ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ДЛЯ ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ У ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ДЛЯ ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ У ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Нині вся країна потерпає від війни, але діти – найбільш вразливі. Маленькі українці гостро реагують не лише на власне напруження, спричинене стресом, а й на психоемоційний стан значимих дорослих – батьків, вчителів, близьких та друзів. У кожного свої чинники стресу, особливо у час війни. Хтось страждає від постійних повітряних тривог і ракетних атак, хтось – від тривалої розлуки з батьками, поступово втрачаючи психоемоційний контакт із ними. Хтось зазнає травм чи стає свідком насильства, хтось втрачає маму чи тата на фронті. На всі ці події діти реагують по-різному, але найчастіше вони не можуть висловити те, що їх турбує [5].

За результатами соціологічних досліджень, три чверті українських дітей (75%) демонструють симптоми травматизації психіки через війну. Батьки повідомляють, що найрозповсюдженіший симптом є так звані «емоційні гойдалки», коли настрій швидко і без зовнішніх причин коливається від дуже гарного до надзвичайного поганого і навпаки. Також кожна п’ята дитина має порушення сну, кожна десята – зменшення бажання спілкуватися, нічні кошмари та погіршення пам’яті. Крім того, за результатами дослідження, чверть дітей потребувала медичної допомоги після початку агресії. З них 40% не змогли цю допомогу отримати – через відсутність потрібного лікаря чи лікарні поруч. Відповідно, через те, що не було фахівців поблизу чи неможливість з ними зв’язатися в умовах війни, працювати з психікою дітей доводиться самим батькам чи опікунам.

У міжнародній організації UNICEF виокремили важливі поведінкові реакції у дітей, які можуть буди передвісниками психологічної травми:

–  дитина стала пасивною і мовчазною;

–  з’явилися проблеми зі сном;

–  дитина лякається звуків чи картинок, які нагадують про травму;

–  має тривожну поведінку;

–  дитина постійно програє травматичну ситуацію в іграх або переказує її в історіях.

У молодших дітей це може проявлятися у повернення до більш ранньої поведінки (наприклад, смоктання пальця). Дитина може звинувачувати себе у тому, що сталося, й казати, що це її провина. Підлітки можуть ставати більш агресивними, з деструктивною поведінкою. Ймовірно, підлітки теж можуть відчувати провину та сором через події, що сталися в їхньому житті. Вони також можуть різко подорослішати.

Спектр порушень, спричинених стресом, у дітей надзвичайно широкий. Туди входять як давно відомі всім заїкуватість, серцево-судинні захворювання, нетримання сечі, проблеми зі шлунково-кишковим трактом, так і більш рідкісні, практично невідомі медицині [2].

Екстремальна ситуація для тих, хто її переживає, може стати кризовою, стресовою, травматичною і викликати відповідно кризу, стрес, психотравму.

Термін «криза» (від грецьк. krisis – рішення, поворотний пункт, вихід) означає тяжкий перехідний стан людини, що викликаний внутрішнім чи зовнішнім чинником або різкою зміною статусу власного життя. Зазвичай, виділяють три типи кризи: невротичну кризу, кризу розвитку та травматичну. Невротичні кризи спричиняються внутрішніми передумовами особистості і пов’язані з її досвідом.

Кризи розвитку (або вікові кризи) виникають при переході від одного вікового періоду до іншого. Травматичні кризи виникають у відповідь на психотравмуючу ситуацію.

У найбільш загальному значенні термін «стрес» (від англ. stress – напруга) використовується для позначення станів людини, які характеризуються сильним напруженням і які виникають у відповідь на різноманітні психотравмуючі впливи (стресори). Переживання стресу, може мати як позитивне, мобілізуюче значення для організму людини, так і негативні, патологічні наслідки.

Що ж стосується поняття «психотравма», то згідно сучасних уявлень про стрес, останній стає психотравмою, коли наслідком дії стресора стає порушення у психічній сфері людини аналогічно до порушень у соматичних процесах [3].

Експерти ЮНІСЕФ підготували поради, як підтримати дітей у стресових ситуаціях та допомогти їм подолати тривогу та страх.

Що батькам потрібно говорити та робити, аби дитина почувалася спокійно?

1. Поясніть дитині план дій. Складіть маршрут до укриття та розкажіть, якою має бути послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами. Намалюйте карту укриття: що і де розташовано, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть перебувати рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть – діти ліпше сприймають, якщо це буде візуалізовано).
2. Запитайте дитину, як вона почувається. Спостерігайте за станом та реагуйте на потреби дитини. Ставте їй відкриті запитання, стежте за емоційною реакцію та рівнем активності. Важливо, щоб дитина говорила про те, що з нею відбувається, сама могла запитувати, проявляла емоції. Якщо дитина перебуває у стані ступору, її важливо повернути до вербальної комунікації та активної діяльності. Для цього поставте три прості питання і чекайте відповіді.

Тебе звати Наталя, так? 

Ти зараз стоїш, так?

Ти одягнена в червону кофтину, так?

Можна також помасажувати дитині кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру, або ж дати завдання, орієнтоване на дію (принеси, подай, зроби). Дайте їй води або чаю, нагодуйте та обійміть. Реагуйте на потреби дитини та задовольняйте їх по можливості. Це поверне відчуття безпеки.

3. Поділіться з дитиною власними відчуттями. Проговорюйте і проявляйте емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість або роздратування через те, що відбувається навколо, не говоріть фраз «Не переживай» чи «Тобі не варто злитись». Натомість скажіть: «Я бачу/мені здається, що ти налякана/злишся». Так дитина буде розуміти, що вона не

залишилась наодинці зі своїми переживаннями. Не варто давати обіцянок, які від вас не залежать. Натомість, щоб сказати «Все буде добре», «Нічого не станеться», поясніть: «Що б не сталось, головне – ми разом». Якщо діти грають чи малюють війну – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте чи візуалізуйте емоцію (наприклад, можна спробувати ричати, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги.

4. Дозволяйте себе обіймати та обіймайте у відповідь. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруження та заспокоїтись. Можна спробувати одну з вправ:

«Обійми метелика» – дитина обіймає свої плечі двома руками, також може себе поплескати по них.

«Водоспад» – дорослий підходить до дитини й руками погладжує від плечей і до поясу, наче знімає щось з них.

«Кокон» – права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.

Допоможе вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу стабільне дихання. Для цього спробуйте таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками «А»,

«О», ефективним також є дихання животом. Важливо відновити стабільне дихання та фізичну активність.

5. Нагадуйте дитині про режим дня. У час невизначеності важливо відтворювати послідовність дня. Це надасть відчуття контролю над власним життям. З самого ранку і до вечора загинайте пальчики і проговорюйте все, що ви щоденно робите.
6. Піклуйтеся про себе і дитину. Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо будете піклуватися про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, та копіює вас, тому важливо, щоб вона розуміла, що ви зберігаєте спокій і маєте чіткий план дій. Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості поспілкуйтеся з друзями та рідними. Важливо почути голос інших. Це надасть відчуття єдності та зв’язку зі світом.
7. Нагадуйте дитині, що ви разом і з усім впораєтеся. Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Кінець розмови робіть максимально позитивним, також звертайте увагу на мову тіла дитини, постійно оцінюйте її рівень занепокоєння. Створюйте спільні традиції завершення дня (обіймайтеся, моліться, пийте чай або ж співайте). Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини. Надавайте їй лише перевірену інформацію, робіть це дозовано і відповідно до віку [2].

Психіка дітей і підлітків має величезні резерви самовідновлення і саморегуляції. Більшість дітей повертаються до норми після травматичної події без професійної допомоги психологів просто завдяки підтримці і турботі близьких.

Учитель суттєво впливає на психологічний клімат у класі. Важливу роль відіграє емоційна налаштованість дітей на урок. Тому в робочому арсеналі вчителя повинні бути такі форми та методи організації уроку, які б допомогли учню переключитися, емоційно підготуватися до уроку, подбати про забезпечення позитивних емоцій, створити сприятливу атмосферу, налаштувати дітей на плідну роботу. Проведення розважальних/інтерактивних заходів, використання в навчальній та позаурочній діяльності ігрових вправ, казок та цікавих оповідок дозволить дітям розслабитися, зняти емоційне напруження, відновити почуття безпеки та психоемоційного комфорту, адже це є природним механізмом стабілізації.

Потрібно бути уважним і обережним під час встановлення тілесного контакту. Адже для деяких дітей тілесний контакт може бути пов’язаний з травматичним досвідом. І варто спочатку спитати у дитини, чи дозволяє/погоджується вона на тілесний контакт. А в разі відмови необхідно продумати альтернативні способи проведення вправ, заснованих на тілесних техніках.

Дуже ефективними в роботі з дітьми різного віку є дихальні техніки для зняття стресу, тривоги та панічних атак. Відома дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз розробили ілюстровані «дихальні картки», які допоможуть дитині заспокоїтися, узяти під контроль тривогу та прояви стресу.

Набір складається з 14 карток. На кожній намальовані різноманітні обʼєкти, рухаючись контурами яких потрібно робити вдихи й видихи. Стрілки задають напрямок руху, а також мають підписи, що потрібно робити – вдих чи видих. Так пальцем дитина може обвести весь зображений предмет і заспокоїтися завдяки одночасному виконанню дихальних вправ із довгими або коротшими вдихами й видихами [1].

Вправа «Модифіковане дихання лева»

Мета: заспокоїти дитину, зняти емоційну напругу, стабілізувати психоемоційний стан. Інструкція: Запропонуйте дитині уявити, що ви лев. Зручно всядьтеся на підлогу чи на стілець. Вдихніть повітря через ніс і наповніть ним живіт. Коли ви більше не можете вдихати, відкрийте рот якнайширше. Видихніть повітря зі звуком «А-а-а», імітуючи голос

лева. Повторіть вправу кілька разів.

Питання на рефлексію: Що ти зараз відчуваєш? Чи сподобалася тобі вправа? Який твій настрій?

Вправа «Зігріємо метелика»

Мета: заспокоїти дитину, стабілізувати психоемоційний стан, попередити тривогу та прояви стресу.

Інструкція: Запропонуйте дитині показати на долоні уявного метелика, при цьому говорячи, що він замерз і не може злетіти. Пропонуйте зігріти її своїм подихом. Діти дихають на долоні (дихальна вправа: відкрити рота і вимовити тривалий звук «А-а-а»). Метелик зігрівся, тож його треба здути з долоні. Діти роблять глибокий вдих через ніс і видих через рот (на видиху витягнути губи трубочкою, вимовити довгий звук «У-у-у») [4, c. 90].

Питання на рефлексію: Які емоції викликала в тебе ця вправа? Чи змінився твій настрій?

Вправа «Чарівна повітряна кулька»

Мета: зняти емоційну напругу, тривожність, прояви страху і стресу у дитини.

Інструкція: Давайте разом почаруємо і перетворимося на повітряні кульки. Кожен скаже мені, кулькою якого кольору він/вона хоче бути. Тепер лягайте на підлогу. Зараз ви не надуті кульки, ви зовсім без повітря. Я хочу, щоб у міру того, як я вас надуватиму, ви змінювали свою форму і все більше ставали схожими на надуті повітряні кульки. Я вдихну у вас повітря, тож ви одразу станете більшими та гарнішими. Щоразу, коли я вдуваю у вас повітря, трохи підводьтеся. (Вдихніть повітря з чітким звуком. Діти повинні трохи піднятися над підлогою).

Намагайтеся залишатися в цьому положенні доти, доки я не наповню вас новою порцією повітря. Я задую у вас трохи повітря, а ви ще трохи підніметеся, щоб стати більшими (голосно видихніть).Зберігайте і цю нову форму, доки я не видихну ще раз. Тепер я вас трохи збільшу (знову видихніть). Зараз я вдихну у вас останню порцію повітря, а ви встаньте прямо (знову видихніть). Тепер ви дуже великі кулі. Намагайтеся зберегти свою форму, не рухайтеся. Комусь потрібне ще повітря? Я обходитиму вас і наповнюю ваші руки додатковим повітрям доти, доки не побачу красиві, тугі кулі (обійдіть дітей). І тобі я ще даю повітря,.. і тобі…Тепер ми можемо зменшити кульки. Слухайте шум повітря, що виходить із кульки. Коли почуєте цей звук, станьте трохи меншими. Але щойно почуєте шум! Якщо шум припиниться, заклякніть і не рухайтеся.

Видувайте легке «сс-с…», щоб діти зрозуміли, що з них виходить повітря. Сс-с… тепер ви трохи менші.

Сс-с… ще трохи менші. Сс-с… і ще менші...

Тепер лягайте на підлогу. У вас більше не залишилося повітря… Я підійду до кожного з вас і перевірю, чи справді все повітря з вас вийшло. (Переходьте від дитини до дитини, і якщо бачите, що у когось залишилися напруженими плечі чи коліна, зверніться до них). Я допоможу тобі випустити звідси повітря, щоб ти зміг лежати на підлозі розслаблено та легко. (Обережно торкніться потрібної частини його тіла, вимовляючи «сс-с…») [4, c. 91].

Питання на рефлексію: Як ви себе почуваєте зараз? Розкажіть про свої відчуття від проведеної вправи? Чим сподобалася чи не сподобалася вона вам?

Дієвими та ефективними у роботі психолога, вчителя (вихователя) з дітьми є тілесні техніки боротьби зі стресом.

Гра «Я малюю, а ти відгадай»

Мета: зняти внутрішню напругу дітей, емоційні переживання, створення позитивної атмосфери в колективі.

Інструкція: На спині дитини малюємо пальцем геометричні фігури, цифри, літери, а дитина має відгадати, що саме.

Складніші варіанти:

1.   троє дітей, а на їхніх спинах малюємо приклад (на додавання, віднімання), слово (у кожної дитини по одній літері, відповідно може бути й більше дітей);
2.    називаєте колір, яким ви «малюєте» і тоді це вже може бути певний предмет чи об’єкт (сонце, квітка, будинок тощо).

Питання на рефлексію: Чи сподобалася тобі вправа? Які емоції вона в тебе викликала?

Чи змінився твій настрій зараз?

Гра «Почухай спинку»

Мета: зняти емоційну напругу, тривожність, прояви стресу у дитини.

Інструкція: Діти стають у шеренгу, повертаються праворуч. За сигналом вчителя потрібно:

–  розтерти долонями плечі дитини, що стоїть попереду;

–  «місити тісто» (ребром долоні робити погладжувальні рухи);

–  виконати «рейки» (ребром долоні провести зверху донизу по спині);

–  виконати вправу «Дощик» (подушечками пальців постукати по спині).

Питання на рефлексію: Як ти зараз себе почуваєш? Який настрій? Чим сподобалася ця вправа?

Вправа «Дерево сили»

Мета: подолання тривоги, страху в дитини, сформувати відчуття впевненості в собі. Матеріали: аркуш паперу формату А4 або А3, олівці, фарби, пензлики.

Інструкція: Обведіть долоню та пальці руки, залишаючи відкритий простір на пальцях.

Кисть – це буде стовбур вашого дерева, а пальці будуть гілками.

Намалюйте більше гілок і листя на вашому дереві, вони повинні бути великими, щоб розмістити в них слова. У кожному листочку напишіть назву однієї речі, яка допоможе вам подолати важкий час. Це можуть бути особисті сильні сторони, стратегії подолання, приємні дії або люди, які вас підтримують.

Розфарбуйте дерево як забажаєте.

Питання на рефлексію: Чи сподобалося тобі виконання вправи? Які емоції зараз в тебе переважають? Чи можеш назвати свої особисті сильні сторони?

Техніка «Чорний квадрат»

Мета: зменшення емоційного напруження, подолання тривоги, стресу. Матеріали: папір А4, олівці, фарби, пензлики.

Інструкція: Дитині пропонують намалювати чорний квадрат, який відображає всі негативні переживання та те, що не влаштовує її в житті. Потім дитині потрібно домалювати все, що вона бажає. Основне завдання – зробити так, щоб картина сподобалася.

Питання на рефлексію: Чи подобається тобі створений малюнок? Які емоції він в тебе викликає? Чи змінився твій настрій?

Отже, дана стаття буде дуже корисною та актуальною в роботі практичного психолога з дітьми на попередження проявів стресу, тривоги, допоможе педагогам організовувати психологічні хвилинки на уроці і при проведенні навчальної та позаурочної діяльності. Не менш корисним даний матеріал буде і для батьків, адже вони часто заклопотані, і не завжди мають можливість достатньо приділити увагу дітям, поговорити з ними, обережно розпитати про настрій дітей, проблеми. Дуже важливо мати у родині довірливі стосунки, щоб відверто говорити з дитиною і мати можливість їй допомогти. Вчасно проведена робота психолога з дітьми, допоможе попередити негативні наслідки війни в тому числі психологічні. А позбавлятися цих наслідків через декілька років буде набагато важче. Війна залишає важкий слід у наших душах, але батьки, вчителі та психолог спільно мають мінімізувати її негативний вплив на дитину.

Список використаних джерел

Автор статті: Гаценко Олена Анатоліївна,практичний психолог Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів,Роменської міської ради Сумської області

1. Вдих – видих: Картки для дихальних практик стабілізації / С. Ройз. Смарт-освіта, фонд              UNICEF.              URL:              Режим              доступу:              https://www.facebook.com/ 171923206205552/posts/5708204639244020/
2. Поради від експертів ЮНІСЕФ «Як підтримати дітей у стресових ситуаціях». Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/news/poradi-vid-ekspertiv-yunisef-yak-pidtrimati-ditej-u- stresovih-situaciyah
3. Психологічна допомога дитині у психотравмуючій ситуації: метод. посіб. / Уклад. Г. Б. Растроста. Суми : НВВ КЗ СОІППО, 2018. 64 с.
4. Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу. Навчально-методичний посібник / Андрєєнкова В. Л., Войцях Т. В., Гриців І. П., Мельничук В.О., Сабліна Н. О., Флярковська О.В., Харьківська Т.А. К., 2023. 149 с.
5. Як допомогти дитині подолати наслідки стресу від війни. Поради МОЗ. Режим доступу: https://armyinform.com.ua/2022/12/15/yak-dopomogty-dytyni-podolaty-naslidky-stresu- vid-vijny-porady-moz/