ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ЛФК З ВИКОРИСТАННЯМ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

КОМУНАЛЬНА УСТАНОВА

 «БОБРОВИЦЬКИЙ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР»

БОБРОВИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ БОБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ЛФК

З ВИКОРИСТАННЯМ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ

 ЯК ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Методичні  рекомендації

м. Бобровиця

2021

Автор:  Гулицька Наталія Миколаївна, учитель-реабілітолог Комунальної установи «Бобровицький інклюзивно-ресурсний центр» Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області;

Рецензент: Шаркевич Оксана Вікторівна, методист Ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського.

Методичні рекомендації «Проведення занять ЛФК з використанням інноваційних методів як ефективний спосіб фізичної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами» містить теоретичні та практичні матеріали щодо використання інноваційних методів на заняттях лікувальної фізичної культури з дітьми з особливими освітніми потребами.

Матеріали можуть бути використаний учителями-реабілітологами, учителями фізичної культури та виховання в закладах загальної середньої та дошкільної освіти для проведення корекційно-розвиткових занять з дітьми з особливими освітніми потребами.

https://www.pngegg.com/ru/png-nyris

Схвалено педагогічною радою Бобровицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Бобровицької міської ради Чернігівської області.

Протокол № 10 від «30 » грудня 2021 р

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………4

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ЛФК З ВИКОРИСТАННЯМ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ ЯК ЕФЕКТИВНОГО СПОСОБУ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ.

1. Лікувальна фізкультура як засіб відновлювальної та компенсаторної терапії……………………………………………………….…….………...5

2. Використанням інноваційних методів як ефективний спосіб фізичної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами……………..…….….13

2.1.Кінозотерапія…………………………………………………...…..…13

2.2. Мозкова стимуляція………………………………………..………16

2.3. Підвісні системи………………………………………….…………23

2.4. Бобат-терапія та войта-терапія……………………………..………29

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ НА ЗАНЯТТЯЗ З ЛФК.

1. Комплекси вправ для використання на заняттях з лікувальної фізкультури з дітьми з особливими освітніми потребами……………………31

1.1.Кінезіологічні вправи…………………………………………............31

1.2. Ігрові вправи спрямовані на формування координації та рівноваги………………………………………………………………………….38

ВИСНОВКИ………………………………………………….……………42

Використані джерела……………………………………………………..44

ВСТУП

Реабілітація фізичних порушень в Україні з’явилася порівняно недавно. У 1854 році в університеті Святого Володимира виходить у світ праця: «Про значення гімнастики у житті людини і народів»,спеціалісти розглядають можливості для поліпшення здоров’я через виконання фізичних вправ.

Лікувальна фізкультура, як дієвий метод корекції, отримала своїх прихильників серед медиків на початку ХХ сторіччя. Саме тоді у Харкові починають досліджувати користь лікувальної гімнастики на волонтерах, які мали виробничі та військові травми. Всього у дослідженні взяло участь 3892 хворих. Протягом 1910-1916 років була напрацьована програма по фізичній реабілітації дітей і відкрито перший центр, де фізкультура мала значне місце для всіх вихованців.

Реабілітолог, як професія, користується попитом після Другої світової війни.

Сьогодні відновлення здоров’я та працездатності не можливо уявити без виконання спеціальних вправ. Реабілітація рекомендована при захворюванні ОРА, ураженнях мозку та ЦНС та ін.

Навіть при таких захворюваннях як аутизм, рекомендовані фізичні вправи. Слід відмітити, що ЛФК, масажі та вправи на гімнастичному обладнанні, лікарі рекомендують проходити дітям навіть з початковою стадією сколіозу. При плановому обстеженні, педіатри у половині випадів рекомендують проходити профілактику порушень постави у дитини. Інші фізичні порушення, коригуються в залежності від ступеня важкості.

Відповідно до наказу МОН від 23 квітня 2018 року №414 «Про затвердження Типового переліку спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах закладів загальної середньої освіти» заклади освіти з інклюзивним навчанням та інклюзивно-ресурсні центри можуть закуповувати обладнання, в тому числі для занять з ЛФК.

Варто зазначити, що кошти на обладнання надаються у рамках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року № 88.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ЛФК З ВИКОРИСТАННЯМ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ ЯК ЕФЕКТИВНОГО СПОСОБУ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ.

1. Лікувальна фізкультура як засіб відновлювальної та компенсаторної терапії

Лікувальна фізична культура –  це набір спеціально підібраних різних фізичних вправ, які використовуються в лікуванні, профілактиці і реабілітації захворювань.

Лікувальна фізкультура має загальнотонізуючий вплив на організм. Вона сприяє виправленню анатомо-фізіологічних порушень в окремих органах, нормалізує патологічно змінені і компенсує втрачені функції, поліпшує якість рухів, виробляє і закріплює замінні навички. Лікувальна фізкультура добре впливає на стан серцево-судинної і дихальної систем, на психіку хворих, активізує обмін речовин, зміцнює кісткову і м’язову системи, посилює збудливі і гальмівні процеси. Під впливом фізичних вправ у тканинах організму настають зміни білкового обміну з утворенням продуктів розпаду, які стимулюють тканинний обмін і, надходячи в кров, підвищують нервово-м'язовий, тонус. Лікувальна фізкультура сприяє відновленню фізіологічних функцій, уражених хворобливими процесами. Лікувальна фізкультура є засобом відновлювальної і компенсаторної терапії. З допомогою фізичних вправ можна посилити компенсаторно-пристосувальні функції організму. Педагогічні принципи лікувальної фізкультури:

1) Свідомість.

2) Активність.

3) Доступність. Вправи повинні бути простими, легкими для запам'ятовування та виконання.

4) Міцне засвоєння. Вправи треба добре вивчити, старанно виконувати, по можливості точно.

5) Систематичність.

6) Послідовність. Це додержання окремих принципів методики.

7) Наростання навантаження.

8) Усунення різких переходів у коливанні навантаження.

9) Емоційність.

Способи і зміст вправ для роботи з дітьми з різними порушеннями:

1. Вправи для розтягування м’язів: зняття напруги в м’язах, профілактика тератогенезу, розширення діапазону руху.

2. Вправи для розвитку дрібної моторики.

3. Коригуючі вправи для виправлень порушень постави.

4. Дихальні вправи.

5. Лікування положенням.

6. Вправи на виконання побутових рухів (надівання та знімання одягу і т.д.).

7. Вправи взаємного впливу для зміцнення провідних і антагоністичних груп м’язів.

8. Вправи на витривалість, для підтримки ефективності функціонування органів.

9. Тренування на розслаблення, для усунення спазмів, напруженості і судом.

10. Тренування ходи (для навчання правильній ході).

11. Вправи на підйом по похилій площині та по прямій для поліпшення рівноваги і рухової сили.

12. Вправи на опір: поступово збільшується тренування на опір для розвитку м’язової сили.

13. Рухливі ігри та елементи спортивних ігор.

Вихідними положеннями повинні бути положення, що їх набуває людський організм послідовно в процесі розвитку і вертикалізації. Вихідними положеннями, у яких пропонується використовувати лікувальну гімнастику, є:

- положення лежачи на спині;

- положення лежачи на боці (відповідно правому і лівому);

- положення лежачи на животі;

- положення на животі з опорою на кисть;

- колінно-ліктьове положення;

- колінно-кистьове положення;

- положення стоячи на колінах із додатковою вертикальною опорою;

- положення стоячи.

При плануванні та проведенні занять з лікувальної фізкультури вчитель-реабілітолог або інструктор повинен врахувати особливості організму дітей, їх знижені функціональні можливості, повільність адаптації до фізичних навантажень. Особистісноорієнтований підхід дуже важливий. Тому вчитель або інструктор ЛФК досконально вивчає стан кожної дитини. На перших заняттях проходить оцінювання фізичного розвитку, його тестування. Вивчаються рухові можливості, характер захворювання, його важкість, наявність супутніх захворювань, виявляються можливі протипоказання для збільшення інтенсивності навантажень (епілепсія, новоутворення головного мозку, декомпенсована гідроцефалія, ураження серцево-судинної системи та інше).

На заняттях з ЛФК використовуються загальнорозвивальні вправи і коригуючі вправи, рухливі ігри, прикладні вправи, дихальна гімнастика.

Основними видами занять є спеціальні вправи з метою корекційного впливу. Корекційний вплив занять залежить не лише від підбору вправ, а й методики їх застосування.

На заняттях з ЛФК з дітьми молодшого шкільного віку необхідно використовувати нескладне різноманітне спорядження. Бажано в процесі занять використовувати тренажери з метою підвищення функціональних здібностей школярів. Необхідність використовувати тренажери особливо зростає в осінньо-зимовий період.

Правильна організація ЛФК для дітей до року покращує не тільки фізичне, а й розумовий розвиток. ЛФК для дітей дошкільного віку та школярів, в першу чергу, спрямована на зміцнення кісткової і суглобово-м'язової систем організму. Збільшується сила м'язів, їх еластичність, рухливість суглобів

Основне завдання - поліпшення обмінних процесів в органах, тканинах і зміцнення загального імунітету організму. Вправи сприяють збільшенню рівня компенсації організму, сповільнюють патологічні процеси, прискорюють одужання. Практикується ЛФК при сколіозі для дітей, при різних викривленнях хребта, порушення постави, плоскостопості, надмірній вазі. Також така фізкультура показана при зниженні адаптації до навантажень (серцебиття, задишка, слабкість м'язів). Обов'язкове використання лікувальної гімнастики після перенесених захворювань, травм, операцій.

При заняттях ЛФК використовується різноманітний спортивний інвентар. Це можуть бути м'ячі, скакалки, гімнастичні палиці, гумки. Практикуються такі види активності: ходьба, біг, стрибки, рухливі ігри, дихальна гімнастика, вправи, що розвивають гнучкість, силу і витривалість.

Проводяться як індивідуальні заняття, так і групові. Вони проходять насичено, весело, в ігровій формі, тому не тільки корисні, але і цікаві.

Кабінет для лікувальної фізкультури  -  це приміщення не просто для уроків фізкультури або дитячого фітнесу. Головне завдання цього приміщення, особливо коли воно перебуває на базі ІРЦ, це звичайно реабілітація. Саме тому, обладнувати потрібно цей кабінет за всіма найважливішими критеріями, як наприклад, модульність, а саме коли спеціаліст може відповідно до індивідуальних потреб дитини змінювати завдання та ступінь тяжкості роботи з окремим обладнанням, і звичайно, не менш важливий критерій - це безпека. Безпека це навіть найперший та найголовніший критерій! Питання безпеки не тільки важливе для правильної реабілітації дитини, а й для полегшення роботи спеціалістів, що працюють з цією дитиною.

Дошка Євмінова, гімнастичні кільця, еспандери, велотренажери та бігові доріжки, музичні м’ячі, обручі, педальні тренажери - це навіть не повний список того, що має з’явитися у навчальних закладах для реабілітації та фізичного розвитку дітей.

Обладнання та інвентар, які можна застосовувати на заняттях ЛФК:

Майстер плюс MSD Europebvba

Майстер плюспризначений для дітей з ДЦП для активної реабілітації верхніх кінцівок з можливістю згинання/розгинання пальців руки, а також для тренування та зміцнення 9 м’язів.

Набір сенсорних півсфер «Їжачок»

Набір «Їжачок» – це шість півсфер різного кольору з короткими, приємними на дотик шипами, з клапаном для регуляції тиску всередині.  Використовується для утримання рівноваги, стимулює кровообіг і підвищує імунітет, розвиває тактильну і пропріоцептивну чутливість, застосовується також для профілактики і лікування плоскостопості.

Обтяжувачі для зап’ястка/гомілки, жилет-обтяжувач

Обтяжувачі використовуються для підвищення ефективності спортивних занять, допоможуть відновити м’язовий тонус і витривалість організму.

Обтяжувачі для рук та ніг виготовляються у вигляді манжетів, для тіла у вигляді жилету.

На руки вони кріпляться на зап’ястя рук, на ноги – на гомілкостопний суглоб. Можна використовувати замість гантелей. 

Фізіобол PhysioballMaxafe

Фізіобол PhysioballMaxafe розроблений спеціально для фізіотерапевтичних тренувань та реабілітаційних тренувань під наглядом тренера. Його особливість - великий розмір та надійність.

М'яч підійде для реабілітації, фізіотерапії, гімнастики, тренування вестибулярного апарату, масажу для діток з ДЦП та інше.

Лава гімнастична

Лава гімнастична має кріплення до шведської стінки. За допомогою лави можна тренувати рівновагу, формувати правильну поставу, гарну розтяжку і рухливість суглобів, качати прес і зміцнювати м'язи спини.

Cпортивний куточок з рукоходом

Спортивний комплекс з руко ходом – об'ємна конструкція, яку можна розмістити у великій кімнаті. Вона наповнена всякими пристосуваннями, які дозволяють активно і цікаво проводити час з дитиною. Шведський куточок дозволяє займатися дитині в будь-який час, зручний для нього. Цей комплекс включає в себе канат, велику сітку, турнік і кільця для підтягування.. Займатися і грати на такому обладнанні - це справжнє задоволення для дитини

2. Використанням інноваційних методів як ефективний спосіб фізичної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами.

1.           Кінезотерапія як ефективний метод реабілітації дітей

12
Бер

Кінезотерапія - це ефективний метод реабілітації, що базується на рухах м’язів та суглобів. Поняття «кінезотерапія» (також відоме як «кінезитерапія», «кінезіотерапія», «кінезітерапія») походить від слів «кінезіс», що означає рух, та «терапія» - лікування, тобто, «лікування рухом».

Кінезотерапія використовується при більшості захворюваннях та розпочинається одразу ж після стабілізації стану. Її приписують для відновлення чи рекуперації рухової функції, зменшення ризику виникнення ускладнень та збереження загальної фізичної здатності людини.

Переважно, після хвороби, чи травми м’язи людини слабшають, зменшується рухливість суглобів, порушуються  природні рухи, що призводить до погіршення загального фізичного стану. А будь-яка фізична вправа змушує реагувати не лише опорно-руховий апарат, а усі системи організму: нервову, гормональну, імунну, що значно пришвидшує процес одужання.

Лікування рухами передбачає адаптовані та наростаючі силові дії, що поступово ускладнюються, індивідуально підібрані, з урахуванням анамнезу та фізіологічних особливостей. В результаті повторюваного, послідовного та наростаючого навчання рухи закріплюються на нейрорефлекторному рівні, що відновлює трофіку та обмін речовин у кістково-м'язовій системи людини. Лікування здійснюється за допомогою спеціального обладнання: м'ячів, еспандерів, лікувально-реабілітаційних тренажерів, гантель тощо, а також лише за допомогою, наприклад, партерної гімнастики.

Важливою умовою проходження кінезотерапевтичного курсу є правильне дихання, в протилежному випадку виконувані рухи не матимуть бажаного ефекту.

Кінезотерапія успішно застосовується при захворюваннях центральної та периферичної нервової системи:

•              вегето-судинна дистонія
•              неврити та невралгії, нейропатії
•              синдром Паркінсона
•              розсіяний склероз
•              постінсультні стани
•              головні болі
•              порушення сну
•              тривожні розлади
•              травми головного мозку
•              нейроінфекціі
•              ДЦП

При захворюваннях опорно-рухового апарату:

•              остеохондроз
•              протрузії міжхребцевих дисків
•              нестабільність між хребцями
•              викривлення хребта
•              артрози плечових та колінних суглобів
•              артрити та періартрити

Протипоказання

•              виникнення або посилення болю при виконанні вправ
•              онкологічні захворювання хребта і суглобів
•              гострі травми з розривом сухожиль і м’язів
•              стани після операцій на хребті з формування анкілозів
•              оперативні втручання на суглобах

Кінезотерапія буває:

•                   активна, коли дитина рухається сама (лікувальна фізкультура, рухливі ігри для дітей)
•                   пасивна, коли рухи кінцівками дитини здійснюються спеціалістами, або за допомогою спеціальних апаратів чи пристроїв(масаж, механотерапія, метод витягування тощо).

Перелік типових вправ

•                   горизонтальне розведення і зведення верхніх кінцівок
•                   горизонтальне розведення і зведення верхніх кінцівок в положенні лежачи
•                   вправа для плечового пояса і верхніх кінцівок
•                   вправа опору плечового пояса і верхніх кінцівок з використанням мотузки KS/04
•                   вправа опору сідничних м'язів в підвісному положенні
•                   тракція (витягнення) поперекового відділу хребта
•                   загальне або повне розвантаження ваги пацієнта
•                   тракція (витягнення) шийного відділу хребта за допомогою петлі Глісона
•                   тракція (витягнення) шийного відділу хребта в положенні лежачи на реабілітаційному столі
•                   вправи на роторах для верхніх і нижніх кінцівок

2.           Мозочкова стимуляція

Мозочкова стимуляція — це сукупність вправ скерованих на стимулювання ділянок мозку, що відповідають за мовлення дитини, її поведінку та успішність у вивченні точних наук. Мозочкову стимуляцію активно практикують в неврології у лікувально-профілактичних і реабілітаційних цілях.

Мозочок пов'язаний зі усіма ділянками мозку, у ньому сконцентровано 50% нервових клітин відносно інших частин мозку, тому його буквально називають “ключем до навчання мозку”. Стимулювати мозочок можна виконуючи різні вправи на балансуючих дошках, платформах, стільцях, тим самим розвиваючи вестибулярний апарат дитини.

Що потрібно враховувати при виконанні вправ:

1.               Необхідно скласти курс систематичних вправ за участі спеціаліста;
2.               Усі вправи дитина має виконувати під наглядом дорослих;
3.               Курс має бути індивідуальним. І вправи повинні змінюватись по складності, тому заняття варто розпочинати з простих балансуючих вправ і доповнювати кидками м'яча, тим самим, тренуючи увагу і стійкість одночасно;
4.               Тренажери для вправ мають бути міцними і надійними;
5.               Вправи повинні приносити задоволення дитині.

Також рекомендовано ділити вправи на декілька підходів, щоб не перевантажувати дитину і не втомлювати її. Такі вправи рекомендовано виконувати вдома, в навчальних закладах і спортивних залах.

Виконання вправ покращує:

•                   міжпівкульні зв'язки в мозку;
•                   стан вестибулярної системи дитини;
•                   розвиток уяви і просторового бачення;
•                   координацію рухів;
•                   концентрацію, пам'ять, увагу;
•                   стимуляцію психомовного розвитку;
•                   загальне самопочуття.

Запорукою результату є систематичне та старанне виконання вправ, що також дисциплінує дитину змалечку.

Корисний вплив вправ для мозочкової стимуляції на самопочуття дитини доведено медичними дослідниками і звичайно його важко не помітити. Комбінації вправ і рухів впливають як на фізичне, так і на розумове та емоційне здоров'я дитини. Тому комплекси вправ показані практично кожній дитині. Позитивний результат також помітний у роботі з дітьми при:

•                   гіперактивності;
•                   порушенні слуху;
•                   уваги;
•                   відставанні у навчанні;
•                   порушенні усного і письмового мовлення;
•                   порушенні аутичного спектру та інші.

Вправи для мозочкової стимуляції можна поєднувати і виконувати одночасно для досягнення кращого ефекту. Унікальність цього комплексу вправ у тому, що обладнання для нього досить компактне і не вимагає спеціальних навичок. Тренажери для вправ є компактними і легкими тому організувати заняття на чистому повітрі не складе труднощів.

Вправи для мозочкової стимуляції можуть виконуватися як для реабілітації, так і в якості лікувальної та повсякденної фізкультури. Тому обладнання для занять дуже різноманітні як за принципом використання так і за формою та розміром. Обладнання для мозочкової стимуляції поєднує у собі елементи дидактики, сенсорного розвитку інтелектуальної складової.

Оскільки основний акцент вправ для мозочкової стимуляції припадає на вмінні балансувати, базовим обладнанням для заняття є балансири різного виду і форми.

У залі для ЛКФ і занять для мозочкової стимуляції бажано мати такий набір обладнання:

•                   Балансуюча платформа;
•                   Набір: балансуюча дошка + дошка з цифрами;

•                   Балансуюча дошка-лабіринт;
•                   Платформа балансуюча напівсфера, овал, тощо;
•                   Балансуюча тарілка;
•                   Балансуючий мяч;
•                   Драбинка;
•                   Тренажер “Втримай кульку”;
•                   Балансуюче крісло.

Балансувальна дошка Більгоу (в комплекті дошка з цифрами)

Використовується для стимуляції вестибулярного апарату, розвитку координації рухів і рівноваги, розвитку мовлення, пам'яті, концентрації, просторового сприйняття;

Може використовуватись під час занять з дітьми з ЗПР, розладами аутистичного спектру, СДУГ, ММД, порушеннями слуху та мовленнєвими порушеннями.

Балансувальна платформа.

Прекрасний інструмент для роботи з порушеннями вестибулярної системи, страхом висоти і страхом польоту (використовується для дітей з СДУГ, ЗПР, порушеннями мови та слуху, розладами аутичного спектра);

Балансувальні лабіринти для малюків (гра, яка розвиває концентрацію уваги і координацію, має різні розміри і особливості оформлення;

Розроблений спеціально для маленьких дітей, цей балансування лабіринт має меншу площу, великі кульки і менші кола на відміну від великого балансування лабіринту. Весела і цікава гра, яка розвиває концентрацію уваги, стійкість, координацію рухів, сприяє розумінню принципу встановлення рівноваги і балансування. Гравцю необхідно провести кульку по лабіринту, керуючи їм за допомогою перенесення центру ваги тіла. Дане обладнання - незамінний інструмент роботи з гравітаційною невпевненістю, страхом висоти і страхом польоту. Страх висоти, в свою чергу, пов'язаний зі страхом глибини, зі страхом темряви, зі страхом замкнутих просторів, з острахом самотності. Коли ми опрацьовуємо один страх, ми паралельно працюємо з усією зв'язкою.

Набори для реалізації програми стимуляції мозочка в ході терапії з дітьми ЗПР, СДУГ, ММД, порушеннями мови та слуху (в ході занять досягається прекрасний ефект з розвитку координації і загальної моторики, поліпшуються навички навчання).

Балансувальні стільці (нестійка конструкція)

Призначені також і для підвищення м'язового тонусу, розвитку рівноваги, дрібної моторики і просторового сприйняття;

Тренажери балансу– дерев'яна або пластикова дошка-гойдалка, гімнастична дзиґа, овал, нескінченна петля та інші;

Дерев'яна гойдалка 2 в 1складається з дошки-платформи і двох гірок-драбинок. З елементів набору можна створити гойдалку, тунелі, балансири, знаряддя для виконання фізичних вправ і доріжки з перешкодами.

Під час занять дитина долає перешкоди, розвиває реакції рівноваги, координацію рухів і стимулює вестибулярну систему. Під час гри у дитячій сенсорній кімнаті відбувається і загальний фізичний розвиток: дитина зміцнює м'язи спини, рук і ніг.

Цей  набір можна застосовувати при роботі з дітьми, що мають мінімальну мозкову дисфункцію (ММД), порушення слуху, зору, розлад аутистичного спектру та мовні порушення. Враховуючи, що вправи з цим набором сприяють розвитку ігрової діяльності і соціальних навичок в приміщенні й на вулиці, ним можна скористатися при терапії затримки психічного розвитку (ЗПР), розумової відсталості (РВ), синдрому дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ).

Дитячі підлогові балансири;

Тренажер призначений для розвитку координації рухів, зміцненню м'язів спини і ніг, а також вестибулярної системи, формуванню правильної постави і зведення стопи. Добре розвивають координаційні здібності, візуально-моторну координацію, сприяють формуванню навиків самоконтролю, просторового сприйняття і уявлень про себе, свого тіла. Утримати рівновагу на балансир і дуже непросто, тому для початку запропонуйте дитині балансувати сидячи або лежачи на животі. Таким чином добре зміцнюються м'язи спини і пресу. Також можна виконувати вправи, тримаючись за бічну поверхню. Допомагайте дитині відчути рівновагу і утримувати її!

Із задоволенням виконуючи цікаві та нескладні фізичні вправи, дитина поступово вчиться усвідомлювати зони і можливості свого тіла, управляти власними рухами. Дуже важливим елементом програми є перехід від виконання фізичних вправ на основі наслідування до дій на основі словесних інструкцій. Стимуляція мозочка створює можливості для розвитку моторного планування, що стане міцною і надійною базою для освоєння будь-яких нових навичок. Методика надзвичайно ефективна для поліпшення координації, нормалізації м'язового тонусу, а також для відновлення плавності рухів дитини та їхньої точності.

3.           Підвісні системи

Підвісні системи – спеціально розроблені конструкції, що використовують для відновлення роботи ослаблених або спазмованих груп м’язів у випадку наявності м’язової дисфункції. Такі дисфункції можуть супроводжувати ряд неврологічних захворювань та порушень опорно-рухового апарату, що виникають в результаті вроджених вад або отриманих травм.

Використання підвісних систем різних типів дозволяє укріпити м’язи, повернути їм тонус, поліпшити координацію рухів.

При яких захворюваннях використовують підвісні системи

Підвісна реабілітаційна система може використовуватись для реабілітації та відновлення роботи м’язів при наступних захворюваннях:

•                   дитячий церебральний параліч;
•                   вроджені нервово-м’язові захворювання;
•                   перенесені інсульти;
•                   наслідки черепно-мозкових травм;
•                   переломи і спортивні травми.

Регулярні заняття на підвісних конструкціях дозволять:

•                   відновити втрачені навички руху;
•                   краще контролювати положення власного тіла;
•                   суттєво збільшити обсяг як активних, так і пасивних рухів;
•                   знизити кількість патологічних рухів у дітей з ДЦП;
•                   розвинути вестибулярний апарат, а отже – поліпшити втримання рівноваги та координацію рухів.

Протипоказаннями для використання таких конструкцій є наявність  наступних патологічних станів:

•                   важкі психічні порушення, які не дозволяють встановити контакт з дитиною;
•                   захворювання, що супроводжуються частими судомами.

Підвісні системи які використовуються на заняттях ЛФК:

•                   Кабіна для кінезотерапії з підвісною системою;
•                   Підвісна реабілітаційна система «Павук»;
•                   Сенсорна гойдалка Тарілочка;
•                   Підвісна гойдалка Жабка;
•                   Сенсорна гойдалка Гамак-крапля;
•                   Підвісна гойдалка Платформа;
•                   Сенсорна гойдалка Рівновага;
•                   Сенсорна гойдалка Диск;
•                   Підвісний тренажер для відновлення опорно-рухового апарату;
•                   Різноманітні кріплення для підвісних тренажерів та ін.

Реабілітаційна система «Павук»

Доволі ефективною у використанні є підвісна реабілітаційна система «Павук». Це спеціально розроблена конструкція для навантаження опорно-рухового апарату, що призначена для відновлення тонусу м’язів та їх підсилення, а також покращення координації руху пацієнта. Вона є надзвичайно важливим та ефективним елементом реабілітації людей з проблемами перебування у вертикальному положенні. «Павук» може використовуватися як для повної підтримки тіла, так і підтримки окремих його частин. Призначений для проведення індивідуальної кінезотерапії.

 «Павук» використовують двома способами:

1.               Повне підвішування – у цьому випадку здійснюється навантаження на весь опорно-руховий апарат пацієнта;
2.               Часткове підвішування – використовується для проведення активних реабілітаційних вправ, що сприяють нормалізації тонусу м’язів, збільшенню їх сили, розвитку координації рухів.

За допомогою вправ на цій конструкції можна розвантажити м’язи, наблизившись до стану невагомості, а за необхідності досить сильно навантажити їх. Така терапія є ефективною навіть у випадках, коли пацієнт не може самостійно пересуватися і зберігати вертикальне положення тіла.

Система призначена в основному для людей з атрофією або зниженням тонусу м’язів, з обмеженням рухливості суглобів, з паралічами і парезами м’язів.

Сенсорні гойдалки «Тарілочка» таГойдалка-диск

Сенсорні гойдалки "Тарілочка" - незамінний інструмент під час занять в залі ЛФК. Вони розраховані для занять з 1 дитиною.

Проблематика. Затримка психічного розвитку (ЗПР), розумова відсталість (РВ), Синдром дефіциту уваги і гіперактивність (СДВГ), Мінімальна мозкова дисфункція (ММД), порушення слуху, мовленнєві порушення, розлад аутистичного спектру.

Гойдалка-диск- використовується для розвитку дитини, якій ще складно утримувати рівновагу стоячи на ногах. Так само можна використовувати, як альтернативу вправ з балансирами.

Дитяча гойдалка, а точніше розгойдування на ній, дозволяє звільнити руки для взаємодії з іншими предметами.Такі заняття сприяють розвитку: реакцій рівноваги, моторного планування, зорово-моторної і білатеральної координації; тренуються м'язи і правильна постава.

Гойдалка - чудовий засіб для стимуляції вестибулярної і пропріоцептивної систем. Також використовується для профілактики порушень опорно-рухового апарату і зміцнення суглобів. Фізичний розвиток дитини стає гармонійним разом з цим снарядом. Вправи на гойдалці рекомендовані при затримці психічного розвитку (ЗПР), розумовій відсталості (РВ), синдромі дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ), мінімальній мозковій дисфункції (ММД), порушенні слуху, мовленнєвих вадах, розладі аутистичного спектру, порушеннях зору. Як устаткування для дитячої сенсорної терапії, гойдалка допомагає при сенсорної інтеграції.

Підвісна гойдалка Жабка

Підвісна гойдалка являє собою тренажер, який розвиває вестибулярний апарат, сенсорні відчуття, координацію рухів, допомагає заспокоїти нервову систему.

На гойдалці можна розгойдуватись сидячи, тримаючись за канати або лежачи на животику, перебираючи руками вперед-назад, а також пружинити, тримаючись за спеціальні отвори на перекладині.

Сенсорна гойдалка Гамак-крапля

Персональне гніздо для ігор та чудовий спосіб побути наодинці. У ньому можна покрутитися, почитати, помалювати, або ж просто помріяти. Допомагає гармонійному сенсорному розвитку, формуванню цілісного відчуття тіла, сприйняттю власних рухів, полегшує подолання бар'єру тілесного контакту з іншими людьми, розвиває вестибулярний апарат і допомагає при гіперактивності і тривожності.

Гімнастичні кільця

Призначені для виконання різноманітних вправ: вис, розкручування, віджимання, як на брусах, сальто і стійка вниз головою з опорою на кільця.

Розвивають:

•                   витривалість
•                   координацію
•                   вестибулярний апарат
•                   реакцію балансу

Будуть доречними при терапії з дітьми з ЗПР, розладами аутистичного спектру, СДУГ, ММД, порушеннями слуху та мовленнєвими порушеннями.

Гімнастичні кільця будуть чудовим доповненням до шведських стінки.

4.           Бобат-терапія та войта-терапія

За концепцією Бобатів фізична реабілітація дитини з ДЦП повинна проходити у такій послідовності, у якій протікає нормальний розвиток дитини: спочатку тримання голови, потім перевертання, далі сидіння, далі рачкування, далі стояння, далі ходьба, біг, стрибки… Відповідно до цієї концепції фізичний реабілітолог визначає рівень на якому знаходиться дитина і скеровує зусилля для досягнення наступного рівня (наприклад, дитина вміє рачкувати — тренувати м'язи спини, рівновагу та вчити сидіти).

Бобат-терапія носить назву за прізвищем розробили метод подружньої пари з Лондона - фізіотерапевта Берти Бобат і нейрофізіолога Карта Бобат. Виявляється, що є фізіологічні позиції тіла дитини, що дозволяють загальмувати патологічні рухові рефлекси. Такі позиції сприяють зниженню м'язового напруги і дозволяють сформувати правильні рухи і навички.

Метод спирається на принципи кінезіотерапії (лікування рухом).

Інструктор ЛФК допомагає дитині прийняти фізіологічне (тобто максимально природне) положення, яке здатне скорегувати патологічне рух. Так, поступово, з кожним заняттям у дитини з'являється «рухова усвідомленість»: він розуміє, що потрібно зробити, щоб перевернутися, встати, як нахилити голову. Завдяки багаторазовим повторенням фахівець спільно з батьками допомагає дитині сформувати правильний стереотип руху, який не зміг розвинутися через наявність тієї чи іншої патології. З точки зору нейрофізіології, дія Бобат-терапії пояснюється феноменом пластичності ЦНС і її здатності до відновлення.

Войта-терапія

Войта-терапія була розроблена в 1950-1970 роках чеським неврологом Вацлав Войта, який багато років присвятив роботі з дітьми з ДЦП. Він виявив, що при впливі на певні ділянки тіла можливо розвинути рухові реакції і навички, які дитина без патології розвитку формує за перший рік свого життя природним шляхом. З точки зору моторного розвитку дитина вирішує одну задачу - переорієнтуватися в просторі з горизонтального у вертикальне положення. Тобто все моторні навички протягом цього часу - лише етапи вертикалізації.

Войта-терапія грунтується на цих принципах розвитку. Під час заняття фахівець з ЛФК впливає на певні зони на тілі дитини, що сприяє зміщення центру ваги тіла. У відповідь на таке роздратування у малюка виникає або рефлекторне повзання, або рефлекторний поворот. Центральна нервова система, в свою чергу, активно включає в роботу опорно-руховий апарат, через що у дитини починають формуватися нові, правильні рухи і навички.

Обов'язковими і загальними принципами реабілітації дітей з ураженням ЦНС є: придушення патологічних рефлексів, формування настановних рефлексів, систематичність, регулярність і безперервність, а так само підбір строго індивідуальних вправ, відповідно до тяжкості захворювання, віку дитини, його розвитком.

У реабілітації дітей з ураженням ЦНС використовуються різні методики, і не можна акцентувати свою увагу на чомусь одному.

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ НА ЗАНЯТТЯЗ З ЛФК.

1.Комплекси вправ для використання на заняттях з лікувальної фізкультури з дітьми з особливими освітніми потребами

1.1. Кінезіологічні вправи

«Вушка»

Мета: Енергетизація мозку.

Розправляти і розтягувати зовнішній край кожного вуха однойменною рукою в напрямку вгору-назовні від верхньої частини домочки вуха (п’ять разів). Промасажувати вушну раковину.

Найважливіше в навчанні

Мати нам хорошу пам'ять.

Треба вушка потягнути,

Покрутити і загнути.

«Ліхтарики»

Мета: Розвиток міжпівкульної взаємодії(мозолистого тіла), довільності і самоконтролю.

Покласти кисті на стіл. Одна – стиснута в кулак,інша лежить на столі долонею. Одночасно змінювати положення рук (якщо права в кулаці,а ліва – долоня, то змінити на:права – долоня, ліва – кулак і так далі)

Ліхтарики, ліхтарики,

Краплинки зірки неба,

І радісне захоплення

Ховати нам не треба

«Кільце»

Мета: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.

Піднімаємо вгору обидві долоні і починаємо перебирати пальці на обох руках, поєднуючи в кільце з великим пальцем по черзі вказівний, середній,безіменний та ін. Виконується спочатку правою рукою, потім лівою, потім обома.  Ведучий змінює темп виконання, то прискорюючи, то сповільнюючи його.

Стрибнув зайчик з ганку,

На травичку зранку.

І знайшов кілечко -

З золотим сердечком.

«Вухо – ніс»

Мета: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.

Лівою рукою візьміться за кінчик носа, а правою рукою – за протилежне вухо. Одночасно відпустіть вухо і ніс, плесніть у долоні, змініть положення рук «з точністю до навпаки».

 І на ніс мені, на праве вухо -

Сіла мені  чорна муха.

Знов  на ніс, на ліве вухо-

Киш від мене Цокотуха!

«Перехресні рухи»

Мета:Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю

Виконується перехресно-латеральна ходьба (усвідомлена ходьба). З'єднати праве коліно з лівим ліктем і навпаки. Це активує максимально велику кількість м'язів тіла і розвиває, активізує лобову частку мозку, відповідальну за мислення. Перехресні координовані рухи виконуються одночасно правою рукою і лівою ногою (вперед, в сторони, назад). Потім те ж саме лівою рукою і правою ногою.

Якщо будем йти рухливо,

Піднімаючи коліна,

І руками їх торкатись,

Мозок буде наповнятись

Енергетика це зветься,

Гарно з нею нам живеться.

«Горизонтальна вісімка»

Мета:  Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю

Намалюйте в повітрі в горизонтальній площині цифру вісім три рази спочатку однією рукою, потім іншою, потім обома руками одночасно.

Зір хороший треба мати,

Щоби правильно писати.

Крутим вісімку очами

Спробуй це ти разом з нами

Вправа для розвитку правильного дихання.

Мета: активізація роботи стовбурових відділів мозку, ритмування правої півкулі. Енерготизація мозку, зняття м’язової  напруги, ліквідація відчуття тривоги, зниження частоти серцевих скорочень. Тонус кори головного мозку спрямований на енергетичний вплив, прийом та переробку інформації, а також на регулятивну діяльність.

«Свічка»

Початкове положення - сидячи за столом. Уявіть, що перед вами стоїть велика свічка. Зробіть глибокий вдих і постарайтеся одним видихом задути свічку. А тепер уявіть перед собою 5 маленьких свічок.Зробіть глибокий вдих і задуйте ці свічки маленькими порціями видиху, використовуючи цей же об’єм повітря, розподілений на 5 рівних частин, щоб задути всі. Дути можна на пальчики чи смужку.

Набираю в рот повітря,

Сильно видихаю.

Не одну, а цілих п'ять

Свічок задуваю.

Вправа для розвитку моторики пальців рук

Мета: розвиток мозолистого тіла, підвищення стійкості до стресів, синхронізація роботи півкуль, покращення розумової діяльності, сприйняття поліпшення пам'яті і уваги, полегшення процесу читання і письма.

•                          Прискорення темпу виконання,
•                          Виконання вправ з легко прикушеним мовою і закритими очима(виняток мовного і зорового контролю).

 - Підключення рухів очей і мови до рухів рук.

- Підключення дихальних вправ і методу візуалізації.

- Виконання одночасно лівою та правою руками.

Гра «Драбинка»

Ніготь великого пальця лівої руки лягає на подушечку великого пальця правої руки - готові перші дві сходинки. На великий палець лівої руки лягає кінчик вказівного правого пальця, на нього - вказівний лівий - ще дві сходинки готові. Кінчики усіх пальців по черзі лягають один на одного, мізинці - останні. Ось ми і побудували сходи.

Пальчик на пальчик -

Буде драбинка

На драбинку лізе Маринка.

Гра «Біг»

Вказівний і середній пальці випрямлені, інші пальці притиснуті до долоні. Переставляючи пальці, маленький чоловічок біжить до протилежного краю столу. Ту ж саму вправу повторюємо для вказівного та безіменного пальців.

Швидко я біжу, біжу

Своїх друзів дожену.

Поспішають як зайчата

Хлопчики,  також дівчата.

«Дерево»

Сидячи навприсядки, заховати голову в коліна, коліна обхопити руками. Це насіннячко, яке поступово проростає і перетворюється в дерево. Повільно піднятися на ноги, розпрямити тулуб, витягнути руки вгору. Повіяв вітер – розгойдувати тіло, імітуючи дерево.

Ми ростемо, ростемо, ростемо

I до неба доростемо.

«Чарівна тасьма»

Діти на спеціально виготовленому тренажері заплітають коси з різнобарвної тісьми, працюючи двома руками. При виконанні вправи розслабляються очі і руки. Дітям лунає тасьма різного кольору в обидві руки по 30 см кожна. Діти згортають одночасно двома руками обидві тасьми.

Вчуся я  плести косички,

Та  не собі, своїй сестричці!

На три прядки розділю

Кіс русявих довжину.

Прядку вліво, прядку вправо,

Третю від низу до верху кладу.

Починаю все спочатку

Потихеньку, спішу.

«Змійка»

Зхрестіть руки долонями один до одного, зчепіть пальці в замок,виверніть руки до себе. Рухайте пальцем, який вкаже ведучий. Палець повинен рухатися точно і чітко. Послідовно у вправі повинні брати участь всі пальці обох рук.

Змія шипить, шипить

Півроку алфавіт вчить.

2.           Ігрові вправи спрямовані на формування координації та рівноваги

Ігрова вправа «Цілься влучно»

Мета: сприяти зміцненню м'язів спини і ніг; зміцненню вестибулярної системи; формуванню правильної постави і зводу стопи. Розвивати координаційні здібності. Сприяти формуванню навичок самоконтролю, формувати просторове сприйняття і уявлень про себе, своє тіло. Обладнання: дошка-балансир, тенісний м’ячик, дошка з цифрами.

Хід: Дитині пропонують стати на балансир та утримувати рівновагу. Перед дитиною лежить дошка з цифрами.

1. Дитина, стоячи на балансирі, м’ячиком намагається влучити в цифру, яку назве інструктор.

2. Дитина сама називає цифру, а потім намагається влучити в цифру м’ячиком.

3. На дошці можуть бути кольори, фрукти, овочі, тварини, птахи, рослини, тощо.

Ігрова вправа «Серсо»

Мета: сприяти зміцненню м'язів спини і ніг; зміцненню вестибулярної системи; формуванню правильної постави і зводу стопи. Розвивати координаційні здібності. Сприяти формуванню навичок самоконтролю, формувати просторове сприйняття і уявлень про себе, своє тіло.

Обладнання: дошка-балансир, набір для гри «Серсо».

Хід: Дитині пропонують стати на балансир та утримувати рівновагу. Перед дитиною лежить дошка з кілками для «Серсо». Дитина, тримаючи кільця, намагається накинути їх на кілки.

Ігрова вправа «Бадмінтон»

Мета: сприяти зміцненню м'язів спини і ніг; зміцненню вестибулярної системи; формуванню правильної постави і зводу стопи. Розвивати координаційні здібності. Сприяти формуванню навичок самоконтролю, формувати просторове сприйняття і уявлень про себе, своє тіло. Обладнання: дошка-балансир, воланчики, ракетки для бадмінтону.

Хід: 1. Дитині пропонують стати на балансир та утримувати рівновагу, тримаючи ракетку в руках. Інструктор підкидає дитині воланчик, а дитина намагається відбити його ракеткою.

2. Інструктор підкидає дитині воланчик знизу.

3. Інструктор підкидає дитині воланчик зверху.

4. Інструктор підкидає дитині воланчик зліва.

5. Інструктор підкидає дитині воланчик справа.

Ігрова вправа « Спритний м’ячик»

Мета: сприяти зміцненню м'язів спини і ніг; зміцненню вестибулярної системи; формуванню правильної постави і зводу стопи. Розвивати координаційні здібності. Сприяти формуванню навичок самоконтролю, формувати просторове сприйняття і уявлень про себе, своє тіло. Розвивати координацію рухів, рівновагу. Обладнання: дошка-балансир, м’яч на мотузці (резинці).

Хід: 1. Дитині пропонують стати на балансир та утримувати рівновагу. Інструктор націлює м’яч на дитину, а дитина відбиває м’яч обома руками.

2. Інструктор націлює м’яч на дитину, а дитина відбиває м’яч правою рукою.

3. Інструктор націлює м’яч на дитину, а дитина відбиває м’яч лівою рукою.

4. Інструктор націлює м’яч на дитину, а дитина відбиває м’яч по черзі лівою та правою рукою.

Ігрова вправа «Рівновага»

Мета: сприяти зміцненню м'язів спини і ніг; зміцненню вестибулярної системи; формуванню правильної постави і зводу стопи. Розвивати координаційні здібності. Сприяти формуванню навичок самоконтролю, формувати просторове сприйняття і уявлень про себе, своє тіло. Обладнання: дошка-балансир. Хід: Дитині пропонують стати на балансир та утримувати рівновагу: - стати на балансир обома ногами, стоячи позаду балансиру; - стати на балансир обома ногами, стоячи попереду балансиру; - стати на балансир обома ногами, стоячи зліва від балансиру; - стати на балансир обома ногами, стоячи справа від балансиру.

Вправи біля гімнастичної стінки

Шведські стінки дають колосальні можливості фізичного розвитку дітей. Варто, починаючи з простих і нетривалих вправ, плавно збільшувати навантаження.

ВИСНОВКИ

Заняття з реабілітологом на сучасному обладнанні має величезне значення для дітей із неврологічними порушеннями, в післяопераційний період чи в ході відновлення після травм. Найчастіше ЛФК відвідують діти із діагнозами ДЦП, м’язовою дистрофією та іншими вродженими порушеннями фізичного розвитку.

Основне завдання під час реабілітації – максимально розвинути рухову активність, привити навички самостійності та сприяти швидкій та безболісній соціалізації у суспільстві. У ході активних чи пасивних тренувань розвивається координація, дрібна моторика, усуваються спазми, покращується іннервація (зв’язок органів з центральною нервовою системою) та кровообіг в уражених ділянках та всьому тілі.

На завершення, цікаво зазначити, що в Україні використовуються паралельно декілька понять: лікувальна фізична культура, фізична реабілітація та кінезотерапія, що часто мають схожий підхід:цілеспрямоване застосування фізичних вправ для покращення функціонального стану організму пацієнта. Однак в силу того, що стара ЛФК повністю вичерпала себе, абсолютно не розвиваючись, а ефективність фізичних вправ для реабілітації та відновлення організму цілком очевидна, представники нових напрямків та течій намагаються певним чином відмежуватися від абревіатури «ЛФК» для уникнення хибних асоціацій та поступово наближаються до міжнародної загальновизнаної концепції фізичної терапії.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Артамонова, Л. Л. Лікувальна та адаптивно-оздоровча фізична культура / Л.Л. Артамонова, О.П. Панфілов, В.В. Борисова. – М.: Владос-Прес, 2010. –777

2. Красікова, Ірина Дитячий масаж та гімнастика для профілактики та лікування порушень постави, сколіозу та плоскостопості / Ірина Красікова. – М.: Корона-Століття, 2012. – 320 c.

3. Лікувальна фізична культура. - М.: Фізкультура та спорт,2008 . - 376 с.

4. Мозжечковая стимуляция (теория) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://psy37.ru/mozzhechkovaya-stimulyatsiya/

5. Мозжечковая стимуляция (практика) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://tomatis-spb.ru

6.           https://inkluzia.com.ua/vemakds/filter/parent=1060/