- Крапля точить камінь не силою, а наполегливістю.
- Нехай дитинство дозріє в дитинстві.
- Розуміння—початок порозуміння.
- Що більше в мене роботи, то більше я навчаюся.
- Краще вивчити забагато, ніж не вивчити геть нічого.
- Роби свою справу й пізнай самого себе.
- Один алмаз шліфує інший.
- Іди до мети крізь досвід і вчися на помилках.
- Година роботи навчить краще, ніж день пояснень.
- Не думок потрібно навчати, а мислення.
- Даруй світло—темрява зникне сама.
- Наша особистість—це сад, а наша воля—це садівник.
Людина є такою, якою створює
себе сама
Майстерність професійної взаємодії.
Професійна комунікація
Завдання:
Велику частку часу ми присвячуємо роботі. І коли робота—це «лише робота», її хочеться швидше залишити. Як створити в колективі атмосферу, в якій вчитель не відбуває покарання, а отримує задоволення від спілкування з колегами й прагне викластися на 100 %? Відомо, що людям приємно працювати в згуртованому колективі, довіряти колегам, постійно перебувати у своєрідній грі – діловому змаганні з конкурентами, де виграш – загальне благо, добробут, престиж.
Дійсно, це щастя, коли людина на своєму місці, зайнята улюбленою справою й працює в команді справжніх професіоналів, які поважають одне одного.
Правила роботи
Мета: виробити правила роботи групи під час тренінгового заняття; спрямувати учасників до активної, злагодженої роботи.
Завдання: запропонувати учасникам поміркувати й назвати правила, яких треба дотримуватися під час заняття у групі (тут і зараз). Бажано уникати заперечення, треба враховувати такі найважливіші норми: активність, лояльність, толерантність, пунктуальність, креативність, гумор, Я-висловлювання. Правила записуються на папері і закріплюються на дошці, щоб вони були перед очима учасників і ними можна було користуватися.
Наші правила:
Мета: визначити сподівання й очікування учасників щодо заняття, зацікавити темою.
Оснащення: мішечок з кольоровими стрічками.
Завдання: тренер дістає з мішечка кольорові стрічки й викладає їх на стіл. Потім учасники по черзі беруть кольорові стрічки, які вподобали, і кладуть їх до центру кола, яке утворили учасники, і ознайомлюють групу з власними очікуваннями.
Мета:створити умови для кращого пізнання учасниками одне одного; формувати навички самоаналізу; сприяти створенню доброзичливої атмосфери й комфорту під час роботи.
Кожен учасник отримує аркуш паперу, фломастері, ручку. Потрібно намалювати дерево з корінням, стовбуром кроною і відповісти:
Ми ближче познайомилися одне з одним, можливо, дізналися про дещо нове. Щоб досягти майстерності, професійності, кожен із нас має запам’ятати такі слова «Людина є такою, якою створює себе сама».
До посудини, яка символізує людину, насипати морську сіль (це наші прагнення, дані нам від народження, нахили). Додають пісок, що символізує наші погляди, бажання й очікування. Посипають содою (наші емоції), поливають оцтом, що символізує зовнішні чинники, які впливають на нас різним чином, стосунки з оточенням, конфлікти.
Хімічна реакція—це наша реакція. Негативні емоції переливаються через вінця, що свідчить про емоційне вигорання. Вправа нагадує, що треба поважати один одного, особливості кожного.
Щоб привернути людину до себе, спонукати її до емоційного ставлення (приязні, симпатії, дружби, любові), її треба щиро поважати, цінувати.
У скрутній ситуації треба максимально використовувати власні ресурси. Ресурси будь-якої людини необмежені. Повіривши в необмеженість своїх ресурсів, людина починає процес постійного самовдосконалення, але це лише тоді, коли вона:
Пропоную визначити свої професійні особливості.
Оберіть із запропонованих груп афоризмів ту, що найповніше відбиває ваше професійне кредо:
(1—комунікатор, 2—предметник, 3—організатор, 4—інтелігент).
Щоб контролювати свої поведінкові й емоційні реакції, розпізнати й оцінити ситуацію, гідно вийти з конфлікту, уміти швидко відновитися й перемкнутися, повернутися до творчого стану, необхідно:
«Групове намисто» — гра, яка допомагає нам розібратися в тому, яку вагу ми маємо в групі, яке місце посідаємо або хочемо посісти в ній.
Кожен із учасників отримує ножиці й аркуш кольорового паперу «можуть бути різні кольори в різних людей», клей.
У вас є рівно одна хвилина, щоб вирізати з аркуша коло, написати на ньому ваше ім’я й приклеїти його на великий білий аркуш у центрі кімнати.
Питання для обговорення
Мета: розвивати вміння захищати власні погляди, уміння переконувати; формувати навички співпраці, закріпити навички ведення переговорів.
Групам учасників пропонується на аркушах паперу обвести свою руку й написати власне ім’я. це буде їхня власна квартира. На своїй території учасники можуть щось намалювати, якось прикрасити її. Потім тренер пропонує об’єднати всі квартири в один будинок. Між квартирами повинні бути різні комунікації (соціальні зв’язки). Учасникам треба продумати й написати, з ким які зв’язки в них склалися. Квартири варто розташувати так, щоб залишилося місце для стежин. Пропонується дати назву цим стежинам. Абсолютно всі квартири повинні бути пов’язані між собою. Таким чином створюється будинок, де люди живуть разом і взаємодіють.
Питання для обговорення
Притча про майстра
Якось у вечері зібралися разом музичні інструменти: скрипка, саксофон, труба, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка: хто найкраще грає. Кожен інструмент почав виводити свою мелодію, показувати власну майстерність. Але виходила не музика, а жахливі звуки. І що більше кожен старався, то не зрозумілішою й потворнішою ставала мелодія. Та ось з’явилася людина й помахом руки зупинила ці звуки, сказавши: «Друзі, мелодія—це одне ціле. Нехай кожен прислухається до іншого, й ви побачите, що вийде». Людина знову змахнула рукою, і спочатку несміливо, а потім гучніше й гучніше залунала мелодія, в якій було чути смуток скрипки, ліричність саксофона, оптимізм труби, унікальність сопілки, величність контрабаса. Інструменти грали, із замилуванням стежили за чарівними помахами рук людини. А мелодія все лунала й лунала, поєднуючи виконавців і слухачів.
Як важливо, щоб оркестром хтось диригував! Гармонія можлива лише тоді, коли всі об’єднані однією метою і спрямовані єдиною волею в єдиному пориві…
Учасники продовжують речення:
Іде нарада вчителів. Раптом на порозі з’являється хлопчик, п’ятикласник, і запитує:
- Що ви тут робите?
- Ми думаємо, розмовляємо, - лунає йому у відповідь.
- Я бачу, що ви розмовляєте, я питаю, що ви робите?
- Ми робимо твоє майбутнє.
Усі ми, вчителі, позначені відбитком часу, дуже різні, але маємо одне спільне - ми професійні педагоги. Є таке поняття - професійна солідарність. Нам слід бути разом, зустрічатися, обмінюватися досвідом, ділитися напрацюваннями, щоб іти в ногу з часом, творити майбутнє наших дітей.
Психолог починає речення, а вчителі закінчують їх словами «Це чудово!»
«Це чудово!»
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________