Психолого-педагогічний практикум "Розвиток пізнавальних процесів дітей дошкільного віку"

Дошкільний навчальний заклад «Веселка»

 

Костянтинівської сільської ради

 

Мелітопольського району

 

Запорізької області

 

 

 

 

 

 

 

Конспект психолого-педагогічного практикуму

 

для педагогів дошкільної та загальної середньої освіти,

 

практичних психологів закладів освіти

 

«ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ

 

ПІЗНАВАЛЬНОЇ СФЕРИ ДОШКІЛЬНИКА»

 

 

 

 

 

 

 

 

підготувала:

 

практичний психолог

 

ДНЗ «Веселка»

 

Костянтинівької СР МР ЗО

 

Шиян Олена Олександрівна

 

 

 

 

 

с.Костянтинівка

 

2019р.

Мета: актуалізувати та поглибити знання педагогів стосовно проблеми розвитку пізнавальних процесів дошкільника, сприяти усвідомленню особливостей і проблем обдарованих дітей задля враховування їх у процесі безпосередньої роботи з розвитку особистості.

 

Завдання:

1. Розширити знання про особливості формування пізнавальної сфери дошкільника;
2. Поповнювати методичну скарбничку щодо роботи з розвитку пізнавальних процесів дитини дошкільного віку;
3. Удосконалювати міжособистісну взаємодію.

 

План проведення:

 

1. Привітання. Вправа «Символи»
2. Особливості сенсорного розвитку. Вправа «Банк ідей»
3. Розвиток памяті дошкільника. Вправа «Картинки – помічники» (асоціативний вірш)
4. Розвиток мислення. Вправа «Друдли»
5. Розвиток мови. Вправа «Оживи портрет»
6. Особливості розвитку уваги. Вправа «Прикрась ялинку»
7. Розвиток уяви. Релаксаційне малювання «Уяви собі»
8. Підсумок. Рекомендації. Рефлексія «Букет вражень»

 

Обладнання: аркуші паперу, кулькові ручки, кольорові олівці, фломастери;паззли, зображення друдлів, зображення казкових героїв, серветка та роздатковий матеріал до вправи «Прикрась серветку», малюнки – образи (демонстраційний та роздатковий матеріал), олівці, фломастери, ручки, білий та кольоровий папір, картон.

 

Хід заходу

 

1. Вступна частина

 

Психічний розвиток дитини проходить ряд періодів, які послідовно змінюють один одного. Кожний період – це відрізок життєвого шляху дитини і водночас певний ступінь її розвитку як особистості. У межах кожного вікового періоду відбуваються не тільки кількісні, а й якісні зміни психіки, які дають підстави виділяти у ньому певні стадії, що послідовно змінюють одна одну. У процесі психічного розвитку та в його результатах існують типологічні й індивідуальні відмінності. Вони виявляються у функціональних особливостях нервової системи, у розумових, емоційних, моральних, вольових якостях, у потребах, інтересах, здібностях дітей та дорослих людей. У процесі розвитку складається неповторна індивідуальна своєрідність особистості. Пізнавальна активність є соціально значущою складовою якістю особистості й починає формуватися в дошкільному віці в різних видах діяльності. Тому одним із найважливіших напрямків в роботі психолога з дітьми є розвиток їхньої пізнавальної сфери.

 

2. Основна частина

 

1. Привітання

В.О.Сухомлинський писав: «Як без азбуки людина не може читати, так без пізнавального розвитку, без гнучкої, живої думки неможливе розумове виховання». Завдяки пізнавальним психічним процесам дитина одержує знання про навколишній світ та про себе, засвоює нову інформацію, запам'ятовує, розв'язує певні завдання. Серед них виділяють відчуття і сприймання, пам'ять, мислення, уяву. Необхідною умовою протікання психічних процесів є увага. Мова і мовлення постають одним із засобів мислення та розуміння.

Вправа «Символи»

Для того, щоб налаштуватися на роботу, я вам пропоную в групах придумати символічне зображення, яке б на ваш погляд, характеризувало психічний процес, написаний на частині паззла, а потім презентувати його (паззли прикріплюються на дошку, поєднуються).

 

2. Особливості сенсорного розвитку дошкільника

Зараз ми з вами пригадаємо особливості розвитку пізнавальних процесів дитини дошкільного віку. Почнемо з сенсорного розвитку. Сенсорний розвиток дитини - це розвиток її сприймання та формування уявлень про зовнішні властивості предметів. Саме сенсорний розвиток, з одного боку, складає основу інтелектуального розвитку дитини, а з іншого — має самостійне значення з огляду на те, що повноцінне сприймання необхідне для ефективного навчання та інших видів діяльності. Із сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання. Сенсорні процеси базуються на почуттях людини. Почуття виконують такі функції:

• порівняння предметів та їх властивостей,
• оцінювання нашого ставлення до них,
• цілісне відображення всієї інформації, яка надходить.

Цінність і важливість сенсомоторної активності дитини полягає в тому, що, ще не володіючи мовою, малюк має здатність розвивати в собі ту часточку мислення, яка відповідає за створення суджень.

У ранньому віці (до трьох років) у малюків накопичується уявлення про колір, форму, величину положення в просторі, запах, смак тощо, формується вміння враховувати ці властивості під час своїх дій. При цьому вживати та запам’ятовувати назви кольорів і геометричних форм дитина тільки вчиться.

У молодшому дошкільному віці (четвертий рік життя) основне місце у сенсорному розвитку дітей займає ознайомлення із сенсорними еталонами та способами їх використання. Важливим аспектом є також навчання способів обстеження предметів, їх групування за кольором і формою відповідно до зразків - еталонів, послідовного опису форми, здійснення окомірних дій.

На п’ятому році життя відбувається інтенсивний розвиток сприймання. Дитина вже реагує не лише на окремі властивості предметів, а й починає орієнтуватися в їх сутності, внутрішній будові, способах застосування.

У старшому дошкільному віці (шостий рік життя) сприйняття набуває стійкого цілеспрямованого та довільного характеру, спостерігається подальший розвиток аналітичного сприйняття:

• вміння орієнтуватися в поєднанні кольорів,
• розчленовувати форму предметів,
• виділяти окремі вимірні величини.

З розвитком сенсорики (від лат. sensus — відчуття) у дитини з’являється можливість оволодіння естетичними цінностями в природі й суспільстві.

Вправа «Банк ідей»

Учасникам семінару в групах пропонується створити гру для розвитку сенсорних здібностей із запропонованими предметами (канцелярське приладдя, побутові речі тощо).

 

3. Розвиток памяті дошкільника

Від сприймання дитини залежить розвиток її пам’яті. Пам’ять - це відображення минулого досвіду людини у вигляді почуттів, думок і образів раніше сприйнятих предметів і явищ через його збереження й наступне відтворення.

За характером психічної активності, що домінує в діяльності, розрізняють пам’ять рухову, емоційну, образну (зорову, слухову, тактильну, смакову нюхову, тощо) та словесно- логічну.

За характером цілей діяльності — мимовільну та довільну; за тривалістю закріплення та збереження інформації — короткочасну, довготривалу, оперативну.

На третьому році життя відбуваються якісні й кількісні зміни в процесі пам’яті: дедалі більшою стає кількість об’єктів, що викликають у дитини впізнання, при чому образи об’єкта стають все більше диференційованими. Краще розвинена образна пам’ять, тому діти добре, запам’ятовують емоційний матеріал, який супроводжується зображеннями та звуковими ілюстраціями.

Має свої особливості і пам’ять чотирирічної дитини. Тут є перевага в мимовільному запам’ятовуванні й згадуванні наочно-образної й рухової пам’яті. Для цього віку можуть відтворювати не більше чотирьох предметів з десяти. Особливо легко запам’ятовують те, що справило на них враження, захопило почуття.

На п’ятому році життя починається активний розвиток довільного запам’ятовування. Збільшується не лише об’єм, а й зміст пам’яті. Так, переказуючи казку, діти не лише відтворюють основні події, а й вдаються до подробиць, передають пряме й авторське мовлення. Саме з цього року життя в пам’яті залишаються враження дитинства, що зберігаються протягом усього життя.

У дитини шостого року життя активно розвивається довільна пам’ять. Діти цього віку здатні вже вибірково й усвідомлено запам’ятовувати. Значно збільшується під кінець дошкільного віку обсяг пам’яті, завдяки нагромаджені дитиною життєвого досвіду. Одна з особливостей психіки дитини — «бачити» предмет, якого нема в полі зору. Діти мислять образами. Але в процесі навчання і виховання - через відхід від наочності й домінування абстрактного логічного - відбувається прогрес лівої півкулі і регрес правої півкулі, в якій локалізований центр образного мислення. Унаслідок якого ми позбавляємося особливого дару – ейдетизму (здатності до збереження й відтворення надзвичайно живого й детального образу раніше сприйнятих предметів і явищ). Якщо постійно до занять з дитиною входитимуть ігри на створення образів, такий спосіб запам’ятовування стане для маляти звичним, образи виникатимуть без напруження. У дітей 5-7 років потрібно розвивати всі види пам’яті, при цьому основну увагу слід звернути на розвиток вміння керувати процесом пам’яті , не залежно від того, на який термін і якого виду матеріал запам’ятовується.

Здавна люди намагалися придумати прийоми, які допомагали б легше запам’ятати потрібну інформацію, щоб зберігати її якомога точніше та довше. Цей досвід передавався від покоління до покоління під загальною назвою «мнемотехніка». Пропоную вам спробувати запам’ятовування віршів з опорою на образи. За даною методикою кожен блок вірша ілюструється образними картинками. Але слід пам’ятати, що асоціації повинні бути простими і зрозумілими.

Вправа «Асоціативний вірш»

Учасникам в групах пропонується відтворити вірш опираючись на малюнки-образи. Запропонувати для запам’ятовування текст дитячої пісеньки « Йде зима»

Йде зима – красуня мила, в неї плаття сніжно-біле,

Черевички з кришталю – дуже зимоньку люблю.

Білі коси розпустила – землю лагідно укрила:

Хай спочине до весни і чарівні бачить сни.

Йде зима з веселим сміхом і усім нам для утіхи

Гори снігу намела і санчата принесла.

Будем ми з гори злітати, наче маємо крильцята!

Задзвенить веселий сміх! Любить зимонька усіх!

 

4. Розвиток мислення

Мислення – це вищий процес розвитку пізнавальної діяльності індивіда, що характеризується узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності, активним пошукам зв’язків і відношень між різними подіями, явищами, предметами. На практиці мислення присутнє у всіх інших пізнавальних процесах, у сприйнятті, увазі, уяві, пам’яті, мовленні. Виділяють такі види мислення: словесно-логічне, наочно-образне, наочно-дійове. Розумова діяльність реалізується як на рівні свідомості, так і на рівні підсвідомого.

Розрізняють такі основні операції мислення: аналізу, синтез порівняння, узагальнення, конкретизації та абстрагування. Основними формами логічного мислення є: поняття, судження, умовивід.

У процесі онтогенетичного розвитку мислення дитини проходить низку послідовних стадій. Дитина третього року життя оволодіває наочно дійовим мисленням у процесі практичного і мовного спілкування з дорослими. Переміщуючи предмети в просторі розв’язуючи нові для себе завдання (порівняння предметів за кількісними та якісними ознаками, абстрагування, називання кольору та форми), вона поступово навчається узагальнювати предмети, класифікувати їх за різними ознаками.

Чотирирічним дітям властиве активне дійове мислення. Дослідження показують, що дітям цього віку легше щось зробити, аніж розповісти про зроблене. Це пояснюється тим що в них ще не розвинуте словесне мислення, вони ще не вміють вирішувати задачу в думці. На основі наочно-дійового мислення формується й складніша форма мислення - наочно- образне. Дитина вже може вирішувати задачі на основі уявлень, без застосування практичних дій.

У дітей п’ятирічного віку вдосконалюється наочно-образне мислення. Це виявляється не тільки в умінні оперувати уявленням, а й у збагаченні змісту цих уявлень. Мислення відокремлюється від сприймання і практичної дії та стає відносно самостійним процесом. Діючи образами подумки, дитина уявляю собі реальну дію з предметами та її результат і таким чином виконує завдання, яке постало перед нею.

У шість років дитина все більше починає діяти із знаками. Такі дії вимагають відволікатися від реальних предметів. Як замінники цих предметів використовуються слова і числа. А мислення, яке оперує знаками, називається логічним мисленням.

Усі види мислення пов’язані між собою. У результаті спеціально організованих занять з дітьми, показники мислення можуть поліпшитися в 3-4 рази. Як показують експериментальні дані, успішність заняття залежить від ефективності образного мислення. Високий рівень розвитку логічного мислення сам по собі ще не гарантує такого успіху. Розвитку пам’яті, асоціативного мислення, розширенню уявлень про предмети сприяє використання тактильних табличок. Якщо дорослим можна просто сказати «пухнастий» і пропонувати створювати асоціативні образи, то дітям потрібно давати відчувати на дотик поверхню. Наприклад: «Пухнастий! Хто про що подумав?»

Вправа «Друдли»

Розвитку асоціативного мислення сприяє використання друдлів. Друдл – це графічна головоломка, яка має безліч варіантів відповідей. Учасникам пропонується дивлячись на друдл дати відповідь на запитання: «Хто про що подумав?» Використання цих та іншах прийомів ейдетики допомагає розвивати дивергентне (те, щойде одночасно у багатьох напрямках) та креативне мислення, увагу, уяву, пам'ять, сприяє загальному розвитку особистості.

 

5. Розвиток мови

Мова – основа людського мислення. Найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства є оволодіння рідною мовою як засобом пізнання й способом людського спілкування. До п’яти років дитина засвоює звукову систему рідної мови, усвідомлює звуковий склад слова, оволодіває монологічним мовленням. Психічна діяльність дитини, і її повноцінний розвиток значною мірою пов’язані зі станом мовлення та розумінням словесної інформації. Під час формування мовлення можливі виникнення різних вад. Виникає потреба поліпшити звукосприймання і звуковимову. Психологи наполягають: для повноцінного розвитку мовлення необхідно розвивати уяву, пам’ять (особливо образну), мислення, кінестетичні відчуття.

Третій рік життя — період розквіту мовлення дитини. Вона розуміє зміст мови дорослих як про конкретні події, так і невеликі оповідання про те, що знаходиться за межами сприймання. Панівною формою у спілкуванні є діалогічне, ситуативне мовлення. На четвертому році життя у мовленні дитини вже адекватно вживаються слова за їх змістом і контекстом. Спостерігається зростання обсягу активного словника не лише за рахунок іменників і дієслів, але й інших частин мови. Дуже помітною є творча спрямованість мовлення дитина вже може скласти за допомогою дорослого описову розповідь про предмет, переказати казку з допомогою запитань.

На п’ятому році життя мовна діяльність посідає провідне місце у загальній активності дитини. Суттєво розширюється словниковий запас, зростає інтерес до змісту невідомих слів. Діти вже можуть переказати невелике оповідання вести діалог на запропоновану тему. В активному словнику є узагальнювальні слова й абстрактні поняття.

У п’ять років закінчується сензитивний період розвитку мовлення, тому основні його складові мають уже сформуватись. У старшому дошкільному віці діти вже користуються розгорнутими фразами, можуть вигадувати невеликі сюжетні розповіді. Мовлення стає тісно пов’язане з мисленням, набуває ознак внутрішнього, що сприяє розвитку здатності діяти та планувати свою діяльність подумки. Мова та мовлення забезпечують можливість активного задоволення пізнавальних потреб людини, а з іншого боку — є засобом реалізації внутрішнього світу та можливостей особистості.

Вправа « Оживи портрет»

Учасникам в групах пропонується скласти розповідь про героя казки від першої особи та презентувати його.

 

6. Розвиток уваги

Увага - виявлення вибіркової спрямованості процесів свідомості. Увага виявляється в зосередженості на чомусь і передає ставлення людини до певного об’єкта. У дошкільняти переважає мимовільна увага; дитина ще не може керувати своєю увагою і часто опиняється в полоні зовнішніх вражень. Виявляється це у швидкому відволіканні, неможливості зосередитися на чомусь одному, частій зміні діяльності.

Увагу дитини третього року життя привертає все більше коло об’єктів, а особливо дії з ними, а в кінці року — мова людини. Проте обсяг та стійкість уваги в цей період невеликі. Увагу дитини відволікає кожний новий, яскравий об’єкт. Ця її особливість дає змогу дорослим легко відвертати увагу від небажаних дій та об’єктів.

У чотирирічної дитини підвищується стійкість мимовільної уваги, збільшується її обсяг. Стійкість уваги характеризується часом, протягом якого дитина може бути зайнята певною діяльністю. Якщо в дитини трьох років вона триває в середньому 25 хв., то в чотири роки 50 хв. Дитина може впродовж цього часу гратися, не припиняючи гри. Стійкість уваги при розгляді малюнків може тривати протягом 6-8 секунд (стійкість уваги при розгляді картини відрізняється від стійкості уваги під час ігрової діяльності). У дитини п’ятого року життя відчутно зростає стійкість уваги. Проте цей процес перебуває в прямій залежності від особливостей розвитку нервової системи дитини. Підвищена збудливість, знижена працездатність у поєднанні з кисневим голодом різко знижують стійкість уваги. Слід пам’ятати, що можливості довільної уваги в цьому віці ще надзвичайно обмежені, над її розвитком потрібно цілеспрямовано працювати.

Увага в старшому дошкільному віці набирає довільного характеру, завдяки чому дитина вже здатна підпорядковувати свою увагу вимогам дорослого, зосереджуватися, керувати своєю психічною діяльністю. Але ще досить довго сильною залишається мимовільна увага дітей, а тривала довільна увага, що весь час супроводжується вольовими зусиллями викликає втому. Труднощі ці зумовлюються недостатньою зрілістю їх нервової системи: у дітей все ще спостерігається перевага процесів збудження над процесами гальмування. Уважність дошкільників розвивається в процесі їх ігрової діяльності, завдяки пошуковим спостереженням і посиленому інтересу до того, над чим вони працюють.

Довільну увагу слід розвивати поступово, в міру розвитку окремих її властивостей, таких як обсяг, концентрація, розподіл, переключення, стійкість.

• Обсяг уваги визначається кількістю однорідних предметів, котрі охоплює свідомість дитини.
• Концентрація уваги — інтенсивність зосередженості на одному чи кількох об’єктах
• Розподіл уваги - можливість концентруватися не на одному а на двох чи більшій кількості різних об’єктів.
• Переключення уваги - означає можливість свідомого й осмисленого переміщення уваги з одного об’єкта на інший.
• Стійкість уваги визначається часом, протягом якого зберігається її концентрація. Стійкість уваги залежить від цілої низки умов: особливостей завдання, ступеня його складності, зрозумілості, інтересу до нього дитини й сформованості її вольових якостей.

Різні властивості уваги значною мірою незалежні одна від одної: увага, розвинута в якомусь одному відношенні, може бути не такою досконалою в іншому.

Вправа «Прикрась серветку»

Учасникам пропонується прикрасити серветку по зразку, а потім внести зміни за вказівкою ведучого.

 

7. Розвиток уяви

Уява – психічний процес що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду. У ній своєрідно і неповторно відображається зовнішній світ. Важливе значення уяви в тому, що вона дає змогу уявити результат діяльності до її початку, тим самим орієнтуючи людину в процесі діяльності.

Розрізняють репродуктивну (відтворювальну) і продуктивну (творчу) уяву, пасивну і активну, просторову й «непросторову», конвергентну і дивергентну. Чим більше в ній находиться різноманітних образів і понять, тим вища ймовірність, що у свідомості виникне новий, оригінальний, потрібний людині образ.

У трирічної дитини уява розвивається у пасивній формі. Діти із задоволенням слухають казки, а потім уявляють їх образи як реально існуючі явища. Така уява здатна компенсувати недостатній життєвий досвід.

Уява чотирирічної дитини носить мимовільний характер. Образи ще не чіткі, але яскраві. Жвавість уяви виявляється в тому, що діти легко «перевтілюють» в інших істот. Про це свідчать переживання дітей, які виникають у них при сприйманні казок, малюнків, телепередач. Ось чому не слід в дитини викликати почуття страху нагадуванням про можливі небезпеки.

У п’ять років дитина виявляє нові можливості відтвоювати світ, уявляючи нові образи на внутрішньому психічному екрані. Уява зароджується у надрах уявлень дитини про навколишню дійсність.

Старші дошкільники здатні вже керувати процесом фантазування для досягнення певної мети. У цьому віці можна говорити про розвиток не лише репродуктивної уяви, а й про зародження творчих форм уяви. У зв’язку з формуванням внутрішнього світу дитини її самооцінки, образу «Я», з’являється особливий вид уяви — мрія, що знаходить свій вияв у створенні образів бажаного для дитини майбутнього. Діти, здатні до гри уяви, мають вищий показник інтелекту, легше долають труднощі, а розвиток уяви поліпшує їхні адаптаційні можливості.

На жаль, традиційні схеми дошкільного виховання фактично не містять у собі (або містять недостатньо) спеціальних заходів, спрямованих на послідовний систематичний розвиток у дітей уяви. У цих умовах їх уява розвивається в основному лише стихійно і в наслідок цього, як правило, не досягає високого, а не рідко навіть задовільного рівня свого розвитку. Основним і найбільшим радикальним засобом виходу із такого становища є докорінна зміна змісту і методів навчання, їх спеціальна орієнтація на розвиток у дітей здібностей до творчості.

Вправа «Уяви собі» (релаксивне малювання)

Інструкція: «Уявіть свій настрій на даний момент. Намалюйте або опишіть його». Обговорення робіт, обмін враженнями.

 

3. Заключна частина

 

8. Висновок за пазлом

Коли всі пізнавальні процеси достатньо розвинені, тоді ми говоримо про повноцінний розвиток пізнавальної сфери. У вас на столах рекомендації з розвитку пізнавальних процесів.

Рефлексія «Букет вражень»

Учасникам пропонується обрати серед запропонованих шаблонів квітів що позначають різні частини заняття, той, який найбільше сподобався. Висновок: цей букет відображає нашу з вами співпрацю.