Психолого-педагогічний семінар «Психологічна компетентність учителів у прийомах роботи з дітьми девіантної поведінки»

Про матеріал
Мета заходу - підвищення компетентності в спілкуванні, розвиток невербальних способів спілкування, осмислення взаємодії з позиції партнера, розвиток здатності до ігрової поведінки, актуалізація конструктивних способів взаємодії, розвиток рис, які сприяють моделюванні ситуацій спілкування з дітьми девіантної поведінки.
Перегляд файлу

ВІКОВІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

Вік, його метафоричний девіз

Окремі психологічні новоутворення віку

Найпоширеніші помилки батьків

Наслідки «збоїв» у психологічному розвитку

 0-1

Світ доброзичливий до мене. Я довіряю світові

Налагодження емоційних стосунків з навколишнім світом

Позбавлення дитини емоційного та безпосереднього фізичного контакту у «виховних цілях»

Глибинна мало усвідомлена недовіра до довколишнього світу та інших людей

1-3

Я вмію діяти сам. Я довіряю собі

Активне пізнання світу довкола, формування віри у власні сили

Перешкоджання дитячому «дослідництву», навіювання всіляких забобонів та жахів

Пасивна позиція у дорослому житті, недостатня готовність покладатися на самого себе

3-6

Я вчуся взаємодіяти

Оволодіння соціальними ролями, шаблонами поведінки

Нав’язування певних моделей поведінки без урахування психологічних особливостей самої дитини

При виборі способів поведінки доросла людина часто надає перевагу маніпулятивним формам самовияву

7-10

Я –відповідальна людина

Розвиток нового пізнавального ставлення до дійсності. Розвиток відповідальності

Разом зі звичкою тотально контролювати шкільну ситуацію батьки «перетягують» на себе сферу відповідальності учня. Можлива підміна розуміння оцінювання: замість дій дитини оцінюється її особистість

Неготовність брати на себе відповідальність за розвиток життєвої ситуації і в дорослому віці. Неадекватна самооцінка(завищена або частіше–занижена)

11-15

Я—мислю. Я розумію своє місце серед інших людей

Відчуття дорослості, потяг до самостійності. Розвиток критичності мислення. Експериментування із соц. позицією та статусом. Статевий розвиток та самоусвідомлення

Авторитетне нав’язування власної думки або способу дій. Зневажливе ставлення до оточення дитини або до її «соціальної позиції» у цьому оточенні. Ігнорування проблем статевого дозрівання

Залежність від чужої авторитетної думки та невміння самостійно аналізувати та вирішувати ситуацію. Психологічні складнощі у соц. взаємодії. Негаразди у сфері статевої само ідентифікації.

16-18

Я розумію себе. Я шукаю своє місце у світі

Усвідомлення ключових моментів власного бачення світу: принципи, ідеали, цінності. Формування перспективних планів професійної та життєвої самореалізації

Зневажливе ставлення до вн. світу людини. Нав’язування власного світосприйняття та розуміння життєвого успіху

професійне та життєве визначення людини не відповідає її глибинній психологічній сутності. Людина нібито живе «чужим життям»

19-30

Я щось роблю у світі

Реалізація професійних планів та соц. програм. Їхня корекція та осмислення

Способи опікати свою дорослу дитину. Втручання в її особисте доросле життя

Напруженість у стосунках з близькими людьми. Соціальний інфантилізм

 

Перегляд файлу

«Коли я вчився в школі, то…»

«Коли вчитель був невдоволений своїми дітьми, то…»

«Коли я не був готовий до уроку, то…»

«Коли мені було нудно на уроках, то…»

«Найцікавішим у шкільні роки було…»

 

«Коли я вчився в школі, то…»

«Коли вчитель був невдоволений своїми дітьми, то…»

«Коли я не був готовий до уроку, то…»

«Коли мені було нудно на уроках, то…»

«Найцікавішим у шкільні роки було…»

 

«Коли я вчився в школі, то…»

«Коли вчитель був невдоволений своїми дітьми, то…»

«Коли я не був готовий до уроку, то…»

«Коли мені було нудно на уроках, то…»

«Найцікавішим у шкільні роки було…»

 

«Коли я вчився в школі, то…»

«Коли вчитель був невдоволений своїми дітьми, то…»

«Коли я не був готовий до уроку, то…»

«Коли мені було нудно на уроках, то…»

«Найцікавішим у шкільні роки було…»

 

«Коли я вчився в школі, то…»

«Коли вчитель був невдоволений своїми дітьми, то…»

«Коли я не був готовий до уроку, то…»

«Коли мені було нудно на уроках, то…»

«Найцікавішим у шкільні роки було…»

 

«Коли я вчився в школі, то…»

«Коли вчитель був невдоволений своїми дітьми, то…»

«Коли я не був готовий до уроку, то…»

«Коли мені було нудно на уроках, то…»

«Найцікавішим у шкільні роки було…»

 

«Коли я вчився в школі, то…»

«Коли вчитель був невдоволений своїми дітьми, то…»

«Коли я не був готовий до уроку, то…»

«Коли мені було нудно на уроках, то…»

«Найцікавішим у шкільні роки було…»

 

Перегляд файлу

Фокусування

Техніка фокусування передбачає концентрацію уваги учнів до того, як розпочнеться урок. Отже, ви повинні зачекати і не розпочинати роботи, доки всі не заспокояться. Досвідчені вчителі знають, що мовчання—ефективний засіб. Вони можуть підкреслити, що чекають на увагу, продовжуючи мовчати ще 5-10 с після того, як клас повністю заспокоївся. Варто розпочати урок тихіше, ніж завжди. Зазвичай у вчителя, який розмовляє тихо, учні поводяться спокійніше, а ніж у того, хто говорить голосно. Діти змушені сидіти мовчки, аби почути розповідь або пояснення вчителя.

Пряма настанова

Невпевненість збільшує рівень збудження в класі. Техніка прямої настанови передбачає початок кожного уроку повідомленням учням плану уроку. Вчитель визначає, що він та учні мають зробити за урок. Він може визначити час на виконання окремих завдань.

Ефективним є спосіб поєднання цієї техніки з першою — виділити учням час у кінці уроку для справ на їхній вибір. Учитель може більше сподіватись на увагу класу, коли діти знають, що в них буде час на власні справи. Вони усвідомлюють: що більше вчитель витратить часу на те, щоб привернути їхню увагу, то менше вільного часу в них залишиться.

Контроль

В основі цього принципу – обхід класу. Встаньте й пройдіться класною кімнатою. Ходіть, коли учні працюють. Стежте за ходом виконання ними роботи. Через 2 хв після початку виконання учнями письмових завдань учитель має обійти клас, перевірити, чи всі розпочали роботу, чи правильно зрозуміли завдання, чи поставили свої прізвища на роботах. Можливі перерви. Вчитель може надавати індивідуальні поради, якщо необхідно. Учні, які ще не включилися у виконання завдання, швидше це зроблять, побачивши, що вчитель наближається. Таким чином можна заохотити до роботи тих, хто не досить уважний або надто повільний. Вчитель не втручається в хід роботи, не намагається робити загальні зауваження, якщо тільки не помітить однакових проблем у кількох учнів. Він говорить спокійним голосом і діти цінують його особисту позитивну увагу.

Моделювання

Усім відомий вислів «Навчити можна власним прикладом». Ввічливі, жваві, повні ентузіазму, терплячі, толерантні та організовані вчителі показують приклад своєю поведінкою. І навпаки, вчителі, у яких слово розходиться з ділом, збивають із пантелику дітей та провокують їх до порушення поведінки. Якщо ви хочете, щоб учні не підвищували голос під час роботи, ви маєте також говорити тихіше.

Невербальні сигнали

У 50-ті роки ХХ ст.. звичайним предметом на уроці був нікельований дзвінок, який стояв на вчительському столі. Подзвонивши, вчитель міг привернути загальну увагу класу. Невербальним сигналом є також вираз обличчя, поза, жести. Ретельно підберіть типи невербальних сигналів для використання на уроці. Поясніть учням, що ви хочете від них, коли використовуєте ці сигнали.

Контроль середовища

Класна кімната має бути теплим та радісним місцем. Учням подобається, коли в кабінеті щось періодично змінюється. Навчальні центри, прикрашені картинами, оформлені з використанням при ємних кольорів, викликають в учнів інтерес до навчання. Діти прагнуть щось знати про вас і ваші інтереси. Нехай у вашому класі буде щось особисте: сімейне фото, щось, що стосується вашого хобі, якась колекція на вашому столі тощо. Вони обов’язково спонукають ваших учнів до особистої розмови. Коли діти краще знатимуть вас, ви матимете значно менше проблем із дисципліною. Нехай класна кімната буде місцем, де ви легко зможете керувати увагою учнів, де їм буде легко зосередитися на виконанні завдання.

Ненав’язливе втручання

Розумний учитель подбає про те, щоб учень не був покараний за свою погану поведінку, опинившись у центрі уваги. Він проводить урок, запобігаючи виникненню проблем. Вжиті ним заходи  щодо порушників поведінки мають бути майже непомітними для інших. А отже, решта учнів не відволікатиметься від виконання роботи.

Ефективно використовувати під час уроку прийом «згадування імені». Тільки-но вчитель бачить, що учень розмовляє або не працює, – просто вставляє ім’я цієї дитини в розповідь так, щоб це виглядало абсолютно природно: «Як бачиш, Денисе, ми розібрали один із десяти стовпчиків». Денис, почувши своє ім’я, знову повертається до роботи, при чому решта класу не зверне на це уваги.

Стверджувальна дисципліна

Це традиційний стверджувальний авторитаризм. Запропонована Ле Кантером, вона має максимально застосовувати заохочення. Учням презентуються чіткі правила, на потребі виконання яких постійно наголошується.

Стверджувальні «Я»- повідомлення

Будучи компонентом стверджувальної дисципліни, ці «Я»- повідомлення є формулюваннями, які використовує вчитель під час розмови з учнем, який погано поводиться. Вони мають бути чітким описом того, якою повинна бути поведінка учня. Вчитель, який досконало володіє цією технікою, фокусує увагу учня насамперед на тій поведінці, якої від нього чекають, а не на поганій: «Я хочу, щоб ви…», «Мені потрібно, щоб ви…», «Я чекаю ,щоб ви…»

Недосвідчений вчитель може припуститися помилки: «Я хочу, щоб ви припинили…». Це, як правило, породжує конфронтацію та протест. Увага сфокусована на поганій поведінці, й учень готовий до негайної відповіді: «Я нічого не зробив!» або «Це не я..», й починається з’ясовування стосунків.

Гуманні «Я»- повідомлення

Ці «Я»- повідомлення виражають почуття вчителя. Томас Гордон, автор методики навчання вчительської майстерності (ТЕТ) виокремлює три типи таких посилань:

Перше-це опис поведінки дітей: «Коли ви говорите одночасно зі мною..».

Друге-це враження, яке ця поведінка справляє на вчителя: «Я можу зупинити мій урок..».

Третє-почуття, які вона породжує в душі вчителя: «Це засмучує мене».

Учитель, якому постійно заважає учень, може одного разу вдатися до досить емоційного висловлювання своїх почуттів: «Я не можу уявити, що такого я тобі зробив, чому ти вважаєш, що я не гідний твоєї поваги, у той час, коли решта учнів так не вважає. Якщо я був до тебе колись надто суворим чи неуважним, будь-ласка, дай мені про це знати в будь-якому разі. Я почуваюся так, ніби чимось тебе образив, а ти тепер вважаєш за потрібне демонструвати мені свою неповагу». Після такої розмови учень має заспокоїтися на тривалий час.

Позитивна дисципліна

Говоріть дітям, як потрібно поводитися, замість того, щоб перераховувати речі, які вони не повинні робити. Замість «не бігайте» скажіть «ходіть спокійно». Замість «не бийтеся» - «розв’язуйте конфлікти цивілізовано». Передавайте ваші правила як сподівання. Поясніть учням, як ви чекаєте від них спокійної поведінки в класі.

Частіше вдавайтеся до схвалення. Коли ви бачите, що хтось поводиться добре, висловіть йому своє задоволення. Ви можете це зробити словами, але не обов’язково тільки ними. Посмішка, схвальний порух головою – все це сприяє хорошій поведінці.

Перегляд файлу

Текст із підтекстом

Чи вмієте ви підкорятися вказівкам? Пройдіть цей тест, ви маєте 3 хв.

  1. До того як що-небудь зробити, уважно все прочитайте.
  2. Напишіть друкованими літерами ваше ім’я в правому верхньому куті аркуша.
  3. Обведіть ваше ім’я.
  4. У лівому верхньому куті намалюйте п’ять маленьких квадратів.
  5. У кожному квадраті поставте хрестик.
  6. напишіть своє прізвище у верхній частині аркуша.
  7. Під вашим вашим іменем у правому верхньому куті напишіть номер свого телефону. Якщо у вас його немає, напишіть номер 100.
  8. Голосно назвіть свій номер, щоб усім було чутно.
  9. Обведіть цей номер.
  10.                   Поставте хрестик у лівому нижньому куті аркуша.
  11.                   Обведіть цей знак трикутником.
  12.                   Своїм звичайним голосом порахуйте вголос у зворотному порядку від 10 до 1.
  13.                   Впишіть в прямокутний із пункту 4 слово «кут».
  14.                   В верхній частині аркуша проробіть олівцем або ручкою три маленькі дірочки.
  15.                   Голосно крикніть: «Я майже скінчив!»

Тепер, коли ви все уважно прочитали, виконайте тільки завдання 1 і 2.

 

 

Текст із підтекстом

Чи вмієте ви підкорятися вказівкам? Пройдіть цей тест, ви маєте 3 хв.

  1. До того як що-небудь зробити, уважно все прочитайте.
  2. Напишіть друкованими літерами ваше ім’я в правому верхньому куті аркуша.
  3. Обведіть ваше ім’я.
  4. У лівому верхньому куті намалюйте п’ять маленьких квадратів.
  5. У кожному квадраті поставте хрестик.
  6. напишіть своє прізвище у верхній частині аркуша.
  7. Під вашим вашим іменем у правому верхньому куті напишіть номер свого телефону. Якщо у вас його немає, напишіть номер 100.
  8. Голосно назвіть свій номер, щоб усім було чутно.
  9. Обведіть цей номер.
  10.                   Поставте хрестик у лівому нижньому куті аркуша.
  11.                   Обведіть цей знак трикутником.
  12.                   Своїм звичайним голосом порахуйте вголос у зворотному порядку від 10 до 1.
  13.                   Впишіть в прямокутний із пункту 4 слово «кут».
  14.                   В верхній частині аркуша проробіть олівцем або ручкою три маленькі дірочки.
  15.                   Голосно крикніть: «Я майже скінчив!»

Тепер, коли ви все уважно прочитали, виконайте тільки завдання 1 і 2.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

Семінар розроблено

практичним психологом

ЗОШ І-ІІІ ст. смт Завалля

Мазур А.М.

 

 

 

 

 

 

2011 рік

Перегляд файлу

ФОРМУЛА ВИБОРУ СФЕРИ ДІЯЛЬНОСТІ

zip
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
21 квітня 2020
Переглядів
532
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку