Психолого-педагогічна характеристика старшого підліткового віку.

Про матеріал
На разі спостерігається посилений інтерес вчителів математики до психолого-педагогічних проблем, до психологічних знань. Цей інтерес зумовлено тим, що вчителі математики у своїй повсякденній практичній діяльності зустрічаються з такими проблемами, які можна вирішити лише на основі психолого-педагогічних знань, а також за умови глибокого психологічного осмислення сутності цих проблем.
Перегляд файлу

 Психолого-педагогічна характеристика   старшого     підліткового  віку.

На разі спостерігається посилений інтерес вчителів математики до психолого-педагогічних проблем, до  психологічних знань. Цей інтерес зумовлено тим, що вчителі математики у своїй повсякденній практичній діяльності зустрічаються з такими проблемами, які можна вирішити лише на основі психолого-педагогічних знань, а також за умови глибокого психологічного осмислення сутності цих проблем. 

1. Учень як об'єкт і суб'єкт процесу навчання. 
       У процесі навчання математики безпосередньо буруть участь з одного боку – вчитель, з іншого – учень. Ролі їх уцьому процесі видаються , принаймні на перший погляд, досить ясним: вчитель організовує, спрямовує і керує процесом навчання, а учень повинен вчитис , виконувати всі вимоги вчителя.

Ось як, наприклад, визначається процес навчання в одному з підручників з педагогіки: «Навчанням називається двосторонній процес, що складається з діяльності вчителя, що він учням пояснює, розповідає, показує, що їх виконувати вправи, виправляє їх помилки і т.д., і з діяльності учнів, які під керівництвом вчителя засвоюють знання і відповідні вміння та  навички». [31] 

Основна роль вчителя математики в сучасних умовах − це виховання особистості учнів, виховання їх здібностей, моральних ідеалів і переконань. 

  1. Вікові психологічі особливості учня як об'єкта навчання математики. 

Про те, що треба враховувати вікові особливості учнів, говориться скрізь, але не завжди вказується, що це означає, які особливості треба враховувати і як їх треба враховувати. Між тим, треба мати на увазі, що вікові особливості − це не щось незмінне і вічне, що притаманне учням певного віку. Самі ці особливості досить різко змінюються з часом. Скажімо, вікові психологічні особливості учня молодшого шкільного віку тепер і років 50 тому не одні й ті ж. Так само сучасний підліток відчутно відрізняється від підлітка повоєнних років. 

Розглянемо деякі психологічні особливості сучасного учня, маючи на увазі лише його особливості, які важливо враховувати в процесі навчання математики. [34]
              Підлітковий вік − це дуже складний період у житті учня, що таїть у собі небезпеку кризових явищ. У цей період організм дитини зазнає кардинальних змін. Розгортається процес статевого дозрівання. З цим процесом пов'язане виникнення у підлітка фізичного відчуття власної дорослості. У нього виникає уявлення про себе вже не як про дитину, він прагне бути і вважатися дорослим. Звідси у підлітка виникає нова життєва позиція по відношенню до себе, до оточуючих людей, до світу. Він стає соціально активним, сприйнятливим до засвоєння норм цінностей і способів поведінки, які існують серед дорослих. 

Підліток стає більш незалежним від дорослих ще й тому, що у нього виникають такі потреби, які має задовольнити лише сам (потреба в спілкуванні з однолітками, в дружбі, в коханні). Батьки і взагалі дорослі при всьому їхньому бажанні не можуть вирішити проблеми, що постають перед підлітками у зв'язку з виникненням у них нових потреб, тим часом як задоволення основних потреб молодшихшколярів залежить в основному від батьків. Все це часто болісно позначається на ставленні учнів до навчання. Якщо підлітковий вік є початок внутрішнього  переходу учня від положення об'єкта навчання і виховання, яким він був    у     молодшому  шкільному віці,   до  стану  суб'єкта  цього  процесу, то в юнацькому віці учень стає ( у  всякому  разі, повинен ставати ) вже справжнім суб'єктом своєї діяльності   в   навчально - виховному процесі. [44]
              У той же час учні ще зберігають матеріальну залежність від батьків. Головним у їх життя стає підготовка до майбутнього самостійного, дорослого життя, підготовка до праці, вибір життєвого шляху, професії. 
У ці роки особливу значущість для учнів набуває ціннісно-орієнтаційна діяльність. Учень намагається зробити глибоку самооцінку своєї особистості, своїх здібностей. Зростає і розвивається рефлексія, пізнавальний інтерес до філософських проблем, юнак намагається з'ясувати сенс життя; оцінити спостережувані явища з цієї точки зору. Особливо слід відзначити прагнення учнів старшого шкільного віку до автономії, до емоційної та ціннісної самостійності, до незалежності, до самоповаги, тим часом як для підлітків характерна залежність від групи своїх однолітків. Підліток дуже підлягає впливу однолітків. Внутрішньо відійшовши від батьків, він ще не прийшов до своєї індивідуальності, яка міститься в юнацькому віці. Якщо підлітка хвилює питання: «Невже я не такий, як усі?», То юнака: «Невже я такий, як усі?». Вчителю все це треба мати на увазі і враховувати у своїй роботі. 

Вище було зазначено, що учень у процесі навчання математики з об'єкта цього навчання поступово стає його суб'єктом. Що це означає? У чому виражається відмінність між об'єктом і суб'єктом навчання? Адже втому і в іншому випадку учень як-то навчається, здобуває знання, уміння.  Дійсно, і коли учень є лише об'єктом навчання математики, і коли він стає суб'єктом цього процесу він виконує завдання вчителя, вирішує завдання, повторює вивчений матеріал і т.д., тобто він навчається. Усі відмінності між вченням учня в ролі об'єкта і його ж вченням ролі суб'єкта у тому, заради чого він це робитьВін завжди щось робить, бере участь в якійсь діяльності. Але учень бере участь у багатьох різних діяльностях, робить різні дії. Для того щоб учень ефективно навчався, він має здійснювати не будь-які дії, а цілком певні. Постає питання: чому учень робить саме ці дії, а не інші, що спонукає здійснювати ці дії, що спрямовує і регулює його діяльність у процесі навчання? Іншими словами, що мотивує − спонукає і направляє − діяльність учня. Тільки розібравшись у цьому, ми можна зрозуміти, в чому відмінності між об'єктом і суб'єктом процесу навчання.

          Тому вчитель повинен формувати в учнів відповідну мотивацію.  Під мотивацією розуміють зазвичай сукупність спонукань до діяльності. Та коли діяльність вже розпочалася, то вона має певну мету. Мета − це те, чого свідомо хоче досягти людина в результаті цієї діяльності. Але між метою діяльності і її спонуканнями не завжди існує повна відповідність. Наприклад, учні вирішують завдання. Мета у них одна − навчитися виконувати подібні завдання. Спонукання ж можуть бути самі різні. Так, одні з них вирішують завдання оскільки звикли виконувати вимоги вчителя, у них ще є досить стійка установка на виконання вимог вчителя, але деякі з них, крім того, хочуть отримати хорошу оцінку, похвалу. Для інших головне − отримати певну оцінку, треті виконують  завдання ще й тому, що їх цікавить сам процес вирішення, він приносить емоційне задоволення; нарешті, є й такі, у яких, крім перелічених спонукань, є ще й прагнення оволодіти загальним способом виконання подібних завдань .[ 46]

Вчителю необхідно прагнути до того, щоб кожен учень ставав суб'єктом діяльності в процесі навчання. А для цього потрібно, щоб усі сторони навчально-виховного процесу, його зміст, організація та методи сприяли такому становленню, були безпосередньо спрямовані на виховання учня - суб'єкта своєї діяльності.

Старшокласники вказують на такі мотиви, як близькість закінчення школи і вибір життєвого шляху, подальше продовження освіти або робота  за обраною професією , потреба проявити свої здібності у зв'язку з розвитком інтелектуальних сил. Все частіше старший школяр починає керуватися свідомо поставленою метою, з'являється прагнення поглибити знання у певній галузі, виникає прагнення до самоосвіти. Учні починають систематично працювати з додатковою літературою, відвідувати лекції , працювати в додаткових школах [10].

Характерним для навчального процесу є систематизація знань з різних предметів, встановлення міжпредметних зв'язків. Все це створює грунт для оволодіння загальними законами природи і суспільного життя, що призводить до формування наукового світогляду. Старший школяр у своїй навчальній роботі упевнено користується різними розумовими операціями, міркує логічно, запам'ятовує осмислено. У той же час пізнавальна діяльність старшокласників має свої особливості. Якщо підліток хоче знати, що собою являє те чи інше явище, то старший школяр прагне розібратися в різних точках зору на це питання. Старшим школярам стає нудно, якщо немає завдань для розуму. Вони люблять досліджувати та експериментувати, творити і створювати нове, оригінальне.

Старших школярів цікавлять не тільки питання теорії, але самий хід аналізу, способи, доведення. Їм подобається, коли викладач змушує вибирати  між різними точками зору, потребує обгрунтування тих чи інших тверджень, вони з готовністю, навіть з радістю вступають в суперечку і наполегливо захищають свою позицію [15].

 

docx
Додано
18 квітня 2019
Переглядів
1817
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку