Психологічні особливості сучасних дітей. Теорія поколінь

Психологічні особливості сучасних дітей. Теорія поколінь

Сучасним дітям випала виняткова доля: початок їхнього дитинства збігається з початком третього тисячоліття. Нові технології змушують мозок еволюціонувати в небаченому досі темпі. Діти, які ніколи не жили у світі без інтернету, вже «запрограмовані» під віртуальну реальність. До школи зараз приходять абсолютно нові за типом мислення учні. Якщо орієнтуватися на теорію поколінь, нині за партами сидить покоління Z — «цифрові» діти. Вони мають набір соціальних характеристик, який суттєво відрізняє їх від інших людей, наслідком чого насамперед є непорозуміння дітей з батьками й учителями, які причетні до їх виховання й навчання.  Щоб уникнути «конфліктів поколінь» і вибудувати адекватну та  продуктивну співпрацю, необхідно з’ясувати характерні ознаки сучасного покоління і підібрати ефективні психолого-педагогічні засоби співпраці з ними.

Заклад освіти — це місце зустрічі різних поколінь — педагогів, дітей, батьків. Педагогам варто знати особливості поколінь і відповідно до них формувати цінності дітей.  

Теорія поколінь, яка й породила ідею генерацій X, Y, Z, з'явилася наприкінці минулого століття. У книзі «Покоління. Історія майбутнього Америки з 1584 по 2069», що була опублікована в 1991 році, її автори, економіст і демограф Ніл Хоув та історик Уільям Штраус, уперше описали історію США як послідовність біографій, також простеживши історичні аналогії між поколіннями різних часів і з'ясували, що кожне п'яте має схожі цінності. Тобто модель з чотирьох фаз повторюється приблизно раз на 80 років. Незалежно від конкретної доби ці покоління об'єднують спільні цінності та обставини, в яких вони зростають.

Вчені зробили наступні висновки:

• історія розвивається циклами, тривалість яких орієнтовно дорівнює тривалості людського життя, тобто 80-90 років;
• цикли містять чотири періоди, що відрізняються один від одного настроєм і цінностями, які домінують у суспільстві.

Автори теорії визначають покоління як сукупність усіх людей, народжених у проміжок часу, що становить приблизно 20 років, або одну фазу життя: дитинство →молодість →середній вік → старість.

Представники кожного конкретного покоління схожі за такими ознаками:

• живуть в одну історичну епоху;
• мають певні загальні переконання і моделі поведінки;
• почуваються належними до цього покоління.

Покоління об’єднується навколо спільних цінностей однієї вікової групи, що відрізняються від цінностей та орієнтирів другої. Різниця в цінностях породжує труднощі в комунікації.

У результаті досліджень,  Хоув і Штраус дійшли висновку, що конфлікти поколінь обумовлені не різницею у віці, а різницею цінностей. Відповідно, можна зробити припущення про наявність конфлікту не стільки «батьки і діти», «педагоги-здобувачі освіти», скільки «протиріччя між ціннісними орієнтирами поколінь». Згідно теорії, нині на Землі одночасно проживає сім поколінь:

• покоління переможців або GI (народилися в 1901-1922);
• мовчазне покоління (1923 – 1942);
• покоління бумерів або бебі-бумери (1943 – 1963);
• покоління Х, або Невідоме покоління (1964 – 1983);
• покоління Y, або покоління Міленіум (1983 – 2000);
• покоління Z, або Центеніали (2000-2014);
• покоління Альфа (2015-…).

У педагогічній спільноті в теперішній час працюють три покоління людей:

• бебі-бумери (1943–1963 рр.) – цінують атмосферу стабільності та відчуття потрібності;

• покоління Х (1963–1983 рр.) – цінують розвиток і навчання, роботі приділяють більше уваги, ніж сім’ї, спрямовані до індивідуального успіху;

• покоління Y (1983–2000 рр.) – комунікативні, цінують вільну атмосферу, схильні до співпраці та водночас прагнуть швидких результатів.

Детальніше зупинюся на характеристиках  тих, «хто навчає» нове покоління Z.

БЕБІ-БУМЕРИ (1943- 1963) (58-78 років).

• Покоління отримало назву внаслідок післявоєнного вибуху народжуваності.
• Це покоління: виросло в супердержаві та щиро вірило в могутність своєї країни, схильне до командної роботи в колективі та професійного оптимізму ідейних людей, яких можна мотивувати нематеріальними засобами до додаткової роботи.
• Проте їм потрібно створити атмосферу стабільності й відчуття потрібності. Серед педагогів це люди пенсійного віку, найбільші трудоголіки.

ПОКОЛІННЯ Х (1964-1984)

• Покоління «ікс», на відміну від бебі-бумерів, схильних до колективізму, націлене на індивідуальний успіх.
• Люди «ікс» цілеспрямовані в кар’єрі та самостійні.
• Це так зване покоління з ключем на шиї, коли батьки багато працювали та привчали дітей до самостійності.
• «Ікси» формувалися в нестабільну епоху, тож звикли розраховувати лише на себе. З них вийшли перші бізнесмени в нашій країні.
• Для «іксів» важливий розвиток – фінансовий та особистісний. У роботі, де відсутній фінансовий мотиватор, для них важливо розвиватися та навчатися. Часто в діяльності вони не можуть спинитися та відпочити.
• Робота стає пріоритетом, їй приділяється більше уваги, ніж родині. При цьому всьому «ікси» не схильні жалітися, обговорювати робочі проблеми та дискомфортні ситуації з керівництвом.

ПОКОЛІННЯ Y (1985- 2000) 

• На відміну від своїх батьків, «ігреки» менш привчені до самостійності.
• У професії не вмотивовані на віддалену перспективну кар’єру, адже вважають, що часи швидко змінюються.
• Їм важко працювати за ідею, вони потребують швидкого результату.
• Люблять фіксувати кожне маленьке досягнення, інформувати про свої професійні успіхи в соцмережах.
• І все ж робота часто не є життєвим пріоритетом «ігреків»: вони бажають адекватного балансу між роботою та особистим життям, тому, коли їх навантажують позанормово, вміють казати «ні».
• Особистісна самореалізація для «ігреків» – важливіша, ніж професійна. Зміна роботи для цього покоління не є катастрофою.
• На роботі вони: цінують вільну атмосферу та стиль спілкування, менш розуміють ієрархію, ніж попередні покоління, не соромляться говорити про проблеми або дискомфорт на робочому місці керівникові, вважаючи це співпрацею, а не жалобою, не люблять постійного контролю, а тому, певним чином, ними складніше керувати, аніж «іксами».
• «Ігреки» багато грали в дитинстві. Тому робота для них – завдання, з яким треба впоратися, щоб вийти на новий рівень, як у грі.
• Отож, професійне навчання для «ігреків» також має бути грою, де переважають інтерактивні методи, тренінги, ділові ігри, конкурси тощо.

Різні покоління – це різні цінності, різне сприйняття інформації. Сучасні здобувачі освіти, відповідно до Теорії поколінь, належать до покоління Z та суттєво вирізняються від усіх інших поколінь.

Фактори, що вплинули на формування цього покоління по всьому світу, були майже однакові. Їхнє дитинство припало на світову економічну кризу, що почалася у 2008 році, тобто їм довелося дорослішати в непростих умовах. Але згодом рецесія закінчилася і дуже швидко відбулося значне зростання кількості власників мобільних гаджетів. І саме на цей час припав пік розвитку соціальних мереж. Перший Iphone з'явився в 2007 році, перший Ipad – у 2010 році. Ці події визначили долю «цифрового покоління» або «покоління Z».

Розвиток мережевих комунікацій формує не тільки їх бачення життя, а й ряд психофізіологічних, когнітивних та ціннісно-мотиваційних проблем, зокрема:

1.Проблеми з увагою. Цим учням важко тривалий час бути зосередженими на чомусь одному. Вони швидко переключаються з одного об‘єкта на інший, переходять за посиланнями, вміють читати інформацію «діагонально», не заглиблюючись. Є дослідження, які показують, що сучасний підліток може зосереджуватися на чомусь лише 8 секунд, що значно менше, ніж у представників попередніх поколінь. Крім того, діти не здатні сприймати довгі повідомлення. Усний текст має обмежуватися 25 словами, більше молодь фактично не спроможна сприйняти на слух. Це негативно впливає на навчальний процес, адже призводить до різкого зниження рівня концентрації уваги на занятті.

2. Значне погіршення пам’яті, що пов‘язане з доступністю будь-якої інформації в будь-який час доби за допомогою сучасних ґаджетів підключених до всесвітньої мережі Інтернет. Тому молоді люди перестали покладатися на свою пам‘ять, а функцію накопичення та збереження інформації перенесли на свої девайси. Їм легше зробити закладки на сайтах, записати необхідне в телефонний блокнот чи сфотографувати, аніж елементарно запам‘ятовувати. Також сучасні учні погано розуміють фундаменталізм пропонованих педагогами знань, більше того вони їх відкидають, адже можна просто «загуглити». Для них інформація має досить прикладний сенс, але поверхневе значення. Знайшов, прочитав, закрив. Через це у молодих людей все частіше домінує візуальна пам‘ять, адже простіше запам‘ятати не саму інформацію, а шлях до неї в Інтернеті чи медіаконтенті.

3. Проблеми «кліпового мислення». Кліпове мислення – це процес відображення безлічі різноманітних властивостей об'єктів без урахування зв'язків між ними, що характеризується фрагментарністю інформаційного потоку, алогічністю, високою швидкістю переключення між частинами, фрагментами інформаційних даних, відсутністю цілісної картини сприйняття навколишнього світу. Таким чином зрозуміло, що традиційне навчання з вимогами фундаментальних та системних знань з предметів не адаптоване до особливостей покоління Z.

4. Нетерплячість та егоцентризм. «Зетам» не доводилось, як іншим поколінням, чекати улюбленого мультика чи омріяну іграшку. Ці учні нетерплячі та прагнуть швидкого результату. Через дитиноцентризм у їх вихованні це покоління впевнене у своїх майже безмежних можливостях та має високу, часто неадекватно завищену, самооцінку. В результаті умов виховання, вони не вміють вирішувати проблеми, не прогнозують наслідки своїх дій і ризики.

5. Скептичність. Сучасні школярі виросли в цинічному середовищі повної недовіри, в період, коли держави та громадські інститути розколювалися . Тому загальна їх риса – скептицизм. Молодь потребує підтвердження всьому, що бачить чи чує, а не вірить автоматично. Мало того, більшість здобувачів освіти впевнені, що «гугл» знає краще ніж вчитель, і питання задають йому.

6. Непоштивість. Молоді люди впевнені, що всі повинні їх поважати, а от їхню повагу ще потрібно завоювати. Свої думки «Зети» висловлюють сміливо, прямо та голосно. Учні Z не схильні до субординації, усіх вважають рівними. Тож педагогічний персонал стикається з тим, що діти не розуміють необхідності тримати дистанцію, притаманну традиційній системі навчання, підкорюватися чиїмось вимогам тощо.

7. Проблеми аутизації. Мова йде не про аутизм у вигляді хвороби, а про доклінічні його прояви, що розглядаються як відбиток тренду еволюції людства. Такі школярі занурені у себе і нездатні спілкуватися з оточуючими, мають нерозвинені комунікативні навички, не вміють говорити і виступати з чіткими структурованими доповідями.

8. Різноманітні, але неміцні комунікації, а також необхідність одержувати оцінку всього, чим вони займаються (так звані «лайки»). «Зети» надають перевагу віртуальному спілкуванню над реальним. Через соцмережі вони знаходять собі друзів по всьому світі, часто швидше, ніж у класі. Їм легше ділитися своїм внутрішнім світом і обговорювати свої переживання, радості і сумніви з тисячею віртуальних співрозмовників, але не особисто. Тому спостерігаємо тенденцію до неміцних комунікацій цього покоління – і в дружбі, і в особистих стосунках. Проте, перебуваючи значну частину свого часу в різноманітних соціальних мережах, люди генерації Z потребують схвальних відгуків стосовно всього, що відбувається з ними, від інших членів Інтернет-спільноти.

9. Споживчий стиль життя. Школярі налаштовані на постійне споживання інформації, товарів, послуг, розваг, що підкріплюється їх небажанням працювати та обтяжувати себе обов'язками і відповідальністю. У молодих людей виникає так званий «синдром вічної дитини»: на заняттях їм постійно нудно, вони шукають нових вражень і яскравих емоцій, часто змінюють свої вподобання, а кращим способом вирішення проблем вважають ігнорування.

10. Проблема девальвації інтелектуальних, культурних, гуманістичних цінностей означає, що частина здобувачів освіти зацікавлені у знаннях, постійно та завзято навчаються, високо цінують отримані вміння та навички, в той час як інша частина учнів вважають, що успіх у житті залежить від випадку чи зв‘язків, а не від спеціально набутих знань. Для таких дітей культура, освіта та знання девальвуються, втрачають свою цінність.

В той же час, теперішнє покоління Z, чи центеніали, виділяється своєю допитливістю та такими яскравими особливостями:

1. Вміють фільтрувати, синтезувати та аналізувати інформацію, здатні швидко акумулювати велику кількість знань і мають готовність ділитися ними, при цьому у них відсутні комплекси стосовно будь-яких вікових, соціальних чи інших нерівностей.

2. Багатозадачність. Їм вдається водночас готуватись до занять, обмінюватися повідомленнями у соціальних мережах  з друзями, слухати музику і розмовляти з батьками, тобто вони можуть «бачити» кілька екранів одночасно.

3. Природна допитливість: діти із задоволенням готові багато вчитися, багато пізнавати нового через відеоблоги Youtube чи подібні хостинги.

4. Покоління Z не любить найменших проявів втручання в їхній особистий простір, негативно сприймає будь-яке обмеження волі – як фізичне, так і моральне.

5. Енергійні та рухливі. При чому це проявляється не тільки у фізичному плані, але й рухливості думок, ідей, зміни інтересів і навіть настрою. Швидко приймають рішення.

6. Вони багато чого вміють і можуть. Нове покоління починає свій бізнес вже у 10 років, а також дивує своїми знаннями. Наймолодший мільйонер світу 12- літній Райан Росс, стільки ж наймолодшому сертифікованому спеціалісту Microsoft.

Перш ніж робити висновки щодо педагогічних дій з поколінням Z, хотілось б зупинитися на певних загальних положеннях, що мають безпосереднє відношення до проблем навчання і виховання цієї генерації.

По-перше, треба визнати об’єктивну реальність існування цього покоління. Вони існують і їх стає все більше. І проблеми, що пов’язані з їх існуванням, стають проблемами не тільки сімей, дитячих садків, початкових та середніх шкіл. Перші представники цього покоління вже вступили до ЗВО і вчаться на першому-другому курсі. Тобто через 5-6 років вони стануть активними робітниками в усіх галузях людської життєдіяльності і почнуть поступово просуватися на керівні посади й визначати вектор спрямованості діяльності спочатку своїх підрозділів, згодом – фірм і корпорацій, а потім – і всієї цивілізації. Тому від того, які саме якості покоління Z – негативні чи позитивні – будуть впливати на їх рішення і діяльність, буде залежати доля людства як такого.

По-друге, треба визнати, що досвід старшого покоління, яке з різною мірою успішності адаптувалося до реалій інформаційного суспільства, але так і не стало в ньому своїм, не може бути в більшій своїй частині актуальним для представників поколінння Z. Це ще на початку 70-х років ХХ століття пророкувала видатний американський антрополог, етнограф і соціолог Маргарет Мід. Вона проаналізувала актуальні події кінця і висунула гіпотезу про безпосередній зв'язок типів культур з типами відносин між поколіннями.

Маргарет Мід як ніхто інший висловила сутність сучасних проблем у відносинах між поколіннями: «Сьогодні ж раптом у всіх частинах світу, де всі народи об'єднані електронною комунікативною мережею, у молодих людей виникла спільність досвіду, того досвіду, якого ніколи не було і не буде у старших. І навпаки, старше покоління ніколи не побачить у житті молодих людей повторення свого безпрецедентного досвіду змін, що змінюють один одного. Цей розрив між поколіннями цілком новий, він глобальний і загальний.

По-третє, педагогам і батькам треба чітко усвідомлювати, що представники покоління Z приречені жити в світі, який буде дуже відрізнятися навіть від того, в якому ми живемо зараз. За прогнозами футурологів, цей світ буде дуже автоматизованим (все більша роботизація виробництва – тому запорука), в ньому буде дещо інша мораль і моральні норми, мотивація людей до праці теж буде іншою.

На думку науковців, які досліджують особливості покоління Z, потрібно буде «полегшувати» навчальний матеріал за змістом, видозмінювати формат викладу. Треба переходити до яскравих, чітких і наочних презентацій із зрозумілими та образними формулюваннями, що легко запам’ятовуються. Потрібні відео-ролики з наочними прикладами та експериментами. Навчальну діяльність треба планувати покроково.

Існуюча сьогодні система освіти передбачає збільшення об‘ємів знань та осучаснення їх змісту. Підхід, який був виправданий в минулу епоху, щодо засвоєння особистістю максимального обсягу різносторонніх знань, тепер є неефективним.

Умови традиційного навчання з вимогами фундаментальних системних знань із предметів та методами суб’єкт-об’єктного репродуктивного навчання не є ефективними для порозуміння тих, хто навчається, із тими, хто навчає. 

Необхідно шукати нові підходи та технології оптимізації навчання.

Від того, чого ми навчимо і як виховаємо сучасних школярів, залежить наше теперішнє й майбутнє.

Тож учителям як представникам трьох попередніх поколінь для уникнення конфліктів і оптимізації освітнього процесу варто враховувати в його організації наступне:

• не тільки знати та розуміти особливості поведінки покоління Z, а психологічно правильно реагувати на неї;
• створити в навчальному закладі комфортні умови, які відповідають запитам цих дітей: надати можливість для підзарядки гаджетів, використовувати WI-FI, мультимедійні дошки, зручні місця для відпочинку, нестандартне оформлення інтер'єру тощо;
• трансформувати освітній процес відповідно до рекомендацій зарубіжних і вітчизняних учених, педагогів-практиків;
• постійно підвищувати власну інформаційну грамотність і використовувати сучасні гаджети в освітньому процесі;
• спілкуватися з батьками учнів із метою їх інформування щодо особливостей покоління Z, а також знаходження спільних способів їх виховання й розвитку.

Основою мотивації покоління Z є інтерес. Відсутність нудьги та наявність завдань, що захоплюють, – частина їх комфортного стану. Учень може швидко вирішити декілька задач одночасно без втрати якості. Але він ще не готовий виконувати завдання, сутності якого не розуміє. Йому важливо знати: що він робить, чому, навіщо і як це узгоджується з метою. Якщо ми зможемо їм пояснити, як урок стосується їхнього життя тут і зараз, ми здобудемо їхню увагу і повагу.

Уже в цьому році до перших класів піде так зване покоління "Альфа". Це діти, яким від народження смартфон замінив усі іграшки, а подекуди – батьків. Учені кажуть: це не минулося безслідно. Кліпове мислення, брак уваги та нездатність планувати – далеко неповний перелік особливостей цих діток.

Їх не можна примусити щось робити, з ними потрібно домовлятися. Навчаються, якщо розуміють, для чого їм це потрібно. Для них важливі співпраця та партнерство. Для них не важливі формальні правила. Їм важлива самодисципліна, а не контроль. Залежні від технологій, зайняті кількома справами одночасно, дуже мобільні. Стануть рішучою силою прогресу в нашому столітті.

Як вчити сучасних дітей?

Зміна перша: Швидкість навчання.

Педагоги повинні прискорювати саме зміст навчання. Подача інформації повинна відбуватися швидше, часу на вирішення завдань необхідно давати менше, отримувати результати, аналізувати їх і реагувати на них треба відразу ж.

Зміна друга: Одна картинка варта тисячі слів. Сучасні діти по-іншому сприймають інформацію. Для них все має бути яскравим, видовищним, наочним. Тому урок для представників цих поколінь, має об'єднувати в собі традиційні інструменти (дошка, маркери) і нові технології навчання (проектори, мобільні телефони, комп'ютери, інтерактивні дошки).

Зміна третя: Мультизадачність і вміння зацікавити. Багатьом дітям набагато зручніше робити  кілька речей одночасно. Саме тому сьогоднішній урок має включати в себе нові інструменти – в тому числі й ігри, й динамічні інтерактивні завдання. Більшість дітей абсолютно не розуміють, навіщо потрібно читати книжки і сидіти над зошитами. Потрібно не намагатися пояснити щось, а зацікавити.

Зміна четверта: Система заохочень. Сучасні діти готові працювати, якщо знають, що отримають визнання і винагороду за свої труди. При цьому вони хочуть отримати його відразу ж, негайно. Необхідно заохочувати працю, підвищувати якість і швидкість виконання операцій, а не прагнути за дотримуватися стереотипів і умовностей.

Коли опускаються руки, коли криками і злістю ми компенсуємо свою неспроможність упоратися із навчанням і вихованням складних сучасних дітей, треба згадати висновки вчених, які вивчають цих дітей: ми часто говоримо про любов, честь, совість, щастя, але рідко втілюємо це в життя. Начебто до сьогоднішніх педагогів звернені слова Марії Монтесорі: «Треба не змушувати дитину зрозуміти, і ще меншою мірою – змушувати її запам’ятати, а звернутися до її уяви, захопити її до глибини душі».