Психологічні особливості формування особистості школярів

       Психологічні особливості формування особистості школярів

Як глядач, що не бачив першого акту,

В догадках блукають діти,

І все ж вони примудряються якось зрозуміти,

Що робиться в світі.

Важко знайти більш багатогранне і складне явище,

ніж людина-дитина

  Новонароджений - "невеликий комочок" живої речовини, якому ще тільки належить стати людиною. Яким він стане? Багато в чому  це буде залежати від нас з вами, від того, що означає загальний термін - виховання.

  Сучасна наука доводить, що виховувати потрібно ще до появи дитини на світ. Бо ще до народження мозок майбутньої людини є складною структурою, яка сприймає дуже багато інформації. Японські вчені встановили генетичний факт: ще до своєї появи  на світ дитина реагує, "слухає" свою матір. Вони зробили такий дослід: в палаті, де лежали  новонароджені, вмикали запис із серцебиттям жінки, що знаходилась у стані спокою. Всі новонароджені спали спокійно, навіть ті, що дуже плакали. Як тільки вмикали інший запис - стривоженої жінки - всі малюки прислухалися і починали плакати і кричати. Все це говорить про те, що сприйняття ними навколишнього світу проявляється з перших хвилин їхнього життя. У новонароджених дітей, згідно з дослідами німецьких вчених Хассенштейна і Мората, є навіть примітивна "мова", що пов`язана  з простими відчуттями, у них визначаються  п`ять видів звуків-сигналів, що мають різне значення: одні звуки виражають  задоволення, інші - незадоволення, треті служать просто для привертання  уваги  та встановлення контакту.

  Ось із чим приходить немовля у новий, незнайомий світ. І тепер  головне - якою буде ця дитина -  залежить від оточуючого її світу і зовнішнього середовища та виховання.

  Багато з того, що генетично закладено в дитині, буде проявлятись протягом розвитку. Але починається новий етап розвитку дитини, а саме -  складних процесів виховання її як особистості і оточення, в якому знаходиться і розвивається вона.

 Які основні риси системого підходу у формуванні особистості школяра? Зараз нам належить перейти до пояснення вказаного процесу.

Розумові здібності школяра

  У структурі освітньої діяльності спочатку головними компонентами є сприйняття і пам`ять, потім мова, мислення, фантазія.

  Під впливом навчання і виховання в інтелекті школяра змінюється взаємозв`язок цих компонентів і з більшою швидкістю проявляються індивідуальні особливості учня, а саме -  здібності до точних наук, малювання та музики і т.д. Наявність індивідуальних особливостей вказує на важливість індивідуального підходу дитини до навчання.  Вчителю важливо допомогти учню успішно засвоїти знання та вміння  згідно з можливостями школяра. Тобто, вчитель не повинен прагнути урівнювати учнів за розумовими здібностями, а прагнути створити оптимальні освітні умови для всебічного розвитку учня згідно його можливостей і індивідуальності. Все, що відбувається із психікою учня, через що він стає злим чи добрим, талановитим чи посереднім, є результатом дії тільки зовнішніх факторів, виховання та навчання.

   Наприклад, багато вчених вивчали геній Моцарта, який до цього часу трактується двобічно: одні вважають, що це завчасно сплановане генетично природою, і якщо він народився генієм, то так тому і бути; інші вважають, що геніальність людини - це результат особливостей навчання і виховання, починаючи із самого раннього віку, враховуючи індивідуальність дитини.

 Нажаль, в навчальному процесі учителю трапляються не всі генії, є учні з особливими освітніми потребами. Ці учні не можуть самі побороти в освітньому процесі труднощі, невдачі, що починає негативно впливати на їхнє відношення до навчання, а також самопочуття і поведінку. Одні з них замикаються в собі, перестають спілкуватися  з товаришами, інші - порушують правила поведінки.
Завдання вчителя, враховуючи індивідуальність учня, допомогти

йому перебороти невпевненість у собі і повернути віру в свої сили. Вчитель повинен навчити учня пристосовувати елементи зовнішнього світу до своїх потреб.

Прикладом цього може стати історія життя Ольги Скороходової, яка народилась у 1914 році в Україні, в с. Білозірка, поблизу Херсона. У віці 5 років вона захворіла менінгітом, внаслідок чого стала глухою і сліпою. Дівчина замкнулась у собі, її нічого не цікавило.

 У 1928 році її відправили в Одеську школу для сліпих, а в 1929 р. -  у м.Харків, у школу для сліпоглухонімих дітей, так як вона зовсім втратила слух. Цю школу організував І.Н. Соколянський, і саме він почав старанно працювати з дівчиною, намагаючись не тільки повернути їй втрачену мову, але й навчити її всім предметам шкільної програми. Він помічав в ній індивідуальні якості, і йому вдалося пробудити в Ольги інтерес до самої себе і навколишнього світу. У 1961 р. О.Скороходова захистила дисертацію на вчений ступінь кандидата педагогічних наук і стала старшим співробітником Інституту дефектології. Сама ж О.Скороходова, підводячи підсумок свого життя, писала: «Я пройшла крізь морок і бурі, шукала шлях до світла, - до життя творчого, багатого...  І - знайшла його, знайшла!» Вона написала три книги, безліч статей.

Зрозуміло, не усіх учнів можна довести до розвитку такої творчої особистості, але завдання учителя - допомогти їм стати людьми, що живуть повноправним життям, що уміють цінувати себе і навколишню дійсність.

ІІ Аспект емоційні особливості учнів

 Розумові здібності школярів тісно взаємозв'язані з їх емоційною сферою. Основним джерелом емоцій школярів є навчання і гра. Успіхи і невдачі у навчанні, взаємовідносини в колективі, читання літератури, перегляд телебачення - усе це формує емоційні особливості школяра.

 Це одна із основних проблем у вихованні школяра, оскільки саме через неї учень починає усвідомлювати свої почуття і розуміти їх вплив на інших людей. У цей період учні дуже ранимі, оскільки в них розвивається самолюбство, тобто оцінка, яка має певне значення для них. Емоційне виховання школяра пов'язане з появою поняття моралі, і цьому сприяє життя учня в класному колективі. І тут учителеві ні в якому випадку не можна давити на школяра - ні силою, ні авторитетом, ні знаннями, потрібно постаратися бути з учнем разом, але не проти нього! А якщо стати над ним, то тільки для того, щоб його захистити, якщо він умисно здійснює щось погане.

 Результат роботи з кожним школярем зрештою визначається тим, як відносяться до нього найбільш значимі для нього особи.

 Учитель повинен допомогти школяру дізнатися те, що він може в даний момент, передусім, повинен орієнтуватися на можливості школяра і його індивідуальності. Так само учитель повинен розуміти, що основним джерелом емоцій школярів в процесі навчання є гра, що викликає позитивні емоції в дітей, тим самим виховує у них переконання в необхідності отримання знань як  невід'ємної частини подальшого життя. Тим самим у школярів підвищуватиметься пізнавальний інтерес до предмета.

Не можна не відмітити вплив і психологічних особливостей у формуванні особистості школяра, спостерігаючи процес емоційного виховання в класі, де у школяра розвиваються такі якості, як: дружба, почуття відповідальності і колективізму. Важливе значення в цьому має добре організована робота учителя з класним колективом. Це бесіди, поїздки зі школярами на екскурсїї, тощо. Якщо учителеві вдасться пробудити інтерес учнів до свого класу, вони будуть прагнути долати різноманітні труднощі на шляху їх спілкування. Учитель при цьому повинен враховувати вікові особливості класу, рівень розвитку мислення, загальний рівень теоретичної і практичної підготовки учнів, їх індивідуальні здібності. На жаль, іноді на уроках доводитися спостерігати, як цікаві завдання подаються учителем безпристрасно і байдуже, і тому вони не викликають в учнів відповідного інтересу.

 Наприклад, учням VI- XI класів цікаво виконувати контрольні, практичні роботи, великий інтерес у них викликають самостійні експерименти, спостереження, а також рішення завдань, що ілюструють застосування на практиці отриманих на уроках знань.

 Учитель повинен намагатися створювати для школярів більше проблемних ситуацій, щоб учні могли розповісти класу про питання, що зацікавили їх, отримувати від учителя відповіді на виниклі питання при читанні літератури, перегляді телевізійних фільмів, тим самим розвиваючи у школярів не тільки розумові і емоційні здібності, але можливість прояву кожного учня як особистості.

 І тепер переходимо до ІІІ аспекту психологічних особливостей школярів, оскільки помітний успіх досягає учень з сильними, вольовими якостями. Саме формуванню вольових якостей допомагає передусім шкільне навчання, яке вимагає від учнів обмежень як суб'єктів імпульсивної поведінки. Школа примушує слухати, думати. І розвиток цих якостей у школярів залежить від того, як учитель використовує в управлінні ними можливості переконання, зауважень, стягнень і інших способів впливу на учнів. Адже зловживання негативними оцінками, публічної зневаги учнів ведуть до погіршення в поведінці і навчанні дітей, знижується їх активність у спілкуванні з іншими, виникає лінь, небажання що-небудь змінить в собі, інші негативні емоції. Адже саме виховання вольових якостей у школярів відкриває широкий простір для виявлення активності, здатної приводити в дію пізнавальні процеси згідно до повчальних завдань, довільно регулювати психічні функції.

 Ці якості є так само необхідними у виховному процесі, вони пов'язані з колективом. У школярів розширюється сфера обов`язків, розуміння того, що невиконання правил поведінки шкодить інтересам не лише особистості школяра, але і всьому колективу, і кожному учневі. Особливо це яскраво виражено у школярів, які, помічаючи порушення в поведінці одного з учнів, закликають його до порядку. Учитель повинен знати, що школяр, як індивідуальність, є у своїй основі єдністю двох сторін - особи (соціальної) і  індивіда (біологічної). Саме взаємозв'язок в людині цих двох сторін завжди буде непорушний. Біологічне може вплинути на особливості поведінки людини, на її психіку. Ще Гіппократ (V - IV ст.до н.е.) за цією ознакою розділяв людей:

кров - сангвінік;

жовч - холерик;

слиз - флегматик;

чорна  жовч- меланхолік.

Практично і в наш час фахівці користуються цією класифікацією і у формуванні особи школярів.

Індивідуально-психологічна особливість

 Саме на формування вольових і інших якостей в розвитку особистості впливає тип її нервової системи, що і є основою темпераменту людини. У вихованні і навчанні, а так само в розвитку школяра як особистості враховується цей темперамент.

    Діти-сангвініки  характеризуються легкою збудливістю почуттів, які у них не лише глибокі, а й міцні. Такі діти енергійні, активні, але не можуть довго витримувати одноманітної ситуації. З практики можна відмітити, що ці учні легко спілкуються, користуються повагою однолітків, вони не ображаються, легко виконують громадську роботу як в класі, так і в школі. Проте, вони можуть і проявляти безвідповідальність, байдужість, несамокритичні. Легко засвоюють правила поведінки, але і легко їх порушують. Вони дуже рухливі,  і тому так само легко піддаються як позитивному, так і негативному впливу.

   Учні- холерики  характеризуються легкістю збудливості почуттів, силою і стійкістю своїх поглядів. У поведінці вони енергійні і різкі, перебувають в постійному русі, важко перемикаються на спокійну роботу, дуже ранимі. У класі вони часто прагнуть до самоствердження, активні і старанні в роботі, але запальні, будь-які зауваження дітей і дорослих приймають агресивно, стають грубими, намагаються зробити "на зло". У роботі з ними потрібно спиратися на їх індивідуальність, відноситися до них спокійно і стримувати їх темперамент.             

    Флегматики - важко збудливі, замкнуті, нетовариські, часто уникають роботи, яка вимагає від них турбот, руху, швидкості, вони часто ухиляються від доручень, у спілкуванні з однолітками і вчителями намагаються уникнути конфліктів, їх важко образити.

      На уроках це вдумливі, слухняні й організовані школярі, які позитивно сприймають зауваження і намагаються їх виправити.  Вони вимагають постійної уваги, оскільки можуть стати ледачими і апатичними.

Меланхоліки - скромні, малоактивні школярі, часто хворіють, дуже вразливі, швидко втомлюються, погано пристосовуються до різних обставин, полохливі, часто без настрою, скаржаться на ровесників і дуже невпевнені в своїх силах. Вони вимагають до себе чуйного ставлення вчителів, своєчасна підтримка і допомога створюють в них бажання зміниться, досягти успіху, підвищити життєрадісність.

Хоча і темперамент не визначає інтересів і здібностей учня, але він впливає на стиль його поведінки, діяльності, саме він обумовлює життя учнів в шкільному колективі.  Учитель зобов'язаний це врахувати, тому в колективі повинні бути єдині вимоги до всіх школярів.  У цьому так само повинні допомагати і батьки учнів, їх позитивний приклад, розумне використання ними покарань і зауважень будуть впливати на формування характеру учнів і на розвиток їх як особистостей.  Ще С. Образцов говорив: "Людей не можна ні додавати, ні множити, кожна людина єдина. Такої не було, поки вона не народилась. Такої не буде, якщо вона помре ..."

V Аспект  розвитку  здібностей  особистості

 Ще коли діти в перший раз переступають  поріг школи, вони відрізняються один від одного рівнем пізнання світу, спостережливістю, вміннями думати, висловлюватися. Ці індивідуальні здібності розвиваються протягом усього їхнього шкільного життя.  Одні вміють читати, інші - знають багато на пам'ять віршів, треті - вільно висловлюють свої думки і інше.  А в процесі навчання і виховання їх здібності лише розвиваються.

 Розвиток цих здібностей відбувається нерівномірно, більше розвиваються перспективні діти, проте, індивідуальний підхід до школярів в процесі навчання, який заснований на знанні їх індивідуальних здібностей, сильних і слабких сторін їх діяльності, дозволяє вчителю краще пізнати можливості всіх учнів і максимально їх розвинути з урахуванням диференційного підходу  до кожного учня.

 Цього підходу вимагають всі школярі, і сильні, і слабкі, і в цьому може допомогти позакласна і позашкільна робота.  При цьому треба не залишити без уваги питання про формування взаємовідносин.

 Взаємовідносини - між школярами в класі, в школі складаються на перших порах за допомогою вчителя. Він завжди виділяє деяких учнів з класу як зразок для інших і в навчанні, і в поведінці. З розвитком особистості школярів розвиваються і їх відносини, і в класі з єдиного колективу починають утворюватися  мікроколективи, і тут необхідний контроль вчителя за розвитком відносин між школярами, оскільки роль цих груп  різна.  Дуже важливо, щоб ці групи вчитель тримав в полі зору, знаючи, по яким інтересам вони утворені.

 Дуже часто між школярами виникають симпатії, спочатку хлопчики з хлопчиками, дівчатка з дівчатками, з віком вони змінюються, що може викликати внутрішні і психологічні конфлікти, і тут учитель повинен спиратися тільки на психологічні особливості особистості та її індивідуальність. При цьому велику роль відіграє формування у дітей самосвідомості.

 Адже в школах діти здобувають знання не тільки про живу і неживу природу і її закони, але і про самих себе, про будову свого організму, його функцій, про свій фізичний і психічний стан.  Саме завдяки цьому і розвивається їх самосвідомість.

 З перших днів у школі вчитель вчить їх бути уважними, думати, висловлюватися, слухати інших, і все це відбувається за участю в житті класу, школи, у школярів виникає здатність контролювати і оцінювати свої дії і дії інших, з віком ці оцінки змінюються  як по відношенню до себе, так і до однокласників.

 А так як людина –це три цілісні системи: вона виступає як біологічний організм, як соціальний індивід і як особистість, то цим системам відповідає і три головних рівня самосвідомості, і якщо на одному рівні головна роль належить найпростішим процесам "самовиділення" з навколишнього  світу і суспільства, то на вищій стадії - самосвідомостї особистості - найважливішими аспектами є виділення своєї соціальної цінності, розуміння сенсу буття, формування уявлень про своє майбутнє, про самовдосконалення.

 Таким чином, межі вдосконаленню людського "я" немає.  Людині ще належить пройти немалий шлях в соціальному  розвитку, щоб заслужити нове найменування – «людина мудра і гуманна».  Але цей процес  нескінченний, і він триває . Адже зміст людського життя - весь Всесвіт.

Список використаної літератури:

1. Это неповторимое "Я" В.Т. Бахур.

2. Учителю о практике психологической помощи Н.В. Жутикова.

3. Учителям и родителям о психологии подростка Г.Г. Аракелова.

4. Психология личности А.Г. Асмолов

5. Сознание и самосознание А.Г. Спиркин

6. Психические явления и мозг Д.И. Дубровский