ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД СУБЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ЗАСОБАМИ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД СУБЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ЗАСОБАМИ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

Рубан Антоніна Миколаївна,

практичний психолог ЗЗСО№13

міста Костянтинівки, Донецької області.

 

Ми починаємо грати у ранньому дитинстві і продовжуємо все життя у тій чи іншій формі. З часом наші ігри змінюються, відображаючи вік, здатність розвиватися й культурний контекст.  Розвиток творчих здібностей, пізнання світу й наше включення у культуру починається саме з гри. 

 У складних ситуаціях дитина шукає ресурси у природній для неї діяльності – у грі. Тому там, де достатньо місця, часу та розуміння – вільна гра набуває воістину цілющої сили.

 Гра – це простір, де зустрічаються дитина і дорослий, щоб усвідомити, прийняти або переосмислити свій досвід.             

 Гра — діяльність людини з моделювання іншого виду діяльності з розважальною чи навчальною метою.

 Ігрова діяльність дитини – історично виниклий вид діяльності, мотив якої лежить в самому процесі діяльності; складається з моделювання дітьми діяльності дорослих та відносин між ними в особливій умовній формі. Гра впливає на формування довільності психічних процесів, розвиток мовлення, уяви та мислення, це найважливіший засіб у підготовці дитини до навчання в школі.

Психологічні ігри - ефективний інструмент психотерапії і самоаналізу в індивідуальній та груповій роботі. Кожен її учасник отримує унікальний досвід взаємодії з оточенням, можливість побачити себе з іншої сторони, отримати відповіді на власні життєві питання.

 Психологічні ігри необхідні для внутрішнього розкриття людини, його розвитку, освоєння нових навичок. Вони регламентовані правилами, а головним «знаряддям» тут є розум людини.

 Методика застосування ігор дозволяє усвідомити і трансформувати малоефективні моделі поведінки. І людина починає правильно приймати важливі рішення, досягати поставлених цілей, вирішувати виникаючі проблеми і жити в гармонії.

 Гра дозволяє абсолютно безпечно, найменш травматичною та при цьому достатньо ефективно працювати з прихованою (чи витісненою) підсвідомою інформацією, емоціями, почуттями, страхами та переживаннями людини.

 Головні лінії впливу гри на розвиток психіки:

• Розвиток мотиваційної сфери: орієнтація в сфері людських відносин, смислів і завдань діяльності.
• Формування нових за змістом соціальних мотивів, зокрема прагнення до суспільно значущої і оцінюваної діяльності: формування узагальнених свідомих намірів тощо.
• Розвиток довільності поведінки і психічних процесів.
• Розвиток ідеального плану свідомості: стихійний перехід віл мислення в діях (через етап роздуму про предмет-заступника) до мислення в плані уявлень, до власної розумової дії.
• Подолання пізнавального егоцентризму дитини. Закладаються основи рефлексивного мислення – здатності аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви і співвідносити їх із загальнолюдськими цінностями.
• Розвиток почуттів, емоційної саморегуляції поведінки.
• Усередині гри спочатку виникають інші види діяльності (малювання, конструювання, навчальна діяльність).
• Розвиток мовлення.

 

Історія впровадження гри.

           Дослідник історії театру Всеволод Всеволодський - Гернгросс доводив, що гра зародилася у докласовому суспільстві і була пов’язана з музикою, танцями, піснями. Дорослі грались, як діти, виконуючи ритуальні дії. З розвитком суспільства виникли драма, танець, інші види мистецтва, спорт, а гра як безпосереднє відображення подій життя залишилася лише у дітей.

           Попри різне бачення походження гри, філософи, психологи, мистецтвознавці одностайні в думці, що гра є соціальною потребою і виконує певні суспільні функції, передусім забезпечує передавання суспільного досвіду від одного покоління до іншого. Ігри дітей різних народів і часів подібні за тематикою, оскільки відображають спільні для всіх людей явища життя.

           В іграх діти відтворюють поведінку дорослих, а також негативні явища їхнього життя. Цю особливість дітей охарактеризував К. Ушинський: «В однієї дівчинки лялька пере, шиє, миє, прасує; в іншої — валяється на дивані, приймає гостей, поспішає до театру або на раут; у третьої — б’є людей, заводить скарбничку, рахує гроші. Нам доводилося бачити хлопчиків, у яких «чоловічки» отримували чини і брали хабарі».

           Отже, зміст дитячих ігор вбирає в себе різноманітні ознаки суспільного життя, в тому числі й негативні. Гра як соціальне явище, що виникало в процесі історичного розвитку людства з трудових дій, відображає реальну дійсність, удосконалюється з розвитком відносин «людина — суспільство». Вона є активною, свідомою, цілеспрямованою діяльністю, яка втілює потребу дитини в активності.

           У стародавній Греції, в Афінах (VI – IV cт. до н.е.) процес виховання й навчання здійснювався в дусі змагань.  Західна Європа в епоху Відродження  пропагувала принцип ігрового навчання. У XVII ст. Коменський Я. закликав «школи майстерні» перетворити на місця ігор.

           Фрідріх Шиллер у XVIII ст. одним з перших розглянув гру з наукової точки зору і визначив її як прояв естетичного і духовного життя людини. На його думку, гра дозволяє пізнати прекрасне, піднімаючись над щоденною рутиною, оскільки не має утилітарної мети і здійснюється за бажанням, а не потребою чи примусом.

           А. С. Макаренко розглядав гру як могутній засіб навчання й виховання волі колективізму i практичних навичок. В. А. Сухомлинський підкреслював: «без гри нема i не може бути повноцінного розумового розвитку». Л.С. Виготський, розглядаючи роль гри у психічному розвитку дитини, зазначав, що у зв'язку з переходом до школи гра не тільки не зникає, але навпаки, вона пронизує собою всю діяльність учня.               

          На сучасному етапі досить поширеною є ігротерапія — метод лікувального впливу на дітей і дорослих, що страждають емоційними порушеннями, страхами, неврозами. Одним з перших психіатрів гру в практиці дитячої психотерапії як допоміжний метод застосував Зигмунд Фрейд у1913 р. Першою гру як метод психотерапії розглянула Мелані Кляйн, 1932 р.

 

Ігрові технології.

Поняття «ігрові технології» охоплює досить велику групу методів і прийомів організації процесу у формі різних ігор.

Концептуальні основи ігрових технологій:

• Психологічні механізми ігрової діяльності спираються на фундаментальні потреби особистості в самовираженні, самоствердженні, самовизначенні.
• Гра − форма діяльності, що властива особистості.
• Гра − простір внутрішньої соціалізації дитини, засіб засвоєння соціальних установок.
• Здатність залучатися в гру не пов’язана з віком людини, але в кожному віці гра має свої особливості.
• Зміст дитячих ігор розвивається від ігор, у яких основним змістом є предметна діяльність, до ігор, у яких головним змістом є підпорядкування правилам суспільної поведінки й взаєминами між людьми.
• Гра є провідним видом діяльності дошкільного віку

Технологія проведення гри складається з кількох етапів:

• Етап підготовки. Підготовка гри починається з розробки сценарію – умовного відображення ситуації й об’єкта. Змістом сценарію є мета заняття, опис досліджуваної проблеми, обґрунтування поставленого завдання, план гри, загальний опис процедури гри, зміст характеристик дійових осіб.
• Уведення в гру – наступний етап, на якому відбувається орієнтування учасників. Визначається режим роботи, сформулюється головна мета заняття, обґрунтовується постановка проблеми й вибору ситуації. Готуються пакети матеріалів, інструкцій, правил, установок.
• Етап проведення – процес гри. Із початком гри ніхто не має права втручатися та змінювати її перебіг. Тільки ведучий може корегувати дії учасників, якщо вони відходять від головної мети гри. Залежно від модифікації гри можуть бути введені різні типи рольових позицій учасників.
• Етап аналізу, обговорення й оцінювання результатів гри. Виступи, обмін думками, захист своїх рішень і висновків. Наприкінці констатуються досягнуті результати, указуються помилки, сформулюється остаточний підсумок заняття.
• Заключна частина гри – це не стільки підведення підсумків, скільки аналіз причин, що обумовили фактичні її результати.

Чим відрізняються ігрові технології від інших.

• Добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку.
• Ефективний засіб активізації. У грі легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар’єри.
• Мотиваційна за своєю природою (по відношенню до пізнавальної діяльності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості).
• Багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом.
• Переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знаходиться змагання. В якості суперника може бути як сам учень (переконання себе, покращення свого результату), так і інший.
• Має кінцевий результат. У грі учасник має отримати приз: матеріальний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочення), психологічний (самоствердження, самооцінка).
• Має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат (В. Кругликов, 1998).

 

Функції гри

• Соціокультурне призначення гри.  Соціокультурне призначення гри означає синтез засвоєння людиною багатства культури, потенцій виховання й формування її як особистості, що дозволяє функціонувати в якості повноправного члена колективу.
• Функція міжнаціональної комунікації. І. Кант уважав людство самою комунікабельністю. Ігри національні й у той же час інтернаціональні, міжнаціональні, загальнолюдські. Ігри дають можливість моделювати різні ситуації життя, шукати вихід з конфліктів, не вдаючись до агресивності, учать розмаїтості емоцій у сприйнятті всього існуючого в житті.
• Функція самореалізації людини у грі. Це одна з основних функцій гри. Для людини гра важлива як сфера реалізації себе як особистості. Саме в цьому плані їй важливий сам процес гри, а не її результат, конкуренція чи досягнення якої-небудь мети. Процес гри – це простір для самореалізації. Людська практика постійно вводиться в ігрову ситуацію, щоб розкрити можливі чи навіть наявні проблеми в людини й моделювати їхнє зняття.
• Комунікативна функція. Гра – діяльність комунікативна, хоча за чисто ігровими правилами і конкретна. Вона вводить учня в реальний контекст складних людських відносин. Будь-яке ігрове суспільство – колектив, що виступає стосовно кожного гравця як організація й комунікативний початок, що має безліч комунікативних зв’язків.
• Діагностична функція гри. Діагностика – здатність розпізнавати, процес постановки діагнозу. Гра володіє завбачливістю; вона діагностичніше, ніж будь-яка інша діяльність людини, по-перше, тому, що індивід поводиться у грі на максимумі проявів (інтелект, творчість); по-друге, гра сама по собі – це особливе «поле самовираження».
• Ігротерапевтична функція гри. Гра може й повинна бути використана для подолання різних труднощів, що виникають у людини в поведінці, у спілкуванні з оточуючими, у навчанні. Оцінюючи терапевтичне значення ігрових прийомів, Д. Ельконін писав, що ефект ігрової терапії визначається практикою нових соціальних відносин, які отримує дитина в рольовій грі.
• Функція корекції у грі. Психологічна корекція у грі відбувається природно, якщо всі учні засвоїли правила й сюжет гри, якщо кожен учасник гри добре знає не тільки свою роль, а й ролі своїх партнерів, якщо процес і мета гри їх поєднують. Корекційні ігри здатні надати допомогу учням з такою поведінкою, яка відхиляється від прийнятої норми, допомогти їм упоратися з переживаннями, що перешкоджають їхньому нормальному самопочуттю й спілкуванню з однолітками у групі.
• Розважальна функція гри. Розвага – це потяг до різного, різноманітного. Розважальна функція гри пов’язана зі створенням певного комфорту, сприятливої атмосфери, щиросердечної радості як захисних механізмів, тобто стабілізації особистості, реалізації рівнів її домагань. Розвага в іграх – пошук. Гра має магію, здатну давати поживу фантазії, що виводить на розважальність.

 

Класифікація ігор

ЦІЛЬОВІ ОРІЄНТАЦІЇ ГРИ:

• Дидактичні - розширення кругозору, пізнавальна діяльність
• Виховні - виховання самостійності, формування етичних, естетичних і світоглядних установок; виховання співпраці, товариськості, комунікативності.
• Розвивальні - розвиток уваги, пам'яті, мови, мислення, умінь порівнювати, зіставляти, уяви, фантазії, творчих здібностей, емпатії, рефлексії, уміння знаходити оптимальні рішення.
• Соціалізуючі - залучення до норм і цінностей суспільства; пристосовування до умов середовища; стресовий контроль, саморегуляція; навчання спілкування, психотерапія

ФОРМИ РОБОТИ У ПРОЦЕСІ ГРИ:

• Індивідуальна.
• Парна.
• Групова.

• Колективна

 

Зміст і способи здійснення ігор:

• рухливі;
• малорухливі;
• інтелектуальні;
• музичні;
• сюжетно-рольові;
• забави, атракціони;
• конкурси тощо.

 

Ігрові технології в роботі з дітьми

 

Ігри на знайомство та об’єднання команди

Мета: створення ігрового простору дитини та емоційного комфорту; набуття навичок взаємодії у групі; сприяння самоствердженню та усуненню відчуття незручності; саморозкриття членів групи; підвищення самооцінки.

«Ім’я та рухи»»

 Всі діти сідають у коло. Учасник гри, котрий сидить справа, називає своє ім’я, супроводжуючи це будь-яким рухом ніг, рук чи тіла. Уся група повторює ім’я та рухи цієї дитини, які вона зробила. Після цього хід передається по колу наступному учаснику.

«Компліменти»»

 Кожен, вітаючи свого сусіда, придумує йому образ, наприклад: «Здрастуй, моя пишна півоніє!» («біла струнка берізка», «діамантова крапелька роси на весняному листочку» тощо).

«Визнач за смаком» с

 Гравці стають у коло і затуляють очі. Ведучий, чергуючи, роздає гравцям по шматочку, наприклад, морквини, яблука або горіхи, лимони, шоколадки. Потім гравці пантомімою (без слів) описують, що їли, і за цими сигналами мають, хто швидше, об’єднатися в команди.

«Казкові парі»»

 Дівчаткам даються жіночі казкові ролі, а хлопчикам – чоловічі (н-д, Червона Шапочка і Сірий Вовк). Вони мають знайти одне одного без слів (за допомогою пантоміми).

 

«Спина до спини або розумієм один одного»»

 Діти сидять або стоять парами спиною один до одного. Кожна дитина має набір з п’яти цеглинок LEGO конструктору. Одна дитина грає роль ведучого, вона будує конструкцію зі своїх цеглинок і дає інструкції своєму партнеру. Діти в парі порівнюють свої фігури та обговорюють як вийшло будівництво. Далі вони міняються ролями і виконують ті ж завдання.

 

:Ігри на формування позитивного образу «Я»

Мета: вчити дітей працювати у парі та групі; сприяти формуванню позитивного образу «Я», адекватної самооцінки, розвитку креативного мислення, мовленнєвої ініціативи, активізації та трансформації власних переживань дитини; знижувати емоційне напруження.

«Поважний стілець»»

 Психолог пропонує учасникам сісти колом. Посередині стоїть порожній стілець, який умовно називають «поважним». Завдання: сідаючи на стілець, зобразити самоповагу, гідність і з упевненістю охарактеризувати себе з позитивного боку. Ведучий дає змогу всім учасниками посидіти на «поважному стільці».

«Бомбардування позитивними якостями»»

 Підліток сідає на стілець, що стоїть у центрі кола, і заплющує очі. Кожен учасник групи по черзі підходить до нього та пошепки промовляє кілька слів про його гарні риси, за які він його цінує і любить. Таке «бомбардування» позитивними емоціями отримує кожен учасник групи.

«Грамота»

 Ведучий роздає кожному учаснику аркуш паперу А4 і пропонує написати похвальну грамоту собі, вказати, за що він її отримує. Кожен учасник за бажанням зачитує свої напрацювання. Обговорення:

- Чи важко було писати грамоту собі?

- Якщо так, то чому?

- Чи сподобалася вам ця гра?  

Рухлива гра «Жучок»»

 Школярі вишикувалися, утворивши невелике півколо. У центрі, спиною до інших учасників, стоїть ведучий, обхопив­ши руками свої плечі й виставивши одну руку долонею в бік учас­ників. Хтось із учнів торкається долоні ведучого, який повер­тається й намагається відгадати (за невербальними ознаками: міміка обличчя, рухи, жести тощо), хто доторкнувся до його руки. Якщо ведучий угадав, той, хто торкався його руки, стає ведучим. Психолог звертає увагу школярів і ведучого на невербальні ознаки, що можуть видати людину, яка доторкнулася до руки ведучого. Людина може бути надто напруженою або, навпаки, робити вигляд, що їй усе байдуже.

 Гра також допомагає діагностувати ієрархію групових взає­мин і рівень самооцінки: так, лідери щоразу прагнуть доторк­нутися до долоні ведучого; школярі з низькою самооцінкою тор­каються до ведучого або надто рідко, або взагалі не торкають­ся. Гра також сприяє розвиткові стриманості, виробленню са­моконтролю в підлітків.

«Німе кіно»

 Звук з'явився в кіно на початку 30-х років 20 століття. До цього кіно було німим. Це значить, що актори не вимовляли слів: для передачі почуттів і думок вони використовували яскраві, виразні жести. Спробуйте створити німий фільм за мотивами байок А.Крилова:

• Ворона та Лисиця;

• Бабка та Мураха;

• Квартет.

 

Ігри на зниження рівня тривожності, підвищення впевненості у спілкуванні й діяльності

Мета: підвищення особистісної самооцінки дити­ни через створення «зон успіху» в різних видах діяльності, формування здатності до рефлексії, підвищення статусу дитини в колективі однолітків через розвиток та удоско­налення її комунікативних навичок, розвиток рухової активності і психомоторної координації, що сприяють зняттю й профілак­тиці психофізичного напруження й емоційної  депривації.

«Сіамські близнюки»

      Діти розбиваються на пари, сідають за стіл дуже близько одне до одного, потім зв'язують праву руку однієї дитини й ліву іншої від ліктя до кисті. Кожному в руку дають крейду. Крейда має бути різного кольору. До початку малювання діти можуть домовитися між собою, що вони зображатимуть. Час на малювання — 5—6 хв. Щоб ускладнити завдання, одному із гравців можна зав'язати очі, тоді «зрячий» гравець має керувати рухами «сліпого». Після гри з дітьми проводиться бесіда про їхні відчуття у процесі малювання, чи було їм комфортно, що їм заважало, а що допомагало.

«Зіпсований телевізор»

       У групі дітей за їхнім бажанням обирають ведучого. Потім уся група повертається до нього спиною. Ведучий підходить до одного з дітей і показує йому якусь позу. Потім ведучий відвертається. Дитина, якій він показав позу, вибирає другого учасника й показує йому цю позу і т. д.

Далі всі стають у коло обличчям до центру. Ведучий показує свою позу, а остання дитина — свою. Усі порівнюють ці дві пози. Вони мають бути різними — це і є «зіпсований телевізор».

«Складемо історію»

        Ведучий починає розповідати історію: «Були собі…», — далі придумують діти. Кожний учасник гри говорить по черзі. Роль ведучого полягає в тому, щоб надати оповіданню якогось сценарію, зробити його осмисленим. Коментар: початок може бути будь-яким, наприклад: «У одному великому (маленькому) казковому (чарівному) місті (лісі)…», «За тридев’ять морів…» тощо. Перед початком гри важливо налаштувати дітей на фантазування, пригадати героїв із різних казок тощо. Наприкінці гри ведучий переказує всю історію спочатку

«Іноземець»

       Психолог. Уявіть, що до нас у гості приїхав іноземець, який не знає української мови, а ви не знаєте його рідної. Спробуйте поспілкуватися з ним, покажіть вашу кімнату, іграшки, запросіть пообідати. Пам'ятайте, що все це потрібно робити мовчки».

«Диво»

Діти розбиваються на пари, в одного з них у руках «чарівна паличка». Треба торкнутися нею до партнера і запитати його: «Чим я можу тобі допомогти? Що я можу для тебе зробити?». Той відповідає: «Проспівай (станцюй, розкажи щось смішне, пострибай на скакалці)», — або пропонує щось гарне зробити пізніше (домовляються про час і місце).

Ігри на розвиток пізнавальної сфери

Мета: сприяння розвитку пізнавальної активності, творчих здібностей та логічного мислення, дрібної моторики,  уяви; сприяння формуванню вміння довести рішення задачі до логічного завершення.

«Хто точніше»

        На  дотик  визначте  предмет  і  матеріал,  з  якого він виготовлений (гумова іграшка, дерев'яний кубик, пластмасова лінійка).  Виконайте те саме, але не торкаючись руками, лише  олівцем. Визначте  в  сантиметрах  розмір  олівця,  ручки.  Розкладіть із заплющеними очима на столі 15 сірників, а потім візьміть той,  номер якого вам зададуть. Визначте  крупу із заплющеними  очима. Намалюйте  із  заплющеними  очима  найпростіший  об'єкт  на  дошці. Обговорення.

«Ну ж бо, відгадай»

       Діти діляться на дві підгрупи. Перша потайки від іншої загадує якийсь предмет. Інша підгрупа має його відгадати, ставлячи навідні запитання. На них перша підгрупа має право відповідати тільки «так» або «ні». Діти першої підгрупи ста­ють в одну лінію одне за одним, навпроти них стають діти з іншої підгрупи. Спочатку запитує дитина із другої підгрупи: «Воно живе?». Перша дитина з першої підгрупи відповідає: «Так». Потім запитує друга дитина із другої підгрупи: «Я його бачив?». Друга дитина з першої підгрупи відпові­дає: «Так» і т. д. Після того, як предмет відгада­ють, підгрупи міняються ролями. Рекомендуємо загадувати відомі всім предмети.

«Чудовий настрій»

      Подивіться на цю картинку (ведучий показує картинку з дитиною із сумним обличчям). Ця дитина сумна, у неї поганий настрій. Сконструюйте якусь цікаву річ за допомогою конструктору LEGO, яка б підняла дитині настрій і розвеселила її.

«Незакінчені речення»

По черзі складіть закінчення до запропонованих речень.

• "Я немов пташка, тому що…"
• "Я перетворююся на тигра, коли…"
• "Я можу бути вітерцем, тому що…"
• "Я немов мураха, коли…"
• "Я – склянка води…"
• "Я відчуваю, що я шматочок льоду, який тане…"
• "Я прекрасна квітка…"
• "Я відчуваю, що я скеля…"
• "Я зараз лампочка…"
• "Я – стежка…"
• "Я немов риба…"
• "Я - цікава книжка…"
• "Я пісенька…"
• "Я відчуваю, що я – ціла гривня…"
• "Я немов літера О…"

Ігрові технології в роботі з педагогами

Мета: забезпечити психологічне розвантаження; розвиток комунікаційної компетентності, емоційної стійкості, впевненості в собі, доброзичливого ставлення один до одного і до учнів; навчання активізації особистісних ресурсів для подолання емоційного вигорання й збереження психічного здоров’я; формування навичок ефективної взаємодії.

«Асоціації»

Група ділиться на пари. Кожен учасник на листку паперу малює на свого партнера асоціації (якби він був квіткою, предметом, твариною, музичним напрямом, то яким?). На роботу відводиться 10 хвилин. Коли асоціації готові, можна представляти свого партнера.

«Автопортрет»

       Ведучий пояснює, що іноді обставини складаються так, що доводиться зустрічатися з зовсім незнайомою людиною. Ви домовляєтеся по телефону про день, час, місце зустрічі і про прикмети, за якими ви довідаєтеся один одного. Це може бути яскравий піджак, спортивна газета та ін. Адже так звичайно і знаходяться люди.

       На занятті треба спробувати піти від цього стереотипу, тобто описати себе так, щоб людина, яку ви зустрічаєте, відразу вас упізнала. Це може бути ваша звичка поправляти окуляри, смикати правою рукою мочку вуха або незвичайна деталь ходи й ін.

       Індивідуальна робота триває 3-5 хв. Потім члени групи можуть сісти у велике коло і зачитати по черзі написане або здати свої аркуші з описом "портрета". Ведучий, перемішавши їх, зачитує текст. Учасники повинні довідатися з цього опису, чий це портрет.

«Проблема і її рішення»

         Швидко намалюйте на своїй половинці аркуша картинку, яка зображує якусь проблему. Передайте аркуш партнеру. Він, в свою чергу так само швидко, повинен намалювати картинку, в якій показано — як цю проблему можна вирішити. Придумайте

і намалюйте десять проблем, потім поміняйтеся ролями.

Партнер буде малювати проблеми, а Ви — їх вирішувати.

Обговорення, обмін враженнями.

«Збити ритм»

       Гра сприяє формуванню ефективних засобів управління класом підлітків та старшокласників.

      Одному з учасників пропонується стати вчителем, а іншим – підлітками або старшокласниками. Ігрова задача в тому, що швидко, протягом 1-2 хвилин усмирити клас школярів, які почали голосно розмовляти, крутитися і порушувати дисципліну. Вчитель може використовувати адміністративні засоби впливу, зробити зауваження або підвищити голос. Найбільш ефективними є ті засоби впливу на клас, які дозволяють привернути увагу дітей, заспокоїти самих активних лідерів, або засоби психотехнічного порядку.

      Далі учасники аналізують обрані вчителем засоби впливу, з них виокремлюють найбільш ефективні. Відбувається обмін професійним досвідом між учасниками групи.

«Гра -медитація «Асоціація»

     Гра сприяє розвитку комунікативних засобів формування в класі емоційного благополуччя і позитивної атмосфери.

    Учасники зручно розміщуються в кріслах, розслабляються й закривають очі. Психолог спокійно та м’яко промовляє такий текст: «Згадайте зараз саму приємну подію, яка нещодавно у вас була. Що ви почували? Відчуйте ті емоції та почуття з цього приводу: радість, задоволення, заспокоєння, щастя.

     Намагайтеся тепер зберегти свій внутрішній стан, ваші позитивні почуття. Кожну картинку, яку я зараз буду словесно описувати, насичуйте позитивними емоціями. Ви заходите до уявного класу: відчуйте бадьорість та впевненість в собі. Заходячи до класу, привітайтесь з учнями, посміхніться до них. Знайдіть внутрішній стан, який зберігає розумний баланс між стриманою строгістю а відкритою доброзичливістю. Ви йдете до свого столу. Яку позу вам хочеться прийняти? Уявіть, що ви сідаєте у зручній для вас позі і починаєте урок.

     А тепер у своїй уяві пройдіться по класу. Постарайтеся знайти зручний темп ходи – не сильно швидкий, але й не повільний. Підтримуйте в собі внутрішній темпоритм, який дозоляє вам продемонструвати перед класом професіоналізм, авторитетність, впевненість в собі. Уявіть, як ви йдете. Ви заклали руки за спину? Або схрестили їх на грудях? Знайдіть зручний для вас жест, щоб почувати себе вільно і впевнено.

     Пам’ятайте, що обрані вами зручна поза, ритм руху та стиль спілкування створюють умови вашого нормального самопочуття й емоційно – позитивної атмосфери в класі.

Зробіть вдих – видих і відкрийте очі».

Після виконання вправи учасники обмінюються своїм психотехнічним досвідом: яким чином кожен з них знайшов для себе оптимальні форми поведінки, що при цьому відчував, які труднощі є в реальній роботі в школі.

«Склянка»

      Емоційне усвідомлення своєї поведінки. Учасникам пропонується взяти одноразову склянку і зробити з нею те, що ви зробили б у стані агресії. Потім ведучий пропонує повернути предмет до первісного вигляду. Обговорення:

-  Чи можемо ми після агресивних дій усе відновити?

-  Чи бувало, що після агресії ви шкодували про свої дій?

Висновок. Усе це – речі, в яких є певна цінність, а найцінніший скарб – душа людини. Як ми можемо відновити її, не залишивши слідів?

«Бесіда»

Вправа показує важливість для ефективного встановлення контакту рівності позицій учасників, відсутності між ними бар’єрів. Група сідає по колу. Для виконання вправи створюються пари.  Кожна пара займає місце так, щоб нікому при цьому не заважати. Дається 6 хвилин для бесіди.  Можна запропонувати для обговорення будь-які теми, або пара обирає сама тему для обговорення. У ході бесіди за вказівкою ведучого учасники будуть змінювати пози, не зупиняючи бесіди.

1. Учасники у парах повертаються один до одного спиною і починають бесіду. Так ведуть бесіду 1,5 хвилини.
2. Наступні 1,5 хвилини – один сидить, інший стоїть обличчям один до одного.
3. Далі міняються позами – один сідає, інший встає – 1,5 хвилини.
4. 1,5 хвилини ведуть бесіду сидячи обличчям один до одного.

Обговорення:

• В якій позі краще було вести бесіду?
• В якій найбільш важко?
• Як можна перейти з більш складної пози у комфортну

в різних життєвих ситуаціях?

 

Ігрові технології в роботі з батьками

Мета: формування усвідомленого ставлення до  свого здоров'я та здоров'я своїх дітей, розвиток навичок позитивного спілкування, встановлення довірливих стосунків «дорослий – дитина»,  розуміння емоційного стану  своєї дитини;  сприяння особистісному зростанню.

«Недитячі заборони»

Вибирається один учасник і сідає на стілець в центрі кола. Всі інші учасники по одному підходять до нього і говорять, що вони йому забороняють робити, – те, що учасники найчастіше говорять своїй дитині. При цьому стрічкою зав’язують ту частину тіла, якої стосується заборона. Наприклад: «Не кричи!» – зав’язується рот, «Не бігай» – зав’язуються ноги і т.д.

 Після того як висловляться всі учасники, тому, котрий сидить, пропонується встати. Так як він не зможе встати, то його потрібно розв’язати. Для цього кожен учасник підходить до стрічки, яку зав’язав, і знімає заборону і при цьому говорить, що робити можна. Таким чином, суть заборони залишається. Наприклад: «Не кричи – говори спокійно». Рефлексія.

 Рефлексія учасника, який грав роль дитини:

– Що ви відчували, коли «батьки» сковували, обмежували вашу свободу?

– Обмеження руху якої частини тіла ви відчули найбільш гостро?

– Які почуття були у вас, коли вам запропонували встати?

– Що хотілося розв’язати в першу чергу?

– Що ви відчуваєте зараз?

 Рефлексія учасників, які грали роль дорослого:

– Що ви відчували, коли бачили знерухомлену дитину?

– Що вам хотілося зробити?

– Чи легко знайти слова, що дозволяють переформулювати заборону?

– Що ви відчуваєте зараз?

«Ну що, тобі подобається нова дружина?»

Коли в сім’ї народжується ще одна маленька дитина, як батькам зрозуміти почуття старшої? В цьому може допомогти  наступна гра. Якщо ви чоловік, замінюйте слово «чоловік» на «дружина», а «він» – на «вона». Уявіть, що чоловік обіймає вас і каже: «Люба, я так тебе люблю! Ти така чудова, що я вирішив завести собі іншу таку ж саму дружину!». Ваша реакція: ________________________________________________________________________________________________________

 Коли нова дружина з’являється, ви бачите, що вона дуже молода і красива. Якщо ви відправляєтеся кудись втрьох, люди чемно вітаються з вами, а потім захоплено вигукують, дивлячись на нову дружину: «Ах, хіба вона не краса? Здрастуй, сонечко … Ти така гарна!». А потім повертаються до вас і запитують: «Ну як, тобі подобається нова дружина?». Ваша реакція: _______________________________________________________________________________________________________________

 Новій дружині потрібен одяг. Чоловік риється у вашій шафі, перебирає ваші светри і штани і віддає їх їй. Коли ви починаєте протестувати, він говорить, що ви помітно погладшали і одяг все одно вже вам малий, а їй прекрасно підійде. Ваша реакція: ________________________________________________________________________________________________________

 Нова дружина швидко дорослішає. Кожен день вона стає розумнішою і хитрішою. Одним прекрасним днем ви з усіх сил намагаєтеся розібратися з новим комп’ютером, який вам тільки що купив чоловік. Але тут з’являється нова дружина і каже: «Давай я тобі покажу! Я вже все знаю!». Ваша реакція: _________________________________________________________

 Коли ви кажете, що розберетеся самі, нова дружина починає плакати і біжить до чоловіка. Через кілька хвилин вона повертається з ним. Її обличчя заплакане, чоловік ніжно її обіймає. Він говорить вам: «Ну чому ти не пустила її за комп’ютер? Невже так складно поділитися?». Ваша реакція: ___________________________________________________________

 Одного разу ви бачите нову дружину в ліжку з вашим чоловіком. Він грається з нею, а вона сміється. Несподівано дзвонить телефон. Чоловік піднімає трубку. Потім він говорить вам, що сталося щось важливе і йому потрібно терміново йти. Він просить вас залишитися вдома з новою дружиною і простежити, щоб з нею все було в порядку. Ваша реакція:  _______________________________________________________________________________________________________________

 Ви сидите на краєчку ліжка, і тут входить ваш партнер. Ви не можете стриматися і вихлюпує на нього свої почуття: «Я не хочу, щоб ця людина залишалась в нашому домі. Я нещаслива. Чому ти не можеш позбутися його / її? ».

1. Це нісенітниця! Ти ведеш себе жахливо, у тебе немає жодних підстав для подібних думок. Ваша реакція: _______________________________________________________________________________________________________________

2. Ці твої слова дуже мене засмучують. Якщо ти дійсно так думаєш, тримай свої думки при собі, я не хочу цього чути. Ваша реакція: ________________________________________________________________________________________________________

3. Послухай, не змушуй мене робити неможливе. Ти добре знаєш, що позбутися її (його) не можна. Тепер ми – сім’я. Ваша реакція: ________________________________________________________________________________________________________

4. Чому ти так негативно налаштована? Спробуй розібратися з усім сама і не приставай до мене з усякими дрібницями. Ваша реакція: _______________________________________________________________________________________________________

5. Я одружився знову не для себе. Я знаю, що іноді тобі самотньо, ось і подумав, що тобі потрібна компанія. Ваша реакція: _______________________________________________________________________________________________________________

6. Ну ж, дорога, забудемо про це. Мої почуття до тебе не можуть змінитися через когось іншого. У моєму серці любові вистачить на вас обох! Ваша реакція: ________________________________________________________________________________________

Ну як, ваші реакції виявилися не найніжнішими? А якими саме?

«Визнач помилки»

Учасники розділяються на 3 групи, кожній групі видається картка із завданням. Обговорюється завдання, далі – відповідь.

1. Визначте помилки у спілкуванні: «Приходить трирічний син до батька і запитує:

- Тато, а чому, коли кусаєш яблучко, воно спочатку біле, а потім стає коричневим?

- Розумієш, синку, в яблуці міститься двовалентне залізо. Коли ти відкушуєш яблучко, то на місці укусу воно контактує з киснем. Залізо окислюється і стає тривалентним. Двовалентне залізо біле, а тривалентне має коричневий колір. Зрозуміло?

 Синок розгублено озирається по сторонах і злякано запитує:

- Тато, а ти з ким зараз розмовляв?».

2. Визначте помилки у спілкуванні: «Ну що ж ми все говоримо про мене. Давайте поговоримо про вас. Що ви думаєте про мене?».

3. Визначте помилки у спілкуванні: «Хлопчик пристає до батька:

- Тато, як влаштований мозок?

- Відчепися!

- Ну, як влаштований мозок?

- Відчепись, у мене голова іншим заповнена.

-А чим?».

«Життя з хворобою»

Ведучий роздає кожному учаснику по 12 неклейких стікерів. Завдання: На 3-х папірцях потрібно написати три улюблені страви, ще на 3-х – улюблені заняття, ще на 3-х – трьох близьких людей (на 1 картці – одна людина), ще на 3х – мрії (те, чого хотілося б досягнути). Учасники працюють впродовж 5 хвилин. Інтерактивна бесіда під час гри:

• Які емоції, враження виникали, коли ви  згадували про  свої  улюблені  речі,  людей?
• Уявіть, що я   –   «Алкогольна залежність», яка вимагає пожертви за задоволення  від  вживання алкоголю. Тому  дайте  мені  дві  будь-які   картки (ведучий обходить усіх і збирає у кожного по два  папірця).
• Проходить час, «Алкогольна залежність»  росте і вимагає  більших жертв, тому дайте мені ще дві  картки з назвами дорогих  для  вас речей  і одну картку з іменем дорогої для вас людини.
• «Алкогольна залежність» з кожним днем набирає оберти, з часом вона вже не запитує, а відбирає щось насправді дороге (ведучий обходить учасників і забирає по 2  картки на власний вибір).
• Тепер «Алкогольна залежність» настільки жорстока, що забирає найдорожче, що є у людини (ведучий обходить   учасників   і   забирає  по  2  картки на власний вибір).

 Обговорення після гри:

- Що відчували, коли доводилось «втрачати» значимі, важливі речі?

- Чи можна провести паралель між грою та реальним життям залежних людей?

- Які висновки можна зробити?

 Коментар ведучого: -  Це була лише гра. Гра закінчилась. Я більше не є уособленням «алкогольної  залежності» і  сподіваюсь, що ви бережно і з любов'ю ставитесь до свого здоров'я.

 

Ігри – руханки
для дітей і дорослих

 

«Австралійський дощ»

     Учасники стають в коло. Інструкція: Чи знаєте ви що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Слідкуйте уважно!

- В Австралії піднявся вітер. (Ведучий тре долоні).

- Починає капати дощ. (Клацання пальцями).

- Дощ посилюється. (Почергові хлопки долонями по грудях).

- Починається справжня злива. (Удари по стегнах).

- А ось і град - справжня буря. (Тупіт ногами).

- Але що це? Буря стихає. (Удари по стегнах).

- Дощ вщухає. (Хлопки долонями по грудях).

- Рідкісні краплі падають на землю. (Клацання пальцями).

- Тихий шелест вітру. (Потирання долонь).

- Сонце! (Руки вгору).

«Стій спокійно»

   Всім стати в коло. Ведучий ходить в колі, і зупиняючись перед кимось, голосно говорить: «Руки!». Той, до кого він звернувся, повинен стояти спокійно, а його сусіди повинні підняти руки: сусід праворуч – ліву руку, сусід ліворуч – праву. Хто помилився – вибуває з кола.

«Чарівний ліс чудес»

     Зараз ми перетворимося на чарівний ліс, де відбуваються різні чудеса і де завжди гарно й приємно. Розділимось на дві групи за принципом: «ліс – гай» та встанемо у дві шеренги. Наші руки – це гілки дерев, які ласкаво й ніжно будуть торкатися до людини, яка йде лісом. І тепер кожен з вас по черзі нехай пройде крізь цей чарівний ліс, а гілки будуть погладжувати вас по голові, рукам, спині. Розкажіть про ваші відчуття до і після вправи.

«Прощавай напруга!»

Зараз ми з вами будемо змагатися. Візьміть газетний аркуш, помніть його і вкладіть в це всю свою напругу. Закиньте подалі. Як себе почуваєте?

«Ліпимо піцу»

Всі учасники стають у коло, повертаються спиною до сусіда. Кожен на спині сусіда «ліпить піцу». Потім учасники повертаються в протилежну сторону і знов «ліплять піцу» на спині іншого сусіда.

«Чотири стихії»

Гравці йдуть по колу. Ведучий домовляється з ними: якщо він скаже слово «земля», усі мають опустити руки вниз, якщо слово «вода» — ви­тягнути руки вперед, слово «повітря» — підняти руки вгору, слово «вогонь» — покрутити доло­нями і руками до ліктів.

«Намалюй цифри частинами тіла»

Ведучий дає завдання: «Намалюй цифру…

•1 – носом;

•2 – правим плечем;

•3 – лівим плечем;

•4 – правою ногою;

•5 – лівою ногою;

•6 – ліктем правої руки;

•7 – ліктем лівої руки;

•8- цілим тілом».

 Вправу повторити ще раз, при цьому можна міняти частини тіла.

«Карусель комплементів»

   Багато хто з вас у дитинстві любив гойдатися на каруселі, зараз ми також покатаємось, але не на звичайній каруселі, а на «каруселі компліментів». Необхідно створити 2 кола – зовнішній і внутрішній і стати обличчям один до одного. Коли ви опинитесь перед людиною, то слід сказати їй комплімент. Потім всі рухаються по колу і почергово кожному кажуть комплімент. Карусель зупиняється тоді, коли ви опинитесь перед першою людиною.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Берн Е. Ігри, у які грають люди / Ерік Берн; пер. з англ. К. Меньшикової. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 256 с.
2. Венгер Л. А. Гра як вид діяльності / / Зап. псих . - № 3 – 2008.
3. Інформаційно-освітньої протиалкогольної програми «Сімейна розмова», Методичний комплекс / Кер. авт. кол.  Панок В. Г., Авт. кол. Вієвський А. М., Лепеха К. І., Лунченко Н. В., Луценко Ю. А., Острова В. Д., Сосновенко Н. В. – К.: Діалог Пресс, 2012 – 100 с.
4. Играя, побеждаем стресс. Игры для детей и взрослых. – Детский фонд ООН (ЮНИСЕФ). – К., 2015. – 68 с., С. 5.
5. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. — К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. — 206 с.
6. Освітні інноваційні технології у процесі викладання навчальних дисциплін / За ред. О. А. Дубасенюка: зб. наук.- метод. праць. - Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. - 261 с
7. Пережовская А. Н. Вклад Я. А. Коменского в развитие педагогической науки [Текст] // Инновационные педагогические технологии: материалы II Междунар. науч. конф. (г. Казань, май 2015 г.). — Казань: Бук, 2015. — С. 27-30.
8. Психолог у НУШ: радісно та впевнено руш! Путівник психолога в Новій українській школі [Текст] / Заг. ред. Є. В. Афоніна, О. О. Заріцький, Н. В. Міщенко. – Краматорськ: Витоки, 2018. – 250 с.
9. Александров, Ю. В. Психологія розвитку: навч. посібник / Ю. В. Александров. – Харків: ФОП Панов А. М., 2015. – 336 с.
10. Психосоціальна допомога внутрішньо переміщеним дітям, їхнім батькам та сім’ям з дітьми зі Сходу України: посіб. для практиків соціальної сфери / Мельник Л. А. та ін.; за ред. Волинець Л. С. — К.: ТОВ «Видавничий дім «Калита», 2015. — 72 с.
11. Психосоциальная поддержка в кризисной ситуации. Методическое пособие для педагогов. – Детский фонд ООН ЮНИСЕФ, Всеукраинский союз молодежных общественных организаций, «Христианская ассоциация молодых людей Украины» (YMCA Украины). – К., 2015. – 76 с.
12. Психосоциальная поддержка в кризисной ситуации. Методическое пособие для  педагогических сотрудников. – сост. Богданов С., Залесская О., Детский фонд ООН ЮНИСЕФ, НУ «Киево – Могилянская академия», ГО «Слова помогают». – К.: «Университетское издательство «ПУЛЬСАРЫ», 2019. – 76 с.
13. Сігов К. Гра // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін.; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори); І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ: Абрис, 2002. — 742 с.
14. Селевко Г. К. Альтернативные педагогические технологии / Герман Константинович Селевко. - М.: НИИ школьных технологий, 2005. - 224 с. - (Серия «Энциклопедия образовательных технологий»).
15. Современный психологический словарь / сост. и общ. ред. Б. Г. Мещеряков, В. П. Зинченко. – М.: АСТ; СПб.: ПРАЙМ – ЕВРОЗНАК, 2007. – 490 с., С. 13.
16. Эльконин Д. Б. Психология игры. - М.: АНО, 2008. – 85 с.
17. Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім’ям з дітьми в період військового конфлікту: навчально-методичний посібник. — К.: Агентство «Україна», 2015. — 176 с.