Психологічні особливості навчання дітей зі зниженим слухом

Про матеріал
Стаття для педагогів "Психологічні особливості навчання дітей зі зниженим слухом
Перегляд файлу

Психологічні особливості навчання дітей зі зниженим слухом

Навчаючи та виховуючи слабочуючих дітей, вчителі розуміють, що вони мусять стати «творцями» звуку в світі тиші, допо­могти дітям, позбавленим природою слу­ху, спілкуватися, стати повноцінними чле­нами суспільства, комфортно себе почу­вати в середовищі чуючих, забезпечити відповідну освіченість дитини, її адаптацію та інтеграцію в суспільстві.

Оскільки обсяг інформації, яку людина отримує із зовнішнього світу, в свідомості глухої дитини помітно звужений через не­можливість впливати на нього словесним мовленням, її реакції на зовнішні впливи примітивніші та недостатньо різнобічні. Тому тут можна говорити про просту за­тримку розвитку. Справді, система орга­нів чуття, завдяки яким глухий школяр від­чуває зовнішній вплив — сукупну інфор­мацію, змінена. Внаслідок цього середо­вище впливає на його психіку в зовсім ін­ших співвідношеннях: деякі види впливу — майже в тому самому обсязі, що й у тих, хто чує, другі — в меншому, треті — як зов­сім незначні. Отже, у глухих компоненти психіки розвиваються в інших, порівняно з людьми з нормальним слухом, пропорціях.

У пізнавальній діяльності глухих більшу роль відіграють наочно-зорові форми пі­знання, ніж словесно-логічні. В розвитку словесно-мовної системи писемне мов­лення (як засіб прийому інформації шля­хом читання, передачі її шляхом письма) набуває для глухих незрівнянно більшої питомої ваги, ніж усне. Стосовно викори­стання глухими усного мовлення (за умови його сформованості завдяки спеціальним прийомам навчання), слід зазначити, що їх словниковий запас ближче до норми, ніж граматичне оформлення висловлювань.

Відчуваючи потребу в спілкуванні з ото­ченням, глухі користуються жестовою мо­вою, тобто своєрідним засобом передачі інформації за допомогою жестів, кожен з яких має своє значення. Функції її у спіл­куванні з чуючим оточенням досить обме­жені, тому що розуміти жестову мову й ви­користовувати її для передачі думок може лише людина, яка володіє ЖМ. Таким чи­ном, важливим є оволодіння жестовою мо­вою батьків, учителів, всіх людей, які пра­цюють і спілкуються з глухими дітьми.

Водночас, необхідно враховувати певні особливості учнів з порушеннями слуху. Деякі слабочуючі можуть чути, однак сприймають окремі звуки спотворено, особливо початкові і кінцеві звуки у словах. В цьому випадку потрібно говорити дещо гучніше і чіткіше, добираючи прийнятну для учня гучність. В інших випадках потрібно знизити висоту голосу, оскільки учень не в змозі сприймати на слух високі частоти. В будь-якому випадку вчитель має ознайомитися з медичною карткою учня, проконсультуватися зі шкільним лікарем, отоларингологом, сурдопедагогом, логопедом, батьками, вчителями, у яких навчався учень у попередні роки щодо створення та дотримання особливих умов його навчання. Порадьтеся з фахівцями стосовно можливостей індивідуального слухового апарату учня, спеціальних вправ для розвитку мовного дихання, відпрацювання вимови.

Кілька порад вчителеві

  • Навчіться перевіряти справність слухового апарату дитини.
  • Ознайомтеся   зі   спеціальними   технічними   засобами,   які   сприятимуть   ефективності навчального процесу. Доцільно, аби навчальний заклад придбав необхідну апаратуру.
  • Учень має сидіти достатньо близько, добре бачити вчителя, однокласників та унаочнення. Він має чітко бачити артикуляційний апарат усіх учасників уроку.
  • Використовуйте якомога більше унаочнень.
  • Стежте за тим, щоб учень отримував інформацію в повному обсязі. Звукову інформацію необхідно підкріплювати та дублювати зоровим сприйняттям тексту, таблиць, опорних схем тощо.
  • Починаючи розмову, приверніть увагу учня: назвіть його на ім'я чи торкніться його руки. Звертаючись і розмовляючи з учнем, дивіться на нього, щоб він міг бачити усі ваші рухи (артикуляцію, вираз обличчя, жести, мову тіла).
  • Перед там, як розпочати повідомлення нового матеріалу, інструкцій щодо виконання завдання тощо, переконайтеся, що учень дивиться на вас і слухає.
  • Не затуляйте обличчя руками, не говоріть обернувшись до учня спиною. Якщо необхідно - зробіть запис на дошці, а потім, повернувшись обличчям до класу, повторіть написане та прокоментуйте.
  • Говоріть достатньо гучно (але не надто - це спотворює слова), в нормальному темпі, не перебільшуючи артикуляцію, рухи губами.
  • Час від часу переконуйтесь, що учень вас розуміє. Не вважатиметься нетактовним запитати його про це. Якщо учень просить щось повторити, спробуйте перефразувати повідомлення, вживаючи короткі прості речення.
  • Якщо ви не зрозуміли відповідь учня, попросіть його повторити ще раз чи написати те, що він хотів повідомити.
  • Якщо ви повідомляєте складний матеріал, що містить терміни, формули, дати, прізвища, географічні назви, доцільно надати його учневі в письмовій формі. Використовуйте роздатковий матеріал, що найповніше передає зміст уроку.
  • Переконайтесь, що всі слова в тексті зрозумілі. По можливості спрощуйте текст.
  • Ініціюйте мовленнєве спілкування учня. Не перебивайте його, дайте можливість висловити думку.

 

 

 

docx
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
6 листопада 2020
Переглядів
547
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку