Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушенням зору

Психолого- педагогічна характеристика дітей із сенсорними порушеннями(з порушеннями зору).1. Загальна характеристика дітей з порушенням зору 2. Порушення зорового аналізатора . Причини.3. Особливості психічного розвитку дітей з порушенням зору.4. Рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з порушеннями зору. {5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Створила викладач КЗ «Бахмутський педагогічний фаховий коледж»Коваленко О,В,

Зір є вирішальним у формуванні уявлень про реально існуючі предмети та явища. За допомогою зору здійснюється орієнтування в просторі, формуються рухові вміння та навички, ведеться спостереження за навколишнім світом.

Прийнято розрізняти п’ять основних зорових функцій:{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Центральний зір. Периферійний зір Бінокулярний зір. Відчуття світла. Відчуття кольору

Формений зір розвивається поступово: він виявляється на 2–3 місяці життя дитини; переміщення погляду за предметом, що рухається, формується у віці 3–5 місяців; на 4–6 місяці дитина впізнає родичів; після 6 місяців дитина розрізняє іграшки . Розпізнавання форми предмету в дитини з’являється раніше (5 місяців), ніж розрізнення кольору.

Периферійний зір діє в сутінках, він призначений для сприйняття навколишнього фону та крупних об’єктів, служить для орієнтування в просторі. Цей вид зору має високу чутливість до предметів, що рухаються. Стан периферійного зору характеризується полем зору. Поле зору – це простір, який сприймається одним оком при його нерухомому положенні.

Бінокулярний зір - здатність просторового сприйняття, об’єму та рельєф предметів, бачення двома очима. Його розвиток починається на 3–4 місяці життя дитини, а формування закінчується до 7–13 років. Удосконалюється він в процесі накопичення життєвого досвіду.

Світловідчуття – здатність сітківки сприймати світло і розрізняти його яскравість. Розрізняють світлову й темнову адаптацію. Очі, які нормально бачать, мають здатність пристосовуватися до різних умов освітлення. Світлова адаптація – пристосування органу зору до високого рівня освітлення. Світлова чутливість з’являється в дитини відразу ж після народження. 

Кольоровий зір . Завдяки кольоровому зору людина здатна сприймати й розрізняти все розмаїття кольорів у навколишньому світі. Поява реакції на розрізнення кольору в маленьких дітей відбувається в певному порядку. Найшвидше дитина починає впізнавати червоний, жовтий, зелений кольори, а пізніше – фіолетовий та синій. 

Ступінь порушення функції зорового аналізатора визначається зниженням гостроти зору. Якщо гострота зору нижча ніж 0,1, використовується рахунок пальців. Дитина, яка рахує пальці руки на відстані 5 м, володіє гостротою зору, що дорівнює 0,09. Той же рахунок пальців рук на відстані 2 м приблизно відповідає гостроті зору 0,04, на відстані 0,5 м – 0,01, а з відстані 30 см – 0,005. Гострота зору, при якій дитина не розрізняє пальців, а бачить лише світло, дорівнює світловідчуттю. Якщо дитина не може відрізняти світла від темряви, гострота зору дорівнює нулю.

Сліпими є діти, у яких повністю відсутні зорові відчуття або збережені відчуття світла чи залишковий зір. Сліпота – двостороння втрата зору, яка не виліковується. Розрізняють різні ступені втрати зору: - абсолютна (тотальна) сліпота, при якій повністю відсутні зорові сприйняття (відчуття світла та розпізнавання кольору); практична сліпота, при якій зберігається або відчуття світла на рівні розрізнення світу або темряви, або залишковий зір, який дозволяє рахувати пальці рук біля обличчя, розрізняти контури, силуети та колір предметів безпосередньо біля очей. За часом виникнення зорового дефекту сліпих поділяють на сліпонароджених (якщо зір втрачено до народження та у віці до трьох років) та осліплих (тих, що втратили зір у подальшому житті й зберегли в пам’яті певні зорові образи).

Порушення зорового аналізатора Порушення зору умовно розділити на глибокі та неглибокі. Г. В. Нікуліна (2002) пропонує таку класифікацію: до глибоких належать порушення зору, пов’язані зі значним зниженням таких найважливіших функцій, як гострота зору та (або) поле зору, що має яскраво виражену органічну зорову депривацію. Залежно від глибини та ступеня порушень перерахованих функцій, може наступати сліпота або слабозорість.

До неглибоких зорових порушень належать:порушення окорухових функцій(косоокість, ністагм); Порушення розрізнення кольору (дальтонізм, дихромазія); порушення характеру зору (порушення бінокулярного зору);порушення гостроти зору, які пов’язан розладами оптичних механізмів зору (міопія, гіперметропія, астигматизм, амбліопія).  

короткозорість (міопія) – характеризується недостатньою заломлюючою силою ока, у результаті якого діти погано бачать на віддалі предмети, дії, а також те, що написане на дошці. далекозорість (гіперметропія) характеризується тим, що фокус паралельних променів після їх заломлення в оці лежить позаду сітківки. У новонароджених очі, як правило, далекозорі. У міру зростання ока розмір очного яблука збільшується, і до 10 років очі стають відповідними, а якщо розвиток ока відстає, то дитина стає далекозорою.косоокість характеризується відхиленням одного з очей від загальної точки фіксації. У цих дітей має місце периферійний зір, зниження гостроти зору ока, яке коситьастигматизм – це порушення оптичної системи ока, при якому предмети виглядають нечітко, розмито чи викривлено.амбліопія – зниження зору без видимих причин, яке виявляється в зниженні гостроти центрального зору. Часто виникає внаслідок вимушеної бездіяльності ока при косоокості та порушенні бінокулярного зору довгастий мозок та ін.

Причинив період ембріонального розвитку (токсоплазмоз та інші інфекції, запальні процеси, порушення обміну речовин та ін.) або генетичні факторами (спадкова передача деяких дефектів зору). Внутрішньочерепні та внутрішньоочні крововиливи, травми голови, ускладненими пологами, різноманітними травматичними ушкодженнями мозку (удари або поранення голови) та очей у післяпологовий період, які можуть призвести до порушення зору.  вродженінабуті.

Особливості психічного розвитку дітей з порушенням зору Увага. Порушується мимовільна увага (вузький запас знань та уявлень). Неуважність дітей нерідко пояснюється перевтомою через тривалу дію слухових подразників. Зниження довільної уваги обумовлене порушенням емоційно-вольової сфери і призводить до розгальмованості – низького обсягу уваги, хаотичності, тобто нецілеспрямованості, переходу від одного виду діяльності до іншого, або, навпаки, до загальмованості дітей: інертності, низького рівня переключення уваги. Пам’ять. Підвищується роль словесно-логічної пам’яті. Виявлене слабке збереження зорових образів і зниження обсягу довготривалої пам’яті. Обсяг короткочасної слухової пам’яті у всіх категорій дітей з порушенням зору високий. Образи пам’яті незрячих за відсутності підкріплення мають тенденцію до швидкого згасання. Сприйняття. Зорові відчуття ослаблені, а сприйняття зовнішнього світу обмежене. У слабозорих домінує зорово-рухове-слухове сприйняття. У сліпих і дітей із залишковим зором основні форми сприйняття – дотиково-рухова та зорово-рухово-слухова. Порушення зорового аналізатора призводить до утворення нових зв’язків між аналізаторами, зміни домінування інших сенсорних систем. Мислення. Діти з порушенням зору проходять ті ж стадії в розвитку мислення та приблизно в тому ж віці і можуть вирішувати завдання, не спираючись на зорові сприйняття. При збереженому інтелекті розумові процеси розвиваються так, як у однолітків, що бачать нормально. Слабозорим дітям властиві словесно-логічне і наочно-образне мислення.

Рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з порушеннями зору. - Зображення на малюнках повинні мати оптимальні просторові і тимчасові характеристики (яскравість, контраст, колір). - Дотримання в зображеннях пропорційності відносин за величиною, кольором та формою, відповідно до реальних об'єктів. - Демонстрація стимулюючого матеріалу повинна здійснюватись з відстані не менше ніж 30-33 см від ока дитини під кутом від 5° до 45° щодо лінії погляду. - Інформаційна ємність зображень і сюжетних ситуацій повинна бути обмежена з метою вилучення надмірності, що ускладнює упізнавання. Фон, на якому демонструється об'єкт, повинен бути розвантаженим від зайвих деталей. - Хроматичні об'єкти повинні мати насичені кольори. Бажано використовувати жовті, червоні, жовтогарячі і зелені тони. - При використанні загальних методик для слабозорих дітей необхідна адаптація їх процедури проведення: - збільшення часу на експозицію завдань та малюнків, через труднощі сприйняття, координації рухів рук і очей, необхідності тактильного контролю та додаткового обстеження, вивчення об'єктів; - тривалість зорової роботи не повинна перевищувати 15 хвилин.