Психологічні умови профілактики формування адиктивної поведінки

Психологічні умови попередження формування адиктивної поведінки

Адитивна поведінка- поведінка, яка характеризується залежністю від «згубних пристрастей»:

• речовин, які змінюють психічний стан: алкоголю, наркотиків, лікарських препаратів, токсичних речовин;
• азартих та компюторних ігор;

• переїдання чи голодування;
• прослуховування ритмічної музики, переважно на низьких частотах тощо.

В основі адиктивної поведінки лежить звичка. Звичка - закріплена форма поведінки, що  проявляється у  стійких способах дій, виконання яких за певних умов стає потребою.

Цікаво! Для того, щоб до чогось звикнути необхідно трохи більше 2-х місяців, а точніше – 66 днів. Наприклад, якщо ви хочете перейти на правильне харчування, то вам може знадобитися трохи менше – приблизно 55 днів.  А ось до спорту доведеться звикати довше – до 75 днів.  

Корисні звички  допомагають людині у організації життя та побуту, побудові міжособистісних взаємин, підвищують ефективність її професійної діяльності тощо. Наприклад,  санітарно- гігієнічні звички ( мити руки перед їдою, умиватися, чистити зуби, бути охайним ) сприяють збереженню здоров’я.  Трудові звички (позитивне ставлення до праці, певна манера працювати, звичка планувати роботу і доводити її до кінця, самостійно діяти) значно підвищують ефективність та результативність праці. Звички культурної поведінки (ввічливо звертатися до людей, проявляти увагу до старших, поступатися місцем у транспорті літнім, правильно й красиво говорити і т. д.) сприяють побудові міжособистісних взаємин. Моральні звички (звички говорити правду, бути чесним, вести себе певним чином за певних умов, бути принциповим та багато інших) сприяють розташуванню людини до себе, формуванню поваги до її особистості. Отже, слід цілеспрямовано у дитини від народження формувати корисні звички.

Перші роки життя є періодом найбільш інтенсивного розвитку психіки, коли закладається основа фізичного, психічного і морального здоров’я. Це період  розвитку потреби дитини у людині, спочатку у матері, батьку, потім у друзях.

Саме у ранньому дитинстві закладається здатність дитини любити навколишніх. Розвиток даної здатності тісно пов’язана з тим, скільки любові отримувала дитина і у якій формі вона виражалась.

Дошкільний вік сенситивний  до засвоєння правил, які стосуються. культурно-гігієнічних навичок, дотримання режиму, поводження з іграшками. У середньому й особливо старшому дошкільному віці надто важливим є засвоєння правил взаємин з іншими дітьми.

Як результат:

•  дитина починає керуватись у своїй поведінці моральними нормами;

• розвивається здатність оцінювати свої якості та інших людей: хороша, зла, добра;

• формується совість - цензор моральних суджень. показник критичного ставлення до своїх знань і дій;
• розвивається почуття сорому;
• формуються перші прояви довільної  поведінки: дитина вчиться управляти своєю поведінкою, діями і намірами( планувати власну діяльність, проводити аналіз та самоконтроль);
• розвивається здатність  утримання перед спокусою .

Однією із самих гострих потреб людини є потреба у нормальному потоці відчуттів. Відсутність чогось нового, що б порадувало око, породжує знайомий нам стан  нудьги. Адитивні засоби та способи дій є легким шляхом пошуку нових відчуттів: відчуття, пов’язані з ризиком під час азартних ігор, відчуття ейфорії при використанні наркотичних засобів тощо. Однак, особливістю відчуттів є те, що при безперервному і тривалому впливі подразника відбувається зниження інтенсивності відчуттів: спочатку цукерка, потім цукерка з ромом, а потім ром без цукерки. Тобто, щоб пережити відчуте з часом нам потрібно збільшувати дози наркотичних засобів, грати у більш ризиковані ігри тощо.  Про негативні наслідки задоволення власних поривань наголошував Г.Сковорода:«Якщо щастя у кожному з нас, то чому його досягають так мало людей? А це тому, що їм важко керувати душею, і тому, що не навчились приборкувати власні поривання».

   Використання адиктивних засобів тісно пов’язане з потребою зміни стану свідомості. Потреба у зміні звичного стану свідомості проявляється дуже рано, ще у дитинстві: дітям подобаються ігри, які змінюють координацію рухів, гойдалки, каруселі, стан вільного падіння тощо. Більш старші діти самі намагаються знайти ці незвичні відчуття. Для цієї мети служать і деякі елементи гіпнотичних прийомів: залякування, гра «Замри». Культурний зміст сп’яніння тісно пов’язаний з «лицедійством», зміною «личини», тобто зовнішнього вигляду людини під час свят.  ( яка історична основа театральних дійств? Свята Діоніса у Афінах). Крім того, міна стану свідомості- умова розвитку стресостійкості. Зміна стану свідомості це свого роду «тренування» психіки, підготовка її до можливих психотравмуючих ситуацій. При нормальному розвитку психіки таке «тренування» психіки відбувається у ході розвитку здатності до емпатії – співпереживання, дієвого співчуття до іншої людини. Приваблюваність адикцій для людини в тому, що це легкий шлях переживання гострої зміни психічного стану . Отже, не слід боятися себе, а слід боятися тих засобів, які ми використовуємо для задоволення власних бажань

Повинні бути вікові обмеження дозволеності вживання речовин, які змінюють психічний стан, азартих та компюторних ігор тощо. Такі обмеження пов’язані з особистісною зрілістю людини.  Зріла особистість змінює себе, задоволена тим, що має, керує собою,  спочатку аналізує факти, а потім ухвалює рішення, переймається особистісним зростанням. Тобто, зріла особистість готова до життя на всіх рівнях складності.

Цікавао! У стародавньому світі вино замінювало соки, прохолодні напої, які іде не навчились виробляти, однак проблеми алкоголізму серед шляхетних людей не було Чому? . Слід зазначити, що це було «натуральне» вино. Натуральні вина виробляються із винограду без додавання спирту чи бурякового цукру. При цьому відбувається природне бродіння. Бродільні бактерії у результаті життєдіяльності виділяють алкоголь. Однак; як тільки його кількість перевищує 13% бродільні бактерії гинуть від отруєння продуктами своєї життєдіяльності і процес бродіння припиняється тому міцність натурального вина не перевищує 11-13 градусів. Крім того натуральне вино більш чим на половину розводили водою. Крім того, в стародавньому Римі існував закон, згідно з яким шляхетним громадянам дозволялося вживати вино тільки після ЗО років.

…Щоб правильно побудувати профілактичну роботу слід зважати і на те, коли вона буде ефективною. Розмова з людьми, які пережили позитивні переживання від адикцій відбувається у двох вимірах, які не торкаються однин одного: логічному і емоційному.  Така людина потребує допомоги у подоланні психологічної та  фізіологічної залежності.  Тобто, «запобіжна» профілактична робота буде ефективною лише тоді, коли  людина ще не є психологічно чи фізіологічно залежною.

Що повинно стати змістом роботи на етапі «запобіжної» профілактичної роботи?

Проведіть експеримент. Вправа   «Втрата»

Інструкція. Напишіть те, що для вас є найбільшою цінністю у житті (не менше 5).  Уявіть, що вам потрібно від чогось відмовитись.

Самоаналіз. Чи легко вам було розлучитись з даними цінностями? Що ви почували коли відмовлялись від цінностей! Чи легко вам буде жити без цієї цінності?

Висновок. Коли людина вдається до використання афективних засобів, то часто ній приходиться відмовлятись від деяких найбільш цінного для себе.

• Закрийте очі. Загадайте собі число до 4. Закресліть ту цінність, яка стоїть у вас під цим номером.

Самоаналіз. Як ви себе почуваєте себе?

Висновок. Коли людина вдається до використання адиктивних засобів, то часто втрачає найбільш цінне для неї. Отже, роблячи вибір, задумайтесь, над тим яку ціну вам прийдеться заплатити.

«Запобіжна» профілактична робота передбачає формування свідомого та відповідального ставлення молодої людини до власного вибору.

Проаналізуйте результати статистики!

За даними дослідження Ю.Ф.Приленченко та Н.Д.Іванюженка ( 1980 рік) у дитячих садках у гру «відвідини гостей». 32% хлопчиків та 7% дівчаток. У той же час 99% дітей у віці 3-4 роки відповіли, що п'яні їм не подобаються. У 7 років аналогічно відповіли 88% хлопчиків і 77% дівчаток.

Негативне ставлення до вживання спиртних напоїв залишається і у молодших школярів. Наші дослідження, проведенів західних і центральних областях України, показали, ще 99% учнів 2-3 класів вважають, що, ставши дорослими, вони ніколи не будуть вживати спиртні напої. Однак це ставлення до алкоголю дуже нестійке і неоднозначне. Так, на запитання «Як ти думаєш, з якого віку можна вживати спиртне? - тільки 46% дітей 2-3 класів відповіли, ще краще його взагалі не вживати. Решта ж назвали вік - 20-27 років, а 6% учнів сказали, ще вживати алкоголь можна вже з 14- 17 років. На запитання про те, за яких обставин виправдане вживання алкоголю, 31% молодших школярів відповіли,що ні за яких обставин цього робити не слід. Однак 60% дітей вважають повністю припустимим вживати алкоголь на

свято.

До підлітковогоівіку негативне ставлення до вживання спиртних напоїв соціологічних досліджень переходить в позитивне. Так, 81% школярів 5-8 класів (цих самих шкіл і областей) вважають, що, ставши дорослими, вони будуть ивати спиртні напої, і тільки 9% опитаних це заперечують.

Профілактика адитивної поведінки включає в себе формування негативного ставлення до проблеми алкоголізму, наркоманії тощо.

Цікаво! У Стародавній Спарті одним із способів виховного впливу на молодих спартанців був такий: юнаків усаджували за стіл разом з молодими рабами і починали наполегливо споювати рабів, щоб спартанці отримували наочний урок , як поводиться п'яна людина.

«Велика здібність до пристосування чи адаптації, - от що робить можливим життя на всіх рівнях складності»(Г. Сельє). Є два способи виживання: боротьба і адаптація. Адиктивна особистість шукає свій універсальний і надто однобокий спосіб виживання – відхід від проблем.. Здатність до ефективної комунікативної взаємодії, стресостійкість, філософське ставлення до життя, реалізація особистісних ресурсів - складають  зміст адаптивної здатності дитини.

Цікаво! Ознаки  несформованості ресурсів стресостійкості:

•     Низикий рівень самоповаги або неприйняття власного «Я». Суперечність самооцінки та рівня домагань, що виявляється в алогічності та непослідовності діяльності в ситуації необхідності та подолання перешкод

•     Потреба досягнення успіху загальмована або не розвинена

•     Несформованість функцій прогнозу поведінки. Підлітки, які схильні до адитивної поведінки не тільки не вважають за потрібне передбачати наслідки власних дій, а вважають, що будь-які зусилля не мають сенсу, бо ніщо не залежить від їх волі і не є наслідком їх поведінки.

•     Тенденція до втечі від реальності в ситуацію фрустрації.

Поміркуй! Послухайте ситуацію.  Чим пояснити, що хлопчики з таких різних сімей опинились у одній компанії, де почали вживати наркотики?

Приклад з практики.

Два наркомани — Дмитро та Петро, обом по 15 років. Дмитро — з благополучної, добре забезпеченої сім'ї. Батько — генерал. Мати — донька, а тепер і дружина генерала — все життя присвятила синові, сім'ї. Ніколи не працювала, опікувалася домашнім господарством, виховувала Дмитра. Дитині не дозволяла нічого зайвого й дуже дбала про її розвиток: англійську, музику, математику хлопець опанову­вав додатково з вчителями, знання з решти шкільних предметів мати контролювала сама. І, звісно, організація вільного часу Дмитра: що робити, з ким товаришувати, куди піти, які передачі по телевізору дивитися — це вирішувала мама. І все було добре — до 13 років. А потім Дмитро "як з ланцюга зірвався".

Петро батька свого не знав. Мати працює провідником на заліз­ниці, часто у від'їзді. Петро до 5-го класу був в інтернаті, а потім мати забрала його додому і віддала до звичайної школи, оскільки в ін­тернаті його дуже ображали хлопці: дражнили, відбирали їжу, били. Петро був беззахисний, не міг постояти за себе. Вдома йому спочат­ку було страшно самому залишатися, він почувався покинутим і ніко­му не потрібним. Але потім сподобалося. Коли мама від'їжджала, до нього приходили старші хлопці з двору. Вони приносили їжу, випивку; курили, грали в карти, сміялися — весело було, добре!

Потім і Дмитро став приходити до Петра. Навіть на ніч залишав­ся, коли чергового разу з батьками посвариться та з дому втече. А одного дня хтось із старших хлопців приніс "начинку" для цигарок. Усім було цікав відчути, що таке «кайф» Пустили по колу косячок.

Чим пояснити, що хлопчики з таких різних сімей опинились у одній компанії, де почали вживати наркотики?

    Чим менша дитина, тим більшу роль у розвитку адаптивної здатності дитини відіграє  сім’я, точніше взаємини у між її членами. Якщо дитину хвалять, - вона навчається  бути вдячною. Якщо дитина живе у чесності, то вона вчиться  бути справедливою. Якщо дитина росте у терпимості, -   вона вчиться приймати інших. Якщо дитину підбадьорюють, то вона вчиться вірити у себе. Якщо дитина живе у безпеці, - вона вчиться вірити у людей. Якщо дитину підтримують, - вона вчиться цінувати себе. Якщо дитина живе у розумінні, доброзичливості, -  вона вчиться знаходити любов у всьому світі.

Цікаво ! Чи може бути схильність до алкоголізму спадковою? У чому це виражається Статистика: У 67, 3% підлітків, які стоять на обліку у нарколога батько був алкоголік, у 5% батько був наркоман, у 2,7% батько мав судимість, у 11% - один із батьків страждав на психічне захворювання.

Особистісна схильність може бути пов'язана з біологічною схильністю до алкоголізму, психопатіями або акцентуаціями характеру, мінімальними мозковими дисфункціями.

Слід пам’ятати і про такий суспільний фактор впливу на формування адаптивної здатності дитини як соціально-економічне благополуччя. Соціально-неблагополучні умови для персоналізації, економічне підкріплення процесу деградації особистості, соціальна нерівність, неблагополучний психологічний фон тощо – далеко не весь перелік проблем нашого суспільства, що негативно впливають на становлення та розвиток підростаючого покоління.

Пригадайте! Сам процес самовизначення у психолого-педагогічній науці поняття професійного самовизначення трактується неоднозначно.  З одного боку він розглядається як процес поступової орієнтації особистості у сферах діяльності, який охоплює значний період її життя; з іншого – як акт вибору професії.

Процес поступової орієнтації відповідно до вікових особливостей розвитку особистості психологи поділяють на такі періоди:

• період фантазії ( 4- 10 років);
• період проб ( 10 – 15 років);
• період реалістичного вибору ( 15 – 18 років)

Зародження і розвиток інтересу, який у майбутньому визначить вибір професії, стає можливим лише за умови високої пізнавальної активності дитини та її всебічного розвитку, що знаходить відображення у найрізноманітніших захопленнях, та що ,врешті-решт, концентрується в якій-небудь одній сфері, забезпечуючи можливість майбутньої поглибленої спеціалізації. Таким чином, формування різносторонніх інтересів стає одним з головних завдань поступової орієнтації, як умови підготовки школярів до самостійного вибору професії. При такому підході, що передбачає початкове освоєння цілого ряду спеціальностей і формування трудової самосвідомості, єдиною надійною основою керівництва вибором професії залишаються трудове навчання і трудове виховання, здійснювані з урахуванням вікових особливостей дітей.

Тому, ще одним важливим завданням поступової орієнтації є створення умов для відчуття дитиною себе успішною в значущій діяльності ( навчальній чи трудовій). Це  є основою професійного самоствердження особистості у майбутньому

Отже, до питання профілактики шкідливих звичок слід підходити системно і з раннього віку. Особистісний  фактор є визначальний у тому, який вибір зробить молода людина  у своєму житті. Знання учителем психологічних умов розвитку адаптивних можливостей дитини та попередження формування порушень у її поведінці підвищить ефективність профілактичної роботи з учнівською молоддю.