Психологічна підтримка як запорука успішного навчання.

Психологічна підтримка як запорука успішного навчання.

У сучасному світі, де освітні вимоги постійно зростають, успішне навчання залежить не лише від інтелектуальних здібностей, а й від психологічного стану учня. Психологічна підтримка відіграє ключову роль у створенні оптимального освітнього середовища, що сприяє розвитку особистості та досягненню високих навчальних результатів.

Психологічна підтримка в освіті – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення емоційного благополуччя учасників навчального процесу, створення атмосфери довіри та взаєморозуміння, а також надання допомоги в подоланні психологічних труднощів. Основна мета психологічної підтримки в школі полягає у створенні освітнього середовища, в якому кожна дитина почувала б себе комфортно, безпечно та впевнено. Це сприяє: поліпшенню навчальної успішності, розвитку соціальних навичок, формуванню позитивної самооцінки, профілактиці девіантної поведінки, зміцненню психічного здоров’я.

Основнимим принципами психологічної підтримки є:

•          Індивідуальний підхід, тобто врахування особливостей кожної дитини, її темпу розвитку, інтересів та потреб.
•          Конфіденційність - створення безпечного простору для вираження почуттів і думок.
•          Співпраця - взаємодія психолога, педагогів та батьків для досягнення спільних цілей.
•          Профілактика - запобігання виникненню психологічних проблем шляхом проведення тренінгів, груп підтримки та консультацій.
•          Комплексний підхід - поєднання індивідуальної та групової роботи, психологічних і педагогічних методів.

Психологічна підтримка сприяє поліпшенню емоційного стану (зниження рівня тривоги, стресу, агресії), розвитку самооцінки та впевненості в собі (формування позитивного образу «Я»), покращенню пізнавальних процесів (уваги, пам'яті, мислення), збільшенню мотивації до навчання (підвищенню інтересу до навчального матеріалу), формуванню ефективних способів спілкування (розвитку комунікативних навичок), адаптації до нових умов навчання (полегшенню переходу до іншого навчального закладу або класу).

Основними формами і методами психологічної підтримки є:

•                       Індивідуальні консультації: надання психологічної допомоги окремим учням, які зіткнулися з труднощами.
•                       Групові заняття: проведення тренінгів, семінарів, груп підтримки для розвитку соціальних навичок, подолання страхів та тривоги.
•                       Психологічна діагностика: виявлення психологічних особливостей учнів, їхніх сильних сторін і зон розвитку.
•                       Співпраця з батьками: надання консультацій батькам з питань виховання, допомога у вирішенні сімейних проблем.
•                       Створення сприятливого психологічного клімату в класі: організація спільних заходів, ігор, проектів.

Велику роль у психічному здоров’ї учасників освітнього процесу відіграє психологічна діагностика. Це – невід’ємна частина сучасного навчального процесу. Вона дозволяє виявити індивідуальні особливості учнів, їхні сильні сторони та зони найближчого розвитку, а також своєчасно виявити і попередити можливі труднощі в навчанні та адаптації. За допомогою психологічної діагностики можна оцінити рівень розвитку пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, соціальних навичок та готовність до навчання.

Методи психологічної діагностики в освіті досить різноманітні і можуть бути як індивідуальними, так і груповими. До найпоширеніших методів належать:

•                       Спостереження: систематичне спостереження за поведінкою дитини в різних ситуаціях (на уроці, під час перерви, в спілкуванні з однолітками) дозволяє отримати інформацію про її характер, інтереси, соціальні навички та емоційний стан.
•                       Бесіда: бесіда з учнем або його батьками дозволяє з’ясувати особливості розвитку дитини, її труднощі та досягнення, а також отримати інформацію про її погляди на навчання і життя.
•                       Тестування: психологічні тести дозволяють оцінити рівень розвитку різних психічних функцій (уваги, пам’яті, мислення), особливості та готовність до навчання.
•                       Аналіз продуктів діяльності: аналіз дитячих малюнків, творів, робіт дозволяє отримати інформацію про її внутрішній світ, емоції, уявлення про навколишній світ.
•                       Соціометрія: соціометричні методи дозволяють оцінити міжособистісні відносини в класі, визначити лідерів і аутсайдерів, виявити ізольованих дітей.
•                       Проективні методики: дозволяють виявити несвідомі конфлікти, почуття і переживання дитини.

Вибір методів психологічної діагностики залежить від цілей дослідження, вікових особливостей дітей та інших факторів. Важливо пам’ятати, що психологічна діагностика повинна проводитися кваліфікованим спеціалістом з використанням сучасних методик. Результати психологічної діагностики дозволяють скласти індивідуальну програму навчання для кожної дитини, розробити рекомендації для вчителів і батьків щодо виховання і навчання дитини, виявити дітей, які потребують додаткової психологічної допомоги та оцінити ефективність педагогічних впливів.

Психологічна діагностика в освіті є важливим інструментом для створення інклюзивного освітнього середовища, яке б враховувало індивідуальні особливості кожного учня і сприяло його повноцінному розвитку. Вона  відіграє надзвичайно важливу роль у навчанні дітей з особливими потребами,  допомагаючи їм не тільки подолати труднощі, пов'язані з їхніми особливостями, але й розвинути свої потенціали та досягти успіхів у навчанні. Створюючи  сприятливе навчальне середовище, вчитель допомагає створити атмосферу, де дитина почуває себе безпечно, комфортно і прийнятою. Це сприяє зниженню рівня тривоги і підвищенню мотивації до навчання. Розвиток продуктивного навчального середовища дає можливість дітям  з особливими потребами розвивати самооцінку. Умитель, психолог, батьки  допомагають їм усвідомити свої сильні сторони, досягти маленьких перемог і повірити у свої сили. Створюючи місце, де хочеться вчитися, вчитель тим самим сприяє формуванню соціальних навичок. Він навчає дітей ефективним способам спілкування, співпраці з однолітками та іншими вчителями. Будуючи сприятливе навчальне середовище, вчитель допомагає учням з ООП долати труднощі. За допомогою психолога чи вчителя діти вчаться справлятися зі стресом, тривогою, агресією та іншими емоційними проблемами, які можуть виникати в процесі навчання. Крім того фахівець допомагає дітям розвивати ті психічні функції, які у них менш розвинені, і використовувати їх для компенсації труднощів. Таким чином, психологічна підтримка є невід’ємною частиною навчального процесу для дітей з особливими потребами. Вона дозволяє їм реалізувати свій потенціал, досягти успіхів у навчанні і стати повноцінними членами суспільства.

Перехід на дистанційне навчання внаслідок пандемії COVID-19 та війни поставив перед педагогами та психологами нові виклики. З одного боку, це відкрило нові можливості для навчання, з іншого – створило додаткові труднощі для учнів, пов’язані з ізоляцією, відсутністю звичного соціального оточення та перевантаженням інформацією. Тому питання психологічної підтримки учнів у цей період стало особливо актуальним. Під час дистанційного навчання виникають проблеми, з якими стикаються учні. Відсутність прямого спілкування з однолітками та вчителями може призводити до почуття самотності та відчуження. Відволікаючі фактори в домашніх умовах ускладнюють процес навчання, тому з’являються труднощі з концентрацією уваги. Великий обсяг матеріалу, який необхідно засвоїти самостійно, може викликати перевтому та стрес. Відсутність зовнішньої мотивації (наприклад, контролю з боку вчителя) може знижувати бажання вчитися. Відсутність чіткого розпорядку дня може негативно впливати на сон, харчування та загальне самопочуття. Тривала ізоляція може призводити до розвитку тривоги, депресії та інших психологічних проблем. Тому психологічна підтримка учнів в умовах дистанційного навчання є важливим компонентом освітнього процесу. Вона допомагає учням адаптуватися до нових умов навчання, зберегти психічне здоров’я та досягти успіхів. Для ефективної психологічної підтримки необхідно залучати не тільки психологів, вчителів, а й батьків та самих учнів. Бо ж саме батьки, як ніхто інший, відчули на собі відповідальність за організацію навчального процесу вдома. Однак, крім забезпечення дитині необхідними умовами для навчання, важливо також подбати про її психологічне благополуччя. Перехід на новий формат навчання може бути стресовим для дитини, відволікаючі фактори в домашніх умовах ускладнюють процес навчання. Все це негативно впливає на процес засвоєння нової інформації. Як батьки можуть допомогти своїм дітям? Необхідно виділити дитині окреме місце для занять, де її ніхто не буде відволікати; допомогти дитині скласти розклад дня, що включає час для навчання, відпочинку та розваг; забезпечити регулярні перерви (кожні 45-60 хвилин);  збалансувати харчування дитини; заохочувати фізичну активність; приділяти достатньо часу на спілкування з дитиною. Кожна дитина індивідуальна, тому підхід до кожної з них має бути особливим. Головне – це створити атмосферу довіри, підтримки та розуміння в сім'ї.

Щоб допомогти дитині зберегти інтерес до навчання в онлайн-форматі, можна застосувати такі стратегії:

•                       Створення позитивної атмосфери навчання (організація робочого простору, гнучкий графік,  позитивна комунікація).
•                       Розвиток самостійності (постановка цілей, вибір завдань, надання відповідальності).
•                       Перетворення навчання на гру (ігрові елементи, проекти, цифрові ресурси).
•                       Співпраця з учителями (регулярний зв’язок та спільна робота).
•                       Особистий приклад.

Одним із потужних інструментів,  який допомагає дітям розвивати самооцінку, віру у власні сили та мотивацію до подальших досягнень є створення ситуацій успіху. Це процес, який передбачає створення таких умов, в яких людина може досягти успіху та відчути задоволення від своїх результатів. Як створювати ситуації успіху?

•                       Ставте досяжні цілі: Цілі мають бути конкретними, вимірними, досяжними, актуальними та обмеженими у часі.
•                       Розбивайте великі завдання на менші: Це дозволить дитині відчувати прогрес і не перевантажуватися.
•                       Надавайте підтримку: Вірте в дитину, заохочуйте її зусилля і хваліть за досягнення.
•                       Створіть атмосферу довіри: Створіть безпечний простір, де дитина може помилятися і вчитися на своїх помилках.
•                       Відзначайте навіть маленькі успіхи: Кожен маленький крок вперед заслуговує на визнання.
•                       Дозволяйте дитині самостійно вирішувати проблеми: Це розвиває її самостійність і впевненість у своїх силах.
•                       Використовуйте позитивне підкріплення: Заохочуйте бажану поведінку за допомогою похвали, заохочень або невеликих подарунків.
•                       Уникайте порівняння: Кожна дитина індивідуальна, тому порівняння з іншими може негативно вплинути на самооцінку.

Створення ситуацій успіху – це тривалий процес, який вимагає терпіння і послідовності. Головне – вірити в дитину і допомагати їй розвиватися.

Серед форм роботи для створення психологічної підтримки дитини,  провідну роль відіграють навчальні ігри. Використання елементів гри в навчанні – це ефективний спосіб зробити освітній процес більш цікавим і результативним. Гра допомагає дітям не тільки здобувати знання, розвиватися як особистості, а й почуватися комфортно. В.Сухомлинський писав: «У грі немає людей серйозніших, ніж малі діти». Гра супроводжує людину протягом всього життя. Навіть стаючи дорослими, опиняючись у певних життєвих ситуаціях, ми приміряємо на себе ту чи іншу роль. А для малої дитини гра - це основний вид діяльності, засіб пізнання навколишнього світу. «У дитячому віці гра - це норма, і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу», - зазначав A.C. Макаренко. Психологи стверджують, що гра є одночасно засобом самовдосконалення, самооновлення, до того ж, стимулятором доброго настрою. Саме в грі виявляється бажання добровільно, з власної ініціативи, брати на себе відповідальність і досягати успіху, успіху як для себе, так і для колективу. Для досягнення результатів під час гри сприяє створення уявних перешкод, активна дія з предметами, щось загадкове, таємниче; перевірка своїх можливостей змаганням; рольове перевтілення; загальна рухова активність. Необхідно підтримувати учнів, при нагоді показувати, що вчитель вірить  в сили кожного, завжди надавати можливість розпочати все знову і знову, допомагаю в такий спосіб подолати труднощі. Відтак гра - інструмент створення ситуації успіху. Існує безліч способів інтегрувати гру в навчальний процес. Ось декілька прикладів:

•                       Ігрові завдання: Перетворіть звичайні завдання на захопливі квести, де діти шукають відповіді на запитання, розгадують загадки або виконують різноманітні завдання.
•                       Рольові ігри: Запропонуйте дітям приміряти на себе різні ролі, наприклад, вчених, дослідників, історичних персонажів.
•                       Навчальні ігри: Використовуйте готові навчальні ігри або створюйте власні, які відповідають навчальній програмі.
•                       Елементи гейміфікації: Введіть елементи гри в традиційні уроки, наприклад, бали, рівні, змагання.
•                       Проекти: Запропонуйте дітям працювати над спільними проектами, де вони зможуть проявити свою творчість і командну роботу.

Для створення сприятливого психологічного клімату на уроці необхідно користуватися таким методом комунікативної діяльності, як «розминка», що допомагає фізично об'єднати учнів, заохотити їх спілкуватися один з одним, встановити довірливі стосунки між дітьми, радіти за себе і за друзів.

Страх невдачі – це поширене явище серед дітей. Він може заважати їм пробувати нове, розвиватися і досягати своїх цілей. Чому діти бояться невдач?

•                       Бажання догодити: Діти часто хочуть заслужити схвалення батьків, вчителів та однолітків. Страх не виправдати їх очікувань може призвести до страху невдачі.
•                       Порівняння з іншими: Порівнюючи себе з іншими дітьми, дитина може відчувати себе недостатньо хорошою і боятися, що її невдача буде помічена.
•                       Негативний досвід: Попередні невдачі можуть залишити слід у пам’яті дитини і викликати страх повторити їх.
•                       Невіра у власні сили: Відсутність віри у власні можливості може призвести до того, що дитина буде уникати нових завдань і викликів.

Кожна дитина індивідуальна, тому підхід до кожної з них має бути особливим. Головне – це створити атмосферу довіри, підтримки і розуміння в сім’ї та в школі.

Висновок

Психологічна підтримка є невід'ємною частиною сучасного освітнього процесу. Вона сприяє не тільки успішному навчанню, але й всебічному розвитку особистості учня. Важливо розуміти, що психологічна підтримка в школі – це не лише допомога дітям з проблемами, а й профілактика їх виникнення. Завдяки своєчасній і кваліфікованій психологічній допомозі, кожна дитина має можливість розкрити свій потенціал і досягти успіху. Інвестуючи в психологічне здоров'я дітей, ми створюємо основу для їхнього щасливого майбутнього.

Список використаних джерел

Бех І.Д. Виховання особистості: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. - К.: Либідь, 2003.

Газман О.С Педагогічна підтримка дитини в навчанні.  - К.,1996

Гончаренко Т. Робота психолога з батьками. Київ: Шкільний світ, 2006

Демиденко В.К. Самореалізація: сутність, становлення, розвиток. // Педагогіка і психологія, №2 (43), 2004 р.

Єрмаков І.Г., Пузіков Д.О. Розвивати життєву компетентність // Шкільний світ. — 2005. — № 37.

Корнієнко С.М. Кодлюк Я.П. Батьківські збори у початкових класах Тернопіль,1995

Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям, 1980.