Психологічний семінар-презентація «Суїцид як соціально-психологічний феномен»

Психологічний семінар-презентація

«Суїцид як соціально-психологічний феномен»

Мета:

• розкрити актуальність проблеми суїцидів серед підлітків та молоді, допомогти учасникам семінару зрозуміти значення й зміст суїцидальної поведінки;
• дати визначення суїциду, охарактеризувати соціальні чинники, фактори ризику, причини та мотиви самогубств;
•  надати рекомендації  щодо роботи з профілактики суїцидальної поведінки молоді.

Обладнання: ПК, екран, проектор, слайди.

 

Хід семінару

Актуальність проблеми.

Щойно одна людина вчинила самогубство. Менше ніж через хвилину це зробить ще одна. Кожні 40 секунд на планеті стається один випадок суїциду.

Це означає, що приблизно 800 тисяч людей щороку закінчують життя самогубством. Такі дані наводить ВООЗ у доповіді до Всесвітнього дня запобігання самогубствам. Його відзначають щороку 10 вересня.

Отже, однією з пекучих проблем на сьогодні є проблема зростання кількості самогубств дітей, підлітків, молоді та дорослих. Останнім часом збільшилася кількість суїцидальних спроб у шкільному віці. Щорічно в Україні скоюють самогубство більше сотні дітей. У 2017 році було зафіксовано 106 таких випадків, а в 2016 році – 115. Це в рази менше, ніж кількість суїцидів серед дорослих і помітно нижче, ніж в інших країнах.

Але ці дані, ймовірно, неточні, оскільки часто суїциди серед підлітків класифікують як нещасні випадки. До того ж експерти говорять про тисячі невдалих спроб звести рахунки з життям серед дітей.

Але проблема ще й у тому, що спроб суїциду – тисячі. І, як пояснюють психологи, часто проблеми дітей, що замислили накласти на себе руки, залишаються непоміченими оточуючими, як і самі наміри вчинити самогубство. Невдалих спроб покінчити життя серед дітей – не менше 2,5 тисяч в рік, запевняє заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Здавалося б, інстинкт самозбереження – наймогутніший з-поміж  усіх інстинктів будь-якого живого організму. Що ж має статися, щоб зламався придуманий природою найнадійніший страховий механізм? Це питання виходить далеко за межі біології, медицини й зачіпає усі сторони нашого буття.

Історична довідка.

Самогубство як реакція на соціально-психологічні фактори, що дезадаптують, існує протягом багатьох століть.

Історичний огляд необхідний для того, щоб зрозуміти значення й зміст суїцидальної поведінки, що змінювалася протягом історії.

Греко-римська культура ставилась до самогубств неоднозначно. Сократ доводив, що самогубство не припустиме, оскільки життя людини залежить від Бога. Платон вважав, що розум дається людині для того, щоб мати мужність жити навіть у житті, сповненому страждань. Аристотель вважав, що вбиваючи себе, людина переступає закон (В Афінах руку самогубця відрубували і ховали окремо).

З іншого боку Епікур і його учні вважаючи, що метою життя є задоволення, вважали суїцид можливим і навіть бажаним. Стоїки вважали, що якщо обставини роблять життя  людини нестерпним чи настає перенасичення життям, варто добровільно розлучитися з ним.

Древні іудеї стверджували, що життя прекрасне, людина повинна цінувати його і не впадати у відчай, оскільки все відбувається за божим велінням.

В книгах Мойсея відомі випадки масових самогубств у випадку полону ворогом.

В усі часи в Японії люди поважно ставились до випадків харакірі, як до способу тих, хто зазнав невдачі та ганьби, виправдати себе. Протягом ІІ світової війни японські пілоти розглядали суїцид як високу честь.

В індійській культурі вважалося , що необхідно повільно й поступово вбивати свою плоть, тим самим очищаючись від гріхів, і тільки така смерть є правильною. В Індії колись, а в деяких штатах і нині, жінка спалювала себе разом із померлим чоловіком. Цей звичай відомий як саті.

В ісламі самогубство є найтяжчим із гріхів і рішуче забороняється Кораном.

У християнстві чітке ставлення до суїцидів сформувалось не зразу. Першим із отців церкви самогубство засудив у ІУ столітті Блаженний Августин (порушується одна з десяти заповідей «не вбий»).

 

Також змінювалася і моральна оцінка самогубства (гріх, злочин, норма, героїзм), що залежала не тільки від історичного етапу розвитку суспільства, а й від соціальних та етнічних факторів.

Мабуть першим письмовим джерелом, що дійшло до нас, де зберігається згадка про суїцид, є давньоєгипетський рукопис «Суперечка людини зі своєю душею». Він належить до епохи Древнього царства (ХХІ т... до н.е.) і був написаний стародавнім, невідомим автором у часи зміни суспільних порядків і моралі. Вся «Суперечка» пронизана почуттям замкнутості й занедбаності, людина почувається самотньою в суспільстві, у якому їй усе чуже й вороже. Третя частина цієї «Суперечки» настільки прониклива, що заслуговує цитування:

«Мені смерть уявляється нині зціленням хворого, визволенням із полону страждань. Мені смерть уявляється нині запашним миром, сидінням у тіні вітрила, наповненого вітром. Мені смерть уявляється нині лотоса цвітінням, безтурботністю на березі сп’яніння. Мені смерть уявляється нині небес проясненням, розумінням істини прихованої. Мені смерть уявляється нині будинком рідним після довгих років ув’язнення».

Безсумнівно, що в цих рядках немає і натяку на релігійний страх. Можна стверджувати, що на певних етапах розвитку цивілізації ставлення до суїциду було цілком толерантним.

 

 

Деякі дослідження проблеми самогубства у соціології та психології.

Першим дослідником, що заклав наріжний камінь у фундамент сучасної суїцидології був французький соціолог Еміль Дюркгейм. У роботі «Самогубство. Соціологічний етюд» (1897р.), яка складається з трьох книг, він стверджував, що його варто пояснювати насамперед з огляду на зовнішні обставини, особливості суспільства, в якому живе людина, тобто соціуму.

 

До соціальних чинників, які за звичай супроводжують суїцид, зазвичай відносять:

• урбанізація та трудова міграція населення;
• вплив засобів масової інформації;
• заразливість і колективність самого феномену самогубства;
• послаблення інституту сім'ї;
•  розпад її внутрішньої гармонії;
•  міжлюдська ізоляція,
• інтенсифікація нервово-психічної діяльності;
•  вживання заспокійливих засобів, алкоголю;
• тиску суспільної машини,  коли людина почуває себе «гвинтиком».

 

Довідка.

 Урбанізація -  швидке зростання старих та поява нових міст, підвищення їхньої ролі в економічному і культурному житті суспільства.

В сучасному світі суїцид давно вважають переважно міським явищем. Саме з великими містами пов’язують ранній статевий розвиток підлітків, що визнається фактором, що обтяжує самогубство. Статистика стверджує, що 70% самогубств мали ознаки сексуального протесту.

Заразливість і колективність – це ті  характеристики суїциду, які напряму пов’язані як з урбанізацією населення, так і з впливом засобів масової інформації на свідомість підлітків.

 

 У книзі «Про самогубство як соціальне явище» Е. Дюркгейм запропонував таку класифікацію самогубств:

1. Егоїстичне самогубство, характерне для осіб, що втратили значущі соціальні зв'язки. Саморуйнування виникає, оскільки індивід почувається відчуженим і роз’єднаним із суспільством, родиною, друзями.

3. Альтруїстичне самогубство чинить людина, що жертвує своїм життям в інтересах інших людей чи заради ідеї. Суїцид виконується людиною, якщо авторитет суспільства (групи) придушує її его-ідентичність і вона жертвує собою на благо суспільства, заради соціальної, релігійної чи філософської ідеї.

2. Аномічне самогубство є реакцією на життєву кризу (економічну, політичну, сімейну, внутрішньоособистісну тощо), що загрожує  добробуту людини чи задоволенню значущих для неї потреб. Як наслідок невдач у пристосуванні людини до соціальних змін. Їх кількість зростає в періоди суспільно-економічних криз, але вони мають місце і в період епохи процвітання, коли виникає необхідність адаптації до нових умов життя.

 

 

 

Е. Дюркгейм зазначає, що економічні кризи мають здатність посилювати схильність до самогубств. Але позитивні кризи( зниження цін), під час яких благоустрій країни швидко підвищується, мають такий самий вплив, як і економічні спади.. Це відбувається в результаті струсу колективного устрою. Будь-яке порушення рівноваги основ штовхає на навмисну смерть.

Одним з основоположників нового підходу до розуміння специфіки аутоагресивної поведінки став американський психолог Н. Фарбероу. Свою книгу «Cry for help» («Крик, звернений до людей» ) він присвятив розповіді про тих, хто втратив зв’язок із життям та суспільством, страждає від самотності і готовий зробити фатальний крок у безодню, з якої ніхто не повертався. Разом з тим, автор упевнений, що наміри потенційного суїцидента неправильно вважаються невідворотними. Сам факт самогубства – це своєрідний «крик про допомогу», заклик до оточуючих. Людина готова прийняти пропоновану допомогу, потребуючи розуміння. Головне – щоб її вчасно почули.

 

Що ж таке суїцид або самогубство?

 

• Самогубство - позбавлення себе життя. Можлива власна загибель, ймовірне знищення самого себе, зумовлені ризикованою дією, відчайдушним вчинком і т. ін.   /Словник української мови/.
• Самогу́бство, суїцид (лат. sui caedere вбивати себе) — умисне спричинення власної смерті, часто вчинене з відчаю, причину якого часто відносять до психічних розладів… /Вікіпедія/

Отже, самогубство – це усвідомлене позбавлення себе життя, це нездатність справитися зі стресовою ситуацією, емоційна нестійкість, перекручене сприйняття життя, кінцеве рішення тимчасової проблеми.

 

Суїцид як форма поведінки людини привертає увагу своєю неприродністю. Зігмунд Фрейд дає йому назву «інстинкт смерті» і протиставляє суїцидоманію «інстинкту любові».

 

• Дюркгейм  виділяє асоціальний характер суїциду, який називає «космічним» - це вплив пори року, дня, а також стать і вік:
• пора року (Новий рік, осінь, «ефект понеділка»);
• стать (чоловіки на 1-му місці, в три рази більше, ніж жінки, у жінок більше спроб).
• вік (кризові періоди);
• матеріальний стан (проблема бідних і багатих). Рахунки з життям частіше зводять у розвинених країнах. Бідні суспільства з високим ступенем колективізму демонструють низький рівень самогубства;
• подружній статус (вдале подружнє життя – захист від суїциду, найбільше вчиняють самогубства розлучені, потім - вдови, вдівці,  самотні).

 

 

 

 

Статистика.

 Якщо взяти статистику, то найбільш ризикованими порами року будуть «вбивчі місяці» - травень, червень, пора року – весна. Вбивчі години – зранку до обіду. Вік 19-20 до 35-40 років.

  Найбільш ризикований вважається вік близько 30 років.

З кінця 80-х років суїцид помолодшав.

Фактор статевої приналежності виявляє чоловічий характер суїциду. Хоч жінки здійснюють більше суїцидальних спроб, чоловіки частіше доводять їх до логічного завершення.

На сьогодні самогубство впевнено посідає четверте місце серед причин смертності населення Землі. За даними ВООЗ за 2018 рік, Україна ввійшла до групи країн із середнім рівнем суїцидальної активності.

З інтерв’ю  заступника директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдана Петренка:

"В Україні відбувається 100-150 випадків самогубств серед дітей на 8-9 тисяч щорічно. При тому, що кількість дітей у нас становить 16% від населення. Але тенденції зростання суїцидів немає. Кількість дитячих самогубств у співвідношенні на 100 тисяч дітей у нас в чотири рази менше, ніж у США. Але це якщо ми говоримо "сухими" цифрами. Емоційно, і це природно, смерть дитини сприймається значно гостріше".  На думку експерта, в даному випадку треба розділяти психологічну епідемію і реальну проблему. "Є величезна проблема в тому, що на кожний реалізований суїцид припадає 20 спроб, які провалилися. Тобто, ми не маємо 120 випадків, а 2,5 тисячі спроб суїцидів щорічно.

Причиною 40% самогубств є булінг, який здійснюється над дитиною у школі.

Ці цифри вражають!

 

Основними факторами ризику самогубства є:

• наркотична або алкогольна залежність;
• попередня спроба  самогубства;
• самогубства в сім'ї;
• депресії, емоційні розлади ( втрата апетиту, порушення сну, втома, сонливість, ізоляція, неохайність, неуважність, думки про смерть, відсутність планів на майбутнє, раптові напади гніву, сексуальна активність або відсутність її);
• антисоціальна чи агресивна поведінка;
• безнадія, безробіття, сором, приниження, провали, відторгнення;
• хронічні або смертельні хвороби (СНІД);
• важкі втрати, сімейні проблеми, розлучення;
• доступ до вогнепальної зброї;
• членство в різних сектах (для багатьох культів «Народний храм», «Гілка Давидова» та інші) - для яких характерна добровільна відмова від життя.

 

 

 

Статистика свідчить, що  70%  причин самогубств викликані депресією, яка виникла внаслідок  складних міжособистісних стосунків в сім′ї, з оточуючими, проблеми з вживанням наркотиків, сексуальні проблеми, алкогольна залежність. Обстежувані, які намагалися здійснити суїцид, мають більш високий рівень психічних розладів, а також часто зловживають психоактивними речовинами. Більшість людей, які вбивають себе, страждають від депресії, яка часто не діагностується і не лікується. Інші психологічні хвороби, такі як шизофренія та тривожні розлади також можуть сприяти суїцидальній поведінці.

     Трапляються випадки суїциду  на основі розумового помутніння, неврастенії.

Геніальність також накладає печать неврастенії, тому були спроби самогубства у таких  відомих людей: Байрон, Гете, Бетховен, Жорж Санд, Толстой, Фет, Гоголь та інші.

 

Довідка.

Вчені дослідили, що особи, які схильні до суїциду, не переживають великих стресів у своєму житті, вони скоріше мають певну патологію особистості, яка не дозволяє їм повноцінно справлятися з життєвими проблемами.

 

Мотиви та ознаки  суїцидальних намірів.

 

Поряд з причинами, психологи зазначають десять основних мотивів суїцидальної поведінки:

• переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;
• реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;
• переживання, пов′язані зі смертю одного з батьків, розлучення батьків;
• почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;
• страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;
• страх перед покаранням;
• любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;
• почуття помсти, погроз, шантажу;
• бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;
• співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів. («Ефект Вертера» приклад з історії німецької культури, який розказує нам про молодих самогубців, які закінчували життя за прикладом гетевського Вертера з томиком улюбленого твору в руках.)

 

Довідка.

Щодо останнього мотиву, то виявлена пряма залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби масової інформації й реальною кількістю самогубств у суспільстві.

 

Аналіз мотивів суїцидальної поведінки підводить до висновку, що найсприятливішим для здійснення самогубства є життєвий період, коли особистість звертається до визначення сенсу життя та переглядає його цінності, тобто період статевої зрілості та юнацтва.

 

 А також, молодь найбільш  вразлива до соціальних негараздів в суспільстві.

 

Сьогодні зростає кількість чинників, що схиляють молодь до самогубств.

• алкоголізм, наркоманія, зловживання токсичними препаратами;
• депресії;
• ВІЛ/СНІД ;
• фінансові проблеми (безробіття);
• емоційне, психічне, фізичне, сексуальне кривдження зі сторони дорослих;
• булінг, кібербулінг;
• участь у групах смерті тощо.

 

Довідка.

Ще два-три роки тому в пресі багато говорилося про масове розповсюдження так званих "груп смерті" в соціальній мережі ВКонтакті, яка потрапила під антиросійські санкції. У групах, як, наприклад, "Сині кити", кожному, хто залишав заявку, пропонували пройти квест, фінальним "завданням" якого повинно було стати самогубство дитини.

Поява подібних груп викликала серйозне занепокоєння у батьків, педагогів, громадськості. Але в Україні популярність "Синіх китів" досить скоро пішла на спад. Експерти впевнені, що насьогодні епідемії дитячих самогубств в Україні немає. Більше того: її не було навіть при двох хвилях "груп смерті" в соцмережах".

 

Дуже важливо вміти розрізняти ознаки суїцидальних намірів:

• попередня спроба самогубства;
• усні погрози;
• зміна в поведінці (активні діти стають замкнутими, нерішучі- здійснюють ризиковані вчинки);
• токсикоманія, наркоманія, алкоголізм;
• відмова  від власності;
• ознаки депресії;
• проблеми в школі: пропуски занять, емоційні вибухи;
• теми смерті (проявляється в малюнках, поезії, щоденниках);
• раптові стани ейфорії;
• інші ознаки : часті інциденти, скарги на фізичний стан організму, гіперактивність, агресивність, неадекватна поведінка з метою привернення уваги.

 

Зверніть увагу!

• Кожні 8 із 10 потенційних самогубців попередньо попереджають про самогубство.
• Людину, яка погрожує зробити суїцид, потрібно сприймати серйозно.
• Краще перебільшити суїцидальну погрозу, чим себе картати, що хтось загинув через невтручання.
   

Самогубство часто скоюють діти з сімей, де з ними проводили мало часу, де спілкування будувалося на очікуваннях, завданнях, вимогах, знеціненні почуттів і переживань дитини. А також там, де відбувалося насильство, пояснюють дитячі психологи.

У житті дитини є два важливих періоду, коли вона осмислює смерть і зустрічається з почуттям страху, тривоги і жаху в цій темі – в 6 років і в підлітковому віці. Тому необхідно з дітьми спілкуватися на цю тему, пояснювати та давати можливість зрозуміти, що таке смерть. Але якщо в розмові з підлітком варто говорити про смерть відверто і відкрито, то з дитиною шести років про смерть варто говорити мовою метафор. Наприклад, через казку, міфи або легенди. В такому віці простіше зрозуміти проблему через історію, через третього героя, пояснюють фахівці.

Значна частина тих дітей, які здійснювали спробу суїциду, це робили через ізоляцію, нездатність висловити і отримати підтримку від друзів, близьких і, звичайно, батьків.

Експерти зазначають, що важлива складова, яка об’єднує усі самогубства, – це відсутність діалогу між дитиною та батьками.

У 94% випадках діти дають сигнали дорослим про свої наміри зашкодити собі».

 Пам’ятайте! В дев’яти випадках з десяти суїцидальна спроба – це не бажання покінчити з життям, а крик по допомогу.

 

Вдумайтесь в ці цифри:

• 2/3  спроб зроблені людьми, які не хочуть померти, закінчується летально;
• тільки 3-5 % самогубств зроблені людьми, які хотіли померти;
• більшість людей заспокоюється, коли приходять на допомогу.

 

Отже, самогубна поведінка – це форма спілкування, крик про допомогу, народжена біллю, стражданнями, душевною мукою, мольбою про відповідь.

 

Найбільш поширеними методами самогубства є повішення, самоотруєння, використання вогнепальної зброї, падіння з висоти та порізи вен передпліччя.

 

Для раннього виявлення суїцидальної поведінки особливе значення мають:

• облік перенесених захворювань або травми мозку;
• аналіз причин підвищення дратівливості, підвищеної вразливості, появи боязкості, почуття власної неповноцінності, перебільшення своїх недоліків, приниження успіхів і достоїнств.

 

Попереджувальними ознаками потенційного самогубства є:

• припинення спілкування;
• перепади настрою;
• недавня життєва криза чи емоційний шок;
• роздаровування улюблених речей;
• депресія;
• агресія чи ризик;
• нав'язливі думки про смерть;
• вживання наркотиків;
• прямі погрози зробити самогубство.

 

Поширені міфи про самогубство від HelpGuide

 

Міф: люди, які говорять про самогубство, насправді цього не зроблять.

Факт: майже кожен, хто намагається вчинити самогубство, натякав або попереджав про це. Не ігноруйте навіть непрямі посилання на смерть або самогубство. Такі висловлювання, як-от "Ви будете шкодувати, коли я піду", "Я не бачу жодного виходу", навіть якщо це жарт, можуть вказувати на суїцидальні наміри.

Міф: будь-хто, хто намагається вбити себе, повинен бути божевільним.

Факт: більшість людей, схильних до самогубства, не страждають психозом або божевіллям. Вони засмучені, охоплені горем, пригнічені або зневірилися, але це не обов'язково ознаки психічного захворювання.

Міф: якщо людина сповнена рішучості убити себе, ніщо не зупинить його.

Факт: навіть людина в глибокій депресії, відчуває змішані почуття щодо смерті, сумніваючись до останнього моменту. Більшість самогубців не хоче смерті; вони хочуть, щоб біль припинився.

Міф: розмова про самогубство може наштовхнути на ідею.

Факт: ви не підштовхуєте людину до самогубства, говорячи про це. Потрібно підіймати тему самогубства і відкрито обговорювати її – це одна з найбільш корисних речей, які ви можете зробити.

 

Виділяють чотири групи суїцидальної активності:

Перша група - ті, що страждають депресивними розладами (кожний 6-й скоює самогубство).

Друга група - ті, що страждають іншими психічними захворюваннями (шизофренією).

Третя група - ті, що скоїли суїцидальну спробу (1% повторює ці дії протягом року, 10 % - пізніше).

Четверта група - ті, що страждають хронічним алкоголізмом, токсикоманією, залежністю від ліків.

 

Поведінка людини, яка зважилась на суїцид є приблизно такою:

Втеча – кожна людина іноді відчуває себе втікачем від тривожної ситуації. Потрібно пояснити, що не обов′язково втікати назавжди..

Нестерпний психологічний біль – хочеться втекти від емоційного болю. Потрібно знизити біль людини любими способами,  запитати, що її турбує. Перемога над собою є найціннішою перемогою. Потрібно пригадати, що допомагало долати труднощі в житті.

Нездійсненні психологічні потреби. Потрібно зрозуміти і полегшити нездійсненні потреби хворої людини  (були пошуки кохання, досягнень, довіри чи дружби).

Звуження вибору. Людина відчуває безпорадність і вважає, що смерть – це  вихід. Людина скоротила вибір рішень, вибрала смерть. Завдання тих, хто рятує – розширити перспективу, якщо навіть варіанти вибору неприйнятні, це краще, чим смерть. Суїциденту потрібно поговорити з людиною, якій довіряє. Можна написати другу або духовному наставнику листа, самому собі через 10 років.

 

Допомога при потенційному суїциді.

 

Дуже великою є роль сім’ї.

Глибокий психотравмуючий вплив на дітей має розлучення батьків, сімейні конфлікти, вони викликають в дітей почуття провини, безпомічності, ведуть до глибокого внутрішнього конфлікту.

Зводять рахунки з життям діти, яких у сім′ї роблять відповідальними за всі негаразди інших членів, на яких виливають негативні емоції всі члени родини.

Зрозуміло, що працювати потрібно не тільки з потенційними самогубцями, але і з батьками. Але, якщо дорослих на суїцид штовхають систематичні проблеми, то підлітки можуть частіше йти на таке через причини, що здаються банальними. В силу вікових психологічних змін, вони часто сприймають все як "чорне" і "біле", без півтонів, зауважують психологи. У підлітків часто або дуже погано, або дуже добре. Якщо сьогодні погано, то їм здається, що завтра не буде нічого хорошого. Вони можуть швидко дійти до межі  відчаю і зробити необдуманий крок, в тому числі і самогубство. Так може статися, навіть якщо підліток з кимось просто посварився".

 

Як допомогти?

• Важливо встановити з підлітком дружні стосунки, підтримати, розумно піклуватися про нього.
• Встановити цілющий  контакт, погуляти, попити чаю, але іноді  покращення настрою буває небезпечним.
• Не залишати дитину в кризовому стані на самоті. Один із найдієвіших способів зняти психічну напругу – поспілкуватися з природою, поспостерігати за улюбленою твариною.
• Може поправити стан контрастний душ,  медитація,  фізичні вправи, хобі.
• Найважливіше, що ми можемо дати дитині, яка страждає від самозасудження, яка відчуває, що вона не потрібна і не любима - це турботу, підтримку, а не  читання моралей чи засудження.

 

Підтримка і турбота потрібні до того часу, доки суїцидальна людина не адаптується в соціумі.

 

Пам’ятайте!!!

• Більшість спроб  самогубства здійснюється при тимчасовому подавленому настрої і можуть більше ніколи не повторюватися.
• Самогубство часто можна попередити зусиллями сім′ї, друзів, дорослих, психіатрів. Завдання педагогів – відчувати психічний стан дітей, психологічна підтримка. Трагедії можна запобігти, коли бути з такою людиною турботливим, намагатися розрадити.
• В загрозливих випадках потрібно звернутися в поліцію, викликати швидку допомогу.

 

Профілактика суїцидальної поведінки учнів:

• визначення рівня психологічної  ситуації з метою виявлення місця кожного учня в групі;
• виявлення «групи ризику» серед учнів, з якими планується додаткова робота;
• проведення батьківських зборів для обговорення проблеми непорозуміння в сім'ї, яка може призвести до суїциду;
• година спілкування на теми: «Життя людини - найвища цінність», «Давайте поговоримо про життя», «Невирішеної проблеми не існує», «Ніщо матеріальне не варте твого життя», «Посміхнись життю і життя посміхнеться тобі», «Життєві цілі» тощо
• проведення анкетування з метою виявлення інтересів дітей, взаємостосунків у сім'ї;
• створення банку даних сімей, які опинилися в СЖО, неповних та кризових сімей, сімей, в яких батьки перебувають на заробітках тощо;
• здійснення профілактичної роботи з батьками та учнями щодо попередження насильства і жорстокості в сім'ї, явища булінгу та кібербулінгу серед неповнолітніх.

 

Як поводитися батькам схильної до суїциду дитини?

Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування у родині. Усі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.

 

Куди звертатися по допомогу?

Якщо ви помітили, що ваші близькі чи знайомі відчувають надмірну тривожність, депресію, зневірені чи відчувають за щось провину - неодмінно поговоріть з ними, радить МОЗ.

Дізнайтесь якомога більше деталей про їх стан та запропонуйте допомогу.

Найкраще рішення – звернутись до фахівця. Він може допомогти зрозуміти суть проблеми і зорієнтувати, як діяти далі.

В Україні працюють локальні гарячі лінії допомоги, які допомагають людям справлятися з емоційними проблемами:

• телефон екстреної психологічної допомоги при Кризовому Центрі медико-психологічної допомоги:  +38 0687703770,    +38 0996321818,

 +38 0936093003;

• "Лiнiя допомоги "- (067) 975 76 76,     (066) 975 76 76,      (093) 975 76 76;
• "Ла Страда-Україна" 0 800 500 335   або   386   (з мобільного);
• лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їх сімей –

  0 800 505 085.

 

Висновок.

Отже, якщо оточення вчасно помітить тривожні ознаки, зверне на них увагу і поставиться до цього серйозно – це може врятувати людині життя!

 

Пам’ятайте!

«Життя – це безцінний дар, який дається людині при народженні і те як людина розпорядиться ним, залежить від неї самої» /Сократ/.

 

Використана література:

 

1.  Дюркгейм Э. Самоубийство: социологический этюд. – М., 1994.

2.  Ковалев М.И. Право на жизнь и право на смерть. – 1992.

3.  Лєбєдєв Д.В., Назаров О.О., Тімченко О.В., Христенко В.Є., Шевченко І.О. Психологія суїцидальної поведінки: Посібник/За заг. ред. проф. О.В.Тімченка – Харків, 2007. – 129 с.

4.  Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9.

5.  Федоренко Р. П. Психологія суїциду : навч. посіб. / Раїса Петрівна Федоренко. – Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2011. – 260 с.

 

 

Інтернет-ресурси:

1. Боротьба за життя: як подолати проблему дитячих суїцидів в Україні. https://www.rbc.ua/ukr/news/borba-zhizn-preodolet-problemu-detskih-suitsidov-1564410230.html

2. Вікіпедія.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE

3. Не хорор, а реальна статистика ВООЗ: кожні 40 секунд людина вчиняє самогубство.

https://life.pravda.com.ua/society/2019/09/10/238157/

4. 40% дитячих самогубств – це наслідок булінгу з боку однолітків. https://glavcom.ua/news/40-dityachih-samogubstv-ce-naslidok-bulingu-z-boku-odnolitkiv-doslidzhennya-455022.html