2 лютого о 18:00Вебінар: Самооцінювання управлінських та освітніх процесів: нормативні орієнтири та особливості проведення

Психологічний семінар+Презентація "Арт-простір казкотерапії"

Про матеріал
Казкотерапія переживає в наш час бум популярності. Великою перевагою казки є відсутність вікових обмежень. Вона ефективна не тільки в роботі з дітьми, для яких є «рідною мовою», але й для роботи з педагогами.
Зміст слайдів
Номер слайду 1

Підготувала практичний психолог ЗЗСО “Перспектива”Самохіна С.І. Арт-простір казкотерапії

Номер слайду 2

«Немає казок кращих від тих, які створює саме життя» Ганс Крістіан Андерсен

Номер слайду 3

Казка – це цікавий по силі психологічного впливу засіб роботи з внутрішнім світом людини, потужний інструмент розвитку. Казка є біля нас завжди. Конкретна мова казок відкриває дітям шлях наочно-образного і наочно-дієвого вивчення світу людських відносин, що в певній мірі адекватно психічним особливостям дошкільників та молодших школярів.

Номер слайду 4

Основні задачі казкотерапіїЗниження рівня тривожності і агресивності у дітей, стабілізація психічних процесів, зняття напруги;Розвиток вміння переборювати труднощі і страхи, розвиток впевненості в собі;Виявлення і підтримка творчих здібностей, уяви, оригінальності мислення;Формування навичок конструктивного прояву емоцій, механізмів саморегуляції;Розвиток здібностей до емоційної регуляції і природної комунікації, розвиток творчої самопрезентації та згуртування дитячого колективу.

Номер слайду 5

Казку можна порівняти з будинком із кубиків. У кожного кубика своє значення, від якого залежить вчинок героя. Від того як будуть використані ці кубики при «будівництві» і залежить якою вийде казка. Герой Розпорядження або заборона. Порушення заборони. Від'їзд героя. Зустріч у дорозіВипробування героя. Чарівні дари. Зустріч героя із злодієм Боротьба героя і злодія. Перемога героя. Повернення героя додому. Весілля Щаслива кінцівка

Номер слайду 6

Казкотерапія - це створення особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своїми страхами, комплексами

Номер слайду 7

Притча. Якось один чоловік намагався осягти істину. Він хотів знайти щось нове, незвичайне. Тому вирушив у дорогу. Багато він пройшов доріг і міст. Але все, що він бачив, не було новиною для нього. І от, нарешті, на дорозі він побачив камінь. На ньому напис: «Переверни мене». Чоловік перекинув камінь і побачив інший напис: «Навіщо ти шукаєш нових знань, якщо так погано користуєшся тими, що вже маєш?»

Номер слайду 8

Казкотерапія – це лікування казками, це відкриття тих знань, які живуть в душі і є в даний момент психотерапевтичними. Казкотерапія – це процес створення зв’язку між казковими подіями і поведінкою в реальному житті. Це процес переносу казкового змісту в реальність.

Номер слайду 9

Художні казки народні казки; авторські казки.

Номер слайду 10

Дидактичні казки створюються педагогами для подачі навчального матеріалу.

Номер слайду 11

Психотерапевтичні казки створюються в процесі пошуку сутності подій, що відбуваються і проблемних ситуацій.

Номер слайду 12

Психокорекційні казки створюються для м’якого впливу на поведінку дитини

Номер слайду 13

Медитативні казки створюються для накопичення позитивного образного досвіду, зняття психоемоційної напруги, для створення кращих моделей взаємовідносин, розвитку особистісного ресурсу

Номер слайду 14

Напрямки дії казкидіагностуючий - для визначення характерних особливостей стану і настрою дитини); впливаючий - корекція і терапія; розвивальний - засвоєння нових знань, формування уявлень.

Перегляд файлу

Психологічний семінар для педагогів

«Арт –простір казкотерапії»

 

Слайд 2.

«Немає казок кращих від тих,

які створює саме життя»
                                    Ганс Крістіан Андерсен

 

 Мабуть немає людини, яка б не любила казки. Що робить казка? Дає спільну мову для дорослого і дитини. Мова казки зближує. Казка більш інформативна, ніж звичайна стиснута промова. В 4 роки у дитини починається активний процес образного мислення. Як же виникають образи у дитини? Мозок малюка реагує на світ лише емоційно. Емоції, які мозок запам’ятовує і може по пам’яті відтворити, можна назвати відчуттями. Викликаючи в пам’яті відчуття, він його закріпляє у вигляді образу. Образ може бути описаний різними способами. Головне, що будь-яке його відтворення по своїй суті є творчістю.

Одна із важливих цілей казкотерапії – перетворити негативні образи у позитивні. Спокійний стан нервової системи повертає малюку здоров’я. У казках діти описують не реальний світ, а те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Щоб описати його, вони шукають у зовнішньому світі аналоги, і керуючись ними, створюють образи, повідомляючи при цьому про свій внутрішній стан.Такий опис за допомогою аналогії називають метафорою. Саме мовою метафор говорить наша психіка, а точніше, права півкуля головного мозку. Розмовляючи з проблемою на мові правої півкулі (тобто на мові метафор та аналогій),не лише створюються нові картинки, але й змальовуються та трансформуються нові прекрасні образи.

  • Діти 3-4 років люблять робити героям своїх казок іграшки, маленьких чоловічків, звірят.
  • Діти 4-6 років використовують образи старовинних казок – фей, принцес і т. д.
  • В 6-7 років герої схожі на самих дітей.

Слайд 3. Казка – це  цікавий по силі психологічного впливу засіб роботи з внутрішнім світом людини, потужний інструмент розвитку. Казка  є біля нас завжди. Конкретна мова казок відкриває дітям шлях наочно-образного і наочно-дієвого вивчення світу людських відносин, що в певній мірі адекватно психічним особливостям дошкільників та молодших школярів.

Слайд 4.Основні задачі казкотерапії

 

  • Зниження рівня тривожності і агресивності у дітей, стабілізація психічних процесів, зняття напруги;
  • Розвиток вміння переборювати труднощі і страхи, розвиток впевненості в собі;
  • Виявлення і підтримка творчих здібностей, уяви, оригінальності мислення;
  • Формування навичок конструктивного прояву емоцій,  механізмів саморегуляції;
  • Розвиток здібностей до емоційної регуляції і природної комунікації, розвиток творчої самопрезентації  та згуртування  дитячого колективу.

Мовознавець  та філософ Володимир  Пропп, проаналізував величезну кількість казок різних народів світу і зрозумів, що чаклунство у всіх казках проявляється не випадково, в них є свої правила та порядок.  За такими правилами він склав так звану карту казки, по якій ви з легкістю зможете придумати свої казкові історії…

 Слайд 5. Казку можна порівняти з будинком із кубиків. У кожного кубика своє значення, від якого залежить вчинок героя. Від того як будуть використані ці кубики при «будівництві» і залежить якою вийде казка.

Карта Казки:

1. Розпорядження або заборона.

2. Порушення розпорядження чи заборони.

3. Шкідництво.

4. Від’їзд героя.

5. Завдання.

6. Зустріч з дарувальником.

7. Чарівні дари.

8. Поява героя.

9. Поява злодія.

10. Боротьба героя і злодія.

11. Перемога героя.

12. Повернення героя.

13. Прибуття додому.

14. Фальшивий герой.

15. Складні випробовування.

16. Біда зникає.

17. Впізнання героя.

18. Фальшивого героя викривають.

19. Покарання злодія.

20. Весілля.

 

Слайд 6. Казкотерапія - це створення особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своїми страхами, комплексами.

Останнім часом у всьому світі значно зросла по­пулярність казки. Екранізовано романи-фентезі, казкові повісті «Гаррі Поттер», «Володар перстнів». Знову стало модним самому складати каз­ки для своїх дітей. Не здивуєш і новомодним терміном «казкотерапія» сучасних люблячих, небайдужих і зацікавлених батьків, а тим біль­ше — психологів і педагогів, що використовують казки для розв'язування проблем здоров'я й роз­витку дітей різного віку.

Але й ті, хто не замислюється над терапевтич­ними властивостями казки, діти й дорослі, тяг­нуться до всього чарівного, казкового, незвичай­ного. Здавалося б, у чому причина такого явища? А вона проста, як саме життя. Тобто, соціальна. Світ завжди поділявся на бідних і багатих. Міри­лом багатства завжди були, здавалося б, полярні речі: матеріальні блага і духовні цінності. У каз­ках завжди добро перемагає зло, бідний стає ба­гатим. Жадібний і злий кається у своїх учинках, і його пробачають.

У казці всі цілі досяжні, і герой сам робить своє життя таким, яким побажає, переборюючи всі перешкоди. Тобто, щастя й волю знаходить той, хто має головне багатство — світлу душу й чисті помисли. Матеріальні блага й духовні цінності — дві невід'ємні частини гармонійно­го життя сучасної людини, і казка доступним, чудесним способом дає розуміння цього і дорос­лим, і дітям.

у казкових сюжетах зашифровані ситуації й про­блеми, які переживає у своєму житті кожна лю­дина. Життєвий вибір, любов, відповідальність, взаємодопомога, подолання себе. Ну й, звичай­но, боротьба зі злом — усе це «закодоване» в об­разах казки.

Дуже часто головний герой у казках стикається з проблемою вибору — опиняється на перехрес­ті трьох доріг. І йому пропонується три варіан­ти подальших дій.

У реальному житті також кожна людина постійно стикається з проблемою вибору: від простого — що сьогодні одягти — до життєво важливого — як жити далі. На прикладі доль та вчинків каз­кових героїв можна простежити наслідки того або іншого життєвого вибору.

Кожна казкова ситуація має безліч граней і зміс­тів. Дитина чи дорослий, читаючи казку, несвідо­мо виносить для себе той зміст, який найбільше актуальний для когось з них на даний момент. Згодом людина змінюється, і одну й ту ж саму казку вона може зрозуміти по-іншому...

Часто діти просять батьків читати їм одну й ту саму казку майже щодня. Ймовірно, що саме ця казка найбільше відповідає світосприйманню ди­тини в цей момент і допомагає їй з'ясувати важ­ливі для себе питання.

Завдяки багатогранності змісту одна й та сама казка може допомогти дитині в різні періоди жит­тя розв'язувати актуальні для неї проблеми.

А той момент, коли в казці відбувається чіт­ке розмежування добра й зла, дуже важливий, так само, як і гарний кінець. Це дає почуття за­хищеності, надійності, стабільності і безпеки — тих цеглинок, з яких складається опора в житті кожної людини. Що б не відбувалося в казці — усе закінчується добре. Виявляється, що всі ви­пробування, що випали на долю героїв, були потрібні для того, щоб зробити їх сильнішими, мудрішими.

з іншого боку, персонаж, що зробив поганий учи­нок, обов'язково одержить по заслузі. А герой, що проходить через усі випробування, проявляє усі свої найкращі якості; обов'язково отримає на-

городу. Саме в цьому і полягає закон життя: як ти ставишся до світу, так і він — до тебе.

Слайд 7. Притча

Якось один чоловік намагався осягти істи­ну. Він хотів знайти и^ось нове, незвичайне. Тому вирушив у дорогу. Багато він пройшов доріг і міст. Але все, и^о він бачив, не було новиною для нього,

І от, нарешті, на дорозі він побачив камінь. На ньому напис: «Переверни мене». Чоловік перекинув камінь і побачив інший напис: «На­віщо ти шукаєш нових знань, якщо так по­гано користуєшся тими, що вже маєш?»

Про що ця притча? Вона про казку. Багато ка­зок дійшли до нас через приблизно З тис. років. Культури не лишилося, а казки залишилися, їхньою батьківщиною були Франція та Афри­ка, Росія та Індія. Але, несучи в собі культуру й світогляд свого народу, казки мають однорід­ні мотиви і в різних народів можуть бути схожі одна на одну.

Слайд 8. Казкотерапія, або казкокорекція – це термін психології і педагогіки, що позначає процес виникнення зв’язку між казковими подіями і поведінкою в реальній дійсності. Це процес переносу казкових сутностей в реальність. На думку відомого казкотерапевта Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєвої це лікування казками, відкриття тих, знань, які живуть в душі і являються в певний момент часу терапевтичними. Д. Соколов додає, що це процес активізації ресурсів, потенціалу особистості.

Досить влучно дали характеристику цьому явищу працівники Інституту казкотерапії в Санкт-Петербурзі, які наголошують, що казкотерапія – це терапія особливим казковим середовищем в якому можуть проявитися потенціальні ресурси особистості, дещо нереалізоване, матеріалізуватися потаємні мрії; завдяки казці з’являється відчуття захищеності і водночас втаємниченість.

Казкотерапевтична практика будується на використанні п’яти видів казок (за Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєвою):

  •            Художні казки;
  •            Дидактичні казки;
  •            Психотерапевтичні казки;
  •            Психокорекційні казки;
  •            Медитативні казки [94,56].

Слайд 9. Художні казки. До художніх казок відносять ті, що створені мудрістю народу, а також авторські казки. В них є дидактичний, психокорекційний, психотерапевтичний, і навіть медитативний аспекти. Проте вони використовуються педагогами і батьками щоденно в більшій чи меншій мірі. Важко здійснити професійний підбір такої казки, аби сформувати у дитини певний вид знань чи моральну якість. Художні казки можна і необхідно читати і розказувати дітям, але з метою поглиблення у терапевтичну дію казкотерапії варто зосередитися на інших видах казок.

Слайд 10. Дидактичні казки створюються педагогами для подачі навчального матеріалу. При цьому абстрактні символи (цифри, букви, звуки, поняття та уявлення) „оживають”, складається казковий образ світу, в якому вони живуть. Дидактичні казки можуть розкривати сутність і важливість певних знань. У формі дидактичних казок представляються навчальні завдання.

Казкотерапевт Т.М. Грабенко створила алгоритм дидактичної казки-завдання:

  1.   Створення образу казкової країни, де живе певний символ. Розповідь про особливості, звичаї цього краю.
  2.   Порушення спокою. Стихійні лиха (злива, вітер), напад злодіїв (дракон, Чахлик), важкий емоційний стан (сумно, нудно, відсутність друзів).
  3.   Відновлення порядку – щоб це зробити необхідно виконати певне завдання

Завдяки цим казкам діти відчувають зацікавлення і піднесення настрою під час занять. Нерідко такі казки супроводжуються ігровими діями. В ході таких казок добре засвоюються слова ввічливості, правила поведінки.

Слайд 11. Психокорекційні казки створюються для м’якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією слід розуміти „заміщення” неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині сутності того, що відбувається з нею. Терапевти використовують ці казки більшою мірою для дітей-підлітків, проте психокорекційну казку можна зробити методом впливу і на дитину-дошкільника, однак це має бути зроблене в індивідуальному порядку і дуже грамотно. Існує головне правило використання таких казок – необхідно знати внутрішню причину неадекватної поведінки дитини.

Для створення такої казки слід познайомитися з її алгоритмом                   (за Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєвою):

  1.   Підбір героя близького для дитини за статтю, віком, характером.
  2.   Опис життя героя у казковому світі, так щоб дитина знайшла подібність зі своїм оточенням.
  3.   Створення проблемної ситуації, схожої на реальну ситуацію дитини і приписування герою переживань дитини.
  4.   Пошук героєм виходу, поява казкових створінь, мудрого наставника, показ ситуації з іншого боку: „Побачене у правильному світлі, все стає благом”.
  5.   Герой розуміє свою неправоту і стає на шлях змін

Цікаво, що психокорекційну казку можна просто прочитати або розказати дитині, не роблячи жодних висновків чи ставлячи запитання. Таким чином педагог дає дитині змогу побути наодинці із собою і подумати. Навіть якщо казка не викликала яскравих емоцій, все одно поведінка дитини певним чином зміниться через внутрішні інстанції. Якщо дитина хоче, можна обговорити з нею казку, сформулювати певні висновки, „програти” її за допомогою ляльок, малюнків, пісочниці чи мініатюрних фігурок.

Слайд 12. Психотерапевтичні казки створюються в процесі пошуку сутності подій, що відбуваються і проблемних ситуацій. Психологи нерідко об’єднують психотерапевтичні казки із психокорекційними, проте вони мають деякі суттєві розбіжності. В процесі створення такої казки важливий образ головного героя. Він може створюватись за асоціаціями (зовнішні характерні риси), чи бути так званим ідеальним „Я”, який змінить стиль поведінки дитини на кращий. Однак героями психотерапевтичної казки можуть бути і спонтанно обрані персонажі. Головне, щоб вони були близькими для душі дитини, так би мовити, викликати симпатію. Така казка може стати дитячою притчею, що розповідає про ситуацію, яка символічно відображає хвилювання і події життя дитини.

На думку Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєвої психотерапевтичні казки можуть бути адресовані дітям, якщо необхідно обговорити проблему життя і смерті, у випадку емоційної травми, розлучення батьків тощо. Тобто, в тих випадках, коли необхідно пояснити дитині сутність того, що відбувається і допомогти їй змінити ставлення до цього.

На думку Д. Соколова психотерапевтичною казкою буде і та, що розповідають колективу дітей. В ній герой перебуває у фантазійній ситуації, проте цю ситуацію діти пропускають через себе як крізь призму, вони прослідковують тонкі аспекти ситуації, роблять певні висновки. В залежності від обставин, настрою дітей і педагога таку казку можна обговорити з дітьми або дати їм можливість самостійно обдумати її. Працівники Інституту казкотерапії вважають, що до психотерапевтичних казок можна віднести притчі і історії Біблії, казки художньої літератури. Проте найбільший вплив на дитину матиме авторська казка педагога чи власна казка дитини для певної ситуації. До психотерапевтичних казок можна малювати ілюстрації, виготовляти ляльки чи розігрувати драматизацію.

Слайд 13. Медитативні казки створюються для накопичення позитивного образного досвіду, зняття психоемоційної напруги, для створення кращих моделей взаємовідносин, розвитку особистісного ресурсу.

Саме слово „медитація” стало дуже популярним і асоціюється у багатьох з духовною практикою. Медитація – це повне занурення у певний процес. За умов гуманізації освіти і з точки зору збереження дитячого здоров'я не доцільно проводити медитацію в чистому вигляді з дітьми , адже їхня психіка надзвичайно нестійка. Для дитини медитація – це захоплення тим, що вона чує, бачить, займається в даний момент (малювання, гра). Отож, найголовніше створити у дітей настрій для того, щоб захоплено переживати казку.

На думку казкотерапевтів, головне призначення медитативних казок – повідомлення несвідомому позитивних „ідеальних” моделей стосунків з оточуючим світом та іншими людьми. Тому особливістю, що вирізняє медитативні казки з усіх інших, є відсутність конфліктів і негативних персонажів.

Медитативна казка допомагає дитині розслабити не тільки тіло (після рухливої гри, заняття, вправи), а й розум (відсторонення від операційних дій). Це звичайна зміна виду діяльності, проте з лікувальним чи терапевтичним ефектом. На нашу думку, медитативну казку можна віднести до одного з видів психо-гімнастичних вправ.

Слайд 14. За визначенням С. Ройз казкотерапія діє у трьох ключових напрямках: діагностуючому (для визначення характерних особливостей стану і настрою дитини), впливаючому (корекція і терапія) і розвивальному (засвоєння нових знань, формування уявлень).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КАЗКА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Чи не найбільш раціональним є використання казкотерапії для формування морального здоров'я дитини, адже казка може впливати на моральну свідомість (уявлення про моральні норми), на формування навичок моральної поведінки (вчинки персонажів), на моральні почуття (стійкі переживання і вольові реакції). Завдяки казці у дитини старшого дошкільного віку розвивається не тільки логіка моральних суджень, а й моральні почуття. У відповідності до тверджень великого педагога К. Ушинського казка стає засобом творення „другої природи” дитини. Ідеї, що несе казковий сюжет трансформуються у переконання вихованців, переконання – у звички, а звички – у нахили. До того ж для дитини дуже природно засвоювати норми і правила не свідомо під час багаторазових повторень, а у власній уяві під час слухання казки. Звична поведінка дошкільника формується поступово, з набуттям досвіду, проте досвід героя казки є для дитини не менш значущим, ніж власний. До того ж висновки про помилки чи правильні вчинки персонажів дитина може зробити сама, без впливу дорослого. Дитина настільки емоційна, що може відчувати сором героя казки, його радість або смуток, його обурення чи тріумф. Такі емоційні переживання і моральні почуття є рушійною силою поведінки дитини.

      В.О. Сухомлинський так писав про казку: „Я тисячу разів переконувався, що, наповнюючи світ фантастичними образами, створюючи ці образи, діти відкривають не лише красу, але й істину. Без казки, без гри уяви дитина не може жити, без казки оточуючий світ перетворюється для неї в красиву, але все ж намальовану на полотні картину; казка змушує цю картину ожити. Казка – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови”.

Психолог С. Ройз зазначає, що з чотирьох років у дитини починається активний процес образного мислення. Образи – це унікальні мислиневі конструкції. Мозок дитини реагує на зовнішній світ емоційно. Емоція в перекладі з латинської хвилювати, потрясати – і справді вона схожа на хвилю: пробігла по тілу і викликала приємні або неприємні відчуття. Емоції, що запам’ятовуються  і можуть відтворюватися психологи називають почуттям. Поступово дитячий мозок засвоює більш складну операцію – викликавши почуття, він закріплює його у вигляді образу.  Казкові образи здатні викликати у дитини яскраві емоції і стійкі почуття, пов’язані з ними. Саме тому казка виступає дійсно впливовим на дитячу психіку засобом формування моральних почуттів, уявлень, мотивів, моральної свідомості

Казки, прочитані або розказані дитині у душевній обстановці безумовно несуть користь. Психолог П. Лебедько навіть зауважує, що якби у маленького Олександра Пушкіна не було такої прекрасної няні, то світ згодом міг би залишитися без великого поета. Він додає, що у будь-якій казці можна знайти цілий перелік проблем і шляхи їх вирішення. Слухаючи казки, дитина накопичує певний „банк життєвих ситуацій”. І, розмірковуючи над кожною почутою історією, він буде „відкладати” знання у свій актив, поступово готуючись до життя і формуючи найважливіші моральні цінності.

На думку Д. Соколова казка дає чудову спільну мову для дорослого з дитиною. „Зазвичай вони розмовляють різними мовами. При цьому двомовною є скоріше дитина, а проблеми у спілкуванні є скоріше у дорослого. Мова казки їх звичайно зближує.” Без нарікань і повчань збоку дорослого дитина може зрозуміти що від неї хочуть і як їй слід чинити.

Наші пращури, займаючись вихованням дітей, розповідали їм цікаві повчальні історії. Не поспішаючи карати дитину, що провинилася, вони вели розповідь, з якої ставала зрозумілою сутність вчинку, інші розповіді тільки попереджали про ступінь небезпеки або вчили дітей як поводити себе у тій чи іншій ситуації. Сьогодні, спираючись на віковий педагогічний досвід, вчені стверджують, що подібні історії були основою казкотерапії.

Яким чином діє механізм казкотерапії і чому він виконує такий широкий спектр завдань з формування цілісної особистості?

Термін „казкотерапія” у педагогів та психологів має загально позитивне призначення, з огляду на те, що це найдавніший метод виховання і навчання. Це, так би мовити, виховна система найближча до природи самої людини.

Казкотерапія є дієвим методом роботи як з дорослими, так і з дітьми. Зважаючи, що для дітей найважливішим у казці є чарівність подій, що відбуваються, можна вважати, що казкотерапія для дитини – це процес удосконалення внутрішньої природи і світу навколо.

Психологи нерідко ставлять діагноз сьогоднішньому суспільству – „несформованість моделей ефективної поведінки”, через що люди дорослі і маленькі почувають себе нещасливими, вважають, що оточуючі їх не розуміють. Причиною цього є внутрішня дисгармонія, яку щодня творить і посилює жорстокість і бездуховність навколишньої дійсності. На думку спеціалістів Інституту казкотерапії всі засоби впливу мають бути зведені на „досягнення внутрішньої гармонії”, тому що гармонійна особистість виступає і в казці, і в житті як Творець, а дисгармонійна – як Руйнівник.

Таким чином, метафорично предмет казкотерапії можна визначити як внутрішню перемогу Творця над Руйнівником. Вічне протистояння Добра і Зла.

Як поводить себе людина, що вона відчуває з точки зору категорії „руйнування-створення”, що проявляється по відношенню і до внутрішнього світу? Зовнішній руйнівник приносить біль і дискомфорт іншим людям, предметам, об’єктам світу. Зовнішній творець намагається створити навколо себе комфортні умови, береже те, що його оточує. Внутрішній руйнівник свідомо і несвідомо шкодить своєму здоров’ю і розвитку. Внутрішній творець носить чисті думки, дисциплінує почуття, береже своє здоров'я. Тобто категорія Творець є зосередженням уявлень про морально, а значить і психічно здорову особистість, формування якої є метою кожного педагога.

На питання „Як ростити Творця у гіперактивній і агресивній дитині, тим більше, що вона викликає руйнівні почуття?” Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєва радить: спостерігати, створювати ситуації та відповідати казкою…

Але виявляється казка має бути непростою. Дітям третього тисячоліття мало прочитати казку, необхідно навести їх на певні думки, стосовно тієї казки або створити зовсім нові образи і сюжети близькі і цікаві для дітей, щоб казкотерапія виявилася дієвим засобом. Поступово, розгадуючи „казкові уроки”, у дітей формуються найважливіші цінності.

Звичайно, педагог має заздалегідь обдумати казку, яку він розповість, поставити ключові питання для себе, щоб потім винести їх на обговорення з дітьми, а можливо створити таку казку, до якої не потрібно буде ставити зайвих питань і дитяча свідомість сама зробить правильні висновки.

Серед казкотерапевтичних жанрів присутні: притча, байка, анекдот, легенда, міф, дума, сага і навіть епос, але найближчий до дитини і найбільш образний з них усіх – казка.

Історики стверджують, що для казки характерний, так званий „мандрівний сюжет”. Тобто казки  різних народів мають дуже багато спільного. Тому, є всі підстави стверджувати, що казки відображають загальні закономірності розвитку подій, явищ, вчинків, висновків.

Казкотерапією люди займалися споконвіку, щоправда несвідомо. Сьогодні теоретики виділяють чотири етапи в розвитку казкотерапії. Це своєрідні процеси, що тривають, не закінчуючись.

До першого етапу казкотерапії відносять – усну народну творчість. Її початки загублені у глибині століть, але процес усної (а пізніше і писемної) творчості триває до сьогодні.

Другий етап казкотерапії – збирання і досліджування казок і міфів. Дослідження міфів і казок у психологічному, глибинному аспекті пов’язане з іменами К.-Г. Юнга, М.-Л. фон Франца, Б. Беттельхейма, В. Проппа та ін. Власне психоаналіз заснований на міфах. Процес пізнання потаємного змісту казок і міфів продовжується і зараз.

Третій етап носить назву психотехнічний. Сучасні практичні підходи до психології і педагогіки використовують казку як техніку, як засіб для психодіагностики, корекції і розвитку особистості.

Четвертим етапом є інтегративний. Він пов’язаний з формуванням концепції Комплексної казкотерапії, з духовним підходом до казки. Цей процес почався в Росії близько десяти років тому, де і був створений Інститут казкотерапії.

Фахівці з психології та психотерапії Д. Бретт, Д. Фролов, Т. Грабенко,       О. Тихонова, О. Панькова виділяють низку функцій, які виконують казки:

  •      Казка наповнює прогалини індивідуальної історії особистості, доповнює її загальнолюдською інформацією.
  •      Казка дозволяє актуалізувати важливі моменти життя особистості.
  •      Казка дозволяє сформувати новий погляд на ситуацію і перейти на новий рівень її сприйняття та осмислення.
  •      Казка відображає внутрішній конфлікт особистості і дає можливість розв’язати його.
  •      Казка є буфером між дитиною і педагогом.
  •      Казка слугує альтернативною концепцією сприйняття неоднозначних життєвих ситуацій.
  •      Казка формує Віру у позитивне вирішення проблеми чи ситуації .

Казка справді виконує багато завдань, проте необхідно пам’ятати про те, що терапія неможлива без дотримання принципів роботи з  цим жанром. Можна визначити певні умови використання казок:

  1.   Доречність;
  2.   Відвертість;
  3.   Дозованість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Використання методу казкотерапії на уроках психології

 

Головними  завданнями загальної середньої освіти в Україні є виховання громадянина України, формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, якій притаманне почуття гідності, повага до прав і свобод людини, свідоме ставлення до обов’язків людини і громадянина, гордість за свою батьківщину, здатність до само розуміння і самовдосконалення, активної участі у соціальному житті країни.

У формуванні зазначених важливих якостей, у вихованні громадянина сучасної демократичної держави важливе місце посідає підвищення психологічної культури, яке, передусім, містить розуміння самого себе як особистості, усвідомлення свого місця у соціумі, формування навичок рефлексії, урахування потреб та інтересів інших, конструктивне вирішення проблем. Розвиток адекватного само оцінювання, повага до себе – необхідна умова формування правової культури, вироблення власної позиції, соціальної активності.

          Головними цілями уроків психології в молодших класах є:

  • Розвивати навички з вдосконалення пам’яті, уваги, мислення, мовлення учнів. Сприяти інтелектуальному зростанню учнів.
  • Сприяння формуванню повноцінного розвитку дітей, охороні і зміцненню фізичного, духовного, психологічного здоров’я.
  • Поінформованість дітей  в широкому колі життєвих проблем.
  • Формування навичок здорового способу життя.
  • Оволодіння дітьми низкою різнобічних комунікативних умінь та навичок.
  • Розвиток емоційної регуляції поведінки дітей.
  • Запобігання і зниження тривожності і страхів у дітей.
  • Розвиток впевненості в собі, у своїх можливостях.
  • Розвиток творчих здібностей.
  • Сприяти адаптації дітей в соціальному середовищі через спілкування, міжособистісні відносини.
  • Оволодіння навичками етичної та правової поведінки, толерантністю і повагою до інших.

             Методичні засоби, які використовуються на уроках:

  •     Групова дискусія – розвиває вміння слухати і взаємодіяти між собою.
  •     Метод аналізу ситуацій – стимулює звертання до досвіду інших та свого.
  •     Ігрові методи (ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, імітаційні, ділові).
  •     Психодрама – метод групової роботи, де діти виконують ролі, моделюють життєві ситуації.
  •     Проективне малювання – для розуміння власних думок і почуттів.
  •     Психодіагностика – метод, при якому учасники – діти, виявляють себе.
  •     Казкотерапія – встановлює взаєморозуміння, довіру. Читання літератури на розвиток свідомості дітей.

 

 Види роботи з казкою.

 

1. Читання і обговорення казки за схемою.

                           Схема аналізу казки

  • Основна тема (про що казка).
  • Мотиви вчинків героїв. Характеристика го­ловного героя («Скажи мені, чому ти це ро­биш, і я скажу, хто ти»).
  • Відносини між головними героями й іншими персонажами.
  • Події казки (сюжетна канва).
  • Труднощі, з якими стикаються герої.
  • Засоби подолання труднощів,
  • Відсутні ресурси (чого не вистачає героєві, щоб впоратися з труднощами).
  • Наявні ресурси.
  • Почуття (енергетичне поле казки).
  • Образи і символи казки.

 

2. Перетворення відомих народних казок на задачі.

3. Перетворення картинки з проблемною ситуацією на казку.

4. Домальовування картинки та складання по ній казки.

5. Знайти спільне і відмінне в казках.

6. Складання сенкану до імені героя.

7.  Скласти казку про одного і того ж героя, але з різними емоціями.

8.  Гра "Продовжи не читаючи" : створення сюжетів за допомогою відповідей на одне з низки запитань, не знаючи відповіді на попереднє запитання, надане іншим гравцем.

 Ця вправа надає змогу подолати психологічний бар'єр, пов'язаний із поширеними у суспільстві поглядами про "винятковість" творчих здібностей і демонструє, що створити нове і цікаве, смішне здатен кожний із нас і нічого важкого або неусвідомленого тут немає.

9. Або ж один учасник пише на одній половині дошки слово, а інший - на другій. Обидва не бачать, що саме. А потім із слів треба зробити історію або віршик.

10. Гра "Що було б, якби": у відому ситуацію або казку введено неймовірну подію або персонаж. Наприклад: "Що було б, якби до телецентру для участі в передачі для дітей з'явився крокодил?" Приклад розповіді дитини: "Крокодил умовляв працівників телецентру пустити його на передачу і навіть проковтнув головного начальника, але дівчинка переконала крокодила повернутися до зоопарку".

Це сприяє розвитку не тільки комбінаторного мислення, як попередні вправи, а й потребує аналізу ситуації та синтезу нових сюжетів.

11. Метод моделювання  передбачає заміну частин тек­сту графічними моделями.

При цьому використовують­ся геометричні фігури, кольорові позначення, знаки. Під час аналізу казки важливо провести дитину че­рез рівні тексту: рівень сюжету, рівень героя, рівень автора.

12. Казка-навиворіт.

  Проілюструємо  цей прийом  на прикладі казки «Ріпка».

                                    «Та сама Мишка»

Була собі Мишка. Та сама, без якої Ріпку не змог­ли Дідусь разом з Бабусею, Онучкою, Жучкою та Кицькою вирвати. Тільки ото коли Мишка підбігла та Кицьку за хвоста вхопила, та дружно всі разом смик­нули — отоді й витягли Ріпку. І  Бабуся стала Мишці біля нірки шматочок сиру класти. І Кицька ту Миш­ку вже не лякала.

      А Мишка дуже запишалася!..

Наступної осені знов кличе Дідусь усіх Ріпку рва­ти.

           А Мишка й каже:

— Я ще не встигла відхекатись од торішньої Ріп­ки. Дуже важка робота була. Страх, як я наморилася. Тягніть самі!

13.  Модель  «Діаграми Ейлера – Венна»

      Наприклад,  порівняти котів - героїв казок «Кіт у чоботях» та «Пан Коцький »

    Відмінне                                                                    Відмінне

«Кіт у чоботях»                                                              «Пан Коцький »

Проворний                                                                         лінивий

ввічливий                                                                           старий

кмітливий                                                                           товстий

швидкий                                                                             неповороткий

допоміг своєму господареві                                             господар вигнав з дому                                                                            

 зустрічався з різними людьми                            зустрівся з різними тваринами             

                                                            Спільне

              тварини

          мали господарів

                                                   спочатку жили в селі

                                                    вміють  розмовляти

 

  1. Створення "вінегрету " з казок або колаж із казок.

 Суть цього прийому по­лягає в тому, що події з різних казок переплітаються й роз­галужуються за новим сюжетом. Наприклад, Івасик-Телесик з'явився в будиночку Білосніжки і став її вихованцем, або Баба-Яга зустріла у лісі Колобка і вони разом відправилися в гості до Попелюшки.

Це дасть старій казці новизну й принесе задоволення ди­тині від фантазування засобами слова.

15. Створення казки від загадки, потішок, смішних віршиків, прислів’я, задачок тощо.

16. "Біном фантазії".

 Новий образ може з'явитися, якщо взяти два слова, між якими є певна змістова дистанція. Це вимушено активізує уяву, а в результаті виходить єдине фан­тастичне ціле. В "біномі фантазії" слова використовуються не в їх звичайному значенні, а звільненими з мовного ряду, в якому вони звично фігурують. Наприклад, "шафа" і "соба­ка". Ці слова можуть бути поєднані за допомогою приймен­ника: собака з шафою, шафа собаки, собака на шафі, собака у шафі. Кожне з цих поєднань може слугувати основою для вигадування конкретних ситуацій, з яких утворюється казка.

17. Придумування історії з шостим словом.

 Дітям дають сло­ва, на основі яких вони вигадують яку-небудь історію, напри­клад, п'ять слів, які підказують сюжет казки "Червона шапоч­ка": дівчинка, ліс, квіти, вовк, бабуся; з шостим словом, наприклад, вертоліт. Історія може бути такою: коли вовк сту­кав до бабусі, його помітив вертоліт ДАІ й почав переслідува­ти злочинця, поки той не потрапив до рук мисливців

 

Техніка складання казки.

 

Казку для казкотерапії слід складати для кожної дитини окремо, з урахуванням її особливостей, відштовхуючись від тих проблем та страхів, які притаманні конкретній дитині. Така казка повинна надати малюку можливість вдатися до самоаналізу. Головний герой переживає ті ж емоції, що і малюк, долає ті ж страхи та комплекси, знаходить виходи із проблемної ситуації. Таким чином, дитина порівнює себе з персонажем, аналізує його поведінку і, як результат, вчиться долати труднощі різного характеру у реальному житті. А отже позбувається тих недоліків, які притаманні їй зараз.
Як скласти казку для казкотерапії:
1. Чітко визначте проблему, яку слід вирішити.
2. Підберіть можливі шляхи її подолання у реальному житті.
3. Втільте у головного героя казки (це може бути вже існуюча казка) ті риси, страхи, комплекси, яких слід позбутися.
4. В процесі розгортання подій казки головний герой з його недоліками повинен перетворитися на позитивного.

Варіанти використання відомих казок

 

 

 

 

Зухвалий колобок перетворуюється на скромного пісняра.




 

 

 

 

 

 

Жадібні ведмежатка стають щедрими та ділять шматок сиру серед усіма лісовими мешканцями.






 

 

 

Балакуча жаба, що весь час хвалиться , перестає хвалити себе і стає найкращою жабою у ставку.

 

 

 

 

 

 

Ледачі мишенята допомагають півнику, а потім вони разом смакують пиріжками.
 


                       Як створити терапевтичну казку


1. Обираємо героя, близького дитині за статтю, віком, характером.
2. Описуємо життя героя у казковій так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.
3. Вводимо героя в проблемну ситуацію, відповідну до реальної, яку переживає дитина.
4. Пошук героєм шляхів розв’язання проблеми супроводжуємо коментарями, показом ситуації з різних точок зору. Можна ввести помічника – мудрого наставника.
5. Робимо висновок, долучаючи до цього дитину.
Примітка. Створюючи психокорекційні казки, важливо знати приховані причини певної поведінки, страхів та комплексів дитини.
Тож, творіть, фантазуйте разом з дітьми, світ казки чекає на вас!


 

 

 

 

 

Гра «Дивні історії казкових героїв»

Ведучий просить учасників вибрати казкового героя, який через ті або інші причини не подо­бається, здається дивним, якого неможливо зро­зуміти. Потім учасники розмірковують, ким би міг стати цей казковий герой, якби він жив тут і зараз —- у сучасному житті.

Далі групу ділимо на 2-3 підгрупи. Кожна з них складає казку за участю тих героїв, яких вибра­ли самі учасники групи.

Потім дається назва казці, а вже після цього вона драматизується.

                        Гра «Урок психологічної абетки у казковій школі»

Учасники всі разом сідають за парти в ролі тих негативних героїв, яких вони самі обрали. Ве­дучий проводить з ними урок з «Психологічної абетки». Учасники групи відтворюють поведін­ку, голос, вчинки на уроці тих героїв, яких ви­брали.

Час проведення: 30 хвилин.

Ідентифікація дитини зі своїм казковим героєм допомагає їй усвідомити себе через казку, ви­явити свої приховані мотиви. Гра дає можливість ведучому провести діагностику дитини.

Наприкінці гри треба провести деролінг (вихід з ролі) та обговорити такі питання:

  • Для кого виконувана роль виявилася важ­кою? Для кого — легкою?
  •      Чи змогли ви зрозуміти приховані мотиви по­ведінки своїх героїв?
  • Якими вони постали перед вами зараз?
  • Чи знайдено щось спільне в поведінці і вчинках зіграного героя із власними вчинками і поведінкою?
  • Що в поведінці вашого героя вам сподобало­ся? Що — ні?
  • Чим би ви могли допомогти своєму героєві, якби він про це попросив?

Гра «Казкові істоти»

Колись давним-давно одну країну населяли каз­кові істоти.

Але налетів ураган й заніс  їх. Тільки глибоко в пе­чері залишилися личинки цих істот. Зараз я дам вам усім по одній личинці, ви їх зігрієте своїм теплом і з них вийдуть казкові істоти.

Учасникам групи роздаються слабо надуті пові­тряні кульки, яких вони мовчки притискають до себе, можна дати можливість щось на них нама­лювати. Через 2-3 хвилини кожен учасник роз­повідає про те, хто з'явився з його кокона, як його звуть.

Які чудові істоти з'явилися в нашій казковій країні! У кожної свій характер, зовнішність, якості.

Але ми знаємо про них мало. Де живуть вони? Що з ними відбувається? Тому пропонується вам згрупуватися у 4 підгрупи і скласти 4 історії про тих персонажів, які є в кожній підгрупі.

Розподіл на підгрупи

Ведучий швидко і зненацька командує: «Встань­те ті, кому в дитинстві подобалися казки про тварин!» І перші четверо, хто підхопився з міс­ця, наділяються правом підібрати собі підгрупи. Якщо ж учасників непарна кількість, то той, хто залишився, сам обирає, до якої групи йому приєднатися.

Складання казки

Кожна підгрупа утворює своє маленьке коло й про­тягом 10 хвилин складає казку з обов'язковою участю всіх казкових героїв, які представлені в даній групі.

Потім усі знову сідають у загальне коло й пред­ставники від кожної підгрупи зачитують скла­дені казки.

Рефлексія

Учасникам ставляться питання:

  •    Як швидко вам вдалося придумати загальний сюжет казки?
  •    Що стало головним? Що — другорядним?
  •    Чи задоволені ви тим, що працювали разом і склали нову казкову історію?

 

 

 

 

 

Література

  1. Бурчик О. В. Групова казкотерапія в особистісно орієнтованому вихованні дітей // Вісн. Житомир, держ. ун-ту ім. І. Франка. 2005. № 25. С. 203–205.
  2. Майбородюк Н. Д. Казкотерапія у розвитку ціннісно-смислової свідомості учнів початкової школи // Педагогіка вищ. та серед, пік. : зб. наук. пр. 2010. Вип. 28. С. 136–141.
  3. Формування життєтворчих компетентностей дітей і дорослих засобами казкотерапії // Шкільна бібліотека. 2011. № 1. С. 7–9.
  4. Музичук О. О. Казка як засіб розвитку особистісних цінностей молодших школярів // Проблеми сучасної психології. 2012. № 17. С. 317–326.
  5. Шик Л. А. Казкотерапія в роботі з дошкільниками. Харків : ВГ «Основа», 2012. 240 с.

 

 

 

 

 

 

 

zip
Пов’язані теми
Психологія, Майстер-класи
Додано
3 грудня 2020
Переглядів
122
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку