Сімейна психотерапія

Про матеріал

Методичне об'єднання психологів" Сімейна психотерапія" Теоретична частина та розроблений тренінг.

Перегляд файлу

Методичне об`єднання практичних психологів

Тема :«Сімейна психотерапія. Використання арт-технологій в сімейній психотерапії»

Виконала

практичний психолог

Ліцею №15 ім. О.Співачука

Беженар Т.О.

Хмельницький 2022

Зміст

Вступ 3

1.Теоретичне розкриття поняття сімейної психотерапії та використання арт-технологій в сімейній психотерапії

1.1 Сімейна психотерапія 5

1.2. Розвиток сімейної психотерапії 9

1.3. Напрями сімейної психотерапії 10

1.4. Використання арт-технологій в сімейній психотерапії 16

2. Експериментальне дослідження психологічної атмосфери у сім’ї та батьківсько-дитячих відносин.

2.1Дослідження стилю батьківського виховання 20

2.2Дослідження взаємодії у сім’ї (PARI) 24

2.3Опитувальник для батьків Чи можете Ви? 26

3.Тренінг «Позиція батьків- розуміння визнання і прийняття дитини» 30

Висновок 58

Список літератури 63

Додатки 64

Вступ 3

У сімейних стосунках немає місця випадковостям: взаємини між родичами завжди обумовлені характером зв'язків у кожній конкретній сім'ї. Родинні зв'язки - це не тільки близькість або віддаленість з біологічного принципом кровного споріднення, але й психологічний вплив один на одного. Так безпосередній вплив батьків може позначитися на долі дитини в меншій мірі, ніж вплив старших членів сім'ї, сімейного міфу чи трагічної особистої історії когось із родичів.

Психологічні сімейні зв'язки нагадують айсберг, де на поверхні лежать формальні відносини, а в глибині психіки кожного члена сім'ї прихований зовсім інший малюнок взаємин: симпатій і антипатій, слухняності і протистояння, наслідувань або бажання уникнути будь-якого схожості. У кожній сім'ї існують правила спілкування, заборони, цінності, моральні та фізичні засоби впливу один на одного.

Відносини, які ми спостерігаємо в тому чи іншому суспільстві, ми знайдемо і в сімейних взаємостосунках. Принцип ієрархії закладений спочатку саме в сімейній системі, де діти перебувають в «підпорядкуванні» у батьків і старших. У сім'ях ми знаходимо все ті ж принципи управління, що і в організаціях і в державах. Сім'я може перебувати в одноосібному управлінні тирана, влада може передаватися «у спадок». Мотиви сімейних конфліктів часто обумовлені боротьбою за владу або свободу, розділом територій і посиленням впливу на різні сфери життя, захистом своїх особистих кордонів.

Труднощі вирішення сімейних проблем власними силами очевидна - всі члени сім'ї мають свої особисті інтереси. Компроміс інтересів більш сильних часто стає тяжкою ношею для слабких. Це особливо помітно у випадках, коли основна сімейна "проблема" - здоров'я або поведінка дітей. У дітей ще немає сил і вміння приховувати страждання, які доставляють їм складні сімейні стосунки, і вони повідомляють про них доступними способами.

Скільки сімей, стільки й варіантів відносин. Кожен член сім'ї, будь -то дорослий або дитина-це окрема особистість зі своїм внутрішнім світом і переживаннями. Сімейна психотерапія - спосіб подивитися на тих, хто поруч, на тих, кого любимо, відкритими очима, без ілюзій і приписів про те, що вони повинні робити або якими повинні бути.

Психотерапія допомагає зустрітися з родиною: зрозуміти, що дійсно хочуть близькі, чому вони чинять так, а не інакше, що насправді відчувають і думають. За допомогою технік психотерапії можна відновити втрачене почуття родини і зв'язку з предками, примирити образи, усунути повторювані сценарії і долі, взяти позитивний сімейний досвід життя для себе і для нащадків.

Аналіз наукових досліджень доводить, що проблему психологічної допомоги сім’ї намагались вирішувати представники різних вітчизняних і зарубіжних теоретичних шкіл та практичних напрямів: Ю.Є. Альошина, М. Боуен, Д.В. Віннікот, Я.Я. Варга, К. Вітакер, В.Н. Дружинін, А.І. Захаров, У. Кемплер, В.П. Кравець, К. Маданес, Г. Навайтіс, П. Пепп, В. Сатір, А.І. Співаковська, Е.Г. Ейдеміллер, , Ч. Фішмен, Р. Шерман, В.В. Юстицькіс та ін.

Мета роботи: Розкрити поняття сімейної психотерапії та використання арт-технологій в сімейній психотерапії.

Предмет: сімейна психотерапія

Об’єкт дослідження: сім`я

Завдання:

1. Дослідити літературу з даної проблеми.

2. Теоретично розкрити особливості сімейної психотерапії, використання арт-технологій в сімейній психотерапії

3.Здійснити експериментальне дослідження психологічної атмосфери у сім*ї та батьківсько- дитячих відносин.

4.Розробити тренінг «Позиція батьків-розуміння, визнання і прийняття дитини»

Дана робота складається з 3 розділів:

1розділ-теоретичне обґрунтування даної теми.

2 розділ – Дослідження психологічної атмосфери у сім`ї та батьківсько- дитячих відносин.

3 розділ- Тренінг «Позиція батьків-розуміння, визнання і прийняття дитини»

Сімейна психотерапія 5

Психотерапія - це метод лікування шляхом спілкування психотерапевта з пацієнтом.

Сімейною психотерапією називається особливий вид психотерапії, спрямований на корекцію міжособистісних відносин і який має за мету усунення емоційних розладів у родині, найбільш виражених у «хворого» члена родини.

О.О. Бодальов і В.В. Столін розглядають сімейну психотерапію як систему психологічних впливів на окремих членів родини з метою досягнення бажаних позитивних змін у їхньому житті, а також в спілкуванні з дітьми.

У ході сімейної терапії, тривалість якої може коливатися від декількох тижнів до навіть декількох років, виділяють ряд етапів. Її тривалість обумовлюється вагою психічних розладів у “носія симптому”, виразністю міжособистісних конфліктів у родині, мотивацією членів родини до досягнення терапевтичних змін. Спочатку сімейна терапія проводиться з частотою 1-2 сеанси на тиждень, а потім зустрічі відбуваються 1 раз у 2 тижні, а далі – 1 раз у 3 тижні.

Часто в сімейній терапії виділяють 4 етапи (Ейдеміллер, Юстицкіс):

1) сімейний діагноз, діагностичний етап;

2) ліквідація сімейного конфлікту;

3) реконструктивний;

4) підтримуючий.

Під сімейним діагнозом розуміється типізація порушених сімейних відносин з урахуванням індивідуально-особистісних властивостей членів родини. Діагностика сімейних відносин здійснюється в процесі приєднання до сімейної групи психотерапевта, що висуває і перевіряє проблемні діагностичні гіпотези. Особливість процедури сімейної діагностики полягає в тому, що вона супроводжує сімейну терапію на всіх етапах і визначає вибір психотерапевтичних технік. Її інша особливість полягає в необхідності співвіднесення отриманої від одних членів родини інформації про те, що відбувається, з інформацією від інших членів родини і власного враження психотерапевта, що склалося під час спостереження за поведінкою учасників у процесі психотерапії (“родина очима дитини”, “родина очима психотерапевта”, “які ми насправді”).

На другому етапі в ході однобічних зустрічей психотерапевта з клієнтом і членами його родини відбувається виявлення і вияснення джерел сімейного конфлікту і ліквідація його за допомогою емоційного відреагування кожного члена родини, який втягнутий в конфлікт, у результаті встановлення відповідного контакту з психотерапевтом. Психотерапевт допомагає учасникам конфлікту навчитися говорити мовою, яка зрозуміла усім. Крім того, він бере на себе роль посередника і передає в погодженому обсязі інформацію про конфлікт від одного члена родини до іншого. Невербальний компонент цієї інформації може бути переданий психотерапевтом на сеансі сімейної психотерапії, для чого використовується прийом “робот-маніпулятор”, коли психотерапевт переводить суперечливе повідомлення учасника сеансу на мову жестів, враховуючи виразність жесту з чутливістю і толерантністю учасників. Отже, на цьому етапі сімейної терапії ведучими психотерапевтичними методами є: недирективна психотерапія, націлена на вербалізацію

неусвідомлюваних відносин особистості, а також спеціально розроблені методи впливу членів родини один на одного.

На етапі реконструкції сімейних відносин здійснюється групове обговорення актуальних сімейних проблем або в окремо узятій родині, або в рівнобіжних групах клієнтів з подібними проблемами і їхніх родичів. У цих же групах проводиться рольовий поведінковий тренінг і навчання правилам конструктивної суперечки.

Підтримуючий етап сімейної терапії полягає в закріпленні набутих на попередніх етапах навичок емфатичного спілкування і розширеного діапазону рольової поведінки в природних сімейних умовах. Також проводяться консультування і корекція набутих навичок спілкування.

Виділення етапів дозволяє структурувати процес сімейної терапії, обґрунтовує послідовність застосування різних психотерапевтичних методів у залежності від цілей і обсягу діагностичних відомостей. Прийоми, що найбільш часто застосовуються в сімейній психотерапії:

1) Ефективне використання мовчання;

2) Уміння слухати;

3) Навчання за допомогою питань;

4) Повторення;

5) Підсумовування, резюмування;

6) Уточнення (прояснення) і відображення афекту;

7) Конфронтація, тобто пред'явлення подружній парі неусвідомлюваних чи амбівалентних установок, відносин чи стереотипів поводження з метою їхнього усвідомлення і пророблення;

8) Програвання ролей;

9) Створення “живих скульптур”;

10) Аналіз відеозапису

О.О. Бодальов і В.В. Столін виділяють у роботі з родиною наступні фази:

1. Фаза концентрації на дитині. Ціль цієї фази - дати зрозуміти дитині, що в особі психолога він має сильну підтримку, і повинен висловити свої проблеми. Під час перших зустрічей, психолог у бесіді з батьками визначає суть проблеми, обговорює з родиною зміст і характер наступних зустрічей, виявляє суть відносин у родині, її проблематику.

Ще до першої фази він надає дитині потужну емоційну підтримку, бере обіцянку з батьків не перебивати дитину, не переслідувати її за прямі висловлення на їх адресу.

Підсумком першої фази є пошук комунікацій, прийнятних для батьків, задовольняючи ті або інші прохання дитини, бажано, щоб уже до другої зустрічі в родині відбулися позитивні зрушення. На початку кожної зустрічі психолог з'ясовує почуття дитини й батьків, цікавиться змінами в родині.

2. Фаза відносин дитина - дорослий

На цій фазі батьки висловлюють свої претензії дитині. Завдання психолога - додати їм гуманного характеру. До другої фази батьки бувають уже досить напружені й роздратовані претензіями дитини, поєднуються у своїх скаргах на неї й прагненні взяти реванш. Основне завдання психолога на цій фазі полягає у тому, щоб дати можливість для висловлень дітям і батькам. Кожний член

родини, що не може висловити свої думки й почуття, підтримується психологом. О.О. Бодальов і В.В. Столін рекомендують у таких випадках використовувати прийом "підставної особи", тобто висловлюються від імені певного члена родини.

Результативність цього етапу залежить від того, наскільки члени родини розкрили свої негативні переживання й при цьому не виявилися у владі власної некерованої агресії.

3. Фаза прояснення комунікацій у родині, з'ясування батьківських (подружніх) відносин.

Переломною фазою, сімейної психотерапії є перехід на батьківські й подружні відносини, прояснення яких приводить батьків до розуміння того, що причина порушення поведінки дитини лежить укомплексі сімейних взаємин.

Завдання психолога - утримувати батьків на другій фазі доти, поки не визначенні негативні емоції; не дозволяти занадто рано переходити на третю фазу; підтримувати баланс висловлень у ході дискусій і не давати занадто рано інтерпретацій усього почутого. Цю роботу він проводить на заключному етапі, за допомогоюрізних способів аналізу: логічного ланцюжку зі слів і подій, логічного зв'язку сьогодення й минулого, аналогії з іншими родинами й загальними нормами.

Якщо в родині декілька дітей, то після фази батьківських відносин психолог переходить до наступної - дитячих інтеракцій, тобто відносин між дітьми.

Кінцева фаза визначається наявністю певних ознак:

симптоми, з якими звернулася родина, поступово зникають;

На зустрічах члени родини- задоволені, всі члени родини починають визнавати й розуміти незалежність один від одного;

родина відзначає, що в ній усе налагодилось, і відпадає необхідність зустрічей.

Безпосередньо сімейна психотерапія починається, коли психотерапевт, вивчивши родину й визначивши сімейні порушення, застосовує вплив на сім`ю з метою досягнення бажаних змін у їхньому житті. При цьому виникають проблеми і задачі, що умовно розділяють на 3 групи (Ейдемиллер, Юстицкис, 1999): формування правильного відношення родини до сімейної терапії; загальні питання проведення терапії; нарешті, методики сімейної психотерапії.

Формувати позитивне відношення до процесу сімейної психотерапії необхідно, хоча і непросто длячленів родини – її учасників, унаслідок причин організаційних, емоційних і інтелектуальних. Тому психотерапевту треба формувати сильну і стійку мотивацію до участі в психотерапії.

Як правило, перша зустріч є визначальної для подальшої співпраці – під час неї з'ясовується ступінь складності проблем, з якими зіштовхується психотерапевт, а клієнти (член родини) одержує перше уявлення про сімейну психотерапію і вирішують, чи продовжувати в ній свою участь. Узагалі, задача психотерапевта в ході першої зустрічі – допомогти клієнту в короткий термін зрозуміти, що необхідна серйозна і тривала робота і що від нього будуть потрібні активність і почуття відповідальності за успіх психотерапії. Тому необхідний добре розроблений план першої зустрічі з членом родини. Спочатку психотерапевт повинний ознайомитися з проблемами клієнта, актуалізувати його емоційні переживання, пов'язані з родиною і дати клієнту побачити

сукупність фрустраций, з якими він має справу в повсякденному житті. Подальша задача психотерапевта – створення в клієнта уявлення про те, що сімейна психотерапія дасть можливість знайти рішення його проблем, тому що останній ще погано уявляє собі сімейну психотерапію. Психотерапевт повинний використовувати стан клієнта для створення мотивів до участі в психотерапії, а так само, що не менш важливо, проробити мотиви, що перешкоджають участі, побачити майбутні складності і знайти шлях для їхнього рішення. Ще один важливий аспект цієї зустрічі – сформувати в клієнта активний інтерес до самого змісту психотерапевтичної діяльності, щоб уникнути в майбутньому ситуації, коли клієнт пасивно чекає допомоги від психотерапевта. Замість цього він налаштовується на активний пошук рішення своїх сімейних проблем за допомогою психотерапевта.

Сімейному психотерапевту доводиться при організації своєї роботи вирішувати проблеми різного виду, наприклад:

* Працювати одному чи запросити до-терапевта?

* Яка оптимальна тривалість психотерапії?

* Де працювати з родиною – у кабінеті чи за місцем її проживання?

* Чи проводити заняття з усією родиною відразу чи спочатку з окремими членами родини?

* Яка найкраща частота і тривалість зустрічей?

* З яких проблем почати із особистих чи сімейних?

* Чи розробляти чіткий план дій чи покластись на експромт?

Спосіб організації і проведення сімейної психотерапії не повинний визначатися “науковими поглядами” сімейного психотерапевта. В ідеалі вибір способу організації сімейної психотерапії повинний залежати від особливостей родини. Також будь-який сімейний психотерапевт повинний бути готовий до застосування всіляких стилів психотерапії (і їхньої зміни) у залежності від родини, окремих її членів, її проблеми і сімейних умов. Можливо, що з одним членом родини кращий авторитарний стиль, з іншим – недирективний. Отже, відповідь на всі ці питання залежить від усієї сукупності умов.

Основні принципи сімейної психотерапії:

1) Концентрація терапевта на всій родині в цілому (хоча найчастіше пов'язана із проблемою дітей).

2) Не можна встановлювати сепаративні стосунки з членами родини, члени родини не можуть і не повинні мати секретів один від одного.

3) Будь-які внутрісімейні порушення - результат сімейних відносин, а не чиясь особиста провина, почуття провини не повинне фігурувати в ході роботи з родиною.

4) Працюючи з родиною, треба виходити з того, що будь-які сімейні проблеми мають не тільки негативні, але й позитивні сторони.

5) Необхідно пам'ятати, що в будь-якій родині є потенціал для змін і зросту.

6) Взаємне прийняття терапевта й родини

1.2. Розвиток сімейної психотерапії

В останній чверті XIX століття виникло навчання про “сімейну діагностику” і “сімейне лікування” різних психічних розладів. Справжнім засновником сімейної терапії в Росії та Україні й одним з перших у світі вважається І.В. Маляревський, що у 1882 році в Санкт-Петербурзі заснував лікарсько-виховний заклад для психічно хворих дітей і підлітків, персонал якого приділяв велику увагу діагностиці взаємин у родинах психічно хворих, ролі дисгармонійного виховання у формуванні тих чи інших проявів «щиросердечних» (психічних хвороб). З родичами хворих дітей проводилося так називане “сімейне виховання”, що було прообразом сучасної сімейної терапії.

Потреба в сімейній терапії зростала, особливо починаючи з 40-их років ХХ століття, після закінчення 2-ї світової війни.Із другої половини 20 століття стали інтенсивно розвиватися психологічне консультування й психологічна сімейна терапія, що не ставлять медичних цілей і спрямовані на нормалізацію відносин і особистісний ріст членів родини.

Особливо велике значення для розвитку вітчизняної сімейної психотерапії відіграла перша монографія Е.Г. Ейдемиллера зі співавтором "Сімейна психотерапія" (1990). У ній автори підсумували досвід багаторічних досліджень методів, процесу й механізмів лікувальної дії сімейної психотерапії при нервово-психічних захворюваннях. Запропонували нові методологічні підходи, що розглядають родину як багаторівневу й багатофункціональну систему. Вони переконливо показали, що у випадках, коли хто-небудь зі членів родини страждає нервово-психічними захворюваннями, порушується цілісне функціонування родини й починають формуватися групові механізми психологічного захисту, що часто носять патологічний характер.

В даний час виділяють декілька основних напрямків у сімейній терапії: психодинамічний, системний і стратегічний, а також еклектичний. Історично першим став психодинамічний напрямок, що виник з аналізу Фрейда. Тоді були сформовані основні риси психодинамічного підходу, а саме аналіз історичного минулого членів родини, їхніх неусвідомлених бажань, психологічних проблем і взаємних проекцій. Задачею психотерапії було досягнення інсайту – тобто усвідомлення того, як невирішені в минулому проблеми впливають на взаємини в родині в даний момент і як з цього порушеного контексту відносин виникають невротичні симптоми і неконструктивні способи адаптації до життя в деяких її членів. В даний час такий підхід, що вимагає великих зусиль як з боку психотерапевта, так і з боку членів родини, вважається економічно менш доцільним, хоча і високоефективним.

В даний час більше половини сімейних психотерапевтів працюють у руслі системної сімейної терапії, четверта частина представляють психодинамічний напрямок. Прихильники еклектичного напрямку поєднують у психотерапевтичній роботі різні по лікувальних механізмах методи: гіпноз, аутогенне тренування, медитацію, домашні завдання по модифікації поводження, аналіз і інтерпретацію взаємин, групові дискусії й інші.

1.3. Напрямки в сімейній психотерапії

Коротко розглянемо напрямки і школи закордонної сімейної психотерапії.

1. Школа Упало Алто

Джей Хейлі, представник школи Упало Алто, став автором методу “проблемовирішуючої терапії”. Багато методик ним були запозичені в Мілтона Еріксона. Хейлі вважав, що відносини в родині визначаються результатом боротьби чоловіків за контроль над іншими членами родини. Симптом – один зі способів контролювати поводження навколишніх. На думку Джея Хейлі, завдання психотерапії полягає в наданні людям інших способів впливу. Лікувальний ефект сімейної терапії значно зростає, якщо на терапевтичній сесії збираються всі члени родини. Внеском Хейлі в сімейну психотерапію стали різні директиви (завдання) членам родини. Виконання завдань забезпечувало рівність, кожен член родини мав право висловити свої думки чи щось зробити. Психотерапевт дає завдання як під час сеансу, так і додому. Ціль цих завдань:

· змінити поводження членів родини;

· знайти додатковий стимул для побудови відносин психотерапевта з членами родини;

· вивчити реакції членів родини при виконанні ними завдань;

· здійснити підтримку членів родини.

Хейлі також застосовував метафоричні і парадоксальні завдання. Перші будувалися на пошуках аналогій між подіями і вчинками, що на перший погляд зовсім різні; другі являють собою такі інструкції, яким члени родини привчаються і тим самим змінюють своє поводження в потрібному напрямку.

Іншою великою фігурою в школі Упало Алто був Мюррей Боуен, якого вважають одним з основоположників сімейної терапії в США. До середини

60-их років 20-го століття ним був розроблений метод сімейної психотерапії, що складається з 4-х принципів:

1. Визначення і прояснення відносин.

2. “Незалучення в трикутник” (Боуен рекомендував психотерапевтам не утягуватись емоційно в конфлікти, а зосереджувати свою увагу на процесі взаємостосунків);

3. Навчання чоловіків ефективному емоційному спілкуванню;

4. Заняття “Я-позиції”.

2. Сімейна психоаналітична терапія

Метою психоаналітичної сімейної терапії є зміна особистості учасників психотерапії таким чином, щоб вони могли взаємодіяти як цілісні здорові особистості у реальному світі, а не на базі неусвідомлюваних відносин минулого. Психоаналитично-орієнтовані терапевти також менш директивні, ніж представники інших шкіл.

Наступні техніки використовуються в цьому терапевтичному напрямку: конфронтація, кларифікація, інтерпретація і переробка досвіду, техніки поліпшення комунікативних здібностей, техніка “вільних асоціацій”. Психоаналітики воліють спостерігати і слухати, різко зупиняючи обговорення питаннями.

3. Сімейна системна психотерапія 11

Відоміпредставникицьогонапрямку – МараСельвіні-Палаццолі, КлуМаданес, СальвадорМінухинтаін. У даний час системний напрямок вважається одним з найбільше широко представлених, перспективних, економічно доцільних і терапевтично ефективних напрямків сімейної терапії. Значний вплив на розвиток цього напрямку зробили положення загальної теорії систем Іллі Пригожина.

У системній сімейній психотерапії сім’я розглядається як цілісна система, що прагне до збереження й еволюції сформованих зв'язків. На всьому протязі свого існування, родини проходять через закономірні кризи розвитку (вступ у шлюб, відділення від батьківських родин, вагітність, народження дитини, надходження дитини в дошкільні/шкільні установи, закінчення їм школи і вибір свого життєвого шляху, разрив з батьками, відхід батьків на пенсію і т.д.) Саме на цих відрізках свого існування родини виявляються нездатними розв'язувати нові проблеми колишніми способами і тому постає необхідність в нових способах реагування у тих чи інших ситуаціях.

Основні кроки сімейної системної психотерапії :

1. Об'єднання психотерапевта з родиною, приєднання його до пропонованої родиною структури ролей.

2. Формулювання психотерапевтичного запиту.

3. Реконструкція сімейних відносин.

4. Завершення психотерапії і від'єднання.

Мара Сельвіні-Палаццолі ввела такий принцип роботи, коли бригада терапевтів різної статі працюють з родиною, а інші спостерігають за їх роботою, знаходячись за односторонньо-прозорим дзеркалом. Особливістю психотерапії є участь на всіх сесіях усіх членів родини, що живуть під одним дахом. Частота зустрічей була 1 раз на місяць, усього до 10 сесій. Її метод був короткий і раптовий, вона використовувала метод парадоксальних розпоряджень, прагнула викликати зміни в родині раптовим вирішальним рухом. Парадоксальне завдання (інакше “інваріантне розпорядження”) розроблялося дуже ретельно й утягувало всіх членів родини в серію дій, що суперечать сформованим у родині ригідним правилам і міфам.

4. Стратегічна сімейна психотерапія

Цей метод сімейної терапії також називається “проблемовирішаючий”, “короткий”, тому що він орієнтований на рішення проблем. Найбільш відомі постатті цього напрямку – Джей Хейлі, Карл Уітекер, Клу Маданес. У своїй роботі психотерапевти цього напрямку не концентруються на особливостях особистості членів родини. Даний підхід характеризується надзвичайною увагою до деталей симптому і меншим інтересом до родини. Широку популярність цей напрямок набув у 1970 р. Багато ідей представники цього методу запозичили з досвіду роботи Мілтона Еріксона. Для його практики характерні два підходи: використання непрямих методів впливу і прийняття усього, що пропонує клієнт.

Суттю стратегічного підходу є розробка стратегії для вирішення проблем, тому що зміни в родині важливіші, ніж розуміння причин порушень. Стратегічні терапевти досліджують фактори, що забезпечують стійкість проблеми, що підтримується існуючою взаємодією в родині, і тому прагнуть виявити ту

поведінку, що підкріплює проблему. Багато стратегічних психотерапевтів думають, що нормально функціонуюча родина – це та, котра уникає симптомів і здатна функціонувати відповідно до вимог мінливих обставин.

5. Сімейна поведінкова психотерапія

Сімейна поведінкова терапія як свій основний принцип бачить підкріплення поведінки наслідком, з чого випливає, що паттерн поведінки чинить опір змінам у всіх випадках, крім тих, коли виникнуть більш сприятливі наслідки. Представників цього напрямку цікавить аналіз послідовності вчинків. За основу береться положення, що задоволеність у шлюбі в значно більшій ступені обумовлена відсутністю взаємних фрустрацій, ніж обсяги наданих один одному задоволень.

Однією з найбільш часто застосовуваних технік є поведінковий тренінг для батьків. Процес психотерапії починається з того, що терапевт змвнює уявлення клієнта про сутність проблеми і можливих шляхів її рішення. Поведінкові психотерапевти не запрошують усю родину на лікування, а лише дитину і кого-небудь з батьків. Поведінковий тренінг для батьків має на меті підвищення їхньої компетентності в питаннях виховання дітей, розпізнавання і модифікації паттернів емоційно-поведінкового реагування.

Найбільш популярні наступні техніки роботи:

формування (shaping) – досягнення бажаної поведінки невеликими порціями через послідовне підкріплення;

жетонна система – використовує гроші чи жетони як винагороду дітям за успішну поведінку;

контрактна система – містить у собі угоду між батьками про зміну їх поведінки синхронно зі зміною поведінки дитини;

обмін змінами за винагороду;

переривання (timeout) – покарання у вигляді ізоляції.

Сімейна поведінкова психотерапія – це один із самих популярних методівчерез свою простоту й ощадливість, хоча часто терапевтичні зміни виявляються односторонніми чи короткочасними.

6. Інші напрямки

Сімейна комунікативна терапія виділилася з напрямку Упало Алто. Ведучими представниками її є П. Вацлавик, Д. Джексон і інші. Метою сімейної комунікативної терапії є зміна способів комунікації, чи “свідомі дії з метою змінити погано функціонуючі зразки інтеракцій”. Спочатку представники цього напрямку, наприклад, Вірджинія Сатир, ставили метою просте поліпшення комунікації в родині, потім ця ідея звузилася до зміни саме тих способів комунікації, що підтримують симптом. Основними групами технік сімейної комунікативної терапії є: навчання членів родини правилам зрозумілої комунікації; аналіз і інтерпретація способів комунікації в родині; маніпуляція комунікацією в родині за допомогою різних прийомів і правил. Цей вид сімейної психотерапії не зміг затвердитися як високоефективної метод.

З представників напрямку сімейної психотерапії, заснованої на досвіді, найбільш відомий Карл Уітейкер (CarlWhitaker) і Огаст Напір (AugustNapier). Цей метод заснований “на досвіді і здоровому глузді” (Ейдемиллер, Юстицкис, “Психологія і психотерапія родини”, 1999).

4. Подружня психотерапія 13

Подружньою психотерапією називається форма психотерапії, що орієнтована на сімейну пару, допомагає їй у подоланні сімейних конфліктів і кризових ситуацій, у досягненні гармонії у взаєминах, забезпеченні взаємного задоволення потреб. Вона може працювати як самостійний метод і як етап сімейної психотерапії.

Робота проводиться або з подружньою парою, або з одним з партнерів, що прийшов на прийом до психотерапевта. При цьому варіанті подружньої психотерапії з психотерапевтом обговорюються не проблеми чоловіка, а лише ті думки, почуття, переживання, що є в заявника проблеми з приводу його (її) шлюбу.

В даний час у подружній психотерапії найбільш поширені динамічний, поведінковий і гуманістичний підходи.

При динамічному підході подружня дисгармонія розглядається з погляду внутрішньої мотивації поведінки обох партнерів. Прослідковуєтьсядинаміка міжособистісних відносин і її зв'язок з динамікою психічних процесів.

Метою поведінкового підходу в подружній психотерапії є насамперед зміна поведінки партнерів, при цьому використовуються методи обумовлювання і навчання, що забезпечує:

1. Управління взаємною позитивною поведінкою подружжя;

2. Набуття необхідних соціальних знань і навичок, особливо в області спілкування і спільного вирішення виникаючих проблем;

3. Вироблення і реалізацію подружньої угоди про взаємну зміну своєї поведінки.

Поведінковий напрямок у подружній психотерапії в даний час є найбільш розповсюдженим. Найбільш популярні його форми – висновок сімейних контрактів, комунікативні тренінги, конструктивна суперечка, прийоми рішення проблем і т.д. В даний час багато фахівців використовують інтегрованийпідхід, сполучаючи найчастіше методи когнітивно-поведінкової терапії і системної психотерапії.

В основі контракту лежить угода, в якому подружжя чітко визначає свої вимоги в поведінці й узяті на себе обов’язки. При формулюванні вимог рекомендується використовувати наступний порядок: загальні скарги, далі їхня конкретизація, далі позитивні пропозиції, нарешті, договір з перерахуванням обов'язків кожного з подружжя.

У гуманістичному підході до психологічної корекції подружніх відносин ведучими є уявлення про те, що в основі гармонічного шлюбу лежать відкритість, автентичність, толерантність, потреба в самовираженні, приналежності іншому і незалежний розвиток особистості кожного. Цей підхід розвивався як протилежність динамічному, котрий зайво орієнтований на вплив історичного минулого чоловіка і його батьківської родини, так і занадто маніпулятивному поведінковому підходу. Тут психотерапевт створює умови, у яких чоловіки прагнуть до вербалізації своїх почуттів і тим самим до поліпшення взаєморозуміння. Були сформульовані принципи відкритого шлюбу, що створюють найбільш сприятливої умови для особистісного росту партнерів:

1. Принцип реальності, “тут і зараз”;

2. Повага до особистого життя партнера;

3. Відкрите спілкування – не “читати думки” іншого, а відкрито говорити про свої почуття і бажання;

4. Рухливість у виконанні сімейних ролей;

5. Рівноправність;

6. Довіра;

7. Автентичність – знати себе і свою ціну, цінувати право іншого жити відповідно до своїх уявлень;

8. Відкрите партнерство – кожний має право на власні інтереси і захоплення. Сімейне консультування

Сімейне консультування – це один з різновидів сімейної психотерапії, що має свої відмінні ознаки і границі терапевтичного втручання. Сімейне консультування розвивалося паралельно із сімейною терапією, взаємно збагачуючи один одного. Основною метою сімейного консультування, є вивчення проблеми члена чи членів родини для зміни взаємодії в ній і забезпечення можливостей особистісного росту.

Чим відрізняються сімейне консультування і сімейна терапія? По-перше, сімейне консультування не приймає концепцію хвороби. По-друге, воно ставить акцент на аналізі ситуації й аспектів рольової взаємодії в родині. По-третє, воно покликано допомогти в пошуках особистісного ресурсу суб'єктів консультування й обговоренні способів вирішення конфліктної ситуації.

Основні принципи і правила сімейного консультування:

1. Установлення контакту і приєднання консультанта до клієнтів. Досягається за допомогою дотримання конструктивної дистанції, що сприяє оптимальному спілкуванню, використання консультантом мовних форм, що відбивають домінуючу репрезентативну систему того, хто повідомляє про свою сімейну проблему.

2. Збір інформації про проблему клієнта з використанням прийомів позначки-моделювання (НЛП) і терапевтичних метафор. Щоб досягти цієї мети, консультант може ставити уточнюючі питання типу: “Якого результату Ви хочете досягти?”, “Чого Ви хочете?”, “Спробуйте сказати про це без негативної частки “ні”, тобто словами, що описують позитивний результат”.

3. Обговорення психотерапевтичного контракту, що є однієї з найважливіших задач сімейного консультування. На цьому етапі відбувається обговорення того, як буде розподілятися відповідальність між клієнтом і його консультантом. Наприклад, консультант відповідає за умови безпеки сімейного консультування, за технології доступу до дозволу проблеми клієнта. У свою чергу, клієнт стає відповідальним за власну активність, щирість у бажанні змінити своє рольове поводження і так далі. Після успішного проходження цієї фази учасники домовляються про тривалість роботи (наприклад, 3-6 годин), тривалості проведення одного сеансу і періодичності терапевтичних зустрічей (наприклад, спочатку 1 раз у тиждень, згодом уже рідше – 1 раз у 2-3 тижні). Нарешті, обговорюються умови оплати, а також санкції за порушення сторонами умов контракту.

4. Далі відбувається уточнення проблеми клієнта, також визначаються ресурси родини в цілому і кожного її члена окремо. Цьому сприяють питання на зразок:

“Як ви раніше долали труднощі? Що вам у цьому допомагало?”, “У яких ситуаціях ви були сильними? Як ви використовували свою силу?”

5. Проведення власне консультації. Тут необхідно зміцнити віру клієнтів в успішність і безпеку процедури консультування: “Ваше бажання здійснити зміни, ваш колишній досвід, активність і щирість у сполученні з бажанням консультанта співпрацювати з вами, його професійні якості і досвід роботи будуть надійною гарантією успішності роботи”. З учасниками консультування обговорюють позитивні і негативні сторони сформованих стереотипів поводження, наприклад, за допомогою таких питань: “Що, на вашу думку, є самим негативним в даній ситуації? А що саме гарне в цих обставинах?” Здійснюється спільний пошук нових шаблонів поводження. Консультант пропонує наступні питання: “Чого ви ще не робили, щоб розв'язати проблему? Як поводилися важливі для вас люди, коли опинялисяв подібній ситуації? Змогли б ви так діяти?” чи “Що допоможе вам зробити такий самий вчинок?” Консультант може використовувати прийоми візуалізації: клієнти, знаходячись у трансі, створюють образ нової ситуації, фіксуючи при цьому виникаючі відчуття.

6. “Екологічна перевірка”. Консультант пропонує членам родини уявити себе в подібній ситуації через 5-10 років і дослідити свій стан.

7. Наближаючись до завершення сімейного консультування, консультант працює щодо “страхування” результатів. Це зв'язано з тим, що клієнти іноді мають потребу в діях, що допомагають їм набути впевненості при набутихнових зразках поведінки. Вони можуть одержати від консультанта яке-небудь домашнє завдання і запрошення прийти на повторну консультацію через деякий час для обговорення отриманих результатів.

8. Від'єднання. Така процедура виявляється потрібною в певних випадках. Наприклад, у літературі описується, як це робив Джей Хейлі за допомогою “парадоксального завдання”, точне виконання якого приводить до протилежного результату. Молодим дружинам, з якими проводилася консультація з приводу вираження своїх почуттів, було запропоновано сваритися по годині в день “для перевірки свого емоційного реагування”. Хейлі враховував у такий спосіб людську природу, знаючи, що ніхто не буде свідомо шкодити собі. Чоловіки спробували виконувати завдання і кинули його, у них зміцнилося бажання цінувати один одного, і вони прийняли рішення відмовитися від послуг “ консультанта, щоподурів,”, таким чином, учинилося “від'єднання”.

В даний час сімейне консультування є широко застосовуваним видом психотерапевтичної допомоги. Сімейні консультанти працюють у психологічних центрах, у консультаціях, що діють у системі міністерства соціального захисту і комітетів з охорони родини і дитинства, а також в інших установах.

1.4. Використання арт-технологій в сімейній психотерапії

Сім’я – найважливіший для будь-якої людини простірорганізації особистого досвіду; це середовище, у якому розвивається кожна особистість, як у дитячому, так і у дорослому віці. Розвиток відбувається у процесі взаємодії з ін-

шими членами родини, побудови стосунків, соціальних зв’язків з оточенням.

У кожній родині існує певна „несвобода”, певна взаємозалежність членів сім’ї один від одного – навіть дорослих. Кожна родина вибудовує свої правила взаємодії, на яких і заснована ця несвобода. Але ця несвобода й залежність мають свої переваги, оскільки дозволяє членам родини задовольняти свої емоційні, культурні, духовні й інші потреби, отримувати підтримку, теплі стосунки, відчувати довіру . Кожна сім’я може розглядатися як система, у якій все взаємозалежно і яка має ряд системних параметрів. По-перше, система як ціле завжди більше суми її частин. По-друге, якщо що-небудь зачіпає всю систему (наприклад, соціально-економічні трансформації в суспільстві), то

це буде відображатися на всіх її елементах. По-третє, зміни, що відбуваються з одним із елементів системи, будуть відображатися на інших та на всій системі в цілому .

Родина є системою, що саморозвивається. Вона не замкнута, а перебуває в постійному контакті й обміні інформацією з навколишнім світом, що приводить до ряду внутрішніх змін. Будь-яка родина на шляху свого розвитку проходить ряд стадій, пов’язаних з віковими змінами, змінами її складу й т.п. Кожна сім’я проживає певні кризи у своєму розвитку, такі як шлюб, народження дітей, і здобуває при виході із кризи нові якості й ознаки. На етапі кризи неможливо вирішити нові проблеми старими способами, що веде до необхідності змін. У родини завжди діють дві протилежні сили – сила розвитку й сила збереження гомеостазу, тобто стабільного стану, рівноваги, що передує змінам.

На сьогоднішній день накопичено величезний досвід і вироблені принципи сімейної психотерапії. Однак логіка розвитку психотерапевтичної комунікації вимагає нових форм, активної взаємодії із клієнтом за допомогою невербальної

експресії, що реалізується в моделі арт-терапевтичної роботи. Трансформаційні процеси в соціально-політичних, економічних, культурно-інформаційної сферах суспільства стимулюють розвиток арт-терапевтичних технологій, призначених для психотерапевтичної та соціально-психологічної допомоги як особистості, так і сім’ї. Арт-терапія є на сьогодні інноваційним методом, що сприяє творчому розкриттю здібностей та сутнісного потенціалу людини, мобі-

лізації внутрішніх механізмів саморегуляції й зцілення.

Художня творчість сприяє процесам усвідомлення й адекватної оцінки своїх почуттів, спогадів, переживань. Методи арт-терапії близькі й запитам, і ментальності слов’ян, для яких характерна орієнтація на емоційно-образне переживання, а не на раціональне вирішення внутрішньопсихічних конфліктів.

Теоретичною основою роботи з сім’єю в арт-терапії є системний підхід. В арт-терапевтичній роботі з родиною необхідне розуміння взаємин між внутрішньопсихічними, міжособистісними й загальносімейними процесами, що

відбуваються в сім’ї. Необхідно також враховувати соціальні аспекти функціонування сім’ї – соціально-економічне становище, соціальний статус, культурне середовище .

Системний підхід в арт-терапії сім’ї передбачає визнання ієрархічного характеру її структури й функцій і прояв у ній процесів, пов’язаних з міжособистісною взаємодією членів сім’ї між собою й з арт-терапевтом, і тих процесів, які відображають динаміку індивідуальних змін членів сім’ї й прояв їхніх індивідуальних потреб і переживань.

Проаналізуємо процес й особливості арт-терапії сім’ї, образотворчу діяльність членів сім’ї, які прийшли на терапію. Зазвичай, дорослі як інструмент спілкування використовують мову. Мова художньої творчості у дітей як форманевербальної експресії – природна форма вираження переживань і емоцій, які переносяться в продукти творчої діяльності. Завдяки спільній творчості стає можливим обійти табу й психологічні захисти, які супроводжують страх саморозкриття, особливо у дорослих, що веде до встановлення атмосфери більш високого рівня довіри. Відбувається також ослаблення свідомого контролю над процесом творчості, що робить образотворчу діяльність і спілкування більш вільними. Художня творчість актуалізує забуті або витіснені переживання та супроводжується катарсисом. Арт-терапія сім’ї допомагає взаємному пізнанню членів родини й звільненню від переживань, що травмують. Образотворча робота членів родини перебуває в центрі їхньої взаємодії. Відмова ведучого від інтерпретацій образотворчої продукції і стимулювання членів родини до розповіді про пов’язані із чужою й власною продукцією почуття й асоціації призводить до знаходження спільних тем та розкриття внутрішнього потенціалу родини. Виконання членами родини практичних вправ образотворчого характеру дозволяє структурувати діяльність сім’ї й сформувати більш безпечну для кожного окремого члена родини атмо-

сферу (у порівнянні з вербальними методами психотерапії), що допомагає проявитися тим членам родини, які бояться прямого саморозкриття.

Спільна образотворча діяльність дозволяє побачити характерні для членів родини комунікативні паттерни. Ігрові аспекти створюють невимушену атмосферу, у якій добре виявляються проблемні сторони поведінки її учасників.

Експериментування з образотворчими матеріалами пов’язане з навчанням, побудовою нових стосунків з навколишніми, розкриттям творчого потенціалу членів родини. Процес є більш активним і зримим. Символічний зміст візуальних образів осмислюється, усвідомлюється й авторами, й іншими членами родини. В арт-терапевтичному процесі збільшується цінність співробітництва як форми внутрішньосімейної взаємодії й формується картина світу родини, що сприяє розвитку власної культури взаємин.

Ще одним фактором психотерапевтичного впливу в арт-терапії є інтерпретація й вербальний зворотний зв’язок. Звичайно, вплив цього фактору залежний від багатьох складових арт-терапевтичного процесу, у тому числі від спроможності членів родини до вербалізації своїх почуттіві думок. Але вербалізація буде впливати навіть у випадку, коли серед членів сім’ї є маленькі діти. Необхідно ще раз особливо вказати на недирективність стилю ведення арт-терапевтичної сесії. Арт-терапевт пропонує кожному розповісти про свою роботу так, як той вважає за потрібне. Питання арт-терапевта спрямовані на прояснення й коментар різних деталей малюнка, предметів і персонажів, вибору кольору й

ставлення до цього кольору того, хто його використовував, асоціацій, пов’язаних із частинами малюнка й кольорами. Важливо, щоб кожен член роди-

ни висловив свою думку про те, як малюнок пов’язаний з актуальною життєвою ситуацією. Арт-терапевт звертає увагу на невербальні сигнали всіх членів родини: зміни кольору обличчя (що свідчить про самопочуття кожного з них), міміки, ритму дихання, положення тіла, інтонацій голосу.

Терапевт не аналізує в присутності клієнтської родини їхню художню продукцію, лише мотивує їх на вираження своїх почуттів, переживань, потреб, фасилітує процес вільного асоціювання у зв’язку із власними продуктами твор-

чості й продуктами творчості інших членів сім’ї, а також процесу спільної творчості. У його функції входить надання можливості висловитися кожному члену родини, рівною мірою визнаючи його права й потреби, надавши підтримку своєю увагою кожному, особливо не виділяючи кого-небудь із членів сім’ї й не кваплячи природні ритми усвідомлення у кожного.

Свобода, що надається клієнтській сім’ї, допомагає їй найбільшою мірою виявити їх стереотипні й деструктивні паттерни взаємодії та сприяє створенню ними нових форм. Як правило, клієнти з першого зайняття не готові до таких форм взаємодії з арт-терапевтом і очікують від нього більшої директивності, позиції „всезнаючого і всемогутнього батька”. Терапевтові часто коштує величезних зусиль утриматися від роздачі порад і готових рецептів. В арт-терапії працює особистість самого професіонала. Рівень його особистісного розвитку впливає на ступінь довіри родини. Робота арт-терапевта вимагає його власної глибинної особистісної зрілості. Саме це робить його інтервенції й акції, невербальну комунікацію на емоційному й соматопсихичному рівні найбільш продуктивними для розвитку родини.

Особливе значення в психотерапії родини грає техніка„Сімейний малюнок”, коли вся родина одночасно, без вербальної взаємодії, малює на одному великому аркуші. Завершенням арт-терапевтичної сесії при використанні „Сі-

мейного малюнка” буде обговорення динаміки процесу малювання, переживань учасників під час спільної творчості. Продукт сімейної творчості буде відображенням сімейноїієрархії, системи сімейних ролей, стосунків. Як правило, у процесі спільної творчості виявляються „слабкі” члени родини, „жертви” і „козли відпущення” сімейної взаємодії, внутрішньосімейні альянси”. Процес малювання є відображенням звичних патернів взаємодії родини наодинці, поза стінами терапевтичного кабінету.

Арт-терапевтичний метод спільної взаємодії з використання кольорів та форм на аркуші є адекватним у сімейній терапії для розв’язання таких завдань: підвищення комунікативної компетентності та розвитку внутрішньосімейної взаємодії. Арт-терапевтичні технології можуть використовуватися в психологічній роботі з подружніми парами. Завдяки арт-терапевтичній роботі створюються довірливі стосунки, з’являється можливість самовираження всіх членів родини, відреаговуються накопичені негативні емоції, розвиваються сімейні рольові моделі, вибудовується порушена ієрархія. Активізація творчого потенціалу кожного члена родини сприяє виробленню нових паттернів поведінки й шляхів вирішення конфліктів. Можливості арт-терапії дають багато діагностичного матеріалудля подальшої роботи, а також роблять метод

„Сімейний малюнок” ефективним методом як вирішення внутрішньоособистісних конфліктів членівсім’ї, так і психотерапевтичної роботи із сімейними проблемами. Таким чином, метод „Спільний малюнок сім’ї” дозволяє діагностувати різні паттерни та моделі взаємодії членів родини. Аналізові піддається результат спільної творчості членів сім’ї (кольори, форми, що використали члени родини, наявність границь аркушу як границь сім’ї та меж між малюнками членів родини, обсяг простору, що займає на аркуші кожен член родини і т. ін.); процес спільної творчості; невербальна взаємодія членів сім’ї в процесі спільної творчості. Але необхідно наголосити, що в арт-терапевтичній роботі діагностика відбувається одночасно з терапією, ці процеси неможливо відокремити один від одного.

2.1 Методика дослідження стилів батьківського виховання 20

Дайте відповіді на наведені нижче запитання, щоб з`ясувати, як Ви виховуєте свою дитину

Оцініть кожне твердження за шкалою балів:

1-абсолютно не згоден

2-не згоден

3- не можу вирішити

4-згоден

5-повністю згоден

1.	*Я вважаю, що за дітьми треба доглядати, а не слухати їх*	1 2 3 4 5
2.	Я заспокоюю свою дитину, коли вана засмучена	1 2 3 4 5
3.	*Я караю свою дитину фізично за провини*	1 2 3 4 5
4.	Я рідко виправляю свою дитину, даючи можливість навчитися на помилках	1 2 3 4 5
5.	*Я роблю все можливе, щоб моя дитина досягла успіху*.	1 2 3 4 5
6.	Моя дитина може все розповісти мені, не побоюючись покарання	1 2 3 4 5
7.	*Я навчаю свою дитину поважати* *батьків та інших людей*	1 2 3 4 5
8.	Я не звертаю увагу на неслухняність моєї дитини, якщо вона не переходить межі	1 2 3 4 5
9	*Я навчаю свою дитину правильно поводитись майже в усіх ситуаціях*	1 2 3 4 5
10	Я прошу вибачення у дорослих, якщо моя дитина скривдила їх	1 2 3 4 5
11	*Миттєва покірність моєї дитини для мене є дуже важливою*	1 2 3 4 5
12	Я завжди виявляю любов до своєї дитини	1 2 3 4 5
13	*Я завжди перевіряю,чи моя дитина зробила важливі справи насамперед*	1 2 3 4 5
14	Я ніколи не цікавлюся з ким товаришує моя дитина	1 2 3 4 5
15	*Я сприймаю лише найкращі спроби і намагання моєї дитини*	1 2 3 4 5
16	Я дозволяю своїй дитині висловлювати емоції, навіть коли це мене бентежить	1 2 3 4 5
17	Я навчаю свою дитину цінувати самоконтроль	1 2 3 4 5
18	Я сприймаю гнів своєї дитини та дозволяю його висловлювати без страху	1 2 3 4 5
19	*Я навчаю свою дитину цінностям і традиціям нашої культури*	1 2 3 4 5
20	Я з задоволенням надаю своїй дитині можливість вибору кар*єри і стилю життя	1 2 3 4 5

Підрахунок результатів 21

*Загальна кількість балів непарних тверджень*
Загальна кількість балів парних тверджень

поблажливий

усунутий

спрямовуючий

владний

10 20 30 40 50

Підрахунок:

На кожній горизонтальній лінії графіка(вісь х) поставте позначку М відповідно до кількості балів ваших непарних відповідей.

На лівій вертикальній лінії графіка (вісь y)поставте позначку М відповідно до кількості ваших парних відповідей.

Зараз наведіть лінію вгору до вашої першої позначки і вправо до вашої другої позначки М. Місце де вони перетинаються, вказує на ваш стиль батьківського виховання.

Характеристика стилів батьківського виховання 22

Поблажливий стиль

Низький контроль, високий рівень підтримки.

Батьки досяжні, дитина керує.

Двостороннє спілкування.

Мало уявлення про наслідки.

Постійне виявлення любові, слабка дисципліна.

Той, що все дозволяє.

Вплив на дитину: низький самоконтроль, незахищеність, нездатність пристосовуватись до норм і правил, низька відповідальність.

Спрямовуючий стиль

Високий рівень контролю і підтримки.

Батьки досяжні, доброзичливе скеровування.

Двостороннє ефективне спілкування.

Чіткі стандарти, що грунтуються на правильних цінностях.

Постійна любов і дисципліна.

Добре сформована воля і сильний характер.

Вплив на дитину: висока самоповага, самоконтроль, самостійність, здорові стосунки.

Усунутий стиль

Низький конроль, низький рівень підтримки.

Батьки недосяжні.

Мінімум спілкування.

Непередбачені наслідки.

Мінлива любов і дисципліна.

Деформовані воля й характер.

Вплив на дитину: низька самоповага та мотивація. Труднощі у формуванні стосунків, бунтівливість, незахищеність.

Владний стиль

Високий контроль, низька підтримка.

Батьки недосяжні, викликають страх, вимагають беззаперечної покори;

Однобічне спілкування: батьки-діти;

Негнучкі стандарти;

Жорсткі наслідки;

Уникання вияву любові;

Зламані воля і характер;

Вплив на дитину: низькі самоповага і контроль, прояви бунтівливості, депресія, погані стосунки.

Дослідження стилю батьківського виховання

Кількість респондентів: 30 батьків

№	*Прізвище імя по-батькові батьків**	Результат
1	А.Н.Р	Побл.стиль
2	Б.О.В.	Спрямов.стиль
3	Г.П.В.	Усунут.стиль
4	Д.Т.Ю.	Спрямов.стиль
5	Г.А.Т.	Спрямов.стиль
6	Е.А.С	Спрямов.стиль
7	М.В.М	Владний стиль
8	К.Л.Ю	Усунут.стиль
9	С.Н.В	Усунут.стиль
10	К.О.Ю	Спрямов.стиль
11	Л.Г.О	Усунутий стиль
12	М.М.П	Усунут.стиль
13	М.Г.В	Побл.стиль
14	Н.І.М	Поблажл.стиль
15	П.Н.В	Владний стиль
16	З.Н.М	Спрямов.стиль
17	Р.Г.А	Владний стиль
18	Ф.П.В	Усунут.стиль
19	Ю.Н.Б	Побл.стиль
20	П.І.В	Усунут.стиль
21	К.С.Г	Усунут.стиль
22	В.Т.В	Владний стиль
23	Ш.Н.В	Усунутий стиль
24	М.Є.І	Поблажл.стиль
25	Т.О.М	Владний стиль
26	П.О.В	Спрямов.стиль
27	Т.О.Ш	Усунутий стиль
28	Л.Г.В	Поблажл.стиль
29	М.Н.С	Владний стиль
30	М.О.М	Поблажл.стиль

2.2 РЕЗУЛЬТАТИ ДІАГНОСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Батьківсько-дитячих відносин (PARI)

Кількість респондентів	Кількість балів	Отримані результати
3	18. б за шкалою 1,14,15,21	Оптимальний емоційний контакт, партнерські взаємовідносини. Н.р конфліктності
2	19.б за шкалою 1,14,15,21	2 Оптимальний емоційний контакт, партнерські взаємовідносини. Н.р конфліктності
2	20 б за шкалою 1,14,15,21	Оптимальний емоційний контакт, партнерські взаємовідносини. Н.р конфліктності
4	18 б за шкалою 8, 9,16	Емоційна дистанція, ухилення від контакту з дитиною, суворість
6	16 б за шкалою 8, 9,16	Емоційна дистанція, ухилення від контакту з дитиною, суворість
3	19 б за шкалою 2,	Зверхконцентрація на дитині, гіперопіка
4	18 б за шкалою 2	Зверхконцентрація на дитині, гіперопіка
6	16б за шкалою 4	Зверхконцентрація на дитині, подавлення волі

7 батьків-оптимальний емоційний контакт;

10 батьків-виявлена емоційна дистанція;

7 батьків- зверхконцентрація на дитині,гіперопіка;

6 батьків-зверхконцентрація на дитині,подавлення волі.

Дослідження батьківсько-дитячих відносин

(PARI)

Кількість респондентів: 30 батьків

№	*Прізвище імя по-батькові батьків**	Результат
1	А.Н.Р	Гіперопіка
2	Б.О.В.	Оптим.емоц.конт.
3	Г.П.В.	Емоц.дистанція
4	Д.Т.Ю.	Оптим.емоц.конт
5	Г.А.Т.	Оптим.емоц.конт
6	Е.А.С	Оптим.емоц.конт
7	М.В.М	Зверх конц.на дитині, подавлення волі
8	К.Л.Ю	Емоц.дистанція
9	С.Н.В	Емоц.дистанція
10	К.О.Ю	Оптим.емоц.конт
11	Л.Г.О	Емоц.дистанція
12	М.М.П	Емоц.дистанція
13	М.Г.В	Гіперопіка
14	Н.І.М	Гіперопіка
15	П.Н.В	Зверхконц.на дитині, подавлення волі
16	З.Н.М	Оптим.емоц.конт
17	Р.Г.А	Зверх конц.на дитині, подавлення волі
18	Ф.П.В	Емоц.дистанція
19	Ю.Н.Б	гіперопіка
20	П.І.В	Емоц.дистанція
21	К.С.Г	Емоц.дистанція
22	В.Т.В	Зверхконц.на дитині, подавлення волі
23	Ш.Н.В	Емоц.дистанція
24	М.Є.І	Гіперопіка
25	Т.О.М	Зверхконц.на дитині, подавлення волі
26	П.О.В	Оптим.емоц.конт
27	Т.О.Ш	Емоц.дистанція
28	Л.Г.В	Гіперопіка
29	М.Н.С	Зверх конц.на дитині, подавлення волі
30	М.О.М	Гіперопіка

2.3 Опитувальник для батьків 26

«Чи можете Ви?

Чи можете ви :

1. У будь-який момент зупинити всі свої справи й зайнятись дитиною?

2. Порадитись з дитиною, незважаючи на її вік.

3. Зізнатися дитині в помилці, припущеній стосовно неї?

4. Вибачитися перед дитиною у випадку своєї неправоти?

5. Володіти собою й зберігати самовладання, навіть якщо вчинок дитини вивів вас із себе?

6. Поставити себе на місце дитини?

7. Повірити хоча б на хвилину, що ви добра фея (прекрасний принц)?

8. Розповісти дитині повчальний випадок зі свого дитинства, що показує вас у вигідному світлі?

9. Завжди втримуватися від уживання слів і висловів, які можуть ранити дитину?

10. Пообіцяти дитині виконати її бажання в обмін на її гарну поведінку?

11. Виділити дитині один день, коли вона може робити, що бажає, поводитися, як хоче, і ні в що не втручатися?

12. Не відреагувати, якщо ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено скривдила іншу дитину?

13. Устояти проти дитячих прохань і сліз, якщо ви впевнені, що це каприз, скороминуча примха?

Варіанти відповідей:

А – Можу

Б – Можу, але не завжди

В – Не можу

Обробка отриманих результатів:

Підрахувати бали за наступною шкалою:

Варіант „А” – 3 бали;

Варіант „Б” – 2 бали;

Варіант „В” – 1 бал.

Якщо ви набрали від 30 до 39 балів, виходить, дитина – найбільша цінність у вашому житті. Ви прагнете не тільки зрозуміти, але й пізнати її. Ставитеся до неї з повагою, дотримуєтесь найбільш прогресивних принципів виховання й постійної лінії поведінки. Інакше кажучи, ви дієте правильно й можете сподіватися на гарні результати.

Сума від 16 до 30б: турбота про дитину – для вас питання першої важливості. Ви маєте здатності вихователя, але на практиці не завжди застосовуєте їх послідовно й цілеспрямовано. Часом, ви надто суворі, в інших випадках – надто м’які. Крім того, ви схильні до компромісів, які послаблюють виховний ефект. Вам належить серйозно замислитися над своїм підходом до виховання дитини.

Кількість балів складає менше 16: це свідчить про те, що у вас серйозні проблеми з вихованням дитини. Вам бракує або знань, або бажання й прагнення зробити дитину особистістю, а можливо, й того, й іншого. Вам слід звернутися про допомогу до фахівців – педагогів та психологів, познайомитися з публікаціями з питань сімейного виховання.

Дослідження за допомогою «Опитувальника для батьків

«Чи можете Ви?

Кількість респондентів: 30 батьків

№	*Прізвище імя по-батькові батьків**	Кількість балів	Результат
1	А.Н.Р	18 б	С.р.вих.впливу.
2	Б.О.В.	30 б	Позитив.вих.вплив
3	Г.П.В.	12 б	Н.р.вих.впливу
4	Д.Т.Ю.	30 б	Позитив.вих. вплив
5	Г.А.Т.	30 б	Позитив .вих .вплив
6	Е.А.С	30 б	Позитивн.вих.вплив
7	М.В.М	23 б	С.р.вих.впливу
8	К.Л.Ю	12 б	Н.р.вих.впливу
9	С.Н.В	18 б	С.р.вих.впливу
10	К.О.Ю	30 б	Позитивн.виховн.вплив
11	Л.Г.О	12 б	Н.р.вих.впливу
12	М.М.П	12 б	Н.р.вих.впливу
13	М.Г.В	18 б	С.р.вих.впливу
14	Н.І.М	18 б	С.р.вих.впливу
15	П.Н.В	23 б	С.р.вих.впливу
16	З.Н.М	30 б	Позитив .вих.вплив
17	Р.Г.А	26 б	С.р.вих.впливу
18	Ф.П.В	12 б	Н.р.вих.впливу
19	Ю.Н.Б	18 б	С.р.вих.впливу
20	П.І.В	12 б	Н.р.вих.впливу
21	К.С.Г	12 б	Н.р.вих.впливу
22	В.Т.В	23 б	С.р.вих.впливу
23	Ш.Н.В	23 б	С.р.вих.впливу
24	М.Є.І	18 б	С.р.вих.впливу
25	Т.О.М	26 б	С.р.вих впливу
26	П.О.В	30 б	Позитив. вих.вплив
27	Т.О.Ш	12 б	Н.р.вих.впливу
28	Л.Г.В	18 б	С.р.вих.впливу
29	М.Н.С	26 б	С.р.вих впливу
30	М.О.М	18 б	С.р.вих.впливу

Висновок

Узагальнивши теоретичні положення й практичні рекомендації, можна зробити висновок, що сімейна психотерапія спрямована насамперед на:

1) Збільшення спонтанності висловлень членів родини про свої бажання, почуття, ідеалах, цінностях, побоюваннях, тобто: збільшення відкритості комунікації.

2) Закріплення нових способів спілкування в родині, що означає усвідомлення й вільне прийняття нових різноманітних способів взаємодії, можливостей зміни свого поводження, вільний вибір різних способів комунікації.

3) Руйнування внутрісімейних стереотипів, що створили неблагополуччя у відносинах.

4) Усвідомлення членами родини ролей, які вони грають, їхнє закріплення або заміна.

5) Підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків.

6) Розуміння родиною своєї єдності, взаємозалежності.

7) Можливість родини відкрито виражати гаму почуттів.

На підставі проаналізованих даних,можливо відзначили наступні загальні положення в організації й проведенні сімейної психотерапії:

1) Вивчення ресурсів родини за допомогою психологічної діагностики; збір анамнезу родини "очима всіх її членів".

2) Установлення бажаного стану в процесі психотерапевтичної бесіди.

3) Психотерапевтична робота - організація психологічного впливу на окремих членів родини й родину в цілому з метою досягнення бажаних змін у їхньому житті.

У процесі сімейної терапії психотерапевт:

1) направляє свої зусилля на встановлення довірчих відносин зі членами родини;

2) головне завдання терапевта - вивільнення потенційних можливостей, які є в членів родини;

3) акцентує увагу на почуттях родини по відношенню один до одного;

4) залучає всю родину до участі в обговоренні сімейних проблем;

5) стимулює висловлення членами родини своїх переживань, тривог, побоювань - "тут і тепер".

Насьогоднішнійчассформувалася велика кількість всіляких видів допомоги родині: сімейні консультації, служби знайомств, різні види сімейної освіти, сексологічні, психологічні, педагогічні кабінети. Їхня діяльність надзвичайно різноманітна: допомога в створенні родини (служби знайомств для самотніх) і її зміцнення (консультації для конфліктуючих, що розлучаються), у вихованні дітей (консультації й центри для батьків), сімейна профілактика, сімейна психологічна допомога неблагополучним родинам, консультування з питань родини й шлюбу й т.п. Здійснюється пошук взаємозв'язку й шляхів взаємодії між всіма цими численними формами. На допомогу родині приходять фахівці різних профілів: сексологи, психологи, психіатри, педагоги.

Комунікативний тренінг:

«Позиція батьків-розуміння, визнання і прийняття дитини»

Пояснювальна записка

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї. “Всі ми родом з дитинства”, “Все – і хороше, і погане – людина одержує в сім’ї”. Ці педагогічні сентенції відомі, напевне, всім. Ученими доведено, що у сім’ях дітей з девіантною поведінкою спостерігаються певні порушення у системі сімейних стосунків: гіперопіка зі сторони матері; повна байдужість батьків до дитини; жорстоке, агресивне ставлення з боку одного з батьків. Тому гармонізація сімейних стосунків є ефективним чинником профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі. Відтак, зрозуміло, що без радикальної перебудови традиційного сімейного виховання, не слід очікувати серйозних успіхів у сфері становлення повноцінної особистості: самостійної, відповідальної, упевненої у собі, ініціативної, творчої, з чіткими моральними настановами.

Слід зазначити, що перехід до нової гуманістичної парадигми - провідна тенденція сучасної освіти в кінці ХХ на початку ХХІ століття. Орієнтація на особистість – загальна риса всіх освітніх проектів нашого часу. Філософія освіти досліджує особистісно зорієнтовану освіту через категорії суб’єкта, свободи, саморозвитку, цілісності, діалогу, творчості. З позиції психології концепція особистісно зорієнтованої освіти збагачується уявленнями про функції особистості в життєдіяльності людини, про ціннісно-смислову сферу, рефлексію, переживання, особистісний досвід і діалог як механізм розвитку особистості.

Особистісне начало в людині, зароджуючись ще в ранньому дитинстві, порушує лінійність, запрограмованість виховного процесу, надаючи йому риси вибірковості, саморозвитку, цілісності, опосередкованості. Психологи і педагоги, які розвивають концепцію особистісно зорієнтованої освіти, одностайні в тому, що освіта – це не формування особистості із наперед заданими властивостями, а створення умов для повноцінного прояву і відповідно розвитку особистісних якостей дитини.

Проте, можна констатувати той факт, що ставлення до особистості в освітній практиці, і насамперед у практиці сімейного виховання відповідає панівній у суспільстві парадигмі: особистість і до сьогодні розглядається як те, що потрібно “активізувати”, “спрямовувати”, “формувати”. Якщо в освіті ще помітні деякі прогресивні зміни, то у сфері сімейного виховання панують традиційні стереотипи.

Звідси випливає необхідність рішучого подолання стереотипів старого мислення у сімейному вихованні. Коротко зупинимося на найтиповіших з них.

Найбільш поширеним є ототожнення виховання з маніпулюванням дитиною, її поведінкою. Відповідно до цього стереотипу, виховання – це корекція поведінки дитини діями батьків. Насправді, дитина це не шматок глини, з якого виліпиш все, що захочеш. Дитина – особистість, яка здатна відчувати, переживати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій унікальний досвід, мати свою власну точку зору, та вибирати, як їй поводити себе у тих чи інших ситуаціях. Надзвичайно важливо зрозуміти, як дитина бачить свою сім’ю, себе, як інтерпретує те, що відбувається. Саме її особистісне ставлення є результатом внутрішньої активності дитини і має для неї певний сенс, який не завжди є очевидним зі сторони, але саме ставлення, а не зовнішні обставини визначають поведінку дитини, є основою розвитку її особистості. Тому становлення особистості дитини у сім’ї – це взаємний процес, у якому батьки, виховуючи своїх дітей, і самі виховуються. Дитина – це вільна (а, отже, автономна) особистість; виховання – це перш за все самовиховання батьків.

Ще одним стереотипним уявленням про сімейне виховання є переконання батьків про те, що ця сфера добре контролюється і усвідомлюється ними. Кожен із батьків схильний думати, що добре розуміє і себе, і свою дитину. Можна контролювати і достатньо добре усвідомлювати свої дії і вчинки, але справжні переживання не лише дітей, але і батьків практично не контролюються і усвідомлюються достатньо погано і часто спотворено. Потрібна особлива праця на рівні внутрішнього і зовнішнього діалогу. Виховання передбачає вміння слухати.

Наступний стереотип стосується батьківської самопожертви. Виховання ж, передбачає повноцінну суб’єкт-суб’єктну взаємодію, яка базується на врахуванні потреб та інтересівяк дітей, так і батьків, їхніх психологічних кордонів, толерантності у стосунках. Повноцінне виховання неможливе без справжньої рівності, захищеності інтересів не лише дітей, але і батьків.

Ще один стереотип, пов’язаний з негативним ставленням традиційного сімейного виховання до так званої словесної педагогіки як неефективної. Справжнє виховання передбачає культуру мовлення на рівні внутрішнього Я, з використанням Я – висловлювань, організацію розгорнутого діалогічного спілкування.

Традиційно батьки вважають, що процес формування впевненої у собі, позбавленої комплексів, самостійної особистості повинен базуватися на постійному критичному оцінюванні, систематичному контролі її діяльності з обов’язковою вказівкою на помилки, проблеми, упущення, порівнянням з кращими зразками, учнями тощо. Насправді, процес становлення позитивної Я-концепції особистості дитини базується на трьох основних видах досвіду, які необхідні для становлення Я, а саме: 1) увага і повага до неї; 2) справедливе ставлення зі сторони інших; 3) визнання ними її цінності. Відповідно за таких умов відбувається внутрішній процес формування структури Я: 1) увага і повага до самої себе; 2) справедливе ставлення до самої себе; 3) визнання власної самоцінності. Саме ці особливості необхідні для того, щоб людина стала автономною, автентичною і продуктивною.

Вищеназвані та інші стереотипи унеможливлюють реалізацію особистісно-зорієнтованих підходів у практику сімейного виховання. Тому необхідно впроваджувати інноваційні форми навчання батьків та майбутніх батьків з метою зміни ціннісно-смислових установок у сфері сімейного виховання, розвитку діалогу як найбільш ефективного механізму розгортання особистісного потенціалу дитини.

При цьому, досліджуються різні аспекти і сфери функціонування сім’ї: характер подружніх стосунків, особливості особистості батьків, особливості виховання дитини і ставлення до неї батьків.

Мета тренінгу: сприяти підвищенню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї, що сприятиме створенню в родині атмосфери поваги і любові.

Завдання тренінгу:

- Розширити батьківський погляд на особливості підліткової поведінки;

- Навчитися визначати істинні потреби дитини;

- Навчитися слухати і чути дитину;

-Домовлятися з дитиною, досягаючи взаємної згоди і задоволення;

-Контролювати власні емоції, впливати на дитину бе негативу та насильства;

-Вирішувати конфлікти деструктивно;

- Допомогти навчитися дитині виходити зі складних ситуацій, відчуваючи свою впевненість і відповідальність;

- Навчитися бути успішними батьками, які вміють встановлювати близькі щирі відносини, не дивлячись на зайнятість.

Тренінг розрахований на роботу з батьками дітей підліткового віку.

Він складається з 12 занять. Кожне заняття містить 4-5 вправ.

Заняття починаються з ритуалу привітання, виробленого членами групи, обговоренням почуттів, з якими прийшли на нього учасники, і закінчується-обговоренням проведеного заняття.

Є заняття, які проводяться разом з дітьми.

Тривалість занять: 45хв.-1години.

Тренінг включає в себе:

1.Малюнкові вправи (елементи арт-терапії)

2. Інформаційні повідомлення.

3. Розігрування різноманітних ролей.

4.Метафори, притчі.

Тематичний план

Етап

Тема

Мета

Зміст

К-СТЬ

ЗАНЯТЬ

Знайомство

Знайомство,

створення позитивного психологічного клімату в групі

Привітання.

Гра 1 «Знайомство»

Вправа 2 «Мої очікування»

3) Вправа „ Спогади дитинства”(творче завдання)

Ми-батьки

Пізнання власної особистості

Привітання

1.Вправа «Ми--батьки».

2. Метафора.

3 Міні-лекція „Три шляхи у вихованні ”.

4 Рольова гра „Застосування трьох шляхів у вихованні”

Дієвий вплив на дитину

Дізнатися про засоби впливу на дитину та

дієві методивиховання

Привітання

Вправа 1. «Мета виховання моєї дитини»

2.Тренувальна вправа „ Як звертатися до дитини” .

Вправа 3. «Майбутнє моєї дитини».

Вправа 4. «Мої очікування»

5 Вправа на рефлексію „Компліменти”

Обговорення заняття

Покарання дитини

Сприяти усвідомленню значення та мети покарання, його вплив на становлення особистості дитини.

Привітання

Гра

Мозкова атака «Мета покарання»

Вправа 3

Робота у малих групах „Наслідки покарань

4.вправа «Взаємозв*язок

батьки-діти»

Обговорення заняття:

• Які думки та почуття у вас виникали при виконанні даних вправи?

• Які висновки можна зробити?

Я прагну до порозуміння

Дізнатися наскільки добре ви знаєте власну дитину. Дане заняття проводиться разом з дітьми.

1.Тематичне малювання «Моя сім*я»

Вправа 2. «Мої позитивні риси»

Вправа 3 «Мої вподобання»

Вправа 4 “Малювання удвох”

Вправа 5. «Мої страхи та побоювання»

Обговорення заняття

Пізнання власної дитини

Краще пізнати власну дитину

Вправа 1 «Моя дитина-найкраща»

Вправа 2 «Ласкаве слово»

3.Модельована ситуація „Дитина повернулася зі школи”

4. Авторелаксація «Маяк»

5. Вправа 4 «Лист»

Обговорення заняття.

Я прагну до порозуміння

Навчитися розуміти один одного.

Привітання

Вправа 1. «Працюємо разом»

Вправа 2.«Я тебе розумію»

Вправа 3 «Образа»

Вправа 4 «Ми- разом»

Обговорення заняття.

Конфлікти у сім*ї

Подолання конфліктності та непорозумінь між батьками та дітьми.

Привітання

1.Мозковий штурм: «Поняття конфлікту, причини та наслідки»

2.Вправа «Крок за кроком»

3. Вправа «Невдале спілкування»

4.Анкета для батьків: «Чи можете Ви ?»

Обговорення заняття

Конфлікти у сім*ї

Подолання конфліктності та непорозумінь між батьками та дітьми. Заняття проводиться разом з дітьми.

Привітання

Вправа 1. »Мій емоційний стан»

Вправа 2. «Колективна казка»

Вправа 3. «Моя правда»

Вправа 4.»Шляхи подолання конфліктів»

Вправа 5. «Проблема»

Обговорення заняття

«Увага, любов, підтримка»

Донести до учасників важливість уваги, любові, підтримки у спілкуванні.

Привітання

1 Вправа «Літачки»

2.Вправа «Складаємо розповідь разом»

Вправа 3. «Я люблю свою дитину»

Вправа 4. «Вияв та прояв любові»

5. Надання рекомендацій та практичних порад батькам.

Обговорення заняття

«Увага, любов, підтримка»

Донести до учасників важливість уваги, любові, підтримки у спілкуванні.

Заняття проводиться разом з дітьми.

Привітання

Релаксація «Мені приємно, коли..»

Вправа 2 «Знаки уваги»

Вправа 3 «Невербальне вираження підтримки»

Вправа 4. «Все одно ти- молодець»

Вправа 5. «Три бажання»

Обговорення заняття

Заключне заняття

Спонукати батьків змінити ставлення до власної дитини.

Ритуал привітання

Вправа1

Вправа 2

Історія для натхнення

3.На закінчення тренер зачитує “Десять заповідей про права дитини”

Підбиття підсумків тренінгу.

Заняття 1

Мета: створення позитивного психологічного клімату в групі; встановлення довіри та взаєморозуміння між членами групи;

Вступ. Психолог (тренер) оголошує мету і завдання тренінгових занять, правила роботи під час групової взаємодії. Члени тренінгової групи розробляють ритуал привітання, з якого буде починатися кожне заняття.

Привітання.

Гра 1 «Знайомство»

Кожний учасник по-черзі називає своє ім’я і інформацію, яку вважає за потрібне. Прикріплює бейджик у формі статі дитини зі своїм ім*ям.

Вправа 2 «Мої очікування»

Мета: дослідити очікування від занять, рівень зацікавленості проблемою, бажання працювати.

Кожний учасник ділиться своїми очікуваннями від тренінгових занять.

3) Вправа „ Спогади дитинства”(творче завдання)

Мета: сприяти актуалізації дитячого досвіду батьків для усвідомлення і розуміння проблем, які зараз переживає дитина.

Хід проведення

І етап. Тренер пропонує учасникам озирнутися на своє минуле і пригадати своє дитинство у віці, в якому зараз їхня дитина.

1.Пригадайте себе у віці Вашої дитини.

2. Що для Вас було важливим.

3.Яким був Ваш характер, особливості поведінки.

4.Повертаючись у сьогодення, пригадайте ті вчинки Вашої дитини, які вам не подобаються і уявіть, як би Ви вчинили на її місці.

5.Спробуйте знайти в кожному з цих вчинків такі сторони, які можуть викликати у Вас розуміння чи навіть відчуття радості, задоволення.

6. Визначте в кожному конкретному випадку, що саме нагадує про Ваші вчинки в минулому.

7. Подумайте про те, як саме поведінкові прояви дитини відображають її індивідуальність та до чого вона прагне.

ІІ етап. Учасники розповідають про свої спостереження.

Тренер підсумовує: Не забувайте, що одна із переваг батьків – радіти приємним сюрпризам своєї дитини.

Бажання батьків дозволяти дитині робити те, ЩО ВОНА ХОЧЕ, і бути КИМ ВОНА ХОЧЕ, - і є, в кінцевому рахунку, проявом любові до неї.

Звичайно, батьки інколи прагнуть попередити неприємності у житті дитини, відгородити її від помилок, але у цьому випадку найбільшою помилкою батьків є позбавлення дитини досвіду та здатності самостійно пізнавати життя.

Метафора „Лялечка - метелик”

„Якщо ми будемо прискорювати розвиток лялечки, вона ніколи не перетвориться в метелика і може загинути. Перетворення метелика з лялечки повинно пройти усі стадії”.

Обговорення заняття.

Заняття 2

Привітання

Психолог пропонує учасникам вважати на час тренінгу їхню групу великою сімєю, в колі якої обговорюватимуться питання взаємовідносин в сімї, виховання дитини.

Вправа «Ми--батьки».

Мета: з’ясувати уявлення про учасників про себе у ролі батьків та визначити їхні очікування стосовно особистості своїх дітей.

Учасники отримують по одному стікеру зеленого, синього та червоного кольорів. Психолог пропонує на кожному з них продовжити речення (стосовно своєї реальної дитини):

•на зеленому стікері—«Як мати я хочу бачити свою дитину…»;

•на синьому стікері—«Як мати для цього я роблю…»;

•на червоному стікері—«Як мати я ніколи…».

Після презентації проходить обговорення вправи.

Запитання для обговорення.

1.Які думки виникли у Вас під час виконання цієї вправи?

2. Чи замислювалися Ви над шляхами досягання того, що Ви хочете?

3. Чи легко було продовжити речення «Як мати для цього я роблю…» та сформулювати конкретні дії? Чому?

4. Чи завжди вдається Вам у реальному житті виконувати те, що Ви задекларували у варіанті закінчення речення «Як мати я ніколи…»? Поясніть свою відповідь.

2. Тренер розповідає метафору.

„Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо “батьками”. Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, - то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою.

Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її плисти в інший бік? Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух. Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюючись на болото. Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків не має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення своїх справжніх

бажань та потреб. Тому часто потрапляє під чужий вплив або тиск оточення.

Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але, головне, – засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, які сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде робити так, „як я говорю”. Насправді, ж вона буде робити так, „як я роблю”. Тому батькам важливо бути послідовними у думках, переконаннях та діях.

3 Міні-лекція „Три шляхи у вихованні ”.

Мета: ознайомити учасників з різними підходами у сімейному вихованні.

МІНІ-ЛЕКЦІЯ „ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ”

Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Ось коротка характеристика цих шляхів.

ВЛАДА

Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.

У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене.”

Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.

ПОСТУПЛИВІСТЬ

На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини.

Дитина почувається у виграші - „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску. Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).

ДІАЛОГ

На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз”.

Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість

від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

4 Рольова гра „Застосування трьох шляхів у вихованні”

Мета: проаналізувати різні виховні підходи батьків стосовно дитини, сприяти розумінню необхідності використання діалогу у сімейному вихованні.

Тренер об’єднує учасників у три групи, кожна з яких вибирає картку з надписом „Влада”, „Поступливість”, „Діалог”.

Завдання: у відповідності з написом на картці придумати проблемну ситуацію у сім’ї та за допомогою рольової гри продемонструвати її. Час на підготовку – 20 хв.

Кожна група по черзі розігрує проблемну ситуацію в сім’ї, де батьки застосовують певний виховний підхід: „Влада”, „Поступливість”, „Діалог”.

Учасники вгадують, який це був підхід і чому саме вони так вважають. Таким чином, учасники краще усвідомлюють отриману інформацію, розуміють особливості кожного виховного підходу, його недоліки та переваги.

Запитання для коментування:

•Як почувалися учасники в ролі дитини, батьків в кожному окремому випадку?

•Як проявляють батьки свою любов до дитини у кожному з випадків?

•Які важливі висновки Ви для себе зробили, аналізуючи кожен з виховних підходів у сім’ї?

Обговорення заняття.

Заняття 3.

Мета: Дізнатися про засоби впливу на дитину та

дієві методи виховання.

Привітання

Вправа 1. «Мета виховання моєї дитини»

Кожний учасник на папері малює будинок, на даху записує мету виховання, на стінах, завдання, які потрібно вирішити щоб досягнути дану мету. На дверях- методи, засоби вирішення завдань.

Обговорення вправи.

2.Тренувальна вправа „ Як звертатися до дитини”

Мета: розглянути особливості спілкування батьків та дітей і відпрацювати комунікативні вміння.

Ресурси: картки з фразами

Тренер пропонує попрактикуватися взаємодіяти з дитиною на основі „правильних” і „неправильних” звернень. Учасник отримує 2 картки з різними зверненнями і повинен з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.

1.А Говорите з жахом: „Залиш! Не чіпай цей молоток! Це чоловіча справа!

В Говорите спокійно та доброзичливо: „О! Я бачу, ти хочеш забити цей цвях. Подивись, молоток треба тримати так, а цвях отак...”

2. А Дитина хоче допомогти Вам скласти пазли. Ви сердитеся, відкидаєте її руки і кажете: „Залиш! Ти їх зіпсуєш! Якщо ти знищиш пазли, я буду змушена за них заплатити!!! Іди робити уроки!”

В Візьміть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені важливо, щоб ти ретельно намилила руки, помила і витерла їх насухо! Потім прийдеш і ми разом складемо пазли. Руки повинні бути чистими, бо ми маємо віддати пазли в ідеальному стані.”

3. А Говорите зі стурбованістю у голосі: „Почни, нарешті, вчити цей вірш. Ти ж знаєш, що ти слабша учениця і потребуєш більше часу на навчання!”

В Скажіть з радістю у голосі: А пам’ятаєш, як у минулому році ти боялася того довгого вірша Тараса Шевченка, але ж вивчила на таку гарну оцінку! Мужності! Вивчиш і зараз!”

4. А Кричите: „Перестань його бити! Ти поводишся, як бандит! Що з тебе виросте!”

В Зловіть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені не подобається, що ти його б’єш! Битися не можна! Скажи брату

словами, чого ти хочеш. Я вірю, що ти зможеш захистити себе у гідний спосіб!”

5. А Говорите жалісливим тоном: „Синочку, чому ти такий лінивий! Ти ж такий здібний. Якби ти не був таким лінивим, то міг би добре вчитися. Я справді не знаю, в кого ти такий вдався!”

В Говорите рішуче, але доброзичливим і діловим тоном: „Синочку, ти досить розумний та здібний для того, щоб осягнути це! Я чекаю рішучих змін у школі”.

6. А Говорите незадоволено та з гнівом до дитини, яка не хоче виступати на публіці: „Перестань ббоятися! Тут нічого боятися та соромитися! Ти вже велика, а поводишся, як мала дитина! Ну давай! Не бійся!”

В Говорите спокійним голосом із розумінням: „Ти боїшся...? Ти напевно трохи засоромилась...? Розповідати вірш на публіці – це дуже складна справа навіть для справжніх акторів... Це називається хвилюванням. Але, напевно, ти скоро переможеш цей страх! Ти переконаєшся...”

Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їй нашкодити.

Вправа 3. «Майбутнє моєї дитини»

Кожний учасник по черзі розповідає яким він бачить майбутнє власної дитини.

Вправа 4. «Мої очікування»

Батьки по колу висловлюють свої думки, що вони очікують від власної дитини. Чи є серед очікувань те, чого батькам не вдалося досягти в житті, а що вдалося.

5 Вправа на рефлексію „Компліменти”

Мета: сприяти підвищенню психоемоційного тонусу групи, розвивати почуття власної самоцінності.

Тренер пропонує учасникам висловити один одному компліменти (по колу).

Обговорення заняття.

Заняття 4

Мета: сприяти усвідомленню значення та мети покарання, його вплив на становлення особистості дитини.

Привітання

Гра

Тренер говорить умови гри: „Коли я буду називати певні цифри, вам потрібно буде виконувати відповідні їм дії:

„один” – плеснути в долоні перед собою,

„два” – плеснути в долоні за спиною,

„три” – плеснути в долоні над головою,

„чотири” – плеснути долонею правої руки в долоню сусіда праворуч, лівої – в долоню сусіда ліворуч,

„п’ять” – плеснути в долоні сусідів так, щоб права рука опинилася зверху на руці сусіда, а ліва рука опинилася знизу.”

2. Мозкова атака „Мета покарання”

Тренер говорить, що існують ситуації, коли дитина робить щось не так. Важливою є наша реакція на таку поведінку. Якщо реакція відсутня, то це означає, що ми згідні з нею.

Тренер запитує учасників:

Чи караєте Ви своїх дітей?

З якою метою Ви їх караєте ?

Тренер записує відповіді на останнє запитання на аркуші паперу. Це може бути наступне: для безпеки, для профілактики, щоб дитина відрізняла добро від зла, так діти вчаться відповідальності, щоб захистити дитину від злих наслідків її поганої поведінки тощо.

Вправа 3

Робота у малих групах „Наслідки покарань”

Учасники описують наслідки покарань у підлітковому віці.

Обговорення заняття:

• Які думки та почуття у вас виникали при виконанні даних вправи?

• Які висновки можна зробити?

Вправа 4. «Взаємозв*язок батьки-діти

Двоє учасника у ролі батька і дитини, натягують одну ниточку між собою- коли у родині одноосібний зв*язок, інший не відповідає взаємністю, таку тоненьку ниточку дуже легко порвати-зруйнувати стосунки у родині. Якщо ж нитка двостороння-розірвати її вкрай важко, звідси і міцні стосунки у сім*ї. Тому необхідно прагнути до взаємних стосунків у родині.

Заняття 5

Мета: Дізнатися наскільки добре ви знаєте власну дитину.Дане заняття проводиться разом з дітьми.

Привітання.

Тематичне малювання «Моя сім*я»

Кожен з учасників малює малюнок сім*ї. Свою родину, таку яку бачить зараз. Обговорення малюнків.

Вправа 2. «Мої позитивні риси»

Батьки і діти окремо дають відповідь на питання : яка моя дитина? Записують відповідь на папері. Потім по черзі зачитують і звіряють отримані результати.

Вправа 3 «Мої вподобання»

Учасники на папері дають відповідь на запитання: «Що я люблю робити у вільний час» дитина відповідає за дорослого, а дорослий за дитину.

Вправа 4 “Малювання удвох”

Учасники групи у парах, тримаючись удвох за один олівець, повинні без слів намалювати й підписати малюнок.

Вправа 5. «Мої страхи та побоювання»

Спочатку батьки відповідають за власних дітей, а потім слухають правильну відповідь від учнів.

Обговорення заняття

Заняття 6

Мета: краще пізнати власну дитину.

Вправа 1 «Моя дитина-найкраща»

Кожний учасник відповідає на питання: Чому його дитина найкраща? Та за що він любить свою дитину?» Обговорення.

Вправа 2 «Ласкаве слово»

Згадайте і запишіть, якими словами ви називаєте своїх дітей близьких, рідних, знайомих.

-чи часто ви це робите?

-що ви відчуваєте під час такої розмови?

-що заважає вам проявляти теплі почуття у ставленні до людей?

3.Модельована ситуація „Дитина повернулася зі школи”

Мета: показати вплив неемпатійного реагування батьків на поведінку дитини.

Хід проведення:

Батьки розігрують модельовану ситуацію. Один грає роль мами, що порається на кухні, а інший – семирічної доньки, котра повернулася зі школи.

Мамо, мамо, я повернулася зі школи, - щасливо повідомляє Оленка.

Добре, доню, мий руки і сідай обідати, - говорить, не обертаючись і не відриваючись від своєї роботи мама.

Мамо, я тобі хочу стільки розповісти! Що сьогодні у школі було!!! (Підстрибує дівча, бажаючи привернути увагу мами).

Добре, добре, сідай, зараз будемо обідати, - мама зосереджено далі займається господарськими справами, залишаючи доньку на самоті зі своїми переживаннями.

Після декількох спроб привернути увагу мами, донька повертається і йде геть...

Запитання для коментування :

Поділіться враженнями від побаченого.

Чи проявляє мама свою любов до дитини, як саме?

Про задоволення яких потреб дитини вона більше всього піклується?

Що для дитини в даний момент є найважливішим?

Тренер підводить підсумок: „Для дитини дуже важливе піклування мами та її турбота, і насправді таким чином мама проявляє свою любов. Але на даний момент мама не враховує важливої для

дитини потреби – бути почутою. А мама доньку не тільки не чує, не бачить, не може спільно порадіти хай навіть незначним, але таким важливим для дитини подіям!

Ось Вам типова сімейна ситуація. Дитина знайшла жабку. Таку зелену, з плямками, а як вона кумедно стрибає! Радості дитини немає меж! „Негайно викинь, забруднишся!” – з огидою кричить мама. Ось вам і “емпатійне реагування”.

4. Авторелаксація «Маяк»

Сядьте зручно. Заплющіть очі, розслабтеся. Уявіть маленький скелястий острів далеко від землі. На вершині острова підіймається маяк. Уявіть себе цим маяком, який стоїть на скелястому острові. Ваші стіни такі товсті й міцні, що навіть сильні вітри, які постійно дують на острів, не можуть хитнути вас. Із вікон вашого верхнього поверху ви вдень і вночі, в гарну й погану погоду відсилаєте потужний пучок світла, який служить орієнтиром для суден. Пам’ятайте про ту енергетичну систему, яка підтримує сталість вашого світлого променя, який ковзає по океану, попереджає мореплавців про мілини і є символом безпеки для людей на березі. Тепер постарайтеся відчути внутрішнє джерело світла у собі-світла, яке ніколи не гасне.

5. Вправа 4 «Лист»

Зараз ми напишемо листа власній дитині, і скажемо те що давно збиралися їй сказати, але не з позиції зверху вниз, а з позиції рівномірності. Прийдіть додому і віддайте лист дитини.

Обговорення заняття.

Заняття 7

Мета: Навчитися розуміти один одного.

Заняття проводиться разом з дітьми

Привітання.

Вправа 1. «Працюємо разом»

Кожній парі учасників (дитині разом з дорослим) дається завдання намалювати малюнок( тема не вказується) у довільній формі, без обговорень. Потім діти презентують малюнки.

Вправа 2.«Я тебе розумію»

Кожному дорослому пропонується відгадати внутрішній стан власної дитини з виразу очей, обличчя, пози тощо.

Завдання дітей допомогти власним батькам. Потім батьки міняються місцями з дітьми.

Вправа 3 «Образа»

Діти та дорослі пригадують образи, які завдавали один одному.

Завдання: щиро пробачити та відпустити образу.

Вправа 4 «Ми- разом»

Учасники діляться на пари. Ведучий пропонує уявити себе єдиним деревом: похитатися з носків на п’яти, при цьому п’ятки плавно притискаючи до підлоги, доки не буде відчуватися легка розтяжка у м’язах.

Далі потрібно постояти декілька секунд, напруживши м’язи живота, ніг, та грудей. Та спробувати уявити себе міцним деревом, коріння якого входять глибоко в землю, яке здатне витримати будь-яку негоду.

Обговорення заняття.

Заняття 8

Мета: Подолання конфліктності та непорозумінь між батьками та дітьми.

Привітання

1.Мозковий штурм: «Поняття конфлікту, причини та наслідки»

Батьки обговорюють в колі поняття конфлікту, причини та наслідки ( до чого призводить деструктивний конфлікт)

Вправа 2 «Крок за кроком»

Мета: ознайомитися з основними етапи виходу з конфлікту

Обладнення: набір карток з етапами розв*язання конфлікту.

Обговорення.

Вправа 3 «Невдале спілкування»

Кожному учаснику пропонується пригадати ситуацію в сім*ї, коли спілкування між членами родини було невдалим. Чому.

Обговорення.

Анкета для батьків: «Чи можете Ви ?»

Обговорення заняття

Заняття 9

Мета: Подолання конфліктності та непорозумінь між батьками та дітьми. Заняття проводиться разом з дітьми.

Привітання

Вправа 1. »Мій емоційний стан»

Кожний учасник в довільній формі малює кольоровими олівцями свій настрій.

Вправа 2. «Колективна казка»

Група придумує казку. Перший учасник говорить перше речення , другий продовжує розповідь; і так далі по колу.

Обговорення.

Вправа 3. «Моя правда»

Батьки пригадують конфлікт, що виник між ними та дітьми, причини та наслідки. Разом з дітьми намагаються вирішити проблему не доводячи її до конфлікту. (мирним шляхом)

Вправа 4.»Шляхи подолання конфліктів»

Діти разом з батьками обговорюють шляхи виходу з конфліктів, потім тренер записує на плакаті коментарі батьків та дітей. Обговорення вправи.

Вправа 5. «Проблема»

Кожній парі учасників ведучий роздає одне печиво.

Завдання: Один учасник тримає печиво і має право віддати іншому тільки у тому випадку, коли сам захоче (з доброї волі).

Дитина у пару обирає собі «чужого» дорослого. Печиво тримають по черзі.

Обговорення заняття

Заняття 10

Мета: донести до учасників важливість уваги, любові, підтримки у спілкуванні.

Привітання

Вправа 1. «Літачки»

Учасники групи відсилають один одному літачки з написаними на них компліментами.

Вправа 2 «Складаємо розповідь разом»

Тренер починає розповідь на довільну тему, учасники продовжують розповідь. Обговорення.

Вправа 3. «Я люблю свою дитину»

Учасники продовжують речення: «Я люблю свою дитину тому, що…».(не менше 5 речень)

Вправа 4. «Вияв та прояв любові»

Обговорення в групі: як правильно виявляти любов до підлітка, хто такі «Батьки-консультанти». Психологічні особливості підліткового віку.

5. Надання рекомендацій та практичних порад батькам

Обговорення заняття

Заняття 11

Мета: донести до учасників важливість уваги, любові, підтримки у спілкуванні.

Привітання

Релаксація «Мені приємно, коли..»

Кожний учасник по черзі проговорює дану фразу зі своїм закінченням. Можливо також замінити слова на «У дома мені приємно коли…»

Вправа 2 «Знаки уваги»

Тренер пропонує учням написати на папері важливі для них об*єкти спілкування у родині, та оцінити кожен з перерахованих об*єктів знаком +,-,0.

Від кого вам не вистачає уваги, та чого саме не вистачає (підтримки, нагадувань, заохочень, розуміння).

Вправа 3 «Невербальне вираження підтримки»

Симпатію, підтримку можна виражати не тільки словами, але і жестами, мімікою, інтонацією голосу, виразом обличчя, дотиком. Тому ми зараз потренуємося виражати власні емоції саме таким шляхом.

Вправа 4. «Все одно ти- молодець»

Перший учасник пари (дитина) починає розповідь словами : «Мене не люблять за те, що…» Дорослий вислухавши, має відреагувати такими словами: «Все одно ти молодець, тому що..» Обговорення вправи: «Чи важко було в негативному віднайти позитивну сторону?»

Вправа 5. «Три бажання»

Дітям пропонується озвучити найзаповітніших 3 бажання. І що потрібно зробити щоб ці бажання здійснилися. Потім передається естафета батькам.

Обговорення заняття

Заняття 12

Мета:Спонукати батьків змінити ставлення до власної дитини

Ритуал привітання

Вправа1

Роздається учасникам кольоровий папір, необхідно скласти літак методом орігамі з листка любого кольору. На одному крилі літака написати ім'я, на другому - побажання. Потім запустити літак у повітря (У політ). Підібрати будь-який літак, який вами сподобається, крім свого. Прочитати побажання. Нехай вони здійсняться. Рефлексація

Вправа 2

Історія для натхнення

Мета: показати важливість батьківського часу для дитини та сприяти усвідомленню ролі батьківства на ціннісно-емоційному рівні.

Хід проведення Тренер розповідає історію для натхнення:

„ Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.

Тату, можна в тебе щось спитати?

Звичайно, що сталося?

Тату, а яка в тебе зарплатня?

Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?

Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?

Ну, взагалі, 500. А що?

Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.

- Тату, ти можеш мені позичити 300?

Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав той. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш. Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері.

А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?”

Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей”.

Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.

Ти не спиш, синку, - запитав батько.

Ні, тату, - відповів хлопчик.

Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.

Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся. Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.

Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.

Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик. – Тату, тут рівно 500. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами”.

Я дякую Вам, я впевнена що після нашого тренінгу остані слова ніколи не промовить ваша дитина.

3.На закінчення тренер зачитує “Десять заповідей про права дитини”

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не думай, що дитина – твоя, вона – божа.

3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш. Ти дав їй життя, як вона зможе віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому. Це незворотній закон вдячності.

4. Не виміщай на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, адже, що посієш, те й зійде.

5.Не стався до її проблем зверхньо .

6.Не принижуй!

7. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч – якщо можеш, і не робиш.

8. Пам’ятай, - перефразовуючи одну людину, що сказала про вітчизну, - для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, що б робили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою – нездібною, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина – це свято, яке поки з тобою.

Підбиття підсумків тренінгу. Чи виправдалися сподівання стосовно співпраці у групі?

Висновок

Даний тренінг був розроблений на основі діагностичного дослідження, мета якого дослідити батьківсько-дитячі відносини , психологічну атмосферу у родині, за допомогою діагностичних методик:

*Методика дослідження стилю батьківського виховання.

*Анкета для батьків «Чи можете Ви?».

* Методика Століна В.В.

Метою розроблених занять є : пізнання батьками власної особистості, розуміння і прийняття дитини-підлітка, вирішення конфліктних ситуацій, вияв любові і підтримки дитині.

Заняття комбіновані: спочатку робота з самими батьками, далі батьки і діти.

Елементи тренінгу можуть бути рекомендованими для превентивної роботи у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

Після проведеного тренінгу доречним є повторне діагностування.

Пам'ятка для батьків Додаток 1

Шановні батьки! Пам'ятайте, що ваша сім'я — найперша і найважливіша ланка виховання, оскільки саме в ній закладається духовне ядро особистості, основи її моралі, народжуються і поглиблюються любов до батьків, сім'ї, роду, народу, до усього живого, повага до рідної мови, історії, культури.

Взірцем гуманних якостей маєте бути насамперед ви самі, характер взаємин у вашій сім'ї.

Отож:

• Шануйте одне одного, будьте чуйними, уникайте сварок і образ.

• Показуйте дітям приклад доброзичливого ставлення до інших членів сім'ї, сусідів, співробітників, а також до незнайомих людей, що потребують допомоги. Пам'ятайте: діти копіюють дії дорослих і насамперед батьків!

• Стежте, щоб ваші слова не розходилися з вашими справами. Молодший підліток дуже спостережливий і допитливий, і навіть невеличка фальшива нотка у сімейному оркестрі може спровокувати недовіру вашої дитини. Батькові слід узгоджувати свої дії стосовно дитини з діями її матері, матері — із діями батька. Згадаймо народну мудрість: «Якщо батько каже «так», а мати — «сяк» - росте дитина як будяк!».

• Будьте моральним зразком для своєї дитини. Ваші син або дочка — уже підлітки, і їм властиве критичне ставлення до ваших якостей. Тому не тупцюйте на місці, «зростайте» разом із вашими дітьми, щоб вони відчували гордість за батьків, бажання бути схожими на вас.

Успіх виховання залежить від мудрого поєднання любові до дитини з вимогливістю до неї.

• Шануйте дитину, її гідність і почуття. Вмійте поставити себе на її місце, цікавтеся її успіхами і невдачами.

Пам'ятайте: тільки повагою до юної особистості можемо навчити її шанувати інших.

• Вправляйтеся зі своїми дітьми в гуманних учинках. Організовуйте їхнє життя так, щоб вони на ділі могли піклуватися про тих, хто цього потребує (молодший брат або сестра, старенькі бабуся або дідусь, хворі в сім'ї) і допомагати старшим (правильний розподіл домашніх обов'язків), щоб вони були готові допомогти своїм друзям, щоб завжди були чемними.

• Пам'ятайте, що, виховуючи дітей, ви виконуєте не тільки батьківський, а й громадянський обов'язок.

Школа — ваш вірний союзник і помічник. Звертайтеся до педагогів, вони завжди відгукнуться на ваші прохання і допоможуть.

Додаток 2

Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
Не сприймайте своюдитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вамижиттєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
Ніколі не навчайте тому, в чому самі не обізнані.
Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень («ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.
Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
Не ставтеся до дитини зневажливо.
Будьте послідовними у своїх вимогах.
Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

Додаток 3

Поради батькам

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитали чого тобі найбільше хочеться? Я хочу захворіти. Чому?

Коли я хворіла, мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки. Мені було так добре!

Порада 1

Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2

Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З

Будьте в міру вимогливими:

•виправляйте;

•реагуйте на недоліки;

•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і

«не побачити».

Порада 4

Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки на кшталт:

- Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!

- Не плямкай!

- Як ти їси, дивитись гидко!

- А хто за тебе «дякую» скаже!

Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».

То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5

Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні, одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

• Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.

• Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6

Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.

Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».

Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.

«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні... Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов'язку». А слова видатного педагога К. Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7 Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8

Обов'язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

У своєму «Повчанні...» Володимир Мономах, описуючи власні пригоди, мав на меті продемонструвати молоді, що тільки постійними тренуваннями можна розвинути у юнаків такі вольові якості, як наполегливість, терпеливість, відвагу, рішучість і сміливість. Ось чому він ствердно заповідав: «Не боячись ні раті, ні од звіра, діло мужське робіте…»

Використана література (до тренінгу)

1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Наук.видання. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

2. Братченко С.Л. Межличностный диалог и его основные атрибуты // Психология с человеческим лицом: гуммани-стическая перспектива в постсоветской психологии / Под ред. Д.А.Леонтьева, В.Г.Щур. – М.: Смысл, 1997. – С. 201 – 222.

3. Галицких Е.О. Диалог в образовании как способ становления толерантности: Учебно-методическое пособие. – М.: Акаде-миический проект, 2004. – 240 с.

4. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? – М., 2001.

5. Джинот Х. Дж. Между родителем и подростком: Пер. с англ.- М., 2000

Е. Ейдемиллер, В. Юстицкис. Психологія і психотерапія родини. С-Пб, 1999.

6. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд. Л.Галіцина. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с.

7. Желак И.М. Искусство быть семьей.- Минск, 1998

8. Кривцова С.В. Навыки жизни: в согласии с собой и миром. – М., 2002

9. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. – М.: Изд-во РОУ, 1996. – 180 с. .

10. Основи батьківської компетентності: Навч. посіб. / упорядн.: Т.Г.Веретенко, І.Д.Звєрєва, Н.Ю.Шевченко; За ред. І.Д.Звєрєвої. – К.: Наук. Світ, 2006. – 156 с.

11. Популярная психология для родителей / Под ред.. А.А.Бодалева.- М.: Педагогика, 1998. – 256 с.

Е. Ейдемиллер, В. Юстицкис. Психологія і психотерапія родини. С-Пб, 1999.

Психотерапевтична енциклопедія (за редакцією Б. Карвасарского). СПб, 1998.

К. Маданес. Системна сімейна психотерапія. М, 1999.

П. Пепп. Сімейна терапія і її парадокси. М, 1998.

С. Минухин, Ч. Фишман. Техніки сімейної терапії. М, 1998.

12. Сериков В.В. Образование и личность. Теория и практика проектирования педагогических систем. – М., 1999. – 272 с.

13. Соколов Д.Ю. Сказки и сказкотерапия, а еще Лунные дорожки, или приключения принца Эно. 4-е изд., испр. и доп.– М.: Изд-во Института психотерапии, 2005. – 224 с.

14. Спілкуємось та діємо / О.Безпалько, В.Гончарова, І.Авдєєва, Ж.Савич. – К.: Міленіум, 2002. – 112 с.

15. Технологія тренінгу / Упоряд.: О.Главник, Г.Бевз / За заг. С.Максименка. – Главник, 2005. – 112 с.

16. Уэбстер Дж. Создай свое будущее сам: Руководство по планированию будущего для подростков/ Дж.Уэбстер; Пер. с англ. Н.Б.Ярошевской. – Ростов н/Д., 2005.

17.Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини: Метод матеріали для тренера / Авт. – упор.: О.В.Безпалько, Т.Л.Лях, В.В.Молочний, Т.П.Цюман // Під заг. Ред. Г.М.Лактіонової. – К.: Наук.світ, 2004. – 107 с.

18. Федорчук В.М. Соціально-психологічний тренінг „Розвиток комунікативної компетентності”: Навчально-методичний посібник. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2004. – 240 с.

19. Хоментаускас Г.Т. Семья глазами ребенка. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2003.- 224 с.

20. Шенфельдер Г. Должны ли дети быть трудными? – М.: Знание, 1982. – 96 с.

21. Шпєвак З. Як говорити, щоб діти нас слухали. Як слухати, щоб діти з нами говорили /Робочі матеріали семінару. - К., Християнський дитячий фонд. - 23 с

Використана література:

1. Альошина Ю.Е. Індивідуальне й сімейне консультування. - К., 2004

2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Наук.видання. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

3. Братченко С.Л. Межличностный диалог и его основные атрибуты // Психология с человеческим лицом: гуммани-стическая перспектива в постсоветской психологии / Под ред. Д.А.Леонтьева, В.Г.Щур. – М.: Смысл, 1997. – С. 201 – 222.

4. Бендлер Р., Гриндер Д., Сатир В. Сімейна психотерапія - К., 2003

5. Витакер К. Міркування психотерапевта. - К., 2004

6. Грановська Р.М. Елементи практичної психології. - К., 1998

7. Галицких Е.О. Диалог в образовании как способ становления толерантности: Учебно-методическое пособие. – М.: Акаде-миический проект, 2004. – 240 с.

8. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? – М., 2001.

9. Дружинін В.И. Психологія родини. - К., 2003

10.Джинот Х. Дж. Между родителем и подростком: Пер. с англ.- М., 2000

11.Е. Ейдемиллер, В. Юстицкис. Психологія і психотерапія родини. С-Пб, 1999.

12. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд. Л.Галіцина. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с.

13. Желак И.М. Искусство быть семьей.- Минск, 1998

14. Ковальов С.В. Психологія сімейних відносин. - К., 1997

15. Копытин А.И. Руководство по групповой арт-терапии. –

СПб: Речь, 2003. – 320 с.

16. Роджерс К.Р. Погляд на психотерапію. Становлення людини. - К., 1994

17. Кривцова С.В. Навыки жизни: в согласии с собой и миром. – М., 2002

18. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. – М.: Изд-во РОУ, 1996. – 180 с. .

19.К. Маданес. Системна сімейна психотерапія. М, 1999.

20. С. Минухин, Ч. Фишман. Техніки сімейної терапії. М, 1998.

21.Основи батьківської компетентності: Навч. посіб. / упорядн.: Т.Г.Веретенко, І.Д.Звєрєва, Н.Ю.Шевченко; За ред. І.Д.Звєрєвої. – К.: Наук. Світ, 2006. – 156 с.

22. П. Пепп. Сімейна терапія і її парадокси. М, 1998.

23. Популярная психология для родителей / Под ред.. А.А.Бодалева.- М.: Педагогика, 1998. – 256 с.

24. Сериков В.В. Образование и личность. Теория и практика проектирования педагогических систем. – М., 1999. – 272 с.

25. Сатир В. Як будувати себе й свою родину. - К., 1992

26. Сатир В. Психотерапия семьи. – СПб.: Речь, 2000. – 284 с.

27. Соколов Д.Ю. Сказки и сказкотерапия, а еще Лунные дорожки, или приключения принца Эно. 4-е изд., испр. и доп.– М.: Изд-во Института психотерапии, 2005. – 224 с.

28.Спілкуємось та діємо / О.Безпалько, В.Гончарова, І.Авдєєва, Ж.Савич. – К.: Міленіум, 2002. – 112 с.

29. Технологія тренінгу / Упоряд.: О.Главник, Г.Бевз / За заг. С.Максименка. – Главник, 2005. – 112 с.

30.Уэбстер Дж. Создай свое будущее сам: Руководство по планированию будущего для подростков/ Дж.Уэбстер; Пер. с англ. Н.Б.Ярошевской. – Ростов н/Д., 2005.

31. Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини: Метод матеріали для тренера / Авт. – упор.: О.В.Безпалько, Т.Л.Лях, В.В.Молочний, Т.П.Цюман // Під заг. Ред. Г.М.Лактіонової. – К.: Наук.світ, 2004. – 107 с.

32. Федорчук В.М. Соціально-психологічний тренінг „Розвиток комунікативної компетентності викладача”: Навчально-методичний посібник. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2004. – 240 с.

33. Хоментаускас Г.Т. Семья глазами ребенка. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2003.- 224 с.

34. Шенфельдер Г. Должны ли дети быть трудными? – М.: Знание, 1982. – 96 с.

35. Шпєвак З. Як говорити, щоб діти нас слухали. Як слухати, щоб діти з нами говорили /Робочі матеріали семінару. - К., Християнський дитячий фонд. - 23 с.

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Беженар Тетяна Олексіївна

Пов’язані теми

Психологія, Майстер-класи

Додано

29 вересня 2023

Переглядів

3609

Оцінка розробки

Відгуки відсутні