.

      Прийом належної оцінки допомагає показати співрозмовнику, що його думка є важливою, та оцінити його зусилля. Наприклад: «Я ціную твоє бажання вирішити проблему»; «Радий, що ти так серйозно підійшов до цієї справи»; «Дякую за твої зусилля».

Типовою помилкою, якої припускаються під час оволодіння активним слуханням, є формальний підхід. Людина діє начебто за правилами, але без ретельного віддзеркалювання змісту розмови. У таких випадках вона ставить «потрібне» питання: «Чи правильно я вас зрозумів, що...». Ллє, не дочекавшись відповіді, продовжує розвивати аргументацію на користь своєї точки зору, фактично ігноруючи точку зору співрозмовника. Л потім ця людина дивується, що техніка активного слухання не спрацювала.

Як і будь-яка техніка, прийоми активного слухання не універсальні. Вони працюють тільки тоді, коли враховуються ситуація, зміст розмови й емоційний стан співрозмовника. Однак іноді доводиться слухати людину, яка перебуває в стані афекту, сильного емоційного зрушення. У цьому випадку прийоми активного слухання не спрацюють. Адже в такому стані співрозмовник не є співрозмовником. Він лише людина, що не контролює своїх емоцій, не здатна вловити зміст розмови. Людині треба заспокоїтися, приборкати свої емоції, тільки тоді з нею можна буде спілкуватися «на рівних» і вона зможе почути те, що ви їй кажете. У таких ситуаціях ефективно спрацьовує так зване пасивне слухання.

      Тут не допоможуть і слова-блоки: «заспокойся», «не плач», «не треба нервувати». Важливо просто слухати людину, дати їй зрозуміти, що вона не одна, що ви її чуєте, розумієте і готові підтримати. Краще в цьому випадку діють так звані ага-реакції: «так, ага, ну, звичайно» тощо.

Емоційний стан людини схожий на маятник: дійшовши до найвищої точки емоційної напруги, людина починає заспокоюватися і приходити в себе.      Якщо не намагатися зупинити маятник, то, виговорившись, людина заспокоїться. Відчувши це, ви зможете з нею нормально поговорити. Не мовчіть, адже глухе мовчання викликає роздратування, а в збудженій людині де роздратування тільки посилиться.

      Отже, ця техніка потребує від вас одного: щоб розмова не переривалася, доки співрозмовник не «охолоне». Тому в моменти, коли співрозмовник замовкає, природним тоном ставте уточнюючі питання: «І що він тобі сказав?», або «А ви йому що відповіли?», або «А де була вона в цей час?». Головна задача — не заразитися від співрозмовника його емоціями, не впасти в такий самий емоційний етап. А це не просто..

 Вправа 2.  Арт-терапевнична вправа «Мій найщасливіший день» Дітям пропонується протягом 2-3 хвилин згадати і намалювати самий щасливий день у їхньому житті. Психолог просить дітей згадати, які почуття вони переживали в той день, чим він їм запам’ятався, пропонує поділитися радістю з іншими дітьми.

Малювання сприяє невербальному вираженню переживань, про які не кожна дитина може розповісти іншим. Аналіз висловлювань, кольорового вирішення і змісту дитячих малюнків дає можливість частково діагностувати рівень їхніх прив’язаностей. Доброзичливе обговорення малюнків, розуміння почуттів дітей і стимулююча похвала тренера знімає бар’єри у спілкуванні, емоційне напруження і створює відчуття «захищеності в групі».

 3. Етюд «Веселка» (вправа на ауторелаксацію)

Діти сідають зручно, закривають очі і протягом 1-2 хвилин уявляють собі легку веселку, прекрасну гру кольорів і себе в спокійному, розслабленому стані, відпочиваючим. Психолог «навіває» на дітей приємні відчуття спокою, розслабленості. По закінченні вправи обговорюється, що відчули діти під час її виконання, хто «бачив» що-небудь незвичайне.

4.Вправа . «Монотипія»

На твердій поверхні розводимо фарби різних кольорів,  потім притискаємо листок і розмальовуємо кляксу.( на що вона схожа ? і як зробити з неї позитивного героя?, доповнити образ) Обговорення заняття

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття 8 

     Мета: Саморефлексія, толерантне та свідоме ставлення до інших, подолання агресії.

Привітання 

Вправа 1.  «кляксографія»

    З одного боку від згину наносяться плями фарби (хаотично або у вигляді конкретного зображення). Можна нанести фарбу безпосередньо біля лінії згину, або в іншій частині половини листа – від цього залежатиме, зіллються чи оригінал і майбутній відбиток в одне ціле або між ними буде відстань, як між двома різними зображеннями. Потім лист знову згинається і щільно притискається долонею. Фарба симетрично передається на іншій половині аркуша. Складений лист розкривається, і перед нами виявляється ЩОСЬ! 2. Робота в групах «Два світи» 

Мета: узагальнити уявлення учасників про толерантність і толерантну поведінку, підвести до висновку про необхідність жити за принципами толерантності.

Учасники об'єднуються у дві групи (за принципом день-ніч) і одержують аркуші ватману, фломастери, газети, журнали, ножиці, клей.

Тренер говорить про те, що сьогодні кожна група має чудову нагоду — створити свій світ — «Світ толерантності» і «Світ інтолерантності».

Звертаючи увагу на риси свого характеру і свої бажання, учасникам пропонують створити колаж свого світу, країни й назвати його. Протягом 10 хв група працює над створенням колажу. Потім представник від групи представляє колективну роботу. Обговорення

Висновок: порівнявши два протилежні світи, ми наочно бачимо, що людина, яка живе у світі добра, взаєморозуміння, терпимості з людьми інакших релігій, націй, культур, почувається особистістю, яка може розкрити всі свої найкращі риси, бути корисною своєму народу, оточенню. Людина, яка живе в толерантному світі, по-справжньому щаслива і дарує це щастя, любов людям довкола.

3.   Діагностика «Що означає бути толерантним» 

Мета: допомогти учням проаналізувати наявність у себе рис толерантної особистості.

Учасникам роздають анкети з рисами толерантної особистості. Такий же набір рис написано на плакаті. За результатами всіх анкет формуються визначення групою толерантної особистості.

 

 

 

 

 

Анкета «Риси толерантної особистості»

Риси толерантної особистості	Риси, які у мене є	3 головні риси толерантної особистості	Уявлення групи про толерантну особистість
Інтерес до людей
Уміння слухати
Емпатія
Терпимість
Альтруїзм
Тактовність
Почуття гумору
Повага інших
Відмова від тиску та насильства
Визнання прав інших
Прийняття інших такими, які вони є
Взаєморозуміння

 

4.   Китайська притча «Дружна родина»

 Жила колись на світі родина. Вона була не проста. Більше 100 людей було в ній. І займала вона ціле село. Так і жили всією родиною й усім селом. Ви скажете: «Ну то й що, є чимало й більших сімей на світі. Але річ у тім, що родина була особлива — мир і спокій панували в ній, а отже, і в селі. Ні сварок, ні лайки, ні, крий Боже, бійок і розбрату.

Чутка про цю родину дійшла до самого володаря країни. І він вирішив перевірити, чи правду кажуть люди. Прибув він у село, і душа його зраділа: навкруги чистота, краса, статок і мир. Добре дітям, спокійно старим. Зачудувався володар. Вирішив довідатися, як жителі села досягли такого ладу, прийшов до глави родини: «Розкажи, чому така згода і лад у твоїй родині?». Той взяв аркуш паперу й став щось писати. Писав довго — видно, не дуже сильний був у грамоті. Потім передав аркуш володарю. Три слова були на папері: «Любов, прощення, терпіння». І наприкінці аркуша: «Сто разів любов, сто разів прощення, сто разів терпіння». Прочитав володар, почухав потилицю і запитав:

—І все?

—Так, — відповів старий, — це і є основа життя всякої гарної родини. — І подумавши, додав: — І світу теж.

 

Обговорення заняття

 

Заняття 9 

    Мета: подолання агресії та конфліктності, формування позитивного, емпатійного ставлення до навколишньої дійсності.

Привітання

Вправа 1  «Малюємо кола»

Кожний учасник малює по два кола на А 4.

«Заповніть простір кожного зі своїх кіл сюжетними малюнками, значками, символами - надайте їм індивідуальність ». Обговорення 

Колективна робота. Інструкції ведучого: «Походіть навколо листа-картини, уважно розгляньте малюнки. Якщо вам хочеться домалювати в колах інших учасників, спробуйте з ними про це домовитися.

   За згодою авторів ви можете написати добрі слова та побажання близько малюнків, які вам сподобалися. Будьте дбайливі до простору і почуттів інших!»

Вправа 2 «Конверт дружніх спілкувань»

Психолог заздалегідь готує конверт із картками, що містять недописані питання або фрази, які відображають яку – небудь ситуацію у житті кожної людини : «Якщо в мене поганий настрій, я…», «Коли мені буває дуже сумно, я, як правило…», «Коли я буваю злий на когось, то …», «Я щасливий, коли…», «Я відчуває радість у ситуації…», «Я відчуваю співчуття у випадку…»

Вправа  3 “Сніжинки”.  

Її  алгоритм: 

Мовчки візьміть листок.

Складіть його навпіл.

Відірвіть правий верхній кут.

Складіть ще раз навпіл.

Ще раз відірвіть правий верхній кут.

Ще раз складіть навпіл.

І ще раз відірвіть верхній правий кут.

Розгорніть листок і покажіть свій “витвір мистецтва” однокласникам.

Рефлексія. 

Зверніть увагу, які різні у вас вийшли сніжинки! Хоча був чіткий алгоритм дій.

Чому це відбулося? ( Відповіді дітей). 

А якби всі сніжинки були однаковими, світ був би нудним і незмінним. Отже конфлікти відіграють найважливішу роль в житті окремої людини, розвитку сім'ї, життєдіяльності школи, будь-якої організації, держави, суспільства і людства в цілому. У якійсь –  мірі вони навіть необхідні для розвитку ситуації і стосунків, для зростання особистості, інакше може наступити застій.

Вправа 4  «Аналіз ситуацій». 

Тепер проаналізуємо ситуації. 

Повсякденна  ситуація для всіх:

Вам на ринку продали бракований товар. Брак ви відмітили пізніше. Як ви поступите, якщо продавець молодший за вас; якщо комплекція продавця така, що Арнольду Шварценеггеру, в порівнянні з ним, робити нічого?

Роздаю картки із ситуаціями трьом рядам. 

Картка № 1 

1.Мати відпустила свою дочку погуляти і веліла прийти додому в 22.30 вчасно і без запізнень. Дочка прийшла додому в 00.00. Мати почала лаятися, говорити дочці, що вона не слухається і примушує її переживати.

2.Хлопець призначив зустріч дівчині на 20.00. Вона прийшла, його немає, пройшло 20 хвилин. Дівчина побачила свого хлопця і відразу почала кричати на нього.

3.Мама, перш ніж піти попросила дочку прибрати удома. Замість цього дочка пішла гуляти і не виконала це завдання. Коли вона прийшла додому мама почала її лаяти, а дочка почала стверджувати, що до неї подзвонила краща подруга Олена, яка завтра, виїжджає до Москви на місяць і, запросила погуляти з нею і попрощатися.

Картка № 2 

1.                 Батько постійно дивиться спортивний канал. В результаті мати з дочкою не можуть дивитися по телевізору те, що хочуть. Одного разу вони хотіли подивитися цікаву передачу, але тато не погодився поступитися своїм інтересам.

2.                 Дружина чекала чоловіка після роботи до 20.00, але чоловік прийшов на 2 години пізніше, тобто до 22.00. Чоловік сказав, що він затримався на роботі, дружина не повірила, і між ними виник конфлікт.

3.                 На ринку жінка купила кавун. Продавщиця обдурила її на 2 кг Жінка почала лаятися, продавщиця ж почала виправдовуватися, і стверджувати, що це винні

ваги. Виник конфлікт між покупцем і продавцем

Картка № 3

1.                 Почався урок в 9 класі. Вже 10 хвилин йде пояснення нового матеріалу. Без дозволу в клас входить Коля і сідає на своє місце. Шумно дістає підручник і зошит. Клас починає говорити. Вчитель починає робити зауваження Колі. Він різко відповідає, грубить. Виникає конфлікт.

2.                 Петя і Вася вирішили одночасно пограти з однією іграшкою. Ніхто з них не хоче поступатися. Ваші дії.

3.                 Оля і Маша - дві кращі подруги посварилися через те, що їм подобається один і той самий хлопець.

Ви побачили, що не тільки в різних конфліктних ситуаціях ми реагуємо порізному; навіть і в схожих ситуаціях, але з різними людьми, наша реакція може бути іншою. 

 

Обговорення заняття

 

 

 

Епіграф: "Будь собою. Інші ролі вже зайняті". 

Оскар Уальд

Заняття 10

    Мета: робота з самооцінкою

Психолог. Людина приходить в світ без минулого, без яких-небудь уявлень про те, як поводитися, без критеріїв самооцінки. Вона вимушена орієнтуватися на досвід людей, що оточують її, на ті оцінки, які дають їй інші. За перші п'ятьшість років самооцінка формується майже виключно на основі інформації, що отримується в сім'ї. Потім людина йде в школу, і на неї починають впливати інші чинники. Зовнішні чинники, як правило, підкріплюють високу або низьку самооцінку, яку дитина придбала удома. Надалі самооцінка ґрунтується на досвіді і особистих взаєминах, які трапляються в житті: на основі ваших взаємин в сім'ї, з батьками і іншими родичами; стосунків з друзями, сусідами, викладачами, при відвідинах клубів, досвід відповідності стандартам і міфам, що створюються засобами масової інформації.

Це необхідно для того щоб відчувати себе щасливим, бути здатним долати труднощі. Всі болі людини, її проблеми - все це результат низької самооцінки, яку людина не змогла ні усвідомити, ні змінити.

Робота по темі "Самооцінка" з притчею "Щастя"

Читання вчителем притчі "Щастя . На дошці дається тлумачення поняття притчі. Притча - коротка повчальна розповідь іносказання.

Притча "Щастя"

Бог зліпив людину з глини, і залишився у нього невикористаний шматок.

-   Що ще сліпити тобі? - запитав Бог.

-   Зліпи мені щастя, - попросив чоловік.

Нічого не відповів Бог, і лише поклав людині в долоню шматочок глини, що залишився.

-   Як ви зрозуміли зміст притчі? Чому людина не почула відповіді від Бога, а лише відчула в руках шматочок глини?

Зверніть увагу на тему заняття. Як ви розумієте значення слова самооцінка? "Самооцінка - це здатність людини чесно, з любов'ю і по гідності оцінювати себе".  

Робота в групах (3 хв.) Протягом даного часу кожна група готує відповідь на питання: 

"Що для вас найважливіше і цінніше в житті?"

(представник групи зачитує, йде обговорення.)

За допомогою класного керівника діти роблять висновок, що кожна людина неповторна і є цінністю.

Учням пропонується закінчити наступні пропозиції. 

Кожна людина повинна:

Любити себе - значить:

Якщо самооцінка у людини низька, то:. 

Той, хто не любить себе.. 

Після закінчення роботи діти зачитують свої варіанти пропозицій. Далі їм пропонується порівняти свої варіанти із твердженнями психологів. 

Кожна людина повинна любити себе і приймати такою, якою є.

Любити себе - означає гордитися своїми вчинками і бути упевненим, що робиш правильно. 

Якщо самооцінка у людини низька, то вона відчуває безпорадність, безсилля і самотність. 

Той, хто не любить себе, не може щиро любити інших. 

Учні приходять до висновку, що людина з низькою самооцінкою не може подарувати людям щастя.

Для того, щоб краще зрозуміти, що таке висока самооцінка або низька, пригадай, коли ти був упевнений в собі. У житті кожної людини є такі моменти, коли вона відчувала повну упевненість в собі, в своїх силах, гордість за себе. Можливо, це було, коли тебе похвалили батьки або викладачі, а може бути, ти одягла гарну сукню, і отримала безліч компліментів, а може, просто допомогла другу в складній ситуації.

Якщо пригадати ті відчуття, які ви пережили, то стане зрозуміло, що означає відчувати себе потрібним іншим.

Висока самооцінка:

Я розумний

Я красивий

Я веселий

Я здатний добитися в житті багато чого.

Низька самооцінка:

Я потвора

Я тупиця

Я похмурий

Я не можу знайти хорошу роботу Я - невдаха, зі мною всі так поступають.

Тест.

Ти спокійно сприймаєш конструктивну критику?

Ти легко сходишся з людьми?

Ти відверто і відкрито показуєш свої відчуття?

Ти цінуєш близькі стосунки з людьми?

Ти готовий сміятися над своїми помилками і вчитися на них?

Ти шукаєш можливості спробувати себе в чомусь новому?

Для тебе важливий твій фізичний стан?

Ти довіряєш собі?

Ти радієш за інших, коли вони досягають успіху?

Якщо ти на більшість питань відповів "так", у тебе здорове і адекватне сприйняття себе.

Стандартні наслідки низької самооцінки:

В результаті низької самооцінки утворюється замкнутий коло.

Яким би не був рівень твоєї самооцінки, ти завжди можеш поліпшити його. Потрібно вчитися думати про себе добре. Це необхідно, тому що самосприйняття впливає на твій спосіб життя. При високій самооцінці людина відчуває себе успішною, здатною вчитися і працювати. Людина відчуває себе улюбленою і потрібною. Формування самооцінки відбувається постійно. Підвищення самооцінки, формування позитивного уявлення про себе можливо і необхідно в будь-якому віці!

Будь собі кращим іншому, а це означає, що:

ü  Ти готовий прийняти всі свої слабкі і сильні сторони - вони є у всіх.

ü  Ти пишаєшся своїми перемогами, як великими, так і маленькими.

ü  Не намагайся бути кимось, використовуй і розвивай свої власні таланти.

ü  Регулярно відводь час на те, щоб побути наодинці зі своїми думками і відчуттями, читай, займайся спортом. Вчися насолоджуватися своїм життям.

ü  Звертай увагу на свої думки і відчуття, поступай так, як ти вважаєш за правильне, роби те, від чого ти відчуватимеш себе щасливим і повноцінним.

ü  Вчися любити ту унікальну людину, яким ти є, витягуй уроки зі своїх помилок, не дуже емоційно їх сприймай, пам'ятай, що ці успіхи і поразки робить той, кого ти любиш, крім того, не забувай вчитися і на чужих помилках, а не тільки на своїх. Читання психологом притчі "Все в твоїх руках".

(Дана притча не коментується учнями, кожен залишається зі своїми думками наодинці).

Давним-давно в старовинному місті жив Майстер, оточений учнями. Самий здібний з них одного разу задумався: "А чи є питання, на яке наш Майстер не зміг дати відповіді?" Він пішов на квітучий луг, зловив найкрасивішого метелика і заховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскітно. Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:

-   Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий?

Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий в будь-яку мить стискувати їх ради своєї істини. Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів:

-   Все в твоїх руках.

Рефлексія. Учні дають оцінку заняттю.

 Питання для обговорення:

-   Що нового ви дізналися про себе?

-   Як можуть стати в нагоді отримані сьогодні знання?

На закінчення класної години кожен учень отримує пам'ятку, в якій прописані правила підвищення самооцінки.

Пам'ятка

•        Щодня дізнавайтеся нове, робіть що-небудь те, що ніколи раніше не робили. 

•        Прагніть надмірно не демонструвати свою значущість. Внутрішня упевненість в собі не потребує "гучних" зовнішніх проявів. 

•        Якщо вам щось незрозуміло, не бійтеся поставити питання співбесідникові.

Краще одного разу показатися дурнем, чим сплохувати раз по раз. 

•        Вічна незадоволеність всім і вся будь-якого перетворить на смутного буркотуна. Більше оптимізму. 

•        Порівнюйте тільки себе з самим собою. 

•        Ніколи не виправдовуйтеся. Людина, що плутано бубонить виправдання, справляє жалюгідне враження. 

•        І головне - потрібно діяти рішуче, пам'ятаючи лише про мету, що стоїть попереду. 

Заняття 11

  Мета: дослідження психологічної атмосфери та стилю виховання у родині

Вправа 1 «Малюнок сім`ї  у вигляді квітів»

Малювання за допомогою фарб чи олівців; Інструкція: Намалюй свою родину..» Питання для обговорення:

-Хто зображений на малюнку?

-Які почуття вони переживають зараз?

-Чи взаємодіють ці квіти?

-Чи є тут ти?

-Чи приємний тобі цей малюнок?

-Чи є ще члени родини, які проживають з вами, але  яких ти не намалював?

-Чи хотів би щось змінити?

Вправа 2  «Дихання»

Мета: зняття напруження, оптимізація емоційного стану.

Сідаємо зручно, розслабляємося і заплющуємо очі. Зосереджуємося на своєму диханні: на виду і на видиху. Видихаємо неспокій, втомленість , тривогу, а вдихаємо силу, енергію, хороші почуття. Вправа 3 «Три речі…» Час: 20 хв.

Мета: звернути увагу учасників на найважливіші речі у житті. Хід вправи. Тренер пропонує учасникам сказати які речі на їх думку є найважливішими  у житті людини і чому. Після того як всі учасники скажуть свою думку тренер підводить підсумок:

Три речі руйнують людину: погані звички, гордість, злість.

Три речі ніколи не повертаються назад: час, слово, можливість.

Три речі не бажано втрачати: спокій, надію, честь.

Три речі в житті найцінніші: любов, переконання, дружба.

Вправа 4 «Напиши листа..»

Інструкція: Напиши листа найближчій людині у сім`ї… потім подаруй або залиши для себе. Рефлексія: Які почуття переживаєш зараз?,  про що твій лист? 

Вправа 5 краплетерапія

Створення  довільних образів, рефлексія.

Що зображено на малюнку?

Які почуття переповнюють тебе дивлячись на малюнок?

Склади розповідь.

Що хотів би змінити? Чи подобається тобі твій шедевр?

 

Обговорення заняття.

 

Заняття 12.

    Мета: спільне обговорення  тренінгових занять, отримання зворотнього  зв’язку,  підведення підсумків.

І. Рефлексія самопочуття перед заняттям.

ІІ. Обговорення усіх занять.

Вправа 3  «Приємні спогади»

Мета: навчити дітей вибудовувати позитивну перспективу життя.

Матеріали: олівці, папір. Учасники сидять колом. .

- Закрийте, будь-ласка, очі. Я запрошую вас помандрувати у світ фантазій, які подарують вам приємні почуття. Зробіть три глибоких вдихи та видихи… Із кожним видихом відчуйте, що ви стаєте чимраз легші й легші… Намагайтеся відчувати себе так, немов летите у повітрі. Зробіть новий вдих і відчуйте, як ви наповнюєтесь відчуттям легкості. Затримайте на мить це відчуття… А тепер видихніть із силою все повітря разом із втомою, напруженням, неприємними емоціями, що накопичились.

Відчуйте, як це добре, коли почуваєшся в повній безпеці.

Пригадайте період, коли ви почували себе щасливими, куди хотіли б повернутися знову і знову. Уявіть собі ці події так, ніби вони відбуваються в даний час. Хто зараз поряд із вами? Що ви відчуваєте? Що ви робите? А тепер ви можете «повернутись» в групу бадьорими і веселими. Збережіть у пам’яті ці згадки, аби повернутися до них, коли забажаєте.

Можна потягнутися, розслабити тіло, відкрити очі. Візьміть аркуш і намалюйте свою щасливу згадку або опишіть її кількома реченнями. Залиште собі цей лист на згадку.

 4.Вправа  «Малюємо дерево»

Ведучому важливо помітити, в якому із запропонованих образів учасник заняття відчуває себе комфортніше і впевненіше.)

  Індивідуальна робота. Кожен учасник займає місце за робочим столом і малює виникли у нього образи та асоціації, обмірковує їх і вигадує історію свого дерева.

  Етап вербалізації. Учасники пересідають в коло, складений зі стільців, кладуть на підлогу всередині кола свої роботи так, щоб усім було зручно їх розглянути. Потім кожен розповідає про своє малюнку. Ступінь відкритості залежить від самого «художника». Якщо він з якоїсь причини мовчить, можна спробувати делікатно його розпитати, наприклад, про почуття, надії, мрії, бажання дереваобразу, але не слід наполягати на цьому.

  Щоб прояснити деталі малюнка чи оповідання, ведучий і інші члени групи можуть додатково задавати непрямі питання:

1.       Де твоєму дереву хотілося б рости: на узліссі або серед інших дерев?

2.       Чи є у нього друзі і вороги?

3.       Чи боїться чогось це дерево?

4.       Чи загрожують йому будь-які небезпеки?

5.       Про що мріє це дерево?

6.       Який настрій у твого дерева?

7.       Це дерево швидше щасливе чи нещасне?

8.       Якби замість дерева був намальований чоловік, то хто б це був?

9.       За що його люблять люди?

10.   Що сниться дереву?

11.   Який подарунок його міг би порадувати?

12.   Чим можна допомогти дереву, якщо воно хворіє?

     Більшість учасників із задоволенням розповідають про дерево, повідомляючи при цьому важливі відомості про себе, свої переживання, сумнівах, проблемах. Спільне обговорення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки:

     Розбудова системи освіти відбувається у складних соціокультурних умовах та в ситуації загострення негативних явищ в учнівському середовищі. Зокрема, майже в кожному учнівському середовищі існує проблема булінгу.       Проблема булінгу, як психологічна, була окреслена ще в 70-80-х роках минулого століття у Швеції, потім в Німеччині, Польщі та інших країнах Європи. Важливим є те, що це слово пов’язане з довготривалим виключенням особистості, учня, дитини з групи, класу, колективу.

Профілактична робота з неповнолітніми обумовлена необхідністю формування в них навичок поведінки, які відповідають правовим нормам  суспільства. Неповнолітні повинні володіти правовою обізнаністю в сукупності з внутрішньою культурою, мати відповідні погляди, переконання, які визначали б їхню поведінку, а також уміти відстоювати свою позицію в критичних ситуаціях, у ставленні до людей. Це вимагає підходу до дослідження правової свідомості неповнолітніх комплексно. Антиподом насильства і жорстокого ставлення, будь-яких форм та стереотипів (ґендерних, національних тощо) є толерантність.Толерантність необхідна для спілкування, співжиття і спільної діяльності, є основою формування культури миру в сім'ї, громаді,суспільстві.    Мистецтво - невидимий місток, що поєднує два протилежні світи: світ фантазії та реальності. Часто таємні бажання, підсвідомі почуття та емоції легше викласти у творчості, ніж виразити у словесній формі. Тому останнім часом великої популярності набуває метод лікування за допомогою художньої творчості, або ізотерапія.

      Не маючи протипоказань, ізотерапія може бути використана не лише у психотерапії, а й у педагогіці та соціальній роботі, допомагаючи дізнатись більше як про самих себе, так і про оточуючих, в основі якої лежать ідеї Фрейда та Юнга, - це не стільки лікування, скільки розвиток у людини властивої їй креативності, гармонізація та розвиток особистості, що допомагає при вирішенні внутрішніх проблем. Методи ізотерапии допомагають дітям заспокоїти нервову систему. Після занять у дітей нормалізується емоційний стан, зникає агресія. 

  

 

 

 

Додаток 1

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?

Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

1.       У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

2.       Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

3.       Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

4.       Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

5.       Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

6.       Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

7.       Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

8.       Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

9.       Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

10.   Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

11.   Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

12.   Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

13.   Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

14.   Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором?

1.                 Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “”всі так роблять””, або “”він заслуговує на це””.

2.                 Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

3.                 Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “”хлопчики завжди будуть хлопчиками”” або “”глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства””.

4.                 Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

5.                 Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

6.                 Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

7.                 Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

8.                 Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

9.                 Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

10.             Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

 

Як батькам і школі запобігти булінгу?

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг: 1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати. 2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.

3.   Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.

4.   Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.

5.   Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.

6.   Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.

7.   Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно. 8. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.

9.       Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.

10.   Показуйте приклад  доброти та поваги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

2.   Барліт А. Ю. Форми і методи подолання (мінімізації) соціально-педагогічної та психологічної проблеми булінгу в освітньому середовищі / А. Ю. Барліт, О.

3.   О. Барліт // Горизонти освіти. – 2012. – № 2. – С. 44–46

4.   Беженар Г. Булінг : підліткове насильство в школі – [Електронний ресурс] /Беженар Г. // Школа. – 2012. – №2 (74). – С. 75–79. – Режим доступу: www.osvitaua.com/attach/2319/SHj12021s.pdf

6. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль.∕Л. Берковиц. – СПб. : Прайм- ЕВРОЗНАК, 2002. - С. 198. 7. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми; пер. с нем. / К . Бютнер. – М : Педагогика, 1991. – 144 с.

8.                 Вивчення  проблеми  насильства  та  його  превенції  як  один  із  аспектів безпечної життєдіяльності [Електронний  ресурс]  /  [Іванова І. В.,  Гвоздій С.

П.,     Майданюк Є.      С.].    –        Режим         доступу      : http://www.rusnauka.com/24_SVMN_2008/Pedagogica/26978.doc.htm.

Дроздов О. Феномен третирування у школі: шляхи вирішення проблеми 

[Електронний                            ресурс]              Режим                              доступу:

http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=78&c=1878&setcss=1&ncss=v erybig

9.                 Дубровина И. В. Рабочая книга школьного психолога /  И.В. Дубровина, М.К. Акимова, Е.М. Борисова и др.; под ред. И.В. Дубровиной. – М.: Международная педагогическая академия, 1995. – 376 с.

10.             Дубровська Є. В. Психологічна реабілітація дітей, які зазнали сексуального насильства: [посібник до навчального відео-курсу] / Дубровська Є. В. – ВГО «Жіночий консорціум України», 2005. – 44 с.

11.             Дубровська Є. Насильство в школі: аналіз проблеми та допомога, якої потребують діти та вчителі у її розв’язанні / Є. Дубровська,  М. Ясеновська, М. Алєксєєнко. – Київ, 2009. – 34 с.

12.             Ениколопов С. Н. Агрессивное  поведение  у  детей  //  Особый  ребенок: исследования и опыт помощи: [материалы семинара «Организация служби социально-психологической помощи детям с острой школьной дезадаптацией   и   их   семьям», Москва, 4-7 мая 1998 г.] / под ред. А. А. Цыганок. – М. : Центр лечебной педагогики; Теревинф, 1998. – Вып. 1. – С. 18-26.

13.             Іванова І. В. Вивчення проблеми насильства та його превенції як один із аспектів безпечної життєдіяльності  [Електронний ресурс] / [І. В. Іванова, С. П. Гвоздій, Є. С. Майданюк.].–Режим  доступу:

http://www.rusnauka.com/24_SVMN_2008/Pedagogica/26978.doc.htm.

14.Караман О. Л. Захист дитинства як соціально-педагогічна категорія, її сутність і зміст // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – № 1. – С. 10–18.

15.             Кон И.С. Что такое буллинг и как с ним бороться? / И.С. Кон // Семья и школа. – 2006. - № 11. – с. 15-17.

16.             Крэйхи Б. Социальная психология агрессии; пер. с англ. / Б . Крэйхи. – СПБ. : Питер, 2003. – 336 с.

17.             Левитов Н. Д. Фрустрация как один из видов психических состояний // Вопросы психологии. – 1967. - № 6. – С.118–129.

18.             Лютова Е. К. Шпаргалка для родителей: психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми / [Е. Лютова К.; Монина Г. Б.]. – СПб. : Речь, 2004.

19.             Лейн Д. А. Шкільна травля (булінг) / Д. А. Лейн / [Електронний ресур]. – Режим доступу: http://www.zipsites. ru/psy/psyib/ info.php?=414. 

20.             Ліщинська О. А. Профілактика психологічного насильства в сім’ї та в освітньому середовищі : [методичні рекомендації] / О. А. Ліщінська ; Національна академія наук педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. – К. : Міленіум, 2010. – 68 с.

21.             Марценківська І. Дитяча агресивність // Дошкільне виховання.–1997.–№ – 8. 22.Моргун В.Ф. Делинквентный подросток: [учебное пособие по психопрофилактике, диагностике, коррекции отклоняющегося поведения подростка для социальных педагогов, студентов педагогических, психологических, юридических специальностей, интернов-психиатров] / [Моргун В. Ф., Седых К. В.]. – Полтава, 1995. – 161 с.

23.             Навчально- методичний посібник «Організація роботи з розв’язання проблеми насильства в школі»./ Упорядники: Є.В. Дубровська, М.Е.

Ясеновська. К:. Huss, 2011. – 96 ст.

24.             Науково-методичні засади діяльності психологічної служби: [навчально- методичний посібник]: В 2 т. / за ред. В. Г. Панка., І. І. Цушка. – К. : Ніка- Центр, 2005. – Т.1. – 328 с.

25.Насильство в школі: аналіз проблеми та допомога, якої потребують діти та вчителі у її розв’язанні / Дубровська Є., Ясеновска М., Алєксєєнко М. – К 30. 

26.   Подмазин С. И. Как  помочь подростку с «трудным» характером /С.И. Подмазин , Е.И. Сибиль. – К. : НПЦ «Перспектива», 1996. – 160 с.

27.   Практикум по психологии состояний : [учебное пособие] / под ред. проф. О.А. Прохорова. – СПб.: Речь, 2004.

28.   Практическая психодиагностика. Методики и тесты : [учебное пособие]. – Самара : Издательский Дом «Бахрах», – 2001. – 672 с. 

29.   СТОП насильству! (просвітницько-профілактична настільна карткова гра):

[метод. реком]. / Т.В. Журавель, Т.Л. Лях, О.М. Нікітіна, К.В. Сергеєва. – К.: Видавничо-поліграфічна компанія «ОБНОВА», 2011. – 20 

30.Скворчевська О.В. Ігрові методики роботи з учнями 5-9 кл. – Х.: Вид. група «Основа»: «Тріада +», 2007, с. 39-87

31. Салтикова О. «Надати право бути іншими. Виховання толерантності у позашкільному закладі» // Позашкілля.-2008.-№ 11(14).- вкладка

Соцька М. Тиждень толерантності у школі // Психолог.-2004.-№ 16(112).-с.3-5

                 

                                                                                         77 

Солдатова І., Шайгерова Л., Шарова О. «Тренінг толерантності для підлітків» // 2002.-червень,- с.57-71