Психолого-педагогічний семінар "МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ"

Психолого-педагогічний семінар

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

 

Бєлічкіна Ольга Олексіївна,

практичний психолог ССШ № 17

 м. Сєвєродонецька Луганської обл.

 

Хто не йде вперед, той іде назад:

стоячи на місці, рухатись неможливо.

Віссаріон Бєлінський

 

Мета: активізувати знання вчителів з теми;  сприяти усвідомленню причин низької мотивації; формувати навички конструктивного поводження у складних ситуаціях.

Завдання:

1. Розкрити поняття мотивації та її видів..

2. Розглянути причини низької мотивації.

3. Виявити особливості формування позитивної мотивації.

Оснащення: папір формату А-4, кольорові олівці, маркери, ватман, вислови видатних людей.

 

Хід семінару.

Психолог. Добрий день. Перш, ніж ми почнемо нашу роботу, я пропоную вам представитись.

Вправа  «Намалюй ім’я».

Мета: емоційне настроювання учасників.

Учасники малюють своє ім’я так, як вважають за потрібне. Потім представляють малюнок і вставляють його у бейдж. (5 хв.).

 

 

Вправа «Я працюю педагогом».

Мета: допомогти учасникам визначити своє ставлення до професії, наявної проблем­ності, «розбіжностей» у розподілі психічної енергії.

Хід вправи: об'єднати учасників у з групи відповідно до стажу роботи. Кожній підгрупі дається завдання створити колаж за допомо­гою малювання, аплікації з журнальних та газетних вирізок, але за певним напрямом:

Ми на початку трудового шляху.

Ми сьогодні.

Ми через 5 років.

Кожна підгрупа обирає спікера, який пре­зентуватиме образ-типаж професіонала. Учасники розподіляються впершу чергу за власними відчуттями щодо своїх колажів. Важливо, щоб вони самі змогли побачити можливі розходження в змісті, розробленості, кольоровій гамі зображеного.

Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації до навчання.

Вправа «Асоціація».

Учасники добирають асоціації до слова «МОТИВАЦІЯ» за літерами.

М –

О –

Т –

И –

В –

А –

Ц –

І –

Я –

Мотив — це усвідомлене дитиною внутрішнє спонукання до дії.

Психолог. Здавна відомо, що учень — це не посудина, яку можна день у день, з року в рік наповнювати різнома­нітною інформацією, вважаючи це глибокими знаннями. Кожен із нас мусить пам'ятати: наше завдання на сучасному етапі становлення й роз­витку гуманітарної й демократичної освіти — дати такий «інструмента­рій» у руки дитини, щоб вона вміла і хотіла вчитися самостійно.

Звичайно, успіх школяра пов'язаний передусім з навчаль­ною діяльністю, і тільки позитивна мотивація, тобто особисте прагнен­ня вчитися, пізнавати, аналізувати, самовдосконалюватися, займатися самоосвітою сприятиме «прориву» особистості в навчанні.

Переставши бути об'єктом навчальної діяльності, учень стає ак­тивним її суб'єктом, у нього є потре­ба в поглибленні й удосконаленні знань, їхній системності й обсягу.

Поведінка учня, ставлення його до вивчення окремих навчальних дисциплін, до навчання, до освіти загалом піддаються педагогічному супроводу, корекції та управлінню й залежать, у першу чергу, від ефек­тивності вибору мотивів навчаль­ної діяльності, а отже, позитивної мотивації. Англійський учений Г. Розенфельд визначає такі катего­рії мотивації навчання:

навчання заради навчання, без задоволення інтересу:

навчання без особистих інтер­есів та користі;

навчання заради соціальної ідентифікації;

навчання заради успіху або страху невдач;

навчання з примусу або під тиском;

навчання, що ґрунтується на поняттях і моральних обов'язках та на загальноприйнятих нормах;

навчання для досягнення мети в повсякденному житті;

навчання, що ґрунтується на соціальній меті, потребі бути успіш­ним.

Умовою успішного навчання є мотивація, яка спонукає дитину до певної діяльності з метою розши­рення й поглиблення своїх знань, підвищення впевненості в собі та незалежності від зовнішніх чинни­ків.

Мотивація буває позитивна і не­гативна. До кожної з них відносять певну групу мотивів.

Вправа «Види мотивації». Учасники поділяються на дві команди. Одна з команд описує, що може відноситися до позитивної мотивації, інша – до негативної. Команди представляють свої роботи.

Негативну мотивацію обумов­люють мотиви, пов'язані з утомою, нудьгою, різними труднощами:

• мотиви тривожності (страху) - незадовільна оцінка, отримана на уроці, страх перед покаранням;

• мотиви «соціального примусу» до виконання навчальних обов'язків, які не сприяють вирішенню завдань, а, навпаки, викликають невдоволен­ня, бездіяльність, протест.

Виступ психолога. До позитивної мотивації від­носять передусім, пізнавальну мотивацію та соціальну.

Вправа «Визначення мотивів навчання».

Мета: уточнити знання про види мотивів навчання.

Одна команда повинна визначити, що саме відносимо до пізнавальних мотивів, друга— до соціальних. Кожна група презентує свою думку.

Психолог. До пізнавальних відносимо:

• широкі пізнавальні мотиви, які полягають в орієнтації школярів на опанування нових знань;

• навчально-пізнавальні мотиви, що полягають в орієнтації школярів на засвоєння способів одер¬жання знань;

• мотив самоосвіти, що передбачає спрямованість школяра на самостійне вдосконалення способів здобування знань.

До соціальних відносимо:

• широкі соціальні мотиви — це прагнення одержувати знання, усвідомлення необхідності вчитися, усвідомлення соціальної необхідності;

• вузькі соціальні мотиви полягають у прагненні зайняти певну позицію в спілкуванні з оточенням, бажанні самоствердитися, посісти місце лідера, впливати на інших;

• мотиви соціальної співпраці полягають у тому, що учень не тільки хоче спілкуватись і взаємодіяти з іншими людьми, а й прагне усвідомлювати й аналізувати стосунки з іншими. Цей мотив є основою самовиховання.

Психолог. Широку соціальну мотивацію складають і мотиви, які нібито ви­ходять за межі лише навчального процесу, пов'язані з суспільними відносинами і виникають під впли­вом родини, довкілля, усієї навчаль­но-виховної роботи закладу.

• Суспільно-політичні мотиви, які розглядають навчання як висо­кий суспільний обов'язок, як під­готовку до громадської й трудової діяльності, як шлях до опанування культурного надбання людства. Суспільна значущість освіти ви­ступає як особиста діяльність. Основні чинники, які викликають ці мотиви: зустрічі з політиками, науковцями, державними діячами, участь у конференціях, симпозіу­мах тощо.

• Професійно-ціннісні моти­ви, які забезпечують підготовку до майбутньої трудової діяльності (професії). Значну групу станов­лять мотиви соціального престижу, тобто ті, які пов'язані з усвідомлен­ням особистої гідності, значущості, прагненням мати авторитет, місце в колективі й відповідальність за пре­стиж цього колективу.

Комунікативні мотиви забез­печують вироблення комунікатив­них навичок, культури спілкування, уміння слухати і чути інших.

Група мотивів, які пов'язані з потребою в самовихованні, праг­ненні до самовдосконалення.

Усі мотиви взаємопов'язані: ко­жен учень має кілька видів мотивів, що становлять нормальний мотиваційний комплекс. Наше завдання – забезпечити органічний зв'язок широких соціальних мотивів з на­вчальними інтересами і пізнаваль­ними запитами учнів.

Психолог. Продовжуємо працювати в командах. Кожна команда зараз визначе можливі способи подолання причин. (на слайді демонструється два стовпчики таблиці, третій – після виконання вправи).

 

Класифікація найчастіших психологічних причин низької мотивації навчання,

 їхні ознаки та способи подолання

 

Причина	Ознаки	Способи подолання
Погане здоров’я	Швидко стомлюється до кінця уроку або після перших уроків. Часто пропускає заняття	Спостереження в лікарів, не суворий режим
Не враховуються індивідуальні особливості нервової системи учня	Учень не встигає виконати завдання в запропонований час, болісно реагує на невдачі тощо	Допомогти дитині вивчити свої особли вості й навчити її враховувати їх у проце сі діяльності. Учитель має дотримувати ся визначених правил у роботі з такими дітьми (наприклад, не ставити їх у ситуа цію миттєвої відповіді)
Відсутність мотивації досягнення успіху	Низька самооцінка, нерішучість, відсутність ініціативи, виявлення непевності у своїх силах	Підвищити самооцінку дитини, сприяти формуванню мотивації
Несформованість прийомів навчальної діяльності	Не володіє способами навчальної роботи (наприклад, не вміє працювати з підручником, не контролює свою роботу тощо)	Навчити основних прийомів навчальної діяльності
Недоліки в розвитку пізнавальних процесів	Не може зосередитися, погана пам'ять, зазнає труднощів під час розв’язання задач тощо	Використання коригувальних вправ на розвиток пізнавальних процесів

 

Вправа «Визначення методів та шляхів мотивації навчальної діяльності на уроці».

Мета: уточнити методи та шляхи мотивації навчальної діяльності.

Учасники продовжують роботу у групах. Кожна група визначає методи або шляхи мотивації навчальної діяльності, по закінченні роботи — презентація.

Психолог. Методи мотивації навчальної діяльності

Емоційні:

• заохочення;

• осуд;

• навчально-пізнавальна гра;

• створення ситуації успіху;

• стимулювальне оцінювання;

• вільний вибір завдання;

• задоволення бажань бути вагомою особистістю.

Пізнавальні:

• опора на життєвий досвід;

• пізнавальний інтерес;

• створення проблемної ситуації;

• спонукання до пошуку алгоритмів рішень;

• виконання творчих завдань;

• використання інтерактивних технологій;

• розвивальна кооперація.

Вольові:

• висунення навчальних вимог;

• інформація про результати навчання;

• формування відповідальності;

• пізнавальне ускладнення (самооцінка діяль¬ності та її корекція);

• прогнозування майбутньої діяльності;

• контрольне оцінювання.

Соціальні:

• розвиток бажання бути корисним;

• спонукання наслідувати сильну особистість;

• створення ситуації взаємодопомоги;

• пошук контактів і співпраці;

• зацікавленість у результатах колективної праці;

• взаємоперевірка.

Шляхи мотивації навчальної діяльності:

• бесіда;

• створення ігрових ситуацій;

• створення ситуацій успіху;

• розвиток пізнавальних інтересів;

• створення проблемної ситуації;

• використання розвивальної кооперації (робота в групах);

• використання творчих завдань;

• використання технології «розумовий штурм»;

• використання методу проектів.

Вправа «Створення образу учня з високою мотивацією до навчання».

Мета: визначити риси учня з високою мотивацією до навчання.

Інструкція. А тепер уявімо учня з високою мотивацією до навчання. Ви можете його намалювати, написати, які якості йому притаманні. Кожна група презентує свій малюнок.

Рефлексія.

— Які почуття переважали, коли ви малювали?

— Чи багато таких учнів у школі?

— Чи можемо ми допомогти створити позитивну мотивацію?

Вправа «Ліцензія на щастя».

Психолог. Ми багато сьогодні говорили про мотивацію учнів, тож зараз я пропоную вам допомогти один одному. На картках, які підписані, напишіть якісь поради, які були би мотивацією до роботи.

Учасники підписують свої аркуші. Далі по колу передаючи їх, кожний учасник записує якусь настанову.

 Головна умова – не перевертати аркуш поки не дозволить психолог.

Психолог. Підсумовуючи роботу на семінарі, закінчіть думку:

• Сьогодні мене вразило...

• Сьогодні мені згадалося...

• Мені запам'яталося...

• Мене дратувало...

• Мене порадувало...

Кожен обирає і закінчує фразу за власним бажанням.

Психолог. Дякую всім за роботу.

 

Використані джерела.

1.     Баранова Н.П. Тренінги для вчителів з педагогічної майстерності. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 159, [1] с.: іл., табл. – (Серія «Тренінги в педагогічній практиці»).
2.     Краткий психологический  словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – М., 1986. – с.153.
3.     Практическая психология для преподавателей – М.: Информационно-издательский дом Филинь", 1997. – 328 с.
4.     Усе про мотивацію/уклад.А.Г.Дербеньова. – Х.:Вид. група «Основа», 2012. – 207, [1] с.: схеми, рис., табл. – (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).