ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ Й ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ Й ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

у  наш час досить актуальним є питання стосовно навчання дітей з особливими освітніми потребами, адже з появою нової українського школи все змінилося, тому що раніше більшість з них перебували вдома або в спеціальних навчальних закладах, не отримуючи належної освіти, знань, умінь та навичок, які сприяли їхньому саморозвитку, самореалізації, самовдосконаленню в подальшому житті. Діти не були пристосовані до життя в суспільстві, вони завжди були скриті в собі, також учні з нормальним розвиток почали цінувати свої цінності та краще ставитися, допомагати учням з особливими освітніми потребами.

Важливим фактором нової української школи стало запровадження інклюзивної освіти, яка передбачає передусім навчання дітей без винятку в загальноосвітніх навчальних закладах та створення належних умов пристосування освітнього процесу до особливих потреб цієї дитини.

У своїх працях стосовно навчання і виховання дітей з особливими потребами значну увагу приділяли: М. Порошенко та А. Колупаєва.

Так, М. Порошенко визначає поняття інклюзії, як включення або той хто включає в себе, тобто активний процес, що вимагає включення всіх громадян, незалежно від їх інтелектуальних, культурних, національних, мовних особливостей. Інклюзивна освіта на її думку, це комплексний процес, який забезпечує рівний доступ освіти шляхом організації дітей у закладах освіти разом із урахуванням певних методів і принципів відповідно до їх індивідуальних особливостей у навчальній діяльності [3].

А. Колупаєва зазначає, що інклюзія – це така на її думку політика та процес, який дає змогу всім дітям брати участь у всіх програмах. Суспільство має створити всі умови для того, щоб задовільнити особливі потреби людей з особливостями. А інклюзивна освіта - це залучення, яке передбачає створення освітнього середовища, яке буде відповідати потребам та можливостям кожної дитини, незважаючи на її особливості[2].

Для того щоб впровадити інклюзивну модель у навчальному закладі потрібно організувати професійне співробітництво, результатом якого має стати перш за все освітнє середовище, яке має бути сприятливим для розвитку всіх учнів, не виключаючи дітей з особливими освітніми потребами.

Зокрема О. Язиков дає визначення освітньому середовищу в навчальному процесі – як «сукупності природних, фізичних та соціальних об’єктів й суб’єктів, які впливають на формування учня, на його творчий, професійний та особистісний розвиток, сприяють становленню міжсуб’єктних взаємодій та особистісно орієнтованих педагогічних комунікацій в освітньому процесі, забезпечують умови комфортної життєдіяльності учня в навчальному закладі та поза його межами. Це середовище складає поле впливів на дитину: педагогічних, виховних, освітніх, професійних, соціокультурних» [4, с.6].

Надзвичайно важливою є роль середовища в процесі соціалізації дитини. За Г. Бенешем «середовище дитини, як сукупність природного та соціального переживання всього, що його оточує, утворює вихідну базу для вимірювання розвитку чи занепаду. Водночас воно формує соціальні очікування і запити до життя. Ці інтерналізовані порівняння є найчастіше непомітними надіями або побоюваннями щодо набуття власного життєвого стандарту» [1, с.243]. Середовищем для людини є її оточення: сімейне та освітнє, яке закладає певний фундамент в житті маленької дитини, яка несе та поповнює його продовж всього свого життя.

Для того щоб забезпечити ефективний освітній процес дітей з ООП, які навчаються в умовах інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти створюють команду психолого-педагогічного супроводу. Психолого-педагогічний супровід – це комплексна система заходів з організації освітнього процесу і розвитку дитини, яка передбачена індивідуальною програмо розвитку.

М. Порошенко визначила завдання, які полягають на команду психолого-педагогічного супроводу, зокрема:

• збір інформації про особливості розвитку дитини, її інтереси, труднощі, освітні потреби на етапах створення, реалізації та моніторингу виконання ІПР;
• визначення напрямів психолого-педагогічних, корекційно- розвиткових послуг, що можуть бути надані в межах закладу освіти на підставі висновку ІРЦ, і забезпечення надання цих послуг;
• розроблення ІПР для кожної дитини з ООП і моніторинг її виконання з метою коригування та визначення динаміки розвитку дитини;
• надання методичної підтримки педагогічним працівникам закладу освіти з організації інклюзивного навчання;
• створення належних умов для інтеграції дітей з ООП в освітнє середовище;
• проведення консультативної роботи з батьками дітей з ООП щодо особливостей їхнього розвитку, навчання і виховання;
• проведення інформаційно-просвітницької роботи у закладі освіти серед педагогічних працівників, батьків і дітей з метою недопущення дискримінації та порушення прав дитини, формування дружнього і неупередженого ставлення до дітей з ООП [3, с.116].

Корекційно-розвиткові та психолого-педагогічні послуги надаються за допомогою індивідуальних і групових занять. Якщо виникають труднощі у реалізації індивідуальної програми розвитку КППС звертається до фахівців ІРЦ щоб надали методичну допомогу.

Команда психолого-педагогічного супровіду - це комплексна діяльність фахівців за допомогою участі батьків дитини з особливими освітніми потребами, яка спрямовується на створення необхідних умов в освітньому процесі, для розвитку особистості дитини та засвоєння нею знань, умінь і навичок.

Результат команди психолого-педагогічного супроводу залежить від зосереджених та правильних дій усіх її членів. В основі діяльності КППС є міждисциплінарний підхід, що передбачає взаємодію спеціалістів багатьох галузей та дає змогу комплексно організувати процеси розвитку, виховання, навчання і соціалізації дитини.

Отже, можна зробити висновок, що психологічні підходи до навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами є досить важливими, адже психологічний супровід передбачає не лише роботу з дитиною та створення для неї відповідних умов навчання через розроблення індивідуальних планів та програм розвитку, а й взаємодію з батьками, іншими здобувачами освіти та вчителями. Тому неодмінно важлива є допомога дитині з особливими освітніми потребами, а саме налагодити взаємодію з усіма учасниками навчально-виховного процесу допоможе  психолог.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бенеш Г. Психологія: dtv –Atlas:Довідник:Пер.з нім/ Наук. ред.. пер. В.О.Васютинський/ Гельмут Бенеш. – К.: Знання –Прес, 2007. – 510 с.
2. Колупаєва А.А., Таранченко О.М. «Інклюзивна освіта: від основ до практики»: [монографія] / А.А. Колупаєва, О.М. Таранченко – К. : ТОВ «АТОПОЛ», 2016. – 152 с. – (Серія «Інклюзивна освіта»).
3. Порошенко М. А. Інклюзивна освіта: навчальний посібник. – Київ ТОВ «Агентство «Україна», 2019. – 300 с.
4. Язиков О.І.Моделювання освітнього середовища навчальних закладів системи ПТО / О.І. Язиков // fs.ptu.ua>wps/files.get.php?id=6678 – 9 с.