ПСИХОКОРЕКЦІЙНИЙ КОМЛЕКС З ПРОБЛЕМИ „Професійна спрямованість учнівської молоді”

ПСИХОКОРЕКЦІЙНИЙ КОМЛЕКС З ПРОБЛЕМИ

„Професійна спрямованість учнівської молоді”

               
                                                        Виконавець:
                                                                      практичний психолог

                                                                          Нікітіна Дарина Віталіївна

                                               
                                                     2023 рік
 

                               

                                                        Зміст

        
        Вступ

Професійна орієнтація - система навчально-виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями знань про соціально-економічні й психофізіологічні умови правильного вибору професії, формування в них уміння аналізувати вимоги різних професій до психологічної структури особистості, а також свої професійно значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку.

Правильний вибір професії зумовлює моральне задоволення, позитивну самооцінку, високу продуктивність праці, якість продукції. Він є точкою, в якій сходяться інтереси особистості та суспільства, поєднання особистих і загальних інтересів.

Завдання профорієнтації полягає в ознайомленні учнів з професіями та правилами їх вибору, вихованні спрямованості на самопізнання як основу професійного самовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами щодо набуття конкретної професії, складати на цій основі реальний план оволодіння професією, а також забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості.

Компонентами профорієнтаційної роботи є професійна інформація, професійна діагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація.

Професійна діагностика - система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей. Професійна консультація - надання особистості на основі її вивчення науково обґрунтованої допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів і засобів професійного самовизначення. Вона має на меті й навчання учнів прийомам самооцінки своїх якостей з метою з'ясування їх відповідності вимогам професії. Мріючи про певну професію, школярі повинні водночас замислюватися, чи справді вони годяться для такої роботи. Для відповіді на це питання вони мають знати вимоги професії до людини, яка її обрала. Такі вимоги розроблено до багатьох професій.

1. Пояснювальна записка

Постановка проблеми

Актуальність дослідження. Розвиток України як суверенної держави, перебудова суспільства на нових демократичних засадах,  розвиток ринкової економіки висувають нові вимоги щодо підготовки молоді до праці, що в свою чергу вимагає посилення уваги до організації профільного навчання старшокласників в загальноосвітніх навчальних закладах. Особливого значення набуває свідоме професійне самовизначення молодої людини, що позитивно впливає на оволодіння нею майбутньою професією та подальшу професійну діяльність. Проблема профільного навчання старшокласників, напрями його розвитку визначені в основних державних документах про освіту в Україні: Державній національній програмі «Освіта. Україна ХХІ століття» (1993 р.), Законах України :»Про освіту» (1991 р.), «Про загальну середню освіту» (1999 р.); «Концепції загальної середньої освіти» (2001 р.); Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.); «Концепції навчання в старшій школі» (2003 р.).

Разом з тим,  в організації профільного навчання старшокласників у загальноосвітньому навчальному закладі виникає ряд суперечностей, які знижують його ефективність, зокрема між:

-динамічним характером розвитку народного господарства України і недостатнім урахуванням цієї динаміки у змісті профільної підготовки старшокласників;

-між наявним та необхідним об’ємом практичних та теоретичних знань, умінь та навичок учнів загальноосвітніх  навчальних закладів;

-сучасним змістом програм з профільних дисциплін та кадровим забезпеченням щодо їх виконання у загальноосвітніх навчальних закладах;

-зростанням вимог до рівня професійної підготовки фахівців та відсутністю системи науково-методичного забезпечення на кожному етапі профільної підготовки учнів до неї;

-необхідністю свідомого вибору професії та випадковим, невмотивованим розподілом учнів за профілями навчання.

 Одним із засобів вирішення цих суперечностей є впровадження в діяльність загальноосвітнього навчального закладу системи профільного навчання старшокласників, здатної забезпечити ефективне спрямування навчально-виховного процесу з профільної підготовки школярів на свідомий вибір майбутньої професії, оволодіння необхідними початковими знаннями та уміннями. Система роботи загальноосвітнього навчального закладу з профільного навчання старшокласників повинна забезпечити врахування як інтересів учнів, так і їх природних здібностей та обдарувань, наступність у змісті профільного навчання у системі роботи загальноосвітнього навчального закладу, розвиток уявлень учнів про світ майбутніх професій та подальші напрями профільної підготовки.

У більшості сучасних випускників не сформовано в  системи життєвих цінностей, ідеалів, пріоритетів і це підтверджує сумне міркування Фромма про те, що середньостатистична людина не має ані найменшого уявлення про те, ким вона є й чого хоче. Такі люди не здатні існувати автономно і прагнути самовдосконалення.

Якщо в освітньому та виховному шкільному процесі не буде приділятися цьому гідної уваги, то наші випускники й надалі ставитимуть у житті мету і завдання, що, можливо, відповідатимуть, а може, й ні їхнім справжнім (але неусвідомленим) цінностям.

Оскільки ж справжнє щастя людини - це, зокрема, досягнення значущої мети, то школа  і надалі буде продукувати нещасних людей, а відтак - людей із психологічними проблемами. А суспільство знову одержуватиме соціально незрілих, дезорієнтованих громадян - пряму загрозу державі.

Найсприятливішим часом формування переконань і часом самовизначення людини в подальшому житті є юність. Саме в цей час людина найбільше відкрита впливам, а погляди і враження, отримані в юності, глибокі й непорушні. Саме в цьому віці формуються когнітивні властивості, які дають змогу враховувати ймовірні можливості, переходити від загального до конкретного, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, брати до уваги гіпотетичні варіанти, думати не тільки про минуле і сучасне, а й про майбутнє. Тобто формуються вміння, які допомагають побудувати і переоцінити систему цінностей, поставивши її на ґрунт не заборон, а свідомих переконань. Загальні розумові здібності до 15-16 років уже, як правило, сформувалися. Але вони ще продовжують удосконалюватися. Оволодіння складними інтелектуальними операціями і збагачення понятійного апарату роблять розумову діяльність юнаків і дівчат більш стійкою й ефективною, наближуючи її до діяльності дорослого. Особливо швидко розвиваються спеціальні здібності. В поєднанні зі зростаючою диференціацією спрямованості інтересів це робить структуру розумової діяльності старшокласника більш складною і індивідуальною порівняно з молодшим віком.

Проте для точного усвідомленого вибору свого майбутнього кожній особистості необхідне знання себе - свого характеру, можливостей, слабостей і суперечностей.

Методологічну основу дослідження становлять філософські, педагогічні та психологічні положення про загальні закони розвитку природи, суспільства, людської діяльності; про учня як суб’єкта діяльності; про розвиток і всебічне формування особистості; про зв’язок, взаємну зумовленість і цілісність процесів і систем; про розгляд профільної освіти як відкритої і здатної до самоорганізації системи; основні положення теорії і методики профільної освіти, сучасної концепції демократизації та гуманізації освіти та виховання, особистісно-орієнтованого навчання, формування змісту профільної освіти як складової допрофесійної підготовки старшокласників.

Теоретичну основу дослідження становлять: наукові положення про зв’язок педагогічної теорії і практики (Я.А.Каменський, А.С. Макаренко, В.О.Сухомлинський, К.Д. Ушинський)

Дослідження базується на основних положеннях документів у галузі освіти: Державній національній програмі «Освіта. Україна ХХІ століття» (1993 р.), Законах України :»Про освіту» (1991 р.), «Про загальну середню освіту» (1999 р.); «Концепції загальної середньої освіти»(2001 р.); Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.); «Концепції навчання в старшій школі» (2003 р.).

Об’єкт психокорекційного комплексу: професійна свідомість учнівської молоді.

Предмет психокорекційного комплексу : психологічні особливості сформованості професійних орієнтацій  у старшокласників.

Мета психокорекційного комплексу: психолого-педагогічний супровід професійного визначення і професійної спрямованості учнівської молоді.

Гіпотеза психокорекційного комплексу: знання психологічних особливостей особистісного розвитку дітей юнацького віку сприяє розвитку  професійної свідомості учнівської молоді.

Завдання психокорекційного комплексу:

-  проаналізувати наукову літературу з питань професійного самовизначення дітей юнацького віку;

-  на основі узагальненого досвіду дослідження особливостей формування професійних орієнтацій створити методику дослідження;

-  вивчити соціальну, професійно-трудову сфери (інтереси учнів);

-  вивчити сформованість професійних орієнтацій, визначити, які цінності старшокласники вважають пріоритетними в професійному самовизначенні;

-  створити та впровадити програму дій з формування професійних орієнтацій учнів;

-  розширення можливостей школярів, формування в них необхідних знань, умінь і навичок для успішного професійного самовизначення.

-  психологічна просвіта педагогів та батьків про допомогу учням в професійному самовизначенні.

Практичне значення психокорекційного комплексу:

-  Виявлення складових соціально-психологічної готовності учнівської молоді до професійного самовизначення дає можливість повноцінної психолого-педагогічної роботи з ними.

-  Отримані дані щодо особливостей соціально-психологічної готовності учнівської молоді до професійного самовизначення є підґрунтям для практичного виокремлення серед школярів груп, які потребують спеціальної психолого-педагогічної допомоги в профорієнтації.

-  Результати дослідження можуть використовуватися під час розробки корекційних, розвивальних, просвітницьких програм

-  Спеціально організований корекційний вплив, відповідно до певних психолого-педагогічніх умов, сприяє розвитку професійної свідомості учнівської молоді.

-  Реалізація просвітницького блоку сприятиме організації грамотного педагогічного супроводу процесу формування професійної свідомості учнівської молоді.

Складові психокорекційного комплексу:

діагностичний, корекційний, профілактичний блоки

Методи перевірки ефективності психокорекційного комплексу:

Спостереження;

-Повторна діагностика учнів

Експертна оцінка педагогів;

Експертна оцінка батьків.

1.                   ПРОГРАМА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ СУЧАСНИХ ПІДЛІТКІВ ТА ЮНАКІВ

         Актуальність дослідження. Життя нашого суспільства - це, насамперед, світ праці людей зайнятих у матеріальному і духовному виробництві, у виробництві по обслуговуванню людини, по упорядкуванню складних соціальних процесів.

       У Концепції профільного навчання в старшій загальноосвітній школі наголошується на тому, що своєчасне виявлення професійних інтересів і якостей школярів сприяє ранньому професійному становленню особистості. Розумова, комунікативна та практична діяльність у поєднанні дають ефект цілісного, гармонійного розвитку.

        В міру розвитку цивілізації профорієнтація усе більше перетворюється в масову і здобуває керівну роль у системі суспільного життя, причому ця роль зростає разом з подальшим розвитком НІР.

       Актуальність проблеми підсилюється коли розмова стосується питань психологічної адаптації підлітків та юнаків у нових соціально-економічних умовах і нових системах освіти (психологічної, профорієнтаційної), а також вивчення особистісних процесів, зв'язаних із проблемою формування професійного самовизначення. До числа таких проблем відноситься і психологічне вивчення процесу формування і розвитку професійної спрямованості особистості.

        Професійне самовизначення – багатовимірний і багатоступеневий процес, який можна розглядати під різними кутами зору: виходячи із запитів суспільства і як узгодження замовлення з особливостями індивіда.

         Професійне самовизначення учня за своєю сутністю є найважливішою складовою його підготовки до самостійного життя, але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що якнайкраще узгоджується з  інтересами самої особистості, - не випадковими й ситуативними, а тими, що відповідають кращій реалізацій творчого й виконавського потенціалу в трудовій діяльності й потребам подальшого розвитку особистості.

         Одним зі способів, що допомагають зробити правильний вибір професійної діяльності, є тести. Користуючись ними, можна досить точно визначити оптимальну сферу діяльності, рейтинг власних інтересів, наявність якостей, необхідних для тієї чи іншої професії тощо.

Об'єкт дослідження: професійна спрямованість старшокласників.

Предмет дослідження: особливості професійного самовизначення сучасних підлітків та юнаків.

Мета: дослідити особливості професійних установок сучасних підлітків та   юнаків.

Гіпотеза дослідження: 1) існує зв’язок між професійною спрямованістю та мотивацією до навчання сучасних школярів;

2) у сучасних школярів переважає спрямованість до  типів професій, які входять до соціального, конвенційного та реалістичного типів за класифікацією Д.Голланда або до типів професій “Людини-людина”, “Людина –знакова система” за класифікацією Климова Е.А.

Завдання дослідження:

1.   Проаналізувати наукову літературу з питань вивчення та формування професійних установок у школярів підліткового та юнацького віку.
2.   На основі узагальнення досвіду дослідження професійних установок скласти програму дослідження особливостей професійних інтересів сучасних підлітків та юнаків.
3.   Вивчити  особливості професійних установок сучасних підлітків та юнаків.
4.   Зробити аналіз проведеного дослідження.
5.   Здійснити групові та індивідуальні профконсультації за результатами дослідження учнів.

6.   Скласти програму та організувати проведення розвивальних занять з метою усвідомленого вибору професії учнями.

Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; систематизація, узагальнення отриманої наукової інформації; тестування, анкетування.

Вибірка: учні 9-х, 11-х класів; батьки.

Перелік психодіагностичного інструментарію:

1.                    Анкета професійних намірів старшокласників “Професійна спрямованість учня”.
2.                   Анкета для батьків „Батьківська порада”
3.                    Методика „Мотив вибору професії”

Додаткові методики:

1.   Методика "Карта інтересів" // Рогов Е.И. Настольная книга практического
   психолога.-М.:ВЛАДОС„ 2001. Кн.Л -С. 573-580
2.   Синівський В.В., Федоришин Б.О. Методика визначення "Комунікативних і організаторських схильностей" (КОС-2) // Готовність учня до профільного
   навчання / Упоряд.: В. Рибалка. За заг. ред.С.Максименка, О.Главник.- К.: Мікрос-СВС, 2003. - С.93-98
3.   Особистісний опитувальник для дітей С.Е Айзенк // Готовність учня до профільного навчання / Упоряд.: В. Рибалка. За заг. ред.С.Максименка, О.Главник. - К.: Мікрос-СВС, 2003. – С.54-60
4.   Опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків модифікований С.І.Подмазіним. // Готовність учня до профільного навчання / Упоряд.: В. Рибалка. За заг. ред. С.Максименка, О.Главник. - К.: Мікрос-СВС, 2003. – С. 60-73
5.   А.А. Азбель Тест на сформованість професійного вибору (див. додаток).
6.   Схема індивідуальної профорієнтаційної характеристики учня// Профорієнтаційна робота психолога / Упоряд. Т.Гончаренко.- К.: Шк.світ, 2007.

Анкета для учнів “Професійна спрямованість учня”

Прізвище,ім’я ________________________________________________

Клас ________________________     Дата _________________________

1.Чи вирішили питання вибору професії?

а) так;

б) ні.

2. Яку професію вирішили обрати?

3.Як ставляться батьки до вашого вибору?

а) позитивно;

б) негативно;

в) це питання не обговорювали.

4.Після  9-го класу де плануєте продовжити навчання?

5.Якщо плануєте продовжити навчання у 10-му класі ЗОШ № ___, то за яким профілем навчання?

6.Чи погодили ви це зі своїми батьками?

а) так;

б) ні.

7.Що пропонують/ на чому наполягають батьки?

8.Якщо ви не обрали професію: в чому полягають труднощі вибору?

9.Яким чином плануєте опанувати обрану професію?

а) через ПТУ;

б) технікум;

в) ВНЗ.

10.Як ви готуєтесь до оволодіння професією?

а) відвідую факультатив;

б) займаюся додатково з вчителем;

в) читаю спеціальну літературу;

г) вивчаю практично;

д)розпитую батьків, знайомих;

е) ніяк не готуюся;

є) свій варіант.

11. Ваш улюблений предмет?

12. Що приваблює вас в обраній професії? (можна визначити до п’яти пунктів):

а) значення для народного господарства;

б) творчий характер праці;

в) чиста робота;

г) висока заробітна платня;

д) відповідає інтересам, схильностям;

е) можливість щось зробити своїми руками;

є) перспектива професійного росту;

ж) можливість керувати великим колективом людей;

з) спілкування з людьми;

і) можливість проявити свої знання, здібності;

ї) сам процес праці.

13.Що ви знаєте про обрану професію?

а) знаряддя праці;

б) зміст праці;

в) умови праці;

г) оплату праці;

д) нічого не знаю.

14. Якими рисами повинен володіти працівник обраної професії?  Які риси є у вас (підкресл.)?

15. Які з цих рис ще потрібно розвинути в собі?

16.Які професії, крім обраної, вам подобаються, про які хочете дізнатися більше?

Анкета для батьків “Батьківська порада”.

П.І.Б. дитини __________________________________________________

П.І.Б. (хто заповнює) ___________________________________________

1. Улюблені заняття дитини:________________________________________________

2. Нецікаві заняття дитини:________________________________________________

3. Загальний стан здоров'я:_______________________________________________

4. Який шлях отримання професії ви рекомендуєте своїй дитині {необхідне    підкреслити):

•  закінчити 9 класів та коледж (ІІТУ);

•  закінчити 9 класів і технікум;

•  закінчити 11 (12) класів та інститут;

•  закінчити 11 (12) класів та технікум.

5. Вкажіть професію або сферу діяльності, яку ви рекомендуєте своїй дитині. ____________________________________________________

6. Чи погоджується дитина з рекомендацією?  -   Так.   - Ні.

7.Чи відповідає ця професія індивідуальним схильностям дитини {вкажіть,  яким саме) ___________________________________________________

8.Які якості необхідно розвивати вашій дитині, щоб повніше відповідати цій професії?

9.Яку допомогу Ви надаєте дитині у підготовці до майбутньої професії?
 

Методика „ Мотив вибору професії”

Інструкція. ”У бланку відповідей наведені твердження, що характеризують будь-яку професію . Прочитайте і оцініть, якою мірою кожне з них вплинуло на ваш вибір професії за такою шкалою оцінювання:

5.                      дуже сильно вплинуло;

 4 - сильно вплинуло;

3 – середньо вплинуло;

2 - слабко вплинуло;

1 – ніяк не вплинуло.

                                             Мотиви вибору професії

С =          ; І =      ;  + =       ;   - =       

Інтерпретація  результатів : підраховується арифметична сума за кожним із типів мотивації у бланку відповідей такими позначками – “І”, “С”, “+”, “-“.

Умовні позначки:

“І” – внутрішні індивідуально значимі мотиви;

“С” - внутрішні соціально значимі мотиви;

“+” – зовнішні позитивні мотиви;

“- ” -  зовнішні негативні мотиви,

максимальна сума вказує на переважний тип мотивації вибору професії.

Мотиваційний компонент відіграє важливу роль у структурі професійної спрямованості. Мотив стимулює учня до пошуку та засвоєння різнобічної інформації про професію, до активних дій у ситуації вибору напрямку професійної діяльності. Мотиваційний компонент – психологічна основа цього вибору.

Внутрішній мотив вибору тої чи іншої професії – її суспільна або внутрішня значимість; задоволення, яке приносить робота, можливість спілкування, керівництво іншими людьми.

Зовнішня мотивація – це заробіток, прагнення до престижу, страх осуду, невдач. До позитивних мотивів належать: матеріальне стимулювання, можливість просування по службі, схвалення колективу, престиж, тобто стимули, заради яких людина вважає за потрібне докласти своїх зусиль. До негативних мотивів належать впливи на особистість шляхом тиску, покарань, критики, осуду й інших санкцій негативного характеру.

     Соціальні мотиви виражаються в бажанні своєю працею сприяти розвитку суспільства, допомагати людям, світові.

Моральні мотиви виявляються у бажанні бути завжди в колективі, брати участь у його справах, удосконалювати свій моральний вигляд, духов­ний світ.

Естетичні мотиви виражаються в прагненні юнаків і дівчат до естетики праці, її краси, гармонії, у бажанні працювати за певною спеціальністю тому, що вона «сприяє сприйняттю пре­красного», «дає відчуття радості».

У школярів досить високий рівень сформованості естетичних мотивів. І вони сильніше пов'язані із матеріальними мотивами і мотивами престижу.

Пізнавальні мотиви вибору професії характеризуються праг­ненням учнів до оволодіння спеціальними знаннями, до проник­нення в суть творчої діяльності з обраної професії, до ознайом­лення зі змістом конкретної праці.

Частота вибору цієї групи мотивів з віком зростає.

Творчі мотиви виражають бажання юнаків і дівчат обрати ту чи іншу професію тому, що вона дозволяє бути оригінальним у роботі, дає змогу робити «відкриття», виявляти творчість.

Мотиви, пов'язані зі змістом праці за обраною професією, визначаються чіткими знаннями учнів про спільні і відмінні риси всіх елементів процесу праці (функції, операції, зусилля, дії) і характеризують їхню спрямованість на розумову й фізичну працю.

Матеріальні мотиви пов'язані з гарною оплатою праці, за­безпеченням постійною роботою, гарантією стабільного майбут­нього. Зараз матеріальні мотиви для більшості юнаків і дівчат виступають серед перших і найбільш значимих.

Мотиви престижу виражають прагнення молоді обрати про­фесії, які цінуються серед друзів і знайомих, дозволяють досягти привабливого становища у суспільстві, забезпечують швидке просування по службі. Ця група мотивів пов'язана певним чином з утилітарними мотивами.

Утилітарні мотиви — бажання обрати таку професію, що дає змогу управляти людьми. Вони передбачають чистоту й легкість праці, орієнтують на вступ у ВНЗ.

ІІІ. Психологічна просвіта всіх учасників навчально-виховного процесу з проблеми розвитку професійної свідомості учнівської молоді.

 Мета: ознайомлення всіх учасників навчально-виховного процесу з основними науковими уявленнями про процес розвитку професійної свідомості учнівської молоді; надання практичних рекомендацій стосовно даної проблеми.

Завдання:

• ознайомити всіх учасників навчально-виховного процесу з основними науковими уявленнями про процес розвитку професійної свідомості учнівської молоді; 
• ознайомити батьків та педагогів з особливостями профорієнтаційної  роботи  з учнівською молоддю
• скоординувати зусилля педагогічного колективу щодо успішного професійного самовизначення учнів
• на  основі  результатів  попередньої  діагностики  надати  батькам та педагогам  рекомендації 

Цільова група: учні, батьки, вчителі, класні керівники старшокласників

Методи роботи: лекції, семінари, бесіди, тематичні заняття.

Тематичний план профілактичної програми:

Робота з учнями

Робота з батьками

1.                   Азбука професій

(заняття по профорієнтаційній підготовці для 9–11-х класів)

Оснащення: картки з буквами (Додаток 1),

схема професій ,

картки родинних професій (Додаток 3),

папір, ручки

Мета: узагальнити знання про професії.

Зміст заняття:

Організаційний момент.

Формування команд (7 – 10 чоловік) Назва команд. Вибір капітанів.

Змагання команд Конкурс «Професія на букву.»  

Капітани витягують картку з буквою (Додаток 1), показують її учасникам своєї команди. Протягом двох хвилин команди згадують і записують назви професій. Потім капітани по черзі зачитують складений перелік. Виграє та команда, яка назвала більшу кількість професій (3 бали).

Конкурс «Заповни схему» (на знання вмісту і предметів праці).

Беруть участь по 3 людини від команди. Час виконання завдання – 5 хвилин.

Завдання учасників співвіднести зображення професії з її назвою. Максимальна кількість балів – 28 (по 1 балу за кожну професію).

Бліц-конкурс «Прислів'я і приказки про працю і про професії»

(проводиться одночасно з конкурсом «Заповни схему»).

Учасники команд по-черги називають прислів'я і приказки про працю. За кожне прислів'я команді нараховується один бал.

Конкурс «Родинні професії».

Від кожної команди бере участь один представник.

Його завдання – знайти пари родинних професій.

Останні учасники команди можуть допомагати.

Максимальна кількість балів – 16 (за кожну правильну пару нараховується 1 бал).

     Конкурс «Дай визначення професії».

Команди називають один одному назви професій, опоненти повинні пояснити, чим займаються представники названої професії. Умова: називаючи професію, команда повинна знати її визначення, і в разі скрути суперників сама дає визначення. За кожну правильну відповідь нараховується 1 бал. 

Творчий конкурс капітанів.

Придумати чотиривірш протягом 5 хвилин про будь-яку з професій. Команда може допомагати капітанові. 

Підведення підсумків, нагородження учасників.

2.                   Корекційно-розвивальне заняття

«Розвиток профорієнтаційних знань старшокласників»

Мета:розказати про важливість правильного вибору професії для людини та суспільства;

виховувати інтерес до свідомого та ре­ального вибору професії; любов до праці; зосередженість, щоб не розгубитися в різ­номанітності професій;

мотивувати до вибору актуальних на ринку праці професій;

розвивати бажання набути професійних умінь для побудови кар'єри та навичок са­моаналізу й саморозвитку;

ознайомити учнів із переліком галузей народного господарства, професій, які дають змогу займатися індивідуальною трудовою діяльністю;

порадити, як обрати професію до душі, як уникнути помилок і розчарувань;

орієнтувати на свідомий вибір май­бутньої професії та на вибір профілю нав­чання у 10-му класі.

Учасники: учні 9-го класу.

Вступна бесіда

Ми розпочинаємо наше заняття, де по­говоримо про те, що відіграє дуже важливу роль у житті кожної людини — правильний вибір професії.

Результати анкетування «Мій вибір про­фесії» показали, що багато хто з вас ще стоїть перед вибором. Хоч як би вам цього не хотілося, за два роки повинні будете зробити цей вибір остаточно. Період, який ви пере­живаєте, психологи пов'язують із життєвим самовизначенням та професійним вибором. Як не розгубити себе по життю, залишитися вірним своїм ідеалам, цінностям, життєвим принципам? На ці та інші запитання ми спробуємо знайти сьогодні відповідь.

Результати анкетування учнів

Звичайно, нікому не дано з абсолютною точністю визначити своє майбутнє, та все ж кожному до снаги означити власний шлях. Та для цього дуже важливо вивчити здіб­ності, визначити орієнтири життєвих шляхів. Який обрати? З якою професією поєдна­ти своє життя? У цих пошуках може стати в пригоді психологія.

Притча

Психолог. Тема профорієнтації серед молоді є дуже актуальною, тому що праця завжди була, є і буде основою життя. І від того, як людина працюватиме, залежатиме майбутнє не тільки сім'ї, а й держави.

Я хочу зачитати вам притчу.

«Якось один народ вів нелегку боротьбу проти загарбників. І коли всім стало зрозумі­ло, шо вони програють битву, вояки переста­ли вірити своєму воєначальнику, почалася паніка. Тоді люди обернулися до Господа і по­просили: «О, Боже, допоможи нам, покажи, де та людина, яка поверне військо і надихне його на перемогу над ворогом». Господь зми­лувався й показав дім, де жила така людина. Це був дім шевця. Люди здивувалися: «Це ж дім шевця!». «Ні, — сказав Бог. — Там живе справжній генерал». Вояки з недовірою, але все ж пішли до нього. Швець не так вправно володів мечем, зате він уміло направляв, під­тримував військо, показував можливі варіанти тактики. Вояки без роздумів кидалися у бій, бо бачили омріяну перемогу.

Отже, людина, яка могла бути генералом, шила не дуже гарне взуття, а бездарний ге­нерал вів військо до поразки».

У чому ж суть притчі?

Діти. Правильний вибір професії.

Психолог. Так. Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Адже зай­матися тим, що тебе цікавить, приносить радість, — одна з найважливіших умов від­чуття життєвої повноцінності.

Не менш важливо — людина має робити те, до чого має здібності.

Розповідь психолога

Розкажіть із власного досвіду, як важливо обрати професію до душі, або запросіть лю­дину, яка є прикладом для наслідування.

Психолог. Отож, щоб дійти правильного рішення, треба бути добре поінформованими. І хоча в цьому плані школи, підприємства, державні та громадські організації прово­дять значну роботу, необхідно самим виявити ініціативу і шукати належну інформацію.

Тому основним завданням як для вчителів і батьків, так і для вас самих є підготовка до свідомого вибору майбутньої професії.

Вправа «Незакінчене речення»

Кожен учасник по колу продовжує речен­ня: «Найбільше я мрію у майбутньому...».

Вправа «Як чинити зі своїм життям?»

Психолог. А зараз зіграймо у гру, яка до­поможе вам знайти відповідь на це основне запитання. (Усім роздають по 10 папірців.)

Напишіть на кожному своє ім'я. На на­ступні кілька хвилин ці 10 папірців уособлю­ватимуть вас і гратимуть роль символічних грошей, за які можна купити певний товар. Зараз перед вами постане вибір: витратити чи заощадити свої папірці, тобто себе само­го, частину себе. На продаж будуть вистав­лені різноманітні «товари» по парі. Правила гри не дозволяють купити обидва товари одночасно, тільки щось одне або нічого. Зрозуміло, що коли закінчаться ваші папірці, уже нічого не можна буде купити.

Усі покупки треба робити лише тоді, коли «товари» пропонують на продаж. Не можна повернутися до попередньої пари, якщо на продаж уже виставлено наступну. (Психолог пропонує «товар», написаний на окремих ар­кушах. Ціна кожного товару вказана в «па­пірцях».)

Чудова квартира (1 папірець); новий автомобіль на вибір (1 папірець);

повністю оплачена поїздка на канікули (один місяць) у будь-яку країну світу разом із другом (2 папірці); повна гарантія того, що людина, з якою тобі хотілося б одружитися просто сьогодні, обов'язково одружиться з тобою незабаром (2 папірці);

на два роки стати найпопулярнішою людиною серед своїх товаришів (1 папірець); мати одного справжнього друга (2 папірці);

закінчити престижний університет (2 папірці); заснувати прибуткову компанію (2 папірці);

мати здорову сім'ю (3 папірці); здобути всесвітню славу (3 папірці);

(Після завершення вибору з цієї пари ого­лосити: тим, хто обрав сім'ю, повертають 2 папірці назад як винагороду.)

можливість змінити якусь одну рису зовнішності (1 папірець); отримувати задо­волення протягом усього життя (2 папірці);

п'ять років безмежної фізичної насоло­ди (2 папірці); любов та повага найдорожчих для вас людей (2 папірці);

(Ті, хто обрав п 'ять років насолоди, додатко­во віддають один папірець (за певні речі ми маємо платити більше, ніж здається спочатку.)

чиста совість (2 папірці); здатність до­сягти успіху у тій сфері, де найбільше цього прагнеш (2 папірці);

створити диво для того, кого любиш (2 папірці); можливість прожити заново (або повторювати) одну подію із власного життя (2 папірці);

 сім додаткових років життя (3 папірці); безболісна смерть, коли настане час (3 па­пірці).

Наші торги завершені, роздивіться ще раз свої покупки і скажіть:

Яка покупка подобається вам понад усе?

Чи шкодуєте ви, що не купили чогось іще?

Чи хотілося б вам поміняти деякі пра­вила гри?

Після обговорення психолог робить ви­сновок: правила гри можна змінити, але життя — це не гра. Не можна повторити вже зробленого вибору чи скасувати прийняте колись рішення. Не можна охопити абсо­лютно все чи скористатися кожною нагодою. Не можна передбачити, які шанси відкри­ються для вас за тиждень або рік.

Тому слід серйозно поміркувати над тим, до якого життя ви прагнете. Потрібно оці­нити свої здібності, нахили. Це має стати одним із важливих критеріїв у виборі свого професійного майбутнього.

Інформаційне повідомлення «Знайомство з типами професій»

А зараз ми помандруємо у світ професій і познайомимося з класифікацією спеціаль­ностей за п'ятьма типами. Я думаю, ви пам'ятаєте, якому типу відповідаєте, згідно з психологічними діагностиками, а саме:

Людина — людина.

Людина — техніка.

Людина — природа.

Людина — знакова система.

Людина — художній образ.

Діти діляться на групи за своїми типами, опрацьовують наданий психологом матеріал, і один представник групи розповідає про певний тип.

Робота зі словником «Професії, невідомі дітям»

Психолог. Є професії, які говорять самі за себе, а є й такі, про які ми нічого не знаємо. Наприклад, коли ви заповнювали бланки діагностики «Квадрат інтересів», вам неві­домі були деякі професії, тому звернімося до словничка по нові слова.

Майстер із виготоатення гобеленів — майстер із ручного виготовлення килимових виробів.

Кесонник — працівник, який веде ро­боти в закритому від зовнішнього повітря колодязі.

Такелажник — робітник, який обслуго­вує установки, де відбувається процес елек­тролізу (покриття деталей іншими металами чи сплавами).

Гра «Морські командні навчання»

Зараз ви поділитеся на 3 команди (екі­пажі), і ми проведемо морські команди навчання. Побачимо, чи зможете ви бута капітанами далекого плавання.

Екіпажам необхідно виконати складне завдання Генерального штабу. Уявіть, що ваш корабель тоне в Тихому океані. Через помилку навігаційних приладів невідомо, де ви. У вас є в кишенях 2 купюри по 5 гри­вень, сірники та великий надувний пліт, але на нього можна взяти лише 10 предметів. Ваше завдання: вирішити, який із переліче­них предметів варто взяти в першу і в десяту чергу.

Перед вами списки назв предметів. Проранжуйте їх.

Правильні відповіді:

Дзеркало для гоління — для сигналіза­ції повітряним і морським рятувальникам.

10-літрова каністра з нафтогазовою сумішшю — її можна підпалити поза пло­том, і вона плистиме, привертаючи до себе увагу.

20-літрова каністра з водою — необхід­на для тамування спраги.

Сухий пайок — основний запас їжі.

Шоколад — резервний запас їжі.

Рибальське спорядження — оцінюється нижче, ніж шоколад, бо невідомо, чи вдас­ться спіймати рибу.

Плавальна подушка — рятувальний засіб.

Пляшка рому — антисептик за будь- яких травм, в інших випадках не має цін­ності, бо вживання може викликати зне­воднення.

Радіоприймач — майже не потрібен, бо не має передавача.

Карта Тихого океану — без додаткових навігаційних приладів скористатися нею не можна.

Завдання:  Подумайте, що ви вже зараз умієте робити, щоб заробити гроші, допомогти своїм батькам. На основі цього складають оголошення «Шукаю роботу», написати його так, щоб зацікави­ти потенційних роботодавців. Давайте пе­реглянемо та поміркуємо, які з оголошеньнайбільш реальні. (По бажанню зачитують оголошення)

Мозковий штурм «Що таке торгівля людь­ми?»

Говорячи про професійне самовизначен­ня, вдалий вибір професії та, власне, життє­вого шляху, коли вже не дитина, але ше й не доросла людина стоїть на порозі дорослого життя, не можна оминути такої теми як ро­бота за кордоном. Наші знайомі, родичі, на­віть члени сім'ї, на жаль, змушені покидати рідні домівки і мандрувати у світ, шукаючи хорошого заробітку. І ніхто не знає, як вони заробляють.

Об'єднайтеся у групи за порами року. Ваше завдання — відтворити зміст вислову «торгівля людьми» на папері за допомогою таблиць, малюнків, схем.

(Учасники розробляють і презентують свій проект.)

Так, є прикрі випадки, які закінчуються трагічно. Дуже часто ми бачимо на сторін­ках газет оголошення, де нас запрошують за кордон на високооплачувану роботу. І не­рідко за цим оголошенням криється вели­кий бізнес, який займає у світі третє місце після торгівлі наркотиками та зброєю — це торгівля людьми. Мільйони молодих чо­ловіків працюють на каторжних роботах за кордоном (на будівництвах; на небезпечних підприємствах, далеко від населених пунктів; у задушливих теплицях, де все

скроплене хімікатами). До того ж вони не мають ні паспортів, ні мобільних телефонів (бо їх у них відібрали). А родичі вважають їх по­мерлими.

Ще гірша доля чекає на дівчат. У найкра­щому випадку їх забирають збирати овочі чи фрукти, які теж оброблені неймовірною кількістю хімікатів, або ж доглядати не­мічних батьків якихось багатіїв, при цьому одержуючи копійки. У гіршому випадку їх б'ють і з них знущаються, доки ті не пого­дяться займатися проституцією. Зазвичай вони не повертаються додому: помирають від різних хвороб, особливо венеричних, бо їх ніхто не лікує, або ж гинуть від так званих «нещасних випадків», які створюють їм їхні власники.

І ще одне може чекати на людину, яка поїхала за кордон шукати роботу, — її прос­то вбивають, використовуючи органи для трансплантації як донорські. Це може тра­питися і з викраденими дітьми або ж із сум­нівно усиновленими.

Вправа «Моє «Я» для сім'ї»

У кожного з вас на парті лежить аркуш паперу. Намалюйте посередині коло, в яко­му напишіть «Я», і від кола проведіть лінії з кружечками та напишіть там імена близь­ких, яких ви боїтеся втратити. А тепер ви­рвіть кружечок, де написано «Я».

Що ви відчуваєте?

Тепер покладіть шматочок назад.

Що змінилося?

Отож, діти, запам'ятайте: не можна за­лишати своїх рідних та близьких вам людей заради грошей, бо, повернувшись, ви змо­жете відчути таку ж порожнечу, як щойно, граючись.

Фактори, які необхідно враховувати при виборі професії

Слід перш за все брати до уваги фі­зичний та психологічний стан людини, її здоров'я. Так, небажано обирати будівельні професії, якщо організм схильний до застуд­них захворювань і алергічних реакцій; тим, хто має вади зору, не рекомендують професії водія автотранспорту й електронника (до­водиться працювати з дрібними деталями), кравчині і закрійника, в'язальниці і гапту­вальниці; тим, хто має слабкий вестибуляр­ний апарат, — пов'язані з мореплавством та керуванням літака.

Крім стану здоров'я, при виборі про­фесії важливо враховувати темперамент людини. Холерикам протипоказана робо­та, пов'язана з посидючістю, монотонніс­тю (бухгалтера, оператора, референта тощо) і тривалим нервовим напруженням. А флег­матику і меланхоліку не можна обирати про­фесії водія або шахтаря.

Має значення здатність людини до адаптації (для професій геолога, шахтаря, підводника, водолаза та ін.).

Людина, яка обирає фах, повинна мати повну інформацію

про професії — її можна одержати в центрі зайнятості, під час про­ведення днів відкритих дверей у навчальних закладах, ярмарок професій, у довідковій літературі тощо.

Вправа «Алгоритм побудови професійної кар'єри»

Учням дають завдання скласти алгоритм побудови кар'єри. Наприкінці вчитель роз­дає зразки такого алгоритму:

Здійснити вибір фаху відповідно до професійних нахилів, інтересів, здібностей.

Глибше пізнати вибрану професію, її вимоги до людини. Розвивати професійно важливі риси.

Визначитися з навчальним закладом.

Здобути профільну освіту.

Знайти роботу відповідно до здобутої професії.

Сформулювати мету.

Щороку ставити перед собою мету про­фесійного зростання.

Підвищувати кваліфікацію, розвивати професійні вміння та навички.

Здійснювати аналіз своїх дій та досяг­нень.

Починати з малого та постійно підви­щувати планку.

Барометр професій

Існує ось такий барометр професій, де роз­міщені спеціальності за їхньою потрібністю у нашому регіоні. Давайте розглянемо його.

Професії, які відсутні на ринку праці регіону: гідроакустик, ілюзіоніст, аукціоніст, аташе, брокер, сейсмолог, політолог, маклер, астролог, селекціонер, дегустатор, матрос, годинникар, картограф, портьє, провізор, вихователь.

Професії, які присутні, але запит на них невеликий: менеджер, інженер, економіст, кондитер, лікар, оператор заправних станцій, лісник, юрисконсульт, охоронець, психолог, учитель, аудитор, водій тролейбуса, лікар- терапевт.

Професії, за якими можна без проблем працевлаштуватися в регіоні: пекар, тесля, перукар, кухар, секретар керівника, швач­ка, електромонтер, оператор котельні, ма­шиніст автомобільного крана, бухгалтер, токар, програміст, фрезерувальник, стра­ховий агент.

Професії, дуже актуальні на ринку праці: столяр, електрогазозварювальник, слюсар, штукатур, муляр, касир, продавець, офіціант, покрівельник, тракторист, лицювальник, електрик, слюсар-ремонтник.

Підсумок

Я розумію, що всім нам матеріально важко, але будьте оптимістами, вірте, що потрібні гарні спеціалісти, майстри своєї справи.

Сьогодні дуже багато платних навчальних закладів, не кожна дитина може навчатися у Вишах. Для будь-якої професії в першу чергу потрібні міцні знання. Той досягне мети, хто бореться, долає перешкоди. «Шу­кайте — і знайдете, стукайте — і відкриється вам», — написано у Святій Книзі.

Кажуть, що майстер — це той, хто знай­шов своє покликання у праці. Хоч би ким ви стати, насамперед маєте бути людьми — доб­рими, працьовитими, правдивими, чесними, чуйними до чужого горя. І саме ці риси ви­ховують у вас ваші батьки та вчителі протя­гом багатьох років. Як хочеться бачити вас щасливими, з благородною душею, високим почуттям громадського обов'язку! Вибір професії — це справа не одного дня. Сьогодні ми зробили початок, а вдалий вибір залежить від вас.

3.Профорієнтаційна гра «Перспектива»

Час гри 1 година 40 хвилин

Гра може бути проведена в аудиторії чи актовому залі

Мета гри: Головна мета гри – це допомога старшокласникам у виборі професії. Гра наочно демонструє причинно-наслідкові зв’язки між вибором, прийняттям рішення й їх наслідками, а це переконує учасників відповідально віднестись до вибору стратегії життя, показує можливості та необхідність планування  свого майбутнього.

Зміст гри. Старшокласникам пропонується унікальна можливість відчути себе випускником, студентом, спеціалістом-початківцем, спробувати «на смак» різні варіанти свого майбутнього.

Матеріали та вимоги до організації гри.

Необхідні матеріали:

3 – 4 набори кольорових олівців, фломастерів, маркерів;

ручки всім учасникам;

 папір формату А4 (а також заздалегідь розрізані навпіл аркуші паперу по числу учасників);

бланки «зарахованих аркушів»– для кожного;

текст тесту з позначеними кольорами відповідей– для кожного;

таблички із змістом мети студентства;

плакати з переліком видів діяльності студента – 6-7 екземплярів

аркуші ватману з переліком майбутніх цілей, на кожному аркуші одна ціль (див. Додаток 2);

по 1 аркушу кольорового паперу (формат А4) наступних кольорів: жовтий, червоний, зелений, синій, коричневий;

музичний запис «Шкільні роки чудові»;

повітряні кульки. 

Учасники

Ця гра - для учнів 10 чи 9 класів (вона може проводитися для учнів одної паралелі, які не є однокласниками). Необхідна участь класного керівника та психолога. Повинно бути два ведучих: два психолога чи психолог та класний керівник.

Сценарій гри.

Тематична розминка (див. Додаток, вправи для тематичної розминки) та заглиблення  у гру проводиться в окремій кімнаті.

Ведучий. Діти, зараз ми пограємо у незвичну гру. У вас буде можливість уявити своє майбутнє, спланувати його, можливо, щось змінити у ньому, поміркувати над ним. Можливо, у процесі гри у вас будуть виникати запитання або бажання що-небудь обговорити з ведучим. Ви зможете це зробити, звернувшись за консультацією до  психолога чи на виховній годині у класі. У грі ми пройдемо  декілька етапів, кожен з яких буде зафіксований у вашому «заліковому аркуші». А зараз я запрошую всіх пройти за мною.

Ведучі проводять старшокласників у хол перед актовим залом, де вже лунає музика «Шкільні роки чудові…». Роздаються «залікові аркуші», учні по одному заходять у зал, двері за ними голосно закриваються та зачиняються на замок. Музика обривається. В залі всі присутні сідають на стільці.

Перший ведучий. Уявить собі, що ви залишаєте школу: випускний бал закінчився. 11 шкільних років позаду… Що відчуває кожен випускник? Чого він прагне? Які почуття зараз у нього? Розкажіть про це, будь ласка.

Перший ведучий обговорює з учасниками їх почуття. В кінці обговорення другий ведучий кладе у центрі кола маркери, фломастери.

Перший ведучий. Зараз я прошу вас вибрати колір свого почуття та занести його у «заліковий аркуш».

Коли присутні занесли колір почуття, вони повертаються у коло. Ведучи роздають кожному половину аркушу А4.

Перший ведучий. Напишіть кожен на своєму аркушу головні фактори, принципи та переконання, які знаходиться у основі вашого вибору професії. Після закінчення, поверніть аркуш до групи та тримайте його так, щоб інші могли бачити.

Другий ведучий допомагає учасникам скоректувати висновки. Якщо серед граючих знаходиться діти, у плани яких не входить продовжувати навчання після закінчення школи, другий ведучий пропонує їм обґрунтувати свою позицію.

Перший ведучий. Зараз підійдіть та покладіть руку на плече тієї людини, погляди якої близькі до ваших,  або, можливо, вам цікава її думка.

Учні об’єднуються у групи.

Перший ведучий. Зараз групи складуть перелік переконань у захист свого вибору  професії.

Групи презентують перелік своїх аргументів. Другий ведучий організує дискусію з обговоренням принципових світоглядових позицій:

що головніше – здобути достаток для родини чи реалізувати себе, наскільки морально допомагати чужим людям, коли твої діти теж потребують допомоги та інше. Якщо серед граючих знаходиться діти, у плани яких не входить подальше  навчання, другий ведучий пропонує їм обґрунтувати свою позицію.

Перший ведучий. Ще раз поміркуйте про принципи, який лежать у основі вашого вибору професії. Поміркуйте, залишаєтесь ви  у своєї групі чи бажаєте перейти у другу, погляди якої вам, можливо, більш подобаються. Учасники переходять.

Перший ведучий. Запишіть свої принципи вибору професії у «заліковому аркуші». 

Другий ведучий роздає кожному учаснику аркуш з тестом.

Учасники, які не бажають продовжувати навчання, самостійно обмірковують та записують значимі для них життєві цілі на найближчі 5 років після школи.

Перший ведучий. Я зачитую в голос тест, а ви обираєте варіанти відповіді, які, на вашу думку, відображують вашу точку зору. В кожному питанні можливо вибрати тільки одну відповідь. Після вибору відповіді занесіть у «заліковий аркуш» колір, який відноситься до вашої відповіді у тесті. По закінченню роботи ви маєте вибрати 4 кольори. 

Поки один ведучий працює з тестом, другий розвішує на стінах чи дошці великі аркуші А4 кольорового паперу.

Перший ведучий. Зараз подивіться на кольори відповідей, які ви обрали. Якого кольору більше?  Підійдіть до великого квадрату цього кольору. Якщо ви набрали порівну різних кольорів, то залишайтеся на місці та прослухайте, що означає кожен колір.

Один ведучий називає цілі студентства та розшифровує їх, другий прикріплює до кольорового паперу таблички з назвою цих цілей:

жовтий – перетворення на професіонала;

червоний – можливість працювати за професією з допомогою диплома та первинних знань;

зелений – активне студентське життя;

синій – облаштування особистісного життя;

коричневий – кар’єра.

Важливим моментом на цьому етапі  - це розрізнення для учнів двох схожих,  на перший погляд цілей – перетворення на професіонала та можливість працювати по професії з допомогою диплома та первинних знань. Ведучий пояснює учасникам, що стати професіоналом за 5 років навчання у університеті – це дуже складна задача, яка  передбачає поєднання навчання зі стажуванням та т.і. Частіше становлення професіонала настає після закінчення університету у процесі подальшої роботи. Але це, як правило, передбачає те, що на протязі декого часу після закінчення вишу можлива робота у не самих престижних та добре оплачуваних місцях, перш ніж молодий спеціаліст стане  конкуретноздібним у професійному середовищі.

Перший ведучий. Зараз ті, у кого було порівну різних кольорів, виберіть ціль студентства, яка вам близька, озвучте нам її та підійдіть до відповідного кольору.

Всі учасники вирішують, залишатися у своїй  групі чи переходити в іншу, мета якої більш близька. (учасники переходять).

Запишіть, будь ласка, ваші цілі у «заліковий аркуш». 

Діти об’єднуються у групи за визначеними цілями студентства, заповнюють «залікові аркуші»; самостійно працюючі учасники презентують та записують свої цілі.

Перший ведучий. Зараз ви будете працювати у групах, об’єднаних метою студентства. Кожна група отримує плакат з різноманітною діяльністю студентства. Ваше завдання – вибрати із переліку справ та занять види роботи студента, який навчається у тому ж виші, що й ви.  

Ведучий роздає   групам по плакату (див. Додаток 4, таблиця з переліком цілей студентства), діти складають перелік діяльності студента. Ведучий корегує працю груп.   Учасники, що не бажають продовжувати навчання, складають та записують перелік занять, необхідних для досягнення цілей.

Перший ведучий. Зараз складіть режим життя студента на протязі одного тижня, у якому враховані всі вибрані вами види діяльності.

Учні складають та зачитують другим групам режим тижня.  

Учасники, які не бажають продовжувати навчання, складають та записують перелік своїх можливих  занять, свій режим.

Другий ведучий. Уявіть, що ви 5 років живете у цьому графіку, який ви тільки що нам прочитали. Що ви відчуваєте?

Перший ведучий організує обговорення, у кінці якого учасникам, не задоволеним складеним режимом, пропонують перейти в іншу групу.

Другий ведучий. Запишіть у «залікових аркушах», з яким вантажем знань, вмінь, навичок, з якими новими особистісними якостями ви вийдете  з університету через 5 років,  прожитих по вашому плану життя. Зачитайте в голос свій «вантаж».

Учасники зачитують свій «вантаж», обговорюють, потім всі сідають у загальне коло.

Перший ведучий. У кожної людини є якісь цілі – це те, чого дуже хочеться досягти в цьому житті, те, що є смислом життя. Вони можуть бути дуже різними: для когось найголовніше – це родина, для іншого – вдала кар’єра чи життя, заповнене сильними враженнями.

Другий ведучий роздає кожному учаснику аркуш з перерахуванням різних життєвих цілей(див. Додаток).

Перший ведучий. Деякі з цих цілей легко поєднуються з іншими, деякі протистоять один іншому,  -  наприклад, важко поєднувати зосередженість на досягненні  успіхів в кар’єрі із можливістю створення  щасливої родини. Дуже часто приходиться чимось жертвувати, заради найголовнішої мети у житті.

Зараз я прошу поміркувати, яка з перерахованих цілей (чи, такої цілі немає в нашому списку), можливо, буде для вас найголовнішою.

У залі закритий занавіс, за ним ведучі заздалегідь розвісили ватмани з написаними життєвими цілями ( на кожному аркушу – одна ціль). Ведучий стоїть біля занавісу та по одному впускає за нього учасників, які вже визначились з вибором життєвої мети. Учасники проходять та встають біля аркушів.

Перший ведучий. Зараз кожен назве головну для нього життєву ціль та обґрунтує свій вибір: який особистісний смисл він вкладає в цю мету, що під нею розуміє, чому вона для нього найголовніша?

Учасники вголос розповідають та коментують свій вибір, ведучі організують обговорення.

Перший ведучий. Запишіть визначену вами ціль в свої «залікові аркуші».

Другий ведучий. А зараз подивиться у свої «залікові аркуші». Можливо, ви з чимось не згодні?

Учні діляться отриманими результатами.

Цей етап – своєрідна кульмінація гри. Учасники отримують наочний висновок своєї роботи: у когось проступає чітка узгодженість життєвих цілей, а у когось – неузгодженість різних життєвих етапів.

Наприклад, метою життя дівчини є щаслива родина, але вона 5 років віддала професійному становленню;  у юнака мета – вдала кар’єра, але він  в університеті  проживав «активне студентське життя». Безумовно, такі приклади потрібно  супроводжувати акцентуванням у грі, ведучому треба бути готовим допомогти емоційно, пропонувати індивідуальні консультації.

Другий ведучий. Дякуємо всім за працю, я прошу здати мені «залікові аркуші», зустрінемося через 10 хвилин  у кабінеті для обговорення гри.

Учасники розходяться, ведучі готуються до обговорення, для цього краще організувати інше поміщення (це допомагає скоріше вийти з гри).

Перший ведучий. Наша гра закінчилась. З якими думками, настроєм ви закінчили ГРУ? Може бути, у когось є питання до ведучих чи інших учасників?

Дякуємо всім за роботу!

1. Лекція-бесіда з елементами тренінгу для батьків

Тема. Фактори професійного самовизначення

Мета. Усвідомлення  батьками факторів професійного самовизначення дітей; виявлення  чинників, що обумовлюють вибір професії сучасних старшокласників; актуалізувати розуміння цінності осмисленого підходу до аналізу чинників професійного самовизначення.

План

Фактори вибору професії;

Обговорення чинників вибору професії;

Аналіз професійних біографій;

Міфи професійного самовизначення і варіативності професійного     шляху;

Підсумок.

Обладнання: картки з ситуаціяим; вислови відомих педагогів.

Хід заняття

І. Повідомлення теми і мети заняття

ІІ. Лекція-бесіда «Фактори та міфи професійної орієнтації»

До біографічних факторів професійної самореалізації звичайно відносять наступні:

Сімейні фактори (професійна спадкоємність в сім’ї, професія членів сім'ї і близьких, сімейні легенди і міфи, так чи інакше пов’язані з професійним світом).

Фактори подій (розташування якого-небудь підприємства поряд з будинком, зустріч з цікавою людиною – представником тієї або іншої професії, подія в житті, що має відношення до тієї або іншої професії).

Фактори престижу. В різні історичні періоди суспільством виділяються ті або інші професії, які стають престижними.

Найближче оточення. Деякі діти роблять свій професійний вибір під впливом своїх друзів, улюблених вчителів і знайомих. Цей чинник може надати погану послугу в тих випадках, коли відсутні особові передумови для вибору професії, є певні обмеження.

Економічний і політичний фактори. Іноді вибір професійного учбового закладу і взагалі професійного шляху людини ґрунтується на необхідності заробляти гроші для своєї сім’ї, а також на подіях і напрямках поточної політики.

Розглянемо приклад опису біографічних факторів вибору професії.

Батьки Василя Ф. мають вищу економічну освіту. Батько очолює організацію, що займається випуском робочого одягу, а мама керує проектним відділом в будівельній фірмі. Вони планують, що син поступить у вуз – або сам, на бюджетне відділення, або на платній основі. Багато засобів вкладають в розвиток дитини (він – єдиний в сім’ї): театри, закордонні поїздки, оздоровчі заходи і т.д. В дитинстві Василь багато часу проводив з бабусею, яка не мала вищої освіти і до пенсії працювала медсестрою. Він дуже переживав її втрату. У Василя є певні обов’язки по дому, які він беззаперечно виконує. Товаришує з кількома хлопцями – в основному, з класу.

Щороку отримує якісь спортивні призи на змаганнях різного рівня, у тому числі і міжнародного. На фоні цих успіхів звик, що вчителі закривають очі на деякі недоліки в навчанні. Мав досвід роботи кур’єром у фірмі батька.

Кожний з вказаних чинників може сам по собі надати вплив на вибір професії. Остаточної класифікації факторів, мабуть, не існує: кожний із запропонованих розрядів і вказаних факторів може деталізуватися і бути розбитий на декілька підфактрорів. Так чи інакше, нам необхідно орієнтуватися в них, щоб організувати роботу по їх аналізу для старшокласників.

Давайте поміркуємо, що може вплинути на вибір майбутньої професії Василя? Яку спеціальність він обере?

(Обговорення ситуації разом з учасниками).

Психолог. На вибір професії впливають так звані міфи реальності. Щоб зрозуміти що вони собою являють, розглянемо їх та проаналізуємо.

Міфи професійного самовизначення

Ці самі міфи можуть внести додаткове напруження в ситуацію професійного вибору учнів, а також – дезорієнтувати молодь.

При недостачі інформації, з одного боку, і високої актуальності проблеми, з другого боку, деякі люди схильні заповнювати «пропуски» своїми висновками, вираженими в деяких сюжетах. Ці сюжети часто повторюються, передаються з вуст у вуста, висвітлюються засобами масової інформації, – і в результаті міфи стають реальністю, з якою вже неможливо сперечатися і якій важко протистояти.

(Аналіз та обговорення міфу).

-Міф про втрату року (років)

Всі ми з ним стикалися. Після закінчення навчання в школі багато кого охоплює страх не «вступити», не «влаштуватися». Цей страх молодь і їх батьки обґрунтовують тим, що «якщо не вступиш, втратиш час». З погляду логіки, не можна «втратити час». Навіть якщо випускник не влаштувався після школи в ту сферу, в яку хотів, він, проте, продовжує жити, думати, спілкуватися, пробувати свої сили на тому або іншому терені. Немає ніякого взаємозв’язку між успішністю професійної самореалізації і відсутністю так званих «втрачених років».

(Аналіз та обговорення  міфу).

Міф про індивідуальну відповідальність за професійний вибір

Деякі молоді люди під час професійного вибору буквально «дух випускають» від вантажу відповідальності, який на них тисне: «Все в твоїх руках: якщо у тебе не вийде, винуватий в цьому будеш тільки ти!» З одного боку, така точка зору деяких хлопців і дівчат мобілізує, але часто вона носить руйнівний характер. Оскільки всі ми «зроблені» з інших людей, то і наш професійний вибір – це не тільки наша заслуга. В ньому явно і неявно беруть участь батьки, вчителі, та і все суспільство в цілому. Більш того, адже можуть мати місце і випадкові фактори: хвороба, невдалий квиток на іспиті, стихійні лиха тощо.

(Аналіз та обговорення  міфу).

-Міф про єдиний правильний професійний шлях

Цей сюжет в чомусь схожий з попереднім. Деякі люди вважають, що є якийсь невідомий їм професійний шлях, якесь приховане призначення, яке потрібне розглянути, виявити і реалізувати! Дослідження показують, що найбільше почуття професійної задоволеності переживали якраз ті, хто достатньо часто (раз в п’ять-сім років) змінював в своєму житті професійний терен.Згадайте свої професійні біографії, або своїх рідних і близьких, щоб  усвідомити нереальність цього міфу.

(Аналіз та обговорення міфу).

-Міф про незалежність професійного вибору

Здійснюючи професійний вибір, людина не тільки визначає напрям своєї зайнятості в найближчі декілька років. Вона визначає зміст своїх соціальних контактів: коло спілкування, сферу супутніх роботі інтересів, світогляд в цілому, що стоїть за виконанням професійних обов’язків.

(Аналіз та обговорення  міфу).

Уявлення про професію як про варіант шкільних уроків, які відрізняються від них наявністю зарплати і «дорослими» відносинами, значно звужує істинне положення справ.

Наприклад, одна дівчина, отримала освіту фінансового менеджера, так і не змогла стати своєю в цій професії саме внаслідок конфлікту між установками, прийнятими в її сім’ї (батьки і бабусі-дідусі – вчителі й лікарі) і неособистісним характером професії фінансового менеджера. Надалі вона, хоча і залишилася працювати в своїй корпорації, але, пройшовши перепідготовку, змінила вид роботи: стала менеджером по організаційному розвитку, що більше підходило її особистості гуманістичної спрямованості.

Давайте поміркуємо, які причини були такої зміни напрямку діяльності?

(Вислови учасників).

ІІІ. Тренінгова гра «Вустами немовляти»

Психолог. Зараз ми проведемо тренінг. Але спочатку – невелика інтелектуальна розминка. Ви всі знаєте гру «Вустами немовляти». Я зараз уявлю, що я маленька дитина, а ви – ті гравці, яким потрібно розгадати, що ж я маю на увазі. Я загадаю професію і дещо про неї скажу, а ви спробуйте встановити зі мною контакт, зрозуміти, про яку ж професію я говорю. «Я роблю так, що всім стає смачно, але… всі можуть забруднитися… і солодко всім… а потім – треба жуйку жувати…» Протягом 1 – 2-х хвилин учасники повинні «вийти» на професію кондитера (або кухаря і т.п.)

(Проведення гри).

ІV. Бесіда «Чинники впливу на вибір професії»

Психолог. А зараз поговоримо про серйозніші речі. Як ви думаєте, що впливає на вибір професії людиною? Пам’ятайте про те, що деякі люди змінюють професію кілька разів в житті. (Можливі відповіді: батьки, друзі, близькість до будинку і т.д.)

(Учасники називають причини, а психолог записує відповіді учнів в схемі на дошці).

Психолог. Деякі прямокутники нехай залишаться незаповненими, – потім ми повернемося до них і, якщо виникне необхідність, заповнимо. Дійсно, чинників, що впливають на вибір нами професії, дуже багато і вони змінюються протягом життя. Але, буває так, що якийсь чинник призводить до того, що людина незадоволена своїм вибором (наприклад, батьки настояли на своєму), а іноді він же сприяє успішній професійній самореалізації: у людини все виходить, вона задоволений собою і всі нею задоволені.

До чинників вибору професії можна також віднести наступні:

(Психолог дописує на дошці й наводить приклади з життя).

-  наявність досвіду роботи;

· географічні умови;

· зв’язки (можливо, і не пішов би в цей вуз, але – знайшлися зв’язки);

· висока оплата праці після навчання (багато інженерів під час перехідної економіки пішли в підприємництво, в сферу послуг, в транспортний бізнес);

· засоби масової інформації;

· особистісні якості (наприклад, демонстративність – для професії актора, педагога, організатора дозвіллєвої діяльності).

Цей список можна продовжувати й далі. Зараз же я вас попрошу самих виявити чинники, що вплинули на вибір професії різними людьми. Це потрібно для того, щоб самим зрозуміти, які чинники вплинули або можуть вплинути на вас.

V. Аналіз ситуацій

Психолог. Зараз ми спробуємо проаналізувати представлені ситуації, виділити всі фактори та труднощі, які виникають під час професійного самовизначення особистості.

Опис ситуацій приводиться нижче.

Ситуація 1

Михайло Володимирович вже сім років успішно працює виконавчим директором однієї київської будівельної фірми. Зараз йому 45 років. Він задоволений роботою, йому подобається нести відповідальність, ухвалювати рішення. Але не завжди було так. Його професійна біографія складалася таким чином.

У дитинстві Мишко був хворобливим хлопчиком, але вчився добре. Родом він був з Вінницької області. З дитинства звик до сільської праці. Його старший брат (на десять років старший) був будівником, працював на півночі, багато заробляв і, незабаром, переселився жити до Москви, оженився, у нього з’явилися діти.

Батько і мати не схвалювали професійний шлях старшого сина: в селі робочі руки потрібніші! Вся надія була на молодшого Михайла. А він не хотів кривдити батьків і завжди говорив, що залишиться жити і працювати в селі. Закінчивши школу і сільськогосподарський технікум, трохи пропрацювавши в колгоспі, був покликаний в армію. В технікумі і в армії він займав статус лідера: староста і замкомвзвода.

У цей час почалася перебудова і, коли Михайло повернувся в колгосп, зарплата стала зовсім маленькою.

На той час він одружився, і у нього народилися двійнята: хлопчик і дівчинка. Батьки стали хворіти, але дуже допомагав старший син – присилав гроші й продукти. Батьки весь час ставили його Михайлу в приклад. Почалися сварки. У свій час його шлюб був під загрозою: він «з горя» почав пити.

У цей момент армійський друг, що залишився на постійній основі в армії, запропонував і йому укласти контракт. Зневірившись, Михайло завербувався в армію. Батьки перестали з ним спілкуватися, вирішивши, що він їх кинув. На превеликий подив, Михайло Володимирович в армії став проявляти себе і протягом шести років, пройшовши додаткове навчання, дослужився до капітана. Побував у різних кутах країни. Він був заповзятливим і відчув, що зможе себе реалізувати «на громадянці» краще.

Звільнившись, він організував разом з колишніми товаришами по службі будівельну фірму, яка, незабаром досягла успіху. Михайло Володимирович переїхав до Києва, де й працює зараз. Із старенькими батьками підтримує рідкісні відносини – вони й до теперішнього часу не пробачили його від’їзд з рідного села...

Питання: які мотиви вплинули на вибір професії? (Приклад значущого старшого брата.)

(Обговорення ситуації та відповіді на питання).

Ситуація 2

Аріна Петрова в школі вчилася середньо. Їй більше подобалося спілкування з однолітками: вечірки, посиденьки з подругами і розмови по телефону. Як таких інтересів у неї не було. Це не значить, що Аріна не читала, не ходила в спортивну секцію і в театри. Ні! Вона вела достатньо активний спосіб життя, але ні до однієї діяльності серйозно не відносилася. Недивно, що коли після 11-го класу прийшов час вибирати професійний шлях, вона пішла разом з кращою подругою на біологічний факультет університету.

Біологія її особливо не цікавила, – просто вчилася на 4 – 5, тому що звикла вчитися на «добре» й «відмінно». Мати її працювала ветеринарним лікарем в приватній клініці, а тато – водієм (але він жив в іншій сім’ї). Тому коли, Лера, – вже згадана подруга, – її покликала, то опору не було.

Перший курс Аріна закінчила насилу, а на другому – закохалася. До третього курсу вона вже встигла розчаруватися в любові, не вилазила з навчальних «боргів» і посварилася з своєю подругою, яка, у свою чергу, вчилася на «відмінно».

Влітку вона познайомилася з молодим чоловіком, що працює у фірмі, яка виробляє і поширює парфумерну продукцію. Вона спочатку стала підробляти в цій фірмі менеджером з продажу, але через це її успішність стала ще гіршою. Вона узяла академічну відпустку, але так і не повернулася на біологічний факультет. Мама була в жаху, коли дізналася про те, що Аріна кинула навчання.

Але, через деякий час, Аріна вийшла заміж за свого знайомого, пішла в декретну відпустку, що примирило її з мамою. Зараз Аріна мати двох дітей і домогосподарка. У вільний час вона вивчає бухгалтерський облік, щоб повернутися працювати в свою фірму в новій якості.

Питання: які мотиви вплинули на вибір професії? (Мотив «за компанію».)

(Обговорення ситуації та відповіді на питання).

Ситуація 3

Олександр Іванов з самого 1-го класу вчився на «добре» і «відмінно». В принципі, йому подобалися всі навчальні предмети: у нього все виходило. Але в 6-у класі він став більше уваги надавати українській мові та літературі. В школу прийшла працювати молода вчителька, яка змогла пробудити у хлопця інтерес до цього предмету. Вона багато проводила цікавих позакласних заходів: зустрічей з цікавими людьми, переглядів екранізацій і так далі. Олександр, як і деякі його однокласники, присвячував їй вірші. Правда, як «ложка дьогтю», – оцінки з деяких інших предметів дещо погіршилися.

Але, після двох років, вчитель літератури змінився, і Саша перестав виділяти цю дисципліну як саму головну для себе. Батьки нашого героя були інженерами, – від них він успадковував хороше технічне мислення, схильність до механізмів. І недивно, що в останні два роки навчання в школі він навчався у фізико-математичному класі.

Після школи Саша, разом зі всім класом, вирішив вступати до технічного вузу – вибрали КПІ. Але, – вступні іспити чимось схожі на лотерею, – Саша не вступив. Батьки, боячись армії, влаштували його по знайомству на економічний факультет (дядько Саші там працював).

Перший курс Саша вчився добре, але потім його навчання стало обтяжувати: він став прогулювати, проводити час в компаніях, мало не щодня відвідувати концерти, закохався... Почастішали сварки з батьками і викладачами. Тільки зв’язки утримували Сашу на факультеті.

У один з днів, коли Олександр перебував в пригніченому стані, він відважився на відчайдушний вчинок: забирає документи з вузу і оголошує батькам, що збирається в армію. Після кількох тижнів скандалів, в яких брали участь родичі, друзі, викладачі, Саша залишився непохитний і батьки здалися.

Але ближче до часу призиву, Олександр, мабуть, сам злякався прийдешніх змін і, оскільки повертатися у вуз було пізно, він пішов в педагогічний коледж, що знаходиться поряд, тільки тому, що там було відстрочення від армії. З легкістю закінчивши навчання в коледжі, він вступає до педагогічного університету, але вже на останньому курсі Саша йде на роботу в школу, де й працює зараз... вчителем української мови та літератури.

Питання: які мотиви вплинули на вибір професії? (Приклад значущого дорослого – вчительки української мови і літератури.)

(Обговорення ситуації та відповіді на питання)

Ситуація 4

Ця історія про Дашу. Так вийшло, що Дашу виховувала тільки матір. Коли Дарина була маленькою, у її мами не завжди виходило вчасно забирати її з дитячого садка, а потім – з школи. Допомоги чекати особливо не було звідки, тому Дашу забирали випадкові люди: сусіди по будинку, батьки інших дітей.

На першому поверсі будинку, де жили Даша з мамою, знаходилася перукарня, в якій працювала їх сусідка. Вона часто забирала дівчинку і та чекала матір, пригощаючись чаєм, і спостерігаючи за відвідувачами і роботою перукарів.

Вчилася Даша відмінно, в класі була лідером, вчителі її завжди хвалили. Коли прийшов час вибирати вуз, Даша пішла вчитися на інженера-механіка – технічні науки їй легко давалися, та й вуз знаходився в десяти хвилинах від будинку. Закінчивши вуз, Дарина Георгіївна, стала працювати за фахом. Робота її влаштовувала, її призначили заступником начальника відділом, але, коли вона вийшла заміж, у неї з’явилися інші турботи.     Повернувшись через три роки на роботу, вона зрозуміла, що місце її зайнято, а ситуація на роботі та в країні змінилася: зарплата не відповідала потребам, а чоловік не міг один заробити стільки, скільки було потрібно.

Змінивши кілька місць роботи, Дарина Георгіївна стала відвідувати різні повчальні курси (навіть дістала другу вищу психологічну освіту!), але ні на одній роботі не відчувала себе «в своїй тарілці»: сварилася, лаялася, конфліктувала.

Грошей не вистачало на життя і, щоб заощадити, Дарина стала самостійно стригти своїх дітей, чоловіка і пенсіонерку матір. У неї це виходило так добре, що до неї стали звертатися близькі і знайомі. Оскільки одними з її численних курсів були курси перукарські, вона стала працювати в перукарні, що знаходиться поряд з будинком. Незабаром власник перукарні вирішив розширятися й відкрив ще один філіал, директором якого запросив бути Дарину Георгіївну. На цьому місці вона працює й дотепер.

Питання: які мотиви вплинули на вибір професії? (Можливі варіанти: Зовнішня привабливість, прагнення залишитися в дитячому віці, позитивний досвід самореалізації у минулому).

(Обговорення ситуації та відповіді на питання).

VI. Підсумки

Психолог. Сьогодні під час розмови ми з’ясували міфи та фактори, що впливають на професійне самовизначення старшокласників, розглянули чинники, на які ви і ваша дитина будете орієнтуватися при виборі майбутньої професії та вузу для навчання, проаналізували різні життєві ситуації, в які потрапляли такі ж люди як і ми з вами. Сподіваюсь, ви зробите вибір, про який ніколи в житті не пошкодуєте.

2.Батьківські збори   «Дороги, які ми вибираємо»

Сам вирішуй, ніхто не заважає.

І поради ніхто не дає.

Це тебе так  прославляє,

Немов скрипка співає в тобі .

Б. Слуцький

"Немає поганих професій, але є такі,  якими ми поступаємося іншим"

Мигель Замакоіс

"Ось найкраща порада, яку можна дати юнацтву : "Знайди що-небудь, що тобі подобається робити, а потім знайди того, хто буде тобі за це платити".

Кетрін Уайтхорн

Форма проведення : бесіда з батьками з попереднім тестуванням учнів класу.

Мета: нагадати, що проблема вибору професії для учнів не лише справа батьків;

допомогти батькам знайти взаєморозуміння з дітьми з цього питання.

Форма запрошення - письмова за допомогою оголошення.

Оголошення:

Дуже скоро добіжать кінця шкільні роки і вашим дітям треба буде визначитися, "ким бути". Як говорив Маяковський, "усі роботи хороші, вибирай на смак". Але ось саме це зробити якраз непросто.

Як зрозуміти, чи дійсно професія припаде до смаку, чи зможе підліток її освоїти чи буде вона приносити йому матеріальний дохід і душевне задоволення?

Шановні батьки! Якщо ви хочете допомогти своїй дитині, перед якою стоїть проблема вибору життєвого шляху, запрошуємо вас на батьківські збори "Дороги, які ми вибираємо"

Хід батьківських зборів.

Здрастуйте, шановні батьки!

Сьогодні ми з вами зібралися, щоб поговорити про вибір професії. Зробити правильний вибір - відповідальний крок. Звернемося до даних соціології.

Негативні наслідки неправильно вибраної професії торкаються як самої людини, так і усього суспільства. За підрахунками американських учених, правильний вибір професії в 2 - 2,5 разу зменшує плинність кадрів, на 10 - 15% збільшується продуктивність праці і в 1,5 - 2 рази зменшує вартість навчання кадрів.

Випадковість вибору професії нерідко призводить до незадоволення людини своїм життям, робота стає в тягар, втягає в депресію, стресовий стан або призводить до нервових захворювань.

Що ж думають діти з приводу свого подальшого життєвого шляху?

До Вашої уваги пропонуються результати акції "Соціологічне опитування" [1]. (мультимедійна презентація) (див. Додаток 1).

Професія, передусім, має бути цікавою і привабливою (50%), далі - прибутковою (33%) і потім соціально значимою (17%).

Такі цінності, як міцна сім'я, міцне здоров'я, близькі друзі і кохані люди "перемогли" з великою перевагою.

На питання "Якщо немає взаємної любові, як краще будувати сім'ю"? 83% дітей відповіли: "З тим, хто тебе любить".

В ситуації порятунку 92% опитаних вважають, рятувати потрібно дитину, тому що у неї усе життя попереду.

Чим же можуть пожертвувати наші діти заради можливості швидко заробити багато грошей?

Багато - 83% - готові відмовитися від своїх особистих інтересів.

Махнути рукою на своє здоров'я і на закон здатні 50%.

8% готові пожертвувати матеріальним благополуччям інших людей.

А дітей в сім'ї повинно бути 2 – 3 (2 – 33%, 3 – 33%, 2-3 – 25%).

Хтось з нас вважає, що вибір професії цілком і повністю залежить від самого підлітка, хтось прагне показати переваги і недоліки тієї або іншої роботи. Хто ж несе відповідальність в такій непростій справі, як вибір професії?

Продовжити розмову хотілося б байкою Л. Н. Толстого "Квочка і курчата".   

Квочка вивела курчат і не знала, як їх уберегти. Вона сказала їм: "Лізьте знову в шкаралупу, я сяду на вас, як раніше сиділа, і убережу вас". Курчата послухалися, полізли в шкаралупу, але не могли ніяк влізти в неї і тільки пом'яли собі крила. Тоді одне курча сказало матері: "Якщо нам завжди залишатися в шкаралупі, ти б краще і не виводила нас".

Сенс цієї байки зрозумілий. Нам теж хочеться уберегти своїх дітей від необачних вчинків і рішень, забезпечити благополучне майбутнє дітям. Ми хочемо, щоб вони отримали надійну, шановану, високооплачувану професію. Крім того, у нас є певні уявлення про характер і схильності наших дітей. І ми прагнемо поділитися з дітьми нашим життєвим досвідом, нашими уявленнями про те, який життєвий шлях буде для них

Дуже важливо, щоб батьки частину відповідальності поклали на дітей. У психології не випадково існує термін "професійне самовизначення". Важливо, щоб у підлітка склалося відчуття, що зроблений ним вибір професії - це його самостійний вибір.

Звичайно, зробити це непросто. Важко не погодитися з аргументами батьків, що більшість підлітків ще не знають, яку професію вибрати. Проте, за ситуації, коли ми дорослі, цілком беремо на себе відповідальність за професійне визначення дітей, є зворотна сторона.

Річ у тому, що вибір має на увазі відповідальність за його наслідки. Хто вибирає, той і відповідає. І якщо підліткові здається, що професію він вибрав не сам, то він і вчиться не для себе. Навчання його обтяжує, він сприймає її як нудний, обтяжливий обов'язок. Також, якщо батьки повністю беруть на себе відповідальність за майбутнє сина, що вже подорослішав, або дочки, виникає небезпека виховати "вічно велику дитину". Він так і крокуватиме по життю невпевнено, без ініціативи, з постійним внутрішнім страхом. І навпаки, саме відчуття, що цю професію підліток вибрав сам, значно стимулює його до просування шляхом професійного розвитку.

В той же час повна самостійність теж утрудняє професійне самовизначення.

Часто, вибираючи професію, підлітки мають дуже приблизне уявлення про зміст майбутньої професійної діяльності, про можливі перспективи і професійні обмеження. Життєвий досвід підлітка обмежений, його уявлення про професійну діяльність часто мають неповний або нереалістичний характер. Наприклад, багато старшокласників стверджують, що збираються стати менеджерами, але на питання про те, що це за робота, виразно відповісти не можуть.

Знаходячись в ситуації вибору, діти часто випробовують розгубленість і потребують підтримки дорослих. Хоча підлітки можуть не говорити про це прямо, насправді для них дуже значима думка дорослих в такому важливому питанні.

Дуже важливо не відмовлятися від ролі порадника. Батько може виступити як експерт і поділитися тією інформацією, якою він володіє : розповісти, що є та або інша професія,

де можна знайти роботу, які обмеження вона накладає.

Слід представити цю інформацію в нейтральній формі, щоб підліток зробив висновки самостійно. Особливо цінно для підлітків, якщо дорослі діляться з ними власним досвідом самовизначення, переживаннями і сумнівами власного отроцтва. Подібні оповідання, особливо якщо відомо, чим завершився вибір професії, як правило, справляють на підлітка велике враження.

Отже, вашим дітям належить зробити вибір: з десятків тисяч професій і спеціальностей виділити одну - свою, яка, по-перше, може приносити задоволення, радість; по-друге, доступна і посильна; по-третє - потрібна людям, суспільству.

В такому виборі повинні з'єднатися і ужитися три базові чинники:

Я-хочу, Я-можу, Я-потребую.

"Хочу" - це бажання, інтереси, схильності особистості.

"Можу" - це людські можливості (фізіологічні і психологічні, освітні ресурси особи).

"Потрібно" - це потреби ринку праці, обов'язки людини перед суспільством, людьми, сім'єю і т. д.

Завдання полягає у свідомому обмеженні, утиску свого "Я-хочу" : воно має бути адекватно "Я-можу" і враховувати вимоги соціального середовища "Я-потребую". Якщо ви зумієте поєднати "Хочу", "Можу" і "Потрібно", то професійний вибір буде вдалим.    

Іншими словами, завдання полягає в тому, щоб знайти професію, яка є цікавою і привабливою для дитини, відповідає його здібностям, має попит на ринку праці.

Проведенню цих батьківських зборів передувала підготовча робота.

На цьому етапі ми вирішили визначити бажаний профіль навчання учнів і їх психологічні особливості в ході самодіагностики.

Результати діагностики повідомлені дітям, запропоновані індивідуальні консультації.  

З цими результатами можете ознайомитися зараз і ви.

(Батькам видаються індивідуальні бланки фіксації результатів діагностики і пояснюється як з ними працювати. Для зручності користування бланками при оформленні результатів використаний колір. Відповіді на питання і звернення до батьків, охочих отримати індивідуальну консультацію, затриматися після зборів і домовитися про зустріч).

Вибір професії - це обдумування професійного життєвого шляху. Звичайно, при цьому мається на увазі не увесь цей шлях, а його початок - професійний старт.

Дорослі повинні допомогти дітям побудувати правильний (обґрунтований, реалістичний, морально виправданий) проект професійного старту. Найголовніше зараз для підлітка, як би вони не прагнули до самостійності, - це відчуття підтримки з боку дорослого. Для дітей важливо, що по важкому шляху самовизначення вони йдуть не одні, що поруч знаходиться дорослий, який підтримає у важку хвилину, який би шлях вони не вибрали. Це відчуття надає упевненість у своїх силах і спонукає до досягнень, тепер уже не учбових, а професійних.

Думаю, що сьогоднішня розмова була для вас корисною і допоможе вам при взаємодії з вашими дітьми з питання визначення подальшого життєвого шляху. Бажаю вам успіху!

Після закінчення батьківських зборів батькам запропоновані пам'ятки. 

3.Лекція для батьків учнів 9-х класів

 « Старший підлітковий чи вже юнацький вік?»

  І хоча криза підліткового віку вже залишилася позаду, однак залишилося багато проблем, з якими ми стикаємося щодня. Дитина прагне бути прийнятим тією групою ровесників, інтереси якої вона поділяє. Бути членом підліткової групи означає бути своїм серед своїх, жити за їх законами, разом з нею протистояти іншим групам. Відторгнення групою сприймається підлітком як применшення цінності своєї особистості, а загроза залишатися поза групою часто сприймається як трагедія.

Потреба підлітка бути зв'язаним з групою вступає у суперечність з потребою у самовизначенні, з бажанням набути своєї ідентичності. Чим старшим стає підліток, тим гостріше постає запитання: Я знаю, хто ми, хто вони, а хто ж я? Який я? Хто я поза групою, без усіх? Настає момент коли навіть лідер групи, авторитетний і утверджений запитує себе про це.

   Кожний дорослий пам'ятає болючі для нього ситуації, коли приходилося йти за групою, підкоряючись її рішенням і не поділяючи їх. Треба — обов'язково всім класом — зірвати урок, “довести” нелюбого учителя, вчинити бійку з іншою компанією. Тих, хто йде проти, група жорстоко карає, необов'язково фізично. Є таке слово “бойкот”. Якщо не зробиш те, що вирішила група, будуть бойкотувати: не розмовляти, не помічати, ігнорувати. Вчора ти була любимою подругою, а сьогодні ти невидимка: ти є і водночас тебе не існує.

   Нормальний підліток не розчиняється в групі, він цікавий сам для себе. У нього є уявлення про те, яким він є сьогодні, яким буде завтра. У старших підлітків формуються плани на майбутнє і деякі перспективи самозміни.
Важливим моментом самовизначення підлітка стає його ставлення до своєї тілесності, до своєї статі.

У старших підлітків взаємини між хлопчиками і дівчатками набувають нових відтінків: вони хочуть подобатися один одному не як партнери в іграх, а як представники іншої статі. Секс і сексуальні взаємини входять в їхнє життя не як заборона, а як реальність, до якої вони готуються прилучитися.

Відчуваючи себе іншим (новим і дорослим), підліток вимагає, щоб і дорослі визнавали це. Ставлення підлітків до дорослих є суперечливим: підліток прагне бути незалежним від оцінок і суджень дорослого, від його волі і влади над собою, від контролю і опіки, і в той же час дорослий необхідний підлітку як порадник, старший товариш, люблячий батько, знаючий учитель.

Без допомоги дорослого підлітку практично неможливо зорієнтуватися у заплутаному світі людських взаємин, не знайти меж між добром і злом, не розібратися у собі. Підліток шукає у дорослому зразків, незалежно від того, які саме (позитивні чи негативні) зразки для нього є привабливими.

Чим старшим стає підліток, тим болючішою є його боротьба з дорослими за свою свободу. Він сам хоче визначати свій спосіб життя, інтереси, форми відпочинку. З віком він стає все більш нетерплячим до авторитарного стилю учителів і батьків, до моралітарства дорослих, нав'язування підлітку уявлень про те, що йому корисно або шкідливо.

Дорослий змушений вирішувати здавалося б несумісні задачі: оберігати підлітка і надавати йому свободу, готувати його до самостійного життя і постійно спостерігати за ним.

Дворова компанія утворює дім, сім'ю. Норми і правила цієї сім'ї всім зрозумілі. Вони непохитні. Кожен там почуває себе захищеним, впевненим, а всі разом вони протидіють чужим. Якщо дворова компанія криміналізується під впливом більш старших хлопців, то важкі підлітки залишають сім'ю і школу. Вони не довіряють дорослим, знайти з ними спільну мову майже неможливо.

Батьки хочуть, щоб діти вчилися, створюють всі умови, щоб вони могли займатися, але любі діти спочатку вдають, що йдуть до школи, але туди не доходять, а потім, коли обман розкривається, взагалі перестають навіть вдавати, що вчаться.

Що вони роблять вдома? А нічого, з погляду своїх батьків, навіть посуд за собою помити не можуть. Дивляться телевізор, слухають музику, грають з домашніми тваринами, іноді ходять гуляти, але справи, якою вони були б захоплені, не існує. Видимих причин, щоб не вчитися, теж немає: розумові здібності нормальні, відносини з однокласниками хороші. На домагання батьків ходити в школу реагують питанням: «А навіщо?». Багатьох батьків таке питання ставить в безвихідь, що вони тільки не роблять: намагаються говорити з дитиною, переводять в іншу школу, карають фізично, позбавляють кишенькових грошей і задоволень, наймають репетиторів, перестають розмовляти, а в результаті - напружені відносини в сім'ї і ще більш замкнута в собі дитина. «Що робити?» - головне питання таких батьків.

Головна проблема - відсутність мотивації. Простіше кажучи,  ходити в школу немає сенсу, немає інтересу, немає стимулу. От діти і питають батьків: «А навіщо?» І що ви, дорогі батьки, відповідаєте?

-  Щоб мати професію, щоб багато заробляти, щоб добре жити і т.д. А діти бачать: для того, щоб добре жити, зовсім не обов'язково мати освіту, і батьки часом живий тому приклад — непогано заробляють без вищої освіти, або, маючи за плечима інститут, ледве зводять кінці з кінцями.

Напевно, є ще багато різних доводів у батьків, але, коли всі слова сказані, починаються репресії, тобто батьки переходять від позитивної мотивації до негативних стимулів. Причому батьки, пам'ятаючи себе в дитинстві, знають, що на них ці методи діяли добре, але ми — інші батьки, ніж наші тато і мама, а наші діти — інші діти.

Загроза не пустити гуляти? А він повертається і йде.

Не дали грошей? Так він сам узяв або вкрав, а сильно «діставатимете», так і взагалі піде з будинку. Загалом, чим сильніше тиснуть батьки, тим більше і більше прірва між ними і дитиною. У відповідь на фізичну розправу сучасна дитина говорить: «До суду подам, право не маєш мене бити». І, загалом, він має рацію.

 І саме головне, що хочеться наголосити,  що саме в цей період загострюються протиріччя, які пов'язані з вирішенням питання проте, що робити далі — навчатись в школі X—XI кл., піти в училище, почати працювати? Ці питання пов'язані з професійним дійовим самовизначенням. Але воно вимагає розібратись і у власних інтересах, нахилах, здібностях, і не тільки будувати плани, а й реалізовувати їх. Зростає відповідальність, бо кожна помилка може мати драматичний характер. Труднощі самовизначення посилюються сучасним періодом нашого життя, періодом соціально-економічних змін у країні, коли ні батьки, ні школа не спроможні надати юнакові вирішальну допомогу в питанні вибору професії.                          

   ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

 Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами і проблемами, труднощами та інтересами. Знати коло товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування.

Обговорювати (без повчань, залякування, докучливості) проблеми життя наркоманів, алкоголіків, токсикоманів. Навчити дітей протистояти агітації прихильників нездорового способу життя, розвивати вміння відстоювати свою позицію Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків тощо (зміни фізичного стану, поведінки, активності).

Бути готовим до консультації з педагогами, психологами, медиками, до відвертої розмови з дитиною, до прийняття певних рішень, відгукуватися на інформацію про відхилення в поведінці дитини.

Батьки повинні бути великодушні: помагати своїм дітям найти спільну мову з ними. Любити один одного, говорити про це, навчатись виражати свою любов словами. Батьки не повинні заходити в кімнату до дитини без стуку, або в відсутності господаря кімнати. Повинні не рушати особисті речі, не підслуховувати телефонні розмови. Необ­хідно залишати за підлітком право вибору друзів, одягу, музики. Чесно говоріть, коли ви відчуваєте роздратованість, та не згадуйте старих гріхів, а говоріть про сьогоднішнє положення. Однак при цьому ніколи не тисніть, не наказуйте фізично, не принижуйте. Між батьками і дітьми все повинно бути загальним: і успіх, разом переживати, і сльози, і радість, сміх, разом співпереживати, надіятись, мріяти - все це приводить, до укріплення, з'єднання сімейних стосунків. Нехай підліток буде присутнім при всіх рішеннях сім’ї і буде її рівноправним учас­ником, нехай висловлює свою думку, мету. І у іншим питаннях що сто­суються підлітка, батькам буде легше допомогти.

Діти повинні знати, що кожна людина має якесь задоволення, захоплення, чимось цікавиться і така людина завжди буде інтересувати оточуючих, а якщо в цієї людини є почуття гумору успіх цій людині забезпечений. А от красивим обличчям життя не купиш. Тому зовнішній вигляд не повинен бути на першому місці.

Якщо у дитини з’являються проблеми, або заради співчуття, привертання до себе уваги підліток хоче покінчити життя самогубством, то батьки повинні дати йому відчути, що він потрібен у сім’ї, розказати йому про себе у цьому віці, якщо є проблеми, то сказати, що вони з часом зникнуть.

Якщо у вас в сім’ї важкий підліток, не зловживайте покараннями, а найдіть причину такої поведінки, пам’ятайте, що для вашої дитини потрібен індивідуальний підхід, зацікавте підлітка різними видами діяльності, не тримайте ситуацію під постійним контролем. Розмовляйте, пояснюйте, та не ставте умови, потрібно знайти спільні сторони у підлітка, і правильно їх використовувати, розвивати, давати завдання під силу. В дитину потрібно вірити, мати надію. Велике значення для "важкого" підлітка має значення відчути радість від успіху щастя. Це призводить до самовдосконалення. Говорити з підлітком тактично, уникати різних виразів.

На молодіжний жаргон не слід привертати уваги, тому, що він зник­не з часом без сліду. А на нецензурні слова слід звертати увагу.

Якщо дитина звернула увагу на якусь секту, і це її зацікавило, то поговоріть з підлітком. Переконайте, що контакти з такими людьми не принесуть ніяково доброго і корисного. Дійте рішуче, якщо помітили, що підліток пропадає з дому і часто говорить про ідеї сектантів. В цій ситуації повинен бути надмірний контроль.

Підлітки, які надмірно зацікавлені алкоголем, нікотином, нарко­тиками потребують допомоги, батькам потрібно спостерігати за своїми дітьми і якщо ви помітили зміни характеру, галюцинації важке дихання, тошноту, несвідомий стан, збудливість, вам необхідно подати руку допо­моги, звернутись до лікаря, застосувати якісь міри.

Якщо виникають конфлікти з вчителями, не сваритись з підлітками, а дізнатись причину конфлікту. Ніколи не обсуджуйте з дитиною недоліків учителя. З учителем говоріть без претензій, не ускладнюйте ситуацію.

І головне - не намагайтесь вибрати за дітей їх життєвий шлях, так як вибір, зроблений іншими приводить в майбутньому до розчарува­ння, незадоволення, невезінням.